Цибуля в бальзамічному маринаді за рецептом з книги "Смачні подарунки", книги від журналу Good Food ("Delicious Gifts" Good Food). Вона настільки смачна, що аж шкодую, що зробила я її лиш одну партію. Як спробувала, одразу ж забула про всі муки чищення тієї дрібноти. Важко чистити, зате як легко їсти. Зникає вона миттєво! Й одразу випереджу питання. У мене не аристократична французька перлова цибуля, навіть не цибуля шалот, яку в книзі рекомендують як альтернативу, а у мене проста, дрібна насіннева цибуля яку продають у нас на кожному ринку. Й вийшло вкрай вдало. Від перлової цибулі смаком не відрізнити! Й вигляд такого додатку вражаючий. Ця кисло-солодка, маринована цибуля буде чудовим доповненням до паштетів, печень, сирних тарілок чи навіть святкових канапе. Вона настільки смачна, що її хочеться їсти просто так, як зернята, потягуючи одну за одною, попри те, що вона таки виразна смаком! Зверніть увагу на те, що у рецепті вказаний час кип'ятіння маринаду спочатку до додавання цибулі, а потім і після розкладання цибулі по банках. Цей час вказаний не так просто, дотримуйтесь його, адже під час кипіння змінюється концентрація маринаду, оцет стає менш різкішим, співвідношення рідини, цукру та солі змінюється. Це все важливі нюанси приготування, тож кип'ятите і дивитесь на час. Зазвичай господині мають іншу проблему, поставити маринад варитись і піти собі, а він вариться і вариться й смак овочів, яких Ви заллєте тим, вже перевареним маринадом, буде геть іншим й не таким як треба. Тут я навпаки прошу, поваріть як слід і не поспішайте. Загалом, я дотримувалась основного рецепта практично без змін. Єдине, що я у ньому змінила, це замінила свіжий базилік, на дуже якісний, свій домашній, сушений. Не люблю я розкислого листя свіжих трав в таких маринадах. І колір неприємний, і консистенція апетиту не викликає. Але в рецепті пишу, як написано у книзі, а від себе додаю, що замінити свіжий базилік сушеним можна. І про зберігання. В книзі написано, що можна цю цибулю зберігати до 3-х місяців. З моєї практики, впевнено Вам пишу, що з такою кількістю оцту, їй навіть за рік нічого не буде. Але звісно ж, не буду Вам писати стільки її тримати, нехай тією золотою серединою буде 6 місяців зберігання, хоч смачна вона настільки, що довго не залежиться.
Ще один спосіб подати один з кращих французьких сирів, сир камамбер. Цього разу в напівсолодкому, осінньо-зимовому виконанні. При запіканні, смак сиру трохи змінюється, стає ще вишукуваннішим і цікавішим. Замість камамбера можна використовувати сир брі, це сири які відрізняються лише регіоном походження. У Нормандію, батьківщину камамбера, рецепт цього сиру потрапив завдяки монаху з містечка Брі, який навчив варити цей сир нормандську жінку, що надала йому притулок. Тільки сир брі у своїй класичній формі продажу трикутником, менше підходить для такого запікання.
Сирні кулі – це чудова та невимушена товариська закуска для дружніх посиденьок чи вечірок. Таку страву легко готувати, вона завжди викликає захват, а залишки слугують чудовою помазанкою до канапок, вже після свята. Тож варто ближче розглянути цей американський винахід. А цим разом я пропоную Вам ознайомитись з сирною кулею по мотивах відомого соусу «Ренч» з додаванням бекону. Вершковий та напівтвердий сир приправлені гранульованим часником та цибулею, збагачені хрустким беконом та освіжаючою зеленою цибулею, - це таки дуже смачно! В стилізації «Гарбуз» до свята Хелловін чи без неї, просто подана як куля, така закуска не залишить байдужим нікого! Якщо є бажання, можна поекспериментувати з видами напівтвердого сиру, але не змінювати пропорції й кількість вершкового сиру, того, що зв’язує усе разом, має бути незмінною. Я використовувала свій домашній вершковий сир за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю». Це один з тих рецептів які готую найчастіше з книги. Він виходить таким неймовірно ніжним і не надто жирним. Тож якщо ще не пробували, спробуйте. Для урізноманітнення смаку, можна додати різні види трав, не лише цибулю. Кріп та петрушка теж будуть тут доречними. Щодо декорування, то я використовувала магазинний сир пластинками, той вид сиру який навряд чи коли придбала б просто для споживання. Натуральності у ньому дуже мало, але раз в року, для декорації можна щось таке собі дозволити. Я подавала сирну кулю з чипсами начос. Дуже смачно буде теж з різноманітними домашніми крекерами, грісіні, тощо.
Популярна закуска на Близькому Сході. Проста в приготуванні. Це не що інше як відціджений густий йогурт (грецьго типу). Він має досить щільну консистенцію сиру. Приготовлений в домашніх умовах йогурт не підійде, бо він зазвичай занадто рідкий. Найкраще підійде йогурт грецького типу, густий і дуже смачний. Подають таку закуску з хлібом піта або будь-яким іншим свіжим світлим хлібом. Іноді таку масу використовують для начинки різних попередньо замаринованих або термічно оброблених овочів. Також, такий сир відмінно підходить до баранини, печеної картоплі, печених буряків, майже як соус. В Арабських країнах кульки лабне подадуть у складі Meze (mezze), набір з невеликих страв, які подають до сніданку, обіду або вечері. Обкатки для кульок можна робити будь-яку. Я дуже люблю лабне також з цедрою лимону і кропом, копченою паприкою і гранульованою цибулею або обкачані в арабської приправі Za'atar. Варіантів безліч!
ПРО СУШІ-ЧОВНИКИ В ОГІРКАХ З КРЕВЕТКАМИНатхненницею цієї простої у приготуванні страви була моя менша доня Стелла. Вона часто має якісь гастрономічні ідеї та побажання і я їх втілюю. А особливо цікаві рецепти публікую тут. Так сталось і з цими суші-човниками в огірках, - це легкий, водночас насичений смаком варіант домашніх суші, який чудово підходить для святкових застіль, літніх вечірок чи фуршетів. Завдяки огіркам страва залишається легкою, а ніжні креветки додають вишуканості. Проте замість креветок може бути лосось, тунець чи копчений вугор або навіть ікра, для особливо святкових випадків. Це прекрасна альтернатива доставці. Усе робиться швидко й без зайвої мороки, а різноманітність начинки немає меж. Такі суші не потребують спеціального кухонного обладнання: жодних бамбукових килимків чи складних технік згортання. Все, що Вам необхідно, - це свіжі огірки, якісні креветки, правильно зварений рис та кілька додатків. Цей рецепт дозволяє подати суші дещо інакше, зазвичай, але так і цікаво і не банально. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИЩоб суші в огірках вийшли максимально вдалими, варто звернути увагу на кілька важливих деталей. Перш за все, обирайте щільні, свіжі огірки з мінімальною кількістю насіння. Вони найкращі для таких «човників» й гарно триматимуть начинку. Також бажано, щоб стінки були досить товстими. Невелике підрізання нижньої частини огірка допоможе човникам стояти на тарілці набагато стабільніше. Рис зварений для суші має повністю охолонути перед додаванням у човники, інакше вершковий сир розтане, а текстура страви зміниться. Сам соус на основі вершкового сиру, соєвого соусу та рисового оцту додає начинці кремовості й солонуватої глибини, поєднуючи всі компоненти між собою.Креветки важливо не переварити: вони готові відразу після зміни кольору на рожевий. Тоді вони залишаються соковитими та ніжними, а не гумовими. Для пікантної версії завжди можна додати кілька крапель гострого соусу шрірача або будь-якого іншого, який любите. Або взагалі не використовувати гострий соус. Не забувайте про кунжут. Він дарує легкий горіховий відтінок, відчутний аромат та завершений вигляд, проте його обов’язково слід підрум’янити. Зелена цибуля у цій страві, - це барвистий акцент, без якого страва виглядає менш «живою».Така проста у виконанні, але елегантна страва стане Вашою улюбленою в добірці домашніх суші. Вона дозволяє експериментувати, легко змінювати начинку та соуси, але при цьому залишається гармонійною та яскравою незалежно від варіацій. Готуйте із задоволенням і насолоджуйтесь кожним шматочком!ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИ:
Таким чином можна замаринувати навіть бринзу. Вона також чудово піддається маринуванню і ця смакова гамма також їй підходить. Як і у випадку з маринованими оливками, олію, що залишиться після сиру можна використовувати для приготування заправок та маринадів. Вона дуже ароматна та дещо пікантна. Щоб краще передати пікантність та аромат гострого перцю чілі в пластівцях, його краще додавати не весь одразу, а частину в гарячу олію, а частину в холодну, як і пишу в рецепті. Це зберігає і приємну пекучість і духмяний аромат перцю чілі в пластівцях. Заливати сир слід холодною олією і настоювати в холодильнику, це все ж таки молочний продукт, нехай і більш тривалого зберігання. І купуючи сир, дивіться на дату кінцевого споживання й майте на увазі, що настоюватись він має принаймні тиждень і що, якщо будете дарувати його, той кому подаруєте баночку такого козячого сиру в маринаді, теж може його не одразу з'їсти. Якщо готуєте для себе, у якості закуски до святкового столу чи просто так, подавайте такий козячий сир разом з часником, він дуже смачний. Не забудьте про чудової якості хлібні вироби, як свіжий пухкий хліб, краще всього світлий. Не зайвими на столі будуть оливки та різноманітні горіхи. Крім сиру, до столу можете також подати нарізку з в'ялених ковбас та шинки. А якщо готуєте такий сир на подарунок, в подарунковий кошик, крім маринованого козячого сиру, можна покласти також домашні мариновані оливки, баночку класичного тапенаду, також домашньої роботи, коробочку домашніх солоних крекерів, а також зв'язку домашніх хлібних паличок грісіні. А ще, не буде зайвою, пляшка хорошого вина та набір аксесуарів для вина, або дещо з них (цікавий штопор, може навіть електричний, термометр для вина або набір для відкорковування разом з насадкою, що вберігає від розливання). Кожен гурман оцінить такий подарунок!
Якщо Вам подобається малосольна сьомга - сподобається і ця страва. Мій чоловік не любить червоної риби, але тартар наминав за обидві щоки. Справжню соковиту м'якоть червоної риби можна відчути тільки без термічної обробки. Запеченого або звареного у вині, на маленькому вогні, лосося я також “поважаю”, але в сирому вигляді для мене він завжди краще.
Чи то доросле чи дитяче свято, такі фрикадельки однаково радісно сприймаються гостями. А хто не любить соковитих фрикадельок, ще й таких, для яких особливо не потрібні прибори? Такі м'ясні запечені фрикадельки не займуть багато активного часу приготування. Їх навіть смажити не потрібно, все готується в духовці, що суттєво заощаджує час. А кисло-солодка глазур запечена на поверхні - це просто вибух смаку у роті. Як на мене, до них і соусу не потрібно, оскільки вони такі соковиті й сповнені смаку. Але під рецептом я навела приклади соусів які можна до них подати, якщо є таке бажання. При приготуванні котлет чи фрикадельок, у всіх, хто готує, не рідко повстає питання, щоб таке додати, щоб вони були соковитими. Хтось булку розмочену в молоці додає, хтось додає стільки сала, що сумлінний кардіолог би зомлів, дивлячись на таке, а хтось ще якось чаклує. Звичайно, має значення не лише, що додати, але як робити, тобто техніка, а з того що додати, скажу, що цибуля - це незамінний зволожувач фаршу. Потрібно додати велику її кількість стосовно м'яса й Ваші котлети та фрикадельки будуть завжди тішити Вас. Дуже важливо, щоб перед запіканням, фарш та й решта інгредієнтів для нього були кімнатної температури, тоді вони будуть рівномірно рум'янитись та пропікатись й з них витече менше м'ясних соків та жиру. Крім того, використовуючи м'ясо птиці для фрикадельок, краще робити фарш самостійно зі стегнового м'яса. Воно набагато ароматніше та трішки жирніше. А ще, відкрию Вам свій секрет приготування фаршів з птиці, я завжди додаю шкірку птиці до фаршу. Перемелюю її разом з м'ясом. Вироби з такого фаршу набагато ароматніші, соковитіші і, як додатковий бонус, сповнені колагену, який так потрібен нашим суглобам. Щодо соусу барбекю, то можна використовувати як домашній, так і магазинний соус. Можна використати навіть кетчуп, якщо не можете знайти чи не хочете готувати свій соус барбекю, хоч з останнім набагато смачніше. І ще одне, у версії для дорослих, до фаршу можна додати 1 ч.л. меленого перцю чілі для пікантності й до глазурі можна додати також 1/2 ч.л. меленого перцю чілі.
По проханнях читачів, на сайті буде з'являтись все більше рецептів приготування горбуші. Перший рецепт яким я хочу з Вами поділитись, - це рецепт малосольної горбуші, яка цілком може замінити дорогу та не зовсім здорову сьомгу. Про умови вирощування та корм норвезької сьомги та форелі напевно вже всі знають. І риба здобула настільки погану славу у дієтологів та лікарів, що ті навіть беруться нормувати, скільки доросла особа, без шкоди для здоров'я може з'їсти сьомги на тиждень і кількості, скажу Вам мізерні. А вагітним жінкам і дітям взагалі не рекомендується споживати цю рибу через понаднормову кількість токсинів у цій рибі. Ну зовсім як курятина з птахоферми. Сама сьомга та форель корисні, але дикі. Але де ж їх таких знайти? І яка тоді ціна буде за цю рибу? Інша справа горбуша, риба з родини лососевих. Вона, поки що, дика й виловлюється в холодних водах й у природі її достатньо, що не потребує створювати ферми. А оскільки її м'якоть менш ніжна та менш жирна, ціна на неї теж менша, адже й цінується вона менше. Але користі в собі вона несе набагато більше ніж фермерські лососеві. Оскільки м'якоть горбуші сухіша та менш ніжна, при засолюванні вона твердіє. Сьомга теж дещо твердіє, але вона жирніша і це не так відчувається як у випадку з горбушею. Вихід з цієї ситуації є. Це відмочування, після засолювання риби, у холодній, кип'яченій воді. Завдяки зворотньому осмосису, м'якоть почне вбирати і затримувати в собі воду, зайва сіль вийде і у Вас буде чудова пружна, ароматна та в міру солона, малосольна горбуша. Під час відмочування, воду слід міняти, щоб виполоскати зайву сіль. Така малосольна горбуша чудово смакує на житніх хлібцях з вершковим сиром та цибулею різанцем. До смаку можна скропити рибу соком лимона. Вона також чудово проявляє себе в салатах та чудово замінить у рецептах малосольну сьомгу.
ПРО МЕКСИКАНСЬКУ СТРАВУ АГУАЧІЛЕАгуачіле – це традиційна мексиканська страва з регіону Сіналоа, котра сподобається усім любителям севіче, тартарів та карпачо з сирої риби та морепродуктів. Це вид страви з риби та морепродуктів, подібний до севіче, але з деякими ключовими відмінностями в інгредієнтах та інтенсивності смаку. І суть полягає з маринування цих продуктів у кисло-гострому соусі, під час якого риба та морепродукти по суті «варяться» або ж білки цих продуктів проходять денатурацію під впливом кислоти. Агуачіле часто подають майже одразу після маринування – тому воно свіжіше, яскравіше та гостріше, ніж багато традиційних севіче, які зазвичай маринуються довше. Зазвичай до страви додають ще такі додатки як огірок, цибуля, а іноді й авокадо. Це сучасний різновид страви агуачіле, а колись воно було набагато простішою стравою. У ранніх версіях, як повідомляється, використовувалася вода, настояна на перці чилі (звідси «agua» (вода) + «chile» (чилі)), якою поливали сушене чи варене м’ясо, а не морепродуктами. Оскільки з часом морепродукти стали більш важливими в раціоні прибережних жителів, креветки замінили м’ясо, а в соусі з’явився сік лайма і це дуже дуже смачно! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ АГУАЧІЛЕ З ТУНЦЯВкрай важливо аби для таких страв як агуачіле, севіче, тартар тощо використовувались якісні продукти. І якщо мова про рибу, то задля безпеки сирого споживання цього продукту, краще аби вона була замороженою. Заморожування вбиває рибних гельмінтів та їх яйця. Для цього краще морозити біля 7-х діб при мінусових температурах -12 і менше. Для красивого подавання для столу, краще не змішувати усе разом мов салат, а гарно викласти. Контраст кольорів зробить страву ще апетитнішою. Та перед тим як споживати страву, усе слід змішати й хвилину чи дві почекати, аж кислота зробить свою роботу. ПРИГОТУВАННЯ АГУАЧІЛЕ З ТУНЦЯ:
Колись, мабуть, вустерського соусу не додавали, не дійшов ще після благополучного розвалу СРСР. Я ж, люблю цей соус, так сильно, як ненавиджу все радянське. Він додає якусь "м'ясну" ноту в будь-яку страву, навіть з морепродуктів. Така закуска з минулого, може служити відмінною увертюрою до романтичного вечора. Важливо, щоб УСІ інгредієнти, і навіть посуд для подачі, були добре охолодженні, тільки тоді смак буде правильним.
Воістину святкова страва. Вишукана, і що саме приємно, абсолютно не клопітка закуска. Готувати її дуже легко, а справляє враження на кожного, хто любить рибку сім'ї лососевих.Цієї кількості вистачає для середнього сімейного застілля, якщо у Вас гостей буде чимало, краще подвоїти кількість інгредієнтів і далі дотримуватись рецепту. І не нарізати порціонно, а подати як паштет, одним гарним шматком. Якщо будете подвоювати кількість інгредієнтів, тоді можете викласти масу в святкову форму, скажімо ялинку чи серце, можна силіконову, так легше виймати буде, але застеляти харчовою плівкою все одно буде потрібно.
Хрін крім свого п'янкого пряного аромату, має ще й бактерицидні властивості, що сприяє довшому терміну зберігання домашньої соленої риби. Та й безумовно, його аромат дуже добре підходить до майже до будь-якої риби. Випереджу питання, солити можна практично будь-яку рибу, але жирна риба краще всього себе проявляє. Засолені таким чином оселедець чи скумбрія будуть не менш смачні та цікаві ніж розкішна, хоч не завжди хорошого походження, риба з родини лососевих. Головне зберігати співвідношення кількості солі та цукру до ваги риби.А щодо соленої сьомги, то така сьомга просто неймовірно смакує на скибці свіжого хлібу змащеного вершковим сиром, в товаристві зі свіжим меленим перцем, каперсами та кропом, скроплена кількома краплинками лимонного соку... Просто насолода! Смачних Вам експериментів!
Я знову граю в гру «кулінарний фьюжн». Скандинавські традиції засолення сьомги і японські інгредієнти. З соусом з французького майонезу (я про походження) і японським васабі. До чого ж захоплююча еклектика на кухні ... Смак сьомги настільки добре поєднується з васабі, що не втрималась і засолила в ньому сьомгу, додавши імбир і трохи саке (японська алкогольна рисовая настоянка). Рибка вийшла ніжною і ароматною. А подавати її найкраще з майонезом змішаним з васабі. Такий напівгострий соус відмінно доповнить і без того ароматну рибу.
Є багато варіацій на тему пасти з риби гарячого копчення та скумбрії вцілому. У цьому рецепті не варто недооцінювати смакові якості чорного перцю, і краще щоб він був все ж таки свіжозмеленим. І звісно хрін, натертий саме перед додаванням в пасту, щоб зберегти якнайбільше аромату. Через гостроту не переймайтеся, хрону тут така кількість, що він лише трішки загострить смак закуски в цілому, але не зробить її гострою.
Це мій улюблений спосіб подачі сирів з особливим смаком, таких як брі чи камамбер або ж м'яких козячих сирів з білою пліснявою. Глазур та карамель на горіхах несуть в собі солодкість, яка так пасує цим видам сиру, а самі горіхи, своїм хрускотом, створюючи контраст консистенції, підкреслюють ніжність м'якого сиру з білою пліснявою. Чорний перець, спеція хоч і звична нам, но в поєднанні з карамеллю надає страві приємну, незвичайну та ненав'язливу пікантність. Готувати таку закуску дуже просто і це прекрасний спосіб експонувати якийсь якісний сир, хоч дешевий аналог теж можна вдало замаскувати такими додатками. Якщо для запікання камамберу я з чистою совістю вибираю сири українського виробництва, то для подачі в холодному вигляді, коли смак та консистенція такі виразні, я купую французькі сири з білою пліснявою й обов'язково на вагу. Смак їх суттєво кращий ніж запакованих аналогів. Хоч у цій закусці все майже по-дитячому просто, є кілька нюансів які можуть вплинути на якість страви: 1) Сир повинен бути кімнатної температури. Його слід вийняти заздалегідь, щоб він зм'як та зробився ніжнішим, а ще, саме при кімнатній температури повністю розкривається смак сирів; 2) Потрібно бути дуже уважним і не відходити від сковорідки при приготуванні карамелі, адже її дуже легко спалити і все зіпсувати. А ще, потрібно обов'язково мати все "під рукою", щоб коли потрібно, одразу додати горіхи та масло до сковорідки й охолодити карамель; 3) Перець повинен бути свіжо меленим. Той порошок, що продають у пакетиках під виглядом перцю, більше нагадує сміття ніж якісну спецію й він зіпсує враження від сирної закуски. При бажанні, сир, карамелізовані горіхи та глазур можна подати не окремо, а як частину сирної тарілки, подавши глазур у невеликій ємності поруч сиру та горіхів. А горіхи в карамелі чудово підкреслять смак й інших сирів, особливо тих, що з блакитною чи зеленою пліснявою.
Не складний, але ефектний сметанний террін з шинкою, маринованими огірками та хроном, буде справжньою прикрасою святкового столу. Це чудова закуска, а ще, відмінний додаток до варених яєць, що стає особливо актуальним на Великодньому столі. Й попри дещо пафосну назву, такий, самий справжній террін, зможе приготувати на своїй кухні навіть новачок. А якісний та універсальний желатин Dr. Oetker Вам у цьому допоможе й дозволить з легкістю обійти всі гострі кути у приготуванні цієї вишуканої, великодньої закуски. Загалом у приготуванні цього терріну все доволі просто. Головне тут якість інгредієнтів та правильна робота з желатином та сметаною. Щодо желатину, то можна використати як порошковий, так і листовий желатин. Щоб використати листовий желатин, замість 9 грамів порошкового, потрібно взяти 5 листів желатину листового й замочити їх у великій кількості холодної води. Відтиснути й помістити у злегка підігрітий маринад з огірків. Далі слідувати рецепту. Отже, щоб усе вдалось як слід, сметану потрібно використовувати дуже жирну. В ідеалі 30% або більше. При бажанні, можна використати вершки з такою ж жирністю, з ними теж буде смачно, але тоді, до вершків слід додати ще 2 ст.л. лимонного соку (не лякайтесь, це зробить їх густішими). Зі сметаною з меншою жирністю або гіршою якістю маса може бути надто рідка. Якщо, після введення рідини з желатином, маса стала дещо рідкою (багато залежить від якості сметани), не переживайте, все нормально. Просто викладаючи сметанно-сирну масу в форму, між шарами, кладіть форму у морозильну камеру на 10-15 хвилин. А потім продовжуйте роботу. З якісною сметаною такого статись не повинно, але попереджую на всяк випадок. Щодо шинки, то можна використати абсолютно будь-яку, аби вона була тонко нарізаною. А замість цибулі-різанець чи зеленої цибулі, до смаку, можна використати кріп.
Вишукана закуска у середземноморському стилі у вигляді підрум'яненого восьминога з ароматними додатками створить святкову атмосферу і потішить всіх любителів морепродуктів. Це просто ідеальна закуска до білого ігристого вина. Якісні морепродукти краще за все готувати просто, щоб не заглушити їх особливий смак. Так і восьминогу не потрібно багато. Хоч звичайно ж, якщо це не малі бебі-восьминоги, попередньо його потрібно відварити до м'якості. Як це правильно робити, читайте у рецепті підготовки восьминога для подальших приготувань. Такий метод приготування підійде й для сирих кальмарів та креветок. А лимон, часник та петрушка підходять загалом до всіх морепродуктів й риби.
Таку розкішну виглядом закуску можна приготувати за лічені хвилини, а цікавістю вона точно переважає традиційні тарелі з нарізкою. Це просто, але водночас вишукано, а ще, якщо у Вас якісний, смачний продукт, то таке оформлення дозволяє підкреслити його особливість. Й звісно, можна видозмінювати цей рецепт. В'ялене м'ясо може бути будь-яким, у мене на приклад, українська крафтова брезаола з яловичини, не італійська, а можна використати й бастурму чи в'ялену свинину, тощо, навіть хамон чи пармську шинку. Тільки якби я використовувала бастурму, то напевно бальзамічний оцет замінила б наршарабом (гранатова меляса), а кедрові горішки гранатом. Теж дуже цікава страва вийшла б. Тож як бачите, можна експериментувати! Особливих нюансів приготування цієї закуски нема, Ви ж бачите як все просто. Єдине, радила б збирати її вже перед подачею, щоб салатне листя не змарніло й щоб горішки далі були хрусткими. Можна все підготувати й не змішувати. А горішки можна рум'янити хоч попереднього дня.
Ніжна консистенція цього плавленого сиру для намазування за рецептом з книги "Знаю, що споживаю" просто узалежнює. Це сир для канапок чи приготування супів, а можна його їсти просто ложкою, адже так смачно й натурально! І Ви точно впевнені у його складі, без поліпшувачів смаку, емульгаторів, пальмової олії, тощо. А якщо до ще теплого сиру додати свіжі, дрібно порізати трави чи трішки улюблених спецій, подрібнених горіхів або ж сухофруктів, Ви у себе на кухні створите ексклюзивний, вишуканий плавлений сир. В своїй книзі для плавленого сиру для нарізання, іншого його виду, я додавала навіть бекон, на канапках чи для фарширування м'яса або ж картоплі дуже смачно. І повірте, це геть не складно! Щоб консистенція плавленого сиру була дійсно кремовою та однорідною, дуже важливо добре подрібнити сир. Тому, перемелювання чи перетирання, обов'язкові! Як і збивання блендером усього разом, що йде слідом. Чим жирніший Ваш домашній сир, тим ніжнішим буде плавлений сир. При бажанні, до ще теплого сиру можна додати улюблену зелень, чи улюблені спеції, підігріті на сухій сковорідці та дещо потовчені. Це надасть Вашому витвору унікального смаку. Можна додавати також горіхи, сухофрукти, подрібнену та обсмажену шинку чи бекон. Готуючи плавлений сир на водяній бані, довго буде здаватись, що нічого не відбувається, а десь аж за 7-8 хвилин, маса почне ставати все одноріднішою та одноріднішою. Й в жодному разі не можна відходити від сиру, коли Ви поставили його на водяну баню, адже якщо його перегріти, маса просто розшарується. З тієї ж причини, як тільки сирна маса стала однорідною, не потрібно її гріти далі, одразу слід знімати та розливати у підготовлений посуд. І ще одне, потрібно помішувати не надто інтенсивно. Чим інтенсивніше Ви мішаєте, тим тугішим буде сир.
Цей малосольний оселедець в кисло-солодкому маринаді з маринованими огірками та цибулею настільки смачний, що в нашій сімейній ієрархії маринованих оселедців, він навіть посунув місцем недавнього фаворита - польського оселедця в сметані. Це щось середнє між просто маринованим оселедцем в дуже смачному соусі та салатом з оселедця. Хрусткі невеликі мариновані огірки, трішки більші ніж корнішони, та велика кількість цибулі, яка маринується разом з оселедцем, додають особливої принади страві. І при цьому, все так по-дитячому просто в приготуванні! Цей оселедець можна подати як до святкового столу, так і до буденного як додаток до простої печеної в лушпинні картоплі. А до картоплі печеної в солі чи картоплі печеної в житньому борошні - це буде взагалі надзвичайно вдало та смачно. Найкращим оселедець стає на 2-3-тю добу. Він тоді добре промариновується, цибуля набирає потрібної кислинки й усе гармонійно поєднується. Тому завчасно плануйте приготування, щоб риба встигла промаринуватись. А загалом, оселедець в кисло-солодкому соусі може стояти в холодильнику до 2-х тижнів. Після першого тижня він стає дещо жорсткішим, під впливом кислоти в маринаді, але він не менш смачний. Для цього кисло-солодкого маринаду краще використовувати магазинний кетчуп. З ним консистенція маринаду буде одноріднішою. При бажанні, якщо любите аромат нерафінованої соняшникової олії, можете використати її, вона додасть цікавий аромат як оселедцям, так і цибулі.
Дуже часто у людей роками закорінюються певні стереотипи. Як наприклад, що устриці - це для мільйонерів. А насправді, щоб ними поласувати, не потрібно видавати весь сімейний бюджет. Та й ніхто не їсть устриць кілограмами (ну може є певні індивіди, але я про них не знаю:-)). А купити кілька устриць коштує не більше ніж дві кави лате в модному кафе, тощо, особливо наші чорноморські, які не поступаються смаком французьким. Й задоволення від них не менше. Я б сказала навіть більше. І якщо у Вас свято, чому б не дозволити собі таку невелику розкіш? Я геть не розумію тих, хто з нагоди свята готує відрами, аби бюджетно та багато, в той час, як можна приготувати 2-3 страви, в геть помірній кількості, але особливі. Спробувати новий продукт, дозволити собі щось не щоденне, створити свої яскраві гастрономічні спогади... Замість обтяжливого почуття вини, що треба доїдати те, що наглумили. Ці ж устриці, з пікантним маслом, по-дитячому прості у приготуванні, казково смачні й підійдуть усім тим, хто не наважується спробувати їх сирими. Тут вони повністю безпечні, термічно оброблені, не слизькі й такі, що хочеться ще і ще, навіть мушлю вилизувати будете:-), так смачно!:-) Й приготуйте до них чимало свіжого багета. Можна домашнього багета, за рецептом моєї кулінарної книги "Знаю, що споживаю", буде ще смачніше:-). Адже там є що вимочувати! Розкриваючи устриці дома, за допомогою ножа (є спеціальні інструменти для цього, але я справляюсь звичайним кухонним ножем), намагайтесь тримати їх глибокою мушлею донизу, щоб зберегти цінні соки всередині, у них багато смаку. Якщо не любите пікантних страв, то можна взагалі готувати їх без гострого соусу та без перцю. І так теж буде смачно!
Подібного роду сирні кулі придумали американці. Нація яка вигадує просто геніальні страви і поєднання, завдяки своїй відкритості, інтернаціональності і свободі духу в усьому. Як і фруктові Маргарити, безліч американських сандвічів, каліфорнійські суші, пироги печені догори дном і багато чого іншого - ця закуска також знайшла багатьох шанувальників, люблячих приймати гостей, в усьому світі. Я і сама до них належу, бо подібні закуски завжди дуже радо сприймаються гостями, та й покажіть мені того, хто не любить сиру ?? А ще приправленого чимось і на хрусткому крекері? От і я про те ж! Тому мені подобається експериментувати з видами сирних куль і придумувати все нові поєднання. Така закуска знайде своє місце як на простих дружніх посиденьках, так і на святкових столах. Відмінно підходить до білого сухого вина, грайливі Рислінг або Трамінер я найбільше люблю з подібного виду закусок. Крім того, сирну масу не обов'язково формувати у кулю, можна робити з неї бутерброди. На підрум'янених скибочках хлібу ця сирна закуска грає по іншому ніж на крекері і може служити відмінним сніданком.
Рецепт адаптований з чудової книги Тріни Ханеманн "Scandinavian Cookbook". Я трохи змінила пропорції води, цукру та оцту, оскільки маринаду не вистачало на подану кількість інгредієнтів і мені маринад, у версії з книги, здався надто солодким. Тому я підкоригувала його до смаку, хоч залишила маринад кисло-солодким, якими й повинні бути оселедці. Крім того, як правило, в Європі оселедці набагато більш солоні ніж ті, що продають у нас. Там просто нема поняття "малосольні оселедці", тому рідко коли є необхідність вимочувати оселедці цілу дому, вистачить кілька годин, щоб видалити те так сіль, як нечистоти після чищення. Якщо будете використовувати домашнього малосольного оселедця, засоленого цілим, після філетування і так потрібно 1-2 години відмочити, щоб видалити нечистоти і кров. Якщо солите одразу філе, можна вже не відмочувати. Щодо самого оселедця по-шведськи, мені він дуже сподобався, він дійсно нагадував ті оселедці які пробувала в Швеції, хоч там їх стільки видів, що не можна стверджувати, що ті оселедці зроблені по-шведськи, а ті ні! До оселедця в гірчичному маринаді також можна додати приставку "по-шведськи", адже їх там не рідше можна зустріти. Щодо приготування, то все дуже просто. Дуже важливо добре остудити маринад перед заливанням оселедця, щоб не ініціювати процес термічної обробки та не створювати зайвих комфортних умов для розмноження бактерій (хоч кисло-солодке середовище для них загалом не сприятливе, тому термін зберігання цих оселедців в холодильнику досить довгий).