ПРО САЛАТ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮЦей соковитий, барвистий, але й ситний салат з сочевиці, печених овочів та сиру Фета, просто ідеальний на літні дні. Коли спека і не хочеться важких страв, такі ситні салати стають справжнім благословенням. А ще, окрім того, що це гарно та смачно, цей салат ще й корисний і це цікавий спосіб подати та споживати молоді овочі, такі як літня морква та малі кабачки чи цукіні. Спробуйте, впевнена, Вам смакуватиме. А якщо є бажання експериментувати, то звісно теж можна. Частину моркви та кабачків можна замінити цибулею, молодим буряком (пекти одразу ж з морквою), солодким перцем тощо. Ну і про кінзу, при котрій є завжди 2 табори:-). Тут можна її повністю замінити петрушкою або базиліком. Підійде і одна і друга зелень, з кожною по-своєму смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІОскільки морква та кабачок мають різну щільність, пекти їх слід не однаково, адже поки морква спечеться, кабачок перепечеться. Тому, моркву слід почати пекти раніше, а потім кабачки лиш докинути до неї. Якщо будете використовувати ще інші овочі, візьміть це до уваги й продумайте що і коли пектимете. Щодо сочевиці, то її можна або відварити зі стану сухої або використати консервовану сочевицю. Така теж є і вона теж смачна. Гріти останню не потрібно. Салат має бути ледь теплим або холодним. Якщо у Вас залишиться трохи салату, складіть його у ємність що щільно закривається й тримайте в холодильнику. Наступного дня салат теж смачний. ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮ:
В'єтнамські весняні рулетики, які на відміну від китайських весняних рулетиків подаються сирими, - це чудовий спосіб цікаво подати велику кількість овочів, трав та ще всіляких корисних смаколиків, які зазвичай часто ігноруються. І хоч загортається це все у рисовий папір з борошна з білого, чищеного рису, це і так корисніше та менш калорійно ніж навіть звичний нам пшеничний лаваш. Рисовий папір дуже тонкий і майже невагомий. Це настільки дієтично та корисно, що можна собі дозволити до них трішки багатший та калорійніший, але корисний, соус. Пропоную Вашій увазі черговий рецепт яскравих в'єтнамських весняних рулетиків, цього разу з креветками та авокадо. При бажанні, набір овочів можна змінювати чи доповнювати. Креветки можна замінити печеною чи вареною на пару рибою або куркою, а до загальної овочевої композиції додати огірки, смужки солодкого перцю чи сирого та хрусткого цукіні, тощо. Крім того, начинку можна посипати підрум'яненими зернятами кунжути чи іншими зернятами чи горіхами, це додасть додаткову смакову нотку та хрускіт. Після формування весняних рулетиків і до подачі, їх потрібно накрити злегка вологим рушником, щоб вони не обсихали. Але не надто вологим, оскільки від надміру вологи, рисовий папір буде надто розм'якати та розлазитись.
Я просто обожнюю азіатську кухню. Страви країн Азії я б могла їсти на сніданок, обід та вечерю. Хоч я й маю певних фаворитів, як тайська, корейська чи китайська кухня й народні кухні, які мені подобаються менше, як індонезійська чи індійська, але це і так не суттєво, бо якщо вибирати скажімо між індійською стравою та, наприклад чеською, я виберу індійську:-). Так чи інакше, з цієї великої любові яка народилась з першою поїздкою у той бік, а це був Таїланд якихось 15 років тому, я дома часто готую страви азіатської кухні та страви в азіатському стилі. Мої діти сприймають палички так само нормально як і вилку й вміють відрізнити китайську ложку від корейської (форма у них кардинально інша). Лиш для дітей я роблю страви не пікантні, просто пряні. Не тому, що ніби-то шкідливо, а тому, що їм поки що не смакує. Хоч старшу доньку потрішки привчаю цінувати гострі страви. Все-таки величезна кількість класичних страв світової кухні пікантна, а своїх дітей я вчу бути відкритими, як до чужих поглядів та життєвих виборів, так і до страв інших народів. (І не треба маячні сивої кобили про те, що пряні чи гострі страви шкідливі. Це радянський маразм якому нема наукового підтвердження. В розвинених країнах взагалі про таку гіпотезу не знають). Цей салат з рисової локшини у тайсько-в'єтнамському стилі, який легко приготувати й у нас. Інгредієнти доволі прості, а смак його просто неймовірний. Свіжі овочі роблять його надзвичайно соковитий, а густий, дуже виразний, арахісовий соус ніжно огортає та поєднує усе в одне ціле. Арахісову пасту можна купити практично в будь-якому супермаркеті або змолоти арахіс самостійно. Рибний соус, який дешевший ніж якісний соєвий, без проблем знайдете там, де продається усе для суші або інші азіатські товари. При бажанні, рисову локшину можна замінити гречаною локшиною соба, але останню вже потрібно бланшувати 2-3 хвилини у великій кількості окропу, адже для неї не вистачить просто залити її окропом, як рисову локшину чи квасолеву фунчозу. А ще, замість креветок можна використати залишки печеної курки або спекти чи посмажити шматочки курячої грудки спеціально для цього салату. Найкраще салат смакує в день приготування, поки арахіс дуже хрусткий, а овочі ще не втратили свою свіжість. Але оскільки я робила цей салат для нас з чоловіком, коли діти були у бабусі, а їмо ми невеликі порції, ще ціла порція салату з рисової локшини залишилась. І я її з великим задоволенням з'їла на обід наступного дня і було теж дуже смачно. Якщо не любите пікантних страв, гострий соус можна не використовувати, взявши трішки більше арахісової пасти та соєвого соусу.
Філіппінська кухня – це доволі цікаве явище, адже по суті це суміш азійської, іспанської та американської культури готування. Філіппіни дуже довгий час були під пануванням Іспанії (навіть назва країни походить від імені іспанського короля Філіпа ІІ) і це не могло не вплинути на культуру та кухню. Тож якщо мова про страви – то вони, можна сказати, найрідніші усім європейцям, у порівнянні з кухнями інших країн Азії, отже понад 300 років там насаджалась іспанська культура, а потім, ще майже 5 десятків років американська. Так і сталось, що капуста та морква часто зустрічаються в стравах, сама технологія приготувань ближча Європі, а до національних страв Філіппін відносять теж косідо і паелью. Але залишки азійської кухні таки є, як у цій страві, стір-фрай з овочів, паростків квасолі та креветок. При чому, паростки та овочі відіграють ключову роль, а от креветки можна замінити або доповнити соєвим сиром тофу. Такі варіанти страви теж існують. Можна використати й шматочки курячої грудки, впевнена теж буде дуже смачно, хоч і не традиційно. І це дуже смачно. Багато соковитих овочів, дуже швидко припущених на сильному вогні і креветки. Справжній фітнес-рецепт сповнений смаку. Для приготування цієї страви дуже важливо мати вок або ж просто велику, широку сковорідку чи казан. І поставити посуд потрібно на найсильніший вогонь. Й все приготування полягає в дуже швидкому обсмажуванні, з помішуванням. Овочі мають бути ще дещо хрусткими всередині. А таке інтенсивне короткотривале обсмажування, крім казкової консистенції, надає овочам ще й надзвичайний аромат. Тож не нехтуйте технікою приготування й обов’язково ще перечитайте статтю про приготування страв у сковорідці вок. Якщо заміните креветки на сир тофу, його слід так само обсмажити й перекласти на чисту тарілку й вже в кінці приготування страви змішати з овочами. В переліку інгредієнтів не вказано солі, адже у складі є вже солоні соуси. Я взагалі практично ніколи не солю азійські страви сіллю, але перед подачею спробуйте страву на смак і якщо Вам ще потрібна сіль, то звісно ж приправте до смаку. Щодо паростків, то про те як вирощувати паростки квасолі мунг читайте на моє профілі на Інстаграмі.
Цей овочевий салат з американськими мотивами, підходить, як доповнення, майже до кожної страви. Соковита молода капуста особливо добре підходить для салату колслоу, але при бажанні можна зробити його і зі звичайною капустою. А любителі кореневої селери можуть і її додати, натерши на терці і додавши вітамінів до страви. Якщо салат постоїть, він стає ще смачніши, тому, можна брати його з собою на пікнік.
Дуже смачний, яскравий салат з великою порцією свіжих овочів, що тішать своїм хрускотом, соковите м'ясо, ароматна кінза та кисло-солодка пікантна заправка. Салат виконаний в тайському стилі, а його смак так і переносить в далекий Таїланд. При бажанні, його можна робити й з іншими видами м'яса й буде по-іншому цікаво й ласо. Це один з моїх найулюбленіших салатів, адже в ньому поєднується соковитий стейк та пікантна й дуже ароматна заправка з великою кількістю овочів. Корисно й дуже смачно! А ще, ця страва ідеально підходить для вечері для тих, хто намагається скинути кілька кілограмів. Яловичі стейки я смажила на сковорідці гриль. Якщо є бажання та можливість, можна їх посмажити на справжньому грилі. Буде ще ароматніше та смачніше. Якщо не любите пікантності цибулі в салаті, можна її посолити після нарізання, залишити на кілька хвилин й лиш тоді додавати до салату. А може й не використовувати, й зробити як "справжня леді" й цибулі не їсти, на радість пані Фреймут:-)). Я ж, цибулю люблю у всій її пікантності, тому не солю завчасно. Не бути мені леді:-)) І кілька слів про спіралайзер. Ним я нарізала огірок та моркву спіраллю. Спіралайзером вже напевно нікого не здивуєш і мода на овочі порізані довгими спіралями, "локшину" з цукіні, моркви чи гарбуза дійшла вже до нас. Це гарно і зручно. Якщо "локшину" з овочів без цього приладу не приготуєш як слід, то салат можна приготувати легко. Потрібно все порізати соломкою. Буде так само смачно, лиш виглядатиме трішки інакше.
Шовковистий крем-суп з моркви з зігріваючим та пікантним імбиром, надаючим кислинку та казковий аромат апельсином та вершками з кокосовим молоком. При бажанні, кокосове молоко можна замінити більшою кількістю вершків. Суп і так буде розкішний смаком, лиш без кокосової нотки. Такий суп, як і більшість крем-супів, легко й швидко готувати. А вигляд та смак має такий, якби Ви довго постояли на кухні:-). Зернята та вершки при подачі додають вишуканості. В ідеалі, щоб для цього супу морква була середньої солодкості. Якщо буде надто солодкою морква, суп буде здаватись десертним, а якщо зовсім не солодкий сорт моркви візьмете, смак буде більш тьмяний, менш яскравий. Не нехтуйте карамелізацією цибулі на початковій фазі приготування крем-супу з моркви. Крім додаткової солодкості, вона додає ще й особливий, злегка горіховий аромат.
В корейській кухні, після японського панування на корейських землях, у багатьох страва відчувається японський вплив. В Кореї є свій вид суші, більш яскравий й з більшою кількістю інгредієнтів в ролах, а ще є такий смачний суші-салат, який готується на основі рису приготовленого та приправленого як для суші. Рецепт цього корейського суші-салату адаптовано з книги про корейську кухню "Our Korean Kitchen" авторства Jordan Bourke & Rejina Pyo. Цей суші-салат просто знахідка для всіх любителів суші, які як і я, не люблять їх крутити. Я хоч дуже люблю суші, але не люблю крутити суші так само, як не люблю прикрашати торти. І те і інше суперечить моєму темпераменту. А такий салат це не менш смачно, теж дуже красиво, особливо якщо не поспішати і все викласти чергуючи кольори інгредієнтів. А ще, це по корейському пікантно! В основі соусу для салату є корейська гостра паста чілі Кочуджан яка відноситься до продуктів повільної ферментації, як і соєва паста місо яка входить у склад цієї гострої пасти чілі. Пасту Кочуджан можна купити і в наших інтернет-магазинах, що дуже тішить. Адже приїхавши з Південної Кореї 6 років тому, її у нас я не змогла знайти й після того як закінчилась та паста Кочуджан, щоя привезла із собою, залишились лиш спогади. Тепер я знову з великим задоволенням готую аутентичні корейські страви дома і на сайті їх також буде більше. Ця паста чілі має дуже характерний посмак і її неможливо замінити, зберігаючи смак страви. Якщо закрити очі на унікальну смакову гамму, можна додати до заправки, замість неї, таку ж кількість густого соусу чілі. Але якщо хочете пізнати корейську кухню (яка не має нічого спільного з "корейською" морквою та хе з риби псевдокорейське, яке готують у нас), варто придбати її. Цю гостру пасту чілі можна додавати до овочевих та м'ясних рагу, вона крім пікантності додасть і глибокий смак та аромат, можна її додавати у супи, використати для приготування кімчі (паста прискорить ферментацію кімчі), а ще використати для приготування салатних заправок, подібних до заправки в цьому рецепті суші-салату. Дуже важливо, щоб перед збиранням салату для подачі все було добре охолодженим і рис для суші, овочі, інгредієнти для заправки і риба. Ніхто не любить теплі суші, такий суші-салат теж буде жахливим, якщо скажімо, рис під рибою буде теплим.
Для тих, хто не уявляє святкової трапези без особливого супу, пропоную приготувати на Святий Вечір такий ароматний пісний капусняк з сушеними грибами та квасолею, що додає ситості. Капуста символізує єдність навколо однієї основи, а саме Бога, міць, сукупність, гриби - продовження роду, а квасоля - здоров'я та довголіття. Тому пісний капусняк гармонійно займе роль першої страви серед 12 сакральних різдвяних страв. Якщо не любите капусняків, тоді в якості першої страви можна приготувати й грибну юшку в пісному варіанті, рецепт якої я публікувала кілька років тому, навіть з відео. Хоч я дуже люблю капусняк з копченостями, цей капусняк з сушеними грибами, в якості основної скрипки, одразу після квашеної капусти, не поступається йому інтенсивністю смаку. А що ще дуже зручно і важливо у святкові дні, такий капусняк можна і навіть варто зварити 2-3 дні наперед і тримати в холодильнику. На наступний день його смак стає інтенсивнішим, а ще через один, він стає шляхетнішим, глибоким. В переліку інгредієнтів є цукор. Не дивуйтесь, він дуже важливий, навіть в такій невеликій кількості, оскільки балансує смак кислої капусти. Цей капусняк доволі кислий, інтенсивний смаком. Я і мій чоловік дуже любимо, щоб було виразно відчутно, що приготовлений він з квашеної капусти. Якщо не любите кислих капусняків, тоді, перед додаванням до супу, квашену капусту слід відварити хвилин 10 у великій кількості води, відцідити і тоді вже додавати до супу.
Булгур - це крупа з твердих сортів пшениці, яку отримують шляхом пропарювання, дроблення і сушіння, традиційно на сонці. Страви з булгуру розповсюджені на Близькому Сході, в деяких арабських країнах, а також в деяких країнах Середземномор'я. Продукт дуже корисний, має цілу гаму вітамінів і мінералів. Так приготовлений булгур сподобається навіть дітям, не кажучи вже про вибагливих дорослих. Хто ж не любить хрусткі підсмажені зернята?! Морква вносить свою потрібну, соковиту і злегка солодку ноту. Таким же чином можна готувати і кус-кус, але він вже по собі має більш вбогий смак, тому буде не так розкішно як з булгуром. А ще, можна використовувати королеву всіх круп (за моїми мірками, виходячи з її смаку) гречку. Тільки приготувати її треба звичайним Вашим чином. А потім вже починати приготування відразу з пункту №2. Багато хто стверджує, що потрібно підсмажувати булгур перед варінням у вершковому маслі. Абсолютна маячня по відношенню до слова "потрібно". Це додасть булгуру додатковий тонкий присмак вершкового масла, але настільки тонкий, що не варто додаткових старань. А завдяки своєму процесу створення, булгур завжди виходить розсипчастим і без обсмажування в маслі.
Судак запечений в духовці до ніжної консистенції з сезонними овочами з насиченим смаком соусом на основі йогурту з ароматними травами та часником. Корисна та одночасно смачна страва, після якої залишається чисте сумління та приємне відчуття ситості без тяжкості. Таким самим чином можна спекти будь-яку цілу рибу середнього розміру. Немає значення чи це буде морська чи прісноводна риба. Прислухаючись до прохань моїх читачів, а щоб бути точнішою, читачок, я по трішки буду наповнювати асортимент страв на сайті Picantecooking фітнес-рецептами. Це будуть рецепти не для якогось шаленого схуднення, а просто рецепти корисної й неодмінно смачної їжі, де буде обмежена кількість жирів та простих вуглеводів. Одразу напишу тим, кому заважає картопля у цьому рецепті, що картопля - це дуже корисний овоч, до якого потрібно мати міру, як і до всього у житті. Картопля запечена в шкірці, в помірній кількості тільки на користь. А кому надто заважає вона, то можна замінити її кореневою селерою, крупно порізавши й так само відваривши її перед тим. Щодо технічних нюансів приготування, то пам'ятайте, щоб риба була соковитою та смачною, потрібно запікати її при високих температурах і не довго. Довге запікання при низьких температурах пересушить ніжну м'якоть риби. Тому духовка має бути завчасно розігріта, температура висока, а час запікання лише такий, який потрібен, щоб м'якоть риби побіліла до кісток.
Така морква знайде своє місце, як на святковому столі, так і на щоденному. Томлення у вершковому маслі або глазурування, добуває більше натурального цукру з моркви, роблячи її солодшою та більш виразною смаком, а також, при приготуванні, масло, огортаючи моркву, створює апетитний блиск і допомагає засвоюватись, такому корисному каротину, якому для цього необхідний жировий супровід. Якби не додавала лимон з метою надати аромат, можна було б обійтися без меду, натурального вмісту цукру у моркві, вистачило б але, для балансування смаку, в цьому рецепті підсолоджувач необхідний. У нас, з деякого часу, продають фасовану в невеликі пакетики моркву сорту бебі, або ж карликову моркву, яка виглядає естетичніше при приготуванні і вона трохи солодша на смак. Її я і використовувала, але це не принципово. Можна використовувати будь-яку моркву, попередньо порізавши її брусочками розміром з палець.
Зізнаюсь, я просто не уявляю як в більшості сімей постійно їдять одні та ті самі страви, так само як і супи. В нашій сім'ї на обід обов'язково має бути суп. Так звик мій чоловік з дитинства, так корисно і добре для шлунку, тому хотіла б, щоб і діти до цього звикли, попри мою не надто палку любов до супів. І от, потреба в супах, змушує постійно експериментувати, оскільки якби я мала готувати та їсти ті самі страви постійно, я просто зненавиділа б готувати (одна з причин, чому я вважаю, що ресторанна справа не для мене). І це один з найсмачніших домашніх супів який доводилось готувати останнім часом. Навіть не надто полюбляючи супи й контролюючи свої порції, мені важко було втриматись, щоб не взяти собі ще порцію. Вершки, паприка, часник та томатна паста створюють просто неймовірно смачне смакове поєднання, а свинина та овочі в супі додають йому наваристості. Дивіться відео-рецепт приготування супу ТУТ. При бажанні, такий суп можна приготувати й з яловичини і навіть курятини. В сезон до нього можна додати смужки солодкого перцю, кубики свіжих помідорів, тощо. Смачним він буде і з молодою картоплею. А ще, він буде дуже смачним приправленим свіжою зеленню базиліку. Не смажте свинину надто довго, вона повинна лиш побіліти. Якщо Ви будете її рум'янити, це пересушить її, а цього в супі не потрібно.
ПРО ПРОСТИЙ СУП-ГУЛЯШСуп-гуляш — це страва, яка народилася на стику кулінарних культур Центральної Європи, але давно завоювала серця і поза її межами. Це більше, ніж просто суп чи тушковане з паприкою м’ясо: це тепла, насичена історія у тарілці. Його готують, коли хочеться чогось густого, ароматного й справжнього, коли на вулиці вітер і дощ, а вдома пахне паприкою, тушкованим м’ясом та овочами. Простий суп-гуляш - це те, що однозначно варто приготувати, коли хочеться смачно зігрітися.Традиційний угорський гуляш або бограч-гуляш (або «gulyásleves») - страва пастухів, які варили її просто неба у великих казанах. Про неї я вже писала і мій рецепт Ви можете знайти на кулінарному сайті Picante Cooking. Тож не буду повторюватись. Бограч-гуляш – це страва яка вимагає більше часу, складніших технік та більше складових, тим часом простий суп-гуляш – це простіша та зрозуміліша у приготуванні страва, проте незмінно смачна та зігріваючи. Адже кожен суп-гуляш, за яким рецептом він би не готувався, має бути щедрим та ароматним у своєму смаку.Приготуйте його у великій каструлі, поділіться з родиною, і нехай аромат паприки та ніжного м’яса наповнить Ваш дім теплом. Бо саме такі страви роблять осінні вечори затишними, а звичайний день - особливим.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СУПУ-ГУЛЯШУЦей рецепт є справжньою знахідкою для тих, хто цінує домашню кухню, прості інгредієнти та глибину смаку. Приготувати суп-гуляш зовсім не складно, а результат завжди вражає. Головне, - це правильно обрати м’ясо: найкраще підійде яловичина з невеликими прошарками жиру, наприклад, лопатка або грудинка. Підійде також і стегнова частина туші. Саме ці частини під час повільного тушкування стають надзвичайно м’якими й соковитими. Також, яловичину можна замінити свининою. Тоді найкраще використовувати лопатку або реберця. Можна навіть копчені.Не менш важливу роль відіграє паприка. Вона є серцем цього рецепта. Використовуйте якісну угорську або (нехай вибачають угорці) іспанську паприку: солодку або з легкою пікантністю. В ідеалі копчену. Вона не лише додає кольору, а й створює той самий глибокий димний, незабутній аромат. Такий, мов готували Ви цей гуляш на відкритому вогнищі:-). Ще одна порада, - не поспішайте. Суп-гуляш любить час. Дайте йому можливість повільно готуватися, аби всі аромати переплелися. Саме завдяки тривалому томлінню утворюється насичений відвар, який не потребує жодних підсилювачів смаку. Овочі додають не лише барв, а й баланс. Морква та солодкий перець створюють гармонію між солодкістю, пряністю й м’ясною глибиною смаку. Томатна паста додає легку кислинку, що підкреслить смак яловичини. А ще, як і картопля в цьому супі, усе загущує. І щодо кмину та чорного перцю. Якщо маєте цілі спеції й те, у чому їх змолоти чи розтерти, обов’язково їх прогрівайте у сковорідці перед тим. Це допоможе ароматам спецій розкритись, стати більш виразними. Цей простий суп-гуляш є прикладом того, як із мінімуму інгредієнтів можна створити щось по-справжньому щедре й тепле. Він не потребує складних технік чи довгих приготувань, лише трохи часу та любові до справжньої домашньої кухні.ПРИГОТУВАННЯ СУПУ-ГУЛЯШУ:
Такий легкий овочевий суп ідеально підійде не лише охочим скинути кілька зайвих кілограмів, а й дітям. Мої дівчата з величезним задоволенням його їли, як і чоловік, щодо якого я не надто була впевнена, чи засмакує йому дієтичний суп. Але вийшло дійсно смачно! Ідея супу запозичена з польського класичного супу з кропу (Zupa koperkowa), але в оригіналі набір овочів там трішки простіший і заправляється він сметаною або вершками. Хоч молоко рекомендується обмежувати при схудненні, через солодку лактозу в ньому, але його тут не багато на одну порцію. А ще, молоко значно менш жирне ніж вершки чи сметана. Тому, його переваги очевидні. В супі є картопля, якої часто уникають під час схуднення, чи ті, що на вічній дієті:-). І це не зовсім вірно. Як не раз читала, що мені підтвердила й моя фітнес-тренер, картопля це дуже цінний продукт і не така страшна, якщо нею не зловживати. І на столі вона повинна з'являтись в найпростішій формі. Найгірше з усього це смажена картопля фрі (особливо не домашня, смажена на трансжирах, таких, що машинне мастило здається кращим) та картопляне пюре, де картопля заправлена багато чим калорійним та надто подрібнена до пошкодження молекул крохмалю. А в супі невелику кількість можна. Але, якщо вона Вам заважає, можете картоплю замінити ріпою, будь-якою, кольрабі, пастернаком, топінамбуром чи навіть кореневою селерою. Велика кількість кропу в цьому супі обов'язкова. Він надає супу виразного смаку, який без нього був би просто сумним дієтичним супчиком. З рештою, цей суп натхненний польським супом з кропу.
ПРО ЛІТНІЙ ОВОЧЕВИЙ СУП Такий літній овочевий суп справжнє свято барв і смаку: молода картопля, молода морква, цукіні, зелений горошок, ніжна броколі. Молоді овочі тішать не лише кольором, а й особливою солодкістю, котрої потім все менше та менше. Тож ловіть момент й готуйте цей смачний, легкий та незабутній суп, котрий найкраще смакує в день приготування. М’ясний фарш, що надає ситність (і не треба ліпити тих фрикадельок), солодкаві та дещо хрумкі молоді овочі й трішки ніжних вершків, що лиш забілюють суп, не обтяжуючи його, створюють смаковий ансамбль від якого не відмовиться жоден гурман. Навіть той перебірливий. Створюйте своє літо в тарілці та готуйте літній овочевий суп з молодих овочів! Він Вас здивує! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЛІТНЬОГО ОВОЧЕВОГО СУПУ Головною особливістю приготування цього овочевого супу і моїм єдиним застереженням: не переваріть! Не можна його годинами варити, томити й виварювати всі вітаміни та робити з пружних молодих овочів «овочеву кашу». Тому не відходьте далеко готуючи цей суп, лиш як картопля зм’якла, додаєте броколі та цукіні, а після хвилини варіння, вливаєте вершки й додаєте зелений горошок. Закипіло усе й виключаєте. Також не забувайте про залишкове тепло. Навіть після того, як Ви згасили полум’я, овочі продовжуються варитись в гарячій юшці. Майте це на увазі. Якщо є охота урізноманітнити рецепт овочевого супу, можна додати до нього ще спаржеву квасолю, порізавши її шматочками, цвітну капусту й навіть солодкий перець. Усе залежить від Ваших вподобань та того, що маєте вдома. ПРИГОТУВАННЯ ЛІТНЬОГО ОВОЧЕВОГО СУПУ:
Рецепт адаптований з чудової книги Тріни Ханеманн "Scandinavian Cookbook". Я трохи змінила пропорції води, цукру та оцту, оскільки маринаду не вистачало на подану кількість інгредієнтів і мені маринад, у версії з книги, здався надто солодким. Тому я підкоригувала його до смаку, хоч залишила маринад кисло-солодким, якими й повинні бути оселедці. Крім того, як правило, в Європі оселедці набагато більш солоні ніж ті, що продають у нас. Там просто нема поняття "малосольні оселедці", тому рідко коли є необхідність вимочувати оселедці цілу дому, вистачить кілька годин, щоб видалити те так сіль, як нечистоти після чищення. Якщо будете використовувати домашнього малосольного оселедця, засоленого цілим, після філетування і так потрібно 1-2 години відмочити, щоб видалити нечистоти і кров. Якщо солите одразу філе, можна вже не відмочувати. Щодо самого оселедця по-шведськи, мені він дуже сподобався, він дійсно нагадував ті оселедці які пробувала в Швеції, хоч там їх стільки видів, що не можна стверджувати, що ті оселедці зроблені по-шведськи, а ті ні! До оселедця в гірчичному маринаді також можна додати приставку "по-шведськи", адже їх там не рідше можна зустріти. Щодо приготування, то все дуже просто. Дуже важливо добре остудити маринад перед заливанням оселедця, щоб не ініціювати процес термічної обробки та не створювати зайвих комфортних умов для розмноження бактерій (хоч кисло-солодке середовище для них загалом не сприятливе, тому термін зберігання цих оселедців в холодильнику досить довгий).
Такий овочевий бульйон збагатить будь-який суп чи також може бути основою приготування різноманітних соусів. Він виходить настільки ароматним, що його можна подавати з відвареною локшиною та свіжою зеленню як суп. Застосування його дуже широке. Приготування овочевого бульйону дуже просте, але не вистачить лиш закинути овочі у каструлю, залити водою і все. Щоб овочевий бульйон був не менш смачним ніж м'ясний та наваристим, є декілька нюансів приготування.Передусім, потрібно овочі потушкувати в невеликій кількості рослинної олії. Це зробить смак бульйону інтенсивнішим, а самі овочі солодшими, без додавання цукру, завдяки карамелізації природного цукру, що є в усіх овочах у невеликій кількості. Смак таких овочів буде більш насиченим, що потім обов'язково, в процесі варіння, перейде у воду. Крім того, хоч багато хто радить бульйони не солити, я все ж рекомендую додати до овочів під час тушкування трішки солі. Це допоможе їм вивільнити соки, що потім перейдуть у бульйон.При бажанні, набір овочів можна міняти. Можна додати шматочок кольрабі, для приємного, ледь вловимого аромату капусти. Можна варити бульйон без селери чи без петрушки. Можна взяти чогось більше до смаку. Тільки пам'ятайте, що надмір моркви зробить бульйон надто солодким.Для цього бульйону я не використовую прянощі, щоб він був більш універсальним. Хоч якщо є бажання, то можна додати 2-3 горошини духмяного перцю, 1 шт. гвоздики та 3-4 горошини чорного перцю. Це справа смаку.
Як бачите, соєва паста місо, загалом дуже корисний продукт натуральної ферментації, годиться не лише для приготувань простенького супу місо. Можна додавати її в печені, маринади та інші супи й використовувати по суті як приправу. Вона дуже інтенсивна смаком, сповнена умамі (5-й смак окрім солоного, кислого, солодкого та гіркого) і дуже вдало доповнить будь-яку страву, м’ясну чи рибну, а вегетаріанську та веганську страву зробить просто розкішною і багатою смаком. Саме веганським стравам часом бракує виразності смаку і такий інгредієнт як натуральна паста місо, дуже відчутно їх покращує. Тож не дарма з поширенням вегетаріанства та веганства у світі (на Заході цей тренд таки домінує в гастрономії), зросла і популярність таких продуктів як паста місо, різноманітні дріжджові екстракти, соєві продукти, тощо. Я хоч і далека від ідей тотального вегетаріанства, в нашій родині споживання м’яса все ж зменшила (це наше загальне сімейне внутрішнє відчуття) і в нашій сім’ї з’явились деякі вегетаріанські дні тижня. А цей морквяний суп-пюре з пастою місо – ідеальний приклад того, що навіть веганські, вони ж пісні страви, можуть бути цікавими, дуже смачними і яскравими. Спробуйте! Використовуючи у стравах пасту місо, вважайте на те, що вона доволі солона, тож солити потрібно дуже обережно. Пасти місо бувають різними: жовта, червона і навіть біла. Чим вона темніша, тим інтенсивніша смаком. І вони по суті взаємозамінні, але часто змішуються у стравах, оскільки мають ще й дещо інший відтінок смаку. Паста місо це доволі густий продукт і її важко рівномірно розподілити у страві, тому пасту слід спочатку вимішати до повного розчинення з гарячим бульйоном і лиш потім додавати до загальної страви. Щоб зберегти корисність цього продукту, страви з пастою місо варто не кип’ятити надто довго. Лиш довести до кипіння і все. Дехто зовсім не кип’ятить, але це не критично.
ПРО ЩАВЛЕВИЙ СУП З КОВБАСКАМИЩавель або квасок – це не лише про зелений борщ. З ним можна готувати стільки усього, а його кислинка чудово доповнить та збалансує жирність свинини, мулистість річкової риби й освіжить будь-який салат. Чудовий щавель у начинках до пирогів, пиріжків та налисників, цікаво урізноманітнить він навіть найзвичайніший суп. І весна – це ідеальний час для таких експериментів. То ж пропоную Вашій увазі простий суп зі щавлем, котрий, нехай вибачать мені традиціоналісти, особисто мені смакує більше ніж зелений борщ. Приємний аромат копчених ковбасок, солодкість вершків і кислинка щавлю, створюють неймовірний смаковий ансамбль і попри простоту, цей щавлевий суп здається вишуканим частуванням. В моїй сім’ї, в котрій теж не всі раді зеленому борщу (раз в сезоні я все ж його готую:-)), цей суп їли радісно і без нарікань.ПРО ПРИГОТУВАННЯ ЩАВЛЕВОГО СУПУПриготування такого супу звісно ж геть просте. Важливо зварити овочі до того, як додасте щавель. Важливо це не лише тому щоб картопля була м’якою (кислота щавлю не дає цьому процесу завершитись як слід), а й щоб не надто розварити ніжну зелень. Тож загалом важливо слідувати вказівками в рецепті і все у Вас вийде смачно.Замість ковбаси можна використати шинку чи бекон. Так само їх обсмажити перед додаванням цибулі. А от що не раджу робити, то це замінювати вершки на менш жирні чи на домашню сметану. В першому випадку, вершки згорнуться. А в другому випадку, суп буде надто кислим. Тут кислоти щавлю абсолютно достатньо. Не варто лити туди ще кислу домашню сметану.Ну і про бульйон. Звісно ж, будь-який суп буде значно смачнішим та наваристішим на бульйоні. М’ясному чи овочевому. Це відчувається з першої ж ложки. Але загалом варити цей щавлевий суп можна і на воді. Смачно буде, може лиш трішки простішим здасться смак.ПРИГОТУВАННЯ ЩАВЛЕВОГО СУПУ:
Надзвичайно яскравий смаком салат в тайському стилі, що можливо десь нагадує відому страву з локшини пад тай, лиш в салатній формі. Дуже вітамінний і на диво навіть дієтичний. А ще, його можна зробити пісним або ж веганським, замінивши курку обсмаженими на пательні кубиками тофу. Буде не менш смачно та поживно. Можна навіть без курки і без тофу, смачно і так буде, бо коли такі яскраві інгредієнти, просто не може бути інакше. І все настільки просто в приготуванні, що знаючи ще й корисність такої страви, часто роблю для нас з чоловіком різні інтерпретації цього салату. І якщо у нас в сім'ї ніхто не визнає майонезних "нямок", що кілька днів киснуть в холодильнику, то якщо такий салат залишається на наступний день, ніхто не проти, буде кому доїдати з радістю:-). Навіть старша донька, яка все більше розширює свою толерантність до пікантних страв, в версії помірно пікантній, без додаткового свіжого перцю чілі, лиш в соусі, сприймає цю страву. Тож якщо любите азійську кухню, пікантні страви та корисні салати, - цей рецепт, з величезною можливістю до інтерпретування, для Вас. Щодо самого салату, то в ньому можна безліч всього міняти, можна додати різних овочів, різні горіхи, тощо. Що б я не змінювала, це лайм та кінза, ну і може гострий соус в заправці. Бо це те, що надає ту яскравість смаку й робить все довершеним. І щодо арахісу. Навіть якщо купите вже "смажений" арахіс, і так підрум'яньте його в духовці чи на пательні, щоб його освіжити та зробити хрусткішим. Такий здавалось би малий крок, а має велике значення для сприйняття страви.
Маринована морква з дайконом незамінні при приготуванні культового в'єтнамського бутерброда Бан Мі в різних варіаціях, а також як гарнір до в'єтнамським страв. Також, можна сказати, в'єтнамські овочі, відмінно підійдуть для хрусткого наповнення весняних рулетиків. Не плутати з морквою по-корейськи, це зовсім різні речі, як і зовсім різні кухні. Все дуже просто, але не підходить для довгого зберігання, а ось місяці 3-4 в холодильнику постоїть. Щоб вони зберігалися довше, треба тоді банки з вмістом пастеризувати. Та й навіщо? Адже морква з дайконом доступні на ринку або в супермаркеті практично цілий рік.
ПРО ГРИБИ В УСТРИЧНОМУ СОУСІТак просто приготовлені гриби, це по суті страва корейської кухні і вона належить до категорії «банчан», тобто закусок або ж додатків до рису, котрих в корейській кухні безмежна кількість. І таких додатків до рису за однією трапезою може бути числення кількість. Чим їх більше, тим урочистіша подія. За мої дві подорожі до Південної Кореї, зокрема до Сеулу та Бусану, найбільша кількість закусок банчан за столом яка була, то 50!!! Таких 50 маленьких мисочок з різним добром(Усілякі мисочники та нутриціологи зі своїми строкатими тарілками відпочивають:-)). Та щоб Ви не мліли, одразу напишу, що частина з них то були різні види кімчі, різні мариновані морепродукти тощо. Тобто те, що готується завчасно Та все ж таки, коли ми з чоловіком замовили собі гастрономічну екскурсію по Сеулу, наша провідниця, юнна корейська дівчина, розповідала, що її мама досі встає вдосвіта аби до сніданку приготувати рис та мінімум 5-6 додатків банчан. І так кожен день. Та я зізнаюсь, попри мою палку любов до Південної Кореї та корейської кухні, я сама ніколи не готую стільки додатків. У мене було їх максимум 6-7 за столом. І коли готую щось в стилі банчан, сміливо готую більше та подаю в більшому посуді. Бо власне тих додатків не так багато, щоб можна було з того всього різноманіття лиш попробувати усього і наїстись. А ці гриби, морквою, часником, імбиром та устричним соусом, прекрасні тим, що вони дуже смачні одразу після приготування й не менш смачні після вистигання. Все, що не з’їли перекладаєте в лоток і подаєте потім як дуже смачну холодну закуску:-). ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ГРИБІВ В УСТРИЧНОМУ СОУСІУсе у цій страві готується швидко. Тож, як в принципі у випадку з будь-якою азійською стравою, варто все мати підготовленим, перед тим як розпочнете готувати. І не бійтесь сильного вогню. Це запорука аромату страви. Головне швидко усе мішати:-), тоді нічого не горить й усе залишається соковитим. Гриби для цієї страви можуть бути абсолютно різними: печериці порізані четвертинками чи пластинками, ерінги порізані пластинками, шимеджі, гливи чи навіть опеньки (попередньо відварені) тощо. І швидке обсмажування на сильному вогні робить гриби дуже соковитими та ароматними. Після додавання моркви також не тримати страву довго на вогні. Вона має лиш дещо зм’якнути і все! Вона не менш смачна ніж гриби. І щодо солі. До своїх грибів в устричному соусі я її не додаю. Адже устричний соус і соєвий, котрий там теж присутній, вже солені і цього, для мого смаку, достатньо. Ви ж пробуйте і якщо потрібно, досолюйте. ПРИГОТУВАННЯ ГРИБІВ В УСТРИЧНОМУ СОУСІ:
Насправді, той хто спробує квасити овочі, далі лінуватиметься маринувати. Адже насправді все простіше, а ще, безумовно корисніше, адже натурально ферментовані продукти живлять нашу мікрофлору і зміцнюють імунітет. Ця квашена морква особливо смакує моїм дітям, особливо меншій донечці. Я таку моркву роблю не як заготівлю на зиму, а як закуску або ж урізноманітнення смаку овочів, як додатку до основних страв. Особливо вона цінна в холодні пори року, коли різноманіття овочів залишає бажати кращого. Оскільки я споживаю свіжі овочі виключно в сезоні, така морква чудове урізноманітнення, коли нема свіжих салатів, соковитих огірків та солодких, налитих сонцем помідорів. А квасити її можна практично від кінця літа, аж до весни. Приємна кислинка, спокуслива хрумкість та ледь вловимий аромат імбиру та часнику. По суті, правильно квашені овочі можна споживати доти, доки на них нема плісняви і їх хочеться їсти. Вони не мають якогось чіткого терміну придатності й загалом безпечніші, аніж мариновані овочі. Якщо процес ферментації розпочався, овочі вкисли, шкідливих бактерій там нема. Інколи, коли гаряче, солянка може зробитись тягучою або ж на поверхні може з'явитись біла плівка. Це неприємно, але овочі далі їстівні. Не можна споживати овочі зі слідами зеленої плісняви або коли розпочався виразний процес гниття - запах не приємно кислий, а виразно відразливий. Для квашення слід використовувати звичайну доведену до кипіння воду й просту кам'яну сіль. Крім того, вкрай важливо щоб геть усе, що є в банці, було занурено у воду, інакше на тому, що визирає, буде з'являтись пліснява й зіпсує всю банку квашенини. Тож тісненько все талуйте. Час від часу, в процесі квашення, солянка може потрішки витікати. Тут це прийнятно, тому варто підставити під банки якийсь посуд і не нервувати. Щоб прискорити процес ферментації, спочатку потрібно залиши банки з морквою при кімнатній температурі, а коли вже достатня кількість бактерій намножиться, винести в прохолодне місце далі дозрівати. Комусь вона смакуватиме вже і на 5-й день, а хтось, хто любить все кисле й добре вкисне, то й за всі 14-20 днів. Це насправді справа смаку, тут нема якийсь чітких вказівок. Отже, вдалих Вам кулінарних розваг на кухні!