Serve this vegetarian gravy as is, or use it as a base for a turkey gravy. If you don’t have any madeira, swap it out for the same quantity of dry sherry
This simple Christmas gravy can be made a few days ahead or you can freeze it for up to a month
Christmas just wouldn't be the same without a full and flavoursome gravy on the table
Make this rich turkey and chestnut gravy to accompany your Christmas dinner. If you use goose fat or butter, it can be made ahead, chilled and frozen
This full-flavoured, festive gravy can be made in advance - our secret ingredients of soy sauce and dried mushrooms add a deep hit of 'umami', or savouriness, to complement a roast
A good gravy is an essential accompaniment for the festive meal. This one's enriched with Madeira (fortified wine)
This simple gravy compliments delicately flavoured turkey meat and is quick enough to make at the last minute
Нагадаю, є два види весняних рулетиків. В'єтнамські і китайські. В'єтнамські не смажать, а китайські, поширені також і в Таїланді і на Філіппінах, смажать. По суті, в рулетики можна загорнути що завгодно, аби тільки не дуже багато і соус щоб був до них. Рецепт традиційного соусу ниок-чам вже подавала раніше. Його Ви можете знайти ТУТ. А підбираючи комплект продуктів для рулетиків, найправильніше керуватися принципом, щоб було щось хрустке, щось м'яке і щось "м'ясисте". Я дуже люблю поєднання огірка та авокадо. Крабові палички - це додатковий поживний інгредієнт. Можна використовувати шматочки смаженої або маринованої риби, шматочки вареної або смаженої курки. Такі рулетики дуже добре підійдуть для пікніка. Треба лише їх згорнути раніше і викласти на тацю чи тарілку щоб вони не торкалися один одного і добре підсохли, приблизно хвилин 20. Щоб не склеювалися. А потім вже скласти їх в лоток. Подавати з пікантним соусом.
Ідея соусу до курячої печінки запозичена з відомої угорської страви під назвою паприкаш. Паприкаш в основному готують з курки й пропорції м'яса, чи іншого продукту, до соусу та цибулі дещо інша, й готується паприкаш суттєво довше. Таким самим чином можна приготувати печінку будь-якої птиці. Ідеально підійде також і теляча печінка. Ця страва ситна та поживна. Якщо до неї приготувати не менш ситний гарнір, як картоплю чи яєчну локшину, вона послужить ситною вечерею, а якщо подати просто зі свіжим пухким хлібом та овочевим салатом, страва буде помірним обідом чи легкою вечерею. Загалом, будь-яку печінку потрібно готувати коротко, щоб не пересмажити. Більшість тих, хто печінки не люблять, власне мають цю неприязнь через те, що не пробували її правильно приготовленою. Так як більшість бабусь та мам будуть готувати печінку доки останні соки з неї не витечуть й будуть дуже пишатись собою, що вона не сира!:-) Не сирою вона являється й рожевою у середині, так як при цій консистенції вже досягаються безпечні температури. Інша справа витікаюча кров. Але це різні речі. Моя настанова для Вас: не пересмажуйте печінку і вона Вам "віддячить" ніжністю консистенції та багатством смаку і ніякої гірчинки! Не лінуйтесь й не поспішайте, і добре підрум'яньте цибулю до глибокого золотистого відтінку. Смак страви буде тоді більш глибоким та вишуканим.
Пиво, по суті, як і будь-який алкоголь в стравах, надає особливий аромат і свій смаковий нюанс. У випадку з пивом, це приємна гірчинка з солодкими нотками, а також неповторний присмак солоду, який просто "грає" з томленою цибулею.Багатий смак цього соусу доповнить будь-який вид м'яса. Особливий смакової нюанс додає також темне пиво, як наприклад Guiness.
Такий соус з оселедцем до варених яєць - це чудова альтернатива татарському соусу. Або просто ще один соус, щоб зробити крашанки та писанки бажаними, а не давитись ними в силу традиції за Великоднім столом. Не знаю як в інших регіонах України, а у нас на Хмельниччині, на Великдень, сніданок обов'язково починається зі свячених крашанок. І святять їх у нас не так як на Галичині, для зручності ще з вечора, коли до Великодня ще чекати і чекати, а під ранок. І сніданок починається тоді, коли люди повертаються з церкви з кошиком свяченого добра. Й обов'язково кожному дається крашанка чи писанка, в кого на що терпіння вистачає, і її потрібно з'їсти, щоб можна було поласувати чимось смачнішим. Так от, з таким соусом, Ваша крашанка чи писанка, буде дуже смачною, такою, що захочеться взяти ще одну. Свячену звичайно ж:-). А рецепт цього соусу я адаптувала з книги Дарії Цвєк "У будні та свята". У неї він називається "Яйця під гострим соусом". Я його переробила суттєво й зробила більш під свій смак. Й цей соус не менш смачний ніж славетний татарський соус. При бажанні та якщо є час, оселедця можна засолити самостійно, за рецептом що є на сайті. Й майонез можна також зробити домашній. Якщо любите, можна додати й трішки дрібно різаної зеленої цибулі. Буде дуже по весняному. Соус добре зберігається й його можна зробити заздалегідь, але краще не раніше ніж за добу до подачі, беручи до уваги, що можуть залишитись залишки й соус з оселедцем буде зберігатись в холодильнику 1-2 дні після Великодня. Лиш натирання жовтку зверху слід зробити перед подачею, щоб жовтки не обсихали.
Мені подобається смакове поєднання соєвого соусу та авокадо, яке вперше спробувала у суші. Настільки подобається, що я навіть вирішила поєднати все разом у чудовому діпі, щоб сповна насолодитись цим смаком. Васабі робить цю смакову комбінацію ще цікавішою, навіть живішою. При бажанні, діп можна подавати, щедро посипавши поверхню підрум'яненими зернятами кунжуту.
Якось двоюрідна сестра принесла баночку цієї аджики на пробу. Розповіла, що її свекор щороку робить заготівлі такої аджики і в холодильнику вона зберігається до наступного сезону. Я як не любитель аджики і всяких консервованих виробів і закаток, крім домашнього кетчупу, подякувала, але досить скептично поставила в холодильник і налаштовувала себе на те, що треба спробувати .... Спробувала. Полюбила пристрасно і назавжди! Тепер заготівлі роблю і я!:-) Така аджика зі шматочком добре засоленого сала, на чорному хлібі, це те, чого іноді так вимагає моя українська душа і те, чого й за роки сімейного життя, не може зрозуміти мій польський чоловік ... Я про сало ... Аджику він їсть так, ложкою і з банки. За що вічно його лаю! Облизану ложку не можна пхати назад в банку !! Без таких ексцесів, аджика добре зберігається в холодильнику довше ніж півроку.
ПРО СПАРЖУ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТОВ сезон спаржі я не можу стриматись і постійно пробую спаржу все в новому та новому амплуа. І хоч я та мої рідні любимо її навіть просто відвареною до консистенції аль-денте, приправлену сіллю, то все ж, спаржа - це овоч якому дуже пасує більш вишуканий спосіб приготування і з яким легко експериментувати. Ця страва дуже проста у приготуванні, але з ресторанним характером і напрочуд яскравим смаком. Тут є все: ніжність вершково-сирного соусу, свіжа трав’янистість м’яти та песто, аромат підрум’яненого гарбузового насіння і соковита, ще трішки хрумка спаржа. І все це разом створює надзвичайно гармонійне поєднання.Варто також сказати кілька слів про саму страчателлу. Справжня італійська страчателла — це ніжний сир, який виготовляють із волокон моцарели, змішаних зі свіжими вершками. Саме ця суміш є серцевиною буррати, сиру про який я вже не раз писала. Вона має дуже делікатну, кремову консистенцію та м’який молочний посмак, який чудово поєднується з овочами, томатами чи хрумким хлібом. Однак за межами Італії якісну страчателлу знайти не завжди просто. Саме тому збиті вершки з моцарелою є чудовою альтернативою. Після збивання вони набувають дуже схожої текстури та смаку. Повстає кремова, ніжна і приємно молочна маса. А ще це значно доступніше та дозволяє приготувати щось вишукане навіть із простих продуктів.Ця страва може бути легкою вечерею, закускою до святкового столу чи навіть гарніром до риби, чи білого м’яса. І хоча виглядає вона дуже елегантно, готується напрочуд швидко. Тож готуйте та насолоджуйтесь! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ СПАРЖУНайголовніше у приготуванні зеленої спаржі — не переварити її. Добре приготована спаржа має залишатися яскраво-зеленою, пружною та злегка хрумкою всередині. Саме тому час варіння тут дуже короткий і напряму залежить від товщини пагонів. Тонкій спаржі може вистачити навіть півтори хвилини, тоді як товстішій потрібно трохи більше часу. Орієнтуйтесь не лише на годинник, а й на текстуру. Готову спаржу вже можна проколоти виделкою, але з незначним опором. Якщо мова про зелену спаржу, то перед приготуванням обов’язково слід видалити жорсткі кінці. Найпростіше — злегка зігнути пагін, і він сам трісне у місці, де закінчується ніжна частина. Якщо ж спаржа товстіша, нижню частину можна ще й тонко почистити овочечисткою. А взагалі зелену спаржу можна не чистити. Воду для варіння спаржі потрібно добре посолити. Вода має бути майже як морська — тоді смак овочів буде значно виразнішим. А щоб спаржа не втратила свого красивого кольору, після варіння не залишайте її у гарячій воді, а відразу відціджуйте.Щодо соусу, то тут важливо використовувати добре охолоджені вершки — тоді текстура буде більш пухкою та ніжною. Моцарелу найкраще рвати руками, а не різати ножем, адже так вона краще поєднається з вершками під час збивання. Соус песто можна використовувати як домашній, так і готовий. Але якщо є можливість зробити власний, смак страви буде ще більш свіжим та ароматним. А м’ята тут не лише декоративний додаток. Вона додає легкості та свіжості, які особливо добре підкреслюють вершковість соусу.І ще одна порада: подавати цю страву найкраще одразу після приготування. Саме тоді контраст теплої спаржі та прохолодного вершкового соусу відчувається найбільш виразно й робить цю страву по-справжньому особливою.ЯК ПРИГОТУВАТИ СПАРЖУ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТО:ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СПАРЖІ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТО
Поживна та легка у приготуванні страва, яку важко віднести до будь-якої категорії, оскільки це не зовсім десерт, хоч і подається з солодким соусом. Такі кнедлі як правило подаються з солодкими додатками, чи то соусами чи просто припущеними фруктами чи ягодами. А інколи просто їх поливають топленим вершковим маслом і посипають цукром та підрум'яненими панірувальними сухарями. Існує дуже багато видів кнедлів. І поширені вони не тільки в чеській та словацькій кухнях, а й в німецькій, польській й навіть в українській. Ці кнедлі бездріжджові, а тому не пухкі, як їхні дріжджові побратими, і являють собою щось середнє між галушками та варениками, чи навіть лінивими варениками. З самого тіста можна сформувати не кульки, а скажімо "пальчики", й після відварювання, обсмажити на смальці чи маслі й подавати зі шкварками та смаженою цибулею. Буде геть по-українськи, такий собі приклад сільських кнедлів, які будуть не менш смачні ніж в солодкій версії. Щодо горіхів та м'яти, рекомендую їх використовувати. Хоч це лише додаток, але горіхи надають контраст консистенції страви своєю хрусткістю, а м'ята вносить виразні свіжі смакові нотки, які дуже доречні. Вважайте на розмір кнедлів, щоб вони не були завеликими, оскільки не проваряться. Вони в середині повинні бути ніжні та вологі, за рахунок сиру, але не сирі.
Кремовий грибний соус з беконом чудово поєднується з зеленим горошком. Поза сезоном можна використовувати морожений горошок та й морожені гриби. Я купую білі гриби в сезон, чищу, мию та бланшую в підсоленій воді. Після вистигання, розфасовую в невеликі пакетики та заморожую. Якщо ж використовуєте свіжі білі гриби, їх не потрібно попередньо відварювати. Лише почистити та помити. (Певні грибники стверджують що не можна мити гриби, оскільки вони вбирають воду й таким чином буде гірша консистенція після приготування й менш виразний смак. Але мені той бруд який збирається на поверхні, набагато більше заважає ніж наслідки миття грибів)Замість білих грибів можна використовувати печериці. Готувати їх так само. А якщо хочете зробити смак соусу більш інтенсивно грибним, додайте кілька щіпок дрібно змелених сушених білих грибів після додавання вершків. Страва набуде біль виразного смаку.Замість базиліка, з успіхом можна використовувати й петрушку.
Це однозначно один з найцікавіших способів приготування зеленої спаржі. Печена в хрусткій паніровці, вона не залишить нікого байдужим. Навіть діти байдужі до овочів будуть з захопленням її поїдати, адже вона не менш смачна ніж картопля фрі і таку спаржу можна зі спокійною совістю їсти руками, занурюючи її у густий ароматний соус.Така печена спаржа чудово підійде до дружніх посиденьок при пиві. До вина така закуска, при всьому аристократизмі спаржі, як на мене, не підходить.Щодо сухарів панко, японських панірувальних сухарів у формі пластівців, то їх можна замінити звичайними панірувальними сухарями, але так хрустко вже не буде. Знайти сухарі панко можна практично в кожному інтернет-магазині, що спеціалізується на азіатських продуктах та продуктах для суші.
У світовій кухні цей соус можна знайти під різними назвами не тільки в грецькій кухні, а й в турецькій, деяких кухнях арабських країн, в балканській кухні і навіть в індійській, щоправда, не з кропом, а з м'ятою. Але саме грецька версія соусу цацикі зробила найбільш карколомну кулінарну "кар'єру" і є найбільш популярною. І звісно ж, скільки господинь, стільки й рецептів. Але відрізняються вони здебільшого технікою приготування, а не складом. Дивіться відео-рецепт приготування соусу цацикі: Йогурт для цацикі використовувати найгустіший який знайдете. До речі, деякі марки магазинної сметани, смакують і мають консистенцію грецького йогурту, а не сметани, що загалом сумно, але у цьому випадку "на руку". Їх власне можна також використовувати. Домашню сметану в жодному разі не рекомендую використовувати! Смак буде зовсім інший! Вашій увазі я пропоную мою версію соусу цацикі. Знайдуться, звичайно ж, господині які роблять його інакше. Специфічний смак соусу цацикі чудово підходить до м'яса та риби з гриля, особливо до традиційних грецьких шашличків сувлакі й не тільки. Навіть до традиційної печені зі свинини цей соус буде дуже доречним.
Скажу чесно, цю страву приготувала з залишків різних продуктів, що були в холодильнику. Шматок рибного філе від вчорашньої вечері, залишки помідорів у власному соку, що залишились після приготування супу з сочевиці ... Трохи того і ще дрібка цього ... І результат перевершив очікування. От і вирішила поділитись з Вами.
ПРО ГОСТРИЙ СОУС З ХАЛАПЕНЬЙОМексиканський перець халапеньйо вже перестає бути екзотикою в Україні. Його вже активно вирощують крафтові сімейні фермерські домогосподарства і не тільки. В сезон його можна зустріти навіть у великих супермаркетах. І він таки особливий: має свій приємний аромат, товсті стінки й прийнятну гостроту, хоч остання може дуже коливатись. Але товсті стінки та запаморочливий аромат, це те, за що його люблять найбільше. І ми з чоловіком є палкими прихильниками його перчика:-). Маленького, але з яким характером! Люблю його запікати з сиром, консервувати та варити з нього соуси. Цей соус легкий в приготуванні, дуже ароматний та яскравий кольором, який не тьмяніє. Якщо любите гостреньке, гугліть де придбати цей перчик й швиденько робіть соус. Не пошкодуєте! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ГОСТРОГО СОУСУЦей соус, якщо Вам пощастить з перцем, як мені цьогоріч, таки гострючий, проте дуже ароматний. Багато його не з’їси, та й малої кількості вистачить, щоб отримати задоволення. Тому, готувала я його без пастеризації, аби зберегти колір та ніжний аромат кінзи, яка теж входить до складу соусу. Місця в холодильнику на нього вистачає, а взимку можна взагалі на балконі тримати:-). Але якщо все ж хочете на полиці зберігати, потрібна пастеризація. Про те, що це таке і як це правильно робити, читайте в кулінарній книзі «Знаю, що споживаю», розділ консервація. І випереджу питання. Можна готувати соус з іншого перцю. Але він буде менш ароматним і може трішечки більш рідким, але однозначно вдасться. Як будь-які натуральні свіжі соуси без емульгаторів, за час стояння в холодильнику він трішки може розшаруватись. І це нормально. Просто збовтайте перед подаванням до столу.ПРИГОТУВАННЯ ГОСТРОГО СОУСУ З ПЕРЦЮ ХАЛАПЕНЬЙО:
Білокачанна капуста просто в неймовірному амплуа, запечена до золотистого рум'янцю, з густим сметанним соусом. Не пробували печеної капусти? Це ідеальний рецепт щоб почати своє знайомство з капустою печеною. Вона набуває незвичайного смаку, який набагато цікавіший ніж у тушкованої чи вареної капусти. Такий незвичайний гарнір сподобається навіть дітям. Таким самим чином можна запекти і савойську капусту, але час запікання потрібно скоротити приблизно вдвічі, адже вона ніжніша ніж білокачанна. Загалом час запікання поданий у рецепті лиш відносний орієнтир, адже розуміння середньої голівки капусти у кожного своє, а від розміру качана, залежить й розмір сегментів, що запікаються. При бажанні, можна спекти капусту не посипаючи сиром. Без нього буде теж смачно. У нас сирна родина, усі, від найстаршого до наймолодшої, палко люблять сир. Тому, я дуже часто використовую сир у стравах. А от соус раджу готувати обов'язково. Без нього страва не буде повною, отже не лінуйтесь!
Мій найулюбленіший соус із журавлини. Не надто солодкий, навіть можна сказати, кислуватий. З неймовірним ароматом і яскравим святковим кольором. У холодильнику, у скляному лотку він по суті може зберігатися дуже довго. Але у мене не зберігається. Я його швиденько з'їдаю. Хоч роблю його завжди до м'яса, більшу частину і так з'їдаємо з сиром. Сім'я у нас така, сироманів. Від самого маленького, до самого великого ...:-) Таким же чином можна готувати соус з брусниці. А ще, дуже смачно з чорною смородиною. Заморожена смородина пускає більше соку. Її краще не розморожуючи, відразу в сотейник класти і готувати.
Цей рецепт приготування печеної картоплі просто надзвичайно простий, але й один з найбільш улюблених. Можна, звичайно ж, запікати картоплю обкачану й у пшеничному борошні, але у запеченої в житньому борошні, обдирному чи грубого помелу, шкірочка набагато смачніша й рельєфніша.Така запечена картопля у житньому борошні буде відмінним гарніром до м'ясних та рибних страв, хоч таким пристрасним поціновувачам картоплі як я, крім хорошого соусу до неї може бути більше й нічого не потрібно.Важливим, у приготуванні такої картоплі, являється попереднє відмочування, завдяки йому, шкірочка виходить більш хрусткою й саме борошно краще прилягає до поверхні картоплі. І, звичайно ж, температурний режим. Картоплю потрібно запікати при високих температурах.
Колись, мабуть, вустерського соусу не додавали, не дійшов ще після благополучного розвалу СРСР. Я ж, люблю цей соус, так сильно, як ненавиджу все радянське. Він додає якусь "м'ясну" ноту в будь-яку страву, навіть з морепродуктів. Така закуска з минулого, може служити відмінною увертюрою до романтичного вечора. Важливо, щоб УСІ інгредієнти, і навіть посуд для подачі, були добре охолодженні, тільки тоді смак буде правильним.