Готування макаронів у молоці, а потім запікання з трьома сирами дає божественний, хоча і калорійний, результат. Рецепт з Pasta Information Centre, надрукований у Toronto Star кілька років тому.
Неймовірно смачний картопляний гратен: вершки, грюйер і ароматна приправа роблять його справжньою зіркою столу.
Сирний та насичений дип зі шпинатом і артишоками, який сподобається навіть скептикам.
Смачний і простий у приготуванні блакитний сирний суфле, підходить і для сніданку, і для вечері.
Смачний, напівсуфле, схожий на густу кашу. Додайте трохи солі за смаком.
Смачний рецепт макаронів з різними сирами, який я знайшов у телепрограмі.
Смачний і простий перекус або основна страва, який швидко готується і смакує з салатом.
Класичний французький мак‑н‑чіз з ароматом цибулі, трав і трьох видів сиру.
Запечений тімбал з грибами, морквою та ароматним іспанським сиром, підходить як основна страва.
Коли рецепт настільки смачний, що залишає спогади на 40 років, це справжня комфортна їжа. Я знайшов його у старих журналах, відновив і тепер ділюсь з друзями та родиною. Це не щоденний мак‑чіз, а особливе святкове блюдо.
Перші макарони з сиром, які не розділяються і не стають жирними, нагадують домашній рецепт мами, без надмірної сирності.
Від Ріка Бейлеса, шеф‑кухаря Frontera Grill та Topolobampo.
Класична макарони з великою кількістю різних сирів – простий і ситний рецепт, який підніме ваш настрій.
Класичний мак‑енд‑чіз з багатим соусом, який можна заморожувати і використовувати в різних стравах.
Velveeta, сливочний сир, половина‑половина та яйце надають цій затишній страві багатий, сирний смак і кремову текстуру. Я поєднав кілька рецептів, і вся сім'я була в захваті!
Класична запіканка з макаронами, чеддером і ароматними піментос.
Попри вишуканість страви, як у смаку, так і на вигляд, готувати такі запечені курячі грудки з сумішшю сирів та трав, простіше простого. Ніжне м’ясо, спокусливий сирний кожушок зверху з ароматом часнику, петрушки та запеченої зеленої цибулі. Це смачно і незвичайно. А ще доволі швидко. Активне приготування страви взагалі зводиться до якихось 10-х хвилин. Змішали Фету, вершковий та напівтвердий сир з травами, нафарширували підготовлені, посолені грудки і в духовку. Вона печеться, а Ви майже вільні. Потрібно лиш приготувати легкий салат або простий гарнір і все. Впевнена, ці запечені курячі грудки з сиром смакуватимуть усій родині. А Ви будете задоволені тим, що не напрацювались біля них і чимось цікавим потішили себе та рідних. Загалом, приготування цих курячих грудок дуже просте. Важливо не перепекти страву, аби м’ясо залишалось соковитим. Тож через хвилин 18-20 часто перевіряйте м’ясо на готовність, щоб не пропустити момент. Бо Ви ж пам’ятаєте, що нема чогось такого як точний час приготування. Розмір грудок різний, як і їх початкова температура, та й духовки гріють по різному. Пам’ятайте про це. При бажанні, можна використати один вид трав або скажімо замість петрушки та цибулі лише кріп. А сир Фета можна замінити українською бринзою. Щодо напівтвердого сиру то він може бути абсолютно будь-яким. Якщо не любите надто інтенсивного аромату часнику, тоді замість свіжих зубців можете використати 1 ч.л. гранульованого часнику.
Я вже давно придивлялась до печива з яблуками. Воно і виглядає цікаво і смакує дуже добре. Рецептів такого печива є дуже багато, я вирішила спробувати свої сили, а використала я для цього улюблене сирне тісто, адже домашній сир та яблука - це дуже вдале поєднання. Печиво з яблуками виходить хрустким, з соковитою яблучною начинкою та ароматною хрусткою шкірочкою з цукру зі спеціями. Воно обов'язково сподобається дітям, а здивує навіть дорослих! Печиво з яблуками дуже просте в приготуванні. Навіть нема особливих нюансів приготування. Лиш потрібно тісто тонко розкатувати, адже тісто трохи підростає в процесі випікання. При бажанні, можна занурювати печиво в цукор без спецій або ж цукор просто з корицею. Я використала ще гвоздику, адже як знаю з приготування вишуканого яблучного чаю, гвоздика підкреслює смак яблук, роблячи смак усього виробу таким витонченим й особливим. З поданої кількості інгредієнтів виходить чимало сирного печива з яблуками, але його дуже просто та легко робити. В залежності від товщини розкатування та діаметру Ваших яблук, може таке бути, що Вам потрібно буде ще одне яблуко чи може кілька сегментів вже приготовлених яблук будуть зайвими.
Як писала і раніше, я просто обожнюю десерти з гранолою. Такі яскраві, легкі, до того й корисні! Та й робити швидко! Лише складати такі десерти краще за все перед самою подачею, щоб гранола довше залишалась хрусткою. І цей простий десерт, як результат моїх фантазувань на кухні, вийшов таким чудовим! Чоловік навіть хотів назвати його "Полунична фантазія", але я за те, щоб назва страви максимально відображала склад. Тому так і не назвала, але в нашій сім'ї цей десерт має таку кодову назву:-)). Цей десерт з домашнього сиру я робила з рештками запасів замороженої полуниці. В сезон звичайно ж робіть зі свіжої. Хоч морожена в сезон полуниця, нічим не поступається у якості свіжій. Замість полуниці можна використовувати малину чи інші Ваші улюблені ягоди. Щодо сиру, бажано його, так як і вказано в рецепті, змолоти тричі на м'ясорубці, як на сирник. Консистенція тоді буде просто казкова! Ну хоч би двічі змолоти не полінуйтесь, оскільки це того варте!! Сирна маса виходить такою ніжною та пухкою, що просто мимоволі хочеться назвати її нічим іншим, як кремом! Збиті вершки додають цьому крему додаткової ніжності. Якщо у Вас й домашній сир буде якісним, а не обезжирена магазинна гидота, то ніхто не здогадається що в основі маси лежить домашній сир! Навіть ті, що домашній сир на дух не переносять і навіть вередливі та перебірливі діти не зрозуміють!
Рецепт цих рулетиків я привезла з собою з тогорічної різдвяної поїздки до Фінляндії. Ними пригощав нас наш товариш сім'ї з Фінляндії, Йонас, з яким мій чоловік потоваришував ще у студентські часи, під час року навчання в цій північній країні за студентською програмою Erasmus. І як я не одноразово писала, Фінляндія тісно увійшла в наше сімейне життя, в якій сауна відіграє значну роль, інтер'єр у нас дома має скандинавські акценти, плоскі фінські житні хлібці у нас завжди є в хлібниці й холодну пору року ми завжди зустрічаємо з особливим ентузіазмом. Ну і звісно, час від часу я готую фінській страви. Ця страва - це такий собі ф'южн, авторська страва нашого товариша, який дуже любить готувати. Й в оригіналі, вона з копченим, сиров'яленим м'ясом оленя і на фото ця закуска теж з ним, бо приїхала до дому, привезла м'ясо оленя й одразу почала відтворювати пригощання. А насправді так само буде смачно з будь-якою копченою, сиров'яленою шинкою, з будь-якого виду м'яса. Це швидко в приготуванні, вишукано, незвичайно й дуже смачно! З фінського столу на український! Смачного! Дрібно порізана, ледь відчутна цибуля додає страві якоїсь зухвалості та приємної пікантності. Якщо Вам свіжа цибуля у стравах надто різка (хоч там її геть небагато), то можна її посолити. Вона дещо зм'якне й гіркота не буде виразною. Щодо розмарину, то можна його не використовувати, але з ним точно яскравіше. І ще одне. Мені найбільше смакують ці рулетики свіжо приготовленими. Хоч можна їх і наперед накрутити й тримати загорнутими у фользі, як наш товариш і робив, накрутив їх на всі свята:-).
Така картопляна запіканка з бринзою дуже проста, але з незвичайним смаком. Її приготування займає мало часу, тому вона чудово підійде як для робочих буднів у якості основної страви, так і в якості гарніру до печені, при більших застіллях. Бринза та сметана у цій запіканці переносять думками на карпатські пагорби, а зелена цибуля додає свіжості та яскравості страві. Картопляна запіканка виходить соковитою, з приємною кислинкою сметани та солонуватістю бринзи.Перед складанням та запіканням будь-якої запіканки з картоплею, я практично завжди, за винятком гратену з картоплі, спочатку готую картоплю до напівготовності і лиш тоді викладаю шарами. Тоді картопля виходить ніжнішою в кінцевій страві й готується рівномірніше, разом з рештою інгредієнтів. Тому не раджу все спрощувати, це не займе багато часу, а результат того вартий.При бажанні, крім зеленої цибулі, можна додати ще зелень петрушки та кропу. А ще, дуже цікавою запіканка буде з карпатськими копченими сирами. Спробуйте, якщо будете мати таку можливість.
Ідея соусу до курячої печінки запозичена з відомої угорської страви під назвою паприкаш. Паприкаш в основному готують з курки й пропорції м'яса, чи іншого продукту, до соусу та цибулі дещо інша, й готується паприкаш суттєво довше. Таким самим чином можна приготувати печінку будь-якої птиці. Ідеально підійде також і теляча печінка. Ця страва ситна та поживна. Якщо до неї приготувати не менш ситний гарнір, як картоплю чи яєчну локшину, вона послужить ситною вечерею, а якщо подати просто зі свіжим пухким хлібом та овочевим салатом, страва буде помірним обідом чи легкою вечерею. Загалом, будь-яку печінку потрібно готувати коротко, щоб не пересмажити. Більшість тих, хто печінки не люблять, власне мають цю неприязнь через те, що не пробували її правильно приготовленою. Так як більшість бабусь та мам будуть готувати печінку доки останні соки з неї не витечуть й будуть дуже пишатись собою, що вона не сира!:-) Не сирою вона являється й рожевою у середині, так як при цій консистенції вже досягаються безпечні температури. Інша справа витікаюча кров. Але це різні речі. Моя настанова для Вас: не пересмажуйте печінку і вона Вам "віддячить" ніжністю консистенції та багатством смаку і ніякої гірчинки! Не лінуйтесь й не поспішайте, і добре підрум'яньте цибулю до глибокого золотистого відтінку. Смак страви буде тоді більш глибоким та вишуканим.
При приготуванні оладок з ягодами, краще розподіляти ці ягоди по поверхні оладок відразу після викладання тіста на сковорідку. Якщо підмішати ягоди до тіста, буде простіше і швидше, але істотно менше охайно. До того ж, деякі ягоди можуть лопнути під час перемішування, надаючи таким чином, не зовсім гарне забарвлення тісту. У всякому разі, робити з ягодами або без, або з якими ягодами, Вам вирішувати, але тісто однозначно заслуговує на увагу. Я найбільше люблю з лохиною, так як вона солодша інших ягід та й більш стійка.
Це вже третя канапка з ростбіфом на сайті. Чому? Адже правильно приготовлений ростбіф дуже смачний навіть в холодному вигляді і такі канапки набагато цікавіші ніж просто з шинкою. Глибокий смак відмінного ростбіфа - це вдале поле для експериментів, адже є дуже багато вдалих поєднань. Ця канапка розрахована на справжніх гурманів й такою не соромно навіть гостя пригостити в якості перекусу, оформляючи все як невеличкі артистичні канапе. Такий сендвіч з ростбіфом соковитий, ситний і гармонійний. При бажанні, ідентичну канапку можна приготувати й з рештками печеної свинини. Якщо у Вас немає соусу барбекю і самостійно його готувати теж не хочеться, тоді можна замінити цей соус кетчупом. Буде інакше, але смачно буде. Каперси теж можна упустити, хоч вони додають приємну кислинку з солонуватістю, яка так пасує до ростбіфа.