Це чи не найпростіші у приготуванні реберця з дуже вдалим результатом. Тут можна навіть натирати їх чим завгодно, не обов'язково тим, що вказано в рецепті, хоч з прянощами та спеціями звичайно ж буде набагато більш цікавіше, головне дотримуватись технології приготування. А вона Вас не підведе і стане прекрасною основою для кулінарних експериментів. Хоч впевнена, усім любителям прянощів з українським духом, таких як сушений кріп, коріандр, гранульований часник, чорний перець, така версія свинячих реберець дуже сподобається. Я навіть не зауважила, коли мої діти шалено полюбили реберця. Так, це не найдієтичніший вид м'яса, вони жирнуваті, але це однозначно один з найсмачніших їх видів. Адже всі любителі м'яса знають, що найсмачніше воно при кістці й там де є трохи жиру, носію смаків. Якщо Ви колись дивувались, чому так мало смаку, скажімо у курячій грудці чи навіть у свинячій вирізці, то це саме через відсутність жиру. Не знаю як Вам, а мені краще мати що відпрацьовувати потім фізично, ніж їсти несмачні страви:-) (А деякі все життя так живуть! Аж волосся на голові піднімається, від однієї думки:-)). А щодо здоров'я, то вже давно доведено, що відкладання холестерину не пов'язано лише зі споживанням жирної їжі. Це в загальному комплексний процес. Звичайно, я не закликаю Вас їсти щодня реберця. Сама їх їм не більше ніж раз у два місяці (не тому, що їх уникаю, а тому що є надто багато страв, рецептів, ідей які хочу реалізувати), але час від часу потрібно обов'язково собі дозволяти таку гастрономічну розкіш! Взагалі, засолити реберця можна навіть до 2-х діб наперед, можна навіть до трьох, якщо м'ясо було свіжим, й тримати його в холодильнику. Від цього вони будуть ще смачніші та ароматніші. А вже в день приготування, дістати за 30-60 хвилин з холодильника й запекти, після обсмажування. Реберця будуть собі пектись і повільно доходити до готовності, доки Ви займаєтесь своїми справами.
Тапас - це іспанські невеликі закуски до випивки, родом з гарячої Андалусії, які потім розповсюдились по всій Іспанії, а в наш час, можу сміливо сказати, що й по світу. Адже в кожній країні можна знайти ресторан іспанської кухні, в якому подавали б відомі тапас. А за легендою, тапас з'явились з потреби чимось накривати, між попиванням, келихи з хересом, чудовим вином з Андалусії, щоб в нього не падали фруктові мушки, яких завжди багато в теплому кліматі цього регіону Іспанії. Саме слово "tapa" з іспанської означає "кришка" і спочатку, такою кришкою для келиха, слугував шматок хліба з хамоном, сиров'яленою іспанською шинкою, чи з чорізо, іспанською ковбасою з великою кількістю паприки. З часом, асортимент таких "кришок" значно розширився. Оскільки і за таку "кришку" служив уже не тільки шматок хліба з чимось, а й тарілка з невеликими закусками. Загалом, в іспанській культурі спілкування і ходіння при цьому від бару до бару, де завжди дуже багато людей, і зазвичай, найкраще місце де собі можна знайти, це клаптик місця при барних стійках, де можна поставити келих чи склянку з напоєм, а зверху тарілку з закускою:-). Це дуже цікаве та колоритне явище в іспанських барах:-). Я просто обожнюю атмосферу таких місць... Оскільки вечерю в Іспанії їдять дуже пізно, переважно між 9-ю та 11-ю вечора, іспанці дуже часто, перед основною вечерею, споживають такі невеликі закуски й переважно поза домом. В них навіть вираз є особливий для цього "ir de tapas", що означає саме ходити від бару до бару, обов'язково в товаристві, за приємною бесідою, та насолоджуватись склянкою пива чи келихом вина, закусуючи їх різноманітними тапас, якими діляться співбесідники. Часто, якщо таких переходів та замовлених в кожному місці закусок багато, вони замінюють основну трапезу. Але головне в культурі споживання тапас, це звичайно ж спілкування! Тапас грають настільки важливу роль в культурі Іспанії, що існують офіційні переліки страв які відносять до тапас, а також, проводять щорічні конкурси на кращі тапас. Чорізо в сидрі - це одна з класичних іспанських тапас. Зізнаюсь, що й одна з моїх улюблених. Для приготування цієї страви не підходить сушена чорізо, яку найчастіше можна зустріти в наших супермаркетах. Це має бути підв'ялена, підкопчена або сира чорізо. Саме домашня ковбаса чорізо ідеально підходить для цієї страви. Сушена ж так і залишиться надто сухою, навіть після приготування в сидрі. А сидр має бути сухим або, у крайньому випадку, напівсухим.
Такі котлети зі свинини може і не можна назвати дуже дієтичними, але вони точно значно поживніші та корисніші ніж смажені котлети. Але звісно ж, якщо є бажання, їх можна посмажити, якщо не уявляєте цю страву інакшою. Хоч прошу Вас спробувати їх аби раз, щоб переконатись, що так теж смачно. Вони також підрум’янені, дуже соковиті, а сир – як додатковий бонус, що робить їх смак неймовірно спокусливим. Крім того, готувати їх дуже зручно, адже потрібно усе добряче вимішати, сформувати котлети, запанірувати (але можна обійтись і без цього), вставити у духовку й спокійно приготувати гарнір чи салат або ж зайнятись своїми справами. Страва сама готується, усі котлети одразу, весь дім (і Ви також) не пахне котлетами, а за якийсь час на столі поживна смачна вечеря. Чудово, як на мене. Спробуйте ж і Ви! При бажанні, замість свинини можна використати курятину, але оскільки вона значно менш жирна, я б рекомендувала змолоти до фаршу трішки шкірки. Що б там не казала дієтологи, в ній найбільше смаку, соковитості та колагену. Щодо сиру, то бути він може абсолютно будь-яким, який Вам більше до смаку. І зверніть увагу, в фарші немає яйця і це не помилка. Не завжди яйця потрібні. Тут вистачить фарш добряче вимішати, а ще краще помісити його мов тісто. Аби краще виробити білок міозин в м’ясі, який і буде тримати котлети щільними й вони не розвалюватимуться. Для панірування яйця також не треба, якщо панірувальні сухарі дрібні. Як варіант, можна використати більш об’ємні сухарі панко, але тоді вже варто обкачати котлети у яйці і лиш після цього в сухарях панко. Вони доволі великі й не триматимуться як слід.
Рецепт страви дуже простий, але є деякі нюанси приготування. Як відомо, частина туші, з якої вирізають котлетки на кісточці, одна з найбільш сухих і дуже легко цей шматок м'яса пересушити, якщо проігнорувати якийсь важливий аспект приготування. Отже: 1) Притримуйтесь правильної товщини котлет. Мінімум - це 1,5 см. А найкраще 2 см, або трохи більше, але не менше. І ніякого відбивання. 2) Стадія обсмажування: потрібна для більш сильного аромату смаженого м'яса і апетитного кольору. Не смажити м'ясо майже до готовності, а лише на сильному вогні підрум'янити, все має тривати не довше 2-х хвилин! Все інше зробить духовка. 3) Температурний режим дуже важливий. Дотримуйтесь його і після закінчення 7-8 хвилин, перевіряйте м'ясо на готовність. Якщо цих маленьких, але дуже важливих нюансів дотримуватись, консистенція і смак м'яса Вас дуже потішать. На гарнір я подавала пюре з цвітної капусти. Здоровіший гарнір ніж любиме багатьма, і мною в тому числі, картопляне пюре.
Парові тефтелі зі свинини та рису – це китайська бенкетна страва, яку готують на особливі свята, як Новий Рік (звісно ж за китайським календарем), дні народження чи об’єднання родин, тощо. І як на так святкову страву, готувати ці тефтелі, родом з провінції Хубей (та, що зі столицею Ухань, яка для всього світу тепер має не надто приємні асоціації), напрочуд просто. Я б сказала простіше ніж більшість щоденних страв китайської кухні:-)). А така цікава назва у них тому, що китайцям вони нагадують перлини, тобто коли рис обліплює м’ясо, вони виглядають немов ті перлини. Проте зустрічала я в різних текстах такі назви як «сніжні тефтелі» чи навіть «сніжки». Але «перлові» тефтелі - це якось більш вишукано. Отож, на цьому і зупинимось, адже вони такі смачні та поживні, що й назва має бути відповідною. Готують ці тефтелі в пароварці, яку слід застелити пергаментом, адже тефтелі дуже липкі. В оригіналі, найчастіше їх готують на сушеному бамбуковому листі. І не лише тому, що тефтелі липкі, а й щоб не згубити жодної рисинки. Адже страва ритуальна, святкова і забобонним китайцям нічого хорошого це не віщує, зокрема втрату достатку. То, щоб не відривати зубами ті тефтелі від дна пароварки й не губити рисинок та жити у достатку увесь рік, не забудьте застелити пароварку. Нехай не бамбуковим листям, а пергаментом, але це працює. В оригінальних рецептах для цієї страви використовують клейкий рис. І це напевно єдине відходження від автентики яке я собі дозволила, але, попри те, що клейкий рис у мене є, я вирішила поекспериментувати з думкою про Вас, адже його не так легко знайти. І я використала рис для суші, який теж круглозернистий і дуже клейкий. І вийшло відмінно, тож не переймайтесь й використовуйте його. Щодо решти складових, то як будь-який класичний рецепт, і ці тефтелі мають безліч інтерпретацій. Хтось додає сушені креветки, хтось замість них дає відмочені сушені гриби, хтось водні каштани дає для хрускоту. Я зупинилась на найпростішій версії, але ніхто не забороняє Вам експериментувати. І кілька слів про соус. Він дуже простий в приготуванні, обов’язково його робіть. Як будь-яка страва на пару, і ці тефтелі хоч смачні та соковиті, але ж ми з вами не немовлята й можна собі дозволити трішки яскравості смаку. До речі, якщо любите пікантне, перчик чілі до соусу теж можете вкришити.
Для мене сувлакі, при всій своїй простоті, це одна з небагатьох страв яка по справжньому мені смакувала в Греції. Я вже не одноразово писала про якість грецьких страв в самій Греції. Але мені ще ні разу не попадались не смачні сувлакі, чи то зі свинини, з курятини чи з ягнятини. Сувлакі яловичини та риби мені не доводилось смакувати в Греції, лише точно знаю, що вони також існують. Маринад у всіх сувлакі максимально простий. Практично такий же як в рецепті курки в грецькому стилі, на яку надихнули саме сувлакі. В деяких рецептах сувлакі, час маринування вказують навіть 8-10 годин, а часом й довший. Не рекомендую! Оскільки в маринаді є лимонний сік, як один з ключових елементів, довге маринування маленьких шматків м'яса, просто "роз'їсть" його. Я вважаю, що 2-х годин цілком достатньо. Сувлакі виходять дуже ніжними та соковитими. Характерною рисою сувлакі є невеликий їх розмір і те, що вони майже завжди запікаються на дерев'яних шпажках. Також, для маринаду використовується сушений орегано, який має специфічний аромат. Свіжим краще не замінювати, аромат буде різкішим. При потребі більшої кількості сувлакі, кількість маринаду збільшувати пропорційно до кількості м'яса.
Зізнаюсь, я просто не уявляю як в більшості сімей постійно їдять одні та ті самі страви, так само як і супи. В нашій сім'ї на обід обов'язково має бути суп. Так звик мій чоловік з дитинства, так корисно і добре для шлунку, тому хотіла б, щоб і діти до цього звикли, попри мою не надто палку любов до супів. І от, потреба в супах, змушує постійно експериментувати, оскільки якби я мала готувати та їсти ті самі страви постійно, я просто зненавиділа б готувати (одна з причин, чому я вважаю, що ресторанна справа не для мене). І це один з найсмачніших домашніх супів який доводилось готувати останнім часом. Навіть не надто полюбляючи супи й контролюючи свої порції, мені важко було втриматись, щоб не взяти собі ще порцію. Вершки, паприка, часник та томатна паста створюють просто неймовірно смачне смакове поєднання, а свинина та овочі в супі додають йому наваристості. Дивіться відео-рецепт приготування супу ТУТ. При бажанні, такий суп можна приготувати й з яловичини і навіть курятини. В сезон до нього можна додати смужки солодкого перцю, кубики свіжих помідорів, тощо. Смачним він буде і з молодою картоплею. А ще, він буде дуже смачним приправленим свіжою зеленню базиліку. Не смажте свинину надто довго, вона повинна лиш побіліти. Якщо Ви будете її рум'янити, це пересушить її, а цього в супі не потрібно.
Просто цікавий салат. Хтось скаже що це ж Цезар зі свининою. Ні дорогі мої! У Цезаря заправка простіша та й листовий салат потрібно брати римський. Тому, хоч він і зроблений по його мотивам, це все ж таки не Цезар. Але це все одно смачно, легко і поживно! Замість свіжої свинини, можна використовувати рештки вчорашньої печені. Класичну версію салату Цезар дивіться ТУТ.
ПРО СВИНИНУ З ГРУШЕЮ ТА ЖУРАВЛИНОЮЦей рецепт смачної та вишуканої свинини виник не випадково. З огляду на останні події в моїй країні та на те, що у більшості домогосподарств електричні духовки, що важче виправити, аніж з електричною плитою (туристичний газовий примус швидко і не надто дорого розв'язує цю проблему), хотілось показати, що в таких умовах теж можна готувати вишукано. І от Вам швидка у приготуванні, вишукана свинина ресторанного рівня. Приготовлена повністю на плиті в менш ніж 20 хвилин. Звісно, дехто захоче потушкувати свинину довше, але я не раджу:-), адже бажано, щоб вона була соковита. І нагадую, що не кожен шмат м’яса підходить для тушкування. Отож, пропоную Вам приготувати соковиті стейки зі свинини в кисло-солодкому винному соусі з грушами та журавлиною. Картопляне пюре, розсипчастий кускус (швидко запарюється), булгур чи навіть гречана каша чудово доповнять страву, як і якийсь не складний салат. Якщо алкоголь в рецепті (він тут виварюється) – це проблема, тоді десертне вино можна у цьому рецепті замінити виноградним чи яблучним соком. А коли проблема з журавлиною, то в пригоді стануть порічки чи смородина, теж буде смачно! Експериментуйте! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З ЖУРАВЛИНОЮЗагалом, як писала вище, це проста і швидка в приготуванні страва. Від початку до кінця приготування заледве 20 хвилин, ну хіба що хтось усе робить вкрай повільно. Але і так це швидко. Про що ж важливо пам’ятати: - Правильний шмат м’яса: мають це бути стейки з товстого краю або ж раптом з шиї. І все. - Потрібно уважно карамелізувати цукор. Він швидко може згоріти. Вважайте на це і перед активним приготуванням тримайте усе порізаним та підготовленим; - Не перетримайте м’ясо на плиті. Стейкам насправді потрібно геть мало часу, щоб дійти до готовності. Якщо довго тримати їх на плиті, вони будуть сухими і Ви зіпсуєте собі вечерю. Якщо вже геть параноя заважає жити, придбайте собі кулінарний термометр і звіряйте безпечну температуру готовності. Для свинини це 65ᵒС всередині. Ну ніби все. До речі, так само можна приготувати качині чи гусячі грудки й буде теж неймовірно смачно. (Але важливо, щоб птиця була не надто старою, у неї м’ясо туге навіть на грудках). ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З ЖУРАВЛИНОЮ
Дуже смачний й по-дитячому простий у приготуванні суп зі свинячого фаршу, копченостей з квасолею та мега корисною капустою кале, яку ще називають кучерявою капустою, і її по суті, можна замінити пекінською капустою чи навіть шпинатом. А ще, якщо у Вас є вже замочена та відварена або ж просто консервована квасоля й овочевий бульйон (а можна використати й воду), цей м'ясний суп дуже швидко готувати. Що особливо важливо у робочі будні, коли нема багато часу, а смачного, ароматного супу хочеться. Мелене м'ясо з копченостями, додають наваристості супу та приємного аромату, квасоля робить його по справжньому ситним, а капуста надає приємний посмак та поживність. Завдяки тому, що м'ясо й копченості змелені, консистенція супу рівномірно густа й його приємно споживати. Такий м'ясний суп дуже смачний, навіть якщо буде вареним на воді, але овочевий бульйон зробить його поживнішим. Тому рекомендую все ж таки зробити простий овочевий бульйон. Його робити не так довго як м'ясний бульйон і взагалі простіше. Саме приготування не складне. Настільки, що тут нема жодних нюансів, тому цього разу й передмова буде короткою. Готуйте з любов'ю та з задоволенням!
Про американський м'ясний хлібець Насправді, в багатьох кухнях світу, під різними назвами існує свій м'ясний "хлібець", я пропоную Вам ознайомитись з американською версією м'ясного хлібця, під назвою мітлоф, що дослівно означає "м'ясний буханець". Страва ця з'явилась у США в часи Великої Депресії з потреби "розтягнути" сімейний бюджет, адже мілоф традиційно робиться з недорогих шматків м'яса й раніше не рідко до м'ясного "хлібця" додавались крупи, рештки хліба, тощо. Важкі часи для країни минули, а страва залишилась улюбленою для мільйонів американців, й навіть стала культовою. Для мене, це одна з найсмачніших та найдомашніших американських страв. Яку, до речі, дуже легко готувати. Я неодноразово готувала американський м'ясний хлібець дома і за кожним разом якось вдосконалювала рецепт. І нарешті, мітлоф вийшов таким, що вже не хочеться його змінювати. Й настав час ділитись рецептом з вами! Про смачні рештки мітлофа За цим рецептом виходить чималий "м'ясний хлібець" й рештки його можна заморожувати. Після вистигання загорнути у фольгу, а потім покласти в поліетиленовий пакет й заморозити. А можна, використати до сніданку. Порізавши порційними шматками, підрум'янивши з двох сторін на сковорідці, та посмаживши до кожної порції яйце, а якщо є час і бажання, можна приготувати яйце пашот. Викласти на шматок мітлофа яйце і так подавати. Тоді рідкий жовток буде слугувати соусом. Навіть заради такого розкішного та ситного сніданку варто готувати мітлоф:-). Мені довелось навіть відганяти рідних від цього м'ясного хлібця, вже після вечері, щоб залишилось щось і до сніданку:-). Настільки це смачно! Про хліб у страві Традиційно, до м'ясного хлібця додається хліб чи булка розмочені в молоці. Я раніше теж так робила. Але зрозуміла, що вони мені там заважають і я просто додаю більше цибулі для соковитості мітлофа й довше мішаю м'ясну масу, щоб вона краще трималась разом. Й не потрібно псувати м'ясний хлібець булкою з молоком. Якщо комусь так хочеться булки, то нехай нею закушує мітлоф. Про вустерський соус В страві використовується вустерський соус, який я часом використовую в інших рецептах. Це соус, який має дуже характерний смак, який нічим не заміниш й асоціюється передусім з британською та американською кухнею. Саме він надає американському мітлофу особливий присмак. У нас в супермаркетах без проблем його можна знайти. Вустерським соусом можна приправляти м'ясні печені, страви з сиру, тощо. Інколи, можна зустріти в різних джерелах, що вустерський соус можна замінити соєвим. І це не вірно. Лиш в деяких випадках можна, але загалом, вустерський соус має зовсім інший, і суттєво інтенсивніший, смак. Якраз у цьому мітлофі можна замість вустерського соусу додати соєвий соус, але смак страви буде іншим. Може не гіршим, але не класично американським. Кілька слів про кетчуп Щодо кетчупу, то можна використовувати домашній кетчуп. Хоч для глазурі, щоб вона була одноріднішою, краще використати магазинний. Про подачу мітлофа Дуже важливо, після випікання, залишити мітлоф на хвилин 15, а то й 20, "відпочити" в формі. По-перше, це м'ясо і воно за час такого відпочинку вбере трішки соків назад, а ще, під час вистигання, дещо "схопиться" й легше буде діставати мітлоф з форми. Але, якщо не впевнені в свої силах, то краще вже нарізати його у формі, не дістаючи цілим. Приготування американського м'ясного хлібця
Запечені свинячі котлети на кісточці - це та страва, яку готувати легко, доволі швидко і тішаться нею усі. Страва комплексна та гармонійна. Гарнір до свинячих котлет запікається разом з ними. Лиш щоб усе приготувалось одночасно, картоплю потрібно попередньо відварити, а потім докинути до м'яса, щоб вона рум'янилась та вбирала в себе аромати маринаду та м'яса. При бажанні, так само можна приготувати й свинину без кісточки, порізавши товстий край грубими 1,5-2 см шматками, не відбиваючи. В сезон краще використовувати молоду картоплю, вона виходить дуже ніжною. Поза сезоном, можна використати й звичайну дрібну картоплю. Якщо у Вас буде червона чи синя картопля, як її називають в народі, тоді взагалі буде чудово. Через високий вміст крохмалю вона особливо смачна підпеченою. Готуючи страву, пильнуйте, щоб не перепекти м'ясо. Перед приготуванням свинячі котлети на кісточці потрібно лиш швидко обсмажити на сильному вогні, щоб вони набули красивого рум'янцю. А вже у духовці довести все до готовності і у більшості випадків, вистачить і 15 хвилин, хоч все залежить від роботи духовки, товщини м'яса та його стартової температури приготування. Тому, краще частіше перевіряти його на готовність, проколюючи в центрі. І як тільки м'ясо почне пускати прозорий сік, одразу діставати страву з духовки.
Незважаючи на стереотипи в пострадянському просторі, далеко не всі українці люблять сало, а за межами України можна зустріти дуже багато шанувальників сала, не української національності. Навіть корейці з Південної Кореї, перебуваючи у мене в гостях, побачивши засолене сало приправлене спеціями, сприйняли його мов рідний продукт, уминаючи за допомогою паличок, сказавши лише що потрібно трохи гостріше і було б як вдома. І це та нація, що з великою обережністю підходить до нових продуктів. Польський свекор також ніколи не відмовиться від доброго сала, часом радіючи йому більше ніж дитина цукерці (нажаль сина не навчив любити цей чудо-продукт:-)). У мене вдома гостювало чимало друзів з різною національністю і сало ніколи не забиралось зі столу недоїденим. Добре засолене, з правильними акомпанементами, воно знайде місце навіть на святковому столі. Тож сало цілком заслуговує на звання інтернаціонального продукту! Мене, як справжню українку і пристрасну шанувальницю сала – це не може не тішити! Якось мама пригостила мене салом, таким як робить її подруга. Мені так сподобалось, що далі я сама вже експериментувала на тему маринованого сала, створюючи ідеальну для мене смакову гамму. Таким чином можна маринувати попередньо засолене сало чи свіже, просто з ринку. Свіже сало я обтираю марлею змоченою в оцті, а потім злегка солю поверхню (щоб трохи "очистити" поверхню, оскільки і оцет і сіль мають бактерицидні властивості). Подавати мариноване сало добре охолодженим з улюбленим хлібом. Така закуска добре тамує голод і в спекотний день. Окрім червоного гострого перцю пластівцями, можна використовувати і інші спеції, як наприклад зерна гірчиці, коріандр, подрібнені лавровий лист, духмяний перець. Смачних Вам експериментів!
ПРО СВИНИНУ З ПЕРСИКАМИ ТА РОЗМАРИНОМЦе один з тих випадків, коли Ви, за лічені хвилини можете приготувати ВАУ страву для Ваших рідних чи гостей і навіть не втомившись. Це той випадок, коли дуже смачно і вкрай просто. Тож пропоную Вашій увазі обсмажену свинину з фламбованими гречаною медовухою (а можна й просто коньяком) персиками та розмарином. Страва готується в одній пательні й маєте і м’ясо і соус. І не хвилюйтесь за алкоголь. Їли її навіть мої діти. Під час фламбування (підпалюванням продукту після поливання алкоголем), той алкоголь спалюється. Власне поки горить, доти той алкоголь ще є, тож поливаєте й спокійно чекаєте поки вигорить усе зайве, поки утворюється особливий димний аромат водночас. Це простіше ніж здається. І однозначно варте Вашої уваги!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З ПЕРСИКАМИПередусім, не пересмажте м’ясо. Воно повинно швидко підрум’янитись і все. М’ясо з товстого краю не потребує тривалої термічної обробки, при останній воно власне стає твердим та сухим. Тож майте це на увазі. І коли Ви його посмажили, то вже при прогріванні з персиками не тримайте його на сковорідці надто довго. Прогрілось усе і все, знімаєте з вогню. Й про фламбування. Щоб воно вдалось і було успішним, найважливіше це рівномірно усе полити й підпалити персики одразу, не зволікаючи. Якщо зволікати, фруктові соки розчинять алкоголь й не буде того гарного вогню, який надає димний аромат. Щодо заміни м’яса, то це можливо. Однозначно так само смачно буде з курячими грудками, а ще смачніше з качиними. Що стосується інших частин туші свинини, то до такого приготування можу рекомендувати замість товстого краю лиш вирізку або шию. Це ті частини які ідеально підійдуть до саме цього способу приготування. ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З ПЕРСИКАМИ:
Без перебільшення, цю страву я могла б їсти хоч щодня, особливо в холодну пору року. Це ситно, по-справжньому смачно і яскраво. Хрустка, дещо пікантна та ароматна свинина з імбиром та часником, клейкий рис, подібний до того, що для суші, лиш смачніший і освіжаючий огірок, все посипане хрустким кунжутом та яскравою зеленою цибулею. Останній можна сміливо замінити хорошим кімчі. Ця страва – це такий собі ф’южн тайської, корейської та китайської кухні, можна сказати паназійська миска смакоти. Ідеально для тих, хто розпочинає свою пригоду з азійською кухнею з наміром полюбити. Й готувати просто, не потрібно мати великої кількості соусів чи спеціального приладдя. Отже, рекомендую. Зверніть увагу, для цієї страви свинина спочатку рум’яниться окремо, лиш тоді додається решта інгредієнтів. Власне щоб вона встигла підрум’янитись, оскільки цибуля, часник та імбир будуть цьому перешкоджати. Сам часник може згоріти швидше, аніж м’ясо стане апетитно рум’яним та хрустким. А коли вже воно дійде до потрібної кондиції, тоді можна додавати все решта й навіть соус не надто пом’якшить приємний хрускіт. Власне в Тайській та В’єтнамській кухні є різні страви з хрусткого меленого або ж подрібненого м’яса. Рис готується на зразок такого, який найчастіше споживають в Кореї. Після двох захопливих подорожей до Південної Кореї, я палко полюбила саме такий рис. І що цікаве для себе відкрила, що те, що у нас називається рисом для суші, там це просто рис і такий рис там найчастіше готують й використовують його геть для всього й для «корейських суші» гімбапів, так і в якості найуніверсальнішого гарніру для страв. Спробуйте, впевнена, Вам сподобається. Щодо салату, то там все просто. Замість нього, як писала вище, поза сезоном, страву можна подавати з домашнім кімчі. Рецепт найкращого кімчі Ви знайдете в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Там також є рецепт кімчі з редьки дайкон, що теж неабияк пасує до страви.
ПРО СВИНИНУ З М’ЯТОЮ ТА КІНЗОЮЦей рецепт свинини – це такий собі результат фантазування на азійську тему, де зібрала те, що дуже люблю в азійській кухні: швидкість виконання й запаморочливий смак та аромат. Імбир, часник, лайм, м’ята, кінза та зелена цибуля утворюють просто шалене поєднання, яке так і «горлає»: СМАЧНО! Спробуйте і Ви, адже це ідеальна страва для заклопотаних днів, коли не хочеться готувати довго (азійська кухня майже вся така:-)), але хочеться чогось дуже смачного та поживного. Якщо є бажання, готувати так можна і курку, замінивши свинину курячими грудками. Теж буде смачно. До цього ще відварний розсипчастий рис, простий салат і поживна вечеря готова! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З М’ЯТОЮ ТА КІНЗОЮПриготування даної страви не складне. Що має значення, так це аби частини туші були правильними. Це мають бути відбивні з товстого краю або ж з шиї, в крайньому разі. З інших частин туші, при такому приготуванні, м’ясо буде твердим, тож не раджу. Те саме, якщо заміните свинину курятиною. Слід використовувати грудки, а не скажімо гомілки чи м’ясо зі стегон. І так, як і написано в рецепті, вогонь увесь час має бути сильним. Усе має смажитись, не тушкуватись. Тоді за хвилин 5-7 поживна страва готова. Більше читайте у статті як готувати у сковорідці вок.Що стосується рибного соусу у складі, то його саме у цьому рецепті можна замінити соєвим. Хоч з рибним соусом та соєвим у поєднанні смачніше, ніж просто з соєвим.Щодо трав, то якщо не можете назбирати усі 3, можна використати лише 2 чи одну, у крайньому разі. Але спробуйте поєднання м’яти, кінзи та цибулі, впевнена, воно Вас зачарує. ПРИГОТУВАННЯ СВИНИНИ З М’ЯТОЮ ТА КІНЗОЮ:
Це просто знахідка для зайнятих людей. Можна приготувати деруни в більшій кількості на сніданок, а ввечері або ще краще, на наступний день зробити швидку печеню. Дуже фольклорна та українська страва. (Після того як посмажили деруни, дайте охолонути тим, що не були з'їдені, і помістіть їх ємність, що щільно закривається. Зберігайте в холодильнику не довше 3-х днів) Якщо у Вас немає горщечків, помістіть все в один жаротривкий посуд та збільшіть час запікання на хвилин 5 при включеній духовці і ще на 10 при вимкненій.
Це один із найсмачніших та найменш клопітких рецептів приготування рульки, який мені відомо. Все потрібно лиш запланувати завчасно. Наперед засолити свинячі рульки й залиши маринуватись, щоб аромати часнику та прянощів якнайглибше проникли в м'ясо. А потім, завчасно внести на кухню, щоб розпочати приготування при кімнатній температурі. Я завжди наголошую на тому, щоб м'ясо було соковите і не втрачало надто багато соків та рівномірно приготувалось, перед початком термічної обробки, воно має дійти до кімнатної температури. А далі, повільне тушкування рульки в пиві в духовці, спочатку при відносно при низькій температурі, щоб свиняча рулька була м'якою та ніжною, а далі при вищій температурі, щоб з'явилась рум'яна шкірочка та концентрувався смак страви. Відварювати попередньо рульку не потрібно. Повільного тушкування в пиві вистачить і смак страви буде набагато більш насиченішим, ніж у випадку тих рецептів, коли спочатку рульку відварюють, а потім запікають. Ключове значення в приготуванні свинячої рульки в пиві має якість самого пива. Вибирайте легке смаком пиво без гірчинки. Це стосується загалом усіх страв з пивом, особливо тих, що запікаються. Гірчинка яка є в пиві навіть при традиційному споживанні, обов'язково перейде в страву при приготуванні з пивом. А у випадку страв, що запікаються, не просто перейде, а буде більш виразною, більш концентрованою. Я надаю перевагу пиву світлих сортів, яке при ковтанні, не залишає в устах ані сліду гіркоти. Тобто, смакуйте те, що ллєте до м'яса.
Така страва підійде для приготування як для гостей так і для романтичної вечері для коханої людини. Оскільки готувати такі медальйони зі свинини швидко та просто. Що важливо для таких заходів. Я вважаю, що для гостей та для романтичних вечерь потрібно так планувати страви і процес їх приготування, щоб мати потім сили й час насолоджуватись товариством дорогих нам людей. Ця страва сповнює ці критерії. Не перетримайте м'ясо на сковорідці. Свиній вирізці, яку в народі ще називають "солодким м'ясом", потрібно не багато часу щоб дійти до готовності. Звичайно ж, м'ясо має бути без крові, адже це свинина, але й довше тримати ніж почнуть витікати перші прозорі соки, теж не слід. Хоч це й найніжніша й найцінніша частина свинячої туші, якщо перетримати її при термічній обробці, вона буде й найсухішою. Тому все робіть з розумом. На гарнір можна подати улюблені запечені в духовці овочі, пюре з цвітної капусти або з селери, а традиціоналісти оцінять класичне картопляне пюре.
Ці реберця в густій кисло-солодкій глазурі дуже в американському стилі. Це така собі класика приготування реберець. Спочатку запечені при не надто високих температурах до готовності, а потім підрум'янені з глазур'ю. При чому, деякі почорніння на них, це не вада, я принада. Ба навіть більше, в американській кухні навіть існують рецепти спеціально чорнених реберець (blackened ribs), бо такі почорніння глазурі від високих температур, що по суті є карамелізацією цукрів у складі глазурі, насправді дуже смачні. А сам метод приготування цих реберець настільки вдалий, що навіть якщо Ви ніколи не готували м'яса, вони Вам обов'язково вдадуться. Навіть якщо Ви не любите спецій та прянощів, то можна використати сам метод, зробивши реберця просто з сіллю та перцем. Звичайно, не буде того вибуху смаку як в оригіналі, але смачно буде та й реберця будуть танути у роті. Тому не вагайтесь! Як я й писала вище, можна приготувати ці реберця без натирання спеціями, їх консистенція, компенсує прісність смаку. Але якщо хочете розпочати свою пригоду зі спеціями та прянощами, то це дуже хороший рецепт, щоб це робити. До усіх упереджених щодо спецій напишу, що практично усі кого я зустрічала, що стверджували, що не люблять спецій, мали просто негативний досвід з ними, або ж, банально їх не знають і як то водиться в людській натурі, і далеко не всі цей гальмівник прогресу в собі переборюють, бояться того, що не знають. Я у себе частую чимало гостей, й тих відкритіших і тих консерваторів, і консерваторам мені особливо кортить приготувати щось таке, що б дома той консерватор ніколи не наважився би готувати:-)). І ще жоден не пішов до дому незадоволеним, їдять і пряне, і пікантне, і екзотичне:-). І багато хто, хто не лінується, навіть починають собі експериментувати. Що вкотре підтверджує мою теорію, про поганий досвід та незнання. До речі, усім хто хоче краще пізнати спеції, рекомендую почитати мою статтю про спеції. Там не лише опис спецій, а й таблиця з чим поєднувати та що ними приправляти. Якщо любите пікантні страви, звичайно можна ще додати добрячу чайну ложку меленого каєнського перцю чи ще якогось гострого, як наприклад гострий, мега ароматний, копчений мексиканський чіпотле, який вже є в українських інтернет-магазинах спецій, на мою велику радість. Ще трішки, й можна буде готувати справжній мексиканський соус моле до м'яса, на основі кількох видів екзотичних перців та шоколаду. Щодо пікантності, то у більшості випадків роблю не пікантну версію страв, оскільки діти ще не готові їх сприймати, принаймні менша донька. Старша ж вже навчилась контролювати "вогонь у роті" й навіть отримувати від цього задоволення:-). Але у таких випадках, коли страва смакувала б краще в пікантній версії, я роблю пікантний соус. До соусу барбекю, який подаю до реберець, додаю трішки дуже гострого соусу "Табаско".
Пиріг з м’ясом та шпинатом на тісті філо – це один з найпростіших рецептів пирогів на сайті, а ще один з тих найсмачніших та пам’ятних. Багато шарів тонкого, хрусткого, підрум’яненого тіста, а між ними соковита начинка з м’яса, шпинату та двох видів сиру: Фети – для кремовості та напівтвердого сиру, аби зв’язати все разом й додати ще більшої глибини смаку. Це саме той пиріг, який не можливо перестати їсти. Смачно неймовірно! Цей пиріг з тіста філо буде доречним як на святковому столі, так і для особливої сімейної вечері. А розігрітим наступного дня, він не менш смачний ніж у день приготування. Тепер про приготування. Передусім, зверніть увагу на те, що пиріг печеться спочатку дном догори, а потім, коли вже практично готовий, перевертається обережно, змащується яйцем ще раз, посипається кунжутом і без форми допікається. Завдяки цьому пиріг рівномірніше пропікається, має дуже гарний рівний вигляд й з кожного боку він апетитно хрумкий! Щодо фаршу, то можна готувати з будь-яким м’ясом, але якщо замінювати свинину у даному рецепті пирога, то на мою думку, найкраще підійде курятина чи яловичина. Ну раптом ще індичатина. А якщо мова про сир, то Фету може замінити бринза, проте вона не має такої кремовості. І увага! Вкрай важливо аби начинка дещо вистигла перед змішуванням з тертим сиром і перекладанням у форму. Щоб начинка не збилась в одну грудку від сиру, що плавиться й щоб листи тіста не розм’якали поки ви усе збираєте. Ну здається і все! Тісто філо зможете знайти у всіх великих супермаркетах. У даному рецепті замінити його іншим тістом не можливо. Результат буде геть іншим.
ПРО СУП З СОЧЕВИЦЕЮ ТА М’ЯСОМОсобисто для мене, після зимових свят, коли на столах було стільки делікатесів, смачних, проте калорійних страв, понад усе хочеться супу. Попри те, що супи я не дуже люблю. Та зима й холод триває, а організму хочеться чогось легкого та водночас зігріваючого. І ось цей суп з сочевицею та м’ясом, котрий так гарно поєднує простоту приготування, поживність і відчуття справжнього домашнього тепла, саме той варіант, до якого хочеться повертатися знову і знову. Він без доволі простий, але з глибоким, насиченим смаком, який ідеально пасує до холодної пори року, після активного дня або просто тоді, коли організм потребує чогось ґрунтовного та збалансованого.До речі, сочевиця - це один із найдавніших культивованих продуктів у світі. Її вирощували ще в регіонах Близького Сходу та Малої Азії тисячі років тому, і вона була важливою складовою раціону як простих людей, так і знаті. Недарма сочевиця століттями залишалася базовим продуктом у кухнях Середземномор’я, Індії та Близького Сходу: вона поживна, добре зберігається і чудово поєднується з овочами, спеціями та м’ясом. В Україні сочевиця була ще за часів Київської Русі. Хоч вона і не домінувала. Її вважали простою, селянською їжею. І її популярність почала згасати з поширенням картоплі та квасолі, після XVIII ст. Далі були темні радянські часи, де сочевиця знову ж таки не була масовою культурою, тож її не було. А тепер, цей корисний продукт знову повертається на столи українців. І добре!З погляду харчової цінності сочевиця є справжнім скарбом. Вона багата на рослинний білок, клітковину, складні вуглеводи, а також містить залізо, магній та вітаміни групи B. У поєднанні з м’ясним фаршем та овочами цей суп стає повноцінною стравою, яка надовго дає відчуття ситості, підтримує енергію та добре зігріває. Саме такі рецепти особливо цінні у щоденному домашньому меню: прості, зрозумілі, але добре продумані.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ПРИГОТУВАННЯ ЗІГРІВАЮЧОГО СУПУ З СОЧЕВИЦЕЮДля цього супу найкраще підходить коричнева або зелена сочевиця. Вона добре тримає форму, не розварюється у пюре, на відміну від червоної, й додає приємної, трохи горіхової текстури. Перед приготуванням сочевицю обов’язково варто ретельно промити у холодній воді, щоб позбутися зайвого крохмалю та дрібного сміття. Завчасно замочувати її не потрібно.М’ясний фарш можна використовувати будь-який: яловичий, свинячий або змішаний. Змішаний варіант дає більш м’який і насичений смак, але за бажанням Ви легко можете адаптувати рецепт під власні вподобання. Важливо добре обсмажити фарш на початку, щоб він не злипався грудками й віддав супу максимум аромату.Овочі у цьому рецепті залишаються гнучким елементом. Картопля додає супу ситності, броколі або цвітна капуста - легкості та свіжості. За потреби їх можна замінювати сезонними овочами, не порушуючи загальної логіки страви. Головне нарізати їх не надто дрібно, щоб вони зберегли форму після варіння.Не поспішайте з приправами: сіль і перець краще остаточно додавати наприкінці приготування, коли всі інгредієнти вже об’єдналися в єдиний смак. А короткий відпочинок супу після зняття з вогню дозволить ароматам змішатись та зробить страву ще гармонійнішою.Цей суп добре зберігається, стає ще смачнішим наступного дня і чудово підходить як для сімейного обіду, так і для заготівель наперед. ПРИГОТУВАННЯ ЗІГРІВАЮЧОГО СУПУ З СОЧЕВИЦЕЮ ТА ФАРШЕМ:
Як прощання з літом, сезоном шашликів, гриля і трапез на свіжому повітрі. Хоч цього року дуже хочу зробити пікнік на снігу, з гарячим вином і м'ясом з грилю, сніжками, санками та іншими принадами морозної погоди:-) Ця нав'язлива ідея зі мною вже довго, цього року це точно зроблю! А поки, насолоджуюсь шашликом ще теплих днів ... Для тих хто запитає: «А для чого олія в маринаді?» По-перше, олія краще ніж будь-яка інша рідина допомогає ароматним компонентам маринаду проникати в м'ясо. По-друге - для соковитості. Без олії, лимонний сік і сіль, пересушили б м'ясо. Цибулю я волію підрум'янити окремо від шашлику, так є можливість спекти його рівномірно. Між шматками м'яса вона частіше згорає швидше, ніж приготується м'ясо. Вибачайте, та не встигла зробити фото м'яса на тарілці, в розрізі, з гарніром і т.д. Змели все так швидко, що потрібно було швидко відкласти камеру і ловити щось для себе:-)
Якщо мова йде про м'ясні котлети з фаршу, то у кожного кулінара напевно є свій особливий рецепт котлет. Пропоную Вашій увазі мій, такий який найбільше смакує мені та моїм рідним. І їх склад в багато чому, звичайно ж справа смаку. Так як наприклад, дехто, з різних міркувань, обсмажує цибулю перед додаванням у фарш. Вона тоді набуває солодкості й дехто навіть стверджує, що тоді котлети більш соковиті, що не зовсім вірно. Не рідко, для тієї ж солодкості, наприклад для фрикадельок, я теж попередньо обсмажую цибулю, але не для котлет. В котлетах абсолютно не люблю солодких ноток. По тій же причині, до фаршу додаю замочений білий хліб, а не булку, як багато хто робить. Також люблю в котлетах виразний аромат часнику. Він має бути не надто інтенсивним, але відчутним. Тому часник в жодному разі не оминаю, як робить моя свекруха, й не обсмажую, як робить дехто, щоб зробити його менш інтенсивним. Просто додаю помірну його кількість. В залежності від Ваших вподобань, можете використовувати булку замість хліба, а цибулю з часником таки обсмажити попередньо. Це ніяк не вплине на консистенцію котлет, лиш зберігайте подані у рецепті пропорції. Щодо м'яса, я найбільше люблю котлети зі змішаного свинячого та яловичого фаршу. Яловичина надає глибокий виразний смак, а свинина ніжність та соковитість. А ще, у кожну котлету я кладу невеличкий шматочок масла, тоді вони ще соковитіші. Але це не основна причина чому так роблю. Мені просто дуже подобається смак вершкового масла, яке зволожує м'ясні котлети. Хтось може почне полеміку про калорійність таких котлет. Але ж котлети в принципі страва не дієтична:-). І вважаю, що якщо вже робити їх, то робити такими як слід, такими, щоб отримати максимум задоволення, пам'ятаючи про відчуття міри, звичайно ж!:-). Тоді не так прикро на біговій доріжці зганяти лишні калорії. Для мене немає нічого гіршого ніж прісна, дієтична, вбога смаком та консистенцією їжа. Тоді краще взагалі рот не відкривати. Це найкраща дієта:-) І ще одне, повертаючись до масла та м'ясного фаршу. Щоб масло якнайкраще затрималось у котлетах та не витекло одразу, потрібно щоб воно, перед загортанням у фарш, було добряче охолодженим. А сам фарш потрібно ретельно вимішати руками. Тоді, консистенція самих котлет буде більш пружною та щільнішою, й вони краще триматимуть форму й не будуть розпадатись, а масло не буде так швидко просочуватись крізь м'ясні волокна. При бажанні, у версії для гурманів, замість вершкового масла, до м'ясних котлет можна покласти шматочок сиру з пліснявою, або невеличкий кубик моцарелли, чи ще якусь несподіванку, як в'ялені помідори. До самого ж м'ясного фаршу можна додати улюблені трави чи спеції.