ПРО ЩАВЛЕВИЙ СУП З КОВБАСКАМИЩавель або квасок – це не лише про зелений борщ. З ним можна готувати стільки усього, а його кислинка чудово доповнить та збалансує жирність свинини, мулистість річкової риби й освіжить будь-який салат. Чудовий щавель у начинках до пирогів, пиріжків та налисників, цікаво урізноманітнить він навіть найзвичайніший суп. І весна – це ідеальний час для таких експериментів. То ж пропоную Вашій увазі простий суп зі щавлем, котрий, нехай вибачать мені традиціоналісти, особисто мені смакує більше ніж зелений борщ. Приємний аромат копчених ковбасок, солодкість вершків і кислинка щавлю, створюють неймовірний смаковий ансамбль і попри простоту, цей щавлевий суп здається вишуканим частуванням. В моїй сім’ї, в котрій теж не всі раді зеленому борщу (раз в сезоні я все ж його готую:-)), цей суп їли радісно і без нарікань.ПРО ПРИГОТУВАННЯ ЩАВЛЕВОГО СУПУПриготування такого супу звісно ж геть просте. Важливо зварити овочі до того, як додасте щавель. Важливо це не лише тому щоб картопля була м’якою (кислота щавлю не дає цьому процесу завершитись як слід), а й щоб не надто розварити ніжну зелень. Тож загалом важливо слідувати вказівками в рецепті і все у Вас вийде смачно.Замість ковбаси можна використати шинку чи бекон. Так само їх обсмажити перед додаванням цибулі. А от що не раджу робити, то це замінювати вершки на менш жирні чи на домашню сметану. В першому випадку, вершки згорнуться. А в другому випадку, суп буде надто кислим. Тут кислоти щавлю абсолютно достатньо. Не варто лити туди ще кислу домашню сметану.Ну і про бульйон. Звісно ж, будь-який суп буде значно смачнішим та наваристішим на бульйоні. М’ясному чи овочевому. Це відчувається з першої ж ложки. Але загалом варити цей щавлевий суп можна і на воді. Смачно буде, може лиш трішки простішим здасться смак.ПРИГОТУВАННЯ ЩАВЛЕВОГО СУПУ:
Просто та швидко. Сніданки нашвидкуруч спеціально для зайнятих робочих днів.
Така особлива яєчня, урізноманітнить початок Вашого дня і зробіть зі звичайної яєчні святкову страву! Кремові яйця з цибулькою, хрустка ковбаска, теплий багет ... Просто неможливо встояти!
Дуже ароматна суміш спецій, за рецептом американського кулінара Брайана Полсіна, що спеціалізується на французькій кухні, особливо на м'ясних виробах. Її можна додавати не тільки в паштети, а в усі ковбасні вироби і натирати свинину, качку і навіть курку перед запіканням. Ці спеції додадуть особливий французький шарм Вашим м'ясним стравам.
Про великодню "Мішанину" Про таку незвичайну страву, як Великодня "мішанина", мені написала моя давня читачка, Анна Масна. Написала, що вона на Великдень та після нього, готує великодню "мішанину", що по суті, є усім, що дістали з великоднього кошика й відправили на пательню:-). Хоч Анна з Тернопільщини, та сама ж про цю страву дізналась від подруги. Так передався рецепт і до мене, "сарафанним радіо" сучасного формату:-). У нас на Хмельниччині такого не готують, ніколи навіть не чула про таку страву до цього, тож страшенно втішилась, а ще тому, що питання утилізації решток хорошої їжі після Великодня стоїть гостро. І як почала я шукати ще більше інформації про цю мішанину, зі здивуванням відкрила для себе, що готують подібну страву ну майже по всій Західній Україні. Хтось рум'янить все, як у цьому рецепті, хтось просто робить холодний салат "мішанину" з того самого. А ще, в деяких регіонах додають до усього домашній сир, а десь навіть холодне вершкове масло різане великими шматками. Хтось приправляє оцтом, хтось поливає олією, хтось з дрібним хроном вимішує усе. Тож, як з кожною народною стравою, варіантів "мішанини" безліч. Я ж зупинилась таки на варіанті Анни Масної, він, як на мене, найсмачніший, та найменш незвичний для сприйняття (холодне масло великими шматками не на хлібі мало хто подужає). Тож тримайте мою інтерпретацію великодньої "Мішанини". Це такий чудовий спосіб смачно все доїсти. Та й скажу Вам, підрум'янене м'ясо з яйцями напрочуд добре смакують! Технічні нюанси приготування мішанини Щодо оцту, то в більшості народних рецептів, які мені зустрічались, то його додавали лише до певних страв, як до салату. Я ж додала і до "мішанини" смаженої на пательні, оскільки вважаю, що невелика кількість оцту там дуже доречна, щоб "переламати" жирність страви й зробити загалом смак яскравішим. Можна його упустити або замінити лимонним соком. Хоч насправді, найбільше смак залежить від того, що в ту пательню покладете. Яка якість того копченого та печеного м'яса буде, так і страва смакуватиме. Для цієї мішанини я використовувала все домашнє. Шинка, бекон та ковбаси з моєї кулінарної книги "Знаю, що споживаю". З Ваших фотозвітів, знаю, що вражаюче багато хто до цього Великодня робив свої ковбаси та шинки, навіть в домашніх умовах без коптильні, так, як описано у книзі. Тож саме ці вироби й раджу не шкодувати, а використати для великодньої мішанини:-) Щодо яєць, то можна покласти й більше їх. І якщо не маєте свіжого кореню хрону, то можна мішанину притрусити готовим меленим хроном. Приготування великодньої "Мішанини"
Рецепт адаптований з рецепта Брайана Полсіна. Це одна з тих небагатьох страв, яку робила ще і ще, все додаючи нові акценти до страви. Ця кров'янка вже стала улюбленою стравою чоловіка. А я люблю балувати коханого чоловіка:-), ось і з'являється часто така кров'янка в такій формі і в різній компанії у нас на столі. Рецепт настільки вдалий, що чоловік спробувавши замовлену будін нуар в хорошому ресторані в Парижі, зазначив, що моя будін нуар набагато краща. (Він у мене не любить лестити, він скоріше мій перший об'єктивний критик, за що я йому дуже вдячна, бо знаю як важливо працювати над собою). Процес приготування не складніший за будь-яку сільську кров'янку, лише трохи більш триваліший (нарізка інгредієнтів, тушкування на вершковому маслі, охолодження). Та смак і консистенція того варті! Я б сказала, що це "мерседес" серед кров'янок. Хоч іспанська морсілья також дуже цікавий продукт, як і фінська мустамаккара:-) Лише благаю Вас, не годуйте нею дідусів і бабусь, не зрозуміють. Для більшості з них, це буде шокуючий ф'южн. А от собі коханим приготуйте! Обов'язково в компанії з яблуком або грушею печеними або карамелізованими на вершковому маслі. Це щось! Чищені свинячі кишки можна купити в м'ясних відділах деяких супермаркетів. Щоб почистити їх самостійно, треба ретельно їх помити, потім шкребти по всій довжині, тупою стороною ножа. Все, що буде відокремлюватись - видалити. Помити, вивернути на інший бік і ще раз добре пошкребти обережно, тому що кишки можуть рватись. Процес неприємний і нелегкий, тому варто пошукати чищені!:-) (Можна купити в м'ясних відділах деяких супермаркетів)
Рецепт адаптований з книги Брайана Полсіна "Charcuterie" by Brian Polcyn. За легендою, білу ковбасу, як вона дослівно перекладається, вперше в 1857 році приготував німецький шинкар Зепп Мозер з Мюнхена. Тому ці ковбаски часто називають "Мюнхенськими". Як з більшістю всього хорошого і цікавого, придумані вони були випадково. У Зеппа закінчилися баранячі кишки, які він використовував для звичних баранячих ковбасок до сніданку і він був змушений використовувати свинячі. А так як ті менш еластичні і є ризик, що вони лопнуть, вирішив спочатку їх відварити. Назва цих ковбасок відповідає їх кольору, який нічого спільного з нітритами не має (як можна прочитати в деяких джерелах), а досягається він винятково технологією. Я тому свідок, адже для приготування ковбасок не використала ніяких нітритів. Це версія німецької ковбаси. Є також однойменна польська біла ковбаса, але в її склад традиційно входить часник, майоран і готують її, як правило, не з телятини, а зі свинини. Наступного разу її і приготую, бо важко собі уявити польську Пасху без білої ковбаси. А промислова, покупна, часто залишає бажати кращого. Ця ковбаса не легка в приготуванні. Найголовніше, щоб консистенція була такою, як потрібно, потрібно утримувати необхідну температуру. Якщо цього не робити, почне надмірно витікати жир і сама ковбаса замість соковитої і ніжної буде жорсткою і сухою, наче з паперу. Щоб ця ковбаса була соковитою і такою, якою Ви хочете її бачити, треба домогтись ідеальної емульсії. Правильна температура і тривале вимішування створюють цю емульсію без емульгаторів. Якщо уважно прочитаєте рецепт, ретельно все обдумаєте і сплануєте, наберетесь терпіння та натхнення і приготуєте - це буде найніжніша ковбаса яку Ви будь-коли куштували:-). Принаймні так було зі мною!
Про запіканку з квашеної капусти, рису та м'яса Ця запіканка для мене відкриття в угорській кухні. Зізнаюсь, я доволі байдужа до перкельтів, гуляшів та бограчів, а от ця запіканка з кислинкою, це любов з першої проби. Це казково смачно й дуже ситно. А ще, її виходить дуже багато і запіканка відмінно заморожується. А після розморожування та повторного розігрівання, на відміну від картопляних запіканок, ця запіканка з квашеної капусти, м'яса та рису, не менш смачна аніж в день приготування. І на жаль, не можу написати багато про неї, оскільки не змогла знайти жодного опису цієї чудової страви на зрозумілій мені мові. Одного разу я побачила рецепт запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса в польському кулінарному журналі, до інтерв'ю з відомою угорською кулінаркою, але опису самої страви не було. А потім рецепт запіканки знайшла й у дуже хорошій книзі угорської кухні на англійській, але теж без опису цієї страви. Саме з цієї книги я й адаптувала рецепт угорської запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса. Книга називається "Culinaria Hungary. A Celebration of Food and Tradition" by Anikó Gergely. Ця книга - це найкращий посібник угорської кухні з тих, що мені траплялись. А сама запіканка з квашеної капусти рису та м'яса неймовірна! Про ковбасу з паприкою В рецепті запіканки використовується ковбаса з паприкою. В оригіналі вона має бути угорською. Можна використати пікантну або лагідну. А взагалі, її можна замінити будь якою ковбасою, чи то іспанською чорізо з великою кількістю паприки чи навіть українською копченою ковбасою. Так чи інакше буде дуже смачно! Про заморожування страви Хоч для початку біля цієї запіканки потрібно напрацюватись трохи, оскільки приготування розпочинається з обсмажування та тушкування інгредієнтів по черзі, потім у вас виходить величезна ситна страва, яку можна вдало заморожувати після вистигання. Й вона настільки смачна після розігрівання, що можна сміливо її готувати з запасом і в робочі будні просто діставати з морозильної камери й розігрівати. Про рис для запіканки Не обов'язково відварювати свіжий рис до запіканки. Якщо у вас залишився рис з вечері чи від іншої страви, можна сміливо використати його. Приготування запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса
Приготувати дома ковбасу чорізо я хотіла вже дуже давно. Але довго не наважувалась, то часу брак, то все рецепт "відточувала", також зупиняло те, що не маю нормальної коптилки для холодного копчення. (Похвалюсь, зовсім скоро вона в мене буде!!:-) Хоч ковбаса чорізо буває дуже різною і не завжди копченою, сиров'яленою і зовсім сирою, добре підсушеною або просто копченою, тонкою та грубою, все залежить від регіону та призначення ковбаси. Головний інгредієнт чорізо, одразу ж після свинини, - це паприка, що надає їй особливого смаку та аромату. При чому, паприка має бути копчена. Я вже не одноразово в наших інтернет-магазинах бачила її в продажі. Звертайтесь, підкажу де придбати. Це не обов'язково має бути іспанська копчена паприка, угорці теж роблять дуже добру і дешевшу. Можна звичайно і без неї, але якщо ковбасу не копитити (а якщо все ж таки коптити, слід це робити тільки холодним димом) і паприки копченої не додавати, тоді характерного присмаку чорізо мати Ваша ковбаса не буде. Але смачною вона все одно буде! Тому, рекомендую приготувати її навіть без копченої паприки. І як вже зрозуміли, у мене рецепт не копченої домашньої ковбаси чорізо. Щось середнє між популярними іспанськими рецептами цієї ковбаси. Хоч звичайно, якщо у Вас є коптилка і Ви покоптите кільканадцять годин її в димі, температурою не більше як 30 °С, вона буде ще кращою! Таку ковбасу чорізо можна сушити при температурі не вище 15-16 °С, наприклад в холодній коморі. І коли волога вийде (мінімум 2 тижні ферментації), можна буде споживати ковбасу в сирому вигляді. А якщо не сушити, можна готувати з нею силу-силенну страв. Додавати до печені, пекти в духовці, смажити на сковорідці, смажити на грилі, подрібненою додавати в супи і ще готувати безліч страв. Декілька рецептів з цією ковбасою я опублікую згодом. Відваги Вам в приготуванні та смачної ковбаски!
Подібний рецепт білої ковбаси я побачила в польському журналі "Kuchnia" і спочатку планувала готувати по ньому й вказати джерело рецепта. Але як почала обмірковувати нюанси приготування, суттєво змінила рецепт, хоч дещо й залишила, як наприклад курятину в рецепті (що досить не звичайне явище для польської білої ковбаси), а також майоран, хоч і зменшила його кількість в 3 рази. Але він і так був добре відчутний в ковбасі. І скажу Вам, я віддаю перевагу більш жирній, класичній білій ковбасі. Вона більш соковита, але й більш калорійна. Хоч ця і має свої переваги і ті, хто переймається підрахунком калорій та кількістю спожитого жиру її оцінять. Біла ковбаса - це той вид ковбаси яку не подають в якості нарізки до столу. Вона, як правило, є інгредієнтом для подальших приготувань. Після короткотривалого відварювання, для довшого зберігання, її потім додають до супів, перед усім до журку, запікають або обсмажують з цибулею, смажать на грилі, тощо. Нижче я навела рецепт запеченої білої ковбаси з цибулею в пиві. Чудова страва для Великоднього столу і не тільки. Загалом, якщо збираєтесь готувати чи смажити ковбасу невдовзі після наповнення, через день - два, тоді її можна і не відварювати попередньо. Біла ковбаса - це ковбаса з емульсованою, однорідною консистенцією, для досягнення якої є певна технологія приготування, про яку я вже писала і не буду повторюватись. Якщо готуєте подібну ковбасу вперше, обов'язково перечитайте вступ до рецепта німецько-польської білої ковбаси. І крім того, що там вже писала, ще додам: 1) Важливо завчасно приготувати всі інструменти та інгредієнти які потрібні для приготування ковбаси, тоді і робота піде справно; 2) Чим меншу партію ковбаси Ви готуєте, тим краща буде її якість. Тоді є більше шансів, що технологія буде дотримана, що ви її добре вимішаєте, що маса на жодному етапі приготування не перегріється; 3) Якщо приготуванням ковбас Ви займаєтесь не рідко, або плануєте так робити, тоді варто купити спеціальний наповнювач для ковбас. Домашній, не промисловий наповнювач, не обійдеться надто дорого і збереже багато нервів і часу, адже наповнювання ковбаси тоді триває швидше і вправніше, що дуже важливо у випадку з емульсованими ковбасами з клейкою масою. От, мабуть і все. Вдалих Вам кулінарних експериментів!
Без зайвої скромності зізнаюсь, що це найсмачніша смажена ковбаска, яку доводилось мені куштувати останнім часом. У мене навіть немає фото в розрізі. Так швидко все «змели». Тільки й встигла сфотографувати на грилі. А далі мені просто добре серце не дозволило відбирати її у своїх, щоб поклали на місце і не чіпали поки не зроблю фото. Думаю Ви мені вибачите:-) Зараз, у мене в кулінарії якийсь "ковбасний" період. Проводжу експерименти над приготуванням домашньої ковбаси. Різної! Найвірнішим методом, читанням літератури та практикою, методом проб і помилок. Рецептів ковбаси буде ще дуже багато на сайті! А це просто перша дуже вдала ковбаска. Особливо смачна з духовки або смажена на грилі. Ось деякі нюанси приготування ковбаси: 1) Перед тим як молоти м'ясо обов'язково його як слід охолодити! Інакше жир у м'ясі розм'якне завчасно і весь витопиться під час приготування, залишаючи в результаті суху ковбасу. 2) Приготуйте фарш і приправте його за добу до приготування ковбасок. Тримайте в холодильнику. Виріб буде більш рівномірно просоленим і приправленим. 3) Для ковбасок жир краще різати, а не молоти, тоді ковбаса буде соковитішою. Зовсім без жиру робити не раджу, буде сухувато. Ось мабуть і все, що стосується перших підсумків. Смачних Вам виробів!
Такі німецькі ковбаски - це ідеальний приклад того, як дома можна зробити неймовірного смаку ковбасу для запікання. В той час, коли на полицях магазинів вже є чималий вибір ковбаси для запікання, але з не відомим Вас складом, свіжістю сировини, тощо, дома, не складно приготувати продукт в якому Ви впевнені з найсвіжіших та якісних інгредієнтів. Німецькі печені ковбаски будуть до смаку усім, хто любить німецьку кухню та виразні смаки. Вони подібні до тих, що подають в німецьких Gasthaus, пабах та ресторанах. Це не однорідні ковбаски, які найчастіше асоціюються з фастфудом, а ковбаски в яких таки дуже відчувається м'ясо, а ще приємний аромат спецій. Вони виходять дуже соковитими, гарно рум'яняться й після наповнення, готуються геть швидко. При бажанні, такі ковбаски можна запікати як в духовці, так і на грилі, а можна й просто на сковорідці посмажити. І про соковитість. У цьому рецепті є все, щоб ковбаски були соковитими: і додаткове зволоження, достатня кількість жиру та солі й процес тривалого вимішування для пружності й втримування рідини. Але їх теж можна зіпсувати, випікаючи, як будь-яке м'ясо надто довго. Підрум'янились Ваші ковбаски, почав витікати прозорий сік, не мордуйте їх далі термічною обробкою, поки всі соки з них вийдуть. Виймайте й одразу до столу! Це можна порівняти з рибою, до якогось моменту вона запікається, а потім вже сушиться. Там головне вчасно вийняти й при високій температурі почати. Тут те саме, тож вважайте! І ще одне, про проколювання. Я взагалі противник проколювання ковбас. Це потрібно робити лише як Ваші ковбаси наповненні надто щільно й починаєте термічну обробку дуже інтенсивно, з великих температур. Оці всі проколені дірочки, це місця де витікає сік, яким мав би бути всередині і який би ввібрало м'ясо після запікання під час "відпочинку", поки несете ті ковбаски до столу, тощо. А якщо він весь витече, то вбирати вже нічого. Якщо ковбаси спочатку бланшують (є такі), то взагалі не треба нічого проколювати. Коли запікаєте при дуже помірних температурах, теж. У цьому конкретному випадку, запікання починається доволі інтенсивно, тому я наповнюю ковбаси так, щоб були доволі щільно наповнені, але залишались м'якими. І не проколюю. (Це міф, що обов'язково трісне) Але якщо Ви вже наповнили ковбаси так, що мало не тріщать по швах, то краще поколоти в кількох місцях, і то, не гарантовано що це Вас врятує. Тобто з наповненням теж треба знати міру. Щоб не були надто пусті й не були надто повні, бо натуральні оболонки мають властивість збігатись під час термічної обробки.
Страва приготовлена по мотивах рецепта Курта Шеллера, відомого швейцарського шефа-кухні практикуючого в Польщі. Подібний рецепт був представлений в одному зі старих видань польського журналу "Kuchnia" і надихнув мене на відтворення такого різотто по своїх пропорціях. Це справжній італійсько-польський ф'южн. Різотто страва італійська, технологія приготування італійська, а от інгредієнти, окрім рису та горошку (але останній є чудовим весняним барвистим доповненням страви), ті які традиційно є на кожному великодньому столі у Польщі. Різотто вийшло надзвичайно смачним та цікавим. Особливо сподобався смак хрону в різотто, що змусило мене полюбити цей темпераментний корінь ще більше! Якщо раніше не готували різотто, обов'язково перечитайте статтю як правильно готувати різотто. А якщо будете робити домашню білу ковбасу, як я, замість бульйону використайте відвар який залишиться після відварювання ковбаси. Різотто вийшло ситним, смачним і по-справжньому слов'янським, хоч і з італійським корінням. До речі, дуже цікаво в різотто проявив себе самий звичайний голландський сир. Зазвичай в різотто використовуються тверді сири, як Пармезан чи Грана Падано. Сир не повинен тягнутись. Але з голландським сиром теж цікаво!
Коли робила домашню ковбасу чорізо, просто не могла втриматись і залишила не велику кількість фаршу для цієї страви. Хоч звичайно, можна готувати більш традиційно, зі звичайним ковбасним фаршем. Якщо у Вас є якась сира домашня ковбаса, просто зніміть оболонку і добре вимісіть начинку руками та використовуйте в рецепті замість чорізо. Можна готувати яйця по-шотландськи й з м'ясного фаршу не ковбасного, але тоді його слід добре приправити до смаку та вимісити як тісто, щоб маса стала більш збитою і клейкою. Це важливо, щоб фарш не розпадався під час смаження. І ще одне, зазвичай, яйця для цієї страви відварюють вкруту. Але як на мене, набагато смачніше і вишуканіше, якщо жовток в середині залишається рідким. Хоч приготувати такі яйця по-шотландськи складніше, оскільки чистити яйця з рідким жовтком важче і вони можуть тріскатись. Для легшого чищення, раджу потовкти шкаралупу готових яєць в декількох місцях та залишити на деякий час у воді. Вода частково проникне крізь тріщини й легше буде чистити. Крім того, важливо добре охолодити яйця перед загортанням у фарш і смаженням. Щоб потім яйця лиш нагрілись і жовток далі не готувався.
Бігос - це одна з найвідоміших та найпопулярніших страв польської кухні. Це особлива страва, яка присутня і в литовській і в білоруській кухнях. Страва настільки ж особлива, як борщ чи вареники для українців, адже на ній виріс практично кожен поляк. У справжньому польському бігосі стільки інгредієнтів, що в польській мові навіть повстав вираз "narobić bigosu", що означає наробити клопоту чи безладу, а саме слово bigos в переносному значені означає власне "безлад" "розгардіяш", адже в бігосі стільки всього намішано! І всі поляки добре знають, і багато з них часто використовують фразу з відомої комедії, класики польського кіно, "Jak rozpętałem drugą wojnę światową" ("Як я розв'язав Другу світову війну"), героя Франка Доласа "O rany! Ale narobiłem bigosu!" (Контекстний переклад: "О Боже! Але ж я наробив безладу!" , а в оригіналі "бігосу"). Відповідно, стає зрозумілим важливість цієї страви в польській кухні та культурі. І нічого дивного! Бігос - це дуже ароматна, смачна та ситна страва, яку важко не любити, якщо вона добре приготовлена. І як з кожною стравою такого важливого значення в кулінарній культурі, існує безліч рецептів приготування бігосу. Кожен кулінар вносить щось своє, але більшість інгредієнтів залишаються незмінними, лиш у кожного свій порядок їх закладки та якийсь секретний елемент страви. Але всі однозначно Вам скажуть, що хороший польський бігос має бути насиченим смаком і мати приємний аромат копченостей та сушених грибів... Інколи готують бігос лише на квашеній капусті, але частіше на квашеній з додаванням свіжої, оскільки її смак тоді більше збалансований. Також вважається, що чим більше видів м'яса, тим краще! А якщо є можливість додати м'ясо дичини, тоді взагалі краще бути не може! Але копченості та свіже м'ясо мусять бути обов'язкового. Так як і сушені гриби. Іноді, сучасні бігоси готують і без грибів, але повірте, аромат та смак зовсім інший! Усі інгредієнти для бігоса по суті такі, які використовували в старопольській кухні. Чорнослив та вино додають свою виразну смакову ноту. А яблука, які повністю розварюються, надають, як то кажуть, "тіла" страві! Польський бігос - це комплексна страва і не вимагає гарніру чи навпаки, м'ясного додатку. А мій чоловік поляк не може собі уявити собі повної насолоди від страви без світлого хліба з маслом. З його слів, з таким додатком, смак бігосу краще відкривається:-). І ще одне, якщо є можливість, готуйте бігос завчасно, за день, а ще краще за два, а то й три, до планованої подачі, нагріваючи його кожного дня, принаймні один раз в день. Як і український борщ, справжній польський бігос стає кращим з кожним нагріванням, а ще, чудово підходить для заморожування надлишків і навіть ще кращим стає від цього. Я готую страву за один день до подачі.
Мені, як українці, що шанує традиції та своє коріння, важко уявити Різдво чи Великдень в Україні без домашніх ковбасних виробів, чи то ковбаси чи кров'янки, а при житті моєї бабці — ще й м'ясної печені з печі. Як раніше вже писала, в українських селах усі тримали свиней і зазвичай різали їх, принаймні, два рази на рік, перед Різдвом і на Пасху обов'язково. Тому м'ясних виробів на столі у ці свята було завжди багато.Зазвичай, домашню ковбасу запікали в печах, заливали смальцем і так зберігали дуже довго, майже до наступного забою звірини. Я, живучи в сучасних умовах і плануючи приготувати страву в домашніх умовах, хоч і маю мрію про справжню піч, печу ковбасу в духовці. Але печу лише ту частину, яку з'їмо найближчим часом, оскільки така ковбаса більш суха, а для зберігання її краще злегка відварити. А потім вже зберігати порціями в морозильній камері.В сезон, таку ковбасу можна запікати на грилі сирою чи відвареною.Будь-яка ковбаса настільки добра, наскільки вдалий баланс не жирного м'яса до жирного чи до сала. Спеції та додатки - це вже другорядна справа.Як зробити домашню ковбасу соковитоюЩоб смак був гармонійний та ковбаса залишалась соковита, потрібно дотримуватись деяких правил приготування домашньої ковбаси:1) Чи то при нарізанні, чи при меленні на м'ясорубці чи при простому перемішуванні, м'ясо завжди повинно бути дуже холодним, щоб не розм'якшувати жирів в м'ясі, які потім не будуть затримуватись в ковбасі, а надмірно витікати.2) Невелика кількість холодної води або молока додана до ковбасного фаршу, додасть соковитості.3) Змішувати фарш з приправами потрібно за день до наповнення та приготування ковбаси. Це потрібно щоб м'ясо добре промаринувалось і щоб м'ясо назад ввібрало рідину, яку почне випускати одразу після додавання солі. Результат суттєво відчутний!Варіанти приготування домашньої ковбаскиДомашня ковбаса — страва універсальна, і спосіб її приготування залежить від того, як швидко ви плануєте подавати її до столу:Запікання в духовці: Це класичний сучасний метод, який замінив традиційну піч. Ковбасу викладають кільцями на деко або в пательню, додаючи для аромату зубчики часнику. Запікають при 180°C близько 20 хвилин. Важливо не перетримати, щоб м'ясо залишалося соковитим.Приготування на грилі: У теплий сезон сиру або попередньо відварену ковбасу можна готувати на відкритому вогні. Це додасть страві неповторного аромату димку.Відварювання: Якщо ви готуєте ковбасу про запас, її краще злегка відварити у ледь киплячій воді (10–15 хвилин). Це дозволяє зберегти соковитість м'яса всередині, не пересушуючи оболонку.Як зберігати домашню ковбасуПравильне зберігання гарантує, що ваші зусилля не будуть марними, а ковбаса смакуватиме як щойно приготована:У холодильнику: Сиру, начинену в кишку ковбасу можна зберігати не довше 3–4 днів (термін залежить від свіжості придбаного м'яса).У морозильній камері: Для тривалого зберігання найкраще підходить відварена ковбаса. Після варіння її потрібно повністю охолодити, розділити на порції та заморозити. Це ідеальний варіант, щоб мати готову страву під рукою в будь-який момент.Готова ковбаса: Запечену ковбасу краще з'їдати найближчим часом, оскільки після духовки вона швидше втрачає вологу і стає сухою. Смачних Вам кулінарних експериментів!Інгредієнти для ковбаси зі свинини
Про джамбалайюУ цій американській джамбалайї дуже сильно відчувається союз французької та іспанської кухні. Джамбалайя - наче "офранцужена" паелья. З'являються нові інгредієнти і техніка приготування джамбалайї відходить від тієї, традиційної для паельї. Ось таку незвичайну страву створили іммігранти в штаті Луїзіана, США. А я не перестаю захоплюватися кухнею США (перша "кину камінь" в того, хто скаже, що вона не цікава), змішання культур, інгредієнтів, технік ... Все найкраще з різних кухонь світу і в результаті виходять страви, які до душі практично усім. Впевнена, і джамбалайя вам сподобається. Ну як може не сподобається страва з такою кількістю смачних і цікавих інгредієнтів.Про ковбаски для стравиТрадиційно, для джамбалайї використовують копчені французькі ковбаски андуй, звичайно ж у нас їх "днем з вогнем" годі й шукати, тому я використовувала іспанську чорізо, яку на щастя у нас, за невелику ціну, можна купити. Якщо у вас і цієї спадщини світової кулінарії не знайти, використовуйте ваші улюблені копчені ковбаски.Кілька слів про креветкиЩо стосується креветок, то, звичайно ж, зі свіжими ця страва була б набагато кращою і багатшою. Але я для себе відкрила, що смак наших крихітних чорноморських креветок, які, на жаль, продають лише вже бланшованими, в кращому випадку навіть чищеними, набагато кращий ніж у тих великих китайських або навіть аргентинських, які можна купити в сиро-мороженому стані. Які креветки використовувати вам, вирішуйте ви.Приготування джамбалайї