Рецепт цих рулетиків я привезла з собою з тогорічної різдвяної поїздки до Фінляндії. Ними пригощав нас наш товариш сім'ї з Фінляндії, Йонас, з яким мій чоловік потоваришував ще у студентські часи, під час року навчання в цій північній країні за студентською програмою Erasmus. І як я не одноразово писала, Фінляндія тісно увійшла в наше сімейне життя, в якій сауна відіграє значну роль, інтер'єр у нас дома має скандинавські акценти, плоскі фінські житні хлібці у нас завжди є в хлібниці й холодну пору року ми завжди зустрічаємо з особливим ентузіазмом. Ну і звісно, час від часу я готую фінській страви. Ця страва - це такий собі ф'южн, авторська страва нашого товариша, який дуже любить готувати. Й в оригіналі, вона з копченим, сиров'яленим м'ясом оленя і на фото ця закуска теж з ним, бо приїхала до дому, привезла м'ясо оленя й одразу почала відтворювати пригощання. А насправді так само буде смачно з будь-якою копченою, сиров'яленою шинкою, з будь-якого виду м'яса. Це швидко в приготуванні, вишукано, незвичайно й дуже смачно! З фінського столу на український! Смачного! Дрібно порізана, ледь відчутна цибуля додає страві якоїсь зухвалості та приємної пікантності. Якщо Вам свіжа цибуля у стравах надто різка (хоч там її геть небагато), то можна її посолити. Вона дещо зм'якне й гіркота не буде виразною. Щодо розмарину, то можна його не використовувати, але з ним точно яскравіше. І ще одне. Мені найбільше смакують ці рулетики свіжо приготовленими. Хоч можна їх і наперед накрутити й тримати загорнутими у фользі, як наш товариш і робив, накрутив їх на всі свята:-).
Ті, хто слідкують за моєю кулінарною творчістю довше, знають, як я люблю не звичайні поєднання в салатах та канапках. Як і салати так і канапки я дуже люблю, але не банальні, а цікаві, в яких грають між собою різні текстури, різні смакові відтінки зливаються у чудові поєднання, яких хочеться спробувати ще і ще. Ця канапка саме така, як і більшість тих, які виставляю на своєму кулінарному сайті. Манго чудово відтіняє смак сиров'яленої шинки, а сир, вносить свою ніжну смакову ноту, надаючи канапці "тіла", базилік та бальзамічний оцет бадьорять весь смаковий ансамбль. І коли б здавалось, що можна ще хотіти, відчувається чудовий присмак зернового, насиченого смаком житнього хліба, який поєднує все разом. Смачного Вам перекусу!;-)
Нагадаю, є два види весняних рулетиків. В'єтнамські і китайські. В'єтнамські не смажать, а китайські, поширені також і в Таїланді і на Філіппінах, смажать. По суті, в рулетики можна загорнути що завгодно, аби тільки не дуже багато і соус щоб був до них. Рецепт традиційного соусу ниок-чам вже подавала раніше. Його Ви можете знайти ТУТ. А підбираючи комплект продуктів для рулетиків, найправильніше керуватися принципом, щоб було щось хрустке, щось м'яке і щось "м'ясисте". Я дуже люблю поєднання огірка та авокадо. Крабові палички - це додатковий поживний інгредієнт. Можна використовувати шматочки смаженої або маринованої риби, шматочки вареної або смаженої курки. Такі рулетики дуже добре підійдуть для пікніка. Треба лише їх згорнути раніше і викласти на тацю чи тарілку щоб вони не торкалися один одного і добре підсохли, приблизно хвилин 20. Щоб не склеювалися. А потім вже скласти їх в лоток. Подавати з пікантним соусом.
В'єтнамські весняні рулетики, які на відміну від китайських весняних рулетиків подаються сирими, - це чудовий спосіб цікаво подати велику кількість овочів, трав та ще всіляких корисних смаколиків, які зазвичай часто ігноруються. І хоч загортається це все у рисовий папір з борошна з білого, чищеного рису, це і так корисніше та менш калорійно ніж навіть звичний нам пшеничний лаваш. Рисовий папір дуже тонкий і майже невагомий. Це настільки дієтично та корисно, що можна собі дозволити до них трішки багатший та калорійніший, але корисний, соус. Пропоную Вашій увазі черговий рецепт яскравих в'єтнамських весняних рулетиків, цього разу з креветками та авокадо. При бажанні, набір овочів можна змінювати чи доповнювати. Креветки можна замінити печеною чи вареною на пару рибою або куркою, а до загальної овочевої композиції додати огірки, смужки солодкого перцю чи сирого та хрусткого цукіні, тощо. Крім того, начинку можна посипати підрум'яненими зернятами кунжути чи іншими зернятами чи горіхами, це додасть додаткову смакову нотку та хрускіт. Після формування весняних рулетиків і до подачі, їх потрібно накрити злегка вологим рушником, щоб вони не обсихали. Але не надто вологим, оскільки від надміру вологи, рисовий папір буде надто розм'якати та розлазитись.
Рецепти фаршированих яєць набирають особливої актуальності у великодній та після великодній період. У більшості домогосподарств крашанок та писанок більше ніж їх хочеться з'їсти і фаршировані яйця - це чудовий спосіб їх утилізації у вишуканій манері. Хоч цей рецепт яєць з шинкою та зеленою цибулею настільки вдалий, що впевнена, спробувавши, захочеться приготувати їх не раз і в поза великодній період.Якщо будете варити яйця спеціально для цього рецепту чи для будь-якого іншого рецепту в якому яйця потрібно чистити, пам'ятайте, щоб занурювати яйця у киплячу воду. Тоді їх буде легше чистити. Те, що старі яйця чистити легше, ніж свіжі - це міф. Повітряна кишеня у старих яєць з одного боку, а не по всій поверхні. А от занурювання холодних яєць у киплячу воду, завдяки різниці температур, сприяє відходженню шкаралупи та яєчної плівки від яйця. Безліч разів перевірено і цей метод працює завжди. Яйця легко чистити й шкаралупа легко відходить, на відміну від тримання яєць в холодильнику тиждень чи два, перед відварюванням для фарширування.
Це вже третя канапка з ростбіфом на сайті. Чому? Адже правильно приготовлений ростбіф дуже смачний навіть в холодному вигляді і такі канапки набагато цікавіші ніж просто з шинкою. Глибокий смак відмінного ростбіфа - це вдале поле для експериментів, адже є дуже багато вдалих поєднань. Ця канапка розрахована на справжніх гурманів й такою не соромно навіть гостя пригостити в якості перекусу, оформляючи все як невеличкі артистичні канапе. Такий сендвіч з ростбіфом соковитий, ситний і гармонійний. При бажанні, ідентичну канапку можна приготувати й з рештками печеної свинини. Якщо у Вас немає соусу барбекю і самостійно його готувати теж не хочеться, тоді можна замінити цей соус кетчупом. Буде інакше, але смачно буде. Каперси теж можна упустити, хоч вони додають приємну кислинку з солонуватістю, яка так пасує до ростбіфа.
Завдяки безлічі експериментів, я все більше починаю любити кільку. Багато хто знає мою слабкість до всяких неформальних і нестандартних канапок, брускетт, кростіні, бургерів та просто сендвічів. Кілька відмінний матеріал для будування цілої канапкової композиції, як би бутерброд не називався. Кілька дуже поживна, в цьому вона мало чим поступається оселедцю, багата смаком вже сама по собі, та й ціна на неї дуже приємна!:-) Я все ж, перед додавання її в страви, люблю трохи помаринувати по-своєму. Шкода, що у нас немає свіжої або свіжомороженої кільки у продажі, так спробувала б її засолити у пряному маринаді. А так доводиться купувати кільку в олії, зливати масло та додавати нові шари ароматів та смаку. Для цих кростіні я використовувала в`ялені помідори власного приготування. Залишилося ще з літа небагато. Вони ніжніші магазинних. Як в'ялити помідори описано в рецепті супу з в'ялених помідорів. Дивіться ТУТ.
Сирні кулі – це чудова та невимушена товариська закуска для дружніх посиденьок чи вечірок. Таку страву легко готувати, вона завжди викликає захват, а залишки слугують чудовою помазанкою до канапок, вже після свята. Тож варто ближче розглянути цей американський винахід. А цим разом я пропоную Вам ознайомитись з сирною кулею по мотивах відомого соусу «Ренч» з додаванням бекону. Вершковий та напівтвердий сир приправлені гранульованим часником та цибулею, збагачені хрустким беконом та освіжаючою зеленою цибулею, - це таки дуже смачно! В стилізації «Гарбуз» до свята Хелловін чи без неї, просто подана як куля, така закуска не залишить байдужим нікого! Якщо є бажання, можна поекспериментувати з видами напівтвердого сиру, але не змінювати пропорції й кількість вершкового сиру, того, що зв’язує усе разом, має бути незмінною. Я використовувала свій домашній вершковий сир за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю». Це один з тих рецептів які готую найчастіше з книги. Він виходить таким неймовірно ніжним і не надто жирним. Тож якщо ще не пробували, спробуйте. Для урізноманітнення смаку, можна додати різні види трав, не лише цибулю. Кріп та петрушка теж будуть тут доречними. Щодо декорування, то я використовувала магазинний сир пластинками, той вид сиру який навряд чи коли придбала б просто для споживання. Натуральності у ньому дуже мало, але раз в року, для декорації можна щось таке собі дозволити. Я подавала сирну кулю з чипсами начос. Дуже смачно буде теж з різноманітними домашніми крекерами, грісіні, тощо.
Не стандартна закуска з багатою смаковою гамою. Печені в духовці пластинки баклажанів з оливковою олією з часником та базиліком, загорнуті у рулет з начинкою з солонуватого сиру Фета та багатими смаком в'яленими помідорами. Страва для всіх любителів баклажанів та середземноморської кухні. Саме середземноморські смакові акценти домінують у цих рулетиках з баклажанів з сиром Фета. При бажанні, цю закуску можна приготувати заздалегідь і тримати в холодильнику, склавши у лоток чи на тарілці, накривши фольгою чи харчовою плівкою. Рулетики з баклажанів з сиром Фета однаково смачні як в теплому вигляді, одразу після приготування, так і в холодному вигляді. При бажанні, баклажани для рулетиків з баклажанів з сиром Фета можна не пекти, а смажити на сковорідці. Але в такому разі вони вберуть значно більше олії. Баклажани мають ту ваду, що вбирають її величезну кількість при термічній обробці. Запікання баклажанів у духовці - це спосіб обмежити кількість олії яку вони вберуть. Солити баклажани перед приготуванням рулетиків не потрібно. Теперішні сорти не мають колишньої гіркоти. Я пробувала не раз з однієї й тієї ж партії баклажани солити перед приготуванням й не солити. Жодної різниці я не помітила, попри те, що в силу кулінарної діяльності, я навчилась помічати навіть найменші смакові нюанси страви. Тому не варто витрачати час на завчасне соління. Приправляючи страву сіллю загалом, потрібно мати на увазі те, що сир Фета вже доволі солоний, як і в'ялені помідори. Комусь може здатись, що солі й зовсім не потрібно.
Обацда - це одна з типових закусок баварських пивних садів та найпопулярніша закуска фестивалю пива Октоберфест. За легендою, страва з'явилась в 1920-ті роки, з потреби утилізації продуктів, що втрачали свою свіжість. Й швидше за все, першою почала подавати таку закуску Катерина Айзенрайх в найстарішій пивоварні світу Weihenstephaner Bräustüberl в місті Фрайцінг, яка тоді нею завідувала. Далі рецепт розповсюдився по всій Баварії під різними назвами: Obazda, Obatzda, Obatzter, O'batzter, Gerupfter, оскільки баварський діалект дуже багатий і немає уніфікованої назви цієї сирної закуски. В класичному варіанті, обацду готували руками, добре все розминаючи. За однією з теорій походження назви цієї сирної закуски, назва обацда виникла від слова gebatzt, що дослівно означає "перемішаний руками". Ми ж, живучи в час кухонної техніки, можемо з чистою совістю використати блендер. Я не належу до тих, хто "мазохізму ради" буде принципово робити все по-старому, коли це "по-старому" немає логічного обґрунтування, чому варто й досі робити так. Тому, я сама використовую у цьому рецепті блендер і Вам раджу! Як правило, для закуски беруть зрілий сир камамбер, а якщо любите сири інтенсивніші смаком, можна взяти й Лімбургер, який м'яко кажучи, на любителя, але його не рідко використовують. Щодо прянощів, то в класичному варіанті обацди присутня паприка, що надає закусці характерний колір та мелений кмин. Інколи обацду роблять злегка пікантною меленим перцем чілі. Цибулю для обацди можна й не поливати окропом, але я не хотіла, щоб вона була надто різкою та перебивала смак сиру. Вистачить часнично-цибульного аромату цибулі різанки, яка присутня у багатьох німецьких стравах. І ще одне, готуйте стільки обацди, скільки зможете з'їсти в той же день. Це одна з тих закусок яка стає гіршою з часом і найсмачніша вона, одразу після приготування. На другий день вона вже не смачна. Сир зрілий, стоячи в кімнатній температурі, навіть змішаний з іншими інгредієнтами, він продовжує ферментувати.
Начос, тобто чіпси з тортільї, вже давно встигли завоювати прихильників по всьому світі, але найбільше їх цінують в Мексиці та на Півдні США, де надзвичайно популярна кухня Текс-Мекс. В промисловому масштабі начос готують не з тортільї, а маси подібної до тіста як для тортільї. Але виникли вони саме з потреби утилізації пляцків тортільї не першої свіжості. В Мексиці, в ресторанах часто після того, як клієнт зробив замовлення, принесуть невелику корзинку з начос, щоб очікування на замовлену страву було приємнішим. Саме приготування домашніх начос займає дуже мало часу. Для приготування можна використовувати магазинні тортільї або грубший вид лавашу, чи приготувати домашні тортільї до якоїсь латино-амриканської страви, а з залишків зробити начос. При бажанні, після розкладання трикутничків на деку, можна посипати їх улюбленим сиром. Також, частину паприки можна замінити перцем чілі. А можна взагалі не використовувати паприки, тоді начос не будуть чорніти.
Популярна закуска на Близькому Сході. Проста в приготуванні. Це не що інше як відціджений густий йогурт (грецьго типу). Він має досить щільну консистенцію сиру. Приготовлений в домашніх умовах йогурт не підійде, бо він зазвичай занадто рідкий. Найкраще підійде йогурт грецького типу, густий і дуже смачний. Подають таку закуску з хлібом піта або будь-яким іншим свіжим світлим хлібом. Іноді таку масу використовують для начинки різних попередньо замаринованих або термічно оброблених овочів. Також, такий сир відмінно підходить до баранини, печеної картоплі, печених буряків, майже як соус. В Арабських країнах кульки лабне подадуть у складі Meze (mezze), набір з невеликих страв, які подають до сніданку, обіду або вечері. Обкатки для кульок можна робити будь-яку. Я дуже люблю лабне також з цедрою лимону і кропом, копченою паприкою і гранульованою цибулею або обкачані в арабської приправі Za'atar. Варіантів безліч!
Все настільки просто, що і рецептом назвати важко цей пост. Кількості відносні. Зрілість сиру також. Але я так люблю цю просту закуску, що вирішила все таки написати про неї. Одного разу спробувавши в готельному ресторані до сніданку, повторити те, що робили італійці, поєднуючи сир, мед і горіхи, втягнулася "суттєво" і назавжди. По суті, горіхи і мед підійдуть будь-якого овечого сиру. А що стосується самого сиру, гурмани "сироїди" знають, що він буває різною зрілості. Я люблю як і витриманий сир Пекоріно (Piccante), так і молодий, або солодкий (Dolce), як його ніжно називають італійці. А ще, така подача підходить до швейцарських зрілих сирів, австрійських і німецьких Bergkӓse, так званих гірських сирів, які при менш скромній подачі, нехай пробачать мене горяни, є просто не їстівними через їх "зрілий" аромату :-). Зізнаюсь, одного разу я викинула ексклюзивний дегустаційний набір швейцарських сирів, привезений зі Швейцарії. Як тільки відкрила на кухні, так запах такий стояв, що ледве змусила себе спробувати найніжніший з них, але потім відправила все в сміття, щільно закриваючи відро для сміття. Нехай пробачать мене швейцарці, не було чим дихати, а "аромат" з моєї підвальній кухні активно перелітав і в верхні кімнати. Треба було вживати заходів. А ми з чоловіком підвели для себе підсумок, що наші смакові рецептори не готові до смакової і ароматною гами шляхетних, витриманих швейцарських сирів :-). Треба ще шліфувати і шліфувати своє почуття прекрасного в їжі :-).
ПРО СУШІ-ЧОВНИКИ В ОГІРКАХ З КРЕВЕТКАМИНатхненницею цієї простої у приготуванні страви була моя менша доня Стелла. Вона часто має якісь гастрономічні ідеї та побажання і я їх втілюю. А особливо цікаві рецепти публікую тут. Так сталось і з цими суші-човниками в огірках, - це легкий, водночас насичений смаком варіант домашніх суші, який чудово підходить для святкових застіль, літніх вечірок чи фуршетів. Завдяки огіркам страва залишається легкою, а ніжні креветки додають вишуканості. Проте замість креветок може бути лосось, тунець чи копчений вугор або навіть ікра, для особливо святкових випадків. Це прекрасна альтернатива доставці. Усе робиться швидко й без зайвої мороки, а різноманітність начинки немає меж. Такі суші не потребують спеціального кухонного обладнання: жодних бамбукових килимків чи складних технік згортання. Все, що Вам необхідно, - це свіжі огірки, якісні креветки, правильно зварений рис та кілька додатків. Цей рецепт дозволяє подати суші дещо інакше, зазвичай, але так і цікаво і не банально. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИЩоб суші в огірках вийшли максимально вдалими, варто звернути увагу на кілька важливих деталей. Перш за все, обирайте щільні, свіжі огірки з мінімальною кількістю насіння. Вони найкращі для таких «човників» й гарно триматимуть начинку. Також бажано, щоб стінки були досить товстими. Невелике підрізання нижньої частини огірка допоможе човникам стояти на тарілці набагато стабільніше. Рис зварений для суші має повністю охолонути перед додаванням у човники, інакше вершковий сир розтане, а текстура страви зміниться. Сам соус на основі вершкового сиру, соєвого соусу та рисового оцту додає начинці кремовості й солонуватої глибини, поєднуючи всі компоненти між собою.Креветки важливо не переварити: вони готові відразу після зміни кольору на рожевий. Тоді вони залишаються соковитими та ніжними, а не гумовими. Для пікантної версії завжди можна додати кілька крапель гострого соусу шрірача або будь-якого іншого, який любите. Або взагалі не використовувати гострий соус. Не забувайте про кунжут. Він дарує легкий горіховий відтінок, відчутний аромат та завершений вигляд, проте його обов’язково слід підрум’янити. Зелена цибуля у цій страві, - це барвистий акцент, без якого страва виглядає менш «живою».Така проста у виконанні, але елегантна страва стане Вашою улюбленою в добірці домашніх суші. Вона дозволяє експериментувати, легко змінювати начинку та соуси, але при цьому залишається гармонійною та яскравою незалежно від варіацій. Готуйте із задоволенням і насолоджуйтесь кожним шматочком!ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИ:
Я давно оцінила принадність китайських порцелянових або керамічних ложок. Їх можна використовувати не лише як інструмент споживання азіатських супів, але і як оригінальний стійкий посуд для сервірування індивідуальних закусок. Це просто чудова ідея для фуршетного столу! Та й не за фуршетним столом Ваші гості теж будуть приємно здивовані. Придбала я ці ложки в місцевому гіпермаркеті з великим посудним відділом. Та якщо не знайдете таких ложок, можна основу викласти в блюдо для сервірування, а зверху розкласти половинки яєць. Так теж можна. Буде презентація простіша і стандартніша, але смачно буде все одно. Що ж стосується паростків, які я використовую в якості оздоблення - їх вирощую сама. Так само як і водяний крес. Читайте ТУТ як це робити. АЛЕ: насіння соняшника, редиски або ж квасолі мунг треба попередньо на ніч залити холодною водою, а відцідивши і промивши, дотримуватись процедури як при вирощуванні креса. Все це не лише корисно але й смачно. У випадку з цією стравою, паростки соняшнику є не лише оздобленням, але й яскравим смаковим акцентом, бо мають приємний, сильно виражений смак.
Вперше спробувала цю страву купивши її у вуличної продавщиці в місті Оахака, Мексика. Є дві схожі версії. Кукурудзу так приправляють одразу на качані, але це вже називається елоте (Elote), або зрізану кукурудзу, приправлену звичайно ж, розкладають з великих каструль, які є частиною невеликого фургончика на колесах, в стаканчики, це вже ескітес. Цей смак просто призводить до залежності. Далі, до кінця нашої подорожі, я всюди шукала цю нехитру страву. На щастя у мене був союзник, мексиканська подруга Мелісса, теж пристрастна поціновувачка ескітес. В оригіналі, використовується мексиканський сир Котіха, який у нас, звичайно ж, не знайти. Але цей сир за смаком дуже нагадує Пармезан, бо також є витриманим твердим сиром. Що стосується кукурудзи, то краще брати не кормові сорти, а ту, що солодша.
Мені подобається смакове поєднання соєвого соусу та авокадо, яке вперше спробувала у суші. Настільки подобається, що я навіть вирішила поєднати все разом у чудовому діпі, щоб сповна насолодитись цим смаком. Васабі робить цю смакову комбінацію ще цікавішою, навіть живішою. При бажанні, діп можна подавати, щедро посипавши поверхню підрум'яненими зернятами кунжуту.
Хумус - це добре приправлене пюре з нуту, діп або соус, якщо хочете. Це дуже популярна страва Близького Сходу, зокрема у таких країн як Ізраїль, Туреччина, Йорданія, Греція, навіть Кіпр. Подається хумус до овочів, з чіпсами, пітою або лавашем. Найбільше я люблю з молодими овочами. Готуючи за основним рецептом, можете також підмішати, до цього діпу, волоські або кедрові горіхи, дрібно порізані оливки, в'ялені помідори, смажену цибулю або те, до чого душа лежить. Не в кожному рецепті є йогурт, але я обов'язково його додаю, він додає гладкість масі та додаткову кислинку. Цедру лимону також не зустріти у класичних рецептах, а я собі не уявляю смачного хумуса без такої цитрусової ноти. Іноді, для здобуття потрібної консистенції, додають воду відціджену після приготування нуту, я віддаю перевагу простій воді. Мені так більше подобається. Про тахіні з Вікіпедії: "Тахін, тахіна або тхіна (також відома як сезамова паста) - поширена на Середньому Сході, густа паста з меленого кунжутного насіння, її додають до багатьох страв, наприклад до фалафелю, до хумусу, крім того, вона служить основою для багатьох соусів. до складу тахіні входять: насіння кунжуту, лимонний сік, сіль та часник, та у різних регіонах до основи додаються різні сиропи або інші добавки. Можливе вживання в їжу і без додатків. " Дивіться відео рецепт приготування хумусу:
ПРО СПАРЖУ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТОВ сезон спаржі я не можу стриматись і постійно пробую спаржу все в новому та новому амплуа. І хоч я та мої рідні любимо її навіть просто відвареною до консистенції аль-денте, приправлену сіллю, то все ж, спаржа - це овоч якому дуже пасує більш вишуканий спосіб приготування і з яким легко експериментувати. Ця страва дуже проста у приготуванні, але з ресторанним характером і напрочуд яскравим смаком. Тут є все: ніжність вершково-сирного соусу, свіжа трав’янистість м’яти та песто, аромат підрум’яненого гарбузового насіння і соковита, ще трішки хрумка спаржа. І все це разом створює надзвичайно гармонійне поєднання.Варто також сказати кілька слів про саму страчателлу. Справжня італійська страчателла — це ніжний сир, який виготовляють із волокон моцарели, змішаних зі свіжими вершками. Саме ця суміш є серцевиною буррати, сиру про який я вже не раз писала. Вона має дуже делікатну, кремову консистенцію та м’який молочний посмак, який чудово поєднується з овочами, томатами чи хрумким хлібом. Однак за межами Італії якісну страчателлу знайти не завжди просто. Саме тому збиті вершки з моцарелою є чудовою альтернативою. Після збивання вони набувають дуже схожої текстури та смаку. Повстає кремова, ніжна і приємно молочна маса. А ще це значно доступніше та дозволяє приготувати щось вишукане навіть із простих продуктів.Ця страва може бути легкою вечерею, закускою до святкового столу чи навіть гарніром до риби, чи білого м’яса. І хоча виглядає вона дуже елегантно, готується напрочуд швидко. Тож готуйте та насолоджуйтесь! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ СПАРЖУНайголовніше у приготуванні зеленої спаржі — не переварити її. Добре приготована спаржа має залишатися яскраво-зеленою, пружною та злегка хрумкою всередині. Саме тому час варіння тут дуже короткий і напряму залежить від товщини пагонів. Тонкій спаржі може вистачити навіть півтори хвилини, тоді як товстішій потрібно трохи більше часу. Орієнтуйтесь не лише на годинник, а й на текстуру. Готову спаржу вже можна проколоти виделкою, але з незначним опором. Якщо мова про зелену спаржу, то перед приготуванням обов’язково слід видалити жорсткі кінці. Найпростіше — злегка зігнути пагін, і він сам трісне у місці, де закінчується ніжна частина. Якщо ж спаржа товстіша, нижню частину можна ще й тонко почистити овочечисткою. А взагалі зелену спаржу можна не чистити. Воду для варіння спаржі потрібно добре посолити. Вода має бути майже як морська — тоді смак овочів буде значно виразнішим. А щоб спаржа не втратила свого красивого кольору, після варіння не залишайте її у гарячій воді, а відразу відціджуйте.Щодо соусу, то тут важливо використовувати добре охолоджені вершки — тоді текстура буде більш пухкою та ніжною. Моцарелу найкраще рвати руками, а не різати ножем, адже так вона краще поєднається з вершками під час збивання. Соус песто можна використовувати як домашній, так і готовий. Але якщо є можливість зробити власний, смак страви буде ще більш свіжим та ароматним. А м’ята тут не лише декоративний додаток. Вона додає легкості та свіжості, які особливо добре підкреслюють вершковість соусу.І ще одна порада: подавати цю страву найкраще одразу після приготування. Саме тоді контраст теплої спаржі та прохолодного вершкового соусу відчувається найбільш виразно й робить цю страву по-справжньому особливою.ЯК ПРИГОТУВАТИ СПАРЖУ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТО:ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СПАРЖІ В СОУСІ «СТРАЧАТЕЛЛА» З М’ЯТОЮ ТА ПЕСТО
Таким чином можна замаринувати навіть бринзу. Вона також чудово піддається маринуванню і ця смакова гамма також їй підходить. Як і у випадку з маринованими оливками, олію, що залишиться після сиру можна використовувати для приготування заправок та маринадів. Вона дуже ароматна та дещо пікантна. Щоб краще передати пікантність та аромат гострого перцю чілі в пластівцях, його краще додавати не весь одразу, а частину в гарячу олію, а частину в холодну, як і пишу в рецепті. Це зберігає і приємну пекучість і духмяний аромат перцю чілі в пластівцях. Заливати сир слід холодною олією і настоювати в холодильнику, це все ж таки молочний продукт, нехай і більш тривалого зберігання. І купуючи сир, дивіться на дату кінцевого споживання й майте на увазі, що настоюватись він має принаймні тиждень і що, якщо будете дарувати його, той кому подаруєте баночку такого козячого сиру в маринаді, теж може його не одразу з'їсти. Якщо готуєте для себе, у якості закуски до святкового столу чи просто так, подавайте такий козячий сир разом з часником, він дуже смачний. Не забудьте про чудової якості хлібні вироби, як свіжий пухкий хліб, краще всього світлий. Не зайвими на столі будуть оливки та різноманітні горіхи. Крім сиру, до столу можете також подати нарізку з в'ялених ковбас та шинки. А якщо готуєте такий сир на подарунок, в подарунковий кошик, крім маринованого козячого сиру, можна покласти також домашні мариновані оливки, баночку класичного тапенаду, також домашньої роботи, коробочку домашніх солоних крекерів, а також зв'язку домашніх хлібних паличок грісіні. А ще, не буде зайвою, пляшка хорошого вина та набір аксесуарів для вина, або дещо з них (цікавий штопор, може навіть електричний, термометр для вина або набір для відкорковування разом з насадкою, що вберігає від розливання). Кожен гурман оцінить такий подарунок!
Якщо Вам подобається малосольна сьомга - сподобається і ця страва. Мій чоловік не любить червоної риби, але тартар наминав за обидві щоки. Справжню соковиту м'якоть червоної риби можна відчути тільки без термічної обробки. Запеченого або звареного у вині, на маленькому вогні, лосося я також “поважаю”, але в сирому вигляді для мене він завжди краще.
Я просто обожнюю канапки до сніданку і не тільки. Особливо якщо вони ще й такі багаті смаком. Потреба в схудненні чи коригуванні свого раціону, не привід від них відмовлятись. Якщо хліб цільнозерновий, якісний житній, то його можна їсти, в міру. Від 1-2 скибок в день, нормального розміру та обмеження в той день інших вуглеводів з борошняних продуктів, нікому не зашкодить. І взагалі в нашому раціоні мають бути усі групи продуктів потрішки. Тим більше, якщо любите хліб, то краще час від часу собі його дозволяти, ніж намагатись відмовитись від нього на довший час, а потім зірватись й з'їсти пів буханки за один раз. І взагалі, будь яка дієта повинна бути смачною і не голодною, тоді є більше шансів дотриматись до кінця, адже причин зриватись майже немає. А ці канапки з пастою з буряка та козячим сиром допоможуть правильно харчуватись смачно. За основу пасти я взяла відомий український салат з дрібно тертого буряка з чорносливом, часником, інколи й з горіхами. Часник я не додавала, його різкість при солодкості буряка та чорносливу мені ніколи не подобалась, хоч загалом я дуже люблю часник у стравах. А додала до пасти сік апельсина. І скажу Вам, він кардинально все змінив! По-перше, він допоміг утворити пастоподібну консистенцію без жирів, а по-друге, гармонійно доповнив смаком буряк, чорнослив та горіхи й зробив ідеальну основу для контрастуючого своєю солоністю козячого сиру. До речі, не менш смачно буде й не жирним сиром Фета, з м'якою бринзою чи з пліснявими сирами.
Хрусткий хліб, ніжні яйця,приголомшливий соус з креветками зверху – все це гарний початок дня. Яскраві сендвічі зроблять Ваш день яскравим, навіть якщо на вулиці холодно, як осіню в прекрасній Скандинавії…
Цей неймовірно смачний та ситний пікантний смалець до хліба зі шкварками та цибулею не соромно навіть дарувати. Такий пряний та пікантний додаток до хліба сподобається всім любителям канапок та всіляких помазанок. Оскільки зроблений цей смалець наполовину з сала та копченого бекону, шкварки у ньому дуже смачні, м'ясні, а сам смалець набув приємного аромату диму. Зізнаюсь, дома я не часто готую смалець до хліба. На сніданок надто калорійно, та й якось смакова гамма не до сніданку, а між сімейними трапезами, у нас в сім'ї ми не перекушуємо. Сніданки, обіди та вечері у нас свіжі, комплексні й не потребують додатків. Але, як справжня українка, я дуже люблю смалець зі шкварками, а у пікантному виконанні настільки, що могла б його весь з'їсти сама, а потім картати себе тиждень, за таку нестриманість:-)) І от тоді коли дуже хочеться, готую домашній смалець зі шкварками і роблю виняток в щоденній харчовій рутині, якщо можна назвати рутиною, майже кожного дня нові страви. В такі дні я з великим піднесенням ласую канапкою зі смальцю з домашньою квашениною, замість звичної обідньої тарілки супу. Такий смалець можна брати в дорогу, на пікнік чи навіть подати до святкового столу на фігурних грінках з житнього хліба, артистично прикрасивши шматочком квашеного огірка. Гості які п'ють горілку чи пиво належно оцінять таку закуску. При бажанні, якщо комусь заважає аромат диму в смальці до хліба, можна приготувати пікантний смалець з сала та сирої животини, або грудинки чи почеревини, як ще називають частини туші, з яких роблять бекон. Не раджу готувати смалець до хліба лише з сала. Коли є вкраплення м'яса у шкварках, сам аромат смальцю цікавіший, а шкварки смачніші й ситніші. Домашній смалець з додатками бажано спожити протягом місяця. Хоч у давні часи, тушковані м'яса та ковбаси заливали смальцем, щоб не псувались й зберігали місяцями в прохолодній коморі, дома я не раджу так робити, навіть в добу холодильників. Смалець з часом лежання в холодильнику, втрачає свою свіжість та яскравість смаку. Зберігати готовий смалець до хліба, звичайно ж, в холодильнику. Свіжий перчик чілі можна замінити сушеним, видаливши в нього зернята та грубо розтерши в ступці перед додаванням до смальцю. А можна просто дати 2-3 ч.л. гострого перцю пластівцями.