Коблер - вид англійської та американської випічки у якій начинка знаходиться знизу, а тісто зверху, при тому, що сама назва походить від вигляду поверхні коблера, який нагадує бруківку й тісто викладається у формі "камінців-кругляків", тих, з яких викладають бруківку (cobble). Коблери бувають як солодкі, так і не солодкі з м'ясною начинкою чи овочевою. Щодо солодких, то найпопулярніші коблери зі слив, персиків, нектаринок, тощо. Пропоную Вашій увазі коблер з персиками та сливами. Поєднання слив та персиків дуже вдало, начинка виходить ароматною з приємною кислинкою слив. Готувати коблер з персиками та сливами дуже просто. Набагато простіше ніж звичайний пиріг. Приготування тіста починається так як для пісочного тіста, а потім, додаються холодні вершки і все змішується разом у досить клейку масу. Особливих технічних нюансів нема, лиш після змішування тіста, потрібно його якнайшвидше викласти на фрукти і вставити пектись, адже з додаванням вологих вершків активується розпушувач для тіста. Взагалі, коблер можна спекти і з яблуками та грушами, але з кислих фруктів вони смачніші.
Хоч багато хто боїться братись за приготування еклерів, насправді все дуже просто і такі тістечка приготувати набагато легше, чим найпростіший торт. Потрібно лиш дотримуватись загальних правил випікання заварного тіста. Про них я писала в рецепті основного заварного тіста. І, при формуванні тістечок, використовувати або наконечник "зірочка" або просто зробити борозни на поверхні виделкою. Це не для краси, а для того, щоб еклери краще підросли та менше тріскались. З цією ж метою, перед випіканням, слід скропити сформовані еклери водою, краще всього з розпилювача, такого який використовується для зволоження рослин та в перукарнях. Хоч тріщини на поверхні тістечок теж не біда, оскільки еклери завжди покривають глазур'ю. Головне щоб гарно виросли та не впали під час вистигання. Саме через ризик опадання не можна відкривати духовку перші 15 хвилин випікання, коли тісто починає рости. Та пропікати їх слід ретельно, не виймати раніше ніж слід. З них має вийти вся волога. Саме тому, після випікання, еклери слід залишити до повного вистигання в виключеній духовці, з привідкритими дверцятами. Можна цього не робити, але це вбереже Вас від розчарування, якщо трішки не допекли.
Ще один спосіб подати один з кращих французьких сирів, сир камамбер. Цього разу в напівсолодкому, осінньо-зимовому виконанні. При запіканні, смак сиру трохи змінюється, стає ще вишукуваннішим і цікавішим. Замість камамбера можна використовувати сир брі, це сири які відрізняються лише регіоном походження. У Нормандію, батьківщину камамбера, рецепт цього сиру потрапив завдяки монаху з містечка Брі, який навчив варити цей сир нормандську жінку, що надала йому притулок. Тільки сир брі у своїй класичній формі продажу трикутником, менше підходить для такого запікання.
Цей полунично-кокосовий десерт немов хмаринка у роті. А ще, його по-дитячому просто готувати. Спочатку на деку випікається ароматний та хрумкий штрейзель з кокосовою стружкою та мигдалем. Потім швидко змішується сирно-вершкова маса зі згущеним молоком та кокосом, домішуються шматочки свіжої, соковитої полуниці й перекладається усе разом у формі. Далі трішки чекаєте, поки все охолоне та застигне і насолоджуєтесь цією смаковою розпустою. Це однозначно легше ніж спекти сирник чи зібрати торт й варте кожної хвилини присвяченої на його приготування. Косово-полуничний смак Вас захопить своєю вишуканістю та легкістю. Чудовий спосіб насолодитись сезоном полуниць цікаво! При бажанні, для штрейзеля можна використати будь-які горіхи, окрім арахісу. Його смак пасує не до усіх десертів й тут він буде перебивати кокос та полуниці своєю інтенсивністю. Але які горіхи Ви б не обрали, найважливіше дочекатись доки штрейзель повністю вистигне. Також, замість домашнього сиру можна використати рікоту або псевдорікотту або вершковий сир. З останнім у Вас буде майже чізкейк без випікання. Для цього ідеально підійде домашній вершковий сир з кулінарної книги «Знаю, що споживаю» ст. 170. Він виходить дуже кремовим, попри те, що менш жирний ніж магазинні аналоги й ціною він теж вигідніший. В сезон такі десерти можна готувати абсолютно з усіма ягодами та літніми фруктами. Дрібні ягоди для нього нарізати не потрібно. Й увага! Оскільки десерт дуже ніжний, краще за все нарізати його тонким, гострим ножем. Й щоб процес був легшим, можна перед нарізанням нагріти ніж, поливши його окропом.
Поживна та легка у приготуванні страва, яку важко віднести до будь-якої категорії, оскільки це не зовсім десерт, хоч і подається з солодким соусом. Такі кнедлі як правило подаються з солодкими додатками, чи то соусами чи просто припущеними фруктами чи ягодами. А інколи просто їх поливають топленим вершковим маслом і посипають цукром та підрум'яненими панірувальними сухарями. Існує дуже багато видів кнедлів. І поширені вони не тільки в чеській та словацькій кухнях, а й в німецькій, польській й навіть в українській. Ці кнедлі бездріжджові, а тому не пухкі, як їхні дріжджові побратими, і являють собою щось середнє між галушками та варениками, чи навіть лінивими варениками. З самого тіста можна сформувати не кульки, а скажімо "пальчики", й після відварювання, обсмажити на смальці чи маслі й подавати зі шкварками та смаженою цибулею. Буде геть по-українськи, такий собі приклад сільських кнедлів, які будуть не менш смачні ніж в солодкій версії. Щодо горіхів та м'яти, рекомендую їх використовувати. Хоч це лише додаток, але горіхи надають контраст консистенції страви своєю хрусткістю, а м'ята вносить виразні свіжі смакові нотки, які дуже доречні. Вважайте на розмір кнедлів, щоб вони не були завеликими, оскільки не проваряться. Вони в середині повинні бути ніжні та вологі, за рахунок сиру, але не сирі.
Такий десерт просто створений для лінивих господинь або ж просто тих, хто не любить вовтузитись на кухні, але любить смачно їсти:-). Нічого не потрібно випікати, головне мати хороші персики в сиропі. В ідеалі, домашні персики в сиропі з коньяком, але можна використати будь-які магазинні в сиропі, а їх сироп, для подальших приготувань, зміцнити невеликою кількістю коньяку. Основою для цього йогуртового десерту з персиками є просочене сиропом печиво савоярді або ж дамські пальчики, такі як для десерту "Тірамісу". Найбільший шар десерту - це, так звана, йогуртова "пінка" з густого натурального йогурту та невеликої кількості збитих вершків з додаванням порізаних консервованих персиків, а зверху просте желе з того ж сиропу і хрустке дроблене печиво зверху. Все по-дитячому просто та швидко, а ще дуже смачно! Для приготування цього десерту я використовувала свої консервовані персики у сиропі з коньяком. Але я розумію, що не у всіх є бажання займатись консервацією, тому подала кількості персика та сиропу у грамах та мілілітрах, щоб можна було використовувати й магазинні персики. Якщо будете використовувати магазинні персики, то сироп з них можна трішки розвести водою, щоб не був надто солодким й додати трішки коньяку, для шляхетності та аромату. Щодо основної частини десерту, йогуртової "пінки", то її потрібно робити з густого натурального йогурту типу "грецького". З жодного іншого! В крайньому випадку, можна використати сметану 10% магазину, обов'язково густу, щоправда, буде у десерта дещо інший смак. Але в жодному разі не використовуйте рідкі питні йогурти чи йогурти до салатних заправок, тощо. І про вершки, хоч вже не раз писала, але це постійний проблемний пункт в господинь, що з ними мало працювали, перед збиванням їх потрібно добряче охолодити. Можна охолодити навіть посуд в якому будете збивати та інструмент збивання, тобто вінчики від міксера. В вершках об'єм дають жири і об'єм створюється лише тоді, коли ті жири дуже холодні і їх достатньо. Тобто, чим жирніші вершки, тим краще вони збиваються. 30% жирності це найнижча межа жирності для збивання вершків. З меншою жирністю вершки просто не зіб'ються. Пам'ятайте про це все перед збиванням. І ще трішки кулінарної "хімії" чи секретів, або ж лайфхаків, як тепер модно казати: цукрова пудра (точніше невелика кількістю крохмалю у ній) та кислота (наприклад лимонний сік, тощо), загущують вершки і вони тоді краще збиваються. Якщо не лад з вершками, можна додати трішечки лимонного соку й далі збивати. Але потрібно знати міру. Також, замість цукру, для підсолоджування вершків краще використовувати цукрову пудру. Вона краще розчиняється у вершках і трішки загущує їх. Напишу ще кілька слів про печиво зверху. Можна просто завершити десерт чистим желе, можна зверху повикладати ще пластинки персиків чи інших фруктів і залити їх желе. А можна зробити хрустке завершення з дробленого печива. Отже, вдалих та смачних Вам приготувань!
По-дитячому прості в приготуванні додатки до оладок. Таке смакове вершкове масло зробить особливим навіть самі звичайні і ніякі смаком оладки і внесе різноманітність в домашні сніданки. Вперше, таке вершкове масло з додатками, я побачила в гарних баночках, в німецькому магазині делікатесів. А потім й у Данії, в авторському магазині одного відомого місцевого кулінара, були подібні масла. Коштували вони і там і там суттєво дорожче ніж масло, мед та кориця разом і навіть в подвійному об'ємі, а от по суті, їх зробити простіше простого. Ідея мені дуже сподобалась, тому ділюсь нею з Вами. Таке масло можна подавати до оладок, сирників, налисників, млинців чи просто до свіжих булочок. Якщо захочете подарувати комусь таке ароматне масло, до подарункового кошика також можна покласти цікаву сковорідку для оладок (як наприклад з заглибленнями для ідеально круглих оладок, а часом з випуклими посмішками в них) та набір дерев'яних лопаток, ще й дерев'яні ножі для намащування масла додати можна. А до самих баночок, можете прикріпити, написаний на гарному папері, рецепт улюблених оладок. Крім того, не зайвою буде пляшечка домашнього ванільного екстракту та шоколадного сиропу.
ПРО ТІСТЕЧКА МОЧІ-БРАУНІЗдається вже мало хто не чув про японські рисові тістечка мочі. Навіть у нашому невеликому місті Хмельницький їх можна придбати в багатьох кав’ярнях, котрих у нашому місті їх напевно не менше ніж аптек:-). Ще більше з Вас знають і пробували американські багаті шоколадні тістечка брауні, котрі незмінно викликають захват своїм смаком та почуття провини, - калорійністю та солодкістю. А мочі-брауні – це те найкраще з обох світів. І ох матінко! Яка ж це розпуста!!! Ми робили їх з моєю старшою донею Еммою, фанаткою мочі (мочі ми теж робили і досі експериментуємо і колись на сайті з’явиться рецепт і класичних мочі). Так от, ми робили і робили, вдосконалюючи та допрацьовуючи рецепт і саме ним тут я з Вами і ділюсь. Він досконалий, а мочі-брауні виходять неймовірно смачними. Це мов велике мочі зі смаком брауні:-). Але це так смачно, що навіть ті перші, не досконалі версії тістечок і так з’їдались дуже швидко. Що й казати, про останнє найкраще напрацювання. Навіть чоловік був у захваті, хоч він єдиний у нашій сім’ї, хто мочі не любить:-). А пекти мочі-брауні так просто і швидко, що справиться навіть дитя та найлінивіші господині. Все завдяки тому, що у випічці немає глютену, лиш є борошно з клейкого рису і нема потреби в усіх танцях з бубном при змішуванні тіста. Отож, любите мочі?? Печіть мочі-брауні ОБОВ’ЯЗКОВО! І не забудьте поділитись відгуком:-). ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІОскільки рисове борошно не містить глютену, то й немає потреби окремо змішувати сухі інгредієнти, окремо збивати вологі. Ви його не перепрацюєте, не зробите жорстким. Вистачить усе помістити в чашу блендера й збити все до однорідності. Немає блендера – можна збити в міксері чи перебити все занурювальним блендером у мисці. Все просто: збили, вилили на пергамент у форму, спекли і насолоджуєтесь! АЛЕ!!! БОРОШНО З КЛЕЙКОГО РИСУ ТУТ ОБОВ’ЯЗКОВЕ. Продають його вже навіть в супермаркеті, бо мочі набувають популярності суші в Україні. На такому борошні так і пишуть, що воно до мочі. Борошно з клейкого рису – це не те саме, що просте рисове борошно і мочі чи мочі-брауні з простого рисового борошна не вийдуть. Тому шукайте відповідне. Як не в супермаркеті, то в онлайн-магазинах: на розетці, промі, маудау їх повно. І не дивуйтесь, що тісто таке рідке при змішуванні. Так має бути. Рисове борошно гусне як і крохмаль. Геть інакше ніж пшеничне борошно. ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІ З АПЕЛЬСИНОМ:
Ці пампушки з домашнього сиру так просто й швидко готувати, що можна собі дозволити таке задоволення навіть на сніданок. Я впевнена, родина не буде противитись :-). Пухкенькі пампухи, хрусткі ззовні, м'які зсередини, з ніжною кисломолочною кислинкою, притрушені цукровою пудрою, немов вкриті легким інеєм, просто тануть у роті! Ну хто відмовиться від такого? Рецептом цих пампушків з домашнього сиру поділилась зі мною мамина близька подруга. Борошна в них, як у кожному майже народному рецепті, як завжди, було "на око". Звісно ж, я вирахувала оптимальну його кількість, адже сама не люблю нічого "на око, склянки чи ложки" (останні за невеликими винятками). І результат дуже потішив мені. Вони неймовірно пухкі та ніжні, й навіть не віриться, що пампухи без дріжджів. Однозначно рекомендую! Тісто для цих пампушків з домашнього сиру виходить трішки липким, хоч багато залежить від самого сиру. Особливо, якщо купуєте сир не у магазині, а на базарі, у людей, то домашній сир кожен раз інший за консистенцією, жирністю, вологістю тощо. Але не раджу досипати борошна до самого тіста для пампухів, бо вони будуть тугими. Краще щедріше посипати борошном поверхню для розкочування тіста, але й з тим потрібно знати міру. Обов'язково дочекайтесь поки олія почне потріскувати. А ще, її має бути по-справжньому багато, щоб смаження почалось належним чином. Якщо олію добре розігріти та підтримувати стабільну температуру під час смаження (для цього потрібна велика кількість олії, щоб вона не надто охолоджувалась після опускання пампухів, а також смаження партіями, по тій же причині), то пампушки не будуть вбирати зайвої олії. При бажанні, до тіста для пампухів з домашнього сиру можна додати цедру цитрусових, зернята ванілі чи кардамону, тощо. А посипати пампушки можна цукровою пудрою змішаною з невеликою кількістю меленої кориці.
Це одні з найсмачніших оладок які доводилось пробувати чи готувати. І консистенція і смак у них такі як треба. А аромат такий святковий! В поєднанні зі сливовим повидлом, вони нагадують смаком традиційну різдвяну польську випічку пєрнік. Можна звичайно ж подавати з іншим повидлом чи джемом. Дуже добре підійде вишневий джем чи малиновий. Щодо суміші спецій, я на початку кожної зими роблю порцію цієї суміші і додаю до різної випічки і не тільки. Навіть качку нею можна натерти перед запіканням і вона буде мати неймовірний святковий аромат. Будь яке печиво можна зробити святковим, додавши трішки цієї суміші спецій. А кава різдвяна в мене взагалі викликає особливі емоції! Тепер ці оладки різдвяні, які ідеально підійдуть до післясвяткового сніданку!
Я часто готую оладки з яблуками і грушами, цього разу виникло бажання поекспериментувати з кремовими бананами. Вийшло дуже ніжно і зовсім інакше, ніж у випадку іншими фруктами. Саме кремова консистенція стиглих бананів дозволяє їм гомогенно зливатись з тістом, роблячи консистенцію оладків однорідною, але дуже фруктовою за смаком. До них дуже підходить м’ята і мед. Ну і ще трохи вершкового масла. (Маслом оладки не зіпсувати, як і кашу:-)) У такому яскравому союзі страва до сніданку просто заряджає енергією і освіжає.
ПРО ЙОГУРТОВИЙ ДЕСЕРТ З ЯГОДАМИЦей йогуртовий десерт я створила нашвидкуруч одразу ж після повернення з Польщі. Завдяки дистанційним сервісам доставки продуктів, можна робити замовлення прямо з дороги й потім швидше повертатись до щоденної рутини. Так і було. Печиво у мене вже було, йогурт та ще чого бракувало, довезли, ягоди заморожені також були, маракую привезла з Польщі. Але можна і без неї й просто взяти більше ягід. Вийшло як завжди дуже смачно й легко. Зізнаюсь, що я обожнюю такі десерти і люблю їх значно більше ніж будь-які торти. Проста основа з печива, легкий та ніжний йогуртовий шар, лиш трішки розпушений вершками і багато ягід. Важко втриматись після першого шматочка. Неодмінно хочеться докладки. А ще, як верх посипати підрум’яненою кокосовою стружкою, взагалі виходить якась неземна невагома насолода. Хто не знає, підрум’янення робить смак кокосової стружки суттєво інтенсивнішим.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ДЕСЕРТУЩодо технічних нюансів приготування такого простого десерту з йогурту, то їх геть мало. Вершки повинні бути добряче охолоджені, щоб добре збитись. А щоб вони були щільнішими й краще тримали форму, додається сухе молоко. Будьте уважними при додаванні желатину розчиненого в молоці до холодного йогурту. Потрібно дуже інтенсивно мішати масу і не ловити гав, інакше желатин не рівномірно розподілиться.А додаючи вершки, то слід спочатку додати невелику кількість і швидко та інтенсивно вимішати, а далі решту вже вимішувати ніжно, мов загортаючи їх в йогурт.Ну і про експерименти. Оскільки йогуртовий шар доволі простий, то все ж радила б Вам брати дещо цікавіше печиво ніж просто галетне. Звісно, можна і його, але тоді я б радила крихти печива, перед змішуванням з маслом, підрум’янити на сухій сковорідці. Крихти не будуть такими блідими і вони будуть значно ароматніші. Хоч найкраще використовувати печиво типу Грехема, з цільнозерновим борошном та корицею, про яке я писала у своїй третій кулінарній книзі «Класика з історією». В крайньому разі замінити якимись медовими пряниками, тощо.Ну і щодо ароматизаторів, то можуть вони бути будь-якими, не лише цедра цитрусових, а й кориця, кардамон, ваніль, тощо. Як і ягоди. У мене смородина, бо інших ягід заморожених в цю пору не мала, але можуть бути абсолютно будь-які ягоди. І чим різноманітніші вони, тим яскравішим буде десерт.Тож вдалих Вам, яскравих кулінарних експериментів й смачного!ПРИГОТУВАННЯ ЙОГУРТОВОГО ДЕСЕРТУ З ЯГОДАМИ:
Такі кокосові трюфелі приготувати простіше простого і інгредієнти для їх приготування, також знайомі кожному. Кокосова стружка і згущене молоко є основою трюфелів, хрусткий мигдальний горіх - приємною несподіванкою, а чорний шоколад - красивою оболонкою, яка доповнює і балансує смак цукерок. Як на мене, вони навіть набагато смачніші за всім відомі батончики з кокосовою начинкою. Важко зупинитися і не з'їсти цукерки одну за одною. Такий подарунок оцінять усі ласуни і не тільки. Подарунки приготовані своїми руками завжди приємно отримувати, адже знаєш, що в них вкладена частинка душі того хто дарує. А якщо подарунок ще й смачний, тоді подвійно приємно. Цей рецепт кокосових трюфелів також з'явився в українському виданні лютневого номера журналу "Лиза. Приятного аппетита" 02/2016. Готуючи з кокосовою стружкою, підрум'яньте частину її на сухій сковороді. Це додасть кокосовим трюфелям більш інтенсивний аромат. А охолодження маси перед формуванням, а потім і після формування, полегшує весь процес роботи. Тому не нехтуйте ним.
Ідея приготування брауні "ялинок" не моя. Як велика кількість геніальних гастрономічних ідей, вона американська. Як з рештою і самі брауні. Якось переглядаючи картинки на Pinterest, мені на очі попались от такі яскраві брауні "Ялинки". Як виявилось, в інтернеті є дуже багато рецептів та ідей їх прикрашання й варіантів чим покривати і як. Для мене, як мами двох діток, дуже цінні ідеї простих та цікавих ласощів, що можна робити з дітьми. Я звичайно ж спокусилась й одразу побігла переглядати свої нотатки по брауні. У мене дуже багато усіляких записів, нариси рецептів, нотатки щодо технік, записи ідей приготування та усілякі плани приготувань. Я дуже люблю брауні, тому у мене вже було кілька нарисів й підвернувся випадок випробувати брауні без додавання шоколаду. Адже для формування ялинок, краще підходять брауні без шоколаду. Вийшло настільки смачно, що важко опанувати себе й не з'їсти усіх ялинок одразу після прикрашання. От тепер і я додам свій варіант дуже смачних брауні "ялинок". Дивіться відео-рецепт приготування пряних брауні "ялинок":Щодо нюансів приготування, то їх дуже мало. Загалом, брауні дуже легко пекти й завжди результат тішить. Але потрібно пам'ятати, що брауні "ялинки" не повинні бути надто грубими, як класичні брауні. Тому тіста не так багато, а форма доволі велика й потрібно досить густе тісто, старанно розподіляти по дну форми, що здається надто великою для такої кількості тіста. Але так треба. Тим більше, що брауні трішки підростають в процесі випікання. Не забагато, це ж брауні, вони повинні бути збито-вологими, але все ж таки. Звичайно ж, нарізати та прикрашати брауні потрібно після повного їх вистигання. В покроковому приготуванні я додала фото як легко порізати їх красивими трикутничками. Я покривала брауні "ялинки" простим масляним кремом. Можна покривати цукровою глазур'ю, але як на мене, буде вже надто солодко, навіть якщо тої глазурі не так вже й багато на поверхні. Тим більше, що брауні доволі солодкі самі по собі й кількість цукру в тісті зменшувати не можна, оскільки це запорука вологості та стійкої структури тіста. Хоч при бажанні, можна навіть використати готові тюбики з кольоровою глазур'ю. Це хороший варіант, коли діти беруться "до роботи":-). В моєму випадку, менша донька ще замала для такого, вона лиш би крем злизувала та малювала пальчиками по брауні кремом, а старша вже активно прикрашає й в основному вона займалась декораторською роботою:-).
Цей рецепт адаптовано з рецепта однієї чудової людини, моєї знайомої Вікторії Потічко. Я побачила цей рецепт в Instagram стрічці Вікторії й одразу знала, що хочу його спробувати. Попри мій скептицизм до дієтичних десертів, цей мене та мою сім'ю підкорив. Готувати легко, смак відмінний, зникає миттєво, ще й абсолютно не залишає після себе почуття провини:-)). У Вікторії десерт називався "Нагодувати дітей домашнім сиром", що має глибокий сенс, адже в основі самого рулету та крему саме домашній сир, його тут найбільше, а діти такий рулет просто "змітають". І цукру у ньому стільки, скільки захочете покласти (сама не вірю, що таке пишу, сама всіх виховую, щоб не чіпали цукор в моїх рецептах десертів, бо це теж технічна складова!!, бо так і є!), тут лише в рулеті та невеличка кількість цукру потрібна для того, щоб все вдалось, а в крем взагалі можна не додавати його. Якщо Ваші фрукти чи ягоди солодкі, можна дійсно без нього. Тобто, якщо розмірковуєте чи пекти чи ні, обов'язково пекти! Загалом, від рецепта Вікторії я відступила зовсім мало. Адаптувала до нього свою звичну техніку приготування бісквітного тіста, що позбавляє потреби окремо збивати білки (це таки полегшує життя!) й додала 1 ч.л. крохмалю, для більшої стабільності маси. Зовсім трішечки також збільшила кількість сиру в рулеті та кремі, просто хотіла використати все пакування, що у мене було. Вийшло відмінно! Щодо цукру в кремі, можна його не додавати, але не варто усе збивати з бананом. Зізнаюсь, я взагалі не розумію загального захоплення бананом при намаганні не вживати цукру. Збитий банан перетворює, все разом з собою, на клейку, слизьку масу, яка швидко темніє і просто блискавично втрачає свіжість й вже за годину смакує як зіпсутий продукт. Тож краще додати ту ложку цукру й не морочити собі та рідним смакові рецептори:-).
Делікатна консистенція цього теплого, зимового соусу, так добре доповнює яблучний штрудель, який все ж краще подавати холодним, що прямо на душі стає тепліше від такого десерту. Часом згадую свої студентські часи у Львові, коли у Львівській кондитерській «Цукерня» замовляла яблучний штрудель з ванільним соусом. За смішним збігом обставин, коли я повернулася до рідного міста, тут також відкрилася та ж, що й у Львові, кондитерська «Цукерня». Але штрудель вже не той на смак. Не подумайте, не гірший. Просто обставини інші. Потім були яблучні штруделі в Австрії, і навіть в Німеччині, але все не те. Смачно, але без емоцій. А от коли все приготувала вдома, яблучний штрудель і теплий ванільний соус до нього, то якось навіть серце стиснулось від сентиментів ...:-) Без ванільного соусу все було б інакше. Гірше! Все готується дуже просто, головне не прогавити коли соус почне загусати і вчасно зняти з вогню. Ванільний соус відмінно розігрівається. Розігрівати потрібно на маленькому вогні, постійно помішуючи, а після розігрівання, краще, вдруге, протерти соус через сито перед подачею. Так він буде шовковистим і однорідним.
Якщо Вам, як і мені, вже давно набридло подавати оладки, сирники та млинці з медом і джемами, спробуйте приготувати цей соус.Простий в приготуванні, гарний при подачі, вишневий соус, мої домочадці, змітають швидше ніж оладки.
Цей рецепт найпростіший з усіх мені відомих. Адаптований з майже енциклопедичного сайту Joy of Cooking. У більшості авторитетних для мене джерел, рецепти домашніх ірисок включають в себе рідку глюкозу. Це запобігає кристалізації цукру, яка відбувається досить швидко. Але рідка глюкоза, це не те, що у нас можна купити на кожному розі. Я взагалі не знаю де її купити, не виїжджаючи до Європи. Хоч дома на полиці у мене лежить баночка рідкої кондитерської глюкози (80%), я все ж вирішила експериментувати з рецептами без глюкози, щоб не спантеличувати Вас, дорогі мої. По не зміненому рецепту з Joy of Cooking цукерки вийдуть більш тверді, і досить швидко з'являться кристали цукру. При додаванні невеликої кількості алкоголю і масла в кінці приготування (після того як основна маса досягне потрібної температури), домашні іриски виходять більш тягучими, навіть кремовими і не кристалізуються так швидко. Рецепт простий, але ще простіше, все робити, якщо є кулінарний термометр. Тоді не потрібно гадати, і весь час стояти біля вогню. Але без термометра також можна готувати. Читайте уважно рецепт.
Хтось колись дивився на калорійність маскарпоне? Ні? Тоді подивіться! Хоч класична версія тірамісу на маскарпоне теж дуже смачна, але ласувати таким десертом краще не часто і в міру. Смак ж цього дієтичного десерту не поступається класичному варіанту, а калорійність набагато менше. Адже особам, що стежить за фігурою, іноді теж хочеться солодкого і смачного! Як горда мама, похвалюся: цей десерт допомагала мені робити старша донька. У повному розумінні цього слова: просочувала печиво, викладала сирну масу і навіть розкладала ягідки. Проблема виникла потім, коли я намагалася їй пояснити, чому я забираю кавово-алкогольні печеньки з її порції :-)
Цей рецепт приготування солоної карамелі дуже простий. На відміну від карамельних цукерок ірисок, для приготування карамелі у якості десертного соусу, не потрібен кулінарний термометр, адже маса не повинна застигати до консистенції цукерок. Всі любителі солоної карамелі оцінять такий додаток до млинців, оладок чи морозива. Її також можна додавати у креми, перекладати нею торти чи додавати до основного ванільного морозива при його приготуванні і у Вас вийде найкраще морозиво зі смаком солоної карамелі. (На стандарту кількість маси для морозива, що подана на сайті, потрібно приблизно 300 грамів солоної карамелі) Щодо приготування, то все дуже просто. Головне дотримуватись правил елементарної безпеки готуючи карамель, адже карамелізований цукор залишає жахливі опіки. Тому, мішаючи, вварюючи, додаючи інші інгредієнти до розтопленого цукру, будьте дуже обережні. І не перетримайте карамель на вогні. Якщо цукор стане надто темним, з'явиться гірчинка. Надто світла карамель, має ледь вловимий карамельний аромат, темніша має виразніший. Але надто темна буде гіркою, що вже й аромат не буде мати значення. Головне знайти свою золоту середину у відтінку вашої карамелі. Щодо вершків, то це надзвичайно важливо щоб вони були свіжими і їх жирність була принаймні 30%. Не свіжі та менш жирні вершки просто на просто згорнуться від такої високої температури, якої набуває карамелізований цукор.
Рецепт цієї страви - це результат поєднання страти та французьких тостів. Страву ж назвала солодкою стратою, але є дуже подібна страва під назвою "хлібний пудинг". Це чудовий та смачний спосіб використати залишки здобної випічки, особливо Великодньої паски. Можна посмажити французькі тости. А можна випічку залити молочно-яєчною масою, забутись про все на годинки дві або й довше, навіть залишити на ніч, щоб випічка краще просочилась, а потім спекти страву в духовці. Виходить ароматна та дуже ніжна запіканка. А щоб задоволення було повним, подавати страту з сезонними фруктами. А якщо хочеться більш вишуканої подачі, додайте кульку ванільного морозива чи збиті вершки.
Як кожна невістка, я вирішила трохи його змінити або трохи поліпшити. І я, у своїй версії, подаю салат з обсмаженою до хрускоту кокосовою стружкою. Для салату краще брати кислий, темно червоний гранат, для контрасту смаку і кольору. Що стосується лікеру, то з яєчним лікером такий салат смакує найкраще, але звичайно можете взяти якийсь інший, тільки не вершковий Baileys (згорнеться від кислоти фруктів). Я для цього салату використовую свій домашній яєчний лікер. Якщо салат готуєте з розрахунку, що його будуть їсти і діти, тоді просто заправте весь салат, або його частину, йогуртом.
Хоч раніше вже виставляла рецепт домашнього марципана, але досить складний і такий, що вимагає кулінарного термометра і деяких навичок. Цей рецепт набагато простіший. Дуже легко досягти бажану консистенцію і марципан не надто солодкий, чого не скажеш про попередній рецепт, який базується на цукровому сиропі доведеному до потрібної температури. Цей марципан закріплює не сироп, а яєчний білок, що дозволяє використовувати суттєво менше цукру. Але як завжди є, я то кажуть, "щось за щось". Для тих хто параноїдально боїться використовувати сирий яєчний білок, цей рецепт марципану не підійде. Тоді звичайно можна скористатись попереднім рецептом, якщо плануєте використовувати марципан для цукерок, декоративних фігурок чи покривання тортів. А якщо будете додавати марципан до випічки, замість цукатів додавати до здоби чи, наприклад, загортати його в штоллен, чи ще в інших цілях, де продукт проходить термічну обробку, сміливо можна використовувати цей рецепт. Переваги домашнього марципану в тому, що Ви знаєте що в ньому і з чого він і в ціні звичайно ж. Магазинний марципан дорожчий, хоч не набагато (напрошується питання чому і що туди поклали для маси?:-)) Недолік домашнього марципану в тому, що консистенція менш гладка, а сам виріб трішки темніший магазинного. Консистенція залежить виключно від помелу мигдалю і дома важко змолоти його достатньо дрібно. А от колір вже більше залежить від того, що туди покладуть. Натуральний колір марципану такий, як у чищеного мигдалю. Без додатків іншим бути не може. Щодо рецепта, то на нього натрапила випадково, на інтернет сторінці торговельної мережі Tesco. Пропорції там були дещо інші, але стало поштовхом для експериментів. Пропорції наведені в рецепті найкраще пасують мені. А зробила я вже чимало марципану по цьому рецепту. Щодо есенцій, то їх потрібно додавати, принаймні есенцію з мигдалю, щоб отримати смак притаманний марципану. Без нього він теж буде смачним, але не таким як ароматним, оскільки солодкий мигдаль має лагідний смак. Екстракти роблять з гіркого мигдалю, отруйного в великих кількостях. Хоч сама надаю перевагу натуральним екстрактам, в цьому рецепті, я не рекомендую екстракт використовувати, оскільки буде забагато рідини (Есенції потрібно лиш кілька крапель). Щодо ромової есенції, це вже моя забаганка. Просто люблю марципан з присмаком рому:-). І ще одне, для рецепта потрібен білок середнього розміром яйця. Самого звичайного, не надто великого, не надто малого. Якщо маса не буде збиватись до консистенції тіста і буде надто липкою, можна додати трішки більше цукрової пудри, але не слід поспішати. Почекайте хвилин 5 після змішування. Марципан зробиться більш збитішим. Лише тоді якщо буде здаватись маса рідкою, додавайте цукрову пудру. І навпаки, якщо марципан буде надто крихким і не склеюватись як слід (що буває ну дуже рідко), потрібно додати трішечки окропу і ще раз вимішати. Але додавати не ллючи з чайника, а кавовими ложечками, щоб потім не потрібно було виправляти в інший бік.
Цей рецепт домашніх вафель з домашнім сиром прислала мені моя одна приємна читачка, Станіслава Стахова, яка напевно приготувала вже більшість з моїх рецептів і часто ділиться враженнями зі мною, за що я дуже вдячна. Одного разу Станіслава люб'язно поділилась зі мною рецептом своїх улюблених вафель. І я звичайно ж не змогла встояти, адже дуже люблю і збираю рецепти страв з домашнім сиром. Хоч домашнього сиру в чистому вигляді не люблю, то намагаюсь його принаймні якнайбільше використовувати у різних стравах. Ці вафлі дуже ніжні і мають особливий посмак, який надає їм домашній сир. Але й смажити їх потрібно довше ніж бісквітні чи дріжджові домашні вафлі. В них більше вологи, яку потрібно відпарувати, перед тим як вафлі почнуть рум'янитись. Але зате, їх можна смажити одразу після приготування тіста і розігріву вафельниці.