Це чи не найулюбленіший сезонний сніданок нашої сім'ї. Сніданок достойний королеви. Все що потрібно для так запеченої зеленої спаржі, щоб зробити сніданок ідеальним, яйця варені на м'яко та свіжий хліб із хрусткою скоринкою. Як і раніше писала про спаржу, цьому сезонному овочу не потрібно багато додаткових інгредієнтів, щоб максимально насолодитись її смаком. Також термічна обробка має бути мінімальною, лише такою, щоб спаржа злегка зм'якла.
Піца до сніданку - це та страва яку напевно найменше очікують отримати зранку. А скільки радості такий сніданок, швидше за все вихідного дня, приносить! І все простіше ніж здається! Тісто для піци довгої ферментації заздалегідь приготовлене і чекає в холодильнику свого часу, потрібно розігріти духовку, швиденько розкатати тісто, змастити, посипати додатками і в духовку. Під кінець приготування вибити ще по яйцю зверху, яке, разом з беконом, є певним символом сніданків. Як бачите, піца - це далеко не найскладніша страва для сніданку. Отже, не лінуйтесь і потіште себе та своїх рідних піцою до сніданку. Ці піци я робила у версії міні. Вони більші ніж традиційні італійські міні-піци (піцетти), але й менші ніж піца стандартного розміру. Вони якраз такі, щоб добре попоїсти одному дорослому, з розрахунку 1 невеличка піца на дорослого, яка має зверху одне яйце. Тобто розмір я пристосувала до порції. При бажанні, додатки до піци до сніданку, звичайно ж, можна міняти відповідно до своїх смакових вподобань. Головне знати у цьому міру, щоб піци пропеклись. Яйце потрібно вибивати зверху вже у кінці приготування. Перше, щоб піца добре пропеклась без зайвого "вантажу", а друге, щоб жовток залишився рідким, адже він слугує у певному сенсі соусом для цієї сніданкової піци.
Чілакілес - це проста у приготуванні мексиканська страва, яку у Мексиці найчастіше подають до сніданку. Це улюблений сніданок моєї мексиканської подруги Мелісси. В домі її мами я вперше спробувала чілакілес і саме її мама навчила мене їх готувати. Ця страва - це квінтесенція мексиканської філософії приготування їжі. Ніщо не повинно марнуватись, але смачно повинно бути завжди. Залишки мексиканських тортільяс, які вже втратили свою свіжість, обсмажуються до золотистості й подаються з пікантним томатним мексиканським соусом, який є на кожній мексиканській кухні, напевно як на більшості українських кухонь майонез, та з залишками курки, печеної чи з бульйону. Чілакілес - це дуже смачний спосіб використати рештки! В залежності від регіону Мексики, трикутнички обсмажених тортільяс можуть бути хрусткими, тобто їх лише встромляють у теплий соус, але не занурюють, або повністю м'якими, як у місті Гвадалахара, що на північному заході Мексики. Трикутнички тушкують у соусі, поки вони набрякнуть і мало не розваряться. Ця версія чілакілес щось середнє між двома способами приготування, родом з міста Монтерей, звідки родом моя мексиканська подруга. Хоч чілакілес і заведено готувати до сніданку, це чудова страва для дружніх посиденьок. Особливо, якщо не заливати всі підрум'янені трикутнички тортільї соусом, а частину залишити для набирання ними соусу з куркою та сиром, немов ложкою. Не варто використовувати магазинні тортільяс для цієї страви. Ті готові тортільяс які можна зустріти у нас, мало нагадують справжні мексиканські тортільяс. Вони надто м'які, в них багато цукру (у справжніх тортільяс взагалі нема цукру) й вони просто на просто горять швидше ніж зробляться хрусткими. Потрібно використовувати або залишки домашніх тортіляс, пшеничних чи кукурудзяних, чи купити перський лаваш, він круглий і дещо грубший ніж вірменський й використати його. Вірменський лаваш надто тонкий щоб витримати вагу соусу та курки після підрум'янювання.
На відміну від масла з травами, сир має більше "тіла" і менше калорій. Ним можна щедро змащувати улюблений хліб. А я найбільше люблю додавати його до яєчні, під кінець приготування. Вона стає кремовою, з ароматом трав і лимонним посмаком. А до того хрусткий тост з темного хліба і мій ідеальний сніданок готовий. А ще, таким сиром можна змащувати тонкі кружальця підсушеного французького багета, а зверху викласти шматочок огірочка, малосольної або копченої сьомги, а можна просто посипати тертим звареним в круту яйцем. Нехай фантазія не підводить Вас з вигадуванням своїх улюблених комбінацій з цим сиром.
Миска різноманіття на основі домашнього сиру - це дуже смачний сніданок або перекус. Хоч тут я дещо відхилилась від тематики фітнес-рецептів, оскільки, як то кажуть "згрішила". Додала до сиру домашню шинку, зі свинини:-). Але шинку я роблю сама, знаю що в ній і роблю з не жирних шматків туші, а саме з товстого краю. А в процесі коптіння та запікання витоплюється більша частина жиру, що в ньому. Тому, за калорійністю вона не страшніша ніж хороший яловичий стейк. Але якщо Вам та шинка дуже сильно мучить совість, можна її замінити копченою курячою грудкою, яловичою шинкою або взагалі упустити. А мені особисто, після тривалого режиму харчування фітнес, так захотілось копченої шинки, своєї домашньої, що я не втрималась. Та й кількості там не були великі, а це чи не головне правило здорового чи дієтичного харчування, контролювати кількості. Якщо у Вас немає натурального йогурту, звичайно можна взяти сметану. Краще за все 15%. А замість зернят льону, можна посипати все підрум'яненим маком. Буде дуже дуже ароматично та незвичайно. Якщо хочете, щоб огірок був дуже хрустким, то опустіть кубики огірка на 5-15 хвилин у воду з льодом. А потім відцідіть.
До тих пір поки сама не почала готувати гранолу дома, а пробувала лиш магазинну або готельну, я абсолютно не розуміла як можна її любити. А коли я вперше зробила її сама, в пропорціях які подобаються мені, хрустку та в міру солодку, я шалено її полюбила. Не з молоком де вона швидко розкисає й виходить як каша, а з домашнім натуральним йогуртом та сезонними фруктами. Це як десерт. Дуже корисний десерт з гранолою. І від тієї пори я думала над тим, як зробити солону гранолу, щоб була вона смачною та хрусткою й без підсолоджувачів. І от нарешті розробила рецепт який мені до вподоби. Ця хрустка, поживна та дуже смачна гранола, неймовірно смачна в салатах, чи з тим же йогуртом й свіжим огірком та кропом. А ще, нею можна посипати крем-супи та усе де використовуються грінки. Солона гранола прекрасна їм альтернатива. Якщо хочете, щоб у Вашій гранолі було більше грудочок, тоді додайте на 1 білок більше. Набір зернят та горіхів може бути довільним. Лиш якщо горіхи великі, то варто їх трішки посікти. Точна кількість солі залежить від Ваших смаків, солоності Вашого соєвого соусу (вона суттєво відрізняється в залежності від виробника) й Вашої солі. Варто спочатку посолити трішки, а коли дістанете гранолу з духовки, швидко спробувати її на смак і якщо треба досолити ще теплою, тоді сіль добре вчепиться до зернят. Слід пам'ятати, що навіть підрум'янена гранола не буде одразу дуже хрусткою. Такою вона стане в процесі вистигання на деку. Тому важливо її не перепекти (якщо щось підгорить, з'явиться гіркота) й дати гранолі повністю вистигнути на деку.
Такі пасти для канапок легко та швидко готувати. Вони годяться як на сніданок так і в дорогу, на пікнік чи до ланч-боксу до школи або на роботу. Їх навіть на святковий стіл можна подавати у вигляді канапе, на підрум'яненому хлібі, прикрасивши зеленню. Гості навіть не здогадаються що приготування такої закуски зайняло лічені хвилини. А ще, не обов'язково викладати їх на хліб. Чеська помазанка на основі варених яєць, наш давній сімейний фаворит й ми майже завжди беремо її з собою в дорогу, буде смачною й на кружечках свіжих огірків чи наприклад загорнута у лаваш. Паста з авокадо та домашнього сиру з кропом буде відмінно смакувати на кружечках помідорів чи на житніх крекерах, а паста з вершкового сиру з шинкою та маринованими огірками буде чудовим наповненням для кошичків з пісочного тіста чи для більших профітролей або ж не солодкої версії еклерів. Тобто місця для експериментів дуже багато. Ці три пасти для канапок, на зручність тим, хто готує, доволі довго зберігаються в холодильнику. Лиш чеську помазанку потрібно з'їсти дещо швидше ніж інші пасти, бо вона має тенденцію вкисати на 3-й день або ж на 2-й якщо не була схованою в холодильник. І щодо чеської помазанки, то лимон у ній обов'язковий! Він грає основну смакову роль. Але зверніть увагу на те, що туди йде цедра, а не шкірка лимону. Це різні поняття і цедру стирати потрібно дуже обережно, на дрібній тертці, щоб не зачепити гірку білу шкірку. Якщо Вам гірчить, то це не цедра, це шкірка яка попала туди, куди не слід було. Щодо решти паст, то там все доволі просто. Оксамитна консистенція пасти з авокадо Вас здивує. Її так приємно їсти, вона як крем! А ситність пасти з вершкового сиру з шинкою та маринованими огірками буде до вподоби чоловікам. По суті, мариновані огірки, якщо дуже хочеться, можна замінити квашеними. І звичайно ж, до кожної помазанки можна додати зелень на власний смак, тоді буде ще цікавіше. Експериментуйте! А я даю Вам базові рецепти.
Французькі тости - це одна з найпоширеніших французьких страв, яка в оригіналі називається Pain Perdu, хоча на багатьох мовах і в багатьох країнах можна знайти свою версію назви та рецепту цієї страви. З французької, назва цієї страви буквально означає "втрачений хліб", так як готують її з булки або хліба, що втратили свою свіжість. Рецепт дуже простий, але при тому, дуже легко зіпсувати цю нехитру страву як французські тости. Ідеально приготовлені тости повинні мати хрустку скоринку і ніжну, майже кремову м'якоть. Щоб у Вас вийшли тости як треба: 1) Гарненько збийте яєчно-молочну суміш. Якщо білки добре не відділені, вони з'являтися шматками на тостах, що зіпсує і вигляд і смак; 2) Добре просочіть тост, щоб м'якоть після прожарювання була кремовою. Але врахуйте, занадто довге просочування загрожує тим, що тост розвалиться в Ваших руках так і не дійшовши до сковорідки; 3) Добре прогрійте сковорідку перед додаванням просочених тостів, якщо цього не зробити, молочно яєчна суміш почне витікати і у Вас замість тостів, буде солодкий омлет з булкою:-); 4) Смажте на помірному вогні, не поспішайте. Тосту потрібно час підрум'янитися і просмажитися в середині. Занадто сильний вогонь швидко підрум'янить верх, а всередині тости залишаться холодними і непросмаженими. Ось мабуть і все! Успіху Вам і смачних тостів!
Поживна та легка у приготуванні страва, яку важко віднести до будь-якої категорії, оскільки це не зовсім десерт, хоч і подається з солодким соусом. Такі кнедлі як правило подаються з солодкими додатками, чи то соусами чи просто припущеними фруктами чи ягодами. А інколи просто їх поливають топленим вершковим маслом і посипають цукром та підрум'яненими панірувальними сухарями. Існує дуже багато видів кнедлів. І поширені вони не тільки в чеській та словацькій кухнях, а й в німецькій, польській й навіть в українській. Ці кнедлі бездріжджові, а тому не пухкі, як їхні дріжджові побратими, і являють собою щось середнє між галушками та варениками, чи навіть лінивими варениками. З самого тіста можна сформувати не кульки, а скажімо "пальчики", й після відварювання, обсмажити на смальці чи маслі й подавати зі шкварками та смаженою цибулею. Буде геть по-українськи, такий собі приклад сільських кнедлів, які будуть не менш смачні ніж в солодкій версії. Щодо горіхів та м'яти, рекомендую їх використовувати. Хоч це лише додаток, але горіхи надають контраст консистенції страви своєю хрусткістю, а м'ята вносить виразні свіжі смакові нотки, які дуже доречні. Вважайте на розмір кнедлів, щоб вони не були завеликими, оскільки не проваряться. Вони в середині повинні бути ніжні та вологі, за рахунок сиру, але не сирі.
По-дитячому прості в приготуванні додатки до оладок. Таке смакове вершкове масло зробить особливим навіть самі звичайні і ніякі смаком оладки і внесе різноманітність в домашні сніданки. Вперше, таке вершкове масло з додатками, я побачила в гарних баночках, в німецькому магазині делікатесів. А потім й у Данії, в авторському магазині одного відомого місцевого кулінара, були подібні масла. Коштували вони і там і там суттєво дорожче ніж масло, мед та кориця разом і навіть в подвійному об'ємі, а от по суті, їх зробити простіше простого. Ідея мені дуже сподобалась, тому ділюсь нею з Вами. Таке масло можна подавати до оладок, сирників, налисників, млинців чи просто до свіжих булочок. Якщо захочете подарувати комусь таке ароматне масло, до подарункового кошика також можна покласти цікаву сковорідку для оладок (як наприклад з заглибленнями для ідеально круглих оладок, а часом з випуклими посмішками в них) та набір дерев'яних лопаток, ще й дерев'яні ножі для намащування масла додати можна. А до самих баночок, можете прикріпити, написаний на гарному папері, рецепт улюблених оладок. Крім того, не зайвою буде пляшечка домашнього ванільного екстракту та шоколадного сиропу.
Ці пампушки з домашнього сиру так просто й швидко готувати, що можна собі дозволити таке задоволення навіть на сніданок. Я впевнена, родина не буде противитись :-). Пухкенькі пампухи, хрусткі ззовні, м'які зсередини, з ніжною кисломолочною кислинкою, притрушені цукровою пудрою, немов вкриті легким інеєм, просто тануть у роті! Ну хто відмовиться від такого? Рецептом цих пампушків з домашнього сиру поділилась зі мною мамина близька подруга. Борошна в них, як у кожному майже народному рецепті, як завжди, було "на око". Звісно ж, я вирахувала оптимальну його кількість, адже сама не люблю нічого "на око, склянки чи ложки" (останні за невеликими винятками). І результат дуже потішив мені. Вони неймовірно пухкі та ніжні, й навіть не віриться, що пампухи без дріжджів. Однозначно рекомендую! Тісто для цих пампушків з домашнього сиру виходить трішки липким, хоч багато залежить від самого сиру. Особливо, якщо купуєте сир не у магазині, а на базарі, у людей, то домашній сир кожен раз інший за консистенцією, жирністю, вологістю тощо. Але не раджу досипати борошна до самого тіста для пампухів, бо вони будуть тугими. Краще щедріше посипати борошном поверхню для розкочування тіста, але й з тим потрібно знати міру. Обов'язково дочекайтесь поки олія почне потріскувати. А ще, її має бути по-справжньому багато, щоб смаження почалось належним чином. Якщо олію добре розігріти та підтримувати стабільну температуру під час смаження (для цього потрібна велика кількість олії, щоб вона не надто охолоджувалась після опускання пампухів, а також смаження партіями, по тій же причині), то пампушки не будуть вбирати зайвої олії. При бажанні, до тіста для пампухів з домашнього сиру можна додати цедру цитрусових, зернята ванілі чи кардамону, тощо. А посипати пампушки можна цукровою пудрою змішаною з невеликою кількістю меленої кориці.
Я не знаю чи більше люблю здобу одразу після випікання, на наступний день чи вже через кілька днів у вигляді французьких тостів, солодких страт чи от таких маффінів з ягодами. В цих виробах здоба знову як свіжоспечена і дарує смакове задоволення усім без винятку. Такі маффіни - це просто ідеальне рішення для сніданку вихідного дня. І вони особливо в нагоді після Великодня. У мене завжди є чимало залишків пасок. Паски печу я, моя мама, ще й часом родичі передадуть. Печемо, щоправда, не за добрим українським звичаєм, як бабусі, по 12 пасок (стільки, скільки апостолів у Христа), щоб потім з сусідами та родичами мінятись, але навіть випікаючи по кілька пасок, всеодно залишаються залишки. Я робила маффіни із замороженими чорницями, можна використати смородину чи інші дрібні ягоди. Щоб використати вишні, їх потрібно попередньо розморозити і не надто дрібно порізати. Вишні пускають багато соку при розморожуванні і це створить проблему якщо їх, як чорниці, не розморожувати. Загалом, замість ягід, можна використати таку ж кількість, по вазі, порізаного шоколаду або шоколадних крапель. Буде більш солодко і не менш смачно.
Все дуже просто,настільки що навіть немає якихось особливих вказівок. Обирайте лише лаваш, салат та огірки якнайсвіжіші. За бажанням, поверхню змащену вершковим сиром з хроном можна посипати рубленим кропом чи петрушкою, смак буде ще багатший. А замість листкового салату можна використовувати руколу, тоді буде більш пряно!Для найкращого смаку та консистенції лавашу та начинки, раджу робити рулет якнайближче до запланованої подачі. Хоч рулет з лавашу не втрачає своїх смакових якостей десь 8 годин, далі лаваш починає вбирати вологу, огірки м’якнути. Тому не тягніть з поїданням і якщо робите рулет для пікніку, робіть його в останню чергу приготувань.
Напрочуд вдалі мафіни з легким посмаком кукурудзяної крупи, сиру та шпинату й приємною консистенцією. Такі вологі, смачні та прості у приготуванні. Ці мафіни можуть бути як сніданком, так і перекусом в дорозі чи бути основною стравою у шкільному чи робочому ланч-боксі. Якщо є охота, можна їх урізноманітнювати: замість шпинату додати солодкий перець (якщо любите), кукурудзу або зелений горошок. Сир взагалі може бути будь-яким, а можна зробити ну дуже екстравагантні мафіни: з блакитним сиром та кубиками груші. Головне зберігати пропорції додатків та тіста й політ фантазії може бути дуже стрімким! Мафіни з кукурудзяною крупою та шпинатом можна заморожувати. Після вистигання, ту частину мафінів, що залишились і хочете заморозити, загорнути у фольгу, я пакую одразу по кілька штук, й покласти у пакетик. Так заморожувати. А розморожувати на полиці холодильника. Перед вживанням підігріти в духовці при 180 ᵒС. Ці мафіни смачні й холодними, але після заморожування краще їх освіжити таким чином. Загалом у приготуванні мафінів нема нічого складного. Все доволі стандартно, але потрібно дотримуватись поетапності приготування. Для полегшення собі життя, такі мафіни можна пекти в спеціальних папільйотках. Тоді не треба змащувати форму. Але я особисто, несолодкі мафіни не сприймаю в них.
Така миска різноманіття з вівсянкою та яйцем пашот - це просто ідеальний корисний сніданок. Такий, що сподобається й тим, хто вівсянку не надто полюбляє, або як і я, не любить солодких каш. В доповненні з розкішним, але дієтичним, яйцем-пашот та авокадо - це страва яка надасть енергії та довго буде тримати відчуття ситості, що дуже важливо коли у Вас великі фізичні навантаження чи Ви хочете схуднути здоровим способом. При бажанні, до такої вівсянки можна додати ще чимало додатків. Чудово впишеться в загальну смакову гамму бринза, хрусткий огірок, зелень кропу, тощо. Зернята можна використати будь-які. Загалом, замість вівсянки, таким чином можна подати будь-яку кашу чи корисні (з цільних зерен) пластівці до сніданку і буде однаково смачно.
ПРО ЗАКУСОЧНІ РУЛЕТИКИ З ШИНКОЮЦі рулетики з шинки з двома начинками дуже прості у приготуванні, але водночас дуже ефектні, особливо коли поєднують одразу дві різні начинки. Це створює не лише різноманіття смаку, а й додає візуальної привабливості, адже кожен рулетик має свій характер. І це красиво до святкового столу чи навіть просто до сніданку. Ніжна яєчна паста з зеленою цибулею - це щось знайоме, домашнє, з легкою кремовістю та делікатною пікантністю зеленої цибулі. А сирна паста з паприкою - це більш виразна, ароматна паста, з легким пряним акцентом, який чудово контрастує з копченою шинкою. Це ідеальний варіант, коли потрібно швидко приготувати щось для гостей, святкового столу або фуршету, не жертвуючи ані смаком, ані естетикою. І що важливо, вони легко адаптуються під Ваші вподобання, дозволяючи експериментувати зі спеціями, текстурами та інгредієнтами. А ще, їх можна приготувати завчасно. Навіть напередодні і тримати в холодильнику до подавання до столу. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ ЗАКУСОЧНІ РУЛЕТИКИ З ШИНКОЮОсновою цієї закуски є якісна шинка. Вона має бути тонко нарізаною, еластичною та достатньо щільною, щоб легко скручуватись і не рватися. Якщо скибки надто товсті, рулетики будуть грубими і їх важко буде скрутити, а якщо занадто тонкі, то вони можуть рватися при формуванні. Зручно купувати вже нарізану шинку. В магазинах її нарізають за допомогою професійних слайсерів. Консистенція начинок має велике значення. Обидві пасти повинні бути кремовими, але не надто рідкими, щоб добре тримати форму всередині рулетика. У яєчній пасті важливо не перетворити яйця на однорідне пюре — легка текстура з дрібними шматочками робить її цікавішою. Сирну ж пасту слід добре вимішати, щоб спеції рівномірно розподілилися, а смак став цілісним.Зелена цибуля та шинка в яєчній начинці повинні бути нарізані дрібно, адже це дозволить уникнути випадаючих шматочків пасти при скручуванні. А паприка в сирній пасті краще розкривається, якщо дати їй кілька хвилин “відпочити” після змішування з іншими інгредієнтами.Формуючи рулетики, не кладіть надто багато начинки, достатньо 1–1,5 столової ложки. Це дозволить акуратно скрутити рулет і зберегти його форму. Скручуйте щільно, але без надмірного тиску, щоб начинка не виходила назовні.ЯК ПРИГОТУВАТИ ЗАКУСОЧНІ РУЛЕТИКИ З ШИНКОЮ?
Зазвичай, щоб гранола була смачною та хрусткою, до неї додається якась олія чи вершкове масло й мед чи інші підсолоджувачі й можна навіть сказати, що чимало. Якщо зовсім не підсолоджувати гранолу, вона буде прісною й буде лежати в банці та пліснявіти. Адже хто буде хотіти жувати ті пластівці, якщо вони ніякі. А можна трішки підсолодити й похитрувати з інгредієнтами, які створюють відчуття солодкості й без цукру. А хрустку консистенцію можна отримати за рахунок яєчних білків, які ще й на користь при дієтичному харчуванні. У своїх рецептах граноли, дуже часто, я не вказую які саме горіхи використати. Оскільки гранола - це настільки універсальний продукт, що немає значення які вони будуть, ба навіть більше, чим різноманітніше, тим краще та корисніше. Але у гранолі з обмеженою кількістю підсолоджувачів - це вже має значення і я рекомендую використати горішки кеш'ю. Вони солодкуваті на смак і створюють враження солодкості у стравах. А їм на поміч кориця. До речі, корицю я використовую вже дуже давно у якості компенсатора, в рецептах де не так багато цукру. Чи то її хімічний склад, чи може наше психологічне сприйняття кориці як десертної спеції, але все, що приправлене корицею, здається солодшим. І про яєчні білки. При такій обмеженій кількості олії та підсолоджувачів, саме вони відповідають за хрусткість граноли. Я й раніше використовувала білки при приготуванні граноли, але в меншій кількості стосовно пластівців. А якщо хочете, щоб Ваша гранола мала більше грудочок, то взагалі на дану кількість інгредієнтів, можете використати навіть 3 яєчних білки. Щодо сухофруктів у дієтичній гранолі, то я їх проігнорувала, оскільки вони збільшують загальну калорійність продукту. При бажанні, звичайно ж, можна їх додати. Сухофрукти слід додавати до граноли вже після запікання. Пластівці повинні бути цільнозерновими, а не швидкого приготування. В ідеалі різані або плющені з цілого не чищеного зерна. На щастя, мода на здорове харчування дійшла вже до нас і є вітчизняні виробники якісних пластівців.
Цей рецепт домашніх вафель з домашнім сиром прислала мені моя одна приємна читачка, Станіслава Стахова, яка напевно приготувала вже більшість з моїх рецептів і часто ділиться враженнями зі мною, за що я дуже вдячна. Одного разу Станіслава люб'язно поділилась зі мною рецептом своїх улюблених вафель. І я звичайно ж не змогла встояти, адже дуже люблю і збираю рецепти страв з домашнім сиром. Хоч домашнього сиру в чистому вигляді не люблю, то намагаюсь його принаймні якнайбільше використовувати у різних стравах. Ці вафлі дуже ніжні і мають особливий посмак, який надає їм домашній сир. Але й смажити їх потрібно довше ніж бісквітні чи дріжджові домашні вафлі. В них більше вологи, яку потрібно відпарувати, перед тим як вафлі почнуть рум'янитись. Але зате, їх можна смажити одразу після приготування тіста і розігріву вафельниці.
Хрусткі та поживні скони з кабачком, це менш калорійний й корисніший аналог британських сконів. Вони бувають круглими або трикутними як ці. Як багато з Вас знає, класичні скони це також випічка з якою британська королева чаює, розрізаючи їх та намащуючи маслом й джемом і ті практично десертні скони зазвичай круглі. Їх рецепт буде в моїй третій кулінарній книзі про класику світової кухні з історіями, а цим разом хочу запропонувати Вашій увазі скони не солодкі, з кабачком, сиром та беконом. Такі, ну майже хлібні скони (дехто інтерпретує їх назву як «stone bread” або ж кам’яний хліб, начебто сама назва скон походить від англійського слова «камінь» або ж «stone») це чудовий варіант сніданку, прекрасний додаток до ланч-боксу чи перекус до пікніка або застілля, коли Ви хочете урізноманітнити хлібний кошик в цікавий спосіб. І цей рецепт я роблю за сприяння ТМ «Dr. Oetker» з якою розпочинаю тіснішу співпрацю й з гордістю оголошую про своє амбасадорство цього, без перебільшення, найякіснішого бренду серед сегменту продуктів для випічки. Це дуже органічна співпраця, адже я сама, на щодень, користують продуктами ТМ Dr.Oetker і Вам рекомендую, адже це безумовна впевненість у результаті кожного разу! Саме приготування сконів дуже просте. Головне слідкувати за поетапністю приготувань. Вкрай важливо спочатку розтерти холодне масло з сухими інгредієнтами, адже скони належать до класу тертої випічки (коли інгредієнти розтираються). А вже коли масло з борошном розтерте до дрібних крихт, час вводити решту інгредієнтів. І якби не хотілось, не раджу Вам збільшувати кількість кабачка в рецепті, адже якщо його буде більше, бо у Вас залишився ще хвостик чи ще грамів 50 і що з ними робити, то вони будуть збитими і глевкими. Отож уважність та міра у всьому тут вкрай важливі. А от бекон, при бажанні, можна й не додавати. Ще хочу кілька слів написати про соду та розпушувач в рецептах. Часом мене питають чи можна замінити соду на розпушувач і навпаки. У більшості випадків не можна без зміни формули. Адже соді або ж бікарбонату натрію для того щоб почати свою розпушувальну дію потребне вологе, кисле середовище та температура. Розпушувач, же ж має у своєму складі соду та кислоту і ще якийсь нейтральний компонент, як крохмаль аби запобігати передчасній реакції при вологості повітря тощо. І пропорції соди та кислоти дібрані так, щоб реакція відбулась повністю й для розпушувача не потрібна додаткова кислота у складі тіста. І у цих сконах, попри те, що у складі тіста є невелика кількість сметани, я використовую саме розпушувач, адже кількість кислого інгредієнта надто мала, щоб належно провести хімічну реакцію з содою, задля бажаного розпушувального ефекту, без залишкового неприємного посмаку. А використовуючи розпушувач ТМ Dr.Oetker я завжди впевнена в тому, що мої скони будуть пухкими і без жодного зайвого посмаку. Отож, слідкуйте за порядком введення інгредієнтів, використовуйте свіжий, якісний розпушувач і печіть у своє задоволення, на радість собі та рідним. До речі, при бажанні, цим сконам можна теж надати вишукану круглу форму, якщо є бажання. Для цього вирізайте їх кільцем для вирізання печива.
Просто та швидко. Сніданки нашвидкуруч спеціально для зайнятих робочих днів.
Ще одна версія миски різноманіття на основі домашнього сиру. Цим разом з фруктами та медом, а ще з гранолою. Це дуже смачно, корисно і може слугувати десертом, для всіх кому ну дуже хочеться чогось солодкого, перебуваючи на дієті. Для когось, хто собі може дозволити звичайні десерти та солодощі тоді коли душа заманеться, це може бути смішно. Але повірте, коли довший час утримуєшся від солодкого, така миска з домашнім сиром, невеликою кількістю меду та зі свіжими фруктами - це вже як нагорода!:-) На собі переконалась, а я вважала себе байдужою до солодкого:-)) В розпал сезону свіжих ягід таку миску різноманіття ще простіше готувати. Не потрібно нічого різати, лиш насипати всього гарненько. Замість домашньої граноли можна додати до миски різноманіття з домашнім сиром та фруктами улюблені горішки. При бажанні, можна їх підрум'янити.
Цю пасту з копченої скумбрії добре мати в холодильнику для легкого перекусу. Вона поживна, пікантна і легко втамовує голод. Консистенція цієї пасти дозволяє відразу, без доведення до кімнатної температури, намазувати її на хліб.
Як вже раніше писала про американську страву хаш, вона не має нічого спільного, крім назви, з вірменським хашем. В американській кухні це страва з Південних Штатів з порізаних овочів, найчастіше картоплі та цибулі, часто й м'яса, того чи іншого виду, обсмажених на сковорідці до появи рум'яної шкірочки. І як правило, американський хаш подається до сніданку, в додатку з яйцем. Якщо лишити жовток рідким, він буде слугувати як соус. Це страва для всіх, хто як і я, любить ситні, не солодкі сніданки. Класикою американської кухні є хаш саме з солониною з яловичини, хоч можна використати будь яке м'ясо, рештки печені чи навіть улюблену шинку. Оскільки солонини у мене залишилось чимало, я готувала хаш з нею. При бажанні, якщо у Вас достатньо часу та бажання, можна замість смажених яєць, до хашу з солонини подати яйця пашот.
Ліниві вареники на пшеничному цільнозерновому борошні - це страва яку можна споживати дотримуючись здорового способу харчування чи намагаючись скинути кілька кілограмів. Ці ліниві вареники багаті білком та корисними вуглеводами. В них не багато жирів, вони відварюються до готовності та довго утримують відчуття ситості. Й навіть на цільнозерновому борошні вони дуже смачні. Не буду приховувати, що ці ліниві вареники на цільнозерновому борошні менш ніжні та менш збалансовані смаком аніж класичні ліниві вареники. Але в них нема цукру, домашній сир в них значно менш жирний та й вершкове масло не додається у тісто. А як не крути та не комбінуй, повністю замінити жири не можливо. Але як дієтична страва - це дуже смачно. А ще швидко і це приємне урізноманітнення тижневого раціону. Подавати такі дієтичні ліниві вареники, для тих хто хоче схуднути, я рекомендую з натуральним йогуртом або зі сметаною 15%. Мій чоловік та діти посипали їх цукром та підрум'яненими на вершковому маслі панірувальними сухарями. З такими додатками їх майже не відрізнити від класичних лінивих вареників. І щодо борошна. Перед тим як зробити ліниві вареники з цільнозернового борошна, я спочатку зробила їх з гречаним борошном. Захопившись ідеями дієтичного харчування. Але це був не вдалий експеримент, адже в гречаному борошні немає глютену! І вони розклеювались при варінні, хоч і не повністю. А те, що вдавалось мені виловити, було таким на смак, що я не змогла себе осилити їх їсти. Краще зробити собі розвантажувальний день, ніж таке їсти. Хоч кілька штук з'їв мій чоловік, притрусивши цукром та підрум'яненими на вершковому маслі панірувальними сухарями (з цим додатком багато чого можна з'їсти:-)). Смак гречаного борошна перебивав усе й здавалось, що їси розмочений хліб чи якусь в'язку кашу. Тому, бажаючи експериментувати, робіть все обдумано. З цільнозерновим пшеничним борошном пішло все гладко, ліниві вареники не розпадались (чудодійний глютен робить свою роботу!!) й смак у них хороший, такий, що зі сметаною дуже смачно!