Традиційний пряний торт подається зі збитими вершками з корицею та посипається цукровою пудрою.
Для журка або, іншого його різновиду, білого борщу, роблять спеціальну закваску. Зараз, у Польщі, майже ніхто її вдома не робить, а купують в магазині. Однак так просто приготувати її самостійно, що просто «гріх» цього не робити. Увага: якщо в заквасці, до проціджування, з'явиться цвіль, закваска буде не придатна. Її потрібно викинути й почати все спочатку, у чистому, найкраще стерильному, скляному або глиняному посуді.
Як я вже писала у вступних частинах до попередніх пісних різдвяних рецептів, на різдвяному столі, капуста - це символ поєднання навколо однієї основи, тобто Бога, а гриби символізують плодовитість та продовження роду. Тому така пісна квашена капуста з грибами, приготовлена тим чи іншим способом, знайде своє місце на столі у багатьох домівках на Святий Вечір. Я пропоную Вам приготувати тушковану квашену капусту з грибами моїм способом. Завдяки деяким нюансам приготування, ця проста страва стає вийнятковою. В більшості рецептів тушкованої квашеної капусти, капуста спочатку відварюється у воді, а потім тушкується. Це потрібно щоб вона як слід зм'якла і це вірно. Але аромат такої капусти посередній й такий розкішний інгредієнт як сушені білі гриби, просто губиться. Я Вам рекомендую спочатку відварити до готовності сушені гриби, а потім відварювати квашену капусту у воді з концентрованим грибним ароматом, що залишилась від відварювання грибів. Так капуста вбирає в себе повністю неймовірний, святковий аромат сушених грибів. Крім того, до страви я додаю обсмажену цибулю. Вона надає страві додаткової соковитості та солодкості. А ще трішки цукру. Не лякайтесь додавати його в невеликих кількостях до не солодких страв. Цукор дуже добре балансує смак і не менше ніж сіль робить смак більшості інгредієнтів більш виразним. Зізнаюсь, не хотіла б я сидіти за столом зі стравами без солі та цукру (як зараз дуже модно). Страви набагато більш виразні з ними, а кількість цих інгредієнтів настільки мала, що нехай не повертається язик у прихильників всіляких псевдокорисних дієт, говорити про шкоду солі та цукру.
Хоч в давні часи, на польському великодньому столі були виключно дріжджові бабки, сучасні великодні традиції допускають бабки бездріжджові, на радість господинь, які бояться працювати з дріжджовим тістом. Хоч я однозначно віддаю перевагу дріжджовим великоднім бабкам, нічого не маю проти урізноманітнення меню і доповнення його бездріжджовою випічкою. Така бабка на майонезі, з суміші пшеничного борошна з крохмалем, надзвичайно ніжна й потішить усіх любителів кексової випічки. Готувати таку бабку дуже легко. Звичайно ж, легше ніж дріжджову й легше ніж бісквітну випічку. Як на мене, така випічка повинна бути обов'язково збагачена додатковим ароматом, чи то цедри цитрусових, чи трояндової води, мигдалю чи то старої доброї ванілі. Оскільки сама по собі, вона має лиш спокусливо ніжну консистенцію й самий звичайний смак, якому бракує виразних акцентів. Я випікала бабку на майонезі з цедрою лимону й до глазурі додала лимонний екстракт. Результат мені дуже сподобався. Нехай Вас не лякає наявність майонезу в бабці, оскільки, якісний майонез - це ніщо інше ніж олія, яйця, оцет або лимонний сік й часом, гірчиця. В цьому рецепті можна використовувати майонез домашнього приготування.
Чудовий весняно-літній польський суп ботвінка приготовлений по мотивах дитячих спогадів мого чоловіка поляка. Цей суп був як символ початку сезону свіжої зелені та овочів, коли батько чоловіка, мій свекор, приносив з дачної ділянки свіже бурячиння, яке вже з нетерпінням чекала мати, моя свекруха, щоб приготувати цей яскравий, смаком і виглядом, суп та потішити дітлахів. Ніколи не готувала версії ботвінки з російської кухні, але з того, що пише Вікіпедія, вони суттєво відрізняються. А спільне в них лиш те, що можуть подаватись як в теплому, так і в холодному вигляді. В Україні, або принаймні в тому регіоні де я приживаю, таких супів не готують, тому для мене це був перший досвід з бурячинням в супі. Оскільки молоде листя буряка в салатах для мене більш звична справа. Ботвінка - суп сезонний і ним слід насолоджуватись в сезон, з тією легкістю і особливим смаком який дарує молода зелень буряка, й не шукати сумнівної заміни бурячинню в не сезон.800 грам молодого бурячиння разом з дрібними бурячками.
У Польщі, з любові до чистих бульйонів та польського борщику, який кардинально відрізняється від українського борщу, передусім тим, що залишається в ньому тільки юшка, вигадали до супів маленькі пиріжки. Й називаються вони у них паштечікі (Pasztecziki), не плутати з паштетом. Для мене етимологія назви не зовсім зрозуміла. Може назва походить від знайомого усім паштету. В французькій кухні паштети часто запікаються в тісті, а з огляду на те, якого поширення ця кухня набула, не дивує, що й існує назва пиріжків така, як маленькі паштетики. А можуть бути такі пиріжки з капустою, з грибами, можуть бути просто з печерицями, а ще з м'ясом. У Польщі це дуже популярний спосіб позбуватись залишків вчорашньої печені чи м'яса з бульйону, якого ніхто не хоче їсти. Дуже часто такі булочки з'являються на польському різдвяному столі, до пісного борщику. Рецепт борщику на бурячній заквасці знайдете на сайті. Без нього мені важко уявити Різдво у свекрухи в Польщі. На перший день Різдва, коли вживати м'ясо вже можна, на столі з'являються й м'ясні булочки, до того ж борщику або до бульйону. Пізніше я опублікую ще рецепт пиріжків з м'ясом, а зараз ознайомтесь з рецептом чудових пісних пиріжків з пряною квашеною капустою та солодкими родзинками. Для приготування цих пісних пиріжків з капустою використовується пісне дріжджове тісто, що готується днем раніше. Начинку теж можна приготувати завчасно, навіть за два дні наперед. Головне, щоб начинка повністю вистигла перед формуванням пиріжків. Інакше, гаряча чи тепла начинка розм'якшить дріжджове тісто й буде важко формувати пиріжки. Оскільки я хотіла втримати пиріжки пісними за православними мірками (в католицькому пості можна їсти все крім м'яса), то змащувала булочки рослинною олією й тоді посипала маком. Звичайно, мак значно гірше тримається на поверхні змащеній рослинною олією. Тому, якщо для Вас не принципово, змащуйте поверхню пиріжків яйцем, тоді поверхня булочок буде більш блискучою, а мак буде добре триматись. Після формування рулетів з капустою всередині, виріб нарізається на невеличкі пиріжки, але відокремлювати їх від себе не потрібно. Після випікання вони дуже гарно будуть відламуватись один від одного. А на краях пиріжків буде апетитний зріз. Коли вже пісні пиріжки з капустою сформовані, не потрібно чекати аж вони добре підростуть. Тісто не повинно надто вирости, 25 хвилин, поки духовка добре розігріється, повністю достатньо. Вони ще підростуть в духовці. Якщо після формування залишити пиріжки на надто довго підростати, вони будуть безформними й після випікання, буде здаватись, що начинки надто багато, стосовно тіста.
Узвар, як кутя та вареники, обов'язково мають бути на українському різдвяному столі, навіть регіон, у цьому випадку не має значення. Якщо інші страви мають свої регіональні відмінності та різновиди, то компот із сушини, під стародавньою назвою узвар, має бути обов'язково. Узвар на українському святковому столі символізує очищення тіла та душу. Ті хто ретельно дотримується традицій, набирають воду для приготування узвару до сходу сонця.Зізнаюсь, я не прихильник класичних узварів, та й компотів загалом. Тому, свій узвар я роблю пряним, з додатком цедри та соку апельсина, щоб зробити його настільки цікавим, що хочеться його пити навіть тим, хто не полюбляє подібні напої. Загалом, це напій з яким можна експериментувати. Можна приготувати його лише на сушених яблуках з корицею, буде майже як шарлотка в рідкій формі. Можна поєднати сушені яблука, сливи, корицю та бадьян, буде пряно та цікаво. А можна зробити узвар з розмаїття сушених фруктів та ягід і буде теж прекрасно. Свої сухофрукти (груші, яблука, чорнослив та ягоди шипшини) я купувала на ринку, у чоловіка який з гордістю продає свою городину, заготівлі та сушину різного типу. Все невеликої кількості, відмінної якості, щоправда, за трішки вищою ціною ніж у інших, але не без причини. Інгредієнти для приготування узвару
Насичений, ароматний носій вікових традицій Польщі. Журек - це самий польський суп з всіх супів. Навіть більше польський і народний ніж самі флячки (flaczki). Він подається зі щедрою порцією копченої ковбаси та вареним яйцем. А в ресторані, польському звичайно ж, Вам, іноді, подадуть його ще й у хлібі. В деяких регіонах Вам подадуть журек навіть з картоплею, чого я не зустрічала на Заході Польщі, ані у свекрів. Часом з майораном, теж не використовують всюди, на відміну від флячків. Відповідно, готуючи його, мій чоловік не використовує ні картоплі, ні майорану. І це єдина страва, яку у нас дома готує виключно мій чоловік Лукаш. Журек дуже схожий на білий борщ, який може бути знайомий мешканцям Західної України. Коли запитала свого польського чоловік, а в чому ж відмінність, то він засміявся й відповів: «В будь-який звичайний день цей суп має назву журек, а от на Великдень його завжди називають білим борщем (Barszcz biały). Традиція така!» А відмінностей, насправді, дуже мало. Тільки ті, що в борщ не додають самі копченості, а варять його на відварі з копченостей, а додають, вже в майже готовий, білу ковбасу (не печену, не копчену, а просто сиру, яку й варять у борщі). Іноді, дуже рідко, додають в білий борщ свіжий тертий хрін. Пам'ятаючи про ці відмінності можете приготувати як і журек, використовуючи даний рецепт, так і білий борщ, взявши за основу той самий рецепт, вносячи деякі корективи. На порозі польський Великдень, і на моєму столі обов'язково буде білий борщ, з білою ковбасою, звичайно ж :) Якщо є закваска, цей суп дуже просто готувати. Про те, як зробити закваску вдома, читайте в рецепті: «Закваска для журка ». Нічого складного в жодному з них немає. Якщо закваску зробити для мене це справа звична, то, зізнаюся Вам, журек я ніколи сама не готувала. Вдома у нас завжди готує його винятково мій чоловік. І, без зайвої скромності скажу Вам, він готує найсмачнішого журка, який доводилося мені куштувати. Навіть його мама не готує цю страву краще. І чоловік дозволив мені розповісти його рецепт :) І суп, який Ви бачите на фото, - його рук справа :)
Черговий рецепт від дружини брата мого чоловіка. Такі пікулі з великих, насіннєвих огірків, як називала їх моя бабуся, швагрова робить кожного року. Свекор, для якого віддушиною є можливість попрацювати на своїй невеликій грядці, щороку має чимало огірків які потім потрібно переробляти. А у всіх хто має свої огірки, нехай і не багато, завжди має й ті великі, які сховались під листям і переросли. Їх ніхто не хоче їсти й викидати їх також шкода. Навіть у мене з моїх 4-х кущів огірків на клумбі, час від часу назбирується перерісших огірків на кілька банок пікулів. Такі кисло-солодкі, дещо пряні пікулі - це чудовий спосіб цікаво використати ті огірки. Робити такі пікулі дуже просто і практично не можливо зіпсувати:-). При бажанні, в кожну банку можна покласти і по свіжому чи сушеному перчику чілі. Тоді вони будуть ще й пікантними. Кількість огірків, що потрібна для страви, я не вказувала. Скільки буде. Головне, це правильні пропорції маринаду. Зазначеної кількості маринаду вистачає приблизно на дві літрові банки. Огірки можна розкладати в 0,5 л, 0,75 л чи 1 л банки. В залежності від довжини огірків. Кількість решти інгредієнтів не обов'язково зменшувати чи збільшувати відповідно до розміру банок. Якщо у Вас залишиться маринад, його можна злити в банку, закрити кришкою і потім використати при наступому консервуванні, доливаючи його до свіжого і доводячи до кипіння.
Я собі просто не уявляю польського великоднього столу без цього соусу. Вже й українського великоднього столу собі не уявляю без нього, адже спробувавши перший раз татарський соус у свекрухи, внесла його й до свого кулінарного репертуару. А до великоднього столу він просто незамінний! І проблема з чим з'їсти крашанку, яку за традицією, освячену в церкві, обов'язково і в першу чергу, має з'їсти кожен. Зварені напередодні яйця в круту, самі по собі, страва далека від особливих. Але з татарським соусом, цей такий важливий символ Великодня, стає таким смачним та бажаним! Тому рекомендую! Загалом, класичну версію цього соусу називають соус тартар і в ній рідко зустрічаються мариновані печериці й практично завжди є зелень, петрушка або естрагон. Це поширена польська версія соусу під назвою татарський соус. Крім того, в татарському соусі можна маринувати малосольного оселедця. Лиш філетувати та порізати рибу на порційні шматки. Далі скласти в банку з соусом та маринувати 2-3 доби. Подавати разом з соусом. Такий соус ідеально підходить до яєць та риби.
Про торт "Медівник" і про ностальгію Торт "Медівник" напевно знайомий усім ще з дитинства. В моїй сім'ї таких тортів не пекли ніколи, тож пробувала я їх зазвичай поза домом. Й скажу вам, Медівник - це напевно єдиний торт з пострадянських часів який я люблю. Так, ви все вірно зрозуміли, не буде ніякої "Праги", "Наполеону" та приторних "Лимонних тістечок" на сайті. Цей же ж медовий торт, особливо з чорносливом та волоськими горіхами, такий мені український смаком! Мед, сметана, чорнослив, горіхи... Це те на чому я росла, на чому росло більшість з вас і такий торт, це втілення цих всіх смаків дитинства. А ще, медівник такий осінньо-зимовий торт, від нього одразу лине якесь тепло. "Медівник" - це ситний торт й він ідеально підходить для святкових чаювань. Й одразу скажу, це напевно один з найпростіших у збірці тортів й геть не складний у приготуванні, попри випікання 10 коржів окремо. Про тісто для коржів А тепер про приготування торту, а зокрема коржів, для початку. Тісто для медівника має бути липким. І борони Боже вам підсипати борошно в тісто. Зате, можна посипати борошном поверхні на яких розкатуєте, та трішки корж зверху, при розкатуванні, але посипати лиш тим необхідним мінімумом. І усім хто якось там боїться липкого тіста й одразу параноїдально пише: "поганий рецепт, тісто зарідке, не могла розкатати". Рецепт хороший, тісто липке і так має бути, зате коржі смачні й не "забиті" борошном. А щодо розкатування, може на перший корж у вас піде дещо більше борошна щоб розкатати, зате з кожним наступним у вас буде все більше вправи. Про розкатування тіста для коржів Для любителів розкатування між двома листами пергаменту, скажу, що це не той випадок. Одна морока. Це тісто склеїть ваші листи пергаменту мов клей. Тож по трішки підсипаємо борошно, глибоко дихаємо й розкатуємо. І ще один лайфхак. Краще робити тісто заздалегідь. Після 12-24 годин в холодильнику, воно вже не таке липке й розкатувати стає трішки легше. Про смачні обрізки Не переймайтесь формою коржів, після випікання, вони гарячими обрізаються по формі й залишаються ідеально рівними для медівника. Тільки прошу вас, не з'їдайте всіх обрізків, як би не хотілось (так, вони дуже смачні, дуже медові (на відміну від усіх тих "медівників" де на все тісто 2 ст.л. абиякого меду). Обрізки будуть потрібні для обкладання торту. Кілька порад для новачків І для тих, хто пектиме медівник вперше. Ще м'які поки теплі, при вистиганні, медові коржі твердіють. Ніякої паніки, так має бути. Вони зм'якнуть після перемащування торту кремом й саме тому, усі торти "Медівники" слід перемащувати, в ідеалі, за 24 години до подачі, щоб коржі були ніжними й торт просочився. На жаль, оскільки медовик пекла для більшої компанії й він настільки був смачним, що рештки старша донька швиденько спакувала до шкільного ланчбоксу, для себе та для бабусі (яка викладає фізику у тій самій школі:-)), фото у розрізі я просто не маю. Тож вибачайте. Наступним разом зроблю й дороблю:-). Про крем для Медівника І про крем. Не шкодуйте його, щедро перемащуйте коржі! Його багато не буває, головне візуально розподіліть його, так, щоб вистачило крему до самого кінця. І так, сметана мусить бути 30% жирності, тоді вона зіб'ється. Не чекайте дива від менш жирної сметани. Цього не станеться. Приготування "Медівника"
Рецепт виник абсолютно випадково. Намагаючись догодити чоловікові поляку, який дуже скучив за оселедцем маринованим у польському стилі (він там кисліший за наш, і більш пряний), «нахімічила» ось таке. Тепер дуже часто так «хімичу», та тепер вже навмисно:-) Спочатку були експерименти з оцтом і спеціями, а коли здалося що сухувато, в хід пішли сметана і майонез. Вийшла трохи інша страва ніж очікувала, але краща! :)
Це один з моїх улюблених способів маринування малосольного оселедця. При тому, що я навіть не знаю, що мені смакує більше, ніжна та хрустка цибуля чи сам оселедець в густому соусі з кислинкою. Оселедець в сметані - один з класичних польських способів маринування оселедців. Саме там я вперше спробувала його в такому вигляді й одразу ж полюбила. Оселедець в сметані також буде в меню практично кожної традиційної польської корчми (аналог української колиби). Цей маринад чудовий ще й тим, що можна додати улюблені приправи, трави чи такі ароматизатори, як цедра цитрусових. Тоді, оселедці взагалі набудуть особливого, виняткового смаку. Чудово підійде мелена паприка, чи свіжий тим'ян, або зернята гірчиці або, наприклад, цедра лимону. Варіантів є безліч! Якщо сметана свіжа, тоді такий оселедець можна тримати в холодильнику навіть до 2-х тижнів і з кожним днем він ставатиме лиш смачнішим. А попередньо засолити оселедець для цього рецепта можна самостійно. Як це зробити, читайте в рецепті оселедця пряного посолу дома. Звичайно ж, якщо часу брак, можна купити готового малосольного оселедця.
Якщо в Україні, на Великдень, усі печуть паски і це основна й мало не єдина випічка, яка асоціюється з Великоднем, то в Польщі ціле різноманіття великодньої випічки. Це й кольорові мазурки, багаті сирники, пухкі бабки (вони ж наші паски, але в Польщі не обов'язково дріжджові) й кумедні великодні баранчики. Зараз, під впливом німецької культури, часто зустрічаються і великодні зайці. При чому, в сучасній Польщі не обов'язково щоб були всі види випічки, хоч амбітні господині намагаються напекти всього й досі, але загалом вистачить один чи два види випічки. І це не обов'язково має бути великодня баба. Й однозначно, фаворитом польських дітей є такі солодкі великодні баранчики які випікаються в спеціальних формах. Мої діти не виключення. Коли в одній мережі гіпермаркетів я побачила такі форми й у нас, то зрозуміла, що час ділитись рецептом. Рецепт великоднього баранчика мені дала моя свекруха Дануся, за що я їй дуже вдячна. Щоб усе вийшло як слід, дуже важливо, щоб всі інгредієнти були кімнатної температури перед початком приготування, тоді тісто буде мати правильну консистенцію й всі складові добре поєднаються. При бажанні, з даного тіста можна пекти вироби й в інших формах, як великодні яйця, ведмедики, тощо. Це тісто, після випікання, виходить чимсь середнім між печивом та кексом. Воно добре тримає форму фігурних виробів і в цьому основна його принада.
Це та страва - яку можна купити в невеликому кіоску або кафе чи барі на кожній центральній пішохідній вулиці в Польщі і не тільки. "Запіканка" - це відомий польський фаст-фуд, гаряча канапка, слава якої вже давно поширилась за межі Польщі. Польська відповідь хот-догам та гамбургерам. Пропоную Вашій увазі класичну версію запіканки, лиш трішки вдосконалену. Хоч в Польщі можна зустріти її з різними додатками, й з кукурудзою, куркою, ковбасками, але як стверджує мій чоловік, який виріс на запіканках, це все одно що салат "Цезар" з вареними яйцями, помідорами та майонезом. Класична версія запіканки складається з кількох простих інгредієнтів і на багеті, крім подрібнених грибів, обсмажених з цибулею, сиру та кетчупу не повинно бути більше нічого! Важливо, щоб не викладати грибної пасти надто багато, а лише добре нею змастити багет. Якщо викладете надто багато, запіканки не будуть хрусткими, такими якими вони повинні бути. Зручно також готувати подвійну порцію грибної пасти, вона зберігається в холодильнику до 4-х днів і майже вічно в морозильній камері. Тоді приготування цих гарячих канапок займе зовсім мало часу. І щодо кетчупу, хоч мене можна віднести до снобів в цьому питанні, я завжди, у всьому де тільки можна, використовую домашній кетчуп, у цій страві обов'язково має бути магазинний кетчуп. Якщо звичайно Ви хочете відчути оригінальний смак цих польських гарячих канапок. І його має бути не мало. Саме він надає соковитості та створює контраст мега-хрусткій основі.
Пряники Катаржинки, напевно, найпростіші і самі смачні пряники, які я знаю. Їх можна віднести до категорії різдвяних пряних пряників (pierniki), так як мають характерний присмак і печуть їх виключно до Різдва. Це одні з найбільш ходових ласощів на Різдвяних ярмарках. А в приготуванні пряники Катаржинки настільки прості, що навіть і настанов не буде. Ну тільки одне! :-) Не перепекти! Якщо упустите момент, вони стануть твердими. Виймати з духовки їх потрібно коли вони ще м'які, але вже добре "схопилися". Це специфіка випічки з медом. Краще пекти трохи менше, ніж довше, потім на листі, вже остигаючи, вони «дійдуть» :-)
Картопляні кльоцки є ідеальним гарніром для страв з соусом. Вони добре вбирають рідину і не перебивають смак основної страви. На відміну від Шльонських кльоцків, рецепт яких я публікувала раніше, ці кльоцки простіші в приготуванні і менш примхливі. Найбільше люблю такі картопляні кльоцки з кропом і беконом або з тим'яном і тосканською оливковою олією (вона найсильніша по аромату). У приготуванні цієї страви, головне все робити швидко і не піддатися спокусі додати ще борошна. Картопляні кльоцки будуть твердими, якщо додати його більше.
Огірковий суп- один з основних супів в польській кухні. Його сміливо можна назвати побратимом розсольнику, тільки тут овочевий набір багатший, що в результаті робить смак самого супу цікавішим. Що мені і подобається в польській кухні, що активно використовується така різноманітність овочів. Це відразу відчувається коли заходиш в просту, скромну овочеву лавку розміром з кіоск, а там очі розбігаються. У нас за таким вибором треба йти принаймні в супермаркет. Квашені огірки завжди треба додавати в суп коли картопля вже готова, так як під впливом кислоти вона залишиться не до кінця м'якою, якщо покласти все відразу. А щоб суп був смачним, огірки повинні бути якісними, досить кислими, добре проквашеними і ні в якому разі не маринованими. Моя свекруха ще тушкує огірки на вершковому маслі перед додаванням в суп і лише потім додає. Це робить огірки м'якшими, пом'якшує їх кислоту і сам суп здається солодшим. Але я більше люблю чистий смак не тушкованих огірків. Скільки господинь, стільки варіантів...
Перець за рецептом дружини брата мого чоловіка. Я, як згадувала раніше, я не дуже люблю солодкий перець, а маринований і поготів. Але моя швагрова переконала мене спробувати свій маринований перець, а я відразу ж попросила її про рецепт. Він такий, зовсім інший, ніж ті які я до цього смакувала. Маринад такий пряний, а перець так приємно хрумтить. Готувати його також дуже швидко. Треба лише розкласти все по банкам і залити киплячим маринадом. Поставити пастеризуватись всього лише 5 хвилин з моменту закипання і ніякої тривалого варіння, ніякого загортання. У Польщі я Вам скажу взагалі не практикують загортання банок після наповнення або пастеризації гарячими виробами. Але дуже ретельно стерилізують посуд і майже все пастеризують, хоч 5 хвилин, але пастеризують :-). Кількість перцю я не вказувала, оскільки все залежить від розмаху, від величини банок і розміру самого перцю. У мене подвійної кількості маринаду вистачило на 3 кг перцю. Цибулі можна класти й більше в кожну банку. Це справа смаку, але нам з чоловіком та цибуля смакує навіть більше ніж сам маринований перець.
Про яблука в тісті Такі яблука в тісті не залишать нікого байдужим. Готувати їх досить швидко, тісто просте у приготуванні, а результат настільки тішить, що важко зупинитись їх їсти. Хоч все просто, до цього рецепту яблук в тісті я дійшла не одразу. Усі рецепти яблук в тісті, що попадались мені на очі, мали або надто щільне тісто, або таке, що просто стікало з яблук. За цим рецептом яблук в тісті, тісто трішки густіше ніж на налисники. Воно утворює золотисту, не надто щільну і навіть трішки хрустку шкірочку на поверхні яблук. Якраз те, чого й хотілось досягнути. Про правильне смаження Дуже важливо смажити яблука в достатній кількості олії. Якщо олії буде замало, як би на перший погляд парадоксально це не звучало, тісто вбере значно більше олії. А все тому, що менша кількість олії не буде в змозі утримати стабільну температуру після опускання в неї кружечків яблук в тісті. А стабільна висока температура потрібна, щоб почала формуватись рум'яна шкірочка на кружечках яблук, яка не буде пропускати олію всередину. Тому: 1) Яблука повинні "плавати" в олії! 2) Викладати кружечки яблук в тісті лише тоді, коли олія буде добре розігрітою, навіть можна почекати аж поки вона почне потріскувати; 3) Смажити яблука в тісті партіями, не викладаючи надто багато за один раз; 4) Викладати смажені яблука в тісті, на тарілку застелену паперовим рушником, щоб той вбирав рештки олії з поверхні яблук. Про обкачування яблук у борошні І ще одне, що досить рідко зустрічається в рецептах яблук в тісті. Перед занурюванням у тісто, яблука обкачуються в борошні, щоб тісто краще прилягало до поверхні яблук й рівномірно їх покривало. Про розмір порції В рецепті наведена кількість яблук на 4 невеликі порції. Якщо плануєте робити більше яблук в тісті, збільшуйте кількість інгредієнтів в тісті пропорційно. Приготування яблук в тісті
ПРО ОГІРКОВИЙ СУП З РИБОЮ Огірковий суп – це напевно перший суп який я спробувала в Польщі, тоді ще у мого не чоловіка, а лиш хлопця, якого вже кохала, але ще поняття не мала, що нас чекає далі. Пам’ятаю, що часом моя тітка робила суп з огірками, той що з перловкою, така собі спадщина радянських їдалень. І той суп мало чим мені імпонував. А коли спробувала ту польську версію з тушкованими овочами, вершками, то полюбила його на завжди. Найчастіше – це вегетаріанський овочевий суп з вершками. Зустрічається він часом і з м’ясом. І ще рідше можна його зустріти з рибою. Але це так смачно! Що в цьому супі рибу з’їсть навіть капризна дитина. Бо це дійсно смачно. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ОГІРКОВОГО СУПУ З РИБОЮ Приготування огіркового супу з рибою складається з кількох етапів: тушкування овочів, відварювання картоплі, додавання огірків, вершків та риби й настоювання. Зверніть увагу, що риба додається майже в останню чергу, щоб не розварилась та була соковитою. Щодо огірків, то я люблю їх в огірковому супі дещо хрусткими. Якщо любите їх геть м’якими у стравах, тоді можете потушкувати їх окремо на невеликій кількості вершкового масла, окремо, у невеликій сковорідці. Ну і звісно, найкращі у світі квашені огірки це ті за рецептом моєї свекрухи, з хроном та гарячою солянкою. Детальний рецепт приготування цих квашених огірків Ви знайдете у моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Якщо ж мова про рибу, то насправді не стримуйте себе у виборі. Вона дійсно може бути різною. Огіркова основа підкреслить та збалансує її смак. Чи то короп, чи навіть жирнувата скумбрія. А у мене був звичайнісінький хек. Люблю такий суп і з судаком. ПРИГОТУВАННЯ ОГІРКОВОГО СУПУ З РИБОЮ:
Зізнаюсь Вам, я абсолютно байдужа до солодкого. Я можу час від часу із задоволенням з’їсти щось солодке і виключно вдома, коли роблю щось для книг, сайту чи календаря. Я насолоджуюсь десертами. Але якби не моя кулінарна діяльність, котра стала основною роботою, навряд я би щось пекла і могла б жити без солодкого. Але слабке місце у мене таки є. І це картопля та все з нею. І якщо у мене достатньо сили волі аби солодке лиш скуштувати, то на 1-2-х дерунах я зупинитись не можу:-)). Тож Ви розумієте з якою любов’ю я їх робила. І скажу Вам, вони неймовірні, їх хочеться ще і ще. Той смак картоплі та сиру просто зводить з розуму. А кріп додає страві особливого українського характеру. Адже напевно в жодній країні світу кріп не люблять аж так, як в Україні. Звісно, його використовують і в польській та чеській кухнях, та й у скандинавській і арабській кухнях також, але не всюди та не завжди. А у нас нема такої страви де був би він не доречним:-). Тому для мене особисто, кріп – це дуже важлива частина саме української кухні. Зверніть увагу, суміш для дерунів готується у два етапи. Спочатку подрібнюється картопля з цибулею та яйцем, відціджується і лиш тоді додається сир з кропом та борошном. І аби деруни були дуже хрусткими, вкрай важливо спочатку відцідити зайву рідину, яку після контакту з сіллю пускає картопля, цибуля і навіть яйце. Власне та зайва рідина заважає дерунам як слід рум’янитись. Але сито для такого відціджування повинно бути дуже мілким, з малесенькими дірочками. Якщо є лиш з більшими, такими, що пропускатимуть часточки овочів, потрібно застелити сито марлею чи іншим подібним матеріалом. Крім того, важливо ще й смажити правильно. Чомусь багато хто вважає, що якщо дати на сковорідку більше олії, то виріб її більше вбере. Але це не так, а часто навіть навпаки. Вироби вбирають олію тоді, коли температура смаження недостатньо висока. Коли олія не достатньо розігріта або коли її температура різко падає і довго розігрівається. Те останнє якраз відбувається коли олії мало, коли її недостатньо, аби температура не падала різко. І також тоді, коли викладати надто багато продуктів смажитись одразу. Тож не шкодуйте олії, добряче її розігрівайте, не смажте такі страви на повільному вогні й користуйтесь паперовими рушниками аби вони вбирали зайву олію. До речі, якщо у Вас нема блендера, картоплю та цибулю можна подрібнити на мілкій тертці.
Готовий, тертий та приправлений хрін - є традиційним додатком до м'яс. Скільки себе пам'ятаю, не було ні Різдвяного ні Великоднього столу без баночки пекучого хрону. Для мене, така баночка білого чи червоного хрону - це просто квінтесенція свят! Особливо це стосується Великодня! На українському Великодньому святковому столі, завжди панують домашні ковбаси, шинки, печені м'яса. І хрін - це один з найкращих додатків до них. Крім того, хрін - це давній символ покути на святковому столі. Покути за людські гріхи. Тому він займає таке важливе місце! Дивіться відео-рецепт приготування домашнього хрону: За традицією, на Великдень не можна було навіть вогонь запалювати. Гріх було будь-що робити й усе готувалось завчасно. І тому, на столі в основному були холодні страви. Гарячим лиш було те, що з вечора попереднього дня, ставилось до гарячої печі й жар печі дотримав страву гарячою й до ранку. Найпам'ятніша страва - це змішана м'ясна печеня моєї бабусі. Це було м'ясо різних видів, просто посолене, часом трішки підперчене, складене в баняк та відправлене до гарячої печі. Воно ніжно томилось усю ніч, і діставалось до Великоднього сніданку, коли всі ми повертались з церкви, після освячення кошиків з їжею та пасками, під ранок. Хоч страва проста, але смак її особливий! І без хрону було просто ніяк! Їли м'ясо з хроном навіть діти. Нема вже бабусі, печі теж нема... Лишились лише смачні спогади! І тепер, моя мама готує подібне м'ясо, з тією різницею, що в сучасній духовці. Звичайно ж, це не те саме, але головне атмосфера яка панує навколо! Близькі люди за столом! Святковий настрій та відчуття вдячності за всі життєві благословіння! Щодо приготування домашнього хрону, то рецептів є безліч. Це мій улюблений спосіб приготування. Запарювання хроном окропом, надає йому потрібної консистенції. Він одразу м'якне і робиться ніжнішим, але не менш гострим. Попереджаю, якщо терти хрін ще більш менш терпимо (через випари, що подразнюють очі та ніс), то додавання окропу до хрону, не для слабких! Одразу прочищає як ніс, так і очі та горло! Просто робіть це при відкритому вікні та стримайте не на довго подих. Навіть як трішки пощіпає, - це лиш на користь! І обов'язково натирайте хрін на тертці! Не подрібнюйте його в чаші блендера! Консистенція зовсім не та буде! А щоб натирати хрін було легше, його можна попередньо заморозити та натирати не розморожуючи. Менше різких випарів буде і швидше буде натиратись. Цим секретом поділилась зі мною одна бабуся на ринку, що продавала хрін. Решта інгредієнтів, виключно для смаку! Так само, до смаку, можна додати сік з квашених буряків і тоді це вже буде червоний хрін (хоч насправді він малинового кольору, але так його називають). Але тоді не потрібно додавати лимонний сік. Ще можна додати невелику кількість дрібно тертих яблук до смаку. Хоч я особисто, найбільше люблю саме такий, білий хрін. Його можна додавати у страви, до деяких супів на сметані чи невелику кількість до картопляного пюре. Також, готувати на його основі різноманітні соуси, тощо.
Традиційна цвікла, або цвіклі, як називають цю страву у Західній Україні, а в Польщі вона чвікла, хоч українськими літерами важко передати правильну вимову цього непростого слова, це не що інше, як варений буряк з хроном, приправлений сіллю, цукром, лимонним соком до смаку того, хто цю страву готує. Страва дуже проста і завжди є на польському великодньому й дуже часто на різдвяному, і навіть просто на святковому чи буденному столі. У Польщі цвіклі - це улюблений додаток до м'яса, вони лагідніші ніж традиційний український хрін з соком буряка і їх можна, на відміну від хрону, з'їсти досить багато. Це чудовий додаток до усіх видів мяса. І якщо я до традиційних цвіклів майже байдужа, то з вишнями мене зачарували. Смачніших цвіклів я не їла. А все почалось з того, що одного разу, в черговий раз по дорозі до дому, ночуючи в Польщі, в готелі біля кордону, у ресторані на нижньому поверсі готелю, в меню я побачила цвіклі з вишнями. Одразу захотілось спробувати цей незвичайний смаколик, адже раніше я навіть не чула, щоб цвіклі були з вишнями, але, на жаль, цієї позиції меню того вечора не було в наявності. Було сумно, але тоді я вирішила, що як приїду додому зроблю свої цвіклі з вишнями. І те, що вийшло у мене в результаті мого кулінарного експерименту мене дуже потішило. Адже таких смачних цвіклів, чи навіть більше, страви з холодного буряка, я не куштувала. Але є один нюанс. Обов'язково слід залишити цвіклі на добу, щоб смаки змішались і смак та аромат вишні добре себе проявив. Одразу після приготування смак страви досить примітивний, зате на наступний день, - це вже зовсім інші цвіклі і навряд чи комусь потім захочеться готувати просто традиційні, з буряком та хроном і лимонним соком. Якщо Ваш буряк не солодкий після відварювання, до цвіклі можна додати трішки цукру. Лимонного соку, як до традиційних цвіклі додавати не потрібно, адже роль підкислювача виконують вишні. При бажанні, можна додати більше хрону, якщо Вам подобається пікантніші цвіклі.