Joe's Special is comfort food, plain and simple, made of onion, spinach, ground sirloin and eggs. It's an old recipe that makes the type of food we like to cook today -- hearty and healthful, quick and easy. It was introduced in San Francisco in the 1920s. There are many versions of this recipe but none on this site just like this one. Serve Joe's Special as a lunch or dinner meal, but it can also be a protein-filled breakfast dish, often with hash browns and toast on the side. Recipe is from our local food writer, Jan D'Atri.
Коблер - вид англійської та американської випічки у якій начинка знаходиться знизу, а тісто зверху, при тому, що сама назва походить від вигляду поверхні коблера, який нагадує бруківку й тісто викладається у формі "камінців-кругляків", тих, з яких викладають бруківку (cobble). Коблери бувають як солодкі, так і не солодкі з м'ясною начинкою чи овочевою. Щодо солодких, то найпопулярніші коблери зі слив, персиків, нектаринок, тощо. Пропоную Вашій увазі коблер з персиками та сливами. Поєднання слив та персиків дуже вдало, начинка виходить ароматною з приємною кислинкою слив. Готувати коблер з персиками та сливами дуже просто. Набагато простіше ніж звичайний пиріг. Приготування тіста починається так як для пісочного тіста, а потім, додаються холодні вершки і все змішується разом у досить клейку масу. Особливих технічних нюансів нема, лиш після змішування тіста, потрібно його якнайшвидше викласти на фрукти і вставити пектись, адже з додаванням вологих вершків активується розпушувач для тіста. Взагалі, коблер можна спекти і з яблуками та грушами, але з кислих фруктів вони смачніші.
Про млинець "Голландська крихітка" Млинець на всю сковорідку під пустотливою назвою "Голландська крихітка" не залишить нікого байдужим. Його так легко готувати, й він надзвичайно ніжний, просто тане у роті. В поєднанні з традиційним доповненням у вигляді лимонного соку та цукрової пудри - це неземне задоволення з мінімумом затрачених сил. Цей млинець - це щось середнє між британськими йоркширськими пудингами та голландськими млинцями Pannekoek, про які я писала в статті про кулінарну подорож до Голландії. Вигаданий в США, найбільш ймовірно у кафе Manca's у Сіетлі. Лиш сама назва його залишається спірною. Часом в Штатах називають цей млинець німецьким або ж "Бісмарк", хоч найпоширеніша назва "Голландська крихітка" чи "Голландський малюк". І швидше за все тому, що американці грішать невіглаством щодо інших країн та націй, на жаль так і є, і для них чи Dutch (англійською "голландський") чи Deutsch (німецькою мовою "німецький"), при великій кількості діалектів та народностей в самій країні, звучать так само й вказують майже на те саме походження. Так чи інакше, цей пухкий та надзвичайно ніжний млинець дуже смачний. Однозначно вартий того, щоб готувати його знову та знову. Про посуд для випікання Дуже важливо, щоб духовка та посуд в якому будете пекти такий млинець були добре розігрітими. Це важливо для того, щоб млинець "Голландська крихітка" добре піднявся. А коли покладете масло до гарячої сковорідки, перед виливанням в неї тіста, важливо, щоб добре його розпровадити по всій поверхні сковорідки, по дну та по стінках. Кілька слів про чугунні сковорідки Найкращими сковорідками для такої страви є чавунні сковорідки з литими ручками. Немає значення чи глазуровані чи ні. Вони добре нагріваються й рівномірно проводять тепло. Взагалі такі сковорідки одні з найулюбленіших у мене. Про подачу млинця І потрібно усвідомлювати, що за законами фізики, "Голландська крихітка" хоч і піднімається дуже гарно, все одно швидко опадає. Але через це млинець не стає менш смачним. Лиш якщо хочете вразити рідних, то після того, як вилили тісто в сковорідку, скликайте їх на кухню:-), щоб всі були за столом коли ви будете виймати свою "Голландську крихітку" величезного розміру:-). До речі, на сім'ю з 4-х осіб краще робити одразу подвійну порцію. Тобто у Вас повинні бути 2 сковорідки в духовці, або між запіканням чекати, поки сковорідка знову розігріється перед виливанням чергової партії тіста для голландського млинця. Приготування млинця "Голландська крихітка"
Давно хотіла приготувати що-небудь з артишоків. Так як на свіжі зараз не сезон, то консервовані, з ледь відчутною кислинкою підійшли у сам раз. Кремовий і дуже сирний діп. Калорійно, але дуже цікаво. Вельми підходить для легкого романтичного перекусу під час домашнього кіносеансу:-)
Сирні кулі – це чудова та невимушена товариська закуска для дружніх посиденьок чи вечірок. Таку страву легко готувати, вона завжди викликає захват, а залишки слугують чудовою помазанкою до канапок, вже після свята. Тож варто ближче розглянути цей американський винахід. А цим разом я пропоную Вам ознайомитись з сирною кулею по мотивах відомого соусу «Ренч» з додаванням бекону. Вершковий та напівтвердий сир приправлені гранульованим часником та цибулею, збагачені хрустким беконом та освіжаючою зеленою цибулею, - це таки дуже смачно! В стилізації «Гарбуз» до свята Хелловін чи без неї, просто подана як куля, така закуска не залишить байдужим нікого! Якщо є бажання, можна поекспериментувати з видами напівтвердого сиру, але не змінювати пропорції й кількість вершкового сиру, того, що зв’язує усе разом, має бути незмінною. Я використовувала свій домашній вершковий сир за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю». Це один з тих рецептів які готую найчастіше з книги. Він виходить таким неймовірно ніжним і не надто жирним. Тож якщо ще не пробували, спробуйте. Для урізноманітнення смаку, можна додати різні види трав, не лише цибулю. Кріп та петрушка теж будуть тут доречними. Щодо декорування, то я використовувала магазинний сир пластинками, той вид сиру який навряд чи коли придбала б просто для споживання. Натуральності у ньому дуже мало, але раз в року, для декорації можна щось таке собі дозволити. Я подавала сирну кулю з чипсами начос. Дуже смачно буде теж з різноманітними домашніми крекерами, грісіні, тощо.
Я дуже люблю коктейлі, особливо ті, які вважаються чоловічими. Хоч я не захоплююсь феміністичними ідеями, може тому, що мої свободи, як жінки, ніколи не були обмежені та й в житті відношу себе до щасливих жінок, але такий розподіл в напоях мені не подобаються. Та й вираз слабкої статі, стосовно жінок теж. Я абсолютно не маю слабості до солодкого, але от втриматись від чогось солоного, з кислинкою та гірчинкою, часом не в моїх силах! Саме такий цей коктейль. Зізнаюсь, класична версія кривавої Мері з домінуючим смаком селери мені не дуже подобається. А от хрін я люблю практично у всьому. До кривавої Мері свіжо натертий хрін дуже пасує. А суміш соку лайму та лимону, у свою чергу, додають особливого смаку.
Чи то доросле чи дитяче свято, такі фрикадельки однаково радісно сприймаються гостями. А хто не любить соковитих фрикадельок, ще й таких, для яких особливо не потрібні прибори? Такі м'ясні запечені фрикадельки не займуть багато активного часу приготування. Їх навіть смажити не потрібно, все готується в духовці, що суттєво заощаджує час. А кисло-солодка глазур запечена на поверхні - це просто вибух смаку у роті. Як на мене, до них і соусу не потрібно, оскільки вони такі соковиті й сповнені смаку. Але під рецептом я навела приклади соусів які можна до них подати, якщо є таке бажання. При приготуванні котлет чи фрикадельок, у всіх, хто готує, не рідко повстає питання, щоб таке додати, щоб вони були соковитими. Хтось булку розмочену в молоці додає, хтось додає стільки сала, що сумлінний кардіолог би зомлів, дивлячись на таке, а хтось ще якось чаклує. Звичайно, має значення не лише, що додати, але як робити, тобто техніка, а з того що додати, скажу, що цибуля - це незамінний зволожувач фаршу. Потрібно додати велику її кількість стосовно м'яса й Ваші котлети та фрикадельки будуть завжди тішити Вас. Дуже важливо, щоб перед запіканням, фарш та й решта інгредієнтів для нього були кімнатної температури, тоді вони будуть рівномірно рум'янитись та пропікатись й з них витече менше м'ясних соків та жиру. Крім того, використовуючи м'ясо птиці для фрикадельок, краще робити фарш самостійно зі стегнового м'яса. Воно набагато ароматніше та трішки жирніше. А ще, відкрию Вам свій секрет приготування фаршів з птиці, я завжди додаю шкірку птиці до фаршу. Перемелюю її разом з м'ясом. Вироби з такого фаршу набагато ароматніші, соковитіші і, як додатковий бонус, сповнені колагену, який так потрібен нашим суглобам. Щодо соусу барбекю, то можна використовувати як домашній, так і магазинний соус. Можна використати навіть кетчуп, якщо не можете знайти чи не хочете готувати свій соус барбекю, хоч з останнім набагато смачніше. І ще одне, у версії для дорослих, до фаршу можна додати 1 ч.л. меленого перцю чілі для пікантності й до глазурі можна додати також 1/2 ч.л. меленого перцю чілі.
Фетучіні Альфредо, попри свою назву, страва американська, а не італійська, рецепт якої адаптовано зі значно простішої італійської страви fettuccine al burro, тобто фетучіні в вершковому маслі. На відміну від італійської страви, американська готується з вершками, часто з різними додатками, як курка чи бекон, інколи ароматизується лимоном, як у моєму випадку або навіть приправляється гострим перцем. Тобто, фетучіні Альфредо — страва значно менш формальна в приготуванні, ніж італійський оригінал, аби був кремовий вершково-масляний соус. Це страва яка однозначно сподобається і дітям і дорослим. Й може це трохи калорійно, але однозначно дуже смачно й інколи можна собі таке дозволити. При бажанні, такі макарони можна готувати взагалі без курки, як у дуже класичній версії. Вершковий соус вже й сам по собі смачний. І повірте, він не настільки калорійний як міг би бути. Для прикладу, погортайте американські рецепти цієї страви в інтернеті й побачите, що мої фетучіні Альфредо можна навіть назвати дієтичними:-). Зазвичай там і вершки значно жирніші й масла та сиру значно більше. Але навіть для мене це надто жирне. Не люблю дуже жирних страв. Й одразу випереджу питання, менш жирні вершки, аніж 30% вказані в рецепті, для цієї страви використовувати не можна. Вони просто згорнуться й будуть у Вас макарони з домашнім сиром, замість кремового соусу:-). Тому, або готуєте як слід, або вибираєте іншу страву. Щодо самих макаронів, то як вказує назва, бажано щоб це були фетучіні, ширші смужки (не найширші), але якщо як і я, Ви готуєте з куркою, можете використати й крупні короткі макарони, а якщо без курки, тоді доречними будуть і спагетті й можете їх просто назвати інакше.
Усім фанатам легендарного серіалу "Секс і місто" присвячується. Зізнаюсь, був час коли я сама не могла від нього відірватись. Передивилась усі сезони цього не дитячого серіалу. Часи були такі й напевно це знак мого покоління, адже більшість моїх подружок та знайомих також його полюбляли. Керрі Бредшоу, головна героїня, надихала, пригоди у великому місті захоплювали та викликали безліч романтичних відчуттів, а кумедні ситуації головних героїнь смішили. І кожен, хто дивився цей серіал, точно пам'ятає про коктейль "Космополітен". Саме його найчастіше замовляла вищезгадана Кері. Ділюсь з Вами своєю інтерпретацією смачного та швидкого у приготуванні коктейлю "Космополітен" на основі горілки, апельсинового лікеру, магазинного соку з журавлини та соку лайма. Сік або ж нектар з журавлини обов'язково має бути магазинним. Зі свіжим соком з журавлини коктейль "Космополітен" був би надто кислим, адже там ще є сік лайму і немає багато підсолоджувачів окрім незначної кількості апельсинового лікеру. Щодо апельсинового лікеру, то по суті, можна використати будь-який. Дуже часто у барах використовують подрібнений лід. І, зізнаюсь Вам, я його просто ненавиджу у коктейлях. Він виразно створений для економії складових у коктейлях,естетично розбавляючи напій, додатково роблячи його надто холодним для комфортного споживання. Але це моя особиста думка. Маючи в холодильнику диспенсер для подрібненого льоду, я його використовую майже виключно для додавання у ковбасні фарші, для коктейлів лиш лід кубиками.
Ідею приготувати персиковий слаш з вином я підгледіла на кількох американських інтернет-сайтах. По суті з США і походить ідея готувати слаші або ж солодкий лід, як часто називають їх. Хоч технічно, солодкий лід - це вже граніта, родич морозива з Італії, а от напій, який є ані морозивом, але й для простого напою він загустий, це і є слаш. Персиковий слаш з вином - це просто неймовірне задоволення й готувати його, при тому всьому, надзвичайно просто! Для приготування персикового слашу краще за все підходить стоячий блендер. В крайньому випадку блендер з чашею як у кухонних комбайнах. Блендер з ніжкою просто не справиться як слід з подрібнюванням заморожених персиків до потрібної консистенції. Персиковий слаш слід подавати або з широкими соломинками або з ложечками. В крайньому випадку, без нічого, але тонкі стандартні соломинки для напоїв не підходять. Через густу консистенцію персиковий слаш не буде як слід підніматись бо тонкій соломинці.
ПРО МАФФІНИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ Попри те, що маффіни у наш час передусім асоціюються з американською кухнею, і не дарма, насправді виникли вони в Британії і це була скоріш хлібна випічка, аніж десертна. Про це нагадують зрештою й англійські маффіни, котрі є скоріш булочками, що печуться на сковорідці, аніж маффінами у сучасному розумінні слова. Й такими їх завезли переселенці з туманного Альбіону до американських берегів. Тривалий час маффіни були такими собі порційними хлібцями, аж до кінця XVIII ст., до відкриття карбонату калію з попелу, аналога розпушувача в ті часи. Ще до відкриття соди. І це був той переломний момент, коли для того, щоб процес був ще швидшим, дріжджі замінили нововідкритим розпушувачем минулих століть. Згодом додали ще й здоби трішки у ту випічку. Так і з’явились американські маффіни, котрі й досі є в несолодкій версії, але все ж, найпопулярніші таки солодкі їх варіанти. А стараннями американських харчових концернів, що зацікавлені були у створенні швидких сумішей для випічки, у 50-х роках XX ст. стався справжній бум на маффіни як такі. Напрацювались відповідні маркетингові стратегії, маффіни стали популярним та зручним доповленням до кави. Американські домогосподарки, в накрохмалених фартушках, масово пекли своїм запрацьованим чоловікам та червонощоким дітям маффіни з готових сумішей з різними додатками, маючи ще час попліткувати з сусідками. Й попри те, що у наш час, маффіни, як і ці бананові з шоколадом, практично є повноцінною десертною випічкою, досі, в офіційній пекарській класифікації США вони належать до «швидких хлібів» (quick breads). Ще одне цікаве явище американської кухні. (Всім слід перестати зводити її лиш до фастфуду, ця кухня дуже цікава та багатогранна). Якщо любите історію кулінарії, історії страв, читайте більше в моїй третій кулінарній книзі «Класика з історією» про класичні рецепти світової кухні та їх історії. ПРО БАНАНОВІ МАФФІНИ З ШОКОЛАДОМ Щодо цих бананових маффінів з шоколадом, то пекти їх вкрай просто та швидко. Все зводиться до формули: змішав, змішав та спік. Вони смачні, дуже ароматні, в міру солодкі, а ще, це прекрасний спосіб використати залежані банани. Й ці маффіни точно не гірші за маффіни Томаса Келлера зі штрейзелем, з якими таки більше забави. Тож печіть і нехай смаколики приносять Вам радість. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАФФІНІВ З БАНАНАМИ Приготування мафінів не є складне. Тут не потрібно нічого збивати до стійких піків чи побіління, не потрібно заморочуватись з великим переліком етапів. Все просто. Спочатку збиваються вологі інгредієнти і то стільки, аби вони лиш добре змішались. А потім, додаються попередньо змішані сухі. Й навіть зі змащуванням та миття форм можна не бавитись, бо існують папільйотки, паперові форми-обгортки маффінів, які вистачить лиш розкласти у форми. І все. При бажанні, маффіни можна пекти без шоколаду зовсім, або ж замінити його улюбленими горіхами чи сухофруктами у такій же ж кількості по вазі. До речі, щоб зробити бананові маффіни ще більш десертними, можна після часткового вистигання, посипати їх цукровою пудрою змішаною з корицею. ПРИГОТУВАННЯ БАНАНОВИХ МАФФІНІВ
Коли я вперше приготувала такі кукурудзяні оладки, то уся родина була приємно здивована. Мені аж стало шкода, що то був кінець сезону кукурудзи і з публікацією рецепту потрібно довгенько почекати. Бо як колись вже писала, усе планування рецептів на кулінарному сайті Picante Cooking здійснюється із суттєвим випередженням аби не було перебоїв з появою нових, актуальних, сезонних рецептів. Але дійшла черга й до цього рецепту смачних оладок, котрі готуються з великої кількості вареної кукурудзи. Можна спеціально відварити кукурудзу для них, а можна коли варите качани кукурудзи для інших страв чи просто поласувати, приготувати більше і наступного дня зробити такі несолодкі оладки з кукурудзою та зеленою цибулею. Вони можуть бути як основною стравою, до сніданку, легкого обіду тощо, так і закускою на святі або ж своєрідним гарніром до основних страв. Смачні вони у будь-якій ролі. Спробуйте! При бажанні, оладки можна приготувати з консервованої кукурудзи. Для цього потрібно буде 300-350 грамів кукурудзи. Але тут, в цих оладках, точна її кількість не суттєва аби її було багатенько стосовно тіста, але не надто багато, щоб маса трималась. Тому розміром качанів також не надто переймайтесь. У мене качани середнього розміру. Якщо є охота, для таких оладок можна використати інший сир, такий як дроблена бринза чи просто напівтвердий сир, який любите. Замість цибулі можна додати дрібно різаний гострий перчик чілі, тощо. Або ж дрібно різану шинку чи дрібні кубики підрум’яненого бекону. Буде теж дуже смачно.
Ідея приготування брауні "ялинок" не моя. Як велика кількість геніальних гастрономічних ідей, вона американська. Як з рештою і самі брауні. Якось переглядаючи картинки на Pinterest, мені на очі попались от такі яскраві брауні "Ялинки". Як виявилось, в інтернеті є дуже багато рецептів та ідей їх прикрашання й варіантів чим покривати і як. Для мене, як мами двох діток, дуже цінні ідеї простих та цікавих ласощів, що можна робити з дітьми. Я звичайно ж спокусилась й одразу побігла переглядати свої нотатки по брауні. У мене дуже багато усіляких записів, нариси рецептів, нотатки щодо технік, записи ідей приготування та усілякі плани приготувань. Я дуже люблю брауні, тому у мене вже було кілька нарисів й підвернувся випадок випробувати брауні без додавання шоколаду. Адже для формування ялинок, краще підходять брауні без шоколаду. Вийшло настільки смачно, що важко опанувати себе й не з'їсти усіх ялинок одразу після прикрашання. От тепер і я додам свій варіант дуже смачних брауні "ялинок". Дивіться відео-рецепт приготування пряних брауні "ялинок":Щодо нюансів приготування, то їх дуже мало. Загалом, брауні дуже легко пекти й завжди результат тішить. Але потрібно пам'ятати, що брауні "ялинки" не повинні бути надто грубими, як класичні брауні. Тому тіста не так багато, а форма доволі велика й потрібно досить густе тісто, старанно розподіляти по дну форми, що здається надто великою для такої кількості тіста. Але так треба. Тим більше, що брауні трішки підростають в процесі випікання. Не забагато, це ж брауні, вони повинні бути збито-вологими, але все ж таки. Звичайно ж, нарізати та прикрашати брауні потрібно після повного їх вистигання. В покроковому приготуванні я додала фото як легко порізати їх красивими трикутничками. Я покривала брауні "ялинки" простим масляним кремом. Можна покривати цукровою глазур'ю, але як на мене, буде вже надто солодко, навіть якщо тої глазурі не так вже й багато на поверхні. Тим більше, що брауні доволі солодкі самі по собі й кількість цукру в тісті зменшувати не можна, оскільки це запорука вологості та стійкої структури тіста. Хоч при бажанні, можна навіть використати готові тюбики з кольоровою глазур'ю. Це хороший варіант, коли діти беруться "до роботи":-). В моєму випадку, менша донька ще замала для такого, вона лиш би крем злизувала та малювала пальчиками по брауні кремом, а старша вже активно прикрашає й в основному вона займалась декораторською роботою:-).
Холодний чай - це просто благословіння в спекотний день. Мій рецепт холодного чаю з лимоном базується на приготуванні двох концентратів: лимонного і чайного. З ними в потрібний Вам час, додавши ще трішки охолодженої води і льоду, можна приготувати чудовий холодний чай з лимоном. До чайного концентрату я додала м'яту. Можна її не додавати, це вже відступ від класики. Можна м'яту замінити мелісою чи кулінарною вербеною, цікавий смак також буде з лимонним тим'яном чи розмарином. Та з двома останніми видами трав слід бути обережними, вистачить не пучок, а лише кілька гілочок, оскільки вони доволі інтенсивні. А ще, залишки чайного і лимонного концентрату можна заморозити у вигляді кубиків і додавати їх у вигляді льоду до основного напою, тоді лід не розчинить смаку холодного чаю з лимоном. Заморозити можна і самі кружечки лимону і використати їх для охолодження напоїв, замість льоду.
Цей діп - це гастрономічна мрія всіх любителів сиру. Так як цей діп або густий соус, як хочете так і називайте, дуже дуже сирний. Відкрию Вам невеликий кулінарний секрет: крохмаль і вино безпосередньо впливають на консистенцію цього сирного діпа. Той же секрет криється за рецептом сирного фондю. Якщо у Вашій компанії немає дітей, можна додати дрібно порізаний, маринований, гострий перець чілі. Особливо добре смакує у цій ролі маринований перець халапеньйо.
Сумно, але сучасна, поширена версія Ренч соусу або заправки, якщо перекладати дослівно, готується з використанням сушеного кропу, сушеної петрушки і сушеної цибулі-різанець. Але як я дізналася з деяких енциклопедичних джерел, в оригіналі, що й логічно, цей соус-заправка, готувався саме зі свіжими травами. Такий соус-заправка, підійде до птаці, до свіжих або відварних овочів, а в останній раз, я подавала Ренч соус до свинячих реберець. Також можна використовувати Ренч як дів для чіпсів або начос і заправляти цією заправкою салат. Гранульований часник і цибуля просто зобов'язані бути. Їх не можна не використовувати, і замінити не можна, так як саме вони, на ряду з травами, надають специфічний, дуже приємний присмак соусу. При відсутності не солодкої маслянки, її сміливо можна замінювати не жирною магазинною сметаною, самою рідкою яку знайдете. Чоловік, котрий полюбив пристрасно такий соус-заправку, під час тривалого перебування в Штатах, моєї версією залишився дуже задоволеним.
Про піцу пеппероні Пеппероні - це напевно наша з чоловіком найулюбленіша піца. Ми страшенно любимо гостре і любимо всюди, піца не виключення. Піца пеппероні пікантна, проста і водночас сповнена смаку! В Італії споживають піцу дьявола, майже ідентичну, американській паппероні, що отримала свою назву від гострої ковбаси салямі, яку вигадали італійські іммігранти в США. Спробуйте пошукати в Італії ковбасу пеппероні:-). Хоч зараз, в час всебічної глобалізації, може й це можливо, тому не буду зарікатись:-)). Так чи інакше, італійська піца дьявола та американська піца пеппероні практично однакові, лиш американська дещо грубша. А ще, в Італії, інколи можуть зробити піцу дьявола не з пікантною салямі, а з самою звичайною салямі і до піци пеппероні подати олію з перцем чілі для поливання, щоб гість міг сам собі регулювати пікантність. Два рази мені таке зустрічалось в піцеріях в Італії. В Штатах вам вже все подадуть доправленим. Що, по суті, мені більше подобається. Те саме можна зробити й дома. Про салямі Щоб ковбаса підрум'янилась, її викладають салямі на сир, а не під ним, як більшість інших інгредієнтів в піці. Якщо не можете знайти гострої ковбаси салямі, а піци пеппероні дуже хочеться, то можна соус зробити гострим, а салямі додати ту, яка є. Для цього вистачить основний томатний соус змішати з будь-яким гострим соусом в пропорції 1:1. Про температуру випікання піци Не нехтуйте попереднім розігріванням духовки для випікання піци. Те наскільки розігрітою буде Ваша духовка, впливає на те, яку консистенцію та аромат матиме ваша піца пеппероні. Піцу потрібно пекти швидко та агресивно, при максимальній температурі. Але для цього слід не розкатувати її надто тонко і не викладати зверху на неї надто багато. Приготування піци пеппероні
Баночку такого універсального соусу барбекю добре завжди мати в холодильнику. Якщо гарячим розлити соус в стерилізований посуд для зберігання, він може зберігатись більше року в холодильнику і два тижні після відкривання баночки. А якщо невеликі баночки з соусом й пастеризувати хвилин 5 після закипання, тоді й не в холодильнику можна зберігати. Але готувати його так просто, що немає необхідності готувати його завчасно й у великих кількостях. Він ідеально підходить до всіх видів м'яса, а також буде чудовою глазур'ю для покривання м'яса при запіканні чи смаженні на грилі під кінець запікання. А ще цей соус чудово підходить до канапок та бургерів, сам або змішаний з майонезом. А якщо змішати соус барбекю на колі з майонезом і невеликою кількістю води або маринаду з огірків чи маринованої цибулі, у Вас вийде прекрасна кремова заправка для салатів.
Влітку, коли компот швидко приходить в непридатність через спеку, а тримати його в холодильнику - не вихід. У кого малі діти, ті зрозуміють. Тоді виручає холодний чай. Він не настільки насичений, довше зберігає свіжість і дарує багато смакових відчуттів. Також відмінний холодний чай виходить якщо взамін базиліку і м'яти додати тим'ян.
Про походження клубного сендвічаКлубний сендвіч належить до класичних канапок, кількість яких на сайті росте і буде рости, оскільки в моїй сім'ї ми усі дуже любимо незвичайні канапки. І у мене мета приготувати усю мені відому світову класику канапок. Надійшла черга і клубного сендвіча. Як у більшості класичних страв, історія походження клубного сендвіча дуже суперечлива. Очевидно одне, вигадали його для відвідувачів якогось клубу. Чи то елітного Юніон Клубу в місті Нью-Йорк чи не менш ексклюзивного клубу азартних ігор в місті Саратога Спрінгс. Так, чи інакше, а клубний сендвіч вийшов далеко поза клубні межі, його почали готувати в різних ресторанах, спочатку в США, а потім і за межами Америки. І тепер, це один з найпопулярніших сендвічів світу. Пропоную вам свою інтерпретацію рецепту клубного сендвіча. Про хліб для сендвічаЯ готувала канапку на домашньому тостовому хлібі. Це один з тих хлібів, який варто пекти дома. Домашній тостовий хліб набагато смачніший та однозначно поживніший ніж магазинний тостовий хліб. А оскільки це основа клубного сендвіча, яка впливає на загальний смак бутерброду, якщо маєте трохи часу та бажання, таки варто спекти хліб вдома. Одразу можна зробити чудові яєчні сендвічі, приготувати ароматні часникові крутони для супів та салатів, тощо. Про м'ясо для канапкиЩодо м'яса птиці, хоч в оригіналі використовується індича грудка, можна спокійно використати й м'ясо курки. Індичатина у нас не так поширена, як в США, а та що продається у магазинах нічим не відрізняється від м'яса курей бройлерів, годованих гормонами та антибіотиками. А домашній індик досить дороге й не щоденне задоволення. Аналізуючи смакові якості двох видів м'яса, сміливо стверджую, що для приготування клубного сендвіча можна використати рештки печеної курки з чистим сумлінням. Або ж відварити курячу грудку під час приготування бульйону, зануривши її у гарячий бульйон в кінці приготування. І грудка буде смачнішою й бульйон збагатиться м'ясним смаком. Про гарнірНайчастіше клубний сендвіч подають в компанії щедрої порції картоплі фрі чи картопляних чіпсів. Іноді його подають навіть з салатом з капусти колслоу, американським картопляним салатом або просто з маринованими овочами. Як на мене, клубний сендвіч настільки ситний та комплексний, що йому й так нічого не бракує. Хоч, любителю добряче поїсти, можна додати до бутерброду і гарнір. Приготування клубного сендвіча
Гранатова патока, той же наршараб (nar ekşisi) тільки без додатків, а чистий уварений гранатовий сік, додає особливий, дуже приємний смаковий акцент. А ще, неймовірно смачно виходить з сиропом Grenadine. Любителі коктейлів знають про що я. Такий напій так бадьорить в жаркий і не дуже день!
Ну от і у мене "дійшли руки" до ег-ногу. Для декого це буде алкогольний, пряний гоголь-моголь, хоч останній зазвичай готується без молока і це швидше десерт, ніж напій. Ег-ног - це слабоалкогольний молочно-яєчний напій з виразним ароматом мускатного горіха, з корицею та гвоздикою на другому плані. Вид алкоголю залежить від смакових вподобань. Мені найбільше подобається в цій смаковій композиції ром, хоч з коньяком теж було б не погано. Багато хто, за океаном, готує ег-ног з віскі чи американською версією останнього, бурбоном. Або ж мішаючи кілька видів алкоголю. Можна, звичайно ж, зробити його безалкогольним і смак його тоді буде зовсім дитячим, але у кожного свій смак та вподобання. Зазвичай, ег-ног готують на сирих яйцях. Я якось не люблю смаку сирих яєць ні в десертних напоях, ні в самих десертах. Крім того, оскільки це зимовий напій, а до магазинних яєць я якось не маю довіри, навіть тих "екологічних", а домашні яйця в цю пору важко купити, і страх заразитись сальмонельозом при використанні магазинних яєць досить великий, то заливання їх киплячим молоком, пастеризує яйця й знімає будь-який ризик щось підхопити. Перевіряла з кулінарним термометром. Такий ег-ног повністю безпечний. І термін придатності його довший. По смаку він навіть чимось нагадує легенький яєчний лікер з прянощами. Після охолодження, зберігати ег-ног в холодильнику, якщо зроблений він з ультрапастеризованого молока до 3-х тижнів, якщо з пастеризованого 1 тиждень. Він чудово смакує з додаванням кави. При тому, що традиційно ег-ног подається холодним, багато кому він і в теплому вигляді сподобається.
Подібного роду сирні кулі придумали американці. Нація яка вигадує просто геніальні страви і поєднання, завдяки своїй відкритості, інтернаціональності і свободі духу в усьому. Як і фруктові Маргарити, безліч американських сандвічів, каліфорнійські суші, пироги печені догори дном і багато чого іншого - ця закуска також знайшла багатьох шанувальників, люблячих приймати гостей, в усьому світі. Я і сама до них належу, бо подібні закуски завжди дуже радо сприймаються гостями, та й покажіть мені того, хто не любить сиру ?? А ще приправленого чимось і на хрусткому крекері? От і я про те ж! Тому мені подобається експериментувати з видами сирних куль і придумувати все нові поєднання. Така закуска знайде своє місце як на простих дружніх посиденьках, так і на святкових столах. Відмінно підходить до білого сухого вина, грайливі Рислінг або Трамінер я найбільше люблю з подібного виду закусок. Крім того, сирну масу не обов'язково формувати у кулю, можна робити з неї бутерброди. На підрум'янених скибочках хлібу ця сирна закуска грає по іншому ніж на крекері і може служити відмінним сніданком.
Страта - це страва американської кухні (камінь в тих, хто стверджує, що американська кухня не існує), з декількох інгредієнтів, часто один з них хліб, викладений шарами й залитий молочно-яєчною сумішшю. Це чудова страва для сніданку в робочі будні, бо все можна, і навіть потрібно, приготувати заздалегідь і залишити в холодильнику на ніч. А вранці вставити в духовку і продовжити займатись своїми справами. Ваш сніданок готується сам. І за якихось 25-30 хвилин, поки Ви приводили себе до ладу, одягались, одягали дітей, або просто потягались, Ваш сніданок буде вабити Вас апетитними ароматами!:-)) На свій смак можете змінювати інгредієнти або додавати ще якісь. Наприклад, додавати шинку, шматочки лосося, гриби, і навіть пасеровану цибулю. Хліб також може бути іншим: білим або зерновим. Можете приготувати солодку страту, утворивши прошарки з батону, шматочків фруктів, а в молоко додати цукор і щіпку кориці. Впевнена, Ви знайдете свою улюблену страту. Моя - найпростіша, з житнім хлібом, кропом і сиром. Дуже люблю це поєднання.