ПРО ПРОСТИЙ ЯБЛУЧНИЙ ТАРТТарти та пироги – це ті десерти, які мають зазвичай виглядають значно складнішими, ніж вони є насправді. І цей простий яблучний тарт (невисокий пиріг) дозволить Вам створити справжню кулінарну красу без зайвої мороки. У цьому десерті поєднується ніжна крихкість простого, класичного пісочного тіста, тонкі скибочки ароматних яблук і легка пряність кориці, яка робить смак ще глибшим і теплішим. А якщо подати його з кулькою домашнього морозива, то навіть найзвичайніший день перетворюється на маленьке свято. А ще, цей простий яблучний тарт на пісочному тісті можна готувати хоч щотижня. Настільки він невибагливий у виконанні, але водночас завжди дарує відчуття домашнього затишку й свята. Й завдяки способу викладання яблук, він ще й вишукано красивий. До нього пасує чашка чаю чи кави, а ще краще кулька домашнього пломбіру. І повірте, навіть найдосвідченіші гурмани будуть у захваті від такої простої, але досконалої комбінації. Це один з найкращих десертів у світі!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЯБЛУЧНОГО ТАРТУОсновна вимога у випіканні тартів та пирогів - це правильне поводження з тістом. Пісочне тісто любить холод. Чим холодніше масло й вода, тим краща структура вийде на виході. Тому раджу заздалегідь підготувати всі інгредієнти й навіть охолодити миску для замісу та качалку, якщо на кухні надто тепло. Ще один нюанс не потрібно довго місити тісто руками. Взагалі краще торкатись його теплими руками якомога менше. Важливо зберегти крупинки масла всередині маси: саме вони дадуть ту характерну шаруватість і хрумкість, притаманну пісочному тісту, після випікання.Не менш важливим є й підготовчий етап із яблуками. Для пирогів обирайте соковиті, але щільні плоди з тонкою шкіркою, які добре тримають форму. Тонке нарізання – це запорука елегантного вигляду Вашого тарту. Й аби яблука не потемніли, варто одразу складати їх у воду з лимонним соком. Ця проста техніка рятує світлий колір скибочок яблук.Ще одна маленька хитрість: посипати дно тіста цукром із корицею. Це не лише підсилює аромат, а й створює ароматну підкладку, яка чудово поєднується з яблуками. А вже перед відправленням у духовку яблука варто щедро змастити сумішшю вершкового масла та меду: так вони отримають блискучу золотаву скоринку й апетитний карамельний присмак.Випікаючи тарт, орієнтуйтеся не лише на час, а й на вигляд. Кожна духовка має свій характер, тож дивіться, щоб яблука дещо підрум’янилися, а тісто пропеклось і стало хрумким. Після випікання обов’язково дайте тарту кілька хвилин «перепочити», аби він трішки стабілізувався, і вже тоді подавайте до столу.Тож нічого складного! Беріть та й печіть! І насолоджуйтесь! Адже сезон найсмачніших яблук теж не вічний! ПОКРОКОВЕ ПРИГОТУВАННЯ ПРОСТОГО ЯБЛУЧНОГО ТАРТУ:
Це, напевно, мій найулюбленіший вид м'яса, якщо говорити про дичину. Така ніжна текстура м'яса, аромат і присмак на стільки цікаві, що справляють враження і залишають бажання взяти докладку, і не одну:-) Таке м'ясо, особливо вирізку, я волію готувати якомога простіше, щоб максимально насолодитися смаком. А ось соус і гарнір тут більш вишукані. Головне в приготуванні м'яса, - це не пересмажити, чи не перепекти. Прошу Вас, дотримуйтесь температурного режиму! Це так само важливо, як і дати м'ясу «відпочити» після термічної обробки. Рецепт соусу демігляс дивіться ТУТ.
Завдяки безлічі експериментів, я все більше починаю любити кільку. Багато хто знає мою слабкість до всяких неформальних і нестандартних канапок, брускетт, кростіні, бургерів та просто сендвічів. Кілька відмінний матеріал для будування цілої канапкової композиції, як би бутерброд не називався. Кілька дуже поживна, в цьому вона мало чим поступається оселедцю, багата смаком вже сама по собі, та й ціна на неї дуже приємна!:-) Я все ж, перед додавання її в страви, люблю трохи помаринувати по-своєму. Шкода, що у нас немає свіжої або свіжомороженої кільки у продажі, так спробувала б її засолити у пряному маринаді. А так доводиться купувати кільку в олії, зливати масло та додавати нові шари ароматів та смаку. Для цих кростіні я використовувала в`ялені помідори власного приготування. Залишилося ще з літа небагато. Вони ніжніші магазинних. Як в'ялити помідори описано в рецепті супу з в'ялених помідорів. Дивіться ТУТ.
Хоч багато хто боїться братись за приготування еклерів, насправді все дуже просто і такі тістечка приготувати набагато легше, чим найпростіший торт. Потрібно лиш дотримуватись загальних правил випікання заварного тіста. Про них я писала в рецепті основного заварного тіста. І, при формуванні тістечок, використовувати або наконечник "зірочка" або просто зробити борозни на поверхні виделкою. Це не для краси, а для того, щоб еклери краще підросли та менше тріскались. З цією ж метою, перед випіканням, слід скропити сформовані еклери водою, краще всього з розпилювача, такого який використовується для зволоження рослин та в перукарнях. Хоч тріщини на поверхні тістечок теж не біда, оскільки еклери завжди покривають глазур'ю. Головне щоб гарно виросли та не впали під час вистигання. Саме через ризик опадання не можна відкривати духовку перші 15 хвилин випікання, коли тісто починає рости. Та пропікати їх слід ретельно, не виймати раніше ніж слід. З них має вийти вся волога. Саме тому, після випікання, еклери слід залишити до повного вистигання в виключеній духовці, з привідкритими дверцятами. Можна цього не робити, але це вбереже Вас від розчарування, якщо трішки не допекли.
Ще один спосіб подати один з кращих французьких сирів, сир камамбер. Цього разу в напівсолодкому, осінньо-зимовому виконанні. При запіканні, смак сиру трохи змінюється, стає ще вишукуваннішим і цікавішим. Замість камамбера можна використовувати сир брі, це сири які відрізняються лише регіоном походження. У Нормандію, батьківщину камамбера, рецепт цього сиру потрапив завдяки монаху з містечка Брі, який навчив варити цей сир нормандську жінку, що надала йому притулок. Тільки сир брі у своїй класичній формі продажу трикутником, менше підходить для такого запікання.
Не стандартна закуска з багатою смаковою гамою. Печені в духовці пластинки баклажанів з оливковою олією з часником та базиліком, загорнуті у рулет з начинкою з солонуватого сиру Фета та багатими смаком в'яленими помідорами. Страва для всіх любителів баклажанів та середземноморської кухні. Саме середземноморські смакові акценти домінують у цих рулетиках з баклажанів з сиром Фета. При бажанні, цю закуску можна приготувати заздалегідь і тримати в холодильнику, склавши у лоток чи на тарілці, накривши фольгою чи харчовою плівкою. Рулетики з баклажанів з сиром Фета однаково смачні як в теплому вигляді, одразу після приготування, так і в холодному вигляді. При бажанні, баклажани для рулетиків з баклажанів з сиром Фета можна не пекти, а смажити на сковорідці. Але в такому разі вони вберуть значно більше олії. Баклажани мають ту ваду, що вбирають її величезну кількість при термічній обробці. Запікання баклажанів у духовці - це спосіб обмежити кількість олії яку вони вберуть. Солити баклажани перед приготуванням рулетиків не потрібно. Теперішні сорти не мають колишньої гіркоти. Я пробувала не раз з однієї й тієї ж партії баклажани солити перед приготуванням й не солити. Жодної різниці я не помітила, попри те, що в силу кулінарної діяльності, я навчилась помічати навіть найменші смакові нюанси страви. Тому не варто витрачати час на завчасне соління. Приправляючи страву сіллю загалом, потрібно мати на увазі те, що сир Фета вже доволі солоний, як і в'ялені помідори. Комусь може здатись, що солі й зовсім не потрібно.
Шоколадний мус - це розкішний десерт, не лише для шокоголіків, що ще й до непристойності простий у приготуванні. Коли будете ним пригощати рідних та друзів, не розповідайте, що готувати його так легко. Це просто зведе нанівець всю ілюзію вишуканості цього десерту:-). Шоколадний мус виходить дуже смачним, таким пухким, але водночас інтенсивним смаком, з приємним посмаком апельсину та п'янкого лікеру. Можна, звичайно ж, і без лікеру, теж буде смачно, але для дорослих раджу не обмежувати це задоволення, бо воно того варте:-). Приготувати шоколадний мус можна як за годину до подачі, так і за день до свята. А ще, скажу Вам, не застиглий мус теж дуже смачний. Ті, хто облизували миски з вимішування мусу, були дуже задоволенні:-). Тому, якщо дуже хочеться, то можна готувати його собі так, щоб насолодитись одразу:-). Отже, хоч усе дуже просто, все ж таки є декілька нюансів, щоб шоколадний мус вийшов досконалим: 1) Обов'язково пильнуйте правил прогрівання маси на водяній бані. А саме, щоб дно посуду з інгредієнтами, не торкалось води. Пишу це не дарма, адже якщо буде торкатись, то дуже легко перегріти спочатку жовтки, а потім і шоколад. 2) Не відходьте від жовтків на водяній бані. Спочатку довго здається що вони не гуснуть, що ніщо не відбувається, але вже як почнуть гуснути, то перетворення від дещо загустілого крему до солодкого омлету, триває менше ніж пів хвилини. І як тільки почала маса густіти, додавайте шоколад. Готування на водяній бані потрібне для того, щоб пастеризувати жовтки та зробити мус дещо густішим. Не потрібно чекати аж маса сильно загустіє. 3) Не перегрівайте шоколад. Як тільки розтанув й маса стала доволі м'яка й однорідна, знімайте з вогню й збивайте вершки. 4) Правильно змішуйте шоколадну масу з вершками. Спочатку потрібно додати трішки збитих вершків до шоколаду, добре вимішати, щоб зробити масу більш легкою та ще більш охолодити, а далі, вже ту полегшену масу додавати до вершків. І не навпаки. Це все потрібно, щоб не перегріти вершки (вони просто осядуть) й зробити масу легшою, щоб з меншими втратами вимішати шоколад з вершками. 5) На останньому етапі змішування шоколаду з вершками, мішати слід лопаткою, а не вінчиком, щоб зберегти якомога більше повітря в вершках. Ну от і все. Як почитала правила, то здається все складнішим, ніж є насправді. Але все просто, головне почати, а пишу, усі нюанси, щоб Ви робити все обізнано та свідомо й щоб не залишити місця на промах. Адже Ваша радість з приготовленої страви чи десерту, це й моя радість, тому, як мама-квочка, нав'язую Вам оці усі настанови:-). При бажанні урізноманітнити шоколадний мус, його можна зробити з цедрою будь-яких цитрусових (головне, щоб це була цедра, а не шкірка), з будь-яким алкоголем, не лише апельсиновим лікером, а можна, наприклад, використати Амаретто, ром, особливо темний, чи навіть м'ятний лікер. На етапі прогрівання жовтків, можна додати улюблені спеції й зробити цей мус винятковим. А ще, можна змінювати й сам шоколад. Любителі солодших десертів оцінять мус з молочним шоколадом або навіть білим, а ті, що надають перевагу гіркому шоколаду, оцінять мус з шоколаду з 80-90% какао маси. А я вже зовсім скоро поекспериментую з четвертим видом шоколаду, рубіновим. Він неймовірно смачний, дещо фруктовий й дає красивий, натуральний, рожевий колір. Отже, поле для експерименту безмежне. Успіху Вам у цьому!
Капуста романеско з'явилася у нас порівняно не давно. Хоч овоч не новий, в околицях Риму ця капуста вже давно вирощується, звідти й назва, але своє поширення романеско отримала не так вже й давно, в 90-х роках 20-го століття. Капуста романеско - це щось спільне між броколі й цвітною капустою, тільки смаком і консистенцією ніжніша. Тому овочі взаємозамінні. Готуючи, як з броколі, так і цвітною капустою, важливо не переварити цей овоч, інакше також як з пересмаженим стейком або перевареними макаронами, ніякого гастрономічного задоволення не буде. Тому бланшуємо в киплячій воді приблизно 2 хвилини, відціджуємо і швиденько обполіскуємо під холодною проточною водою, щоб зупинити процес термічної обробки і далі робимо як знаємо:-)). Можна обсмажувати, щоб добути особливий аромат, знову ж таки, не довго, або ж відразу поливаємо якоюсь заправкою або соусом, додаємо в салати, до макаронів або до рису і т.д. Важливо! При бланшуванні (короткочасного варіння в киплячій воді), не накривати посуд кришкою !! Інакше капуста втратить свій яскравий колір. Це стосується всіх зелених овочів. Кислотам, які заважають хлорофілу проявитись і не окислитись треба випарувати, тому не затримуємо їх під кришкою! Про мигдаль. Я використовувала пластівці з мигдалю. Можна використовувати по суті звичайний мигдаль, знявши з нього шкірку, бланшуючи його кілька хвилин в киплячій воді, потім посікти і обсмажити. Далі все як в рецепті.
ПРО СУШІ-ЧОВНИКИ В ОГІРКАХ З КРЕВЕТКАМИНатхненницею цієї простої у приготуванні страви була моя менша доня Стелла. Вона часто має якісь гастрономічні ідеї та побажання і я їх втілюю. А особливо цікаві рецепти публікую тут. Так сталось і з цими суші-човниками в огірках, - це легкий, водночас насичений смаком варіант домашніх суші, який чудово підходить для святкових застіль, літніх вечірок чи фуршетів. Завдяки огіркам страва залишається легкою, а ніжні креветки додають вишуканості. Проте замість креветок може бути лосось, тунець чи копчений вугор або навіть ікра, для особливо святкових випадків. Це прекрасна альтернатива доставці. Усе робиться швидко й без зайвої мороки, а різноманітність начинки немає меж. Такі суші не потребують спеціального кухонного обладнання: жодних бамбукових килимків чи складних технік згортання. Все, що Вам необхідно, - це свіжі огірки, якісні креветки, правильно зварений рис та кілька додатків. Цей рецепт дозволяє подати суші дещо інакше, зазвичай, але так і цікаво і не банально. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИЩоб суші в огірках вийшли максимально вдалими, варто звернути увагу на кілька важливих деталей. Перш за все, обирайте щільні, свіжі огірки з мінімальною кількістю насіння. Вони найкращі для таких «човників» й гарно триматимуть начинку. Також бажано, щоб стінки були досить товстими. Невелике підрізання нижньої частини огірка допоможе човникам стояти на тарілці набагато стабільніше. Рис зварений для суші має повністю охолонути перед додаванням у човники, інакше вершковий сир розтане, а текстура страви зміниться. Сам соус на основі вершкового сиру, соєвого соусу та рисового оцту додає начинці кремовості й солонуватої глибини, поєднуючи всі компоненти між собою.Креветки важливо не переварити: вони готові відразу після зміни кольору на рожевий. Тоді вони залишаються соковитими та ніжними, а не гумовими. Для пікантної версії завжди можна додати кілька крапель гострого соусу шрірача або будь-якого іншого, який любите. Або взагалі не використовувати гострий соус. Не забувайте про кунжут. Він дарує легкий горіховий відтінок, відчутний аромат та завершений вигляд, проте його обов’язково слід підрум’янити. Зелена цибуля у цій страві, - це барвистий акцент, без якого страва виглядає менш «живою».Така проста у виконанні, але елегантна страва стане Вашою улюбленою в добірці домашніх суші. Вона дозволяє експериментувати, легко змінювати начинку та соуси, але при цьому залишається гармонійною та яскравою незалежно від варіацій. Готуйте із задоволенням і насолоджуйтесь кожним шматочком!ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-ЧОВНИКІВ З КРЕВЕТКАМИ:
Грог - напій моряків, в своїй початковій версії, до непристойності простий. Ром з гарячою водою. Лише згодом до нього почали додавати чай, а ще пізніше й спеції та цитрусові. Це не класична версія грогу. Хоч напевно найсмачніша, яку до цього часу доводилось куштувати. Аромат такий п'янкий та пряний, що просто не терпиться скуштувати вже на етапі початкового заварювання. Апельсини, які залишаються після заварювання, можна потім з'їсти. Кількість цукру для апельсинового грогу вказана лише приблизна. У кожного своє сприйняття солодкого. Комусь потрібно буде його більше, комусь може й менше. При бажанні, можна експериментувати з версіями напою, тестуючи поєднання з різними сортами чаю.
Французькі тости - це одна з найпоширеніших французьких страв, яка в оригіналі називається Pain Perdu, хоча на багатьох мовах і в багатьох країнах можна знайти свою версію назви та рецепту цієї страви. З французької, назва цієї страви буквально означає "втрачений хліб", так як готують її з булки або хліба, що втратили свою свіжість. Рецепт дуже простий, але при тому, дуже легко зіпсувати цю нехитру страву як французські тости. Ідеально приготовлені тости повинні мати хрустку скоринку і ніжну, майже кремову м'якоть. Щоб у Вас вийшли тости як треба: 1) Гарненько збийте яєчно-молочну суміш. Якщо білки добре не відділені, вони з'являтися шматками на тостах, що зіпсує і вигляд і смак; 2) Добре просочіть тост, щоб м'якоть після прожарювання була кремовою. Але врахуйте, занадто довге просочування загрожує тим, що тост розвалиться в Ваших руках так і не дійшовши до сковорідки; 3) Добре прогрійте сковорідку перед додаванням просочених тостів, якщо цього не зробити, молочно яєчна суміш почне витікати і у Вас замість тостів, буде солодкий омлет з булкою:-); 4) Смажте на помірному вогні, не поспішайте. Тосту потрібно час підрум'янитися і просмажитися в середині. Занадто сильний вогонь швидко підрум'янить верх, а всередині тости залишаться холодними і непросмаженими. Ось мабуть і все! Успіху Вам і смачних тостів!
Якщо Вам подобається малосольна сьомга - сподобається і ця страва. Мій чоловік не любить червоної риби, але тартар наминав за обидві щоки. Справжню соковиту м'якоть червоної риби можна відчути тільки без термічної обробки. Запеченого або звареного у вині, на маленькому вогні, лосося я також “поважаю”, але в сирому вигляді для мене він завжди краще.
Цей салат з виноградом має виразні солодкі нотки. Моєму чоловікові салат здався навіть надто солодким через горіхи, мені ж ця солодкість була до вподоби в контрасті з сиром та солоною в'яленою шинкою. Але у кожного свої смакові вподобання і якщо Вам не до вподоби солодкі смакові акценти в не десертних страва, тоді просто не карамелізуйте горіхи, а додайте їх до салату в натуральному вигляді. Щодо винограду, то вибираючи той чи інший його сорт можна змінювати смак салату та, знову ж таки, регулювати його солодкість. Тому сміливо експериментуйте! Можете поєднати навіть кілька сортів в одному салаті. Горіхи теж можуть бути різними: фісташки, мигдаль, лісовий горіх... Є з чого вибирати!
ПРО ТІСТЕЧКА МОЧІ-БРАУНІЗдається вже мало хто не чув про японські рисові тістечка мочі. Навіть у нашому невеликому місті Хмельницький їх можна придбати в багатьох кав’ярнях, котрих у нашому місті їх напевно не менше ніж аптек:-). Ще більше з Вас знають і пробували американські багаті шоколадні тістечка брауні, котрі незмінно викликають захват своїм смаком та почуття провини, - калорійністю та солодкістю. А мочі-брауні – це те найкраще з обох світів. І ох матінко! Яка ж це розпуста!!! Ми робили їх з моєю старшою донею Еммою, фанаткою мочі (мочі ми теж робили і досі експериментуємо і колись на сайті з’явиться рецепт і класичних мочі). Так от, ми робили і робили, вдосконалюючи та допрацьовуючи рецепт і саме ним тут я з Вами і ділюсь. Він досконалий, а мочі-брауні виходять неймовірно смачними. Це мов велике мочі зі смаком брауні:-). Але це так смачно, що навіть ті перші, не досконалі версії тістечок і так з’їдались дуже швидко. Що й казати, про останнє найкраще напрацювання. Навіть чоловік був у захваті, хоч він єдиний у нашій сім’ї, хто мочі не любить:-). А пекти мочі-брауні так просто і швидко, що справиться навіть дитя та найлінивіші господині. Все завдяки тому, що у випічці немає глютену, лиш є борошно з клейкого рису і нема потреби в усіх танцях з бубном при змішуванні тіста. Отож, любите мочі?? Печіть мочі-брауні ОБОВ’ЯЗКОВО! І не забудьте поділитись відгуком:-). ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІОскільки рисове борошно не містить глютену, то й немає потреби окремо змішувати сухі інгредієнти, окремо збивати вологі. Ви його не перепрацюєте, не зробите жорстким. Вистачить усе помістити в чашу блендера й збити все до однорідності. Немає блендера – можна збити в міксері чи перебити все занурювальним блендером у мисці. Все просто: збили, вилили на пергамент у форму, спекли і насолоджуєтесь! АЛЕ!!! БОРОШНО З КЛЕЙКОГО РИСУ ТУТ ОБОВ’ЯЗКОВЕ. Продають його вже навіть в супермаркеті, бо мочі набувають популярності суші в Україні. На такому борошні так і пишуть, що воно до мочі. Борошно з клейкого рису – це не те саме, що просте рисове борошно і мочі чи мочі-брауні з простого рисового борошна не вийдуть. Тому шукайте відповідне. Як не в супермаркеті, то в онлайн-магазинах: на розетці, промі, маудау їх повно. І не дивуйтесь, що тісто таке рідке при змішуванні. Так має бути. Рисове борошно гусне як і крохмаль. Геть інакше ніж пшеничне борошно. ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІ З АПЕЛЬСИНОМ:
ПРО СЕНДВІЧІ З ГРУШАМИ ТА СИРОМ Це одні з найнезвичайніших сендвічів які я готувала. Вони соковиті, сповнені геть незвичайного, цікавого смаку і точно залишаються в пам’яті. А ще, їх швидко готувати й вони точно здивують тих, кого захочете ними пригостити. Хрусткий хліб, кульки гірчиці в кисло-солодкій заправці, що приємно тріскають на зубах, соковиті ароматні груші, ніжний сир та виразна шинка. Це як поезія. До сніданку чи денного перекусу. Можна до них приготувати простий салат із салатної зелені, огірка та якихось підрум’янених зернят й такі сендвічі стануть легким обідом. ПРО РІЗНИЦЮ МІЖ СЕНДВІЧАМИ ТА ПРОСТИМИ КАНАПКАМИ До речі, хто не знає, сендвічі відрізняються від простих канапок, вони ж бутерброди (спокійно, саме слово це запозичене з німецької мови, а не російської), тим, що це завжди канапка з двома шматками хліба, знизу та зверху. Лиш такі канапки звуться сендвічами й жодні інші. Вигадав їх колись давно в Англії, граф Сендвіч, коли був голодний і не хотів переривати картярську гру. Прислуга створила для нього ситну канапку з м’ясом між двома шматками хліба, щоб аристократ раптом не забруднив рученята, а потім і карти:-). Винахід швидко набув популярності, а канапки стали називати прізвищем графа Сендвіча. Така от історія та різниця:-). ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СЕНДВІЧІВ З ГРУШАМИ ТА СИРОМ Щодо приготування, то все доволі просто, особливо якщо є кухонний гриль. Але й без нього можна. Якщо готуєте у грилі, то й настанов нема, лише та, що притискаючи сендвічі кришкою гриля, трішки притримуйте верхню скибку, щоб вона не зсунулась і далі спокійно, не підглядаючи, не шарпаючи тим грилем, чекаєте хвилин 5-7, щоб перевірити готовність канапок. Хлібу потрібен час, щоб як слід підрум’янитись. Якщо ж гриля нема, тоді найкраще це робити у сковорідці з товстим дном, можна й на сковорідці гриль. Для цього, сковорідку все ж краще змастити тонесеньким шаром олій й викласти сендвічі. А зверху на них покласти щось важке (можна накрити їх тарілкою і на тарілку покласти банку з водою тощо). Так смажити з одного боку, 3-4 хвилини. А потім стільки ж з іншого, але вже можна не притискати, бо сендвічі будуть вже сформованими. От здається і все. Терпіння Вам і смачного! ПРИГОТУВАННЯ СЕНДВІЧІВ З ГРУШАМИ ТА СИРОМ:
Дуже яскравий смаком, цікавий напій, такий собі коктейльний глінтвейн, для приємного святкування чи розкішного завершення вечора. Зізнаюсь, ідея приготувати «Зимовий Апероль» мене таки переслідувала. Вже роки два напевно. І от нарешті прийшов час його приготування. Скажу Вам, зимова версія смакує не гірше літньої, а може навіть краще. Й це один з найсмачніших глінтвейнів на сайті. А ще, він такий вишуканий і дуже не стандартний смаком. Біле вино, сік та цедра апельсинів, пряна кориця, зухвала журавлина й освіжаюча гірчинка Аперолю. Ну хіба це може бути не смачно? Зазвичай, лікер Апероль поєднують з ігристим вином, але я вважаю, що для нагрівання використовувати хороше ігристе це просто святотатство. Й так майже всі бульбашки вийдуть. Але звісно, ніхто Вам цього не заборонить. Єдина моя рекомендація, - це використовувати хороше біле вино, таке, яке б із задоволенням пили б охолодженим. І це стосується будь-якого глінтвейну. Це власне те, що найбільше відрізняє хороший глінтвейн від посереднього.
Як же я люблю ці всі глінтвейни, гроги, пунші та подібні зігріваючі напої. Для мене, це один з найулюбленіших елементів холодної пори року. І щороку хочеться спробувати чогось нового. Цього разу вирішила поєднати класичні поєднання інгредієнтів в глінтвейні: вино-спеції, смородина - апельсин. Вийшло так як і хотіла: смак фруктовий, з пряним післясмаком, напій зігріває і налаштовує на позитивний лад. Смородиновий лікер можна замінити апельсиновим. А можна просто додати ще трохи цукру і влити хороший коньяк і також буде смачно:-).
Морські гребінці - це продукт, який зносить лише швидку термічну обробку. Жодного тривалого тушкування, інакше гребінці будуть жорсткими. В наших краях гребінці можна купити лише замороженими. Та, можливо, це й на краще. Адже несвіжі гребінці, та ще й не морожені - це набагато гірше. А що стосується заправки, вона пасує практично до будь-якого листового салату. Сам же салат можна приготувати й з креветками. Буде не менш смачно!
Боттарга - це в'ялена ікра, один з найцінніших гастрономічних продуктів Італії. В Італії існує два види боттарги - з кефалі і з тунця. Ботарга з тунця інтенсивніша смаком і менш цінується ніж боттарга з кефалі. Страви з ботаргою приготовлені дуже просто, так щоб не перебити і не зіпсувати смаку цього цінного продукту. Мінімум інгредієнтів і мінімум термічної обробки, або зовсім без неї. У страви ботаргу дрібно натирають або стругають тонкими пластівцями. Макарони - це продукт з яким найчастіше поєднують боттаргу, при чому в більшості випадків все аскетично просто, її натирають на макаронні вироби просто заправлені оливковою олією. Купити боттаргу можна звичайно ж в Італії, в інтернет магазинах з італійськими продуктами, чи стаціонарних магазинчиках з італійськими делікатесами. В наших же супермаркетах інколи продають в'ялену ікру різноманітних риб у відділі з копченими та в'яленими рибами, до речі теж не дешево, але з зовнішнього вигляду цього "делікатесу" я так і не наважилась спробувати і порівняти з італійською ботаргою. Сама ж насолоджуюсь тією, яку привезла з Італії. Цього делікатесу вистачає на довго адже, через інтенсивний присмак та аромат, потрібно її зовсім трішки.
Дуже простий у виконанні десерт з чудовим, яскравий та незвичайним смаком. А цей не звичайний смак додають йому віскі та мед у вершках. А хрусткі вівсяні пластівці просто, але дуже ефектно доповнюють страву! Ну що може бути ще більш шотландським ніж віскі та вівсяні пластівці?! Признаюсь, вівсяні пластівці це останнє, що б мені спало в голову додати до вишуканого десерту. Але після того, як спробувала приготувати цю шотландську класику, я змінила свою думку щодо скромних пластівців. Підрум'янювання на сковорідці надає їм особливу, навіть трохи горіхову, смакову нотку! І скажу Вам, це один з найшвидших в приготуванні десертів! Все робиться просто за лічені хвилини, а враження в гостей не менше ніж від вишуканого торту. Ідеальне рішення на ті дні, коли катастрофічно не вистачає часу. Інколи, пластівці для цього десерту, напередодні замочують в віскі і лише потім обсмажують. Але обсмажити до хрусту ту "п'янку кашу" майже не можливо, тому я цього не роблю. А ще, у давніші часи, замість вершків, у рецепті цього десерту використовували кроуді - сир з підкисшого козячого молока. А сам десерт, по суті, можна готувати з будь яких ягід чи фруктів, з будь-яким улюбленим алкоголем. Хоч традиційно кранахан містить малину та віскі.
Хоч коктейлі з легендарної родини дайкірі й класифікуються як "аперетиви", дайкірі з фруктами чи ягодами настільки багаті та кремові, що я все ж таки раджу подавати їх після трапези, а не як стандартний аперитив, перед. Чи то під впливом бабусиних забобонів, про те, що не можна споживати солодке перед основною трапезою, бо апетиту не буде, чи то від того, що я не надто полюбляю солодке, мені важко уявити задоволення від солодкого, напою чи десерту, коли я голодна. А в кінці трапези, це саме те, що потрібне для мозку, щоб сигналізувати завершення трапези та подарувати тривалий післясмак у роті й п'янке задоволення. Особливо, якщо це такий смачний, кремовий та релаксуючий дайкірі з манго. Правильна консистенція дайкірі з манго повинна бути чимось між гранітою та коктейлем. А досягти її можна завдяки достатній кількості льоду, що мелеться з рештою інгредієнтів. Для цього також потрібен потужний блендер який без проблем та перегріву справився б з меленням льоду. А коли вже все змололи, дайкірі з манго потрібно швиденько подавати, поки лід ще остаточно не розтанув. Це казкове задоволення, тому випивається він швидко:-)
Цей салат з динею та сиром з пліснявою — мій особистий фаворит цього салатного сезону. Він такий соковитий та такий зухвалий смаком. Цей салат комплексний і може бути поданий самостійно в якості легкого обіду чи вечері, що у тепліші дні в нашій сім'ї часто буває. Також, доречним цей багатий салат буде й на святковому столі у якості закусок. Парувати його можна з запеченою свининою, телятиною, перепілками чи куркою й він може бути навіть гарніром. Попри те, що диню я недолюблюю, як і більшість гарбузових (нагадую, гарбуза не їм ні я та ніхто у моїй родині, тож рецептів з гарбузом на сайті нема та не буде), й практично не їм її самостійно, у цьому салаті вона просто неймовірно смачна, як і в морозиві з вершками чи у холодному білому вині. (Хотілось би мені колись таке написати про гарбуз, але його посмак та аромат здатен мені зіпсувати будь-яку страву). У цьому салаті вона так вдало поєднується з огірком, сиром з пліснявою та бальзамічним оцтом, що важко відірватись від салату. В рецепті, в переліку інгредієнтів для заправки вказаний якісний бальзамічний оцет. Я не про той, що повністю сертифікований, продається лиш у певній тарі та коштує як хороші нові туфлі, а деякий як і кілька пар, а про дещо простіший, але виготовлений за традиційною технологією, натурально загущений (не глазур), з винограду сорту ламбруско, без додавання карамелі. Він густіший та солодший за ті простіші. І звісно ж, дорожчий, але не на стільки, на скільки сертифікований оцет. Але відкрию Вам секрет, той що виготовлений за традиційною технологією, дуже близький смаком до сертифікованого оцту з мінімальною витримкою. Тож можна, без снобізму насолоджуватись справжнім смаком, за помірні гроші. Хоч скажу Вам, той витриманий бальзамічний оцет, сертифікований, теж вартий своїх грошей, знаючи скільки праці та часу за тим результатом стоїть. Але той ексклюзивний бальзамічний оцет не ллють до заправок, його капають на продукти й ним насолоджуються. Він завжди відіграє "головну скрипку". Але у цьому рецепті не про нього, а про дещо простіший, але дуже якісний оцет, за традиційною технологією, яким можна і сири скроплювати й інколи навіть салати заправити. Хоч і його можна замінити тут, найпростішим бальзамічним оцтом, додаючи мед до заправки. Буде інакше, але смачно буде. А можна використати й бальзамічну глазур, що по суті є результатом вварювання, дещо підсолодженого, найпростішого бальзамічного оцту.
Обожнюю цей весняний делікатесний овоч. У Європі спаржу вже давно оцінили по достоїнству. Там її навіть називають весняною віагрою, настільки вона добре впливає на організм, особливо це стосується зеленої спаржі.У сезон спаржі, в європейських ресторанах відразу з'являються сезонні страви з цією королевою весняних овочів, щоб сповна насолодитися нею в такий короткий сезон. Її можна бланшувати, смажити, запікати, варити супи, а також робити салати зі спаржею.Те, що продають поза сезоном, це зовсім інший за якістю і смаком продукт.Соус та спаржу можна не солити, так як в беконі і пармезані вже досить солі.
Мідії в мушлях - це той вид продукту, приготування якого займає лічені хвилини і завжди справляє враження. Звичайно ж, якщо Ви та/чи Ваші гості люблять морепродукти, зокрема мідії. За цим рецептом, мідії, як і в класичному винному соусі, слід подавати з великою кількістю хрусткого хліба чи багету, щоб було чим вимочувати соус, який не менш смачний ніж самі мідії. В якості гарніру до мідій у вершково-гірчичному соусі можна приготувати хрустку картоплю у бельгійському стилі або ж просто подати з великою кількістю хрусткого багета та легким салатом.Пам'ятайте, щоб не тушкувати мідії надто довго. Тривала термічна обробка робить м'ясо мідії жорстким.