Коблер - вид англійської та американської випічки у якій начинка знаходиться знизу, а тісто зверху, при тому, що сама назва походить від вигляду поверхні коблера, який нагадує бруківку й тісто викладається у формі "камінців-кругляків", тих, з яких викладають бруківку (cobble). Коблери бувають як солодкі, так і не солодкі з м'ясною начинкою чи овочевою. Щодо солодких, то найпопулярніші коблери зі слив, персиків, нектаринок, тощо. Пропоную Вашій увазі коблер з персиками та сливами. Поєднання слив та персиків дуже вдало, начинка виходить ароматною з приємною кислинкою слив. Готувати коблер з персиками та сливами дуже просто. Набагато простіше ніж звичайний пиріг. Приготування тіста починається так як для пісочного тіста, а потім, додаються холодні вершки і все змішується разом у досить клейку масу. Особливих технічних нюансів нема, лиш після змішування тіста, потрібно його якнайшвидше викласти на фрукти і вставити пектись, адже з додаванням вологих вершків активується розпушувач для тіста. Взагалі, коблер можна спекти і з яблуками та грушами, але з кислих фруктів вони смачніші.
Про млинець "Голландська крихітка" Млинець на всю сковорідку під пустотливою назвою "Голландська крихітка" не залишить нікого байдужим. Його так легко готувати, й він надзвичайно ніжний, просто тане у роті. В поєднанні з традиційним доповненням у вигляді лимонного соку та цукрової пудри - це неземне задоволення з мінімумом затрачених сил. Цей млинець - це щось середнє між британськими йоркширськими пудингами та голландськими млинцями Pannekoek, про які я писала в статті про кулінарну подорож до Голландії. Вигаданий в США, найбільш ймовірно у кафе Manca's у Сіетлі. Лиш сама назва його залишається спірною. Часом в Штатах називають цей млинець німецьким або ж "Бісмарк", хоч найпоширеніша назва "Голландська крихітка" чи "Голландський малюк". І швидше за все тому, що американці грішать невіглаством щодо інших країн та націй, на жаль так і є, і для них чи Dutch (англійською "голландський") чи Deutsch (німецькою мовою "німецький"), при великій кількості діалектів та народностей в самій країні, звучать так само й вказують майже на те саме походження. Так чи інакше, цей пухкий та надзвичайно ніжний млинець дуже смачний. Однозначно вартий того, щоб готувати його знову та знову. Про посуд для випікання Дуже важливо, щоб духовка та посуд в якому будете пекти такий млинець були добре розігрітими. Це важливо для того, щоб млинець "Голландська крихітка" добре піднявся. А коли покладете масло до гарячої сковорідки, перед виливанням в неї тіста, важливо, щоб добре його розпровадити по всій поверхні сковорідки, по дну та по стінках. Кілька слів про чугунні сковорідки Найкращими сковорідками для такої страви є чавунні сковорідки з литими ручками. Немає значення чи глазуровані чи ні. Вони добре нагріваються й рівномірно проводять тепло. Взагалі такі сковорідки одні з найулюбленіших у мене. Про подачу млинця І потрібно усвідомлювати, що за законами фізики, "Голландська крихітка" хоч і піднімається дуже гарно, все одно швидко опадає. Але через це млинець не стає менш смачним. Лиш якщо хочете вразити рідних, то після того, як вилили тісто в сковорідку, скликайте їх на кухню:-), щоб всі були за столом коли ви будете виймати свою "Голландську крихітку" величезного розміру:-). До речі, на сім'ю з 4-х осіб краще робити одразу подвійну порцію. Тобто у Вас повинні бути 2 сковорідки в духовці, або між запіканням чекати, поки сковорідка знову розігріється перед виливанням чергової партії тіста для голландського млинця. Приготування млинця "Голландська крихітка"
Сирні кулі – це чудова та невимушена товариська закуска для дружніх посиденьок чи вечірок. Таку страву легко готувати, вона завжди викликає захват, а залишки слугують чудовою помазанкою до канапок, вже після свята. Тож варто ближче розглянути цей американський винахід. А цим разом я пропоную Вам ознайомитись з сирною кулею по мотивах відомого соусу «Ренч» з додаванням бекону. Вершковий та напівтвердий сир приправлені гранульованим часником та цибулею, збагачені хрустким беконом та освіжаючою зеленою цибулею, - це таки дуже смачно! В стилізації «Гарбуз» до свята Хелловін чи без неї, просто подана як куля, така закуска не залишить байдужим нікого! Якщо є бажання, можна поекспериментувати з видами напівтвердого сиру, але не змінювати пропорції й кількість вершкового сиру, того, що зв’язує усе разом, має бути незмінною. Я використовувала свій домашній вершковий сир за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю». Це один з тих рецептів які готую найчастіше з книги. Він виходить таким неймовірно ніжним і не надто жирним. Тож якщо ще не пробували, спробуйте. Для урізноманітнення смаку, можна додати різні види трав, не лише цибулю. Кріп та петрушка теж будуть тут доречними. Щодо декорування, то я використовувала магазинний сир пластинками, той вид сиру який навряд чи коли придбала б просто для споживання. Натуральності у ньому дуже мало, але раз в року, для декорації можна щось таке собі дозволити. Я подавала сирну кулю з чипсами начос. Дуже смачно буде теж з різноманітними домашніми крекерами, грісіні, тощо.
Цей овочевий салат з американськими мотивами, підходить, як доповнення, майже до кожної страви. Соковита молода капуста особливо добре підходить для салату колслоу, але при бажанні можна зробити його і зі звичайною капустою. А любителі кореневої селери можуть і її додати, натерши на терці і додавши вітамінів до страви. Якщо салат постоїть, він стає ще смачніши, тому, можна брати його з собою на пікнік.
Чи то доросле чи дитяче свято, такі фрикадельки однаково радісно сприймаються гостями. А хто не любить соковитих фрикадельок, ще й таких, для яких особливо не потрібні прибори? Такі м'ясні запечені фрикадельки не займуть багато активного часу приготування. Їх навіть смажити не потрібно, все готується в духовці, що суттєво заощаджує час. А кисло-солодка глазур запечена на поверхні - це просто вибух смаку у роті. Як на мене, до них і соусу не потрібно, оскільки вони такі соковиті й сповнені смаку. Але під рецептом я навела приклади соусів які можна до них подати, якщо є таке бажання. При приготуванні котлет чи фрикадельок, у всіх, хто готує, не рідко повстає питання, щоб таке додати, щоб вони були соковитими. Хтось булку розмочену в молоці додає, хтось додає стільки сала, що сумлінний кардіолог би зомлів, дивлячись на таке, а хтось ще якось чаклує. Звичайно, має значення не лише, що додати, але як робити, тобто техніка, а з того що додати, скажу, що цибуля - це незамінний зволожувач фаршу. Потрібно додати велику її кількість стосовно м'яса й Ваші котлети та фрикадельки будуть завжди тішити Вас. Дуже важливо, щоб перед запіканням, фарш та й решта інгредієнтів для нього були кімнатної температури, тоді вони будуть рівномірно рум'янитись та пропікатись й з них витече менше м'ясних соків та жиру. Крім того, використовуючи м'ясо птиці для фрикадельок, краще робити фарш самостійно зі стегнового м'яса. Воно набагато ароматніше та трішки жирніше. А ще, відкрию Вам свій секрет приготування фаршів з птиці, я завжди додаю шкірку птиці до фаршу. Перемелюю її разом з м'ясом. Вироби з такого фаршу набагато ароматніші, соковитіші і, як додатковий бонус, сповнені колагену, який так потрібен нашим суглобам. Щодо соусу барбекю, то можна використовувати як домашній, так і магазинний соус. Можна використати навіть кетчуп, якщо не можете знайти чи не хочете готувати свій соус барбекю, хоч з останнім набагато смачніше. І ще одне, у версії для дорослих, до фаршу можна додати 1 ч.л. меленого перцю чілі для пікантності й до глазурі можна додати також 1/2 ч.л. меленого перцю чілі.
Фетучіні Альфредо, попри свою назву, страва американська, а не італійська, рецепт якої адаптовано зі значно простішої італійської страви fettuccine al burro, тобто фетучіні в вершковому маслі. На відміну від італійської страви, американська готується з вершками, часто з різними додатками, як курка чи бекон, інколи ароматизується лимоном, як у моєму випадку або навіть приправляється гострим перцем. Тобто, фетучіні Альфредо — страва значно менш формальна в приготуванні, ніж італійський оригінал, аби був кремовий вершково-масляний соус. Це страва яка однозначно сподобається і дітям і дорослим. Й може це трохи калорійно, але однозначно дуже смачно й інколи можна собі таке дозволити. При бажанні, такі макарони можна готувати взагалі без курки, як у дуже класичній версії. Вершковий соус вже й сам по собі смачний. І повірте, він не настільки калорійний як міг би бути. Для прикладу, погортайте американські рецепти цієї страви в інтернеті й побачите, що мої фетучіні Альфредо можна навіть назвати дієтичними:-). Зазвичай там і вершки значно жирніші й масла та сиру значно більше. Але навіть для мене це надто жирне. Не люблю дуже жирних страв. Й одразу випереджу питання, менш жирні вершки, аніж 30% вказані в рецепті, для цієї страви використовувати не можна. Вони просто згорнуться й будуть у Вас макарони з домашнім сиром, замість кремового соусу:-). Тому, або готуєте як слід, або вибираєте іншу страву. Щодо самих макаронів, то як вказує назва, бажано щоб це були фетучіні, ширші смужки (не найширші), але якщо як і я, Ви готуєте з куркою, можете використати й крупні короткі макарони, а якщо без курки, тоді доречними будуть і спагетті й можете їх просто назвати інакше.
Ідею приготувати персиковий слаш з вином я підгледіла на кількох американських інтернет-сайтах. По суті з США і походить ідея готувати слаші або ж солодкий лід, як часто називають їх. Хоч технічно, солодкий лід - це вже граніта, родич морозива з Італії, а от напій, який є ані морозивом, але й для простого напою він загустий, це і є слаш. Персиковий слаш з вином - це просто неймовірне задоволення й готувати його, при тому всьому, надзвичайно просто! Для приготування персикового слашу краще за все підходить стоячий блендер. В крайньому випадку блендер з чашею як у кухонних комбайнах. Блендер з ніжкою просто не справиться як слід з подрібнюванням заморожених персиків до потрібної консистенції. Персиковий слаш слід подавати або з широкими соломинками або з ложечками. В крайньому випадку, без нічого, але тонкі стандартні соломинки для напоїв не підходять. Через густу консистенцію персиковий слаш не буде як слід підніматись бо тонкій соломинці.
ПРО МАФФІНИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ Попри те, що маффіни у наш час передусім асоціюються з американською кухнею, і не дарма, насправді виникли вони в Британії і це була скоріш хлібна випічка, аніж десертна. Про це нагадують зрештою й англійські маффіни, котрі є скоріш булочками, що печуться на сковорідці, аніж маффінами у сучасному розумінні слова. Й такими їх завезли переселенці з туманного Альбіону до американських берегів. Тривалий час маффіни були такими собі порційними хлібцями, аж до кінця XVIII ст., до відкриття карбонату калію з попелу, аналога розпушувача в ті часи. Ще до відкриття соди. І це був той переломний момент, коли для того, щоб процес був ще швидшим, дріжджі замінили нововідкритим розпушувачем минулих століть. Згодом додали ще й здоби трішки у ту випічку. Так і з’явились американські маффіни, котрі й досі є в несолодкій версії, але все ж, найпопулярніші таки солодкі їх варіанти. А стараннями американських харчових концернів, що зацікавлені були у створенні швидких сумішей для випічки, у 50-х роках XX ст. стався справжній бум на маффіни як такі. Напрацювались відповідні маркетингові стратегії, маффіни стали популярним та зручним доповленням до кави. Американські домогосподарки, в накрохмалених фартушках, масово пекли своїм запрацьованим чоловікам та червонощоким дітям маффіни з готових сумішей з різними додатками, маючи ще час попліткувати з сусідками. Й попри те, що у наш час, маффіни, як і ці бананові з шоколадом, практично є повноцінною десертною випічкою, досі, в офіційній пекарській класифікації США вони належать до «швидких хлібів» (quick breads). Ще одне цікаве явище американської кухні. (Всім слід перестати зводити її лиш до фастфуду, ця кухня дуже цікава та багатогранна). Якщо любите історію кулінарії, історії страв, читайте більше в моїй третій кулінарній книзі «Класика з історією» про класичні рецепти світової кухні та їх історії. ПРО БАНАНОВІ МАФФІНИ З ШОКОЛАДОМ Щодо цих бананових маффінів з шоколадом, то пекти їх вкрай просто та швидко. Все зводиться до формули: змішав, змішав та спік. Вони смачні, дуже ароматні, в міру солодкі, а ще, це прекрасний спосіб використати залежані банани. Й ці маффіни точно не гірші за маффіни Томаса Келлера зі штрейзелем, з якими таки більше забави. Тож печіть і нехай смаколики приносять Вам радість. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАФФІНІВ З БАНАНАМИ Приготування мафінів не є складне. Тут не потрібно нічого збивати до стійких піків чи побіління, не потрібно заморочуватись з великим переліком етапів. Все просто. Спочатку збиваються вологі інгредієнти і то стільки, аби вони лиш добре змішались. А потім, додаються попередньо змішані сухі. Й навіть зі змащуванням та миття форм можна не бавитись, бо існують папільйотки, паперові форми-обгортки маффінів, які вистачить лиш розкласти у форми. І все. При бажанні, маффіни можна пекти без шоколаду зовсім, або ж замінити його улюбленими горіхами чи сухофруктами у такій же ж кількості по вазі. До речі, щоб зробити бананові маффіни ще більш десертними, можна після часткового вистигання, посипати їх цукровою пудрою змішаною з корицею. ПРИГОТУВАННЯ БАНАНОВИХ МАФФІНІВ
Коли я вперше приготувала такі кукурудзяні оладки, то уся родина була приємно здивована. Мені аж стало шкода, що то був кінець сезону кукурудзи і з публікацією рецепту потрібно довгенько почекати. Бо як колись вже писала, усе планування рецептів на кулінарному сайті Picante Cooking здійснюється із суттєвим випередженням аби не було перебоїв з появою нових, актуальних, сезонних рецептів. Але дійшла черга й до цього рецепту смачних оладок, котрі готуються з великої кількості вареної кукурудзи. Можна спеціально відварити кукурудзу для них, а можна коли варите качани кукурудзи для інших страв чи просто поласувати, приготувати більше і наступного дня зробити такі несолодкі оладки з кукурудзою та зеленою цибулею. Вони можуть бути як основною стравою, до сніданку, легкого обіду тощо, так і закускою на святі або ж своєрідним гарніром до основних страв. Смачні вони у будь-якій ролі. Спробуйте! При бажанні, оладки можна приготувати з консервованої кукурудзи. Для цього потрібно буде 300-350 грамів кукурудзи. Але тут, в цих оладках, точна її кількість не суттєва аби її було багатенько стосовно тіста, але не надто багато, щоб маса трималась. Тому розміром качанів також не надто переймайтесь. У мене качани середнього розміру. Якщо є охота, для таких оладок можна використати інший сир, такий як дроблена бринза чи просто напівтвердий сир, який любите. Замість цибулі можна додати дрібно різаний гострий перчик чілі, тощо. Або ж дрібно різану шинку чи дрібні кубики підрум’яненого бекону. Буде теж дуже смачно.
Ідея приготування брауні "ялинок" не моя. Як велика кількість геніальних гастрономічних ідей, вона американська. Як з рештою і самі брауні. Якось переглядаючи картинки на Pinterest, мені на очі попались от такі яскраві брауні "Ялинки". Як виявилось, в інтернеті є дуже багато рецептів та ідей їх прикрашання й варіантів чим покривати і як. Для мене, як мами двох діток, дуже цінні ідеї простих та цікавих ласощів, що можна робити з дітьми. Я звичайно ж спокусилась й одразу побігла переглядати свої нотатки по брауні. У мене дуже багато усіляких записів, нариси рецептів, нотатки щодо технік, записи ідей приготування та усілякі плани приготувань. Я дуже люблю брауні, тому у мене вже було кілька нарисів й підвернувся випадок випробувати брауні без додавання шоколаду. Адже для формування ялинок, краще підходять брауні без шоколаду. Вийшло настільки смачно, що важко опанувати себе й не з'їсти усіх ялинок одразу після прикрашання. От тепер і я додам свій варіант дуже смачних брауні "ялинок". Дивіться відео-рецепт приготування пряних брауні "ялинок":Щодо нюансів приготування, то їх дуже мало. Загалом, брауні дуже легко пекти й завжди результат тішить. Але потрібно пам'ятати, що брауні "ялинки" не повинні бути надто грубими, як класичні брауні. Тому тіста не так багато, а форма доволі велика й потрібно досить густе тісто, старанно розподіляти по дну форми, що здається надто великою для такої кількості тіста. Але так треба. Тим більше, що брауні трішки підростають в процесі випікання. Не забагато, це ж брауні, вони повинні бути збито-вологими, але все ж таки. Звичайно ж, нарізати та прикрашати брауні потрібно після повного їх вистигання. В покроковому приготуванні я додала фото як легко порізати їх красивими трикутничками. Я покривала брауні "ялинки" простим масляним кремом. Можна покривати цукровою глазур'ю, але як на мене, буде вже надто солодко, навіть якщо тої глазурі не так вже й багато на поверхні. Тим більше, що брауні доволі солодкі самі по собі й кількість цукру в тісті зменшувати не можна, оскільки це запорука вологості та стійкої структури тіста. Хоч при бажанні, можна навіть використати готові тюбики з кольоровою глазур'ю. Це хороший варіант, коли діти беруться "до роботи":-). В моєму випадку, менша донька ще замала для такого, вона лиш би крем злизувала та малювала пальчиками по брауні кремом, а старша вже активно прикрашає й в основному вона займалась декораторською роботою:-).
Холодний чай - це просто благословіння в спекотний день. Мій рецепт холодного чаю з лимоном базується на приготуванні двох концентратів: лимонного і чайного. З ними в потрібний Вам час, додавши ще трішки охолодженої води і льоду, можна приготувати чудовий холодний чай з лимоном. До чайного концентрату я додала м'яту. Можна її не додавати, це вже відступ від класики. Можна м'яту замінити мелісою чи кулінарною вербеною, цікавий смак також буде з лимонним тим'яном чи розмарином. Та з двома останніми видами трав слід бути обережними, вистачить не пучок, а лише кілька гілочок, оскільки вони доволі інтенсивні. А ще, залишки чайного і лимонного концентрату можна заморозити у вигляді кубиків і додавати їх у вигляді льоду до основного напою, тоді лід не розчинить смаку холодного чаю з лимоном. Заморозити можна і самі кружечки лимону і використати їх для охолодження напоїв, замість льоду.
Цей діп - це гастрономічна мрія всіх любителів сиру. Так як цей діп або густий соус, як хочете так і називайте, дуже дуже сирний. Відкрию Вам невеликий кулінарний секрет: крохмаль і вино безпосередньо впливають на консистенцію цього сирного діпа. Той же секрет криється за рецептом сирного фондю. Якщо у Вашій компанії немає дітей, можна додати дрібно порізаний, маринований, гострий перець чілі. Особливо добре смакує у цій ролі маринований перець халапеньйо.
Сумно, але сучасна, поширена версія Ренч соусу або заправки, якщо перекладати дослівно, готується з використанням сушеного кропу, сушеної петрушки і сушеної цибулі-різанець. Але як я дізналася з деяких енциклопедичних джерел, в оригіналі, що й логічно, цей соус-заправка, готувався саме зі свіжими травами. Такий соус-заправка, підійде до птаці, до свіжих або відварних овочів, а в останній раз, я подавала Ренч соус до свинячих реберець. Також можна використовувати Ренч як дів для чіпсів або начос і заправляти цією заправкою салат. Гранульований часник і цибуля просто зобов'язані бути. Їх не можна не використовувати, і замінити не можна, так як саме вони, на ряду з травами, надають специфічний, дуже приємний присмак соусу. При відсутності не солодкої маслянки, її сміливо можна замінювати не жирною магазинною сметаною, самою рідкою яку знайдете. Чоловік, котрий полюбив пристрасно такий соус-заправку, під час тривалого перебування в Штатах, моєї версією залишився дуже задоволеним.
Про піцу пеппероні Пеппероні - це напевно наша з чоловіком найулюбленіша піца. Ми страшенно любимо гостре і любимо всюди, піца не виключення. Піца пеппероні пікантна, проста і водночас сповнена смаку! В Італії споживають піцу дьявола, майже ідентичну, американській паппероні, що отримала свою назву від гострої ковбаси салямі, яку вигадали італійські іммігранти в США. Спробуйте пошукати в Італії ковбасу пеппероні:-). Хоч зараз, в час всебічної глобалізації, може й це можливо, тому не буду зарікатись:-)). Так чи інакше, італійська піца дьявола та американська піца пеппероні практично однакові, лиш американська дещо грубша. А ще, в Італії, інколи можуть зробити піцу дьявола не з пікантною салямі, а з самою звичайною салямі і до піци пеппероні подати олію з перцем чілі для поливання, щоб гість міг сам собі регулювати пікантність. Два рази мені таке зустрічалось в піцеріях в Італії. В Штатах вам вже все подадуть доправленим. Що, по суті, мені більше подобається. Те саме можна зробити й дома. Про салямі Щоб ковбаса підрум'янилась, її викладають салямі на сир, а не під ним, як більшість інших інгредієнтів в піці. Якщо не можете знайти гострої ковбаси салямі, а піци пеппероні дуже хочеться, то можна соус зробити гострим, а салямі додати ту, яка є. Для цього вистачить основний томатний соус змішати з будь-яким гострим соусом в пропорції 1:1. Про температуру випікання піци Не нехтуйте попереднім розігріванням духовки для випікання піци. Те наскільки розігрітою буде Ваша духовка, впливає на те, яку консистенцію та аромат матиме ваша піца пеппероні. Піцу потрібно пекти швидко та агресивно, при максимальній температурі. Але для цього слід не розкатувати її надто тонко і не викладати зверху на неї надто багато. Приготування піци пеппероні
Не плутати страву з вірменським однойменним м'ясним супом, яка в наших просторах теж відома, але ця страва походить з США та має безліч інтерпретацій, хоч в основі практично завжди обсмажена картопля. Хаш - це смачно та ситно, а ще, так близько по духу до української кухні. Тож спробувала цю страву ще ближче до нас наблизити в сезон королеви спаржі, яку, на мою радість, вже на повних обертах вирощують в Україні й можна замовити собі додому кілька кілограм цієї сезонної радості просто з поля. Отже хаш до сніданку чи вечері зі спаржею та кропом - це підрум'янена картопля, хрустка та соковита спаржа, ароматний кріп, ніжний, солоний сир для балансу смаку й смажене яйце, жовток якого, мов соус, це все огортає. Смачно, дуже просто та яскраво! З хашем все настільки просто, що тут і писати про технологію нема що, тож напишу про те, як можна урізноманітнити цю не хитру страву. Для ситності і якщо Вам ну дуже треба щось м'ясне, можна перед картоплею обсмажити кубиками бекон чи шинку, перекласти на чисту тарілку, щоб все залишилось хрустким й додати в кінці. Окрім спаржі, можна додати броколі, цвітну капусту, кабачок, тощо. Але, оскільки в сезоні спаржі, усі ці овочі поза сезоном, не знаю, на скільки це доречно. Але, разом з картоплею можна додати кубики моркви або ж селери, вони якраз в сезоні ще і внесуть приємний аромат та урізноманітнення. Щодо яєць, то їх можна не смажити, а зварити яйця-пашот, теж буде дуже смачно й навіть корисніше. Ну і трави. Вони можуть бути будь-якими. Додасте базилік й Вам запахне Середземномор'ям, посипне все кінзою й можете себе уявляти десь в Азії, Латинській Америці чи на Кавказі:-)). До речі, кінза (яку я просто обожнюю) напевно найпоширеніша ароматна трава у світі. Її їдять на кожному континенті і її можна знайти в кухнях десятків країн світу... На відміну від того ж базиліку, або ж ще менш вживаного розмарину чи тим'яну. Тож експериментуйте!!
Про походження клубного сендвічаКлубний сендвіч належить до класичних канапок, кількість яких на сайті росте і буде рости, оскільки в моїй сім'ї ми усі дуже любимо незвичайні канапки. І у мене мета приготувати усю мені відому світову класику канапок. Надійшла черга і клубного сендвіча. Як у більшості класичних страв, історія походження клубного сендвіча дуже суперечлива. Очевидно одне, вигадали його для відвідувачів якогось клубу. Чи то елітного Юніон Клубу в місті Нью-Йорк чи не менш ексклюзивного клубу азартних ігор в місті Саратога Спрінгс. Так, чи інакше, а клубний сендвіч вийшов далеко поза клубні межі, його почали готувати в різних ресторанах, спочатку в США, а потім і за межами Америки. І тепер, це один з найпопулярніших сендвічів світу. Пропоную вам свою інтерпретацію рецепту клубного сендвіча. Про хліб для сендвічаЯ готувала канапку на домашньому тостовому хлібі. Це один з тих хлібів, який варто пекти дома. Домашній тостовий хліб набагато смачніший та однозначно поживніший ніж магазинний тостовий хліб. А оскільки це основа клубного сендвіча, яка впливає на загальний смак бутерброду, якщо маєте трохи часу та бажання, таки варто спекти хліб вдома. Одразу можна зробити чудові яєчні сендвічі, приготувати ароматні часникові крутони для супів та салатів, тощо. Про м'ясо для канапкиЩодо м'яса птиці, хоч в оригіналі використовується індича грудка, можна спокійно використати й м'ясо курки. Індичатина у нас не так поширена, як в США, а та що продається у магазинах нічим не відрізняється від м'яса курей бройлерів, годованих гормонами та антибіотиками. А домашній індик досить дороге й не щоденне задоволення. Аналізуючи смакові якості двох видів м'яса, сміливо стверджую, що для приготування клубного сендвіча можна використати рештки печеної курки з чистим сумлінням. Або ж відварити курячу грудку під час приготування бульйону, зануривши її у гарячий бульйон в кінці приготування. І грудка буде смачнішою й бульйон збагатиться м'ясним смаком. Про гарнірНайчастіше клубний сендвіч подають в компанії щедрої порції картоплі фрі чи картопляних чіпсів. Іноді його подають навіть з салатом з капусти колслоу, американським картопляним салатом або просто з маринованими овочами. Як на мене, клубний сендвіч настільки ситний та комплексний, що йому й так нічого не бракує. Хоч, любителю добряче поїсти, можна додати до бутерброду і гарнір. Приготування клубного сендвіча
У нашій сім'ї ми так любимо сендвічі БЛТ (Bacon, Lattuce, Tomato), що вирішила на них не зупинятись. Більше про самі сендвічі, читайте в рецепті класичних БЛТ в моїй інтерпретації. Салат вийшов не менш смачним ніж сендвічі,, лиш пропорційно з більшою кількістю овочів. Як говорить сама назва, основою БЛТ є бекон, листовий салат та помідори й усе це має бути на хлібі і його роль, у цьому салаті, виконують грінки. Соус до салату такий, який я використовую для канапок, лиш у рідкішій версії, розбавлений маринадом з маринованих огірків. Найкраще салат БЛТ, як і канапку, робити в сезон помідорів. Оскільки вони становлять їх основу, то краще щоб помідори мали в собі багато смаку та аромату. Хоч для приготування салату БЛТ я використала помідорки черрі, можна використовувати будь-які помідори. Аби вони були на піку стиглості і смаку. У нас в сім'ї, ми цілий рік чекаємо на неймовірно смачні помідори з маминого городу, щоб приготувати сендвічі БЛТ, а у цьому році вигадала й салат. В інші пори року просто немає сенсу його готувати. Грінки до салату можна зробити з темного хліба, буде не менш смачно. Щодо салату, то він може бути будь-яким. Мій особистий фаворит - це хрусткий римський салат. Якщо любите пікантні страви, можна до заправки додати дрібно різаний маринований чи свіжий перчик чілі чи додати ще кілька крапель улюбленого пікантного соусу чілі.
Подібного роду сирні кулі придумали американці. Нація яка вигадує просто геніальні страви і поєднання, завдяки своїй відкритості, інтернаціональності і свободі духу в усьому. Як і фруктові Маргарити, безліч американських сандвічів, каліфорнійські суші, пироги печені догори дном і багато чого іншого - ця закуска також знайшла багатьох шанувальників, люблячих приймати гостей, в усьому світі. Я і сама до них належу, бо подібні закуски завжди дуже радо сприймаються гостями, та й покажіть мені того, хто не любить сиру ?? А ще приправленого чимось і на хрусткому крекері? От і я про те ж! Тому мені подобається експериментувати з видами сирних куль і придумувати все нові поєднання. Така закуска знайде своє місце як на простих дружніх посиденьках, так і на святкових столах. Відмінно підходить до білого сухого вина, грайливі Рислінг або Трамінер я найбільше люблю з подібного виду закусок. Крім того, сирну масу не обов'язково формувати у кулю, можна робити з неї бутерброди. На підрум'янених скибочках хлібу ця сирна закуска грає по іншому ніж на крекері і може служити відмінним сніданком.
Страта - це страва американської кухні (камінь в тих, хто стверджує, що американська кухня не існує), з декількох інгредієнтів, часто один з них хліб, викладений шарами й залитий молочно-яєчною сумішшю. Це чудова страва для сніданку в робочі будні, бо все можна, і навіть потрібно, приготувати заздалегідь і залишити в холодильнику на ніч. А вранці вставити в духовку і продовжити займатись своїми справами. Ваш сніданок готується сам. І за якихось 25-30 хвилин, поки Ви приводили себе до ладу, одягались, одягали дітей, або просто потягались, Ваш сніданок буде вабити Вас апетитними ароматами!:-)) На свій смак можете змінювати інгредієнти або додавати ще якісь. Наприклад, додавати шинку, шматочки лосося, гриби, і навіть пасеровану цибулю. Хліб також може бути іншим: білим або зерновим. Можете приготувати солодку страту, утворивши прошарки з батону, шматочків фруктів, а в молоко додати цукор і щіпку кориці. Впевнена, Ви знайдете свою улюблену страту. Моя - найпростіша, з житнім хлібом, кропом і сиром. Дуже люблю це поєднання.
Про американський м'ясний хлібець Насправді, в багатьох кухнях світу, під різними назвами існує свій м'ясний "хлібець", я пропоную Вам ознайомитись з американською версією м'ясного хлібця, під назвою мітлоф, що дослівно означає "м'ясний буханець". Страва ця з'явилась у США в часи Великої Депресії з потреби "розтягнути" сімейний бюджет, адже мілоф традиційно робиться з недорогих шматків м'яса й раніше не рідко до м'ясного "хлібця" додавались крупи, рештки хліба, тощо. Важкі часи для країни минули, а страва залишилась улюбленою для мільйонів американців, й навіть стала культовою. Для мене, це одна з найсмачніших та найдомашніших американських страв. Яку, до речі, дуже легко готувати. Я неодноразово готувала американський м'ясний хлібець дома і за кожним разом якось вдосконалювала рецепт. І нарешті, мітлоф вийшов таким, що вже не хочеться його змінювати. Й настав час ділитись рецептом з вами! Про смачні рештки мітлофа За цим рецептом виходить чималий "м'ясний хлібець" й рештки його можна заморожувати. Після вистигання загорнути у фольгу, а потім покласти в поліетиленовий пакет й заморозити. А можна, використати до сніданку. Порізавши порційними шматками, підрум'янивши з двох сторін на сковорідці, та посмаживши до кожної порції яйце, а якщо є час і бажання, можна приготувати яйце пашот. Викласти на шматок мітлофа яйце і так подавати. Тоді рідкий жовток буде слугувати соусом. Навіть заради такого розкішного та ситного сніданку варто готувати мітлоф:-). Мені довелось навіть відганяти рідних від цього м'ясного хлібця, вже після вечері, щоб залишилось щось і до сніданку:-). Настільки це смачно! Про хліб у страві Традиційно, до м'ясного хлібця додається хліб чи булка розмочені в молоці. Я раніше теж так робила. Але зрозуміла, що вони мені там заважають і я просто додаю більше цибулі для соковитості мітлофа й довше мішаю м'ясну масу, щоб вона краще трималась разом. Й не потрібно псувати м'ясний хлібець булкою з молоком. Якщо комусь так хочеться булки, то нехай нею закушує мітлоф. Про вустерський соус В страві використовується вустерський соус, який я часом використовую в інших рецептах. Це соус, який має дуже характерний смак, який нічим не заміниш й асоціюється передусім з британською та американською кухнею. Саме він надає американському мітлофу особливий присмак. У нас в супермаркетах без проблем його можна знайти. Вустерським соусом можна приправляти м'ясні печені, страви з сиру, тощо. Інколи, можна зустріти в різних джерелах, що вустерський соус можна замінити соєвим. І це не вірно. Лиш в деяких випадках можна, але загалом, вустерський соус має зовсім інший, і суттєво інтенсивніший, смак. Якраз у цьому мітлофі можна замість вустерського соусу додати соєвий соус, але смак страви буде іншим. Може не гіршим, але не класично американським. Кілька слів про кетчуп Щодо кетчупу, то можна використовувати домашній кетчуп. Хоч для глазурі, щоб вона була одноріднішою, краще використати магазинний. Про подачу мітлофа Дуже важливо, після випікання, залишити мітлоф на хвилин 15, а то й 20, "відпочити" в формі. По-перше, це м'ясо і воно за час такого відпочинку вбере трішки соків назад, а ще, під час вистигання, дещо "схопиться" й легше буде діставати мітлоф з форми. Але, якщо не впевнені в свої силах, то краще вже нарізати його у формі, не дістаючи цілим. Приготування американського м'ясного хлібця
Пропоную Вашій увазі класичну версію запіканки з макаронів та сиру у моїй інтерпретації. Перші письмові згадки про цю славетну запіканку "мак енд чіз" датуються 1769 роком у британській книзі Елізабет Раффальд під назвою "Досвідчена англійська домогосподарка". Далі, з часом, запіканка з макаронів та сиру розповсюдилась у практично всіх країнах, так званої, англосфери. Але найбільшу популярність вона здобула спочатку у Сполучених Штатах Америки, а далі і по всьому світі, завдяки експансивності американської культури, після того, як фірма Крафт почала виготовляти такі запіканки у вигляді готової мороженої "вечері". І тепер важко знайти країну, де запіканка з макаронів та сиру не була б знана, а багато й навіть не здогадується про походження цієї страви. Цю легку у приготуванні запіканку з макаронів та сиру може й не можна назвати корисною, але точно можна назвати смачною, ситною та даруючою відчуття комформу. Важко знайти того, хто б зовсім її не любив. А діти від неї особливо у захваті. Може для щоденного споживання вона не годиться, але інколи можна потішити себе та рідних, ароматною запіканкою з ніжних макаронів, запечених з тягучим сирним соусом. Важливо у приготуванні цієї запіканки не переварити макаронів. Їх попередньо потрібно трішки відварити, але лише до напівготовності. Вони лиш мають почати м'якнути. А потім одразу відцідити та сполоснути під холодною проточною водою щоб зупинити термічну обробку. Далі, вже практично холодні макарони, змішувати з гарячим соусом та сиром для запікання. Тому, запіканка не буде вдалою з решток варених макаронів, оскільки якщо готувати з повністю готовими, після другої теплової обробки, вони вже будуть просто розлазитись. Може хтось і полюбляє таке, тоді інша справа. В нашій сім'ї - це неприйнятно. Загалом, є дуже багато рецептів запіканки "мак енд чіз" й до основної представленої версії можна додати безліч додатків, наприклад обсмажений м'ясний фарш, для більш ситної і комплексної версії. Чи порізаний підрум'янений копчений бекон, для аромату. Також можна використовувати різні види сиру та їх поєднання, або додати овочі, такі як морожений зелений горошок (можна не розморожувати перед додаванням), бланшовані суцвіття броколі чи цвітної капусти, або ж обсмажену до золотистості цибулю. Варіантів є безліч. Отже, вдалих Вам експериментів!
В нашій родині ніхто не їсть маринованих ні огірків ні помідорів, тому я ніколи їх не роблю. Попитом користуються лише квашені огірки і капуста. Найсмачніші квашені огірки робить моя свекруха, а квашену капусту моя мама. І цим всім дві наші мами нас щедро забезпечують :-). Тому, немає потреби робити ці заготовки самостійно. Але так як в нашій родині ми дуже любимо домашні гамбургери, різні сендвічі, гарячі канапки і цікаві салати (Не майонезні), пікулі також вітаються. Саме кисло-солодкі, пряні. Крім того, маринад з цих пікулів можна додавати в соуси і заправки, він додає особливу кислинку, солодкість і пряний аромат. Ці пікулі вже роблю не перший рік і на жаль, не пам'ятаю де взяла рецепт, записаний він у мене в старенькому потертому блокноті, англійською, що вказує на походження джерела. По суті, в мережі і в книгах є безліч схожих рецептів, але в основному практично лише з огірків. Мені дуже подобається смакова нотка, яку надає солодкий перець, при тому, що я не дуже його люблю в чистому вигляді. Та й яблучний оцет наділяє вироби також чарівним ароматом. Через велику концентрації оцту і цукру, заготовка не вимагає пастеризації.
Звичайно ж, сосиски в тісті до корисних не віднесеш, але інколи хочеться чогось-такого, коли практично весь час харчуєшся правильно. Таке урізноманітнення навіть потрібне, щоб потім з задоволенням повернутись до печено-варених страв з салатами. Чоловік не міг повірити своїм очам коли побачив в холодильнику сосиски:-)). Ми просто такого не їмо, а тут таке! Як і інших напівфабрикатів та ковбас в цілому (за невеликими винятками і то, з м'ясарень, з хорошою репутацією). Ми уникаємо таких продуктів (Хоч сподіваюсь, скоро таки навчусь робити достойні домашні сосиски, такі які б задовольняли мої вимоги до цього продукту). Взагалі, до вибору продуктів якими харчуюсь я та моя сім'я, я відношусь прискіпливіше ніж до вибору одягу...:-) Але звичайно ж без фанатизму! Для рівноваги часом потрібен і добрий гамбургер і сосиска в тісті і солодкий смажений пончик!:-) Головне щоб не кожного дня і навіть не кожного тижня! Ця страва чудово підійде в якості закуски до пивних чи футбольних вечірок. Готувати надзвичайно просто, навіть простіше ніж класичні сосиски в тісті. Крім того, вони чудово презентуються в склянці або в невеликій вазі, як букет квітів:-). В класичному варіанті, корндоги (так як вони називаються в Штатах), роблять зі звичайних великих сосисок. Але на мій погляд, маленькі сосиски набагато естетичніші і цікавіші. Крім того, часто кращої якості, адже вони зазвичай котируються як дитячі (хоч чесно кажучи, я своїй дитині й таких не даю, за невеликими винятками як цей). Кукурудзяне, злегка солодке (але не надто) тісто ніжно огортає соковиту сосиску. Салат колслоу добре збалансує та доповнить страву, не відступаючи від американської кухні. Пікантний соус, такий як Табаско чи інший вогняний доповнювач, також не буде зайвим. При бажанні, до тіста можна додати улюблені спеції та трави, а також трішки (але не надто багато, щоб тісто добре трималось на сосисці) улюбленого тертого сиру. Залишки корндогів можна розігріти в духовці з обвівом при 180 °С. Вони майже як свіжо-посмажені.
Про українські устриці Устриці "Рокфеллер" - це одна з найбільш вишуканих, найшвидших і найпростіших у приготуванні страв. Складніше купити у нас устриці, ніж їх приготувати. Як побачила в одному великому гіпермаркеті чорноморські устриці, я не втрималась та купила їх. Попри величезну любов, а може навіть слабість, до сирих устриць, я таки не наважилась їсти їх в Україні сирими. Через халатність, що зустрічається на кожному кроці у всіх сферах куди не глянь, та вразливість устриць до температурного режиму транспортування та зберігання, я не ризикнула повірити, що їх зберігали так, як слід, та стільки, скільки можна. Але оскільки вони були чорноморські, то все-таки їх купила. З далекої Франції чи інших країн, я б навіть не наважилась купити, з огляду на далеч транспортування, а наші, українські устриці, все ж таки, не треба так довго везти. З усіх цих причин, я вирішила вперше спробувати устриці термічно обробленими. Обрала рецепт, який відповідає статусу устриць. Приготувала свою інтерпретацію устриць "Рокфеллер" і скажу вам, тепер я не можу дочекатись, коли буду мати змогу придбати устриці, наші чорноморські, щоб приготувати їх таким простим, але неймовірно смачним способом. І важко уявити собі більш гідну страву для романтичної вечері. Устриці "Рокфеллер" точно здивують та потішать вашу другу половинку. Про рецепт устриць "Рокфеллер" Рецепт устриць "Рокфеллер" був вигаданий у 1899 році в місті Новий Орлеан, США в ресторані "У Антуана" (Antoine's), сином його засновника, Жюлем Альтіатором й назвали страву в ім'я одного з найславетніших американських мільйонерів, Джона Д. Рокфеллера, що мало символізувати багатство страви. І так приготовані устриці стали настільки популярною стравою, що у свій час, для кожного розкішного ресторану США було справою особистої гідності подавати у себе устриці "Рокфеллер". Оригінальний рецепт тепер не знає ніхто, лиш є здогадки, й навіть наукові дослідження, щоб його відгадати. Тим не менш, сучасні інтерпретації рецепту устриць "Рокфеллер" дуже гідні та варті уваги. Про запікання устриць Устриці "Рокфеллер" запікаються на солі, не для того, щоб надати їм якийсь смак, тощо, а тому, що сіль утримує мушлі устриць у горизонтальному положені й ароматне масло та устричні соки з них не витікають. А ще, сіль чудовий провідник тепла й устриці, з мушлями зануреними у солі, рівномірно запікаються. приготування устриць "рокфеллер"