Як французькі «бульянжер» картоплі, запікання м’яса на картоплі дозволяє їй вбирати ароматний сік.
Простота — ключ до цього романтичного блюда: його готово за менше ніж 20 хвилин, щоб ви могли більше часу провести з гостем.
Вражаючий недільний обід — спробуйте на Великдень.
Під час запікання ягняти маленькі крихти фети розпливаються у насиченому томатному, часниковому соусі.
Тушковані гіганте або масляні боби з томатами, цибулею та часником, подається з ніжною філе баранини та крихтою фети.
Багатий на залізо запечений ягнятина з ароматними трав'яними крихтами.
Ароматний маринад і фруктовий соус у повільно запеченому ягняті за східним рецептом.
Вишукане блюдо, яке швидко готується і підходить для вечері з гостями.
Грудка ягняти – забута частина, що робить її вигідною, а також надзвичайно ніжною при повільному готуванні
Підсолодьте свою недільну обідню трапезу цим мароканським запеченим ягням, сповненим ароматами Північної Африки — коріандр, кмин, кориця та м'ята.
Зберігайте в морозилці для вечірок і подавайте з рисом і салатом або хрусткою картоплею та овочами.
Смачний плов з баранячими котлетками та горохом – ідеальна страва для обіду.
Приправте ніжку ягняти нашим маслом з кресу та часнику, щоб отримати новий смак весняного ягняти. Пармезанові крихти додають приємну хрусткість і глибокий смак.
Ця страва завжди викликає непідробний захват близьких і створює чарівну атмосферу свята. Головне тут не перепекти м'ясо. Що може бути гірше сухого, перепеченного м'яса, що просто розпадається на нитки? У питаннях м'яса, я повністю згодна з шановною, Ю. Висоцькою: м'ясо пересмажене, а саме well done, це м'ясо позбавлене смаку. Щоб вловити всю гаму смакових відчуттів, спробуйте приготувати м'ясо так, щоб не перетримати його в духовці. Але баранчик повинен бути молодий. Нога старого барана, як самі розумієте, не буде так ніжна і ще буде специфічним сильним присмаком віддавати. Але весна, це якраз сезон молодих баранчиків.
Ну от нарешті і у нас можна купити відомий ферганський червоний рис девзіра. Якщо можна так сказати, це "Бентлі" серед видів рису. Тим більше, серед "спеціалізованих" видів рису для плову. Він і дійсно чудово себе проявляє в плові, має характерний виражений глибокий присмак й добре тримає форму, і навіть дуже добре. З ним плов потрібно варити довше ніж зі звичайного рису для плову який можна купити майже всюди. Води для нього також потрібно більше. Та й кришкою я плов з цього рису не накриваю, на відмінно від свого улюбленого, але трохи простішого плову. Якщо рису девзіра у вашому місці проживання нема, тоді краще скористатись іншим рецептом плову, наприклад опублікованим раніше, тільки додавши родзинки, адже цей рецепт написаний під рис девзіра, який вимагає іншої обробки ніж звичайний. В цей плов я додала родзинки, декілька їх видів ( У нас на ринку є симпатичний юнак кавказького походження зі ще симпатичнішим вибором сухофруктів та горіхів. Я просто не можу стриматись і купити один вид чогось, розвернутись і піти. Багатий асортимент просто змушує експериментувати!) Признаюсь, я не дуже люблю поєднання сухофруктів з крупами та рисом. Навіть обґрунтування для цієї неприязні не маю. Просто не до вподоби мені. Але цього разу захотілось освіжити якось смак баранини. І скажу Вам, я в захоплені!! (Але солодких страв з рису з сухофруктами і так ніколи не буде на сайті). А до плову з баранини дуже пасує! До плову з курятини чи яловичини, якими можна замінити баранину, теж буде пасувати. Можна частину родзинок замінити курагою. Мій чоловік, якого я з часом навчила любити плов, також був у захваті!
Я, як пристрасний прихильник баранини, просто обожнюю всі ці «куріні», «корони» та інші страви з баранячої корейки. Це надійний спосіб приготування м'яса так, щоб верх був підпеченим, а серединка - ніжною, доведеною як раз до середньої стадії готовності. І це ідеальний відріз м'яса, для смакування ніжної м'якоттю баранини, трохи рожевої всередині. Тільки не перепікайте м'ясо! Інакше забудьте про те, що я вище описувала: про соковитість, ніжність і смак ... Будете жувати гумовий шматок м'яса і на мене обурюватись!:-) (Боже бережи!:-)) Все дуже просто, тільки дотримуйтесь температурного режиму і не забувайте дати м'ясу «відпочити» перед нарізкою і подачею, які б голодні Ви і Ваші гості не були! Якщо поквапитесь - поплатитесь тим, що м'ясні соки витечуть занадто швидко з цього, такого цінного шматка м'яса, яке до того ж буде жорсткішим.
Хашве – це арабське слово, котре означає начинку і цей рис з локшиною та фаршем і є своєрідною начинкою без обгортки. Ну майже лінива долма або ж ще якісь завиванці. І скажу Вам, що це так смачно та ситно, кому б потрібна була та обгортка. Уся страва готується в одному посуді, спочатку на плиті, а потім доходить в духовці. Ніжний рис з тоненькими рум’яними нитками вермішелі, пряний фарш, солодкаві морква з цибулею та родзинками, котрі додають соковитості страві й хрусткі горіхи. Основна страва та гарнір разом. Безумовно, аби трапеза була повною, варто зробити ще простий овочевий салат або ж просто дістати квашенину. Турецька квашенина чи гурійська капуста будуть дуже доречними по смаку. Тож готуйте та відкривайте для себе різноманіття смаків світу. Тим паче, що у цій страві нема якихось екзотичних інгредієнтів, а набір спецій, при бажанні, можна й скоротити. Для приготування страви використовується тонка вермішель. Це може бути навіть італійські макарони, найтонші які знайдете. Вистачить їх поламати. Або ж можна використати готову дрібну супну локшину, тощо. Таке підрум’янювання надає виробу особливого смаку й гарного апетитного кольору. До речі, колись в ОАЕ, в супермаркеті, я бачила вже готову підрум’янену тонку локшину. В арабській кухні тонка вермішель (вона там так і називається) використовується навіть для десертів. Але вдома не важко її підрум’янити й отримати той самий смаковий ефект. Якщо не любите чи не використовуєте прянощі, можете без них. Звісно ж, результат буде дещо радянським, коли зі страви забирали душу (найважливіші акценти), а залишали простіші складові, але смачно та ситно буде. Щодо горішків, то це взагалі можуть бути абсолютно будь-які горіхи. Хоч фісташки підходять сюди найбільше. Це можуть також бути солені, чищені фісташки. Для цієї страви це не принципово.
Перший раз у мене не вдалась сітка з тіста. У чому причина? Гаряча начинка. М'ясо парує, тісто гріється, клеїться, м'якне та рветься. Довелось швидко припинити розвагу і накрити як є, нехай нерівномірно. Проте набралась мудрості:-) Як сказав колишній президент Польщі, так шанований мною, А. Кваснєвський: «Майже кожна перемога починається з невдачі, і в кожній невдачі є початок перемоги». Через невдачі навчилась чудово робити будь-які сітки з тіста. А Вам порада: сплетіть більш-менш рівномірну сітку не на пирозі, а на дошці, на якій розкачували тісто. Обережно, так, як би робили з пластом тіста, намотайте сітку на присипану борошном качалку. Підтримуючи руками перенесіть близько до форми з м'ясом і обережно, але впевнено розмотайте. Швидко приклейте краї і в піч!:-)) Могла б спокійно замінити фото з інших запіканок з сіткою, які мені вдалися, для естетики. Але залишила ці фото з апетитною, але кострубатою сіткою для тих, хто не раз пише мені: «У Вас все так красиво виходить! Я так не зможу! », щоб вони побачили, що я теж людина і роблю помилки на яких вчуся. Все зможете !!! Нехай, можливо, не з першого разу, але зможете! Нехай Вам щастить!
Коли мені в руки попала якісна козлятина, я одразу знала, що хочу з неї приготувати. Про ямайське каррі з козлика читала давно і тихенько мріяла його приготувати. Ми з чоловіком дуже любимо пряні та пікантні страви, що з рештою видно на сайті. І це каррі мій чоловік "охрестив" одним з найсмачніших каррі, що він куштував. У багатьох вдумливих осіб виникне запитання, що за каррі на Ямайці? Коли в середині XIX-го сторіччя на Ямайці знесли рабство, на острівну державу приїхало понад 40 000 індусів, щоб працювати на плантаціях. Вони настільки асимілювались, переженились, постворювали змішані сім'ї, що зараз становлять лиш спогад про своє перебування там, а не окрему етнічну групу. І таке каррі з козлятини - страва яка повстала під впливом індуїстської культури на острові є яскравим нагадування про ті часи. Ямайське каррі з козлятини дуже пряне і його особливістю є те, що густина ньому в основному за рахунок великої кількості спецій. Оскільки усі спеції можна знайти у нас, каррі не настільки екзотичне, як азіатські каррі. Тому його легко приготувати дома, знайшовши хороший магазин для придбання спецій. А козлятину, нехай вибачать мене ямайці, можна замінити молодою бараниною, вона подібна смаком до козлятини. А я пропоную Вам ознайомитись з моєю інтерпретацією ямайського каррі. Якщо Ваші спеції свіжі, то можна змішати їх вже меленими. А якщо вони трішки полежали, то краще використати цілі спеції, спочатку підігрівши їх у сухій сковорідці, а потім змоловши. Це їх суттєво "оживить". Оскільки спеції грають основну роль у ямайському каррі з козлятини, то спеції потрібно використовувати найякісніші. Саме каррі в приготуванні дуже просте. Спочатку обсмажується м'ясо, для смаку підрум'яненого м'яса в каррі, а потім тушкується цибуля з ароматним часником та імбиром й пікантним перчиком чілі. При чому, м'ясо обсмажується вже обкачане в спеціях і спеції частково підгоряють в процесі такого смаження. І в Ямайській кухні це не вважається вадою. Багато хто радить навіть спеціально "спалити" спеції для каррі, щоб вони набули особливого аромату та смаку. Хоч свідомо "палити" спеції я не раджу, але не перейматись ними під час обсмажування м'яса можна. В цьому ямайському каррі з козлятини, як і в більшості подібних страв, м'ясо повинно бути дуже ніжним й просто танути у роті. Для цього його потрібно довго, повільно тушкувати, а потім залишити "відпочити" на 20-30 хвилин, знявши його з вогню та накривши щільно кришкою. Та й після такого "відпочинку" температура його споживання буде більш комфортною, адже каррі доволі пікантне й споживати його дуже гарячим не так вже й приємно. При бажанні чи потребі, козлятину можна замінити бараниною, як я й писала вище. Краще щоб це було м'ясо молодого барана. Можна використати стегнову частину чи лопатку. Для більш екзотичного смаку, в кінці приготування, можна додати кокосове молоко, приблизно 400 мл. Це не обов'язковий і не класичний додаток до ямайського каррі з козлятини, але воно інколи зустрічається в рецептах.
Ця, дещо солодкава, така пряна й ніжна баранина не залишить байдужим нікого, хто хоч трішки любить кухню Близького Сходу. Це не класична страва, лиш моє фантазування на тему арабської кухні й фініків не у солодких приготуваннях. Результат мене надзвичайно потішив і це напевно одна з найсмачніших страв з баранини на сайті. Баранина, що тане в роті, яскраві спеції, ніжна та соковита морква з цибулею й солодкаві фініки, що все довершують. Страву вподобають навіть ті, хто фініків не люблять, адже тут вони набувають геть іншої консистенції. Але так насправді, хто не любить фініків, просто ще не смакував їх якісних. Так було у моєму випадку, а тепер дуже їх люблю, але вкрай ретельно обираю. Бо у нас на жаль, фініки зазвичай вже зацукровані, обсохлі, приторно солодкі. Це як їсти зацукрований мед. Ну хто таке любить? А справжні якісні фініки ніжні, соковиті, помірно солодкі. Зацукрованість допустима лиш зовні. Тож завжди пробуйте на дотик плоди які купуєте, вони повинні бути м’якими, прогинатись під пальцями, а не ламатись. До речі, чим більший розмір фініків, тим більше шансів, що вони будуть ніжними в середині. Хоч для цієї страви не є принциповим які саме це будуть фініки, бо навіть ті другосортні, зацукровані та дещо обсохлі, після годин тушкування з м’ясом будуть ніжними та смачними. Дуже важливо у приготуванні цієї тушкованої баранини, це не поспішати й дозволити м’ясу як слід протушкуватись й обов’язково на найменшому вогні. Часом, деякі кулінари, аби «прискорити» процес, роблять вогонь сильнішим. Так, тоді м’ясо швидше дійде до їстівної температури, але воно буде невиправно жорстким та навіть сухим, якщо страва буде активно кипіти. Аби жорсткі частини туші, як бараняча лопатка, стали м’якими, потрібна помірна температура приготування та час, аби колагенові волокна розчинились у страві. Отож, якби не кортіло Вам прискорити, не вдасться цього зробити без втрати якості. Тож нехай рука не підніметься зробити вогонь сильнішим, просто плануйте приготування завчасно, розслабтесь, займіться своїми справами й очікуйте. А далі насолоджуйтесь довершеною, пряною стравою, що просто тане у роті й тішить своїм яскравим смаком. Якщо раптом не любите кінзи (знаю, серед моїх читачів є такі), тоді посипайте усе петрушкою. А при бажанні, для контрасту смаку, можна притрусити зверху і зернятами гранату. Теж буде дуже смачно.
Хоч ця страва і носить назву пиріг пастуха, або котеджний пиріг, як ще часом її називають, хоч ця назва більш обширна, насправді - це не що інше, як картопляна запіканка з м'ясом та овочами. Це класична страва британської й ірландської кухні. Важко розсудити, чия вона більше, ірландська чи британська. Й у багатьох кухнях світу також можна знайти подібну страву з невеликими відмінностями. Пиріг пастуха - це дуже ситна, насичена смаком страва, яка ідеально підходить для холодних днів та просто душевних сімейних трапез. Вона смакує як дорослим, так і дітям. Все що потрібно до цієї страви - це легкий простий салат або домашні соленості, в залежності від сезону. Рецептів пирога пастуха є дуже багато, дехто готує страву на рештках готового м'яса, як пармантьє. Я надаю перевагу починати готувати страву з сирого фаршу. Запіканку традиційно готують з баранячого або яловичого м'яса. Хоч якщо називати страву пирогом пастуха - має вона бути виключно з баранини або ягнятини, адже з англійської "shepherd" - це пастух який пасе баранів і виключно їх, а не просто будь яку скотину. А якщо страву назвати котеджним пирогом, тоді немає значення з яким м'ясом готувати запіканку і переважно це яловичина. Назва пішла від того, що картопля, яка є важливою частиною страви, вважалась їжею найбідніших шарів населення, яке проживало в невеликих сільських будиночках, котеджах. Я надаю перевагу пирогу пастуха на основі баранини. Смак такої запіканки значно яскравіший. У страві використовується зелений горошок. Це продукт ніжний і сезонний. Більшу частину року він доступний у консервованому або мороженому вигляді. Для приготування пирога пастуха, краще використовувати або свіжий або заморожений. Заморожений не потрібно розморожувати перед приготуванням. Загального часу термічної обробки запіканки для горошку буде більш ніж достатньо щоб дійти до готовності. Викладаючи картопляне пюре зверху, слідкуйте, щоб воно покривалу всю поверхню м'ясного фаршу, без щілин. Якщо будуть щілини, соки будуть виходити на поверхню, википати й пиріг пастуха буде виглядати менш естетично, хоч на смак це ніяк не впливає.
Молода баранина, на відміну від зрілої баранини, має ніжніший аромат та ніжнішу консистенцію. Але навіть той ніжніший аромат є досить виразним і чудово поєднується з сильними смаком маринадами. Розмарин, часник та лимон чудово підкреслюють смак молодої баранини, не пригнічуючи його. Так мариновані стейки можна смажити на звичайній сковорідці або на сковорідці гриль, а також на звичайному грилі. З гриля вони будуть, звичайно ж, значно ароматнішими. Лимони смажені разом з м'ясом мають чудовий смак. З термічною обробкою втрачається різкість смаку і з'являється певна солодкість. А якщо лимони печені на грилі чи на сковорідці гриль, вони набувають приємного аромату диму. Подавайте їх разом з бараниною, витискаючи сік на м'ясо або в якості пікантного додатку до м'яса.
Отримавши вже не перше прохання читачів поділитися своїм рецептом шурпи, вирішила нарешті відзняти матеріал і написати рецепт. З шурпою як і з пловом, на жаль чи на радість, є дуже багато "знавців" які будуть до втрати свідомості вчити інших, що правильно, а що ні, і що є правильною шурпою, а що ні. Для мене саме поєднання "правильний плов" або "правильна шурпа" абсурдальні по відношенню до таких древніх і популярних страв. До того ж, шурпа присутня під тією чи іншою назвою в різних національних кухнях, навіть в молдавській та болгарській. А по-турецьки "чорба" - це взагалі просто напросто слово позначає "суп", а не конкретний його вид. І нехай пробачать мене інші народи, у мене цей суп асоціюється, все таки, з узбецькою кухнею і туди буду хилити. Насамперед можна виділити 2 види шурпи: каурма - смажена шурпа (з попереднім обсмажуванням і пасеруванням) і кайнатма - варена шурпа, де все просто вариться. Я віддаю перевагу інший варіант, він якийсь більш легкий ... Я не буду називати свій суп правильною чи неправильною шурпою, але хочу зауважити що є кілька характерних рис шурпи, як такої:1) Велика кількість м'яса, м'ясних кісток з яких роблять наваристий бульйон. В основному це баранина або куряче м'ясо;2) Готувати найкраще в казані, на багатті, але якщо такої можливості немає, тоді вдома, в товстостінній каструлі, яка добре стабільно утримує тепло;3) Велика кількість цибулі - це не моя примха, це відмінна риса саме узбецької шурпи;4) Який східний суп без спецій? Навіть елементарний їх набір міг би врятувати ті прісні радянські юшки під гордою назвою "шурпа";5) Трав повинно бути багато і різних! Тільки не раджу класти відразу все в каструлю з супом, хіба що Ви збираєтеся з'їсти відразу весь суп. У протилежному випадку, буде набагато ароматніше і смачніше, та й що приховувати, естетичніше, якщо трави додавати безпосередньо в тарілку з гарячим супом. А далі вже як душа бажає ... У багатьох джерелах радять додавати в суп яблука, айву і ще багато чого. Але для мене якось фрукти в м'ясному супі є внутрішнім кулінарним табу яке, поки що, побороти не можу. Часто додають свіжий солодкий перець. Я з ним не зовсім дружу, далеко не в кожній страві, тому не хотіла псувати собі настрій. А якщо Ви любите, кладіть, разом з помідорами і перець солодкий, колір особливого значення не має. Найчастіше, шурпа досить жирна страва. Я цього не люблю, тому я вибираю не жирні шматки м'яса. А Ви вже як хочете! І ще одне, принципово додавати помідори в суп лише тоді, коли картопля буде повністю готова. Кислота, що виходить із помідорів не дозволить картоплі розм'якшитися.
Про відмінності плову і шавлі Хоч шавля готується майже з тих самих інгредієнтів що й плов, шавля - це не плов, а скоріше м'ясна рисова каша. На відміну від плову, шавля страва щоденна й не надто вимоглива в приготуванні. Для шавлі можна використовувати простіший рис, шавля, як правило, менш пряна, до неї додають помідори, а ще, готують зі значно меншою кількістю усіляких "треба" та "не можна". Хоч це не означає, що має бути зовсім просто чи не смачно. Пропоную вам свою інтерпретацію смачної узбецької шавлі. Про рис для шавлі Як правило, для шавлі використовують найпростіший рис, але я вважаю навіть рисова каша заслуговує на те, щоб бути смачною та цікавою, а з рисової січки смачної страви не буде. Можна використати просто рис для плову, що часто можна зустріти на базарах, чи просто фасований крупнозернистий рис. Я ж свою шавлю готувала на розкішному рисі девзіра, що залишився в мене після приготування плову. Не люблю коли продукти дарма лежать та старіють на полицях, тому пустила його в діло. Але ви не мусите слідувати за моїм прикладом й можете використати більш демократичний рис, вибираючидля цієї рисової каші з м'ясом лиш той, що має гарні великі зерна. Кілька слів про пропорції А ще, за загальним правилом, для шавлі використовують удвічі більше рису, аніж м'яса, моркви, чи цибулі по вазі. Я не дотримуюсь цих пропорцій, оскільки я не хотіла б їсти жодну страву з таких пропорцій. Тому, як в плов, так і в шавлю я кладу більше м'яса, моркви, цибулі ніж рису. Оскільки в приготуванні своїх страв я передусім керуюсь смаком, а не забобонами чи думками "експертів". Про прянощі Дуже часто, навіть прянощів в шавлю не кладуть. Але я не уявляю собі східної страви зовсім без них, тому приправила її меленим коріандром та свіжозмеленим чорним перцем. Технічні нюанси приготування шавлі Щодо приготування, то у випадку шавлі все просто. Нема потреби все окремо обсмажувати, засмажка, так званий зірвак, значно простіше готується. Але я дещо ускладнила процес, оскільки частину цибулі обсмажила окремо до хрускоту, для того, щоб надати страві приємні солодко-горіхові нотки смаку. М'ясо також обсмажувала окремо, щоб воно гарно підрум'янилось та набрало чудового смаженого смаку. А потім, перед додаванням рису, м'ясо ще тушкується з овочами, щоб воно було дуже ніжним, на момент коли рис дійде до готовності. Якщо додати рис одразу після обсмажування м'яса, воно буде ще доволі жорстке в момент, коли рис вже буде готовим. Про консистенцію страви Через те, що у складі шавлі є помідори й дещо більше рідини, страва виходить більш в'язкою, кашоподібною, і так має бути. Це плов закладається шарами, кількість рідини в страві строго регламентована, й не дай Боже вам помішати плов після закладання рису. Й плов виходить розсипчастим. А з шавлею все простіше, її можна мішати, додати більше рідини, якщо вам це здається потрібним. І взагалі, якщо готували плов, а він вийшов збитим, можна швиденько додати трішки протертих помідорів, змішати зі стравою, прогріти все разом й сказати, що готували шавлю:-). І всі будуть із захопленням та цікавістю смакувати:-). приготування шавлі