Універсальне тісто, з якого можна приготувати дві великі піци або одну піцу і хліб фокаччо.
ПРО ПРОСТИЙ ЯБЛУЧНИЙ ТАРТТарти та пироги – це ті десерти, які мають зазвичай виглядають значно складнішими, ніж вони є насправді. І цей простий яблучний тарт (невисокий пиріг) дозволить Вам створити справжню кулінарну красу без зайвої мороки. У цьому десерті поєднується ніжна крихкість простого, класичного пісочного тіста, тонкі скибочки ароматних яблук і легка пряність кориці, яка робить смак ще глибшим і теплішим. А якщо подати його з кулькою домашнього морозива, то навіть найзвичайніший день перетворюється на маленьке свято. А ще, цей простий яблучний тарт на пісочному тісті можна готувати хоч щотижня. Настільки він невибагливий у виконанні, але водночас завжди дарує відчуття домашнього затишку й свята. Й завдяки способу викладання яблук, він ще й вишукано красивий. До нього пасує чашка чаю чи кави, а ще краще кулька домашнього пломбіру. І повірте, навіть найдосвідченіші гурмани будуть у захваті від такої простої, але досконалої комбінації. Це один з найкращих десертів у світі!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЯБЛУЧНОГО ТАРТУОсновна вимога у випіканні тартів та пирогів - це правильне поводження з тістом. Пісочне тісто любить холод. Чим холодніше масло й вода, тим краща структура вийде на виході. Тому раджу заздалегідь підготувати всі інгредієнти й навіть охолодити миску для замісу та качалку, якщо на кухні надто тепло. Ще один нюанс не потрібно довго місити тісто руками. Взагалі краще торкатись його теплими руками якомога менше. Важливо зберегти крупинки масла всередині маси: саме вони дадуть ту характерну шаруватість і хрумкість, притаманну пісочному тісту, після випікання.Не менш важливим є й підготовчий етап із яблуками. Для пирогів обирайте соковиті, але щільні плоди з тонкою шкіркою, які добре тримають форму. Тонке нарізання – це запорука елегантного вигляду Вашого тарту. Й аби яблука не потемніли, варто одразу складати їх у воду з лимонним соком. Ця проста техніка рятує світлий колір скибочок яблук.Ще одна маленька хитрість: посипати дно тіста цукром із корицею. Це не лише підсилює аромат, а й створює ароматну підкладку, яка чудово поєднується з яблуками. А вже перед відправленням у духовку яблука варто щедро змастити сумішшю вершкового масла та меду: так вони отримають блискучу золотаву скоринку й апетитний карамельний присмак.Випікаючи тарт, орієнтуйтеся не лише на час, а й на вигляд. Кожна духовка має свій характер, тож дивіться, щоб яблука дещо підрум’янилися, а тісто пропеклось і стало хрумким. Після випікання обов’язково дайте тарту кілька хвилин «перепочити», аби він трішки стабілізувався, і вже тоді подавайте до столу.Тож нічого складного! Беріть та й печіть! І насолоджуйтесь! Адже сезон найсмачніших яблук теж не вічний! ПОКРОКОВЕ ПРИГОТУВАННЯ ПРОСТОГО ЯБЛУЧНОГО ТАРТУ:
Піца до сніданку - це та страва яку напевно найменше очікують отримати зранку. А скільки радості такий сніданок, швидше за все вихідного дня, приносить! І все простіше ніж здається! Тісто для піци довгої ферментації заздалегідь приготовлене і чекає в холодильнику свого часу, потрібно розігріти духовку, швиденько розкатати тісто, змастити, посипати додатками і в духовку. Під кінець приготування вибити ще по яйцю зверху, яке, разом з беконом, є певним символом сніданків. Як бачите, піца - це далеко не найскладніша страва для сніданку. Отже, не лінуйтесь і потіште себе та своїх рідних піцою до сніданку. Ці піци я робила у версії міні. Вони більші ніж традиційні італійські міні-піци (піцетти), але й менші ніж піца стандартного розміру. Вони якраз такі, щоб добре попоїсти одному дорослому, з розрахунку 1 невеличка піца на дорослого, яка має зверху одне яйце. Тобто розмір я пристосувала до порції. При бажанні, додатки до піци до сніданку, звичайно ж, можна міняти відповідно до своїх смакових вподобань. Головне знати у цьому міру, щоб піци пропеклись. Яйце потрібно вибивати зверху вже у кінці приготування. Перше, щоб піца добре пропеклась без зайвого "вантажу", а друге, щоб жовток залишився рідким, адже він слугує у певному сенсі соусом для цієї сніданкової піци.
Хоч багато хто боїться братись за приготування еклерів, насправді все дуже просто і такі тістечка приготувати набагато легше, чим найпростіший торт. Потрібно лиш дотримуватись загальних правил випікання заварного тіста. Про них я писала в рецепті основного заварного тіста. І, при формуванні тістечок, використовувати або наконечник "зірочка" або просто зробити борозни на поверхні виделкою. Це не для краси, а для того, щоб еклери краще підросли та менше тріскались. З цією ж метою, перед випіканням, слід скропити сформовані еклери водою, краще всього з розпилювача, такого який використовується для зволоження рослин та в перукарнях. Хоч тріщини на поверхні тістечок теж не біда, оскільки еклери завжди покривають глазур'ю. Головне щоб гарно виросли та не впали під час вистигання. Саме через ризик опадання не можна відкривати духовку перші 15 хвилин випікання, коли тісто починає рости. Та пропікати їх слід ретельно, не виймати раніше ніж слід. З них має вийти вся волога. Саме тому, після випікання, еклери слід залишити до повного вистигання в виключеній духовці, з привідкритими дверцятами. Можна цього не робити, але це вбереже Вас від розчарування, якщо трішки не допекли.
Зріле тісто можна назвати певною альтернативою заквасці, тільки на дріжджах. Воно компенсує той не дуже приємний смак дріжджового хліба, надаючи смакові нотки тіста на заквасці. У пекарнях в основному відкладають шматочок тіста при кожному випіканні хліба, щоб додати його в наступну партію і так без кінця. Дома це не завжди зручно і можна спеціально приготувати зріле тісто. Деякі джерела пишуть, що зберігати його можна до 3-х днів. Але це тоді, якщо будете використовувати його самостійно, як основу для піци, наприклад. Смак буде занадто інтенсивним. А ось якщо по шматку (150-200 грам) додавати в хлібне тісто, або ж при замішуванні тіста для тієї ж піци, можна потримати і довше. До тижня. Пробувала, все в порядку, а смак самого виробу просто чудовий.
Виникнення піци Маргарити пов'язують з пекарем Раффаеле Еспозіто, який працював в "Піцерія ді П'єтро". Піца Маргарита була створена 1889-му році, 28 років після об'єднання Італії, коли Еспозіто спік три різних піци до відвідування короля Умберто I й королеви Маргарити Савойської. Королеві найбільш припала до душі піца з зухвалими кольорами італійського прапора: зеленого (листя базиліка), білого (моцарелла) і червоного (помідори). За легендою, після цього, піца Маргарита була названа на честь королеви. Ця піца являється однією з найпростіших піц, а також, однією з найсмачніших. Простий томатний соус, помідори (дехто пече й без них, оскільки вважає, що й соусу достатньо), сир моцарелла та ароматний базилік. Щоб більше насолодитись барвами смаку базиліку в піці Маргарита, рекомендую частину листя викласти перед випіканням, а частину потім. Про тонкощі випікання вдалої піци загалом я вже писала у вступі до рецепта піци Чотири сири. Рекомендую перечитати, якщо з піцою Ви маєте мало досвіду.
Торт настільки ніжний, майже невагомий, що не помічаєш як за хвилину поглинаєш немалий шматок, з відчуттям легкості, яке не покидає й після ласування та якимсь чудовим відчуттям гедоністичної радості. При тому, що за складністю він досить легкий у виконанні, головне уважно слідувати рецепту і охолоджувати все гарненько. Та й прикрашати не складно. Зізнаюся Вам, я взагалі не люблю метушні з прикрасою тортів. Я люблю коли торт виглядає красиво, але це годинне вирівнювання поверхні, видавлювання розочок та інших фігурок, мене, з моїм темпераментом, просто зводить з розуму. А мастики як такої взагалі не переношу. Мені вона настільки противна, що я навряд чи змушу себе спробувати торт під нею. Тому з моїми тортами все завжди просто. А кращу прикрасу ніж свіжі ягоди і трави взагалі важко придумати. Мені ще подобаються різні форми для шоколаду, заливаючи в них розтоплений шоколад, можна отримати красиві метелики, квіточки або листочки. У кондитерських відділах великих посудних магазинів можна іноді такі зустріти. Мені мої у великій кількості дісталися в наборі фондюшниці для шоколаду, разом з іншими кондитерськими аксесуарами. Ось і користуюся! Торт можна скласти днем раніше, але так як в ньому свіжі ягоди, не раджу тримати його довше 3-х днів. Нарізати цей неймовірно ніжний полуничний торт мус слід гарячим ножем, він тоді красиво і плавно ковзає, рівно розрізаючи торт на шматочки, не завалюючи його цілого і не здавлюючи.
Тісто філо легко використовувати у випічці, воно набагато дієтичніше за листкове тісто або навіть пісочне тісто. Але якщо хочете, можна замінити тісто філо, листковим. Такий пиріг з тонким шаром хрусткого тіста навіть хочеться назвати запіканкою, але технічно, це все-таки пиріг. Якщо хочете зробити страву більш ситною, додайте дві бульби відвареної, натертої на крупній тертці картоплі. Викладіть шар картоплі на гриби і прикрийте помідорами та сиром. Вийде повноцінна ситна страва. Оригінальна ж версія легша. Такий пиріг я зазвичай подаю з листовим салатом з простою заправкою і келихом білого сухого вина.
Зізнаюсь, я особливо ніколи не любила торт "Мурашник", але скоріш за все тому, що пробувала його по недопрацьованих рецептах. Та й що приховувати, навіть хороша класична версія цього торту, досить важка, збита та й смаком вбога. В Інтернеті є безліч кулінарних рецептів приготування торту "Мурашник", але жодного такого, який хотілось би приготувати особисто мені. От прийшлось відкривати для себе "велосипед" по-новому... Частина борошна для печива, з мигдалю. Дякуючи цьому, печиво дуже хрустке, розсипчасте і має приємний горіховий посмак. Якщо у Вас немає борошна з мигдалю, змеліть таку ж кількість чищеного мигдалю по вазі, разом із пшеничним борошном, щоб не збились горіхи в одну грудку, в чаші блендера. Чорнослив, у свою чергу, чудово збагачує смак та консистенцію. Торт набагато легший та цікавіший смаком ніж класичний. І цедра вносить своє у загальну смакову ноту. А ще Вам скажу, що це найшвидший у виконанні торт, який мені доводилось робити. Ніякого змащування коржів, покривання та декорування. Все змішати разом і викласти. Звичайно ж, коли печиво спечене. І нехай Вас Бог боронить від спокуси використати готове печиво. Це все одно, що замість масла, на хліб мастити огидний маргарин!
Нескладний у виконанні тарт з італійським м'яким сиром рікотта, який по суті можна замінити жирним домашнім сиром (Тільки не треба брати знежирену суху гидоту, краще вже щось інше спекти). В оригінальному рецепті використовуються цукати з цитрона, більш ароматного родича лимона. Сам автор згадував про те, що іноді, в ресторані "локанда", вони печуть цей тарт з рікотти з цукатами з вишень. У мене було трохи сушених вишень і цукатів з ананаса і я використовувала їх. При випіканні начинка з рікотти підросте і під час охолодження трохи спаде, так і повинно бути.
Пухкий бісквітний торт, з приємним вишнево-маковим присмаком. Легкий в приготуванні, цікавий на смак. Вдалося здивувати і порадувати чоловіка. Він навіть сказав: «Це поезія…» :-) Такий ліричний відступ приніс радість і мені ...
Ці пампушки з домашнього сиру так просто й швидко готувати, що можна собі дозволити таке задоволення навіть на сніданок. Я впевнена, родина не буде противитись :-). Пухкенькі пампухи, хрусткі ззовні, м'які зсередини, з ніжною кисломолочною кислинкою, притрушені цукровою пудрою, немов вкриті легким інеєм, просто тануть у роті! Ну хто відмовиться від такого? Рецептом цих пампушків з домашнього сиру поділилась зі мною мамина близька подруга. Борошна в них, як у кожному майже народному рецепті, як завжди, було "на око". Звісно ж, я вирахувала оптимальну його кількість, адже сама не люблю нічого "на око, склянки чи ложки" (останні за невеликими винятками). І результат дуже потішив мені. Вони неймовірно пухкі та ніжні, й навіть не віриться, що пампухи без дріжджів. Однозначно рекомендую! Тісто для цих пампушків з домашнього сиру виходить трішки липким, хоч багато залежить від самого сиру. Особливо, якщо купуєте сир не у магазині, а на базарі, у людей, то домашній сир кожен раз інший за консистенцією, жирністю, вологістю тощо. Але не раджу досипати борошна до самого тіста для пампухів, бо вони будуть тугими. Краще щедріше посипати борошном поверхню для розкочування тіста, але й з тим потрібно знати міру. Обов'язково дочекайтесь поки олія почне потріскувати. А ще, її має бути по-справжньому багато, щоб смаження почалось належним чином. Якщо олію добре розігріти та підтримувати стабільну температуру під час смаження (для цього потрібна велика кількість олії, щоб вона не надто охолоджувалась після опускання пампухів, а також смаження партіями, по тій же причині), то пампушки не будуть вбирати зайвої олії. При бажанні, до тіста для пампухів з домашнього сиру можна додати цедру цитрусових, зернята ванілі чи кардамону, тощо. А посипати пампушки можна цукровою пудрою змішаною з невеликою кількістю меленої кориці.
Пиріг із полуницею - це той вид випічки, який можна віднести до класики американської кухні. Він настільки простий пиріг, що його можна досить швидко і без особливих турбот приготувати навіть після робочого дня. Щось середнє між кексом і пирогом — ідеальний варіант для творчості з дітьми, які з радістю допоможуть викладати шар ягід у тісто. Цього разу наш ароматний десерт майже самостійно пекла моя дочка: вона вже майстерно керує технікою, тож результат, як бачите на фото, вийшов чудовим! :-)Дивіться відео-рецепт, як готується цей популярний пиріг: 40 грам борошна можна замінити какао і тоді вийде шоколадний кекс-пиріг. А замість ванільного екстракту, можна додати корицю (з полуницею вона не менш добре поєднується ніж з яблуками). Все настільки просто, що особливих нюансів приготування немає, треба лише, після додавання борошна, мішати не довго, як у випадку практично з усіма кексами і бісквітами, щоб випічка була ніжнішою. Мені особисто, до таких смачних десертів не вистачає крему. Тому я подаю таку випічку зі збитими з цукром і ваніллю вершками (він же крем Шантільї), це якщо пиріг охолов. А ось до теплого пирога буде дуже доречною кулька ванільного морозива! Це один із тих рецептів, які стають улюбленими в родині. Ось мабуть і все що хочеться сказати з приводу цього дивовижного і простого полуничного пирога.Інгредієнти
ПРО МАФФІНИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ Попри те, що маффіни у наш час передусім асоціюються з американською кухнею, і не дарма, насправді виникли вони в Британії і це була скоріш хлібна випічка, аніж десертна. Про це нагадують зрештою й англійські маффіни, котрі є скоріш булочками, що печуться на сковорідці, аніж маффінами у сучасному розумінні слова. Й такими їх завезли переселенці з туманного Альбіону до американських берегів. Тривалий час маффіни були такими собі порційними хлібцями, аж до кінця XVIII ст., до відкриття карбонату калію з попелу, аналога розпушувача в ті часи. Ще до відкриття соди. І це був той переломний момент, коли для того, щоб процес був ще швидшим, дріжджі замінили нововідкритим розпушувачем минулих століть. Згодом додали ще й здоби трішки у ту випічку. Так і з’явились американські маффіни, котрі й досі є в несолодкій версії, але все ж, найпопулярніші таки солодкі їх варіанти. А стараннями американських харчових концернів, що зацікавлені були у створенні швидких сумішей для випічки, у 50-х роках XX ст. стався справжній бум на маффіни як такі. Напрацювались відповідні маркетингові стратегії, маффіни стали популярним та зручним доповленням до кави. Американські домогосподарки, в накрохмалених фартушках, масово пекли своїм запрацьованим чоловікам та червонощоким дітям маффіни з готових сумішей з різними додатками, маючи ще час попліткувати з сусідками. Й попри те, що у наш час, маффіни, як і ці бананові з шоколадом, практично є повноцінною десертною випічкою, досі, в офіційній пекарській класифікації США вони належать до «швидких хлібів» (quick breads). Ще одне цікаве явище американської кухні. (Всім слід перестати зводити її лиш до фастфуду, ця кухня дуже цікава та багатогранна). Якщо любите історію кулінарії, історії страв, читайте більше в моїй третій кулінарній книзі «Класика з історією» про класичні рецепти світової кухні та їх історії. ПРО БАНАНОВІ МАФФІНИ З ШОКОЛАДОМ Щодо цих бананових маффінів з шоколадом, то пекти їх вкрай просто та швидко. Все зводиться до формули: змішав, змішав та спік. Вони смачні, дуже ароматні, в міру солодкі, а ще, це прекрасний спосіб використати залежані банани. Й ці маффіни точно не гірші за маффіни Томаса Келлера зі штрейзелем, з якими таки більше забави. Тож печіть і нехай смаколики приносять Вам радість. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАФФІНІВ З БАНАНАМИ Приготування мафінів не є складне. Тут не потрібно нічого збивати до стійких піків чи побіління, не потрібно заморочуватись з великим переліком етапів. Все просто. Спочатку збиваються вологі інгредієнти і то стільки, аби вони лиш добре змішались. А потім, додаються попередньо змішані сухі. Й навіть зі змащуванням та миття форм можна не бавитись, бо існують папільйотки, паперові форми-обгортки маффінів, які вистачить лиш розкласти у форми. І все. При бажанні, маффіни можна пекти без шоколаду зовсім, або ж замінити його улюбленими горіхами чи сухофруктами у такій же ж кількості по вазі. До речі, щоб зробити бананові маффіни ще більш десертними, можна після часткового вистигання, посипати їх цукровою пудрою змішаною з корицею. ПРИГОТУВАННЯ БАНАНОВИХ МАФФІНІВ
У порівнянні з приготуванням борщу (якщо йдеться про справжній український борщ), ці пампушки з часником спекти дуже легко. З тістом легко працювати, а результат завжди радує. І решток не залишається. Дуже часто, пампушки з часником подають без зелені, але я дуже люблю поєднання цих дріжджових булочок, часнику та кропу. І боронь Вам Боже використовувати рафіновану олія !!!! ((ГРІХ !!:-)) Тільки нерафіновану, ароматну соняшникову олію! Вибачте, що немає фото в розрізі, надкущеної, або просто з борщем:-) Їх так швидко "змітають", що просто не встигаю зробити фото. Фотографую тільки тоді, коли вони ще дуже гарячі, поки домочадці НЕ налетіли:-), які вже давно прибігли на аромат, що виходить з моєї підвальної кухні:-) А рецепт українського борщу, мого сімейного, ТУТ.
Дехто може назвати такий бісквітний яблучний пиріг шарлоткою, але для мене це все ж таки пиріг. В моєму розумінні, шарлотка, це французька випічка, яка навіть не нагадує цей пиріг, з рецептом якої Ви також можете ознайомитись на моєму кулінарному сайті. Або ж польська шарлотка, яка також не нагадує цей пиріг з яблуками, ревенем та горіхами й Ви теж зможете знайти рецепт польської шарлотки у мене на сайті. А повертаючись до цього пирога, то пекла я його ще весною, з першим домашнім ревенем та старими яблуками. А восени цей пиріг можна пекти зі старим ревенем та молодими яблуками:-). Буде все одно смачно. До речі, це саме той пиріг, яким я "згрішила", під час фітнес-марафону на кулінарному сайті Picantecooking. Після 2-х тижнів уникання солодкого, калорійного та жирного, мені так хотілось солодкого, що я не втрималась. З'їла я один шматочок, потім відпрацювала подвійним тренуванням й заспокоїлась:-). І це було варте того! Адже дуже смачно й дуже ніжно! Й Вам рекомендую!:-) Якщо немає ревеню, такий пиріг можна спекти й виключно з яблук. Просто взяти додатково стільки ж по вазі, скільки ревеню. Й горіхи можуть бути різними. Лиш арахіс не рекомендую використовувати за специфічний, не десертний смак. Зверніть увагу, що вага ревеню та яблук в рецепті вже чищених та порізаних. Це важливо. А загалом, цей яблучний пиріг дуже простий в приготуванні й немає якихось особливих труднощів. Головне зберегти правильну поетапність приготування та пекти, перевіряючи готовність зубочисткою, а не дивитись лиш на час. Не буду в котрий раз писати про всі нюанси, що впливають на змінність часу приготування будь-якої страви.
Як на мене, це сирне тісто краще аніж бездріжджове листкове тісто. Роботи з ним суттєво менше, а в смаку ніякого натяку на жирність. А ще, воно має такий приємний кисломолочний посмак. Рецептів тіста з сиром є дуже багато, є різні пропорції та техніки замішування. Я хочу поділитись з Вами своїм улюбленим рецептом тіста з домашнім сиром. З такого сирного тіста виходять дуже хрусткі та смачні основи для пирогів, солодкі чи не солодкі, крекер неймовірного смаку та інші види печива. А моя свекруха просто змащує тісто білком та посипає цукром, нарізає смужками й випікає. І у Вас на столі просте печиво. Загалом, тісто дуже легко робити. І як показує мій досвід, найкраще його робити в чаші великого блендера. Тоді консистенція спеченого тіста найцікавіша. Але можна робити його й вручну. Для цього, дуже холодне масло потрібно натерти на тертці й поставити те натерте масло в холодильник, принаймні на 1 годину й потім змішувати з сиром та борошном, розминаючи все вилкою або спеціальним ножем для замішування пісочного тіста. Лиш потім, збити всі крихти в одну кулю. Якщо одразу замішувати просто руками, можна надто розм'якшити масло й воно почне підтікати або просто перемісити тісто. У двох випадках воно буде твердим та збитим й не буде розшаровуватись в духовці. Тісто можна тримати в холодильнику до 3-х діб або в морозильній камері до 3-х місяців. Розморожувати тісто за день до випікання, на полиці холодильника.
Це одне з найкращих використань тіста філо. Хоч, чесно кажучи, я не знаю жодної страви чи випічки в якій би воно мені не сподобалось! З ним працювати легко та швидко, чого не скажеш про його приготування. Але на щастя його можна купити й навіть варто, оскільки на відміну від листкового тіста, де можна знайти в складі "мох і болото", а справжнім маслом зазвичай навіть і не пахне, то з тістом філо все просто, - лише борошно, вода та крохмаль і море роботи! Цей рецепт спав мені на думку спонтанно. Були залишки тіста філо, а також чудовий камамбер українського виробництва. От і вийшла така собі ф'южн пахлава:-), від якої просто не можливо відірватись! В рецепті я використовувала свій абрикосовий сироп, який роблю влітку, для приготування з ним різноманітних десертів та просочування випічки. Його можна замінити, просто відцідивши рідину з Вашого улюбленого джему, або взяти готовий улюблений сироп. Мед використовувати не рекомендую. Буде надто солодко!
У Польщі, з любові до чистих бульйонів та польського борщику, який кардинально відрізняється від українського борщу, передусім тим, що залишається в ньому тільки юшка, вигадали до супів маленькі пиріжки. Й називаються вони у них паштечікі (Pasztecziki), не плутати з паштетом. Для мене етимологія назви не зовсім зрозуміла. Може назва походить від знайомого усім паштету. В французькій кухні паштети часто запікаються в тісті, а з огляду на те, якого поширення ця кухня набула, не дивує, що й існує назва пиріжків така, як маленькі паштетики. А можуть бути такі пиріжки з капустою, з грибами, можуть бути просто з печерицями, а ще з м'ясом. У Польщі це дуже популярний спосіб позбуватись залишків вчорашньої печені чи м'яса з бульйону, якого ніхто не хоче їсти. Дуже часто такі булочки з'являються на польському різдвяному столі, до пісного борщику. Рецепт борщику на бурячній заквасці знайдете на сайті. Без нього мені важко уявити Різдво у свекрухи в Польщі. На перший день Різдва, коли вживати м'ясо вже можна, на столі з'являються й м'ясні булочки, до того ж борщику або до бульйону. Пізніше я опублікую ще рецепт пиріжків з м'ясом, а зараз ознайомтесь з рецептом чудових пісних пиріжків з пряною квашеною капустою та солодкими родзинками. Для приготування цих пісних пиріжків з капустою використовується пісне дріжджове тісто, що готується днем раніше. Начинку теж можна приготувати завчасно, навіть за два дні наперед. Головне, щоб начинка повністю вистигла перед формуванням пиріжків. Інакше, гаряча чи тепла начинка розм'якшить дріжджове тісто й буде важко формувати пиріжки. Оскільки я хотіла втримати пиріжки пісними за православними мірками (в католицькому пості можна їсти все крім м'яса), то змащувала булочки рослинною олією й тоді посипала маком. Звичайно, мак значно гірше тримається на поверхні змащеній рослинною олією. Тому, якщо для Вас не принципово, змащуйте поверхню пиріжків яйцем, тоді поверхня булочок буде більш блискучою, а мак буде добре триматись. Після формування рулетів з капустою всередині, виріб нарізається на невеличкі пиріжки, але відокремлювати їх від себе не потрібно. Після випікання вони дуже гарно будуть відламуватись один від одного. А на краях пиріжків буде апетитний зріз. Коли вже пісні пиріжки з капустою сформовані, не потрібно чекати аж вони добре підростуть. Тісто не повинно надто вирости, 25 хвилин, поки духовка добре розігріється, повністю достатньо. Вони ще підростуть в духовці. Якщо після формування залишити пиріжки на надто довго підростати, вони будуть безформними й після випікання, буде здаватись, що начинки надто багато, стосовно тіста.
Класичне турецьке піде, з сиром і з менш традиційним додатком, який теж зустрічається, яйцями. Дуже проста у приготуванні випічка подібна до одно з видів хачапурі. Традиційно, для приготування піде з сиром, використовується турецький місцевий сир Кашар, якого дуже важко знайти поза Туреччиною, але який дуже подібний до ближчого нам грузинського сиру сулугуні або до італійської напівтвердої моцарелли. Вони мають ті самі властивості. Тому сміливо використовуйте їх.Також, часом до піде з сиром додають ще один місцевий сир, так званий Беяз, який являє собою щось середнє між бринзою та адигейськм сиром. І, при бажанні, можна половину основного сиру, замінити бринзою. Чим більше в піде сиру, тим смачніше, тому не шкодуйте сиру. Яйця можна не додавати. Я ж люблю приємний рідкуватий жовток у будь-яких стравах, тому їх і додала. Випікати піде потрібно в добре розігрітій до максимуму духовці. Інтенсивно, але коротко. Тоді буде оптимальний результат: рум'яна хрустка скоринка, пропечений білок та чудовий аромат. В Туреччині традиційним напоєм практично до кожної страви - це айран. Корисний напій на основі натурального йогурту, води та солі. Крім того, до піде можна додати різноманітні соленості, маринований гострий перець, тощо.
Це мій найперший мусовий торт, який, чесно кажучи, вже трішки залежався в архівах, тож час дати йому дальше життя й ділитись рецептом. Саме з цього, доволі не складного торту, я розпочинала своє знайомство з цього типу десертами й одразу почала з авторського приготування, щоб було цікавіше. Вийшло досконало, яскраво, ніжно і якось дуже святково. Мусовий торт з маракуєю та манго завжди буде для мене особливим. Його ніжний ароматний бісквіт з маком, яскраве, повне смаку мангове желе, оксамитне кремю з білого шоколаду, немов найніжніший у світі трюфель та зухвалий, легкий як хмаринка, мус з маракуєю. Він однозначно вартий праці в нього вкладеної. Хоч час і промайнув, а на сайті немає багато мусових тортів, і не буде, оскільки я розумію наскільки це не практично, готувати такий десерт дома. Попри те, що пекти, готувати та складати їх легше ніж класичні торти, а особливе благословіння з ними тим, хто як і я, не любить прикрашати торти, тут одразу все рівно й гарно навіть просто так, то потрібно мати спеціальні форми, кільця і т.д. Кількість усього розраховується відповідно до розміру форм. І на відміну від класичних тортів, якщо десь промахнулись з кількістю змінюючи форму, то скажімо, коли крему замало, то торт буде трішки сухим, якщо забагато, то будете мати що доїдати. А з мусовим тортом і тими спеціальними формами, може все піти не так при збірці, якщо якісь прошарки завеликі, буде не гарно, не буде балансу, а якщо замалі, то потрібно доробляти мус, щоб все закрити, а це не так просто, бо все на желатині, застигає й потрібно діяти швидко. І якщо Ви не печете на замовлення, й таки купили якісь форми для мусових тортів, то швидше за все, будете пекти торти лише такі, що підходять для того одного розміру і будете обмежені в виборі рецептів, розміром форм. Хіба що, Ви любите експериментувати, не боїтесь перераховувати кількості, щоб конвертувати їх у щось іншого розміру. А 9 років ведучи кулінарний сайт, знаю, що таких не багато і зрозуміло чому, адже у всіх робота, сім'я і справи, не всі готові бавитись з цим всім. Тому, всупереч тому, що я таки полюбляю мусові торти та тістечка, але лише добре зроблені й в ідеалі домашні:-), то не роблю їх багато, адже моє життя вже давно впорядковане потребами кулінарного сайту. Я готую та печу те, що потрібне для сайту. Щодо технічних нюансів, то все тут просто, головне дотримуватись точних вказівок, робити все крок по кроку, й дотримуватись часу застигання кожного з шарів в морозильній камері. До речі, навіть желе, яке теоретично може застигати і в холодильнику, має тверднути саме в морозильній камері, щоб Ви могли вільно оперувати елементами торту. Єдиний етап на якому можуть виникнути якісь проблеми, це поливання торту дзеркальною глазур'ю, оскільки температура глазурі має величезне значення і робити це потрібно швидко, поки на поверхні торту не зібрався конденсат. Але, у передмові до рецепта дзеркальної глазурі та в самому її рецепті я все детально розписала.
ПРО ГРУШЕВИЙ ТАРТ З МИГДАЛЕВИМ ФРАНЖИПАНОМРецепт приготування цього тарта з грушами та ароматною пастою франжипан здивує Вас своєю простотою та швидкістю. А смак просто закохає у себе, що до кінця сезону груш захочеться повторити його не раз. Хрумке тісто, ароматна, майже мигдалева паста, соковиті груші з вкрапленнями рум’яного мигдалю. Це дуже смачно, без замороки та не банально. І це здається найпростіший спосіб створити казково затишну атмосферу вдома: спекти фруктовий пиріг, аромат якого заполонив усю домівку, заварити чаю, запалити свічки, позвати рідну душу на чай і насолоджуватись! Ви ще тут??ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ГРУШЕВОГО ТАРТУ З МИГДАЛЕВИМ ФРАНЖИПАНОМЗагалом, у цьому рецепті тарта, він же ж низький пиріг з грушами, мені хотілось не ускладнювати й мати чудовий результат. І це можливо, бо все просто: там збив, там змішав, розмастив, розклав й пекти. Але все ж напишу Вам кілька застережень:Перше. Після чищення, груші дуже швидко темніють. А після нарізання ще швидше. І це псує естетику навіть після випікання. Тож одразу скроплюйте груші лимонним соком. Це таки рятує ситуацію і груші не потемніють ще до того, як Ви викладете їх на тісто. Друге. Тісто для цього пирога класифікується як пісочне. Заміна частини борошна горіхами робить його більш стійким до різних чинників і окрім запаморочливого аромату та смаку, з таким тістом простіше працювати. Але як і з будь-яким пісочним тістом, важливо його не перегріти. Тож коли викладаєте його у форму й талуєте руками, робіть це швидко і не надто вже мнучи. Розкачувати таке тісто теж можна, але воно буде більш рвучким, а ще, вбере в себе зайве борошно, що зробить його не таким ніжним. Майте це на увазі. І це здається все у так простій та смачній випічці! ПРИГОТУВАННЯ ГРУШЕВОГО ТАРТУ З МИГДАЛЕВИМ ФРАНЖИПАНОМ:
Такий пиріг з камамбером та помідорками черрі готувати зовсім легко, а виглядає він вишукано та апетитно. Петрушка та часник в цьому пирозі вносять яскраві смакові акценти, помідорки приємну солодкість та кислинку, а от сир ситність та багатство смаку. Такий пиріг можна готувати також із взаємозамінним сиром брі. Чи поекспериментувати з іншим видом сиру, наприклад з подрібненою бринзою. Її потрібно буде грам 150-180. Буде інакше, але смачно однозначно буде. Коли інгредієнти в пирозі заливаються молочно-яєчною сумішшю, основу з тіста для такого пирога слід обов'язково підпекти. Це потрібно робити накривши тісто у формі пергаментом й наповнюючи форму спеціальними керамічними кульками чи сухою квасолею або горохом, щоб тісто тримало форму. Адже, як відомо, пісочне тісто має тенденцію скорочуватись при випікання. Без підпікання, основа його так і залишиться недопеченою. Тому не легковажте цей крок. Це запорука успіху у випіканні пирогів з вологою начинкою.
Про піцу пеппероні Пеппероні - це напевно наша з чоловіком найулюбленіша піца. Ми страшенно любимо гостре і любимо всюди, піца не виключення. Піца пеппероні пікантна, проста і водночас сповнена смаку! В Італії споживають піцу дьявола, майже ідентичну, американській паппероні, що отримала свою назву від гострої ковбаси салямі, яку вигадали італійські іммігранти в США. Спробуйте пошукати в Італії ковбасу пеппероні:-). Хоч зараз, в час всебічної глобалізації, може й це можливо, тому не буду зарікатись:-)). Так чи інакше, італійська піца дьявола та американська піца пеппероні практично однакові, лиш американська дещо грубша. А ще, в Італії, інколи можуть зробити піцу дьявола не з пікантною салямі, а з самою звичайною салямі і до піци пеппероні подати олію з перцем чілі для поливання, щоб гість міг сам собі регулювати пікантність. Два рази мені таке зустрічалось в піцеріях в Італії. В Штатах вам вже все подадуть доправленим. Що, по суті, мені більше подобається. Те саме можна зробити й дома. Про салямі Щоб ковбаса підрум'янилась, її викладають салямі на сир, а не під ним, як більшість інших інгредієнтів в піці. Якщо не можете знайти гострої ковбаси салямі, а піци пеппероні дуже хочеться, то можна соус зробити гострим, а салямі додати ту, яка є. Для цього вистачить основний томатний соус змішати з будь-яким гострим соусом в пропорції 1:1. Про температуру випікання піци Не нехтуйте попереднім розігріванням духовки для випікання піци. Те наскільки розігрітою буде Ваша духовка, впливає на те, яку консистенцію та аромат матиме ваша піца пеппероні. Піцу потрібно пекти швидко та агресивно, при максимальній температурі. Але для цього слід не розкатувати її надто тонко і не викладати зверху на неї надто багато. Приготування піци пеппероні