Як писала і раніше, я просто обожнюю десерти з гранолою. Такі яскраві, легкі, до того й корисні! Та й робити швидко! Лише складати такі десерти краще за все перед самою подачею, щоб гранола довше залишалась хрусткою. І цей простий десерт, як результат моїх фантазувань на кухні, вийшов таким чудовим! Чоловік навіть хотів назвати його "Полунична фантазія", але я за те, щоб назва страви максимально відображала склад. Тому так і не назвала, але в нашій сім'ї цей десерт має таку кодову назву:-)). Цей десерт з домашнього сиру я робила з рештками запасів замороженої полуниці. В сезон звичайно ж робіть зі свіжої. Хоч морожена в сезон полуниця, нічим не поступається у якості свіжій. Замість полуниці можна використовувати малину чи інші Ваші улюблені ягоди. Щодо сиру, бажано його, так як і вказано в рецепті, змолоти тричі на м'ясорубці, як на сирник. Консистенція тоді буде просто казкова! Ну хоч би двічі змолоти не полінуйтесь, оскільки це того варте!! Сирна маса виходить такою ніжною та пухкою, що просто мимоволі хочеться назвати її нічим іншим, як кремом! Збиті вершки додають цьому крему додаткової ніжності. Якщо у Вас й домашній сир буде якісним, а не обезжирена магазинна гидота, то ніхто не здогадається що в основі маси лежить домашній сир! Навіть ті, що домашній сир на дух не переносять і навіть вередливі та перебірливі діти не зрозуміють!
Хоч багато хто боїться братись за приготування еклерів, насправді все дуже просто і такі тістечка приготувати набагато легше, чим найпростіший торт. Потрібно лиш дотримуватись загальних правил випікання заварного тіста. Про них я писала в рецепті основного заварного тіста. І, при формуванні тістечок, використовувати або наконечник "зірочка" або просто зробити борозни на поверхні виделкою. Це не для краси, а для того, щоб еклери краще підросли та менше тріскались. З цією ж метою, перед випіканням, слід скропити сформовані еклери водою, краще всього з розпилювача, такого який використовується для зволоження рослин та в перукарнях. Хоч тріщини на поверхні тістечок теж не біда, оскільки еклери завжди покривають глазур'ю. Головне щоб гарно виросли та не впали під час вистигання. Саме через ризик опадання не можна відкривати духовку перші 15 хвилин випікання, коли тісто починає рости. Та пропікати їх слід ретельно, не виймати раніше ніж слід. З них має вийти вся волога. Саме тому, після випікання, еклери слід залишити до повного вистигання в виключеній духовці, з привідкритими дверцятами. Можна цього не робити, але це вбереже Вас від розчарування, якщо трішки не допекли.
Шоколадний мус - це розкішний десерт, не лише для шокоголіків, що ще й до непристойності простий у приготуванні. Коли будете ним пригощати рідних та друзів, не розповідайте, що готувати його так легко. Це просто зведе нанівець всю ілюзію вишуканості цього десерту:-). Шоколадний мус виходить дуже смачним, таким пухким, але водночас інтенсивним смаком, з приємним посмаком апельсину та п'янкого лікеру. Можна, звичайно ж, і без лікеру, теж буде смачно, але для дорослих раджу не обмежувати це задоволення, бо воно того варте:-). Приготувати шоколадний мус можна як за годину до подачі, так і за день до свята. А ще, скажу Вам, не застиглий мус теж дуже смачний. Ті, хто облизували миски з вимішування мусу, були дуже задоволенні:-). Тому, якщо дуже хочеться, то можна готувати його собі так, щоб насолодитись одразу:-). Отже, хоч усе дуже просто, все ж таки є декілька нюансів, щоб шоколадний мус вийшов досконалим: 1) Обов'язково пильнуйте правил прогрівання маси на водяній бані. А саме, щоб дно посуду з інгредієнтами, не торкалось води. Пишу це не дарма, адже якщо буде торкатись, то дуже легко перегріти спочатку жовтки, а потім і шоколад. 2) Не відходьте від жовтків на водяній бані. Спочатку довго здається що вони не гуснуть, що ніщо не відбувається, але вже як почнуть гуснути, то перетворення від дещо загустілого крему до солодкого омлету, триває менше ніж пів хвилини. І як тільки почала маса густіти, додавайте шоколад. Готування на водяній бані потрібне для того, щоб пастеризувати жовтки та зробити мус дещо густішим. Не потрібно чекати аж маса сильно загустіє. 3) Не перегрівайте шоколад. Як тільки розтанув й маса стала доволі м'яка й однорідна, знімайте з вогню й збивайте вершки. 4) Правильно змішуйте шоколадну масу з вершками. Спочатку потрібно додати трішки збитих вершків до шоколаду, добре вимішати, щоб зробити масу більш легкою та ще більш охолодити, а далі, вже ту полегшену масу додавати до вершків. І не навпаки. Це все потрібно, щоб не перегріти вершки (вони просто осядуть) й зробити масу легшою, щоб з меншими втратами вимішати шоколад з вершками. 5) На останньому етапі змішування шоколаду з вершками, мішати слід лопаткою, а не вінчиком, щоб зберегти якомога більше повітря в вершках. Ну от і все. Як почитала правила, то здається все складнішим, ніж є насправді. Але все просто, головне почати, а пишу, усі нюанси, щоб Ви робити все обізнано та свідомо й щоб не залишити місця на промах. Адже Ваша радість з приготовленої страви чи десерту, це й моя радість, тому, як мама-квочка, нав'язую Вам оці усі настанови:-). При бажанні урізноманітнити шоколадний мус, його можна зробити з цедрою будь-яких цитрусових (головне, щоб це була цедра, а не шкірка), з будь-яким алкоголем, не лише апельсиновим лікером, а можна, наприклад, використати Амаретто, ром, особливо темний, чи навіть м'ятний лікер. На етапі прогрівання жовтків, можна додати улюблені спеції й зробити цей мус винятковим. А ще, можна змінювати й сам шоколад. Любителі солодших десертів оцінять мус з молочним шоколадом або навіть білим, а ті, що надають перевагу гіркому шоколаду, оцінять мус з шоколаду з 80-90% какао маси. А я вже зовсім скоро поекспериментую з четвертим видом шоколаду, рубіновим. Він неймовірно смачний, дещо фруктовий й дає красивий, натуральний, рожевий колір. Отже, поле для експерименту безмежне. Успіху Вам у цьому!
Панакота - це напевно найкращий десерт для пікніка. У цьому я переконалася на останньому сімейному виїзді на природу. Вершково-молочну масу відразу можна вже розлити по банках, а не по склянках. Закрити кришкою і вести хоч на край світу в термосумці. Пів дня дороги точно витримає!Також, панакота - це відмінна основа для експериментів. Вершково-молочна основа (в оригіналі лише вершкова, але я віддаю перевагу версії менш жирній) так легко ароматизується за допомогою спецій або трав. Та й щоб було смачно і не банально, можна придумати яскравий ягідний або фруктовий соус до десерту.Ревінь - трав'яниста рослина з товстими стеблами яка активно зростає навесні. У їжу вживаються тільки стебла, оскільки листя і корінь з великих кількостях вважаються отруйними. А стебло має приємний кислий присмак і безліч вітамінів та мінералів.Ревінь відмінно поєднується з апельсином, імбиром, кардамоном, ваніллю, полуницею, вершками, яблуками, а також з горіхами і ще багато з чим.
Дуже простий у виконанні десерт з чудовим, яскравий та незвичайним смаком. А цей не звичайний смак додають йому віскі та мед у вершках. А хрусткі вівсяні пластівці просто, але дуже ефектно доповнюють страву! Ну що може бути ще більш шотландським ніж віскі та вівсяні пластівці?! Признаюсь, вівсяні пластівці це останнє, що б мені спало в голову додати до вишуканого десерту. Але після того, як спробувала приготувати цю шотландську класику, я змінила свою думку щодо скромних пластівців. Підрум'янювання на сковорідці надає їм особливу, навіть трохи горіхову, смакову нотку! І скажу Вам, це один з найшвидших в приготуванні десертів! Все робиться просто за лічені хвилини, а враження в гостей не менше ніж від вишуканого торту. Ідеальне рішення на ті дні, коли катастрофічно не вистачає часу. Інколи, пластівці для цього десерту, напередодні замочують в віскі і лише потім обсмажують. Але обсмажити до хрусту ту "п'янку кашу" майже не можливо, тому я цього не роблю. А ще, у давніші часи, замість вершків, у рецепті цього десерту використовували кроуді - сир з підкисшого козячого молока. А сам десерт, по суті, можна готувати з будь яких ягід чи фруктів, з будь-яким улюбленим алкоголем. Хоч традиційно кранахан містить малину та віскі.
ПРО МАФФІНИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ Попри те, що маффіни у наш час передусім асоціюються з американською кухнею, і не дарма, насправді виникли вони в Британії і це була скоріш хлібна випічка, аніж десертна. Про це нагадують зрештою й англійські маффіни, котрі є скоріш булочками, що печуться на сковорідці, аніж маффінами у сучасному розумінні слова. Й такими їх завезли переселенці з туманного Альбіону до американських берегів. Тривалий час маффіни були такими собі порційними хлібцями, аж до кінця XVIII ст., до відкриття карбонату калію з попелу, аналога розпушувача в ті часи. Ще до відкриття соди. І це був той переломний момент, коли для того, щоб процес був ще швидшим, дріжджі замінили нововідкритим розпушувачем минулих століть. Згодом додали ще й здоби трішки у ту випічку. Так і з’явились американські маффіни, котрі й досі є в несолодкій версії, але все ж, найпопулярніші таки солодкі їх варіанти. А стараннями американських харчових концернів, що зацікавлені були у створенні швидких сумішей для випічки, у 50-х роках XX ст. стався справжній бум на маффіни як такі. Напрацювались відповідні маркетингові стратегії, маффіни стали популярним та зручним доповленням до кави. Американські домогосподарки, в накрохмалених фартушках, масово пекли своїм запрацьованим чоловікам та червонощоким дітям маффіни з готових сумішей з різними додатками, маючи ще час попліткувати з сусідками. Й попри те, що у наш час, маффіни, як і ці бананові з шоколадом, практично є повноцінною десертною випічкою, досі, в офіційній пекарській класифікації США вони належать до «швидких хлібів» (quick breads). Ще одне цікаве явище американської кухні. (Всім слід перестати зводити її лиш до фастфуду, ця кухня дуже цікава та багатогранна). Якщо любите історію кулінарії, історії страв, читайте більше в моїй третій кулінарній книзі «Класика з історією» про класичні рецепти світової кухні та їх історії. ПРО БАНАНОВІ МАФФІНИ З ШОКОЛАДОМ Щодо цих бананових маффінів з шоколадом, то пекти їх вкрай просто та швидко. Все зводиться до формули: змішав, змішав та спік. Вони смачні, дуже ароматні, в міру солодкі, а ще, це прекрасний спосіб використати залежані банани. Й ці маффіни точно не гірші за маффіни Томаса Келлера зі штрейзелем, з якими таки більше забави. Тож печіть і нехай смаколики приносять Вам радість. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАФФІНІВ З БАНАНАМИ Приготування мафінів не є складне. Тут не потрібно нічого збивати до стійких піків чи побіління, не потрібно заморочуватись з великим переліком етапів. Все просто. Спочатку збиваються вологі інгредієнти і то стільки, аби вони лиш добре змішались. А потім, додаються попередньо змішані сухі. Й навіть зі змащуванням та миття форм можна не бавитись, бо існують папільйотки, паперові форми-обгортки маффінів, які вистачить лиш розкласти у форми. І все. При бажанні, маффіни можна пекти без шоколаду зовсім, або ж замінити його улюбленими горіхами чи сухофруктами у такій же ж кількості по вазі. До речі, щоб зробити бананові маффіни ще більш десертними, можна після часткового вистигання, посипати їх цукровою пудрою змішаною з корицею. ПРИГОТУВАННЯ БАНАНОВИХ МАФФІНІВ
Хоч все вкрай просто й рецептів чіа-пудингів є хоч греблю гати, причому всюди, у мене він вийшов таким як треба, таким яким я собі уявляю ідеальний пудинг, аж з третього разу. Все це через пропорції. І нарешті мені вдалось вивести ідеальне співвідношення дивовижного насіння чіа та рідини. Так для цікавості, насіння чіа (воно ж насіння шавлії іспанської) - це доступний суперфуд, що давно підкорив своєю популярністю шанувальників здорового харчування та фітнесу. Це насіння має просто рекордні кількості різних корисних мікроелементів, електролітів і не тільки. Допомагає схуднути, начебто нормалізує рівень цукру у крові та холестерин. А ще, це просто цікаво і не звичайно. Мої діти не знають про всю користь, але з радістю розжовують набряклі, хрусткі зернятка. Чіа-пудинг це вкрай простий десерт й сьогодні я пропоную Вам одну зі своїх інтерпретацій з ідеальними пропорціями, цим разом на суміші двох видів молока, з малиною та домашньою гранолою. Для приготування цього десерту, по суті, можна використати абсолютно будь-яку рідину, навіть не обов'язково коров'яче чи рослинне молоко. Я використала суміш кокосового та мигдалевого молока, бо мені подобається поєднання їх ароматів. Звісно можна використати й одну з них. Ще часом у мене запитують про жирність кокосового молока яке я використовую. Зазвичай вона сягає 17% і є доволі стандартною. В деяких країнах є розподіл на кокосові вершки і кокосове молоко, тоді таке молоко менш жирне, а вершки значно жирніші, але їх у нас знайти важко та чи потрібно? Коли купуєте стандартне кокосове молоко, найчастіше тайське, як воно постоїть в холодильнику, то розшаровується. Верхній шар це якраз ті жирні вершки, а нижній, - молоко. Для усього що я готую з кокосовим молоком, я використовую саме такий продукт, добре бовтаючи перед використанням, щоб усе змішалось. Щодо насіння чіа, то воно є практично в кожному магазині здорової їжі, а останнім часом бачила їх і в супермаркеті і навіть у колоритних кавказців на ринку в їх лавках з сухофруктами. Тож просто свідомо шукайте, запитуйте. Дехто пише, що наш льон дає не гірший результат, я б сказала дещо гірший, він має слабші згущувальні властивості й не має того приємного, злегка горіхового посмаку, що має чіа. Я не прихильник різних суперфудів (це багатомільйонний бізнес за яким стоїть добрий маркетинг), але тестую з професійної цікавості усе. Насіння чіа мені подобається, у нього доступна ціна, на відміну від кіноа, з ним не пов'язані різні гуманітарні катастрофи (хто не знає, то завдяки шаленій популярності кіноа у світі та вправному маркетингу, ціна на неї так зросла, що вона стала недоступною етносам Південної Америки, які сотнями років нею харчувались), то чому б і ні? І кілька слів про консистенцію. В більшості рецептів які Ви зустрінете, співвідношення насіння до рідини буде трішки іншим. Я волію дещо більшу кількість насіння щодо рідини й подані в рецепті пропорції власне дають ту необхідну пудингу консистенції. Коли використовувала дещо менше співвідношення насіння, то навіть після 18 годин пудинг виходив надто рідким.
Я не знаю чи більше люблю здобу одразу після випікання, на наступний день чи вже через кілька днів у вигляді французьких тостів, солодких страт чи от таких маффінів з ягодами. В цих виробах здоба знову як свіжоспечена і дарує смакове задоволення усім без винятку. Такі маффіни - це просто ідеальне рішення для сніданку вихідного дня. І вони особливо в нагоді після Великодня. У мене завжди є чимало залишків пасок. Паски печу я, моя мама, ще й часом родичі передадуть. Печемо, щоправда, не за добрим українським звичаєм, як бабусі, по 12 пасок (стільки, скільки апостолів у Христа), щоб потім з сусідами та родичами мінятись, але навіть випікаючи по кілька пасок, всеодно залишаються залишки. Я робила маффіни із замороженими чорницями, можна використати смородину чи інші дрібні ягоди. Щоб використати вишні, їх потрібно попередньо розморозити і не надто дрібно порізати. Вишні пускають багато соку при розморожуванні і це створить проблему якщо їх, як чорниці, не розморожувати. Загалом, замість ягід, можна використати таку ж кількість, по вазі, порізаного шоколаду або шоколадних крапель. Буде більш солодко і не менш смачно.
Такі капкейки можна зробити й у класичному вигляді, але оскільки наближалось свято Хелловін, ми зі старшою донькою вирішили зробити такі веселі тістечка. До появи дітей, західного свята Хелловін я не святкувала. Й сказати, що святкую зараз, теж важко, оскільки усе святкування полягає в кількох сімейних традиціях. А саме: вирізання з гарбуза смішно-страхітливої мармизи й вставляння в нього свічку, приготування кумедних і трохи моторошних страв й сімейного перегляду дитячих та сімейних фільмів з хелловінською тематикою, на зразок "Каспера", "Родини Адамсів", тощо. Для нас це ще один привід цікаво провести час в родинному колі. Й я не розумію тих палких дискусій, як не повинні ми святкувати це свято! Я вважаю, що життя і так складне і коротке, і будь-яке свято, чи то Китайський Новий Рік, чи День Незалежності якоїсь держави, чи світовий день піци чи Хелловін - це лиш привід для того, щоб урізноманітнити буденність, приготувати цікаві страви і приємно провести час! Таким чином, ми вчимо дітей толерантності й поваги до чужої культури та самобутності, а ще зароджуємо цікавість до світу і культурного різноманіття, яке він нам дарує. Під час таких трапез обов'язково повстають питання про народ, традиції та історію і це чудовий спосіб обдарувати дітей додатковими знаннями. Щодо приготування цих капкейків, все дуже просто у приготуванні тіста й у приготуванні крему також. Лиш потрібно бути терпеливим і дочекатись поки повністю вистигнуть тістечка перед тим як наносити на них крем. А при приготуванні самого крему, слідкувати щоб інгредієнти були однакової, в ідеалі кімнатної, температури. Кумедні їстівні цукрові очка для капкейків я купувала в Польщі, в інтернет-магазині. Можна їх замінити бусинками, які легко знайти і у нас, або часточками шоколаду.
Десерт можна було б назвати "полуничним тірамісу", але все набагато простіше, швидше і ягідніше. Ідеальний десерт для насолоди свіжим смаком полуниці. Якщо немає маскарпоне, збивайте просто вершки, в більшій кількості. Буде інакше, але смачно буде. Десерт буде просто більш пухкішим. До речі, щоб було зовсім швидко (а я готувала цей десерт паралельно готуючи вечерю, все було експромтом і треба було швидко) можна збивати маскарпоне з вершками і цукром разом, в одному посуді. Але якщо не поспішите і не полінуйтеся, і вершки зіб'єте окремо, а маскарпоне окремо, тоді крем буде об'ємнішим, так як окремо вони збиваються об'ємніше. Що стосується алкоголю в десерті, його можна упустити, але кілька ложок ароматного лікеру, робить десерт вишуканим, хоч і дорослим. (Для порції доньки я відібрала трохи полуниці після змішування з медом і м'ятою, лише потім в загальну порцію додала алкоголь). І ще одне, замість м'яти можна використовувати базилік. Тоді десерт взагалі буде, можна сказати, новаторським. Одним словом, смачних Вам експериментів і солодкого полуничного сезону!
Оскільки в нашій сім'ї ми полюбляємо капкейки, то минулого року, на свято "Хелловін" ми не обмежувались лиш одним їх видом. Крім капкейків "Монстрів", зі старшою донькою ми спекли ще й капкейки "Мумії". Ці кокосові капкейки мають дуже незвичайну консистенцію, завдяки кокосовій стружці в тісті й дуже смачний, один з моїх найулюбленіших, крем з білим шоколадом. Діти будуть аж пищати від радості від таких моторошних, але дуже смачних "капкейків". Багато дорослих будуть ними тішитись не менше. Викладати смужки з крему для створення "мумій" простіше простого, головне, мати відповідну кінцівку для кондитерського мішка. Зізнаюсь, після того, як чоловік подарував мені розкішний набір з кінцівок до кондитерського мішка, прикрашаю я випічку значно охочіше. Попри те, що прикрашання кондитерських виробів - це напевно моє найслабше місце в кулінарії в цілому. Якщо у Вас немає потрібної кінцівки для "мумій", все одно варто зробити такі капкейки. Можна оформити їх як капкейки "Привиди", що прикрашаються найстандартнішою кінцівкою. Кокосову олію в тісті можна замінити вершковим маслом. Хоч кокосова олія додає аромат кокосу випічці. І слідкуйте за тим, щоб кокосова стружка була якісною, а не січкою без смаку яку продають в більшості випадків. Ніколи не купуйте кокосову стружку на вагу! Лиш оригінально запаковану. Аромат з неї вивітрюється як зі спецій, а ще, не щільно запакована вона швидше старіє і через присутні в ній натуральні олії, жовтіє і набуває неприємного аромату. Щодо техніки приготування, то все дуже просто. Навіть не потрібно нічого окремо змішувати чи збивати. Лиш все разом змішати. Але, важливо, щоб після замішування тіста, вставити якнайшвидше капкейки пектись, як у випадку з будь-яким тістом де є сода чи розпушувач. Одразу після змішування з вологими інгредієнтами, вони активуються. Ще повторю текст про цукрові очі у "мумій". Такі можна купити в лавках з прикрасами для тортів. У нас на базарі є одне місце, де я такі бачила у продажі. Або ж в інтернет-магазинах шукати.
Ідея дуже стара і вже досить "пошарпана", навіть не пам'ятаю де вперше побачила ці ласощі. Та через те, що моє дитя було занадто маленьким, щоб пробувати ліпити такі гнізда, руки все не доходили. Робила спочатку на око, вимірюючи скільки чого додаю, так й отримала рецепт. Готуючись до Великодня з дітьми можна не лише яйця фарбувати і паски прикрашати, а й гнізда такі ліпити! Яйця в цих ласощах з цукерок (горіхи в шоколаді та глазурі). Такі часто продають перед великодніми святами. Що ж стосується мюслі, я купувала готові, бо щоб робити їх самостійно треба хоч трохи любити таке. А я не визнаю жодні молочні сніданки, як от молочні каші й мюслі з молоком. Тому мені простіше було купити готові. Не знаю куди використати решту півпачки ... Напевно, приготую батончики з мюслі! Це у нас в сім'ї всі полюбляють! Коли будете робити гнізда, спочатку може здатись, що вони розпадуться, яйця треба викладати обережно, щоб не зруйнувати "гніздечко". Коли шоколад застигне, все буде як треба! Не піддавайтеся спокусі додати більше шоколаду, гнізда будуть менш рельєфними і більш твердими після застигання.
Такі тарталетки з лохиною - це по-справжньому легкий літній десерт, який просто готувати, багато чого можна зробити наперед і це відмінний спосіб насолодитись літніми ягодами зі смаком. Хрустке та розсипчасте солодке пісочне тісто, в міру густий та дуже ароматний крем зі свіжою м'ятою, цедрою та соком лайма й соковита солодка лохина. Щодо ягід, то з іншими літніми ягодами буде так само смачно. Можна взагалі половину тарталеток зробити не з лохиною, а скажімо з малиною, ожиною чи суницями. Саму лохину можна замінити чорницею, буде також неймовірно смачно. Ну хто може спокійно з'їсти лиш одну таку тарталетку? Я зі своїм здоровим глуздом та поміркованим підходом до кількості споживання їжі, - ні. А Ви?:-) Основи для тарталеток можна спекти наперед і тримати в ємності, що герметично закривається або ж скласти у щільний пакет та заморозити. А розморожувати, в день наповнення, просто виклавши на решітку духовки, увімкнувши 180 ᵒС й розігріти їх разом з духовкою. Вони будуть настільки хрусткі, як щойно спечені. Крем, попри свій інтенсивний смак та багату консистенцію, готувати лічені хвилини. Тому не варто його готувати наперед. Він набагато смачніший щойно приготовлений. В кремі, при бажанні, лайм можна замінити лимоном. Буде не менш смачно. Для крему я використовувала домашній сир маскарпоне. Якщо будете використовувати магазинний сир маскарпоне, його, перед приготуванням крему, слід обов'язково добре відцідити від зайвої рідини, на ситі застеленому двома шарами марлі чи тюлі. (До речі, тюлева тканина, типу органзи і подібних їй, дуже добре підходить для відцідження сирів).
Такі слойки з яблуками – це випічка яку можна зробити швидко у будь-який момент, аби лиш домашній сир був вдома. Все просто, але водночас і смачно та цікаво. На відміну від листкового тіста, яке часто використовують для подібної випічки, сирне тісто менш калорійне і роботи з ним мало. Купівлю листкового тіста я навіть не розглядаю як можливість, адже це те найгірше, найбільш напаковане різними додатками та пальмовою олією промислове тісто. Краще вже, як дуже хочеться, робити пів дня своє або ж як я, шукати альтернативу. Правильно зроблене сирне тісто має цікаву структуру після випікання, певну шаровість і приємну сирну кислинку як додатковий бонус. Запечене з яблуками воно дуже смачне й сама випічка не надто солодка, тож совість Ваша буде чистішою:-). І звісно ж, замість яблук можуть бути інші фрукти, як груші чи персики. Але до останніх я б додала трішки крохмалю, аби начинка не розтікалась і не розм’якало тісто. Тож експериментуйте, випікайте та насолоджуйтесь. Якщо Ви любите дуже солодку випічку, то при приготуванні тіста можете додати аж до 80 грамів цукру до сирного тіста. Але тоді температуру духовки краще зменшити до 180 ᵒС. Адже чим більше у випічці цукру, тим швидше вона підгоряє. До речі, таке тісто виходить неймовірно ніжним на сирі домашньої роботи. Як робити домашній сир покроково розписано в моїй кулінарній книзі «Знаю, що споживаю».І кілька слів про розкачування та формування. Як видно на фото, не всі прямокутники у мене рівні. Можна робити їх рівними, але тоді буде більше обрізків. Тож я пристосовувалась до форми розкачаного тіста і вирізала їх так аби використати розкачане тісто якомога практичніше. Не секрет, що тісто зім’яте з обрізків вже не таке хрумке, воно жорсткіше і має менше шарів. Дехто взагалі такі види тіста не розкачує повторно, а пече обрізки, як своєрідні чіпси, аби не збивати їх разом. Я збивала, але ті слойки не були такими ніжними. Просто майте це на увазі. До речі, те саме стосується будь-якого пісочного тіста для пирогів чи пиріжків.
Продовжуючи традицію, цьогоріч ділюсь рецептами тих ласощів, які ми смакували минулого року на Хелловін. В нашій сім'ї ми не дотримуємось традиції святкування Хелловіну в повному значенні цього поняття. Ніхто не перевдягається й не ходить просити ласощі у сусідів, ми не робимо гучних костюмованих вечірок, але обов'язково вирізаємо сім'єю з гарбуза страшилку та готуємо якісь смаколики. А коли ще не було меншої доньки, то дивились разом якийсь сімейний фільм з моторошною тематикою, як "Сімейка Адамсів" чи "Каспер". Тепер з меншою донькою нема як вгору глянути, не те, щоб цілий фільм дивитись. Але, сподіваюсь, згодом ми повернемось до цієї чудової традиції у повному складі. А поки що, обмежуємося ласощами. Капкейки "Монстри" - це чудовий спосіб приготуватись до моторошного, але водночас веселого свята Хелловін. Діти точно будуть у захваті! Все готується доволі просто. Я взагалі люблю капкейки за те, що їх дуже просто пекти, значно легше ніж найлегший торт, а радості від них напевно більше ніж від будь-якого торта. Принаймні у моїй родині. Й 1 капкейк - це ідеальна порція солодощів. Щоб бананові основи для капкейків були ароматними та в них виразно відчувався смак бананів, краще за все використовувати дуже стиглі банани. Це, до речі, хороший спосіб "утилізації" залежаних бананів, яких вже ніхто не хоче їсти, але вони ще не погані. Щоб банани рівномірніше розподілились в тісті, перед додаванням до тіста банани потрібно добряче пом'яти виделкою. Далі, при збиванні всього разом, вони ще більше подрібняться. Крем, який використовується у цих капкейках, класичний американський сирно-масляний крем. Щоправда, зі значно меншою кількістю цукру ніж використовується в оригінальних американських рецептах. Для мене в них неприйнятна кількість цукру. Тому я її зменшила в два рази. Консистенція крему від цього не змінилась. Я часто використовую такий крем для прикрашання капкейків. Він не погано тримає форму й чудово смакує. Для прикрашання капкейків я використала кондитерський мішок з кінцівкою подібною до сита. Вичавлювала з крему таку от "локшину", викладаючи її довільним способом. Деякі з "монстрів" зроблені кінцівкою з однією тонкою дірочкою. Взагалі, маючи стандартний набір кінцівок з кондитерським мішком можна добряче поекспериментувати. Очі у "монстрів" цукрові. Такі можна купити в лавках з прикрасами для тортів. У нас на базарі є одне місце, де я такі бачила у продажі. Або ж у інтернет-магазинах шукати.
Цей десерт з печених слив, йогурту та хрусткої посипки з гречаним борошном, може і має десь там трохи цукру, але загалом він корисний, вишуканий і дуже швидкий в приготуванні. Це один з тих десертів якими можна дивувати. Сміливо плануйте його для пригощання гостей. Все можна зробити завчасно, без зайвої втоми, потім гарно розкласти, можна навіть у келихи для мартіні і подавати та спостерігати за реакцією тих, кого вгощаєте:-). Мої гості були ну дуже здивовані. А ще як взяти до уваги, що це не лише смачний та красивий десерт, а й корисний, то радості усіх кінця точно не буде. При бажанні, так само у сезон можна запекти і персики, абрикоси чи навіть порізані груші (з ними теж буде дуже смачно!). Якщо не хочете готувати посипку, можна замінити її гранолою, так теж можна, але з гранолою не так вишукано, менш смачно, більш сніданково, але теж звісно ніхто не забороняє. А замість гречаного борошна можна використати вівсяне, кукурудзяне, рисове чи навіть звичайне пшеничне. Буде теж добре. Навіть якщо будете готувати десерт завчасно, перед подачею варто сливи і так розігріти. Вистачить просто на кілька хвилин поставити їх в духовку. Це суттєво покращує десерт, робить його ефектнішим, а контраст теплих слив та холодного йогурту дуже дуже вдало підкреслює смак одного та іншого. А якщо калоріями Ви не переймаєтесь, то можна взагалі десерт замість йогурту подати з морозивом, ванільним чи з кориці або з класичним пломбіром. Дуже рекомендую домашній пломбір за рецептом з моєї кулінарної книги "Знаю, що споживаю".
Простий в приготуванні, дієтичний і дуже ніжний на смак десерт. Союз холодного домашнього сиру і гарячого шоколаду. Все як в коханні. Кориця вносить приємний пряний нюанс у страву в цілому. Ці роли з домашнього сиру Марина Квон представила на конкурсі до дня св. Валентина, який я проводила в рамках кулінарної групи соціальної мережі Вконтакте http://vk.com/club21732581 Це страва і отримала «приз читацьких симпатій» друге місце, за результатами голосування читачів. Єдині зміни які внесла в рецепт Марини, це те, що я подрібнила фініки в блендері, а не нарізала соломкою. На смак це не вплинуло, але нарізати роли стало легше. І я попередньо обсмажила фундук на сухій сковороді. Це зробило горіх більш хрустким, а смак багатший і більш насиченим.
Люблю змінювати класичні страви та десерти. Звичайною вершковою панакотою мало кого здивуєш, а от кокосова - це вже зовсім інша справа. Ще й під особливим фруктовим соусом, що так вдало доповнює смак кокосової панакоти. Отже, насолоджуємося!
Такий, дуже смачний та ніжний мус з маракуї дуже легко готувати. Як загалом, будьмо щирими, будь-який мус. Все відбувається дуже швидко, мало на шляху приготування несподіванок і як результат, у Вас ще й вишуканий десерт, якому всі здивовані й щиро тішаться. І взагалі, ореол складності та неймовірної вишуканості мусів тягнеться зі старих часів, коли не було міксерів, щоб швидко збити вершки як слід, до того, як вони перегріються від того недолугого збивання і осядуть. Лиш майстри з мускулистими руками та яструбиною спритністю могли це подужати. А зараз і дитина може. Купіть лиш їй якісні вершки, добре охолодіть та дайте міксер:-). Спробуйте! Цей мус з маракуї можна готувати з дітьми і його екзотичний смак та ніжна консистенція, в поєднанні з зухвалим яскравим кулі з ківі, не залишить Вас байдужим! Найскладніше у приготуванні цього мусу - це знайти маракую. Але й це вже не так складно, як було раніше. Вистачить в пошукових системах вписати назву цього екзотичного фрукта, як одразу Вам висвітиться кілька інтернет-магазинів які з радістю Вам продадуть або сам фрукт або пюре з нього. Навіть в нашому місті, в одному з супермаркетів, я бачила у продажі пюре з маракуї й ціна не була захмарною. Лиш консервованого не беріть. Я колись спокусилась і викинула. Це була рідкісна гидота. Не забувайте, що вершки перед збиванням слід дуже добре охолодити. Це основа того, щоб вони стабілізувались! І це найчастіша помилка початківців, чому вони не збиваються. Якщо в приміщенні дуже тепло, то охолоджуйте навіть посуд для збивання вершків.
Такий десерт попри корисність, дуже смачний! Чому попри? Тому, що таке рідко зустрічається. Щоб було і корисно і смачно. Можна в ньому багато чого спростити й готувати буде ще швидше. Цей десерт лиш приклад як можна цікаво використати домашню гранолу.Зазвичай, дома я роблю все простіше. Настільки просто, що чоловік чи старша донька вже й самі роблять такі десерти для себе і для мене:-). На щодень використовую простий домашній йогурт (типу грецького), домашні фруктові чи ягідні сиропи приготовлені літом в сезон або мед, гранолу і свіжі сезонні фрукти чи ягоди. Все перекладаю шарами і виходить швидкий і неймовірно смачний десерт.Цей же десерт більш вишуканий. Збагачений ароматом та солодкістю банану й збитими вершками, щоб йогурт здавався більш ніжним та пухким. Смородина ароматизована апельсином, збита до однорідності. І гранола, бажано шоколадна. Щоб все спростити, можна ніщо не збивати, використати йогурт натуральний, порізати банан, полити медом, посипати свіжою чи замороженою смородиною та будь-якою гранолою. І теж буде смачно, але менш вишукано. Вибір за Вами!
Не пробували лаванду в десертах? Поспішайте спробувати, поки вона ще цвіте! І як гарно! У мене на клумбі :-) і в парку на клумбі, і у сусідів, і у знайомих на вулиці, і на ринку бабусі продають букетики свіжої та сушеної лаванди ... Прямо Прованс якийсь ... Непомітно, ця південні ароматні квіти прижилися і у нас ! Якщо все-таки не знайшли свіжої, сміливо використовуйте сушену.Рецепт ванільного морозива дивіться тут: Ванільне морозиво.
Сицилійські пиріжки за рецептом італійського кулінара Джорджіо Локателлі з книги "Зроблено на Сицилії". Це ті пиріжки, які традиційно випікають на Сицилії до Карнавалу перед початком передвеликоднього посту. Як радить автор рецепта, якщо начинка здасться занадто рідкою, можна додати в неї трохи крихт печива Савоярді або простого галетного печива. Зізнаюся, це найважче і найжорсткіше тісто, з яким доводилося мені працювати. Його важко розгортати і воно кришиться в роботі. Треба "призвичаїться" щоб защипувати акуратні пиріжечки, а поверхню на якій розкочуєте кружечки тіста, підсипати невеликою кількістю семоліни. Але завдяки тому, що тісто спочатку таке жорстке, воно дуже хрустить в готовому виробі. Мені ці пиріжки більше подобаються в теплому вигляді, але це вже справа смаку. У всякому разі, це самі незвичайні пиріжки які я пробувала.У рецепті є борошно семоліна, іншими словами - це манка з твердих сортів пшениці, кремово-жовтого кольору, на дотик як дрібний пісок. Манка, та що продають на пострадянському просторі, з м'яких сортів, і вона веде себе по-іншому. Якщо ще при випіканні хліба одне іншим якось можна замінити, то в цьому рецепті, де семоліна є ключовим інгредієнтом в тісті, я не раджу. У нас семоліну можна купити в звичайному супермаркеті на полиці з борошном. В останній раз житнього борошна не було, а семоліни скільки хочеш. А ще в магазинах з італійськими продуктами, що поширюються зі швидкістю звуку, також можна купити семоліну, тільки як правило, чомусь там дорожче. Я люблю додавати семоліну і в тісто для піци і для чіабатти, також для приготування домашніх макаронів. А для посипання робочої поверхні при роботі практично з будь-яким тістом, це взагалі "казка". Звичайне борошно відразу клеїться, а семоліна ні. Особливо це допомагає, при випіканні виробів на камені, коли вироби після "підходження" треба переміщувати з дерев'яної лопатки на камінь. При посипанні борошном, хліб або піцу, часом зубами віддирати потрібно з цієї лопатки, а семоліна дуже виручає.
Ці шоколадні капкейки з вишнями настільки смачні, що зникають невдовзі після їх приготування. Пухкі та вологі тістечка, з ароматом шоколаду та кави, з соковитим вишневим наповненням та кремом з шоколадного ганашу. Чим не мрія шокоголіка і просто ласуна? Вони на довго залишаються в пам'яті і однозначно варто спробувати їх приготувати. При тому, що будь які капкейки готувати значно легше ніж найлегший торт. І швидше. В якості наповнення до шоколадних капкейків я приготувала вишневу масу в якій максимально збережений вишневий смак. Це щось середнє між желе та киселем. Така маса прекрасна для всіляких наповнень холодної випічки. Вона не підтікає й при тому зберігає соковитість. Щодо вирізання середини капкейків, то у мене є спеціальний інструмент який вирізає ідеальні заглиблення. Я розумію, що в мало кого знайдеться щось подібне, оскільки мало в кого така любов до всіляких кухонних гаджетів і чоловік, який такі цікавинки вишуковує:-). Заглиблення можна вирізати просто за допомогою ножа чи інструменту, більш поширеного, для вирізання серцевин яблук. Може такі заглиблення не будуть ідеальними, але вони і так будуть з начинкою і покриються кремом. Цього не буде видно. Щодо крему, то я використовувала ганаш на основі вершків та чорного шоколаду. Це надзвичайно смачний, можна сказати, трюфельний крем. Тільки його потрібно приготувати завчасно, оскільки, крім вистигання та застигання, ганашу потрібно час щоб набрати потрібної консистенції.
Відкрию Вам секрет :-) Я не втрималася і просочила свої куіндіми ромом, а в тісто додала трохи цедри лайма. Ще у Бразилії класична версія цього, дуже популярного в там десерту, здавалася мені пріснуватою. Ось я поекспериментувала. Скажу Вам, без зайвої скромності, що моя версія мені більше до душі. А Ви вирішите для себе самі :-). Щоб приготувати класичний варіант куіндіму не додавайте цедри лайма і не просочуйте ромом.Пекти ці ні то тістечка, ні то пудинги, потрібно на водяній бані, тільки тоді вони вийдуть такими ніжними. Свіжий кокос не замінити кокосовою стружкою, оскільки та вже суха і частково знежирена. Консистенція буде не та.