Вирушайте у гастрономічну подорож по світу смачних і корисних рецептів з гарбуза разом із тренеркою та телеведучою Мариною Боржемською. Тут на вас чекає багато спокусливого: від густого й ароматного супу-пюре на обід до пухких і ніжних панкейків на снідан
Недавно ми дізналися, як фарбувати великодні яйця з рисом — це щось неймовірне! Оціни новий спосіб. Пофарбуємо яйця з оливками в цибулевому лушпинні. Оливки потрібні без кісточки. У результаті на шкарлупі отримаємо білі кружальця («вічки»).
Як відомо, хміль має чудові властивості бродіння. На Луганщині й досі його застосовують в приготування домашніх дріжджів. Готувати їх нескладно, головне підготувати усе необхідне.
Солоне тісто — це екологічний матеріал для створення декоративних елементів, іграшок або сувенірів. Його легко готувати, формувати й висушувати, а після висихання можна фарбувати. Цей матеріал ідеально підходить для того, щоб розважити дітей — його викори
Ароматний та пухкий пиріг з капустою готується на дріжджовому тісті. Його замісимо на теплому молоці та сухих дріжджах. Тісто розділимо на дві частини, щоб зробити закритий пиріг з капустою
В окремих рецептах вам міг траплятися цікавий інгредієнт — масло гхі. Насправді це не дивина. Такий продукт часто робили наші бабусі, хоча родом ця страва з Індії! Що ж це таке масло гхі та як його готувати?
Розігріти, зварити й навіть запекти — функції мікрохвильової печі безмежні. Але всі ці процеси супроводжуються стійкими забрудненнями всередині гаджета, вимити які непросто. Розповідаємо, як швидко вимити мікрохвильовку всередині за допомогою нетоксичних
На відміну від масла з травами, сир має більше "тіла" і менше калорій. Ним можна щедро змащувати улюблений хліб. А я найбільше люблю додавати його до яєчні, під кінець приготування. Вона стає кремовою, з ароматом трав і лимонним посмаком. А до того хрусткий тост з темного хліба і мій ідеальний сніданок готовий. А ще, таким сиром можна змащувати тонкі кружальця підсушеного французького багета, а зверху викласти шматочок огірочка, малосольної або копченої сьомги, а можна просто посипати тертим звареним в круту яйцем. Нехай фантазія не підводить Вас з вигадуванням своїх улюблених комбінацій з цим сиром.
Ще один спосіб подати один з кращих французьких сирів, сир камамбер. Цього разу в напівсолодкому, осінньо-зимовому виконанні. При запіканні, смак сиру трохи змінюється, стає ще вишукуваннішим і цікавішим. Замість камамбера можна використовувати сир брі, це сири які відрізняються лише регіоном походження. У Нормандію, батьківщину камамбера, рецепт цього сиру потрапив завдяки монаху з містечка Брі, який навчив варити цей сир нормандську жінку, що надала йому притулок. Тільки сир брі у своїй класичній формі продажу трикутником, менше підходить для такого запікання.
Поживна та легка у приготуванні страва, яку важко віднести до будь-якої категорії, оскільки це не зовсім десерт, хоч і подається з солодким соусом. Такі кнедлі як правило подаються з солодкими додатками, чи то соусами чи просто припущеними фруктами чи ягодами. А інколи просто їх поливають топленим вершковим маслом і посипають цукром та підрум'яненими панірувальними сухарями. Існує дуже багато видів кнедлів. І поширені вони не тільки в чеській та словацькій кухнях, а й в німецькій, польській й навіть в українській. Ці кнедлі бездріжджові, а тому не пухкі, як їхні дріжджові побратими, і являють собою щось середнє між галушками та варениками, чи навіть лінивими варениками. З самого тіста можна сформувати не кульки, а скажімо "пальчики", й після відварювання, обсмажити на смальці чи маслі й подавати зі шкварками та смаженою цибулею. Буде геть по-українськи, такий собі приклад сільських кнедлів, які будуть не менш смачні ніж в солодкій версії. Щодо горіхів та м'яти, рекомендую їх використовувати. Хоч це лише додаток, але горіхи надають контраст консистенції страви своєю хрусткістю, а м'ята вносить виразні свіжі смакові нотки, які дуже доречні. Вважайте на розмір кнедлів, щоб вони не були завеликими, оскільки не проваряться. Вони в середині повинні бути ніжні та вологі, за рахунок сиру, але не сирі.
По-дитячому прості в приготуванні додатки до оладок. Таке смакове вершкове масло зробить особливим навіть самі звичайні і ніякі смаком оладки і внесе різноманітність в домашні сніданки. Вперше, таке вершкове масло з додатками, я побачила в гарних баночках, в німецькому магазині делікатесів. А потім й у Данії, в авторському магазині одного відомого місцевого кулінара, були подібні масла. Коштували вони і там і там суттєво дорожче ніж масло, мед та кориця разом і навіть в подвійному об'ємі, а от по суті, їх зробити простіше простого. Ідея мені дуже сподобалась, тому ділюсь нею з Вами. Таке масло можна подавати до оладок, сирників, налисників, млинців чи просто до свіжих булочок. Якщо захочете подарувати комусь таке ароматне масло, до подарункового кошика також можна покласти цікаву сковорідку для оладок (як наприклад з заглибленнями для ідеально круглих оладок, а часом з випуклими посмішками в них) та набір дерев'яних лопаток, ще й дерев'яні ножі для намащування масла додати можна. А до самих баночок, можете прикріпити, написаний на гарному папері, рецепт улюблених оладок. Крім того, не зайвою буде пляшечка домашнього ванільного екстракту та шоколадного сиропу.
Йоркширські пудинги - це, по суті, інший вигляд звичних нам налисників, бо тісто для них мало чим відрізняється від тіста для налисників. Багато знавців справи, стверджують, що в оригіналі, йоркширські пудинги повинні перебувати під ростбіфом, що печеться, і вбирати в себе стікаючі м'ясні соки. Але це, просто напросто, романтизм який не має нічого спільного зі смачним м'ясом. Хоч йоркширські пудинги безсумнівно виграли б від такого спільного випікання, хоч і короткочасно. Пояснюю: Температура, яка є ідеальною для підняття йоркширських пудингів, істотно вище тієї, при якій виходить соковитий ростбіф. А час приготування самих пудингів, істотно коротше приготування будь ростбіфу. І ще одне, йоркширські пудинги дуже добре піднімаються, але потім, за законами фізики, як і суфле, опускаються, але від цього вони не стають менш смачними. Але подавати їх до столу краще відразу, прямо з печі.
Мій найулюбленіший соус із журавлини. Не надто солодкий, навіть можна сказати, кислуватий. З неймовірним ароматом і яскравим святковим кольором. У холодильнику, у скляному лотку він по суті може зберігатися дуже довго. Але у мене не зберігається. Я його швиденько з'їдаю. Хоч роблю його завжди до м'яса, більшу частину і так з'їдаємо з сиром. Сім'я у нас така, сироманів. Від самого маленького, до самого великого ...:-) Таким же чином можна готувати соус з брусниці. А ще, дуже смачно з чорною смородиною. Заморожена смородина пускає більше соку. Її краще не розморожуючи, відразу в сотейник класти і готувати.
Цей рецепт приготування солоної карамелі дуже простий. На відміну від карамельних цукерок ірисок, для приготування карамелі у якості десертного соусу, не потрібен кулінарний термометр, адже маса не повинна застигати до консистенції цукерок. Всі любителі солоної карамелі оцінять такий додаток до млинців, оладок чи морозива. Її також можна додавати у креми, перекладати нею торти чи додавати до основного ванільного морозива при його приготуванні і у Вас вийде найкраще морозиво зі смаком солоної карамелі. (На стандарту кількість маси для морозива, що подана на сайті, потрібно приблизно 300 грамів солоної карамелі) Щодо приготування, то все дуже просто. Головне дотримуватись правил елементарної безпеки готуючи карамель, адже карамелізований цукор залишає жахливі опіки. Тому, мішаючи, вварюючи, додаючи інші інгредієнти до розтопленого цукру, будьте дуже обережні. І не перетримайте карамель на вогні. Якщо цукор стане надто темним, з'явиться гірчинка. Надто світла карамель, має ледь вловимий карамельний аромат, темніша має виразніший. Але надто темна буде гіркою, що вже й аромат не буде мати значення. Головне знайти свою золоту середину у відтінку вашої карамелі. Щодо вершків, то це надзвичайно важливо щоб вони були свіжими і їх жирність була принаймні 30%. Не свіжі та менш жирні вершки просто на просто згорнуться від такої високої температури, якої набуває карамелізований цукор.
Традиційна суміш спецій китайської кухні, яка з легкістю додасть китайський акцент навіть буденним стравам. Класичний склад спецій - це китайська кориця кассія, бадьян, сичуанський перець, гвоздика і насіння фенхелю. Залежно від регіону, в суміш спецій деколи додають і інші інгредієнти (при тому, що суміш далі називається "5 спецій":-)), такі як імбир, аніс, мускатний горіх, кардамон або куркуму ... Часом замінюють одну зі спецій. Тільки кассія, бадьян і сичуанський перець залишаються незамінними. Китайці, які розбрелися по білому світу, популяризували цю суміш спецій і в інших країнах, в основному азіатських, але не тільки. Суміш спецій "5 спецій" можна купити і в готовому вигляді, але приготовлена вдома безсумнівно ароматніша і цікавіша. Касія, або ж китайська кориця, це другосортна (якщо можна так сказати) кориця, яка споріднена з цейлонською корицею, звичною нам, тільки має трохи інший посмак, легку гіркуватість і трошки інший аромат. Але її сміливо можна замінити звичайною корицею. Що стосується сичуанського перцю, його не варто замінювати. У нього настільки унікальний присмак і аромат, що варто ускладнити собі життя і пошукати його в інтернет-магазинах, в яких не складно його знайти. Додавати суміш спецій "5 спецій" можна у китайські страви, крім того, вона також відмінно підходить до качки, гуски або свинини, приготовлених самим звичним чином.
Коли я дізналася, що у дочки, як і у багатьох дітей, що живуть не біля моря, з'явилися незначні проблеми зі щитовидкою, звичайно ж згадала про фейхоа. Фрукт, що містить величезну кількість йоду. І так припрошувала, і сяк, щоб з'їла хоч один. Але відкусивши шматочок, ніякі вмовляння не допомагали. Хоч зізнаюся, сама не люблю це терпке диво. І ось прийшла думка про подрібнення фейхоа, надавши йому інший вигляд і зробивши його не менш корисним (хоч йод не страждає від термічної обробки). Ось і вирішила приготувати цей "псевдо-джем" до млинців і оладок. І по трішки, мені вдалося в сезон хоч якось нагодувати доньку фейхоа. А чому псевдо, бо ці ласощі не треба варити, а тримати можна лише в холодильнику, до 3-х тижнів. Зате корисно.
Все настільки просто, що і писати нема про що. Тримайте олію в холодильнику, так як цибуля сира і навіть з маслом буде псуватися. Використайте протягом тижня, заправляючи нею салати, рибу в будь-якому вигляді, курку і морепродукти.
Рецепт з книги "Ad Hoc at Home" від Томаса Келлера. Як інгредієнт до салатів або просто "подзьобати" при дружніх посиденьках. Ці родзинки я робила спочатку як інгредієнт до одного дуже цікавого салату з нуту, знову ж, за рецептом Келлера. Але відкрила для себе щось набагато більше ніж просто інгредієнт. Я ставлюся дуже стримано до родзинок. Але цей, настояний на вині та спеціях, здатний захопити по-серйозному.
Дуже ароматна суміш спецій, за рецептом американського кулінара Брайана Полсіна, що спеціалізується на французькій кухні, особливо на м'ясних виробах. Її можна додавати не тільки в паштети, а в усі ковбасні вироби і натирати свинину, качку і навіть курку перед запіканням. Ці спеції додадуть особливий французький шарм Вашим м'ясним стравам.
Готовий, тертий та приправлений хрін - є традиційним додатком до м'яс. Скільки себе пам'ятаю, не було ні Різдвяного ні Великоднього столу без баночки пекучого хрону. Для мене, така баночка білого чи червоного хрону - це просто квінтесенція свят! Особливо це стосується Великодня! На українському Великодньому святковому столі, завжди панують домашні ковбаси, шинки, печені м'яса. І хрін - це один з найкращих додатків до них. Крім того, хрін - це давній символ покути на святковому столі. Покути за людські гріхи. Тому він займає таке важливе місце! Дивіться відео-рецепт приготування домашнього хрону: За традицією, на Великдень не можна було навіть вогонь запалювати. Гріх було будь-що робити й усе готувалось завчасно. І тому, на столі в основному були холодні страви. Гарячим лиш було те, що з вечора попереднього дня, ставилось до гарячої печі й жар печі дотримав страву гарячою й до ранку. Найпам'ятніша страва - це змішана м'ясна печеня моєї бабусі. Це було м'ясо різних видів, просто посолене, часом трішки підперчене, складене в баняк та відправлене до гарячої печі. Воно ніжно томилось усю ніч, і діставалось до Великоднього сніданку, коли всі ми повертались з церкви, після освячення кошиків з їжею та пасками, під ранок. Хоч страва проста, але смак її особливий! І без хрону було просто ніяк! Їли м'ясо з хроном навіть діти. Нема вже бабусі, печі теж нема... Лишились лише смачні спогади! І тепер, моя мама готує подібне м'ясо, з тією різницею, що в сучасній духовці. Звичайно ж, це не те саме, але головне атмосфера яка панує навколо! Близькі люди за столом! Святковий настрій та відчуття вдячності за всі життєві благословіння! Щодо приготування домашнього хрону, то рецептів є безліч. Це мій улюблений спосіб приготування. Запарювання хроном окропом, надає йому потрібної консистенції. Він одразу м'якне і робиться ніжнішим, але не менш гострим. Попереджаю, якщо терти хрін ще більш менш терпимо (через випари, що подразнюють очі та ніс), то додавання окропу до хрону, не для слабких! Одразу прочищає як ніс, так і очі та горло! Просто робіть це при відкритому вікні та стримайте не на довго подих. Навіть як трішки пощіпає, - це лиш на користь! І обов'язково натирайте хрін на тертці! Не подрібнюйте його в чаші блендера! Консистенція зовсім не та буде! А щоб натирати хрін було легше, його можна попередньо заморозити та натирати не розморожуючи. Менше різких випарів буде і швидше буде натиратись. Цим секретом поділилась зі мною одна бабуся на ринку, що продавала хрін. Решта інгредієнтів, виключно для смаку! Так само, до смаку, можна додати сік з квашених буряків і тоді це вже буде червоний хрін (хоч насправді він малинового кольору, але так його називають). Але тоді не потрібно додавати лимонний сік. Ще можна додати невелику кількість дрібно тертих яблук до смаку. Хоч я особисто, найбільше люблю саме такий, білий хрін. Його можна додавати у страви, до деяких супів на сметані чи невелику кількість до картопляного пюре. Також, готувати на його основі різноманітні соуси, тощо.
З таких кріспів можна зробити і ріжки для тартару або різних паштетів. Але з цим трохи потрібно "погратись". А прості круглі кріспи дуже просто зробити і вони дуже ефектно прикрасять будь-яку страву. Тільки треба пам'ятати, що їх так швидко з'їдають, що краще приготувати їх більше, ніж Вам здається потрібним. Я ще не бачила нікого, хто б їх пристрасно не любив:-)
Хоч пряникові будиночки в готовому вигляді можна вже купити і в деяких кондитерських, приготовлений своїми руками, набагато дорожчий серцю і цікавіший. Мені здається навіть якось безглуздо продавати те, що повинно створюватися з душею, з душею домочадців, дім яких і буде прикрашати пряниковий будиночок, в ідеалі, коли і маленькі рученята допомагають у справі. Це не перший раз коли печу я пряниковий будиночок. Але напевно треба було, щоб донька доросла до 5-ти років щоб все було як слід. Щоб їй цікавим був сам процес, і вона розуміла що при склеюванні будь-чого буде ще час очікування, що в усьому добре почуття міри, і що терпіння багато чого коштує. Цього разу я використовувала силіконову форму для пряникового будиночка. Побачила на розпродажі в Німеччині, не змогла встояти. Тісто готувала, за рецептом з інструкції з форми. Хоча внесла деякі зміни. Тісто вийшло відмінним. Для тих хто форми не має, докладно все розписала в рецепті як і що робити. Адже раніше пекла без неї. І я не сказала б, що випікання з формою менш клопітке. Темний колір тіста здобувається за рахунок патоки. Якщо її немає, можна просто напросто замінити її медом. Смаковий відтінок буде трохи іншим і пряниковий будиночок буде світлішим. А якщо хочете потемніше, із зазначеної кількості борошна відберіть 2 ст.л. і натомість додайте 2 ст.л. какао. Головне у приготуванні будиночка це терпіння. Раджу розкласти весь процес на кілька днів. Тоді все буде як треба висихати, ви не виснажите себе процесом і все буде в радість. Справа звичайно Ваша, але хоча б, на 2 дня розкладіть, щоб в один день склеїти боки і фасади, лише на другий день дах і інші деталі. Велике значення має глазур. Я готувала 2 різні: одну для склеювання, іншу для прикрашання. Готуючи глазур для склеювання, раджу забути все що Ви досі знали про глазур, збити білки і додавати стільки цукрової пудри, скільки "візьме". Повинна вийти консистенція густої каші, а глазур не повинна спадати з лопатки без потрушування. Тільки така буде тримати стіни і дах на місці. А інша глазур, гладка, консистенцією, трохи густішою жирних вершків, ідеально підходить щоб прикрашати пряниковий будиночок, але стін, не кажучи вже про дах, вона не втримає. Глазур дуже швидко засихає, тому склеювати і прикрашати треба негайно після її приготування, і заготовити рівно стільки, скільки потрібно на найближчий час. Успіху Вам і красивих пряникових будиночків!Удачи Вам и красивых пряничных домиков!
Це рецепт баніци який виник методом збору рецептів з різноманітних джерел та випробувань і помилок. Так з'явилась оця баніца з бринзою, зі збалансованим смаком начинки, в якій можна відчути присмак бринзи, але він не домінує, а начинка ніжна та м'яка не зважаючи на характерну жорсткість цього сиру. І співвідношення тіста до начинки також дуже вдале. Щоб баніца була хрусткою, але і не сухою, дуже важливо дотримуватись такого співвідношення. Я пекла баніцу на основі витяжного тіста філо, яке у нас можна купити готовим в супермаркетах. Воно не легке в приготуванні, рветься, швидко сохне і ламається. Але якщо все ж таки, у Вас цього тіста зовсім ніде не можливо знайти, можна використовувати тісто як у яблучного штруделя (Дивіться ТУТ). Воно також дуже вдале і вважається витяжним. Тільки з тією різницею, що тісто потрібно буде порізати на квадрати приблизно 30х30 см. І загортати начинку у ординарний лист тіста, а не у подвійний оскільки у випадку з філо. Адже тісто буде грубшим. Просто не можливо в домашніх умовах так тонко розкатати як філо. Буде також дуже смачно і навіть автентично (болгарські жінки частіше за все самі тісто роблять і воно у них в міру тонке). Просто тісто філо дає неймовірний хрускіт і суттєво полегшує роботу. Щодо начинки, вони бувають як солодкими так і солоними, навіть з м'ясом бувають. Часто, поза межами Болгарії баніцу роблять з домашнього сиру. Але він не має того присмаку, що бринза, та й консистенція у нього інша. Вам може здаватись, що начинка надто рідка. Так має бути! Прошу Вас, нічого не додавайте! Просто робіть так як в рецепті! При бажані, це вже відходження від класики, перед запіканням, баніцу можна посипати зернятами кунжуту або маку. Уявляєте який чудовий буде смак?:-)
Оскільки мала в наявності багато чудової карпатської бринзи, вирішила приготувати вареники. Але сама бринза занадто жорстка та солона, щоб виступати соло в якості начинки. А добре приправлена картопля ідеально балансує як консистенцію так і смак цього чудового сиру. Цибуля в начинці надає соковитість та солодкі нотки, утворюючи ідеально збалансовану смаком та консистенцією начинку. Щоб зробити вареники більш ситними, можна додати подрібнені обсмажені печериці чи шкварки. А любителям зелені сподобаються вареники з додатком подрібненого кропу чи зеленої цибулі, або одного й іншого. З зеленню можна подавати й готові вареники з картоплею та бринзою. Цього разу використовувала не заварне тісто для вареників, а простіше в приготуванні, на сироватці. Після приготування сирної паски у мене залишилась сироватка, а я не люблю нічого марнувати. Таке тісто для вареників можна приготувати й на воді та на молоці. Воно також еластичне та смачне в кінцевому виробі, тільки заліплювати таке тісто слід ретельніше, защіпаючи шов як мінімум двічі.