Німецькі печені ковбаски

Такі німецькі ковбаски - це ідеальний приклад того, як дома можна зробити неймовірного смаку ковбасу для запікання. В той час, коли на полицях магазинів вже є чималий вибір ковбаси для запікання, але з не відомим Вас складом, свіжістю сировини, тощо, дома, не складно приготувати продукт в якому Ви впевнені з найсвіжіших та якісних інгредієнтів. Німецькі печені ковбаски будуть до смаку усім, хто любить німецьку кухню та виразні смаки. Вони подібні до тих, що подають в німецьких Gasthaus, пабах та ресторанах. Це не однорідні ковбаски, які найчастіше асоціюються з фастфудом, а ковбаски в яких таки дуже відчувається м'ясо, а ще приємний аромат спецій. Вони виходять дуже соковитими, гарно рум'яняться й після наповнення, готуються геть швидко. При бажанні, такі ковбаски можна запікати як в духовці, так і на грилі, а можна й просто на сковорідці посмажити. І про соковитість. У цьому рецепті є все, щоб ковбаски були соковитими: і додаткове зволоження, достатня кількість жиру та солі й процес тривалого вимішування для пружності й втримування рідини. Але їх теж можна зіпсувати, випікаючи, як будь-яке м'ясо надто довго. Підрум'янились Ваші ковбаски, почав витікати прозорий сік, не мордуйте їх далі термічною обробкою, поки всі соки з них вийдуть. Виймайте й одразу до столу! Це можна порівняти з рибою, до якогось моменту вона запікається, а потім вже сушиться. Там головне вчасно вийняти й при високій температурі почати. Тут те саме, тож вважайте! І ще одне, про проколювання. Я взагалі противник проколювання ковбас. Це потрібно робити лише як Ваші ковбаси наповненні надто щільно й починаєте термічну обробку дуже інтенсивно, з великих температур. Оці всі проколені дірочки, це місця де витікає сік, яким мав би бути всередині і який би ввібрало м'ясо після запікання під час "відпочинку", поки несете ті ковбаски до столу, тощо. А якщо він весь витече, то вбирати вже нічого. Якщо ковбаси спочатку бланшують (є такі), то взагалі не треба нічого проколювати. Коли запікаєте при дуже помірних температурах, теж. У цьому конкретному випадку, запікання починається доволі інтенсивно, тому я наповнюю ковбаси так, щоб були доволі щільно наповнені, але залишались м'якими. І не проколюю. (Це міф, що обов'язково трісне) Але якщо Ви вже наповнили ковбаси так, що мало не тріщать по швах, то краще поколоти в кількох місцях, і то, не гарантовано що це Вас врятує. Тобто з наповненням теж треба знати міру. Щоб не були надто пусті й не були надто повні, бо натуральні оболонки мають властивість збігатись під час термічної обробки.