ПРО КРЕМ-СУП З ПЕЧЕНОЇ ЦВІТНОЇ КАПУСТИТі хто готує зі мною давно, знають мою любов до печених овочів. Я обожнюю простоту приготувань з ними та їх інтенсивний смак. На кулінарному сайті Picante Cooking Ви знайдете чимало рецептів самих печених овочів, салатів з печеними овочами, макаронів з печеними овочами, а тепер ще й суп. Суп з печеної капусти передусім захоплює інтенсивністю смаку, яку передає йому підрум’янена цвітна капуста. А ще, Вас здивує його оксамитна консистенція. Адже в цьому супі немає крохмалистих інгредієнтів, борошна та чистого крохмалю теж немає. Густину надають самі печені овочі, що розтираються блендером до ніжної та легкої консистенції. Ще й саме приготування геть ліниве. Все порізали, запекли, скинули в каструлю, залили чим треба, довели до кипіння, збили і на стіл. Не потрібно над цим супом стояти пів дня, а смак такий, мов Ви і постояли. То може й не зізнавайтесь нікому, що було так легко:-))). Спробуйте!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ РЕЦЕПТА КРЕМ-СУПУ З ЦВІТНОЇ КАПУСТИТак, як і писала на початку передмови, приготування тут настільки просте, що й технічних нюансів тут геть мало. Раз два й усе буде готовим. Єдине, що раджу, це не поспішати й дозволити капусті на цибулі гарненько підрум’янитись. Не діставати овочі з духовки надто швидко. Коли вони рум’яняться, концентрується смак і з’являються додатково нові нотки смаку під впливом карамелізації цукрів на поверхні овочів. Але не перестарайтесь, адже підгорілі овочі нададуть не солодкавий смак, а гіркоту. Все має бути в міру.Якщо є бажання, замість половини вершків, можна додати 125 грамів вершкового сиру чи жирної сметани. Суп набуде приємної кислинки. А окрім грінок, при подаванні до столу, суп можна посипати сиром Бринза чи сиром з блакитною пліснявою. ПРИГОТУВАННЯ КРЕМ-СУПУ З ПЕЧЕНОЇ ЦВІТНОЇ КАПУСТИ:
Черемша або "дикий часник", "ведмежий часник" одна з перших рослин, яка тішить нас своєю свіжістю з приходом весни. Після зимової сплячки, ведмідь поповнює свої спустошені запаси поживних речовин і мікроелементів поїдаючи черемшу. Чому б і нам не спробувати зробити так само? :-) Такий крем-суп з черемші відмінний спосіб насолодитися цією вітамінною сезонною зеленню. При бажанні, при подачі, в суп з черемші можна додати порізане, зварене вкруту яйце.
Броколі розповсюдилась в Україні відносно недавно. Ще роки 3 тому, коли я купувала броколі на ринку, до мене підійшла елегантно вдягнена жінка й з цікавістю мене запитала, а що Ви з нею будете робити? (До речі, коли я купую щось не зовсім традиційне для українського столу, то мені часто ставлять це запитання) Тепер вже цим корисним овочем нікого не здивуєш. І капуста броколі родом зі Середземномор'я, який готували ще в часи Римської імперії, популярна і у нас. А з трендом "здорового способу життя", вона стає ще більш бажаною на столі. Між іншим, вирощуванням цього овочу захоплювався навіть Томас Джеферсон. Так, той самий президент США, один з "батьків засновників" цієї могутньої держави, виточений з каменю на горі Рашмор разом з іншими 3-ма, не менш поважними президентами. Спеціально для нього привозили насіння броколі з Італії. Може тому вона так популярна там, і у мене особисто, броколі асоціюється більше з американською кухнею, аніж середземноморською. Адже не потрібно навіть згадувати, наскільки популярною є броколі в США. Готують з неї різноманітні салати (яких у мене на сайті теж вже назбиралось), супи й подають як гарнір, просто бланшованою або запеченою. З дитинства намагаються привчити дітей до неї, бо вона з якось часу - є майже синонімом здорового харчування. Так от, цей рецепт крем-супу з броколі в американському стилі, такий, який найчастіше готують саме там, за океаном. Він дуже простий у приготуванні й неймовірно смачний. Загалом, техніка приготування, що використовується для приготування цього крем-супу з броколі, французька. Спочатку готується так званий соус велуте, що передусім відрізняється від соусу бешамель використанням бульйону замість молока. А потім вже додаються овочі й вершки. І супи, які приготовлені на основі велуте, часто мають таку приставку в назві, яка, до речі, у нас використовується неоправдано часто. Так чи інакше, якщо Вам хочеться кітчу чи просто вразити тих, для кого готуєте, можете сказати, що приготували не крем-суп з броколі (цим зараз вже мало кого здивуєш), а велуте з броколі з крутонами, на основі золотистого ру:-)). ("Ру", то ота засмажка з борошна:-)). І подібним чином готується більшість крем-супів в США. Цю техніку вони запозичили з французької кухні. І у мене, як у активного спостерігача, вже давно склалось враження, що у Штатах загалом панує кулінарний комплекс неповноцінності щодо французької кухні. Там усе що пов'язане з французькою кухнею вважається неаби яким вишуканим і одразу ж смачним:-). Я зовсім не применшую ролі французької кухні у світовій гастрономії як такій, там є що запозичувати, але американська кухня, за цікавістю теж не пасе задніх. Отже, повертаючись до крем-супу з броколі, він простий як за приготуванням, так і за інгредієнтами. І як у випадку будь якого простого супу, смак потрібно витягувати технікою. А саме: ніжно томити цибулю до її повної м'якості, аж поки вона почне робитись золотистою, підрум'янити борошно, яке додається до цибулі, адже це надасть приємний горіховий відтінок смаку цьому супу. А ще, вибираючи між бульйоном та водою, що технічно можливо, вибрати, звичайно ж, бульйон. Ну і, бажано його протерти крізь не надто мілке сито. Задоволення від споживання буде набагато більшим, а суп буде однорідним та немов оксамитовим. І це особливо потрібно, якщо хочете назвати цей крем-суп з броколі пихатим велуте:-).
Хоч крем-супи й оточені ореолом вишуканості та "ресторанності", готувати їх навіть простіше ніж звичайні супи, наприклад такі як дуже народний борщ чи навіть гороховий суп. Переважно є якийсь один інгредієнт який відіграє ключову роль в ансамблі смаку крем-супу й він доповнюється кількома додатковими продуктами, щоб суп набув шляхетного та цікавого смаку. І в них потрібно мати міру, оскільки коли всього забагато, то суп буде нагадувати дитяче пюре з баночки. Обов'язково потрібно знати міру та дотримуватись гармонії. Коли вже все зварене, суп збивається ну й обов'язково додаються вершки. Саме вони відрізняють крем-суп від супу пюре і власне є тим "кремом" в назві. Такий крем-суп з картоплі теж дуже просто готувати й з ним легко урізноманітнити щоденне сімейне меню. Мінімум зусиль, усі інгредієнти знайомі, а на столі нова та цікава страва. Як здається я вже писала в одній з передмов до супів, коли основні інгредієнти для супів прості, або ж їх не багато, то краще варити такий суп на бульйоні, а не на воді. Навіть немає великого значення на якому бульйоні, овочевому чи м'ясному. Головне, щоб він був, адже бульйон суттєво збагачує смак супу і його наявність чи відсутність дуже легко відчути. Крем-суп на бульйоні, чи цей картопляний, чи будь-який інший, суттєво насиченіший смаком та здається збалансованішим, ніж той, що готувався на воді. Тому краще не лінуватись й зварити простий бульйон. Я це роблю великими партіями, а після вистигання заморожую. Часто я варю дуже концентрований бульйон, щоб займав менше місця в морозильній камері. Тоді, перед додаванням до супу, розводжу його водою. Лиш готові бульйонні кубики не раджу використовувати. Навколо й так надто багато хімії, щоб ще заливати себе нею зсередини. І ще одне, густота крем-супу з картоплі залежить від крохмалистості картоплі. Чим більше в ній крохмалю, тим густішим буде суп. Оскільки у нас не особливо ділять картоплю на сорти й важко купити якийсь конкретний, то простіше орієнтуватись в процесі приготування. Тому я й рекомендую, перед збиванням відібрати склянку рідини з супу, а потім, в разі потреби її доливати й таким чином регулювати консистенцію супу в залежності від того, яка у Вас картопля. Може бути навіть так, що після збивання та доливання всієї відібраної рідини та вершків, потрібно додати ще трішки води. І в цьому нема нічого страшного.
Шовковистий крем-суп з моркви з зігріваючим та пікантним імбиром, надаючим кислинку та казковий аромат апельсином та вершками з кокосовим молоком. При бажанні, кокосове молоко можна замінити більшою кількістю вершків. Суп і так буде розкішний смаком, лиш без кокосової нотки. Такий суп, як і більшість крем-супів, легко й швидко готувати. А вигляд та смак має такий, якби Ви довго постояли на кухні:-). Зернята та вершки при подачі додають вишуканості. В ідеалі, щоб для цього супу морква була середньої солодкості. Якщо буде надто солодкою морква, суп буде здаватись десертним, а якщо зовсім не солодкий сорт моркви візьмете, смак буде більш тьмяний, менш яскравий. Не нехтуйте карамелізацією цибулі на початковій фазі приготування крем-супу з моркви. Крім додаткової солодкості, вона додає ще й особливий, злегка горіховий аромат.
На прохання багатьох читачів, подаю свій рецепт грибного крем-супу. Просто ненавиджу борошно або картоплі в грибному крем-супі. Він стає занадто крохмалистим і важким. Віддаю перевагу надавати кремову консистенцію за допомогою, більшої ніж зазвичай, кількості грибів. І від цього смак стає ще більш грибним і насиченим. Обожнюю легкий аромат мого улюбленого тим'яну. Я використовувала свою траву-фаворит, лимонний тим'ян. Дістати його важко (у мене росте на кухонному підвіконні), можна замінити звичайним тим'яном або взагалі не використовувати.
Майже всі люблять та чекають на сезон редиски. Один з перших весняних овочів. Але не всі знають, що зелень редиски теж їстівна і багата вітамінами та корисними мінералами. Мало того, зелень редиски має свій незвичайний смак, який вона передає стравам. В французькій кухні редиску подають з вершковим маслом та сіллю, а з зелені готують салати, супи, тушкують в маслі та начиняють нею пироги. Чому б і нам не використовувати цей сезонний продукт на повну силу? Наступний раз, коли вириваєте редиску на своєму городі, чи купуєте у бабусь в пучку з зеленню, не викидайте зелень, а приготуйте цей чудовий крем-суп. Ідеальним додатком до цього супу з зелені редиски будуть крутони з часником, вони ж більш вишукана форма грінок. Або ж просто обсмажений хліб натертий часником. Смакові нотки часнику будуть дуже доречні. Також, при бажанні, в кожну тарілку можна додати обсмажений бекон, половинки перепелиних яєць, або, щоб було вже зовсім по-французьки, навіть яйце пашот можна додати. Кремовий жовток вдало доповнить суп і за смаком і за консистенцією.
Зізнаюся, це вперше я готувала з кропивою. Після салату з листя кульбаби, захотілось і з кропивою щось вигадати. І щоб краще відчути смак цього інгредієнта, вибрала нейтральну основу крем супу. Борщів та щей з кропивою якось не хотілося, тому що від самої назви вже не цікаво. А коли вже спробувала смак отриманого супу з кропиви, вирішила з чим краще його подати. Що стосується молодої кропиви (її листя ніжніше і менш волокнисте), її можна назбирати не тільки ранньою весною, а й навіть влітку. Просто вибирайте ту яка молодша та меньша, у порівнянні з іншими стеблами. Ну і звичайно ж, збирати кропиву потрібно на екологічно-чистій території, не при дорозі. У лісі, в селі або на галявині. Кропиви потрібно не мало. Через волокнистість краще використовувати тільки листя. І повірте, 100 грам листя, (потрібних для супу) - це чимало кропиви. І для тих хто сумнівається чи готувати чи ні, так як це все ж таки кропива, пекучість її повністю пропадає при термічній обробці. Так що смакуйте і насолоджуйтесь! И для тех кто сомневается, жгучесть крапивы полностью пропадает при термической обработке. Так что пробуйте и наслаждайтесь!
Крем-суп з білої квасолі здивує усіх любителів і не любителів квасолі своїм смаком. Звичайний, навіть можна сказати дещо селянський інгредієнт, повстає у новому амплуа вишуканого крем-супу з додаванням невеликої кількості білого вина для балансування крохмалистості та ситності квасолі, з солодкістю томленої цибулі та яскравими нотками лимону й часникових крутонів. Ну як тут не спокуситись? Для цього супу квасоля має бути вареною окремо. І чим розваренішою буде квасоля, тим кремовішим буде суп. Можна після замочування квасолі, під час відварювання, додати щіпку соди. Це розм'якшить квасолеві шкірки. І, звичайно ж, під час відварювання, квасолю не солити, адже сіль навпаки робить шкірки квасолі жорсткими. Можна використовувати й консервовану білу квасолю. Тоді суп взагалі готувати лічені хвилини.
Як бачите, соєва паста місо, загалом дуже корисний продукт натуральної ферментації, годиться не лише для приготувань простенького супу місо. Можна додавати її в печені, маринади та інші супи й використовувати по суті як приправу. Вона дуже інтенсивна смаком, сповнена умамі (5-й смак окрім солоного, кислого, солодкого та гіркого) і дуже вдало доповнить будь-яку страву, м’ясну чи рибну, а вегетаріанську та веганську страву зробить просто розкішною і багатою смаком. Саме веганським стравам часом бракує виразності смаку і такий інгредієнт як натуральна паста місо, дуже відчутно їх покращує. Тож не дарма з поширенням вегетаріанства та веганства у світі (на Заході цей тренд таки домінує в гастрономії), зросла і популярність таких продуктів як паста місо, різноманітні дріжджові екстракти, соєві продукти, тощо. Я хоч і далека від ідей тотального вегетаріанства, в нашій родині споживання м’яса все ж зменшила (це наше загальне сімейне внутрішнє відчуття) і в нашій сім’ї з’явились деякі вегетаріанські дні тижня. А цей морквяний суп-пюре з пастою місо – ідеальний приклад того, що навіть веганські, вони ж пісні страви, можуть бути цікавими, дуже смачними і яскравими. Спробуйте! Використовуючи у стравах пасту місо, вважайте на те, що вона доволі солона, тож солити потрібно дуже обережно. Пасти місо бувають різними: жовта, червона і навіть біла. Чим вона темніша, тим інтенсивніша смаком. І вони по суті взаємозамінні, але часто змішуються у стравах, оскільки мають ще й дещо інший відтінок смаку. Паста місо це доволі густий продукт і її важко рівномірно розподілити у страві, тому пасту слід спочатку вимішати до повного розчинення з гарячим бульйоном і лиш потім додавати до загальної страви. Щоб зберегти корисність цього продукту, страви з пастою місо варто не кип’ятити надто довго. Лиш довести до кипіння і все. Дехто зовсім не кип’ятить, але це не критично.
Неймовірно ароматний та смачний томатний суп, який до того ж, мало калорійний й поживний. Такий суп я однозначно буду готувати й після закінчення фітнес-марафону. Аромат імбиру та лайму, що в ньому домінують, в доповненні з кінзою, створюють казкову смакову гамму. Дуже рекомендую усім любителям азіатської кухні. Хоч томатний суп навряд чи можна віднести до азіатської кухні, але можна відповідно його ароматизувати. Оскільки суп доволі простий за складом, то краще його готувати на бульйоні. Можна на овочевому або на курячому, не жирному. Чим простіший суп, тим важливіше щоб його основа була якомога смачнішою, тоді все буде збалансовано й не буде відчуття, що в страві чогось бракує. А щоб знежирити курячий бульйон, його просто потрібно поставити в холодильник на 8-12 годин, а потім зібрати застиглий жир, що сплив на поверхні. Я використовувала домашні помідори у власному соку. Якщо будете купувати магазинні, купуйте помідори чищенні від шкірки, оскільки потім шкірка дуже відчутна у вже подрібненому томатному супі-пюре.
Такий яскравий, ніжний і дуже ароматний крем-суп з цукіні та помідорів з додатком макаронів й базиліку. Ним будуть задоволені і дорослі й діти, а кремова консистенція не залишить нікого байдужим. Та й готувати такий суп просто, значно простіше ніж борщічи навіть бульйони. При бажанні, крем-суп з цукіні та помідорів можна подавати просто з макаронами, але трішки тертого твердого сиру та дрібнопорізаний базилік роблять враження вишуканої страви. Настільки, що можна навіть гостям подати. А ще, його можна готувати й з кабачками. Цукіні та кабачки взаємозамінні. Цукіні - це просто мій особистий вибір, оскільки у них смак виразніший й консистенція твердіша, а насправді, немає значення що з них Ви виберете. Цей суп, попри вершки у ньому, доволі дієтичний. Через те, що доданої рідини мало, не потрібно його нічим загущувати. Він густий сам по собі, а цукіні, після збивання, роблять консистенцію супу дуже ніжною та кремовою, навіть з зовсім невеликою кількістю вершків, замість яких, при бажанні, можна використати навіть домашню сметану. Якщо не любите макаронів або хочете подати суп у більш вишуканій манері, тоді можна замість макаронних виробів, подати до крем-супу з цукіні та помідорів часникові крутони.
ПРО КРЕМ-СУП З ЦИБУЛІ ПОРЕЙ З СИРОМ Крем-суп, практично будь-який, якщо правильно приготовлений, - це особлива форма насолоди. Він ніжний, оксамитний, з цікавим, інтенсивним смаком. Саме такий цей крем-суп з цибулі порей з сиром. Один з найулюбленіших в нашій сім’ї. Це така собі страва ресторанного формату вдома. Пам’ятаю як вперше, багато багато років тому, спробувала подібний суп в ресторані під Львовом в дорозі з Польщі до дому. Той ресторан скоріш був забігайлівкою, бо обирати в ті роки особливо не було з чого. Втомлені довгою дорогою та процедурами на кордоні, не хотілось в’їжджати в місто й шукати цікаві місця, щоб пообідати. Тож зупинились в кнайпі у Винниках, під Львовом. І це була одна з найцікавіших страв у не дуже цікавому меню, але попри дивне місце, крем-суп мене таки вразив. Настільки, що вдома спробувала відтворити страву й з того часу часто (як на нашу сім’ю, де не часто щось повторюється) готую крем-суп з цибулі порей с сиром. Але нехай Вас не лякає формат, оскільки суп дуже навіть легко готувати. Головне не поспішати й потушкувати цибулю порей, не поспішаючи, доки вона стане ніжно солодкавою й дещо змінить колір. А потім дочекатись поки звариться картопля (вибраний мною загусник) і збити усе разом з сиром та вершками до однорідності. І розкішний суп у Вас на столі. До речі, цей суп дещо подібний до культового супу Вішисуаз, що подається холодним в ресторанах найвишуканіших готелів світу. Рецепт Вішисуазу та його історію читайте в моїй третій кулінарній книзі «Класика з історією», а зараз, пропоную Вам грітись ніжним, гарячим, сирним крем-супом з порею. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КРЕМ-СУПУ З ПОРЕЮ Приготування крем-супів відбувається за різними технологіями. Із загущуванням борошном підрум’яненим з маслом, так званим ру, із загущуванням крохмалем або просто завдяки овочевій масі. І у цьому рецепті нема ні борошна, ні крохмалю. А є картопля як загусник і завдяки їй та великій кількості цибулі порей суп має густу консистенцію. І тому його смак такий насичений. Бо як би не було, борошно та крохмаль у стравах роблять смак будь-чого більш тьмяним. Те саме стосується і плавленого сиру. Я використовувала свій домашній, з кулінарної книги «Знаю, що споживаю». Він робиться на основі домашнього кисломолочного сиру й не містить ні крохмалю, ні консервантів чи поліпшувачів смаку. З таким сиром можна сміливо і з чистою совістю готувати страви рідним. Увага, після того, як крем-суп з цибулі порей Ви збили разом з сиром та вершками, прогрівати усе слід дуже ніжно та повільно, часто помішуючи. Адже суп може пригоряти. ПРИГОТУВАННЯ КРЕМ-СУПУ З ЦИБУЛІ ПОРЕЙ З СИРОМ
Помідори для цього супу я попередньо в'ялю в духовці, при порівняно низькій температурі. Подібним чином, Ви можете заготовлювати в'ялені помідори на зиму, складаючи їх в стерилізовані банки і заливаючи доверху оливковою олією. Зберігаються такі помідори в холодильнику, при дотриманні всіх правил гігієни, до 3-х місяців. У мене лежали і довше, нічого не трапилося. При в'яленні, можна додатково посипати помідори улюбленими травами: орегано, базилік або навіть розмарин, зроблять смак різноманітнішим. Можна просто в'ялити помідори, без олії і без часнику. Просто посипати сіллю і цукром. Так теж дуже смачно. Але для супу, я віддаю перевагу саме тому методу в'ялення помідорів,що описаний мною нижче.
Ще один суп-пюре з буряка для справжніх гурманів. Цього разу збагаченого ароматом та кислинкою апельсина, в компанії з кремовим солоним сиром Фета та підрум'яненим фундуком. Мало калорій, корисно та вишукано. Суп для усіх, кому сподобалась перша версія супу-пюре з буряка, з яблуками та вершками з хроном. Версія супу, що була опублікована раніше на сайті. Такий суп подарує велику кількість вітамінів й корисних мікроелементів та смакове задоволення. І хоч я не люблю розподіляти страви за гендерною ознакою, цей суп, за його склад, я таки назвала б трішки жіночим:-) При бажанні зробити суп менш солодким, а більш нейтральним, можна не використовувати соку та цедри апельсина, додати цедру лимона й замінити 1 буряк 1-2-ма картоплинами. Тоді буде більш солона версія, до якої також будуть доречними як сир Фета так і підрум'янений фундук. Замість запікання, буряк можна й відварити не чистячи, але запікання робить смак буряка більш концентрованим та ароматним. Заодно, запікаючи буряк для приготування супу пюре, можна запекти кілька додаткових штук для приготування салату чи польського тушкованого буряка, тощо. Якщо немає свіжого розмарину, його можна замінити у цьому супі свіжим тим'яном або взагалі його не використовувати. Сушений розмарин має різкий та дещо інший аромат, тому його я не раджу використовувати.
Їстівні каштани у нас почали продавати зовсім не давно, хоч в Європі цей продукт з давніх часів асоціюється з настанням холодних місяців. Для тих, хто не знає, в їжу можна приймати лише певний вид каштанів. У нас вони як правило продаються вже готові, чищені, розфасовані по вакуумних упаковках. Якщо у Вас є лише цільні каштани в лушпинні, їх треба попередньо надрізати і відварити, хвилин 20, до м'якості м'якушу, тоді чистити. А можна надрізати, бланшувати в окропі хвилини 2-3, зняти лушпиння і тоді відварювати до готовності. Смак каштанів, сам по собі, досить примітивний і борошнистий, але вони є дуже хорошою основою для інших ароматних компонентів, як наприклад грибів, спецій, тощо. Такий крем-суп з каштанів з печерицями, ідеальний тому приклад.
Цей крем-суп точно не залишить байдужим нікого, або захопить яскравістю смаку, або відверне, якщо не любите баклажанів. Але емоції точно будуть, тож сподіваюсь, що Вам він сподобається так, як мені й Вас теж зачарує його особлива консистенція та легкі, ароматні нотки диму, що повстають під час запікання баклажанів на вогні. Тим у кого плита електрична, потрібно розпалити справжній гриль, або ж погодитись на менш дивовижний аромат баклажанів печених в духовці. Суп готувати просто, справиться і початківець, а смак страви дуже ресторанний. Підрум'янені зернята кунжуту надають супу особливого смаку та шарму, не шкодуйте їх, приправляйте щедро! Як я писала вище, можна баклажани запекти і в духовці, хоч запечені на вогні вони значно цікавіші смаку. Вперше як я спробувала приготувати їх таким чином для шакшуки з яловичини з баклажанами, то відтоді, коли потрібна м'якоть баклажанів, готую їх тільки так. Але звісно ж, можна спекти й в духовці, але тоді вмикайте максимальну температуру, щоб аромат овочів теж був максимально виразним. Й зверніть увагу, що не зразу вся рідина вливається до супу. Як у випадку з кожним крем-супом, консистенцію потрібно коригувати в кінці. При бажанні, для подачі, замість простих пластівців перцю, можна приготувати ароматне вершкове масло з часником та перцем як для турецьких яєць з йогуртом. Й поливати суп зверху вже в тарілці перед подаванням до столу. Таке масло ну дуже підходить і до баклажанів (хоч відкрию секрет, я так його люблю, що поливала б ним геть усе:-)).
Сирний крем-суп - це суп який більшість з нас смакувало в ресторані, це саме той суп, від якого неможливо втриматись будь-якому поціновувачу сиру. Нема що приховувати, суп калорійний, але ситний та зігріваючий. А ще, дуже душевний, насичений сирним смаком. Він зігріває краще за теплу ковдру й дарує відчуття домашнього комфорту та радості, попри свою ресторанність. Крім того, його дуже легко готувати, а завдяки вибору того чи іншого сиру, можна сирному крем-супу надати свій унікальний відтінок смаку. Хрусткі грінки та свіжа зелень роблять втіху споживання цієї чудо страви ще яскравішою. Цей сирний крем-суп хоч і простий в приготуванні, є певні нюанси які його роблять дуже смачним, а не просто смачним. Один з них - це карамелізація цибулі. При повільному томлінні у вершковому маслі, на найменшому вогні, до виразної золотистості, вона набуває неймовірного солодкаво-горіхового смаку. І цей смак обов'язково передасться супу. А ще має значення чи готуєте на воді чи на бульйоні. В ідеалі готувати суп на бульйоні. Можна овочевому, як я, а можна й на м'ясному. Хоч м'ясний має свій відтінок смаку, який не обов'язково вдало поєднається з сиром. Це справа смаку. А от щодо води, її можна використати, але тоді сирний суп буде більш прісним на смак. Багато хто переживає за те, щоб сир не збився в одну кулю. Саме для цього його й потрібно змішати з крохмалем. Він тоді рівномірно розподіляється в рідині і залишається таким увесь час. Цей нюанс приготування я запозичила із технології приготування швейцарського фондю. Й ця техніка завжди працює. А ще, потрібно вибирати напівтверді та тверді сири для приготування таких супів. Вони краще витримують високі температури нагрівання. Хоч так чи інакше, після додавання сиру, суп не можна кип'ятити, лиш ніжно нагрівати майже до кипіння. Я не рекомендую використовувати плавлені сирки для цього сирного супу. Смак його буде значно менш шляхетним, а сам суп збагатиться широким спектром харчової хімії, якої чимало в тих сирках.
Як не дивно це звучатиме, але з помідорів у власному соку виходить томатний суп смачніший ніж зі свіжих. А якщо не сезон на помідори, так взагалі в ніяке порівняння не йде. Навіть не хочу пробувати готувати суп з тих зимових тепличних помідорів без смаку. Польські господині, включаючи мою свекруху, роблять навіть спеціальні заготівлі на зиму спеціально для цього супу: перетерті помідори томлені з вершковим маслом. Банки з помідорами пастеризують, а потім використовують на вимогу. Цей суп, обожнюють всі польські діти. Моя старша донька також не виняток. Емма, моя донька, готова їсти цей суп вдень і вночі. Я б сказала, що польський томатний суп, на рівні з польським рідким борщиком і журком, найпопулярніші супи в польській домашній кухні. І кожна господиня має свої секрети приготування цієї страви. (Рецептів самі розумієте, неміряно!) Суп настільки важливий, що чоловіки поляки навіть можуть дорікати своїм дружинам за те, що не вміють готувати "Помідорову" (саме так любовно і коротко поляки називають цей суп) так їх мами . Просто нечувана зухвалість! Але це говорить про важливість цього супу в середньостатистичній польській родині. (Чоловіки, ніколи так не робіть, не у всіх дружин залізне терпіння і ангельська смиренність, а то дивись і на сухий пайок посадять після таких порівнянь, або взагалі до мами харчуватися відправлять !!) Мені з моїм польським чоловіком пощастило. Я роблю томатний суп зовсім інакше ніж його мама, а він не скаржиться, лише задоволено наминає, все рис докладаючи, що є класичним доповненням до цього супу. Хоч іноді його подають з макаронами. Моя свекруха коли варить цей суп, завжди має одне та друге. Свекруха робить томатний суп вже з перетертих помідорів і не збиває його й в ньому плавають великі шматочки моркви, часом потрапляючи в миску. Смак її супу відмінний, але консистенція не для мене.
Сезон на спаржу такий короткий, що завжди залишає за собою відчуття, що було цієї радості за мало... Зелена та біла спаржа - цінні продукти, багаті у вітаміни та мінерали. А ще, вони дуже ніжні й спаржу легко переварити. При тому, що кінці спаржі готуються швидше ніж стебла. Тому для супу, я вирішила відокремити їх від стебел і зварити окремо. Крім того, вони настільки особливі смаком і консистенцією, що варто ними насолодитись окремо і вони будуть чудовим додатком та прикрасою для супу. Такий суп можна готувати й з білої спаржі. Можна навіть з броколі чи цвітної капусти приготувати, замінивши спаржу на одну головку тієї чи іншої капусти. А крім крутонів, до супу можна подати шматочки підрум'яненого бекону.
Цукіні або кабачок дають таку кремову консистенцію супів, що не треба ні картоплі ні борошна, як у випадку з супами на основі інших овочів. Просто гріх цим не скористатися. Відео-рецепт приготування крем-супу з цукіні: Ідея створення смакової гами цього супу виникла завдяки улюбленій італійській приправі гремолаті, яка складається з січеної зелені петрушки, часнику і цедри лимона, якою італійці дуже часто приправляють і рибу і м'ясо, у тому числі славне оссобуко. Але так як свіжий часник я вважала різкуватим для цукіні, використовувала давно відомий і улюблений прийом, я його спекла в духовці перед додаванням в суп, що створило неповторний аромат. Ті хто вже робив суп з печеного часнику за моїм рецептом знають про що я :-). Що стосується цедри,я її додала прямо в суп, на початку приготування, а зелень петрушки в кінці, щоб зберігалася свіжість.
Почався сезон на цвітну капусту. Не всі її люблять, але й не всі вміють її добре приготувати. У цьому супчику, саме так хочеться його назвати, адже він такий ніжний і кремовий, взагалі немає характерного сульфурних присмаку цвітної капусти, який багатьом заважає. Ніжний сир повністю його нейтралізує і піднімає суп з цвітної капусти до зовсім іншого рівня. Це просто насолода живота свого!:-) Спробуйте! Читайте про правила приготування супів-пюре.
ПРО КРЕМ-СУП З БРИНЗИЦей ніжний, але виразний смаком, крем-суп з бринзи, картоплі та цибулі з оксамитною консистенцією та цікавими додатками Вас зачарує. Я в цьому переконана. А якщо ще й бринза у Вас буде справжня, гуцульська, як з сироварні Будз Баран, то буде він пам’ятним. Зрештою, що б Ви не приготували з сирами цієї крафтової сімейної сироварні, буде смачним. І я в цьому переконалась, спочатку познайомившись з їхніми напівтвердими сирами та ярмарку в моєму рідному Хмельницькому, куди вони приїхали з карпатського села Шепіт. Потім вже відбулось знайомство і з рештою асортименту, захопившись смаком сирів цього сімейного підприємства. Так і дійшло згодом до співпраці, якою хочу дещо допомогти цій українській справі в час, коли нікому не легко. Тим паче, що завдяки скуповуванню молока в селах навколо сироварні, понад 10 сімей мають додатковий дохід зі своєї тяжкої праці. Спробуйте і Ви та підтримайте українське. А такий суп з гуцульської бринзи може стати хорошим початком знайомства. Його легко готувати і він справить враження на Вас та Ваших гостей. Ніжний, густий та шовковистий крем-суп, хрумкі грінки, ароматна цибулька та почеревина – це все дуже смачно! А справжні сиромани, можуть посипати бринзою суп ще зверху!:-)ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КРЕМ-СУПУ З БРИНЗИТут у мене передусім два застереження. Перше: томіть цибулю повільно, аби вона була м’якою та золотистою, а не рум’яною та підсушеною. Консистенція тут має значення. Якщо тушкувати її повільно, часто помішуючи, вона набуде легкого карамельного аромату та стане виразнішою її солодкість. Тут це доречно, тому не поспішайте. Друге: не поспішайте солити суп. Візьміть до уваги, що справжня бринза солона і цієї солоності може вистачити на увесь суп. Та й якщо використовуєте бульйон, то він теж скоріш за все у Вас підсолений. Краще за все солити вже вкінці, коли все зіб’єте. Для тих, хто не вживає м’яса, бульйон може бути овочевим, а замість почеревини, в якості додатка можете використати печериці чи лісові гриби, якщо маєте. Або ж зовсім оминути почеревину. ПРИГОТУВАННЯ КРЕМ-СУПУ З БРИНЗИ:
Цей сирний суп з пивом більше можна назвати юшкою ніж супом. Адже консистенція не дуже густа. І можна подавати цей суп не в мисках, а в піалах чи чашках. Що теж надасть особливості супу. Грінки просто чудовий додаток, який підкреслює особливий сирно-пивний смак супу. По суті, можна готувати суп без пива, замінивши на таку ж кількість води, що значно спростить смак, або білого вина, що зробить суп більше подібним смаком на сирне фондю:-).Після готування, алкоголю в супі не залишається, оскільки він випаровується під час приготування. Можна експериментувати з видом сиру. Для любителів сиру з пліснявою - це хороший спосіб насолодитись улюбленим смаком сповна! Але якщо захочете так урізноманітнити смак цього сирного супу, замініть лише 1/3 твердого сиру, улюбленим сиром з пліснявою, щоб суп не був занадто інтенсивним в смаку.