I've always loved "Family Treasure" recipes more than any others, so I'm very pleased my set of ZWT II recipes includes this recipe. Among the 1st to visit us here in Iceland were our friends (Cyd & Don pictured on my "About Me" pg) from Canada. This is Cyd's mom's recipe that she so kindly shared w/me. She also explained ... "Knish is an eastern-European Jewish or Yiddish appetizer, lunch dish or dinner side-dish. It's a dumpling covered w/a dough shell that is either baked or fried. It's sometimes combined w/onion (fabulous!) or filled w/cheese as shown here. In the most traditional version, the dumpling is made entirely of mashed potato." Thank you Rose & Cydney! (Times shown do not include time for the dough to rest overnight)
Who doesn't love these ingredients? Sometimes I cheat and use Mozarella instead of feta; personal choice. The amount of Olive Oil, seal salt, peppers, and oregano is your choice. Recipe from About.com
The Headless Horseman is a bit less terrifying and a lot more flavorful with layer upon layer of pumpkin pudding and chocolate cake stuffed inside his menacing grin.
I got this recipe from an advertisement, I believe, in Homemakers' Magazine. Be sure to use Parmigiano-Reggiano. This makes fairly firm "grapes"; use a little more cream to make them softer if you want.
Found this recipe on another site and plan to make it this week. My Honey loves eggplant so this variation should be good!
ПРО САЛАТ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮЦей соковитий, барвистий, але й ситний салат з сочевиці, печених овочів та сиру Фета, просто ідеальний на літні дні. Коли спека і не хочеться важких страв, такі ситні салати стають справжнім благословенням. А ще, окрім того, що це гарно та смачно, цей салат ще й корисний і це цікавий спосіб подати та споживати молоді овочі, такі як літня морква та малі кабачки чи цукіні. Спробуйте, впевнена, Вам смакуватиме. А якщо є бажання експериментувати, то звісно теж можна. Частину моркви та кабачків можна замінити цибулею, молодим буряком (пекти одразу ж з морквою), солодким перцем тощо. Ну і про кінзу, при котрій є завжди 2 табори:-). Тут можна її повністю замінити петрушкою або базиліком. Підійде і одна і друга зелень, з кожною по-своєму смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІОскільки морква та кабачок мають різну щільність, пекти їх слід не однаково, адже поки морква спечеться, кабачок перепечеться. Тому, моркву слід почати пекти раніше, а потім кабачки лиш докинути до неї. Якщо будете використовувати ще інші овочі, візьміть це до уваги й продумайте що і коли пектимете. Щодо сочевиці, то її можна або відварити зі стану сухої або використати консервовану сочевицю. Така теж є і вона теж смачна. Гріти останню не потрібно. Салат має бути ледь теплим або холодним. Якщо у Вас залишиться трохи салату, складіть його у ємність що щільно закривається й тримайте в холодильнику. Наступного дня салат теж смачний. ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮ:
Цей огірково-імбирний холодний суп від Йотама Оттоленгі з його книги "Simple" - це чудова альтернатива гаспачо чи сальморехо, які стали вже доволі звичними. У нього дуже незвичайний смак, він добре освіжає, а ще він мега корисний, а тим, хто переймається сантиметрами в талії, сподобається, що він малокалорійний, якщо не зловживати мигдалем з м'ятною олією в якості додатку. Я люблю холодні супи, за виключенням окрошки, готую їх літом й маю вже чимало у своєму репертуарі, але цей суп мене приємно вразив, коли гадала, що мене важко здивувати. Ба навіть більше, вразив і тим, що навіть мій чоловік який не надто любить холодні супи, із задоволенням ним смакував. Хоч сам Йотам Оттоленгі пише, що мигдаль краще рум'янити перед самою подачею, я зарум'янила одразу весь, частину подала першого дня, практично одразу, а половину залишила на наступний день. Як вже не раз писала на Instagram де щомісяця публікую приклад мого тижневого сімейного меню відповідно до сезону, супи я готую й раз у два дні. Цей холодний суп не виключення. Й різницю в мигдалі я не відчула. Він рум'янився в олії й був так само хрустким та смачним як і першого дня. А от суп став ще смачнішим! Тому, не вагайтесь, сміливо готуйте з запасом!
Кислинка тушкованної капусти відмінно компенсує жирність страв, а смак її гармонійно доповнює свинину та різноманітні ковбаски. Багато що залежить від якості капусти. Квашена капуста повинна бути достатньо зрілою для цієї страви. Капуста, яку нещодавно заквасили, у якої лише з'явилася кислинка, не підійде. Та невиражена кислинка випарується, і залишиться тільки не приємний запах, який без кислоти не сприймається як нормальний. Інша справа хороша кисла капусточка. Приправивши її ягодами ялівцю, лавром і кмином, Ви отримаєте ароматну страву! Вино додавати обов'язково! Від алкоголю не залишиться ні сліду, але воно підтримає потрібну кислинку і збалансує смак капусти. А аромат зробить благороднішим!
До тих пір поки сама не почала готувати гранолу дома, а пробувала лиш магазинну або готельну, я абсолютно не розуміла як можна її любити. А коли я вперше зробила її сама, в пропорціях які подобаються мені, хрустку та в міру солодку, я шалено її полюбила. Не з молоком де вона швидко розкисає й виходить як каша, а з домашнім натуральним йогуртом та сезонними фруктами. Це як десерт. Дуже корисний десерт з гранолою. І від тієї пори я думала над тим, як зробити солону гранолу, щоб була вона смачною та хрусткою й без підсолоджувачів. І от нарешті розробила рецепт який мені до вподоби. Ця хрустка, поживна та дуже смачна гранола, неймовірно смачна в салатах, чи з тим же йогуртом й свіжим огірком та кропом. А ще, нею можна посипати крем-супи та усе де використовуються грінки. Солона гранола прекрасна їм альтернатива. Якщо хочете, щоб у Вашій гранолі було більше грудочок, тоді додайте на 1 білок більше. Набір зернят та горіхів може бути довільним. Лиш якщо горіхи великі, то варто їх трішки посікти. Точна кількість солі залежить від Ваших смаків, солоності Вашого соєвого соусу (вона суттєво відрізняється в залежності від виробника) й Вашої солі. Варто спочатку посолити трішки, а коли дістанете гранолу з духовки, швидко спробувати її на смак і якщо треба досолити ще теплою, тоді сіль добре вчепиться до зернят. Слід пам'ятати, що навіть підрум'янена гранола не буде одразу дуже хрусткою. Такою вона стане в процесі вистигання на деку. Тому важливо її не перепекти (якщо щось підгорить, з'явиться гіркота) й дати гранолі повністю вистигнути на деку.
Ніжні та смачні водорості вакаме знайомі нам передусім з японського супу місо. Вони там один з ключових додатків до супу. Це дуже цінні та поживні водорості які підходять не тільки для супів, а й для салатів. Пропоную Вашій увазі простий, класичний, японський салат з водоростей вакаме з кисло-солодкою заправкою на основі соєвого соусу та зернятами кунжуту. Такий салат з вакаме буде ідеальним гарніром до страв японської чи корейської кухні або ж просто до відварного рису та просто приготовленої риби чи м'яса. Це дуже корисно і смачно. Випереджу запитання, морською капустою чи іншими водоростями вакаме замінити не можна, адже час та методи приготування інших водоростей відрізняються. А вакаме знайти у нас просто. В будь-якому супермаркеті, у відділі продуктів для суші будуть пакетики з сушеними водоростями вакаме. Можна й в інтернет-магазинах з азіатськими продуктами їх купувати, тоді ціна трішки краща. У нас зараз навіть кокосове молоко чи різноманітні пасти карі на полицях супермаркетів вже нікого не дивують. Водорості вакаме дуже ніжні і їх не можна інтенсивно варити. Найбільше смаку та корисних властивостей вони зберігають, якщо їх просто запарити, так як описано в технології приготування нижче. А японські гурмани та деякі елітні ресторани світу, купують японські водорості вакаме свіжими, не сушеними, просто з морських плантацій водоростей, саме щоб зберегти у них максимум смаку. Тому готуйте їх обережно й насолоджуйтесь їх оксамитною консистенцією та приємним морським смаком.
Ахобланко входить в трійцю найпопулярніших іспанських супів разом з гаспачо і сальморехо, і він також, як ті два, родом із сонячної Андалусії. Коли іспанська "мама" вперше подала мені цей суп, я навіть зрозуміти не могла з чого ця кремова, ситна, але водночас легка страва. Цей холодний суп відразу ж став моїм фаворитом. Виразний, але ніжний смак з горіховим післясмаком, така обволікаюча консистенція просто не дають про нього забути. Якщо ви любите холодні супи, він однозначно повинен сподобатися Вам! А половинки винограду надають особливий шарм, підкреслюючи найтонший смак мигдалю. Холодний суп ахобланко, назва якого в перекладі означає "білий часник", з'явився в Іспанії дуже давно, ще в середньовіччі, в період правління маврів в Південній Іспанії, коли про гаспачо і мови бути не могло, оскільки іспанські колонізатори ще не привезли з плавань помідори, а сама Іспанія була, в якійсь мірі, частиною ісламського світу. Та й сам склад дає підстави приписувати страву арабській кухні, мигдаль і часник дуже часто присутні в кухнях арабських народів. У самій Іспанії існує два види подачі цього холодного супу: в Малазі ахобланко Вам подадуть так як я, з виноградом. А ось в Гранаді з печеною "в мундирі" картоплею, а часом і з філе анчоуса. Я віддаю перевагу першу версію, вона і є більш популярною в Іспанії, а Ви вирішуйте як Вам більше до душі!
Така страва смачна й сама по собі і просто ідеальна в якості гарніру до м'яса чи риби. Якщо нут відварити заздалегідь, готується цей гарячий салат досить швидко. (Відварений нут можна зберігати в холодильнику до 3-х днів). Зізнаюся, раніше я не була любителем нуту, але якось все більше і більше намагаючись його полюбити, шляхом різних смакових експериментів, все більше у мене це виходить (не можу сказати те ж саме про гарбуз, холодць чи коропи). Все таки нут продукт корисний і ігнорувати його не варто. Овочі надають відсутню нуту соковитість, а бальзамічний оцет кислинку. При відсутності орегано, замінити його можна базиліком або тим'яном, навіть петрушкою в кінці кінців. Аромат і післясмак звичайно буде іншим, але страва буде не менш цікавою. Тільки не треба сипати сушених трав, те сіно тільки все зіпсує!
Попри свою простоту, цей салат дуже смачний та універсальний, а ще, він стає все смачнішим та смачнішим, якщо любите малосольні та злегка підмариновані огірки. Все завдяки медово-гірчичній заправці з часником та кропу, які надають салату з огірків незвичайний смак. Це салат який відмінно підкреслить смак страв української, польської чи навіть чеської кухні. Він підійде до свинини, просто приготовленої риби, птиці, чи навіть просто до печеної, вареної чи смаженої картоплі. Це щоденний салат з цікавим смаком до буденного столу. Якщо аромат часнику та посмак після нього для Вас не критичні (якщо поїсти такого салату зі свіжим часником та піти на роботу, не всі біля Вас почуватимуться комфортно), то робіть його зі свіжим часником. Я його готую з сушеним часником, або ж гранульованим, як його ще називають. У нього і смак м'якший і аромат не такий різкий. Та й для травлення він легший, якщо у когось нетолерантність сирого часнику. Цей салат можна приготувати завчасно, можна навіть скласти в банку, щоб не обвітрювався, тримати в холодильнику й спожити протягом 2-х діб. Його смак дещо змінюється від свіжого, до злегка маринованого. І той і той має свої смакові принади.
Запечена до рум'яної шкірочки картопля, солодкувата печена цибуля та соковиті печериці приготовлені разом з мінімумом потраченого часу на приготування. Аромат цедри лимона та часнику збагачують смак овочів та грибів. Страва повноцінна і смачна й можна подавати її самостійно з легким салатом чи домашніми соленостями, а для не пісної трапези, можна подати картоплю запечену з цибулею та грибами в якості гарніру до м'яса чи риби. На прохання читачів, на сайті буде з'являтись більше пісних, вегетаріанських та веганських страв. Хоч я далека від ідеї вегетаріанства, а веганства й поготів, і потреби в пості не маю, так як намагаюсь дотримуватись чистоти душі, думок та вчинків весь час, а не в якийсь період і спокутування вини чи вдавання з себе праведника шляхом харчування по правилах написаних людьми, що вважають себе святішими за інших, мені незрозуміле (не кажучи про потребу з'їсти щось дуже смачне і пісне). Тим не менш, я поважаю тих людей які з якихось чистих міркувань та особистих переконань, не нав'язуючи свої ідеї іншим, дотримуються певних обмежень в харчуванні. Мені та моєму чоловіку теж не рідко хочеться мати день чи два без м'яса, просто так, бо того вимагає організм та потреба в різноманітності харчування. І для таких випадків і створюю рецепти, з якими можна було б смачно поїсти й без використання інгредієнтів тваринного походження. При бажанні і якщо для Вас не принципово щоб страва була виключно рослинного походження, можна посипати картоплю з цибулею та грибами після запікання м'якою бриндзою. Буде ще смачніше!
Як я вже писала у вступних частинах до попередніх пісних різдвяних рецептів, на різдвяному столі, капуста - це символ поєднання навколо однієї основи, тобто Бога, а гриби символізують плодовитість та продовження роду. Тому така пісна квашена капуста з грибами, приготовлена тим чи іншим способом, знайде своє місце на столі у багатьох домівках на Святий Вечір. Я пропоную Вам приготувати тушковану квашену капусту з грибами моїм способом. Завдяки деяким нюансам приготування, ця проста страва стає вийнятковою. В більшості рецептів тушкованої квашеної капусти, капуста спочатку відварюється у воді, а потім тушкується. Це потрібно щоб вона як слід зм'якла і це вірно. Але аромат такої капусти посередній й такий розкішний інгредієнт як сушені білі гриби, просто губиться. Я Вам рекомендую спочатку відварити до готовності сушені гриби, а потім відварювати квашену капусту у воді з концентрованим грибним ароматом, що залишилась від відварювання грибів. Так капуста вбирає в себе повністю неймовірний, святковий аромат сушених грибів. Крім того, до страви я додаю обсмажену цибулю. Вона надає страві додаткової соковитості та солодкості. А ще трішки цукру. Не лякайтесь додавати його в невеликих кількостях до не солодких страв. Цукор дуже добре балансує смак і не менше ніж сіль робить смак більшості інгредієнтів більш виразним. Зізнаюсь, не хотіла б я сидіти за столом зі стравами без солі та цукру (як зараз дуже модно). Страви набагато більш виразні з ними, а кількість цих інгредієнтів настільки мала, що нехай не повертається язик у прихильників всіляких псевдокорисних дієт, говорити про шкоду солі та цукру.
Капуста романеско з'явилася у нас порівняно не давно. Хоч овоч не новий, в околицях Риму ця капуста вже давно вирощується, звідти й назва, але своє поширення романеско отримала не так вже й давно, в 90-х роках 20-го століття. Капуста романеско - це щось спільне між броколі й цвітною капустою, тільки смаком і консистенцією ніжніша. Тому овочі взаємозамінні. Готуючи, як з броколі, так і цвітною капустою, важливо не переварити цей овоч, інакше також як з пересмаженим стейком або перевареними макаронами, ніякого гастрономічного задоволення не буде. Тому бланшуємо в киплячій воді приблизно 2 хвилини, відціджуємо і швиденько обполіскуємо під холодною проточною водою, щоб зупинити процес термічної обробки і далі робимо як знаємо:-)). Можна обсмажувати, щоб добути особливий аромат, знову ж таки, не довго, або ж відразу поливаємо якоюсь заправкою або соусом, додаємо в салати, до макаронів або до рису і т.д. Важливо! При бланшуванні (короткочасного варіння в киплячій воді), не накривати посуд кришкою !! Інакше капуста втратить свій яскравий колір. Це стосується всіх зелених овочів. Кислотам, які заважають хлорофілу проявитись і не окислитись треба випарувати, тому не затримуємо їх під кришкою! Про мигдаль. Я використовувала пластівці з мигдалю. Можна використовувати по суті звичайний мигдаль, знявши з нього шкірку, бланшуючи його кілька хвилин в киплячій воді, потім посікти і обсмажити. Далі все як в рецепті.
ПРО САЛАТ З ЧЕРВОНОЇ КАПУСТИ З БУРЯКОМСалат з червоної капусти з буряком та гранатом буде чудовим доповненням майже до будь-якої страви. Підійде він і до птиці, і до риби чи навіть простих пирогів. Хрустка капуста, солодкавий та ніжний буряк, пікантна цибуля та соковиті зернята гранату. Усе поєднане кисло-солодкою заправкою. Справжня гарнірна насолода. Цей салат з червоної капусти настільки смачний, що може бути самостійною пісною стравою. Окрім того, можна доповнити його Фетою чи Бринзою, волоськими горіхами чи зернятами соняшника, тоді салат з капусти буде більш ситним та комплексним, цілком самостійним.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З ЧЕРВОНОЇ КАПУСТИОскільки червона капуста дещо жорсткіша за звичайну білокачанну, не кажучи вже про молоду чи пекінську капусту, перед додаванням решти інгредієнтів для салату, капусту потрібно посолити й добре пом’яти. Лише після доброго та пристрасного «масажу», можна додавати решту усього для салату з червоної капусти. Такі маніпуляції суттєво зм’якшують її. Щодо буряка, то краще за все його запекти, оскільки він солодший та більш концентрований смаком. Але звісно можна і відварити. Простіше за все пекти в більших кількостях, коли щось печете в духовці чи тушкуєте. Можна на дно закинути кілька буряків у фользі й пекти разом з іншими стравами. Печені буряки тримаються в холодильнику до 2-х тижнів, без розмотування. До речі, цей салат також буде дуже смачним з маринованими буряками в польському стилі. Сімейний рецепт маринованих буряків Ви найдете в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю».ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З ЧЕРВОНОЇ КАПУСТИ
Індійські пласкі хлібці чапаті дуже нагадують мексиканські тортільї, з тією різницею, що завдяки цільнозерновому борошну, чапаті мають більш виразний смак й аромат та завдяки маслу, м'якшу консистенцію. Вони просто чудово смакують в теплому вигляді з різноманітними індійськими каррі з великою кількістю соусу. В оригіналі, існує спеціальне борошно для приготування чапаті, яке власне на половину складається з цільнозерногового пшеничного борошна. Тому ці хлібці можна без перешкод готувати дома й без спеціального борошна.
Хумус - це добре приправлене пюре з нуту, діп або соус, якщо хочете. Це дуже популярна страва Близького Сходу, зокрема у таких країн як Ізраїль, Туреччина, Йорданія, Греція, навіть Кіпр. Подається хумус до овочів, з чіпсами, пітою або лавашем. Найбільше я люблю з молодими овочами. Готуючи за основним рецептом, можете також підмішати, до цього діпу, волоські або кедрові горіхи, дрібно порізані оливки, в'ялені помідори, смажену цибулю або те, до чого душа лежить. Не в кожному рецепті є йогурт, але я обов'язково його додаю, він додає гладкість масі та додаткову кислинку. Цедру лимону також не зустріти у класичних рецептах, а я собі не уявляю смачного хумуса без такої цитрусової ноти. Іноді, для здобуття потрібної консистенції, додають воду відціджену після приготування нуту, я віддаю перевагу простій воді. Мені так більше подобається. Про тахіні з Вікіпедії: "Тахін, тахіна або тхіна (також відома як сезамова паста) - поширена на Середньому Сході, густа паста з меленого кунжутного насіння, її додають до багатьох страв, наприклад до фалафелю, до хумусу, крім того, вона служить основою для багатьох соусів. до складу тахіні входять: насіння кунжуту, лимонний сік, сіль та часник, та у різних регіонах до основи додаються різні сиропи або інші добавки. Можливе вживання в їжу і без додатків. " Дивіться відео рецепт приготування хумусу:
Якось двоюрідна сестра принесла баночку цієї аджики на пробу. Розповіла, що її свекор щороку робить заготівлі такої аджики і в холодильнику вона зберігається до наступного сезону. Я як не любитель аджики і всяких консервованих виробів і закаток, крім домашнього кетчупу, подякувала, але досить скептично поставила в холодильник і налаштовувала себе на те, що треба спробувати .... Спробувала. Полюбила пристрасно і назавжди! Тепер заготівлі роблю і я!:-) Така аджика зі шматочком добре засоленого сала, на чорному хлібі, це те, чого іноді так вимагає моя українська душа і те, чого й за роки сімейного життя, не може зрозуміти мій польський чоловік ... Я про сало ... Аджику він їсть так, ложкою і з банки. За що вічно його лаю! Облизану ложку не можна пхати назад в банку !! Без таких ексцесів, аджика добре зберігається в холодильнику довше ніж півроку.
Спаржа — це настільки смачний овоч, що його можна просто змастити рослинною олією, посолити й запекти при високій температурі, до консистенції аль денте і це вже смачно. Можна просто бланшувати й теж смачно, хоч і менш цікаво. А якщо до неї ще приготувати різні додатки, то ця страва автоматично стає сімейним фаворитом. Так було і в цьому випадку, коли спаржу запекла з часниковою олією, посипала м'якою бринзою й хрусткими, рум'яними житніми крихтами. Все просто, а так виразно і смачно! Який би спосіб приготування зеленої спаржі Ви б не обрали, пильнуйте її консистенції. Від приємно хрусткого овочу зі смаком ніжного зеленого горошку, до слизьких стебел з невиразним посмаком менше ніж хвилина. Спаржа дуже швидко готується, але зізнаюсь, важко описати як перевірити й пізнати її готовність, все приходить з досвідом. Ба навіть більше, щосезону, принаймні раз перепечу спаржу, чи то зосереджуючись ще на інших стравах, чи то з враження, що ще не час її діставати. Ідеально приготовлена спаржа має темніший колір ніж на початку, дещо зм'якла, але якщо стебло підняти, воно ще тримається прямо, а не гнеться. Сподіваюсь, що більш менш зрозуміли й це не відіб'є у Вас бажання пробувати, готувати й смакувати! Щодо сиру, то я використовувала м'яку бринзу, з розсолу, яка приємно кришиться в руках, мало не розмазується. Можна використати й сухішу версію цього сиру, таку як поширена в Карпатах, але як на мене, м'якша бринза тут доречніша. А при бажанні, можна використати навіть сир Фета. І кілька слів про крихти. Житні крихти не рідко використовуються як додаток чи декорація для страв на професійних кухнях, а вперше я їх спробувала багато років тому у Данії, на простій канапці. На мене вони справили таке враження, попри простоту, що тепер, у своїй кухні, підрум'янені крихти житнього хліба використовую, щоб надати якогось особливого акценту стравам, як смакового, так і контрастного. Як у цій страві з запеченої зеленої спаржі з бринзою та житніми крихтами. Але увага! Пшеничні крихти навіть близько не мають того смаку та виразності, як житні.
Це один з найуніверсальніших салатів, адже він підійде як до м’яса та птиці, так і до великої кількості страв з риби. Я навіть не знаю як часто я роблю його у сезон. А як додаток до качки чи гуски він таки незамінний. Солодкість печеного буряка та фруктові нотки яблука дуже доречні до цієї ароматної домашньої птиці, як і до страв зі свинини. А ще, його люблять діти. Ну і робити такий салат з буряка з яблуком дуже просто, а якщо спекти буряк завчасно, то ще й дуже швидко. Як я вже не раз писала, не обов’язково пекти буряк окремо. Його можна спекти разом з будь-якою запіканкою до вечері чи навіть солодкою випічкою, просто докинувши його у духовку, загорнутим у фольгу, на якусь годинку чи менше, в залежності від розміру буряка. Й тримати охолодженим аж до тижня часу в холодильнику. А тоді використовувати в різноманітних рецептах та стравах. При бажанні урізноманітнити салат, можна додати до нього трішки підрум’яненого маку чи насіння льону. Яблуко можна замінити грушами або ж додати до салату дрібно різаний чорнослив.
Сіль є відмінним провідником тепла, і такий метод запікання, завдяки дуже рівномірному розповсюдженню цього ж тепла, дає приголомшливий результат! Головне не поспішати і дати картоплі добре пропектися. Сіль, після такого запікання, можна і далі використовувати за призначенням. Пробувала також мішати сіль з двома яєчними білками. Результат мені сподобався менше. Зробився «соляний панцир». Хоча картопля і була більш кремовою, але скоринки, яку я так люблю, у картоплі не було ... Та й сіль довелося викинути. Але як альтернативний метод приготування, можете спробувати.
Назва сальси "pico de gallo" має досить смішний переклад "дзьоб півня". Існує версія що таке називання сальса отримала тому, що спочатку її їли руками, за допомогою трьох пальців (тих же якими берете щіпку того і сього), які комусь і нагадували дзьоб цього птаха. Часто цей соус називають "Salsa Mexicana" або "Salsa bandera" так як кольори цієї сальси відповідають мексиканському прапору. Найчастіше, в сальсі використовують свіжий гострий перець халапеньйо або серрано зеленого кольору, у нас знайти їх проблема. Тому, можна використовувати ті перці чілі, які є в наявності. В залежності від регіону, в сальсі піко-де-гайо можуть з'являтися інші інгредієнти, такі як манго, редька і т.д. Але це найголовніша і поширена версія. Подають сальсу піко-де-гайо майже до кожної трапези, принаймні там, де була я. Можна все відразу змішати і подавати, але якщо сальса помаринуєтся трішки, смак стає кращим!