Хоч багато хто боїться братись за приготування еклерів, насправді все дуже просто і такі тістечка приготувати набагато легше, чим найпростіший торт. Потрібно лиш дотримуватись загальних правил випікання заварного тіста. Про них я писала в рецепті основного заварного тіста. І, при формуванні тістечок, використовувати або наконечник "зірочка" або просто зробити борозни на поверхні виделкою. Це не для краси, а для того, щоб еклери краще підросли та менше тріскались. З цією ж метою, перед випіканням, слід скропити сформовані еклери водою, краще всього з розпилювача, такого який використовується для зволоження рослин та в перукарнях. Хоч тріщини на поверхні тістечок теж не біда, оскільки еклери завжди покривають глазур'ю. Головне щоб гарно виросли та не впали під час вистигання. Саме через ризик опадання не можна відкривати духовку перші 15 хвилин випікання, коли тісто починає рости. Та пропікати їх слід ретельно, не виймати раніше ніж слід. З них має вийти вся волога. Саме тому, після випікання, еклери слід залишити до повного вистигання в виключеній духовці, з привідкритими дверцятами. Можна цього не робити, але це вбереже Вас від розчарування, якщо трішки не допекли.
Історія походження соусу бешамель Соус бешамель - входить до групи, так званих, материнських соусів у французькій кухні. Адже на його основі готується ще ряд інших соусів, про які я напишу нижче. Існує кілька версій походження цього соусу. За однією легендою, славетний соус бешамель вигадав найвідоміший кухар своїх часів, Франсуа Де Ла Варенн, придворний кухар короля "Сонце", Людовика XIV. Саме Ла Варенна вважають основоположником французької високої кухні і саме він був натхненником не менш славетного Огюста Ескоф'є. А названий цей соус в честь гофмейстера при дворі того ж короля, Луї де Бешамеля. А за іншою легендою, вигадав його сам Луї де Бешамель, а Ла Варенн лиш опублікував рецепт соусу бешамель у своїй книзі про французьку кухню. А як було насправді, залишається лиш здогадуватись. Я пропоную вашій увазі мою просту інтерпретацію класичного соусу бешамель. Про техніки приготування соусу Є чимало рецептів та технік приготування класичного соусу бешамель. Дехто, перед тим, як почати основне приготування, вварює молоко з цілою цибулиною, прянощами та лавровим листом, дехто додає більше молока по співвідношенню до масла та борошна, щоб довше поварити соус і виварити смак борошна, який, як на мене, після обсмажування і так практично не відчувається. Хтось дотримується теорій, що молоко потрібно додавати тільки гарячим до масла з борошном, а хтось, що тільки холодним. Але насправді, технічно, це немає абсолютно ніякого значення. Лиш додаючи холодне молоко, потрібно трохи довше чекати на загустіння соусу бешамель. Кілька слів про ру Що має значення, так це ступінь обсмажування борошна з вершковим маслом, так званого ру. Чим рум'янішим воно буде, тим інтенсивніший смак буде у соусу бешамель, але тим і меншу зв'язувальну силу буде мати таке ру. Це потрібно взяти до уваги. Тобто, якщо досмажите ру до виразного бронзового відтінку та легкого горіхового аромату, то молока потрібно буде менше, оскільки сила загущування його менша ніж просто у золотистого. Про консистенцію соусу Відповідно до того, для чого вам потрібен соус бешамель, можна змінювати пропорції молока та ру. Чим рідший соус вам потрібен, тим менше потрібно борошна та вершкового масла. Подані нижче пропорції створюють соус бешамель ідеальний для запіканок, приготування лазаньї та інших подібних страв. Якщо ж його використовувати у ролі власне соусу до основних страв, можна зробити бешамель дещо рідшим, взявши, скажімо, по 40 грамів борошна та масла на 500 мл молока. Соуси, які походять від соусу бешамель: Соус морне: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 100 грамів улюбленого сиру (в оригіналі сир Грюєр, інколи змішаний з сиром Пармезан) та 30 грамів вершкового масла. Соус гірчичний: у соус разом з молоком потрібно додати приблизно 1 ст.л. сухої меленої гірчиці або вже в готовий соус 2 ст.л. діжонської гірчиці. Петрушковий соус: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 15 грамів подрібненої петрушки. Соус нантуа: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 60 мл вершків, 80 грамів ракового масла й щедру щіпку меленої паприки. Соус субіс: приготування соусу бешамель потрібно розпочати з тушкування в маслі 1-ї цибулини порізаної кубиками, далі додати борошно та молоко, а в кінці приготування додати ще 125 мл вершків і щіпку цукру. Існує ще чимало соусів, які походять від соусу бешамель, значно складніших ніж ті, що перечислені вище, але для них вже потрібно публікувати окремі рецепти, щоб зберегти автентичність та передати технологію приготування. Дивіться відео-рецепт приготування соусу бешамель: Приготування соусу бешамель
Ще один спосіб подати один з кращих французьких сирів, сир камамбер. Цього разу в напівсолодкому, осінньо-зимовому виконанні. При запіканні, смак сиру трохи змінюється, стає ще вишукуваннішим і цікавішим. Замість камамбера можна використовувати сир брі, це сири які відрізняються лише регіоном походження. У Нормандію, батьківщину камамбера, рецепт цього сиру потрапив завдяки монаху з містечка Брі, який навчив варити цей сир нормандську жінку, що надала йому притулок. Тільки сир брі у своїй класичній формі продажу трикутником, менше підходить для такого запікання.
Шоколадний мус - це розкішний десерт, не лише для шокоголіків, що ще й до непристойності простий у приготуванні. Коли будете ним пригощати рідних та друзів, не розповідайте, що готувати його так легко. Це просто зведе нанівець всю ілюзію вишуканості цього десерту:-). Шоколадний мус виходить дуже смачним, таким пухким, але водночас інтенсивним смаком, з приємним посмаком апельсину та п'янкого лікеру. Можна, звичайно ж, і без лікеру, теж буде смачно, але для дорослих раджу не обмежувати це задоволення, бо воно того варте:-). Приготувати шоколадний мус можна як за годину до подачі, так і за день до свята. А ще, скажу Вам, не застиглий мус теж дуже смачний. Ті, хто облизували миски з вимішування мусу, були дуже задоволенні:-). Тому, якщо дуже хочеться, то можна готувати його собі так, щоб насолодитись одразу:-). Отже, хоч усе дуже просто, все ж таки є декілька нюансів, щоб шоколадний мус вийшов досконалим: 1) Обов'язково пильнуйте правил прогрівання маси на водяній бані. А саме, щоб дно посуду з інгредієнтами, не торкалось води. Пишу це не дарма, адже якщо буде торкатись, то дуже легко перегріти спочатку жовтки, а потім і шоколад. 2) Не відходьте від жовтків на водяній бані. Спочатку довго здається що вони не гуснуть, що ніщо не відбувається, але вже як почнуть гуснути, то перетворення від дещо загустілого крему до солодкого омлету, триває менше ніж пів хвилини. І як тільки почала маса густіти, додавайте шоколад. Готування на водяній бані потрібне для того, щоб пастеризувати жовтки та зробити мус дещо густішим. Не потрібно чекати аж маса сильно загустіє. 3) Не перегрівайте шоколад. Як тільки розтанув й маса стала доволі м'яка й однорідна, знімайте з вогню й збивайте вершки. 4) Правильно змішуйте шоколадну масу з вершками. Спочатку потрібно додати трішки збитих вершків до шоколаду, добре вимішати, щоб зробити масу більш легкою та ще більш охолодити, а далі, вже ту полегшену масу додавати до вершків. І не навпаки. Це все потрібно, щоб не перегріти вершки (вони просто осядуть) й зробити масу легшою, щоб з меншими втратами вимішати шоколад з вершками. 5) На останньому етапі змішування шоколаду з вершками, мішати слід лопаткою, а не вінчиком, щоб зберегти якомога більше повітря в вершках. Ну от і все. Як почитала правила, то здається все складнішим, ніж є насправді. Але все просто, головне почати, а пишу, усі нюанси, щоб Ви робити все обізнано та свідомо й щоб не залишити місця на промах. Адже Ваша радість з приготовленої страви чи десерту, це й моя радість, тому, як мама-квочка, нав'язую Вам оці усі настанови:-). При бажанні урізноманітнити шоколадний мус, його можна зробити з цедрою будь-яких цитрусових (головне, щоб це була цедра, а не шкірка), з будь-яким алкоголем, не лише апельсиновим лікером, а можна, наприклад, використати Амаретто, ром, особливо темний, чи навіть м'ятний лікер. На етапі прогрівання жовтків, можна додати улюблені спеції й зробити цей мус винятковим. А ще, можна змінювати й сам шоколад. Любителі солодших десертів оцінять мус з молочним шоколадом або навіть білим, а ті, що надають перевагу гіркому шоколаду, оцінять мус з шоколаду з 80-90% какао маси. А я вже зовсім скоро поекспериментую з четвертим видом шоколаду, рубіновим. Він неймовірно смачний, дещо фруктовий й дає красивий, натуральний, рожевий колір. Отже, поле для експерименту безмежне. Успіху Вам у цьому!
Французькі тости - це одна з найпоширеніших французьких страв, яка в оригіналі називається Pain Perdu, хоча на багатьох мовах і в багатьох країнах можна знайти свою версію назви та рецепту цієї страви. З французької, назва цієї страви буквально означає "втрачений хліб", так як готують її з булки або хліба, що втратили свою свіжість. Рецепт дуже простий, але при тому, дуже легко зіпсувати цю нехитру страву як французські тости. Ідеально приготовлені тости повинні мати хрустку скоринку і ніжну, майже кремову м'якоть. Щоб у Вас вийшли тости як треба: 1) Гарненько збийте яєчно-молочну суміш. Якщо білки добре не відділені, вони з'являтися шматками на тостах, що зіпсує і вигляд і смак; 2) Добре просочіть тост, щоб м'якоть після прожарювання була кремовою. Але врахуйте, занадто довге просочування загрожує тим, що тост розвалиться в Ваших руках так і не дійшовши до сковорідки; 3) Добре прогрійте сковорідку перед додаванням просочених тостів, якщо цього не зробити, молочно яєчна суміш почне витікати і у Вас замість тостів, буде солодкий омлет з булкою:-); 4) Смажте на помірному вогні, не поспішайте. Тосту потрібно час підрум'янитися і просмажитися в середині. Занадто сильний вогонь швидко підрум'янить верх, а всередині тости залишаться холодними і непросмаженими. Ось мабуть і все! Успіху Вам і смачних тостів!
З клафуті все настільки просто, що навіть той, хто нічого в житті не пік, справиться з ним з легкістю. Тісто подібне як для налисників, яке потрібно збити до однорідності, бажано не перезбити, лише стільки скільки потрібно, щоб всі інгредієнти добре змішались. Всі інгредієнти додаються разом, лише потрібно збити все разом. Не потрібно нічого окремо збивати чи розтирати. Навіть кісточки з черешень не обов'язково видаляти! Хоч я і видаляла, потім їсти приємніше. Хоч найкласичніша версія цього пирога - це клафуті з темними черешнями, пекти його можна й зі світлими черешнями, з вишнями та з іншими ягодами і фруктами. Для себе, я до класичного тіста додала ще цедру лайму. Мені дуже подобається поєднання лайму й черешні. Але, звичайно ж, цедру можна і не використовувати. І ще одне, клафуті завжди гарно піднімається, роздувається, але потім, за законами фізики, так само гарно опускається. Це нормальне явище і так має бути. Це не бісквіт.
Емма була під таким враженням від нашого спільного приготування цього простого пирога, що ще довго «пекла» його на своїй іграшковій кухні і годувала ним ляльок :-) Клафуті - цезонний і простий десерт. В оригіналі, цей французький десерт готується з черешнями або вишнями, при чому з кісточкою! А на справді, готувати його можна з будь-якими сезонними фруктами та ягодами. Ідеальний для кухонних радощів з дітьми :-)
Після публікації рецепта зеленого тапенаду, мене так часто запитували про класичний, що вирішила все ж опублікувати і його. Цей рецепт з моїми пропорціями і змінами, так як готую його я. Як у випадку з будь-якою класичною стравою, а ще й народною, рецептів є безліч, як борщу. Анчоуси можна замінити пряною кількою, а цедру додавати за бажанням. Я дуже люблю поєднання чорних оливок з цедрою лимону, тому додаю. Деякі додають кілька листочків базиліку, деякі не додають винного оцту. Але як на мене, він красиво все загострює. Тапенад чудово смакує на свіжому хлібі, до баранини і риби. А у Белонікі бачила чудову ідею: равлики з листкового тіста з тапенадом. Пробувала, смак дивний! Як його використовувати і куди додавати, Вас може обмежити лише Ваша фантазія!
Крутони, вони ж грінки з часником, чудовий французький винахід, служать відмінним доповненням до салатів або супів. Я ще не зустрічала особи яка б їх не любила. Ви можете відразу зробити велику кількість і зберігати в герметичній ємності кілька тижнів. Хоча вони не зберігаються! Ваші близькі з'їдять крутони з часником швидше, навіть без супу і салату.
Майже всі люблять та чекають на сезон редиски. Один з перших весняних овочів. Але не всі знають, що зелень редиски теж їстівна і багата вітамінами та корисними мінералами. Мало того, зелень редиски має свій незвичайний смак, який вона передає стравам. В французькій кухні редиску подають з вершковим маслом та сіллю, а з зелені готують салати, супи, тушкують в маслі та начиняють нею пироги. Чому б і нам не використовувати цей сезонний продукт на повну силу? Наступний раз, коли вириваєте редиску на своєму городі, чи купуєте у бабусь в пучку з зеленню, не викидайте зелень, а приготуйте цей чудовий крем-суп. Ідеальним додатком до цього супу з зелені редиски будуть крутони з часником, вони ж більш вишукана форма грінок. Або ж просто обсмажений хліб натертий часником. Смакові нотки часнику будуть дуже доречні. Також, при бажанні, в кожну тарілку можна додати обсмажений бекон, половинки перепелиних яєць, або, щоб було вже зовсім по-французьки, навіть яйце пашот можна додати. Кремовий жовток вдало доповнить суп і за смаком і за консистенцією.
В оригіналі, яйця Жаннетт це не французька класика, а просто відома страва за рецептом матері відомого французького кулінара, Жака Пепіна, про яку дізналась з його біографічної книги. В тому рецепті був часник, петрушка замість цибулі й лиш трішки винного оцту в заправці. Я переробила їх на свій смак і вони неймовірно смачні, попри свою простоту. І це відмінний спосіб використати надмір варених яєць, який напевно є у всіх після Великодня. Хоч яйця Жаннетт настільки смачні, що варто навіть зварити яйця спеціально для їх приготування. Вони підходять як для вишуканого сніданку, так і для закуски, навіть до святкового столу. Зверніть увагу, фаршировані яйця краще обсмажувати на сковорідці з антипригарною поверхнею. У своїй кухні я не часто такими користуюсь, але для поодиноких приготувань, вони стають у пригоді. І якщо мова про приготування яєць а ля Жанетт, то це саме той випадок. І не бійтесь, начинка не випаде, вона гарно підрум'яниться й добре відійде зі сковорідки, головне не поспішати й рум'янити, аж утвориться тонка рум'яна шкірочка на поверхні. І обов'язково робіть до яєць соус, без нього вони будуть прісними на смак. При бажанні урізноманітнити смак яєць, можна додати до начинки трішки готового хрону, поекспериментувати з зеленню та видами оцту, тощо. Головне дотримуватись основних пропорцій.
ПРО ЯЙЦЯ-КОКОТЯйця-кокот або ж яйця запечені в індивідуальних керамічних формах, - це класика домашньої французької кухні. Це та страва якою в той чи інший час снідала, чи обідала, більшість французьких дітей, котрим її готувала мама чи бабуся. До речі, яйця лише на сніданок – це скоріш англо-американська традиція. А у Франції, омлет чи ті ж яйця-кокот можуть бути навіть вишуканим ланчем чи легкою вечерею. І зізнаюсь, що це навіть мені, попри мою гастрономічну відкритість важко сприймати. Та такі яйця, запечені з соковитим шпинатом, трьома видами сиру та сметаною, яка надає страві соусної консистенції, я б могла навіть і на вечерю з’їсти. Не дарма по всьому світу набули популярності заклади з концепцією «Сніданок цілий день», котрі спеціалізуються лише на сніданках у будь-яку пору доби. Бо деякі сніданки хочеться їсти постійно:-). Це один з них! Спробуйте! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЯЄЦЬ-КОКОТ З 3-МА ВИДАМИ СИРУЗагалом, все геть просто, складаєте усе разом й печете. Головна особливість приготування полягає у тому, щоб стежити за готовністю яєць і вчасно страву дістати. Залежно від того чи Ви хочете рідкий жовток, чи вже повністю приготовлений. Можна також пекти яйця у водяній бані, поставивши форми з ними у жаротривкий посуд наповнений водою і так пекти. Пекти потрібно буде довше, але більше шансів не пропустити потрібний ступінь готовності. Щодо додатків, то вони можуть бути різними. Тож не бійтесь експериментувати. А з чим би Ви не готували Ваші яйця-кокот, найкраще їх подавати з хрумким хлібом. А що може бути краще домашнього хліба на заквасці. Вчіться пекти ідеальний домашній хліб на заквасці з моїм кулінарним курсом «Випікання на заквасці без танців з бубном».Тоді кожен Ваш сніданок буде вже особливим! ПРИГОТУВАННЯ ЯЄЦЬ-КОКОТ З 3-МА ВИДАМИ СИРУ:
Є чимало різних суфле, ще більше їх рецептів. Хтось робить їх на самих білках, хтось ледве один додає, але як би вони не робились, зазвичай вони пухкі, ніжні, в деякі з них, в основному не солодкі (технологія приготування солодких суфле є дещо іншою) тріскають, стрімголов піднімаючись догори й потім усі без винятків, дещо сумно опадають, згідно з законами фізики. Навіть для суфле закони фізики як для всіх, тому в ресторанах їх намагаються подати до столу якнайшвидше, доки конструкція ще вражає. Тим не менш, спробувавши суфле, неодмінно хочеться повторити і не раз. Адже в наш час, готувати їх легко і це так смачно. Чому в наш час? Тому, що на кожній кухні є якийсь міксер і яйця давно не є розкішшю, як колись у романтичні та бурхливі часи XIX ст. Часи Байрона, Гюго, Едісона і навіть Наполеона. Часи пишних суконь, промислових переворотів, гучних винаходів, а ще й досі разючих класових відмінностей. Коли для простого люду розкішшю були яйця, не кажучи про мідні миски для збивання білків (вважалось, що в інших вони просто не зіб'ються) й не було прислуги для цієї монотонної роботи, так стояти і їх колотити примітивним вінчиком. А зараз, все збивається, змішується за 5 хвилин. А за ще 25 у сучасній духовці, у Вас на столі страва, що колись тішила лиш аристократії. Щоправда, перші суфле були десертними, солодкими й з'явились згодом. Вони трішки простіші, менш вичурні, але тим не менш, цікаві й дуже смачні. А це просте сирне суфле вкрай смачне навіть після вистигання. Зазвичай, для солодких суфле форми ретельно змащують маслом та посипають борошном аби вони росли, не тріскали й підіймались догори. Але, для не солодких суфле правила дещо інші й набагато краще для смаку, посипати форму твердим сиром, а не борошном. Яка ж божественна шкірочка виходить по краях. Така, що хто б вже там вважав на ті тріскання. Але якщо для Вас принципово аби підіймалось суфле і не тріскалось, тоді посипайте форму не сиром, а борошном і то ретельно, щоб не було прогалин. Сирне суфле дуже самодостатнє. Воно може бути сніданком, легким обідом чи вечерею, або ж закускою на формальній вечері. Я його люблю в якості легкого обіду вихідного дня, просто в товаристві листового простого салату.
У Європі люблять їх вже давно, так як і в Америці. І нам пора з ними познайомитись. Ці найтонші, хрусткі тости придумані самим метром французької кулінарії, Августом Ескоффье, названі на честь австралійської оперної співачки Неллі Мельба. У Європі та в Штатах їх можна купити готовими, розфасованими. Але навіщо? Якщо їх так легко зробити вдома.
Сніданок займає особливе місце в нашій сім'ї. Це початок дня, ранкова зустріч люблячих сердець за ранковим столом. Завжди хочеться щоб цей стіл з сніданком був смачним, корисним, адже це настрій на цілий день! Особливо я люблю неквапливі сніданки вихідних днів. В один з цих днів, я завжди печу оладки або млинці, це вже встигло стати нашою сімейною традицією, яку дуже полюбляють домочадці. В інший ранок вихідного дня, роблю щось, на що хронічно не вистачає часу в робочі будні. Яйця-кокот - це одна з тих страв до сніданку, які займають трохи більше часу ніж зазвичай ... Але результат того вартий! :-) Пропоную Вашій увазі 2 протилежні за смаковими відчуттями варіанта яєць-кокот - навіянні, улюбленою у багатььох, італійською кухнею, а також і скандинавською, до якої я відчуваю особливий трепет …
Одна з моїх найулюбленіших закусок. Так швидко готується і завжди йде на ура! Посипати й приправляти насправді можна чим завгодно. Ця версія моя улюблена. А посипала я всю цю красу, неймовірно ароматним, іспансько-французьким, червоним перцем есплет (Espelette). Цей перець є одним з ключових елементів баскської кухні; його насичений аромат, з нотками диму, завдяки додатковому сушінню в печах, не залишає байдужим жодного кулінара. Ось і мене він полонив! Матимете змогу, будете за кордоном (у Європі), потрапите в якийсь магазин для гурманів, роздивіться навкруги, можливо Вам потрапить на очі невелика склянка з написом Piment d'Espelette, беріть не вагаючись! Не пошкодуєте! А до того часу, можете сміливо використовувати звичайний червоний перець пластівцями.
Дуже ароматна суміш спецій, за рецептом американського кулінара Брайана Полсіна, що спеціалізується на французькій кухні, особливо на м'ясних виробах. Її можна додавати не тільки в паштети, а в усі ковбасні вироби і натирати свинину, качку і навіть курку перед запіканням. Ці спеції додадуть особливий французький шарм Вашим м'ясним стравам.
Про яблука в тісті Такі яблука в тісті не залишать нікого байдужим. Готувати їх досить швидко, тісто просте у приготуванні, а результат настільки тішить, що важко зупинитись їх їсти. Хоч все просто, до цього рецепту яблук в тісті я дійшла не одразу. Усі рецепти яблук в тісті, що попадались мені на очі, мали або надто щільне тісто, або таке, що просто стікало з яблук. За цим рецептом яблук в тісті, тісто трішки густіше ніж на налисники. Воно утворює золотисту, не надто щільну і навіть трішки хрустку шкірочку на поверхні яблук. Якраз те, чого й хотілось досягнути. Про правильне смаження Дуже важливо смажити яблука в достатній кількості олії. Якщо олії буде замало, як би на перший погляд парадоксально це не звучало, тісто вбере значно більше олії. А все тому, що менша кількість олії не буде в змозі утримати стабільну температуру після опускання в неї кружечків яблук в тісті. А стабільна висока температура потрібна, щоб почала формуватись рум'яна шкірочка на кружечках яблук, яка не буде пропускати олію всередину. Тому: 1) Яблука повинні "плавати" в олії! 2) Викладати кружечки яблук в тісті лише тоді, коли олія буде добре розігрітою, навіть можна почекати аж поки вона почне потріскувати; 3) Смажити яблука в тісті партіями, не викладаючи надто багато за один раз; 4) Викладати смажені яблука в тісті, на тарілку застелену паперовим рушником, щоб той вбирав рештки олії з поверхні яблук. Про обкачування яблук у борошні І ще одне, що досить рідко зустрічається в рецептах яблук в тісті. Перед занурюванням у тісто, яблука обкачуються в борошні, щоб тісто краще прилягало до поверхні яблук й рівномірно їх покривало. Про розмір порції В рецепті наведена кількість яблук на 4 невеликі порції. Якщо плануєте робити більше яблук в тісті, збільшуйте кількість інгредієнтів в тісті пропорційно. Приготування яблук в тісті
Рійєт - це легко! Все до непристойності просто. Змолоти і насолоджуватися. І не треба пів дня стояти на кухні, як у випадку зі звичайними паштетами. І яке поле для експериментів !! Про м'ясо для страви Рійєт можна робити з будь-якого м'яса приготованого методом конфі або просто з залишків тушкованого м'яса, просто додайте свіжі спеції, трохи жиру для кремової консистенції і насолоджуйтеся. Кілька слів про рійєт Я, особа, що не розуміє паштетів. У мене навіть складні паштети (які не раз пробувала готувати з цікавості, а раптом сподобається) не викликають особливого апетиту. Можу їсти, а можу й з легкістю відмовитись. Але рійет, - це щось інше, щось таке близьке моїй українській душі, нехай навіть французького походження. Це більш шляхетний родич, улюбленого в Україні та Польщі, смальцю зі шкварками :-). Рецепт мого улюбленого смальцю до хліба шукайте вже на сайті :-). Вдалих вам експериментів!
Ще один рецепт зі шведської книги рецептів про шведський стіл у Швеції "The Swedish Smörgåsbord". Хоч само печиво у книзі називається французьким імбирним печивом. В різних джерелах це печиво порівнюють до імбирних пряників, таких, які традиційно печуть на Різдво, але консистенція у цих зовсім інша, хоч смак дійсно нагадує різдвяний. Й консистенцію воно має дуже хрусткого печива, не пряника. Це імбирне печиво у вигляді паличок, така його форма вказана у рецепті, ідеально підходить до кави. Його смак чудово доповнює цей шляхетний напій. З чаєм смакова гамма печива якось "губиться", краще тоді зі склянкою теплого чи холодного молока подавати його тим, хто кави не п'є. В рецепті імбирного печива використовується золотий сироп (golden syrup), який ще називають світлою мелясою, побічний продукт, що отримують в процесі виготовлення цукру й який має характерний приємний аромат і насичений золотистий колір. В інтернет просторах є чимало рецептів "домашнього золотого сиропу" з цукру, води та лимонного соку, але це один з тих продуктів, який не варто робити дома, адже він навіть близько немає якостей оригіналу. Краще замінити його медом і тоді результат буде відмінний й мед має всі якості які потрібні для цього печива. А якщо ще й візьмете гречаний мед, то й аромат буде особливим.
Свій домашній майонез я готую завжди на цільному яйці. Так він виходить легшим смаком, пухкішим, і навіть білішим. Я не додаю гірчиці, так як мені не подобається гірчинка в майонезі, яку вона дає. І завжди готую майонез виключно на домашніх яйцях. Ще й не дописала, але вже уявляю ті дебати про сирі яйця, які зараз почнуться. Я вірю в те, що домашні яйця несуть менше ризику для зараження сальмонельозом, ніж яйця з птахоферми. Просто через умови їх утримування (мало місця, рідкі прибирання приміщення) і, у великій мірі через те, чим годують бідних пташок (кістково-мясним борошном із загиблих товаришів, що несе найбільшу загрозу зараження здорових птахів сальмонельозом). Будучи дитиною, яка проводила літо в селі, я навіть не чула про сальмонельоз, а моя бабуся і тим більше. Тепер, будучи дорослою жінкою, купую яйця у знайомих бабусь і насолоджуюся домашнім майонезом і навіть доньці даю, так як в ньому впевнена. Вірю також, що якщо чогось дуже боїшся, це з тобою обов'язково трапиться:-) Ось я вже з незапам'ятних часів насолоджуюся різними тартарами, карпаччо, суші і домашнім майонезом, і мені навіть в голову не приходять всілякі дурниці. І як бачите, я, Слава Богу, здорова!:-) І Вам того ж бажаю! Живіть легше! Не дайте всяким страхам заважати Вам жити! У світі і так повно негативу, навіть без різних фобій!
На відміну від класичного чорного тапенаду, смак цього більш різкий, з кислинкою. Мигдаль же надає приємний хрускіт. Тапенад можна використовувати як соус, відмінно підійде до м'яса, курки, риби або ж до картоплі. Змішайте трохи тапенаду з вершковим маслом і заправте відварену картоплю, а можете додати й до печеної, не пошкодуєте. Так як майже усі інгредієнти консервовані, такий тапенад зберігається з місяць в холодильнику.
З цим грибним соусом все гранично просто. Потрібно лише стежити щоб томатна паста не пригоріла, інакше соус буде з гіркуватим.
Про заварні пампушки Заварні пампушки - це класика французької кухні, яка адаптувалась і в Британії, і в Канаді. І як з кожною класикою, ще й з такою контроверсійною назвою, як "Пуки монашки", є кілька версій, як вони з'явились, та чому у них така назва. Одна з них, найвеселіша, це та, що у десь у XV ст. в Мармутьєрському Абатстві в м. Тур, Франція, сестра Агнес, разом з іншими послушницями, готували вечерю для дуже важливого Архиєпископа Турського. Агнес серед тієї кухонної метушні готувала заварне тісто. І раптом, усі почули незвичайний, гучний звук, як дзвін органу. Всі обернулись і зрозуміли, що це була Агнес:-). А вона з того переляку та конфузу механічно опустила ложку з заварним тістом в розпечену олію поруч. Й пампухи вийшли настільки смачні, що далі тісто вже робили спеціально для них:-). Наскільки це правда, не відомо. Лише відомо, що в історії кулінарії, в свій час, ці заварні пампухи називались по-різному, як: "вітряні пампушки", "пукаючі путани", "пук пук", "зітхаючі монашки", тощо. А все тому, що консистенція у них повітряна й заварне тісто роздувається коштом повітря. А ці пампушки настільки ніжні й м'які у середині, що їх асоціюють або з монашками, що "ближче до Бога" або з путанами, що дарують іншого роду насолоду:-). Так чи інакше, це найнезвичайніші пампушки, які я робила чи їла. Й увага, їдяться вони теж легко! Просто тануть у роті:-). Після 5 пампушків і далі здається, що нічого і не їла:-). Будьте обережні, вони казкові!:-) А ще, це пампухи, які можна зробити дослівно за пів години. Все швидко і просто! Про заварне тісто Щодо приготування, то правила тут такі ж, як для приготування класичного заварного тіста, це лиш ароматизують додатково. А саме, дуже важливо добре просушити борошно після заварювання, щоб тісто аж почало прилипати до дна. І перед додаванням яєць, дещо остудити тісто, збиваючи його, щоб яйця не "зварились" при додаванні до тіста, що аж пашить. Про смаження пампушок А щодо смаження, то все стандартно: багато олії, добре розжарити її й смажити партіями пампухи, не викладаючи надто багато за один раз, на помірному вогні. А взагалі, готувати заварні пампухи швидше та простіше ніж будь-які інші пампухи. Приготування заварних пампушок