Ідеально підходить для зустрічі з друзями: підготуйте заздалегідь, щоб зменшити стрес у вечір або заморозьте для швидкого вечері.
Смажений рис, в тій чи іншій версії, присутній практично в кожній азіатській кухні. В основному, використовуються залишки рису того, що є в холодильнику або коморі, як би страва із залишків. Це основна, досить скромна версія, китайського смаженого рису. По суті, до такого рису, на початку приготування, можна додати шматочки будь-якого м'яса, роблячи страву ситнішою, розширити асортимент овочів, також додати подрібнену зелену цибулю та / або кінзу. Головне пам'ятати, що м'ясо повинно бути з тих частин туші, які вимагають лише швидкої теплової обробки (вирізка, куряча грудка і т.д.) і те ж саме стосується овочів. Адже рис готується в воці і всі процеси відбуваються швидко. Відмінно, в такій страві, також проявляють себе морепродукти, які також дуже добре вписуються в загальну концепцію страви. Я готувала смажений рис як гарнір до свинини чар сіу і моєю метою було не ускладнювати страву, щоб все-таки, свинина була головною на столі. Ви ж не бійтеся експериментувати з доповненнями використовуючи як основу цей рецепт! І ще одне, рис для такої страви треба зварити напередодні або принаймні 8 годин раніше і поставити в холодильник. Тоді він буде розсипатися й не збиватися в грудку при смаженні.
Парові тефтелі зі свинини та рису – це китайська бенкетна страва, яку готують на особливі свята, як Новий Рік (звісно ж за китайським календарем), дні народження чи об’єднання родин, тощо. І як на так святкову страву, готувати ці тефтелі, родом з провінції Хубей (та, що зі столицею Ухань, яка для всього світу тепер має не надто приємні асоціації), напрочуд просто. Я б сказала простіше ніж більшість щоденних страв китайської кухні:-)). А така цікава назва у них тому, що китайцям вони нагадують перлини, тобто коли рис обліплює м’ясо, вони виглядають немов ті перлини. Проте зустрічала я в різних текстах такі назви як «сніжні тефтелі» чи навіть «сніжки». Але «перлові» тефтелі - це якось більш вишукано. Отож, на цьому і зупинимось, адже вони такі смачні та поживні, що й назва має бути відповідною. Готують ці тефтелі в пароварці, яку слід застелити пергаментом, адже тефтелі дуже липкі. В оригіналі, найчастіше їх готують на сушеному бамбуковому листі. І не лише тому, що тефтелі липкі, а й щоб не згубити жодної рисинки. Адже страва ритуальна, святкова і забобонним китайцям нічого хорошого це не віщує, зокрема втрату достатку. То, щоб не відривати зубами ті тефтелі від дна пароварки й не губити рисинок та жити у достатку увесь рік, не забудьте застелити пароварку. Нехай не бамбуковим листям, а пергаментом, але це працює. В оригінальних рецептах для цієї страви використовують клейкий рис. І це напевно єдине відходження від автентики яке я собі дозволила, але, попри те, що клейкий рис у мене є, я вирішила поекспериментувати з думкою про Вас, адже його не так легко знайти. І я використала рис для суші, який теж круглозернистий і дуже клейкий. І вийшло відмінно, тож не переймайтесь й використовуйте його. Щодо решти складових, то як будь-який класичний рецепт, і ці тефтелі мають безліч інтерпретацій. Хтось додає сушені креветки, хтось замість них дає відмочені сушені гриби, хтось водні каштани дає для хрускоту. Я зупинилась на найпростішій версії, але ніхто не забороняє Вам експериментувати. І кілька слів про соус. Він дуже простий в приготуванні, обов’язково його робіть. Як будь-яка страва на пару, і ці тефтелі хоч смачні та соковиті, але ж ми з вами не немовлята й можна собі дозволити трішки яскравості смаку. До речі, якщо любите пікантне, перчик чілі до соусу теж можете вкришити.
Це найкращий спосіб приготування розсипчастого рису який я знаю. Цей метод ще жодного разу мене не підвів. Ви можете змінювати кількість рису відповідно до ваших потреб. Легко можна зменшувати або подвоювати кількість. Просто дотримуйтесь пропорції води і рису. Можете також змінювати склад спецій на свій розсуд. Спеції представлені в рецепті особливо добре підходять для азіатських страв.
Такий китайський сливовий соус ідеально підходить до м'яса, особливо до качки та свинини. А також являється класичним додатком до славетної качки по-пекінськи, на пару з соусом хоісін. Часто його також подають й до весняних рулетиків та й до страв з локшини. Але підходить сливовий соус не лише до страв китайської чи азіатської кухні. Він збагатить смаком й Ваші звичайні страви, надаючи їм смакові нотки ф'южн. На його основі можна також готувати інші соуси та діпи в китайському стилі. Наприклад розвести сливовий соус 1:1 з соєвим соусом чи з гострим соусом чілі. В магазинах, у відділах де продають усе для суші, можна купити його готовим, але навіщо? Якщо в сезон слив його можна приготувати дома і він буде дуже близький за смаком, але повністю натуральним. Колір приготовленого соусу може відрізнятись відповідно до сорту використаних слив.
Традиційна суміш спецій китайської кухні, яка з легкістю додасть китайський акцент навіть буденним стравам. Класичний склад спецій - це китайська кориця кассія, бадьян, сичуанський перець, гвоздика і насіння фенхелю. Залежно від регіону, в суміш спецій деколи додають і інші інгредієнти (при тому, що суміш далі називається "5 спецій":-)), такі як імбир, аніс, мускатний горіх, кардамон або куркуму ... Часом замінюють одну зі спецій. Тільки кассія, бадьян і сичуанський перець залишаються незамінними. Китайці, які розбрелися по білому світу, популяризували цю суміш спецій і в інших країнах, в основному азіатських, але не тільки. Суміш спецій "5 спецій" можна купити і в готовому вигляді, але приготовлена вдома безсумнівно ароматніша і цікавіша. Касія, або ж китайська кориця, це другосортна (якщо можна так сказати) кориця, яка споріднена з цейлонською корицею, звичною нам, тільки має трохи інший посмак, легку гіркуватість і трошки інший аромат. Але її сміливо можна замінити звичайною корицею. Що стосується сичуанського перцю, його не варто замінювати. У нього настільки унікальний присмак і аромат, що варто ускладнити собі життя і пошукати його в інтернет-магазинах, в яких не складно його знайти. Додавати суміш спецій "5 спецій" можна у китайські страви, крім того, вона також відмінно підходить до качки, гуски або свинини, приготовлених самим звичним чином.
Страва, можна сказати, вкрай швидкого приготування. Ну як майже все у сковорідці вок, хоч насправді таку печінку можна готувати і без неї, у великій сковорідці, на сильному вогні. І печінка може бути будь-якою. У мене ніжна теляча, а можна використати свинячу, курячу, індичу, тощо. Головне тут правильна техніка смаження. Тому перед приготуванням, прошу в обов’язковому порядку прочитати статтю про те, як готувати у сковорідці вок, навіть якщо страву будете готувати без неї, у іншій зручній Вам сковорідці. Адже техніка буде такою ж, яку називають технікою швидкого смаження з помішуванням, що відбувається на сильному вогні, короткий період. Як результат, Ви отримуєте дуже соковитий продукт з неймовірним ароматом. Така печінка, в поєднанні з імбиром, соєвим та устричними соусами, тим паче не залишить Вас байдужими. Це така собі страва ф’южн, або ж, якщо китаєць хотів би собі приготувати печінку і мав під руками вок, то зробив би він це якось так:-). І Вас закликаю так собі зробити, адже це так смачно! Ну і по нюансах, з надією, що вже всі до цього моменту прочитали статтю про смаження у сковорідці вок, то у мене лиш залишається тут усіх заспокоїти, що за так короткий час Ваша страва не згорить (якщо звісно ж, з переляку не перестанете мішати:-)) й не буде пожежі й страва навіть буде корисною. Адже олії мінімум, Ви не досмажуєте до грубої олійної шкірочки, ніщо не димить та й китайці – це одна з найздоровіших націй, як більшість азійців в принципі й практично усі з них, регулярно мають справу з воком. Навіть супи в них готують:-), в них же ж тушкують і навіть бамбукові пароварки на вок зверху ставлять і так варять на пару. Й люблять та шанують свій вок неабиякою любов’ю і як їх розумію. Моєму великому воку напевно років 8, з кожним роком, смажити у ньому все легше та краще (з кожним роком він все чорніший та після року він вже практично антипригарний, навіть без олії). І якщо смак азійської кухні Вам сподобається, то раджу собі придбати такий інструмент. У воку все ще смачніше. Але купувати його слід не в популярних магазинах з посудом, а в спеціалізованих магазинах азійських продуктів, як AsiaFoods, де продають справжні китайські сковорідки вок, адже європейські чи просто західного зразка, ті що в мережевих магазинах, мають лиш спільну назву, а технічно, - це геть інший посуд, особливо ті з фабричним антипригарним покриттям. Просто майте це на увазі. І ще кілька слів про інгредієнти. Цибуля шалот, це по суті аналог нашої кущівки чи «сімейної» цибулі, цибулини якої мають специфічний, дуже приємний, дещо інший аромат. У нас продають її в супермаркетах, не дешево. А от осінню і весною можна придбати таку цибулю дешевше на ринку у бабусь, що продають її для садіння. Вони ще й з радістю повибирають Вам найбільшу (бо як пояснила мені одна з них, що для садіння краще мала:-)). Ця цибуля дуже широко застосовується в азійській кухні, значно більше ніж проста жовта ріпчаста цибуля. Але як не маєте її, звісно можна використати і звичайну цибулю. Щодо імбиру та часнику то все просто, як і з зеленою цибулею. Щодо соусів, якщо не зрозуміло що це таке, прошу читати статтю про базові інгредієнти азійської кухні. Але їх тут замінити не можна. Але якщо будете готувати інші страви азійської кухні, то вони Вам стануть у пригоді.
Рецепт страви адаптовано з кулінарної книги китаянки Ян-кіт Со (Yan-kit So) "Classic Chinese Cooking". Чудова страва китайської кухні з регіону Сичуань, який славиться чи не найцікавішою кухнею у всьому Китаї, а також пікантністю свої страв та широким використанням сичуанського перцю, що приємно пощипує при споживані і має особливий неповторний присмак та аромат. Назва ж страви "Курка пенг-пенг", походить від назви палиці, якою товкли м'ясо курки, щоб розм'якшити волокна. Хоч в оригіналі рецепта використовуються курячі грудки відварені в бульйоні, насправді можна використовувати не тільки варені грудки, а й печені чи смажені та й взагалі будь-які м'ясні залишки печеної курки з вчорашньої вечері. В рецепті також присутня пікантна рослинна олія з перцем чілі. Її можна купити готовою, досить часто таку олію, не зовсім китайську, переважно оливкову, можна зустріти на полицях магазину. Але можна зробити її й самостійно, як радить автор рецепту, прогрівши разом 250 мл арахісової або кукурудзяної олії з 12-ма розчавленими сушеними перчиками чілі. Потім слід перелити олію в чистий посуд, не проціджуючи, і ще кілька днів настоювати, для кращого смаку, хоч придатною до споживання вона буде одразу. Не нехтуйте також відмочуванням огірків в холодній воді з льодом. Це їх зробить надзвичайно хрусткими, що подарує додаткове смакове задоволення.
Стір-фрай з огірків зі свининою - це дуже просто і дуже смачно! А смажені огірки смакують відмінно й це цікавий досвід пізнання їх в незвичному амплуа. Й таку цікаву страву можна зустріти як в китайській, так і в корейській кухні з невеликими відмінностями. Але загалом, важко знайти дві ідентичні страви, адже кожен, хто готує, має своє уявлення як нарізати огірки: пластинками, кружечками чи товстими брусками. А ще, які додатки класти до огірків. Зустрічається стір-фрай з огірків й з креветками, або взагалі вегетаріанський варіант з пікантним соусом й інколи з арахісом або горіхами кеш'ю. Тут Вам пропоную свою інтерпретацію все ж таки китайської страви (копаючи глибше в корейську кухню, можна в ній знайти чимало страв адаптованих з країн які свого часу панували в Кореї, як Японія та Китай), адже основні риси страви скоріше китайські. Але чия б ця страва не була, - це однозначно смачно! Ключовим аспектом приготування цих огірків є сильний вогонь, з рештою, як у випадку з будь-яким стір-фрай й приготуванні у воці. Інакше це вже не буде стір-фрай, а просто тушковані огірки. Аромат буде іншим, як і смакові нотки. Тож не бійтесь сильного вогню, а опановуйте його!:-) Щодо огірків, то вони можуть бути не лише ґрунтовими, а я довгих сортів. Які маєте. Головне їх правильно підготувати: вишкребти середину, посолити й почекати, щоб стік зайвий сік, сполоснути й відцідити. А вже крохмаль у соусі не дасть решті огіркових соків надто розрідити страву. При бажанні, якщо не любите пікантних страв, перчик чілі можна не додавати, або зменшити його кількість відповідно до своїх вподобань.
Китайські салатні кошички з м'ясом - це популярна у світі класика китайської кухні. Пропоную Вашій увазі свою версію кошичків, по рецепту адаптованому з чудової книги китайської кухні Yan-Kit So "Yan-Kit's Chinese Cooking". Така порційна закуска в їстівному "посуді" ідеальна для святкувань та просто дружніх посиденьок. Її можна споживати руками, що робить закуску придатною й до шведського столу. Використовуючи цей рецепт, можна приготувати пікантні кошички з будь-яким видом м'яса. Свинина та курка не менш вдало ніж яловичина впишуться в загальну смакову гаму. Хоч список інгредієнтів, як для більшості класичних китайських страв, досить широкий, але якщо Ви полюбляєте страви китайської кухні, часто використовувані інгредієнти, такі як устричний соус, густий соєвий соус й рисове вино, Вам знадобляться. Деякі інгредієнти можна замінити більш поширеними і я це вказувала в переліку інгредієнтів. Сушені гриби шиїтаке можна купити у відділах супермаркетів з азіатськими продуктами, які в наш час не є рідкістю, або ж купити у спеціалізованих інтернет-магазинах. Наповнення кошичків, тобто пікантну м'ясну начинку, хоч і бажано готувати у сковорідці вок, але не обов'язково. Головне смажити на сильному вогні і організувати роботу так, якби Ви готували у сковорідці вок. Не зайвим буде перечитати правила приготування у сковорідці вок, якщо не часто практикуєте цю техніку приготування їжі.
Качку по-пекінськи за всіма правилами готують довго, дотримуючись ряду процедур: роздування шкіри (спеціальним насосом), ошпарювання, тривале обсушування, а потім запікання в розпеченій печі. Шкірка вважається найціннішою. Тому, якщо Ви завжди, незалежно від виду птиці, шкірку зрізаєте або віддаєте поціновувачу поряд - ця страва не для Вас. В домашніх умовах я оминула роздування через складність процедури і, звичайно ж, печі у мене також нема. Але результат, який був отриманий внаслідок всіх модифікацій, мені сподобався, і скажу, що вдалось краще ніж очікувала. Скоринка була такою як треба! Дуже хрусткою і соковитою. ДУЖЕ ВАЖЛИВО: купувати не домашню качку, а качку саме пекінської породи. Її без проблем можна знайти в супермаркеті та іноді на ринку при лотках, де продають курей бройлерів. Домашня качка має занадто багато жиру і занадто товсту шкіру. За всіма правилами, качку по-пекінськи подають з мандаринськими млинцями, соусом хоісін, цибулею і огірками. А от від ресторану залежить вже, чи загорнуть Вам в млинчик шматочок м'яса зі шкіркою чи лише хрустку шкірку. В останній раз, коли їла качку по-пекінськи в китайському ресторані в китайському районі у В'єтнамі, в млинчик загортали лише хрустку шкірочку, що мене здивувало. Раніше такого не зустрічала. А м'ясо порубали і подали з рисом, обсмаживши все в воці. Зізнаюсь, я більше люблю коли зі шкірочкою потрапляє і м'ясо. Соуси, зазначені в рецепті, можна купити у відділі з азіатськими продуктами в супермаркеті або там, де продають все для суші.
Спеції, імбир, часник, соєвий соус зливаються в пряному соусі, роблячи звичайне куряче м'ясо, незвичайним. Найголовніше для приготування цієї страви - це підготовка! Все відбувається дуже швидко і у Вас всі інгредієнти, порізані і розкладені, повинні бути під рукою. Інакше на кухні буде царювати хаос і ніякої смакоти не вийде!
Як метод, так і інгредієнти широко використовуються в китайській кухні. Це одна з тих страв, яку швидко зготують прямо у Вас же на очах у китайській закусочній. Будь то в Китаї чи в Європі, в китайському кварталі. Готуючи в воці немає часу ловити гав. Врахуйте це і приготуйте всі інгредієнти заздалегідь. Поріжте, подрібніть, помийте все що потрібно і розкладіть по мисочках, щоб не метушитись істерично по кухні, шукаючи те чи інше, поки сковорода чадить на всю! Щоб дізнатись більше як правильно готувати у сковорідці вок, читайте статтю ТУТ.
Про тушковані бичачі хвости Такі тушковані бичачі хвости - це практично класика китайської кухні, а оскільки це класика, то й рецептів цієї страви багато, і кожен має свою якусь особливість. Але скажу вам, якщо ви любите бюджетні, але дуже ароматні шматки м'яса та азіатську кухню, Вам ці тушковані бичачі хвости точно сподобаються. Мало що може прирівнятись до глибини їх смаку та аромату. У них не лише колір інтенсивний:-). А ще, разом з надзвичайно смачним м'ясом у Вас ще й чимало соусу, яким ні з ким не хочеться ділитись:-). Це як мрія до локшини чи рису! В разі чого, знайте, цю тушковані хвости можна заморожувати чи готувати суттєво заздалегідь. І заморожування, і повторне розігрівання, не впливають на смак. Хіба що, як кожна тушкована страва, і ця, у другому випадку, стає ще смачнішою. Про китайське вино Шаосин Одразу напишу про китайське вино Шаосин. Я його купувала у Польщі. У нас бачила на кількох інтернет-сайтах за не зовсім пристойними цінами. Але, його дуже легко замінити, адже цього вина дуже подібний до сухого хересу, попри те, що перше виготовляється з рису, а друге з винограду. І у нас можна купити дуже хороший вітчизняний херес. А можна взагалі замінити простим білим сухим вином, як Совіньйон чи більш різкий рислінг. Тобто, нехай відсутність цього, трохи екзотичного інгредієнта Вас не зупиняє, адже тушковані хвости у китайському стилі страва дійсно дуже смачна і у даному випадку, більшість інгредієнтів дуже звичайні. Кілька слів про тушкування Як кожну тушковану страву, і бичачі хвости потрібно повільно тушкувати, але простота приготування полягає у тому, що не потрібно над стравою довго стояти. Вистачить обсмажити шматочки м'яса, хоч можна і цього не робити, а просто скинути все добро у казанок чи каструлю й повільно та ніжно тушкувати. Але, якщо для Вас якість має значення більше ніж сила власної ліні, обсмажуйте м'ясо обов'язково! Страва буде набагато глибшою смаком, чого часто бракує тушкованим стравам. Але не азіатським, за що, зрештою, їх так люблять у світі. І наша сім'я не виняток. Старша донька, Емма, ще зранку пританцьовує, як знає, що на вечерю у нас буде азіатська страва. А менша Стелла, на нюх чує (аромати такі, що не сплутаєш) коли потрібно роздавати не ножі з вилками, а палички:-), бо роздавання столового приладдя до столу це її обов'язок:-). І так, вона у свої 3 роки майже справно їсть паличками зі спеціальною, гумовою, дитячою насадкою до них, щоб вони тримались рівно і до купки:-). Ми ж сім'я яка шаленіє за азіатською кухнею:-). Приготування тушкованих бичачих хвостів
Цзяоцзи – китайські вареники чи пельмені, або якщо бути точною, то один з їх видів, адже насправді, усіляких вареників та вареничків, з різноманітними назвами в китайській кухні ну дуже багато. В чому особливість цзяоцзи – це продовгаста форма півмісяцем. Бувають вони або просто з м’ясом або з овочами з м’ясом, інколи з додаванням морепродуктів. Подають їх вже в соусі чи з соусом збоку. Залежить від регіону чи вподобань того, хто готує. Спосіб приготування їх буває теж різним: варені у воді, смажено-парені (як ці), варені на пару чи навіть смажені у фритюрі. Я пропоную Вам версію смажено-парених цзяоцзи, які готуються за доволі незвичною технологією, яку навіть перейняли японці для страви гіоза (це по суті і є цзяоцзи, запозичені з Китаю, що привезли японські військові, що повернулись з воєнних дій у Китаї, лиш японська версія з більш тонкого тіста й з більшою кількістю часнику). Й скажу Вам, це одна з найсмачніших страв китайської кухні, яка до речі, теж часто є на святкових столах, особливо під час тривалого святкування Китайського Нового Року. І як усе, що є на китайському святковому столі, й ця страва має своє значення - цзяози символізують успіх. Цей рецепт цзяоцзи з яловичим фаршем, не так популярних, як зі свинини та пекінської капусти, але не менш смачних. Увага, коли замісите тісто, воно обов’язково має відпочити, щоб тонко та легко розкачувалось, але, вкрай важливо добре його вкрити харчовою плівкою чи злегка вологим рушником, або воно не обсихало. Таке тісто обсихає швидше ніж класичне. Загалом, не обов’язково цзяоцзи смажити і потім парити, можна просто відварити у воді чи на пару, але такий комбінований метод приготування дає дуже цікавий результат: хрумкий низ і ніжний верх. Щодо соусу, то можна його окремо не готувати, можна просто подати приготовані цзяоцзи з соєвим соусом. Але звісно ж, з ним смачніше.
Це один з моїх найулюбленіших супів, з категорії тих авторських, самих-самих! Моя нелюбов до супів в принципі і життєва потреба мого польського чоловіка мати тарілку супу кожен день до обіду (виховання таке), змусили мене з особливим завзяттям розпочати експерименти на тему супу. І знаєте, полюбити суп можна, головне знайти (або, в моєму випадку, створити) ті свої супи, які хочеться їсти і насолоджуватись! Смак качиного супу буде ще багатшим, якщо після проціджування бульйону додати кілька грибів шиїтаке. У мене, в момент приготування, цих грибів не було. Печериці не підійдуть. А ось устричний гриб на багато краще підходить зі своєю смаковою нотою до супу з качки.
Рецепт адаптований з кулінарного сайту My Kitchen присвяченого в основному азіатській кухні. Рецепт тіста залишила практично повністю незмінним, лише додала менше цукру в тісто і замість пшеничного глютену використала крохмаль, а замість гонконгського борошна з низьким вмістом глютену використала звичайне пшеничне борошно, а ось начинку відкоригувала трохи, адже маю немало джерел китайської кухні й у всіх начинка цих булочок різна. Все як з борщем: у кожного свої секрети:-). Я, начитавшись, підкоригувала начинку для китайських парових булочок за власними смаковими вподобаннями. До речі, рецепт тіста настільки хороший, що його можна використовувати для булочок з різною начинкою, навіть з картопляною або з джемом. Вони виходять дуже ніжними завдяки крохмалю в тісті. І ще: я вигадала до них соус, який відмінно доповнює ці булочки. В оригіналі їх подають без соусу. Без соусу вони також смачні, яле моєму польському чоловікові практично до всього потрібен соус. До речі, ці булочки часто подають до сніданку в багатьох готелях азіатських країн де багато китайців. Без зайвої скромності зізнаюсь, ці вийшли набагато смачніші ніж ті, які мені доводилось будь-коли куштувати. Китайські парові булочки можна заморожувати після приготування. Після охолодження загорнути в поліетиленовий пакет і покласти в морозильну камеру. Розморожувати повільно в холодильнику. Розігрівати на пару. Будуть як свіжоприготовлені!
Риба приготовлена по мотивах рецепту з моєї улюбленої книги китайської кухні, про яку вже не одноразово писала, "Yan-kit's Classic Chinese Cookbook" by Yan-kit So. Таку хрустку, смажену у великій кількості олії, рибу під густим кисло-солодким соусом можна знайти практично в кожному другому, у крайньому випадку, кожному третьому китайському ресторані чи забігайлівці. Це одна з найвідоміших рибних класичних страв китайської кухні. І це один з найсмачніших способів приготування риби з усіх мені відомих. Під таким соусом будуть їсти рибу ті, навіть хто її не любить. Навіть донці, яка останнім часом не надто полюбляє рибу, вона смакувала і не було звичних нарікань: "Чому знову риба?!":-). Ті, хто люблять пікантні страви, можуть додати до соусу, при обсмажуванні цибулі, порізаний перчик чілі. Ми з чоловіком дуже любимо пікантні страви, але готуючи для всієї сім'ї, включаючи старшу доньку, мушу робити страви не гострими. Таким чином, готувати можна будь-яку не жирну рибу. Хоч автор рекомендує використовувати морську рибу, мені здається, річкова була б не менш смачною під таким соусом. Особливо мені сподобалась техніка смаження риби. Після маринування, рибу слід ретельно просушити паперовим рушником та покрити яєчним білком. А потім запанірувати в крохмалі. Таке панірування дає неймовірну хрустку шкірочку, яка навіть витримує кілька хвилин під теплим соусом. Але чудес не буває, навіть найхрусткіша шкірочка не буде триматись вічно, тому, не зволікайте й одразу після приготування подавайте страву. А своїх рідних можете скликати до столу, як тільки починаєте смажити рибу. І ще одне, не пересмажте рибу. Не бійтесь сильного вогню. Рибі кімнатної температури потрібно зовсім мало часу, щоб приготуватись. Те смажте її надто довго. Як тільки вона підрум'яниться, вона готова. Але для цього потрібно добре розморозити рибу, якщо використовуєте заморожену і довести до кімнатної температури. Це запорука хрусткої шкірочки та соковитої м'якоті.
Рецепт адаптований з книги "Gok cooks Chinese" by Gok Wan.За що я люблю китайську кухню крім смакового балансу і насиченості страв, так це за те, що майже все готується досить швидко. Головне добре і заздалегідь підготуватись до цього швидкого приготування, бо вок (глибока сковорідка, в якій готується величезна кількість азіатських страв) не любить чекати. Треба все мати під рукою, робити все швидко, постійно помішуючи. Хоч цей рецепт і порушує деякі принципи такого приготування, бо гомілки деякий час обсмажуються на не дуже сильному вогні і навіть на хвилину або й дві можна відлучитись. На гарнір до цієї страви я подавала швидко обсмажену у воці, на кунжутній олії, пекінську капусту, просто заправляючи її соєвим й устричним соусом, посипаючи підрум'яненим насінням кунжуту. Все більше відкриваю для себе всі грані цього чудового демократичного овоча!
Цей кукурудзяний суп з куркою хоч і має китайське походження, популяризований він став у "Західному світі", а саме в Америці, а далі в китайських забігайлівках по всьому світі. Всі переглянуті мною рецепти в різних джерелах були настільки прості, що навіть попри мою любов до кукурудзи, суп не подавав надію на надзвичайний смак. Але трішки поміркувавши й використавши свій кулінарний досвід, вдалось створити чудовий, ароматний навіть, як виразився мій чоловік, есенціональний смаком суп. Й простенький кукурудзяний суп, який переважно готують з готовим бульйоном та консервованою кукурудзою, перетворився на особливий, сповнений смаку, цікавий суп. Звичайно ж, зі свіжої кукурудзи, з ароматною куркою та пряною засмажкою. Готуючи кукурудзу, воду в якій вона варилась зазвичай зливають. І дарма! В ній залишається чимало смаку кукурудзи. Й у цьому супі ця вода є основним носієм смаку. Завдяки чому, суп насичено кукурудзяний. Крім того, курячі грудки, з домашніх бройлерів, які мають смак домашньої курки, але в них значно більше м'яса ніж в домашньої курки, перед варінням підрум'янюються в каструлі в якій потім вариться суп. Це надає аромат підрум'яненого м'яса не тільки курячим грудкам, а й супу. Адже на дні каструлі залишаються підрум'янені ароматні частинки, які потім переходять в засмажку й в суп. Попереднє обсмажування цибулі, імбиру та часнику допомагає додатково добути з них особливий аромат і солодкість з цибулі. Ці всі додаткові і майже не обов'язкові кроки роблять суп особливим, ароматним та насиченим смаком. Раджу Вам не спрощувати процесу приготування. В кінці приготування до супу додається крохмаль. Це доволі часто вживана техніка загущування супів та соусів в китайській кухні. Те саме стосується яєць, які після часткового збивання, вливаються тонким струменем в гарячий суп. Але вже не для загущування, як часто це робиться в французькій чи навіть грецькій кухні, а для створення додаткової текстури в супі. Така техніка приготування також часто зустрічається в китайській кухні. Якщо любите гостре, при приготуванні засмажки можна додати 1 свіжий чи сушений червоний перчик чілі розрізаний навпіл, а потім дістати його коли суп вже буде готовий.
Смажена локшина в сковорідці вок напевно одна з найпоширеніших страв у світі, на рівні з піцою та лазаньєю. Так як і китайське населення розповзається по світу, так і їх кухня набуває нових поціновувачів у всьому світі. Також у різних країнах світу не мало забігайлівок зі швидкою китайською їжею на виніс. Смажена локшина з овочами - це одна з основних страв таких закладів. Та й у самому Китаї видів таких страв є дуже дуже багато. Відрізняються вони набором овочів, видом локшини і соусом. Без особливих зусиль можна приготувати і вдома смажену локшину, яка буде в рази краща і поживніша аналогів з пунктів продажу їжі на виніс. Це швидко, та й що приховувати, втягуючи смачно! Літо і осінь - це напевно найкращі пори року щоб готувати такі страви. Так як достаток овочів настільки тішить, що кольорова і смакова гамма обмежується лише фантазією. Пам'ятайте тільки, щоб закладати овочі в такій черговості: чим довше готується, тим раніше відправляється в сковорідку. Ну і постійно мішати! Крім перерахованих в рецепті овочів можна використовувати також стручкову квасолю, цукіні або кабачок, нарізаючи смужкою, а також баклажан, кукурудзу, солодкий перець і так далі. Читайте більше про цю техніку готування в статті: "Як готувати у сковорідці вок"
Про походження курки кунг-пао Курка кунг-пао чи гунбао (дивлячись хто до якої вимови схиляється) - або ж курка вихователя спадкоємця імператорського престолу (ця приставка кунг-пао у перекладі означає титул "придворного охоронця", а саме титул "вихователя"), класика китайської кухні з провінції Сичуань. Якщо вірити легендам, вигадав цю страву славетний китайський придворний гурман, що жив при династії Цин і займав вище загадану посаду. І хоч звучить все пафосно та складно, по суті, це справжній фаст-фуд, дуже легкий та простий у приготуванні. Головне пам'ятати про те, щоб вчасно замаринувати курячі грудки. І за океаном, курка кунг-пао позиціюється не як східний придворний смаколик, а як звичайнісінький, хоч і дуже смачний, фаст-фуд. Шматочки злегка пікантної, дуже соковитої та ніжної курки, швидко обсмажені й припущені в густому, кисло-солодкому соусі з арахісом та ароматною зеленою цибулею. Повірте, це дуже смачно! При бажанні, можна зробити як роблять поза Китаєм й таким самим чином приготувати не лише курку, а й свинину чи навіть телятину. Про сичуанський перець В переліку інгредієнтів до курки кунг-пао вказаний сичуанський перець. І він є дуже характерним для цієї страви, як і ще величезної кількості страв з провінції Сичуань. Його можна без проблем придбати в українських інтернет-магазинах спецій, а можна просто не використовувати. Його смак зовсім інший аніж у більш відомих видів перцю, більш пряний, з характерним пощипуванням, що викликає тимчасове оніміння на язиці, тому якщо його нема, не замінюйте, лиш упускайте. Буде смачно навіть без нього. Про обсмажування курки Дуже важливо при приготуванні курки гунбао, не пересмажити курку. Її потрібно смажити на дуже сильному вогні та дуже коротко, як майже всі страви у воці. Тут потрібно забути про бабусині настанови, довго та повільно, "дивись, бо згорить", "чому такий вогонь великий". Щоб не спалити, потрібно постійно помішувати й смажити лічені хвилини. Більше про те, як правильно готувати у сковорідці вок, читайте в однойменній статті на сайті. Щодо решти, то все дуже просто. Особисті рекомендації щодо подачі цієї страви під технікою приготування курки кунг-пао. Приготування курки кунг-пао
Рецепт адаптований з книги "Yan-Kit's Classic Chinese Cookbook" by Yan-Kit So. Свинина чар сіу - це одна з найпоширеніших страв китайської кухні, крім того інгредієнт низки інших страв до складу яких входить ця чудова, повна смаку свинина. Відповідно її продають не лише в ресторанах, як страву, але і в магазинах, як інгредієнт. Тому, якщо любите китайську кухню, раджу одразу приготувати побільше для того, щоб потім насолоджуватись смаженим рисом або локшиною зі свининою, паровими булочками чар сіу і навіть просто незвичайним, не китайським бутербродом з цим надзвичайним м'ясцем. М'ясо маринується від 8-ми до 24-х годин, а потім запікається на грилі, барбекю або ж в духовці з обвівом, як це робила я. В Китаї часто додають в маринад червоний харчовий барвник, щоб надати йому характерний колір. Я цього не робила, оскільки намагаюсь уникати всього ненатурального в їжі, де це можливо. Стосовно частини туші для свинини чар сіу: з урахуванням тривалого маринування та методу приготування м'яса, я волію брати шию. М'ясо виходить дуже ніжним і дуже соковитим! Та можна також брати товстий край, м'ясо буде більш сухим, можна кострець або окіст, а можна реберця, що також дуже смачно, правда кількість кісток ... Зазвичай свинину чар сіу подають без соусу, адже вона вже сповнена смаку і соковитості. Та мені таки захотілось, тому придумала його сама. Робити соус до страви чи ні, вирішувати Вам. Мені ж з соусом смачніше.
Хоч мені вже вдалось кілька безпрограшних рецептів рульки зібрати на своєму кулінарному сайті, ця китайська рулька мій фаворит. Аж захотілось дописати "довічний":-)! Але не зарікаюсь. Тим не менш, скільки б я не зарікалась, що не буду більше в житті їсти варену рульку, оскільки мала негативний досвід і в Польщі, і в Чехії, і в Німеччині (там теж частіше можна натрапити на жахливі рульки, ніж на смачні й саме тому я всі рульки допікала), ця варена рулька все змінює! На відміну від своїх європейських аналогів, китайська рулька дуже дуже ароматна та інтенсивна смаком. Зовсім не відчувається жирність, а консистенція її просто чудова. М'ясо та шкірка так і тануть у роті. У Вас навіть з'явиться бажання кістку добре відполірувати, бо як таке добро залишати?!:-). А як додатковий бонус, після приготування рульки в соєвому соусі, залишається неймовірно інтенсивний відвар, що після вистигання, застигає до консистенції майже холодцю. І він стане прекрасною основою для простого азіатського супу. Вистачить лиш локшину відварити та порізати ароматну зелень! Не марнується нічого. А ще, попри орієнтальність страви, склад тут доволі простий, а інгредієнти, що можуть комусь здатись екзотичними, можна легко замінити без компромісу зі смаком. Цю страву я робила для відзначання тогорічного китайського Нового Року. Як колись вже писала, в нашій сім'ї ми святкуємо багато усього, чого в Україні не святкують:-). Ми любимо свята, особливо ті, що розширяють культурні горизонти, особливо наших дітей та вчать їх толерантності та поваги до чужої культури, чого, попри сучасне явище глобалізації, часто в сучасному суспільстві бракує. Ну і кожне свято, це додатковий привід приготувати якісь особливі страви. Минулого року, на святкування до нас приходили мої батьки, ще ті любителі азійської кухні!:-)На перше у нас був кисло-гострий суп з морепродуктів (так швидко змели, що не встигла сфотографувати), на друге ось ця китайська рулька в соєвому соусі та кілька соусів до неї, таких як до курки по-хайнаньськи, вони дуже добре сюди підходять, на гарнір був смажений рис і як додаток азійський салат з огірка. А на десерт печиво з передбаченням. Емма, старша донечка, строчила передбачення, а я ліпила печиво:-). Рецепт печива ще вимагає вдосконалення, тому на сайті з'явиться лиш згодом. Все це попивали китайським зеленим чаєм та пивом, під приємну китайську музику, якісні підбірки якої можна знайти на Youtube. Вечір був дуже вдалим і все було смачно! Я це все пишу до того, що може захочете заглибитись в китайську культуру й собі приготувати китайський вечір. Отже, маєте приблизний інструктаж:-). Для приготування рульки, в рецепті використовується два види соєвого соусу: світлий та темний. Світлий, це той який знайомий усім, саме той який подають до суші, тощо. Темний соєвий соус густіший й навіть солодкуватий та дуже інтенсивний смаком. При чому, якісний темний соєвий соус дешевший, ніж якісний світлий. І його також без проблем можна придбати у нас. Читайте етикетки. У великих супермаркетах його можна знайти й інтернет-магазини з азійськими продуктами завжди мають його в наявності, адже він входить до складу багатьох китайських страв. Але, при великому бажанні, його можна замінити світлим соусом. Лиш тоді, додати на 1 ст.л. цукру більше, щоб збалансувати страву. Але якщо любите китайську кухню, раджу придбати цей соус. Він Вам знадобиться, ним можна приправляти супи та соуси. До речі, смаком від віддалено нагадує супну приправу з маленьких темних пляшечках - Маггі чи Вегета (не пам'ятаю, так чи інакше то була рідкісна гидота), з тією різницею, що смак темного соусу дуже шляхетний, менш різкий і повністю натуральний. Як бачите з рецепта, приготування рульки в китайському стилі, страви класичної, дуже легке. Головне не поспішати, запланувати все у часі й по суті, той довгий час, рулька сама готується. Є час на свої справи чи приготування додатків. Й попри це, у Вас виходить страва, що закарбовується в пам'яті на довгі роки:-).