Такос, - це одна з найдемократичніших страв в Мексиці. Їх дозволити собі може кожен. Мексиканські такос мають мало спільного з розрекламованими такос текс- мекс у твердій чіпсоподібній оболонці (Taco shells). Ці такос, такі, якими їх можна зустріти на звичайному мексиканському столі або в якійсь такерії (Taqueria) за рогом в Мехіко або Монтеррей, тобто в закусочній, яка спеціалізується на такос. Ви можете приготувати такос з будь-яким наповненням, видом м'яса або взагалі без м'яса. Часто в такос кладуть варену товчену чорну квасолю, яку після відварювання ще й обсмажують, щоб прибрати якомога більше вологи й збагатити додатковим ароматом. Гуакамоле, соус з авокадо, також дуже часто додають в такос і не тільки. І звичайно ж гострі перчики халапеньйо (jalapeño), які мають особливий аромат і присмак. Я їх бачила вже і на полицях наших супермаркетів. Якщо не знайдете, можна замінити іншими гострими маринованими перчиками, але їх смак буде трохи іншим. Що стосується сиру, в оригіналі, в такос дуже часто додають сир під назвою "Монтеррей Джек", який дуже схожий на сулугуні. Можете сміливо замінювати його. Іноді, особливо коли такос подають з чорною квасолею, додають сир Queso Fresco або сир Oaxaca які схожі на не надто солону бринзу. Ніколи б не подумала, що бринза може так добре поєднуватися з квасолею. Експериментуйте і насолоджуйтеся! Головне в процесі - це гарний настрій, який переслідував мене всюди, коли я подорожувала по Мексиці, оскільки люди там дуже приємні, усміхнені, які дійсно насолоджуються смачною їжею.
Нагадаю, є два види весняних рулетиків. В'єтнамські і китайські. В'єтнамські не смажать, а китайські, поширені також і в Таїланді і на Філіппінах, смажать. По суті, в рулетики можна загорнути що завгодно, аби тільки не дуже багато і соус щоб був до них. Рецепт традиційного соусу ниок-чам вже подавала раніше. Його Ви можете знайти ТУТ. А підбираючи комплект продуктів для рулетиків, найправильніше керуватися принципом, щоб було щось хрустке, щось м'яке і щось "м'ясисте". Я дуже люблю поєднання огірка та авокадо. Крабові палички - це додатковий поживний інгредієнт. Можна використовувати шматочки смаженої або маринованої риби, шматочки вареної або смаженої курки. Такі рулетики дуже добре підійдуть для пікніка. Треба лише їх згорнути раніше і викласти на тацю чи тарілку щоб вони не торкалися один одного і добре підсохли, приблизно хвилин 20. Щоб не склеювалися. А потім вже скласти їх в лоток. Подавати з пікантним соусом.
Чілакілес - це проста у приготуванні мексиканська страва, яку у Мексиці найчастіше подають до сніданку. Це улюблений сніданок моєї мексиканської подруги Мелісси. В домі її мами я вперше спробувала чілакілес і саме її мама навчила мене їх готувати. Ця страва - це квінтесенція мексиканської філософії приготування їжі. Ніщо не повинно марнуватись, але смачно повинно бути завжди. Залишки мексиканських тортільяс, які вже втратили свою свіжість, обсмажуються до золотистості й подаються з пікантним томатним мексиканським соусом, який є на кожній мексиканській кухні, напевно як на більшості українських кухонь майонез, та з залишками курки, печеної чи з бульйону. Чілакілес - це дуже смачний спосіб використати рештки! В залежності від регіону Мексики, трикутнички обсмажених тортільяс можуть бути хрусткими, тобто їх лише встромляють у теплий соус, але не занурюють, або повністю м'якими, як у місті Гвадалахара, що на північному заході Мексики. Трикутнички тушкують у соусі, поки вони набрякнуть і мало не розваряться. Ця версія чілакілес щось середнє між двома способами приготування, родом з міста Монтерей, звідки родом моя мексиканська подруга. Хоч чілакілес і заведено готувати до сніданку, це чудова страва для дружніх посиденьок. Особливо, якщо не заливати всі підрум'янені трикутнички тортільї соусом, а частину залишити для набирання ними соусу з куркою та сиром, немов ложкою. Не варто використовувати магазинні тортільяс для цієї страви. Ті готові тортільяс які можна зустріти у нас, мало нагадують справжні мексиканські тортільяс. Вони надто м'які, в них багато цукру (у справжніх тортільяс взагалі нема цукру) й вони просто на просто горять швидше ніж зробляться хрусткими. Потрібно використовувати або залишки домашніх тортіляс, пшеничних чи кукурудзяних, чи купити перський лаваш, він круглий і дещо грубший ніж вірменський й використати його. Вірменський лаваш надто тонкий щоб витримати вагу соусу та курки після підрум'янювання.
Виникнення піци Маргарити пов'язують з пекарем Раффаеле Еспозіто, який працював в "Піцерія ді П'єтро". Піца Маргарита була створена 1889-му році, 28 років після об'єднання Італії, коли Еспозіто спік три різних піци до відвідування короля Умберто I й королеви Маргарити Савойської. Королеві найбільш припала до душі піца з зухвалими кольорами італійського прапора: зеленого (листя базиліка), білого (моцарелла) і червоного (помідори). За легендою, після цього, піца Маргарита була названа на честь королеви. Ця піца являється однією з найпростіших піц, а також, однією з найсмачніших. Простий томатний соус, помідори (дехто пече й без них, оскільки вважає, що й соусу достатньо), сир моцарелла та ароматний базилік. Щоб більше насолодитись барвами смаку базиліку в піці Маргарита, рекомендую частину листя викласти перед випіканням, а частину потім. Про тонкощі випікання вдалої піци загалом я вже писала у вступі до рецепта піци Чотири сири. Рекомендую перечитати, якщо з піцою Ви маєте мало досвіду.
Давно хотіла приготувати що-небудь з артишоків. Так як на свіжі зараз не сезон, то консервовані, з ледь відчутною кислинкою підійшли у сам раз. Кремовий і дуже сирний діп. Калорійно, але дуже цікаво. Вельми підходить для легкого романтичного перекусу під час домашнього кіносеансу:-)
Готувати їх елементарно, і краще це робити відразу з запасом, якось занадто швидко їх «змітають». Такі ніжки їдять облизуючись, навіть ті, хто не особливо полюбляють курятину. Ще одна страва, на яку хочеться поставити тавро «фірмова». Авторська вже точно, а фірмова тому, що так називаю лише самі вдалі авторські страви. Так як глазур винайшла шляхом експериментів, додавши трохи того, трохи цього, ретельно занотовуючи всі наступні модифікації. Якщо Вам не до смаку гостре, приберіть весь перець чілі і далі дотримуйтесь рецепту. Але прихильники всього гострішого напевно оцінять смак цієї футбольної закуски (асоціації у мене саме такі), за оригінальним рецептом.
Fish&chips (Фіш енд чіпс) - це класика британської кухні і одна з найпопулярніших страв у світі. А це просто напросто риба смажена в клярі зі смаженою картоплею, в основному картоплею фрі. Про картоплю я писала в попередньому пості, а от цей пост про основну частину славного дуету, рибу в клярі. При чому, пивний кляр для цієї страви найбільш вдалий. Оболонка риби виходить дуже хрусткою з приємним присмаком, що теж має значення. Дуже важливо, щоб на момент змішування, пиво було холодним та й змішувати потрібно перед самим смаженням, інакше кляр не буде гарно роздуватись на створювати таку легку і хрустку оболонку. Пиво по суті, брати можна будь-яке. А перед тим як занурювати в кляр рибу, потрібно обкатати шматочки в борошні, щоб кляр краще прилягав. Якщо готуєте на 2-3 особи, можете спокійно готувати кляр з половини інгредієнтів для пивного кляру, оскільки його виходить досить багато. Щодо риби, в Британії це звичайно буде морська риба. А по суті, можна брати будь-яку рибу. Що стосується соусу, - це майже класичний соус тартар. Тільки як кожна класична страва і цей соус має безліч варіантів. Навіть я сама урізноманітнюю його в залежності від того, до якої страви буду його подавати. Ця версія соусу тартар краще всього підходить до риби!
Начос, тобто чіпси з тортільї, вже давно встигли завоювати прихильників по всьому світі, але найбільше їх цінують в Мексиці та на Півдні США, де надзвичайно популярна кухня Текс-Мекс. В промисловому масштабі начос готують не з тортільї, а маси подібної до тіста як для тортільї. Але виникли вони саме з потреби утилізації пляцків тортільї не першої свіжості. В Мексиці, в ресторанах часто після того, як клієнт зробив замовлення, принесуть невелику корзинку з начос, щоб очікування на замовлену страву було приємнішим. Саме приготування домашніх начос займає дуже мало часу. Для приготування можна використовувати магазинні тортільї або грубший вид лавашу, чи приготувати домашні тортільї до якоїсь латино-амриканської страви, а з залишків зробити начос. При бажанні, після розкладання трикутничків на деку, можна посипати їх улюбленим сиром. Також, частину паприки можна замінити перцем чілі. А можна взагалі не використовувати паприки, тоді начос не будуть чорніти.
Вперше спробувала цю страву купивши її у вуличної продавщиці в місті Оахака, Мексика. Є дві схожі версії. Кукурудзу так приправляють одразу на качані, але це вже називається елоте (Elote), або зрізану кукурудзу, приправлену звичайно ж, розкладають з великих каструль, які є частиною невеликого фургончика на колесах, в стаканчики, це вже ескітес. Цей смак просто призводить до залежності. Далі, до кінця нашої подорожі, я всюди шукала цю нехитру страву. На щастя у мене був союзник, мексиканська подруга Мелісса, теж пристрастна поціновувачка ескітес. В оригіналі, використовується мексиканський сир Котіха, який у нас, звичайно ж, не знайти. Але цей сир за смаком дуже нагадує Пармезан, бо також є витриманим твердим сиром. Що стосується кукурудзи, то краще брати не кормові сорти, а ту, що солодша.
Про любов угорців до лангошівВ Угорщині без лангошів не обходиться жоден фестиваль чи народне гуляння. А пункти смаження лангошів можна знайти, як в парках, так і серед міста, поміж міськими ресторанами та кав'ярнями. На вихідних часто можна побачити черги угорців, що вишикувались по народний улюблений смаколик. Не кожна нація може похвалитись такою вдалою вуличною стравою, яка б стримувала популярність хот-догів та гамбургерів. Лангоші дійсно дуже смачні, а ще, їх так просто готувати вдома! Раніше лангоші готували із залишків хлібного тіста, що залишалось після формування буханців. За традицією, щотижня випікався свіжий хліб, й залишки, що залишались, чи які намірено залишали, використовували для випікання цього смаколику, який ще називають угорським пласким хлібом. Лангоші готують, як зі звичайного прісного дріжджового тіста, так і з дріжджового тіста з додаванням картоплі, який ще інколи називають крумпліш лангош. Вашій увазі я пропоную мою інтерпретацію останнього. Я дуже люблю хліб та булочки з додаванням картоплі. Вони виходять такими хрусткими з надзвичайно ніжним м'якушем. Лангоші з тіста з додаванням картоплі також виходять неймовірно смачними й, як на мене, смачнішими ніж зі звичайного тіста, без картоплі. Про картоплю для лангошівДуже важливо подрібнити картоплю одразу після відварювання. Якщо залишити її вистигати, в тісті будуть відчутні грудочки, оскільки вона не подрібниться як слід. Але додавати до тіста слід вже вистиглу картоплю, щоб не перегріти дріжджі. Про розмір лангошівУ рецепті я подала невелику кількість дріжджового тіста, з якої виходить 4 лангоші, дещо менші ніж традиційні лангоші в Угорщині, або ж 2 традиційні. Для більшої сім'ї чи компанії, можна сміливо подвоювати чи потроювати кількість картопляного тіста. Це настільки смачно, що я просто одразу не роблю багато тіста, оскільки просто неможливо втриматись, щоб вчасно зупинитись:-). Про подачу лангошівБувають лангоші, як прості, так і фаршировані. Про останні, я обов'язково ще зроблю пост та напишу про нюанси приготування їх та різноманіття начинок. Щодо простих пласких картопляних лангошів, то їх можна подавати зі сметаною та сиром, можна подати з дрібно порізаною шинкою чи з кружальцями сирої цибулі. До речі, угорці, так само, як і українці, полюбляють сиру цибулю, й можуть їсти її навіть просто з хлібом. Якщо ще до хліба та цибулі є хороше сало, тоді це взагалі свято!:-) Про часникЧасто лангоші або натирають часником, або поливають часниковим соусом, який подібний до того, що готується до українських пампушок з часником. Інколи сметана змішується з вичавленим часником. Я надаю перевагу натиранню хрусткого картопляного лангоша розрізаним зубцем часнику. Тоді аромат часнику не нав'язливий, дуже приємний і лангош залишається хрустким. Дивіться відео-рецепт приготування лангошу:Важливі правила смаження в оліїВкотре напишу про смаження у великій кількості олії, адже це дуже важливо. Олії має бути по-справжньому багато, щоб смаження почалось належним чином. Якщо олію добре розігріти та підтримувати стабільну температуру під час смаження (для цього потрібна велика кількість олії, щоб вона не надто охолоджувалась після опускання лангошів), то лангоші не будуть вбирати зайвої олії. Тому не шкодуйте олії і добре її розігрівайте, аж до потріскування, перед тим як опускати в неї лангош.Приготування картопляного лангошу
Без зайвої скромності скажу, що це найсмачніші курячі нагетси, які доводилось мені куштувати! Мариновані шматочки м'яса стають такими ніжними і ароматними. А хрускіт кокосового панірування просто вражає! Після "Баунті", це, напевно, найкраще, що можна зробити з кокосовою стружкою. Так приготувати можна і рибу. Візьміть філе будь-якої білої морської риби (хек, минтай, тріска), але маринуйте лише 20-30 хвилин. Рибі цього буде досить! І далі дотримуйтесь рецепта. Курячі нагетси - це просто ідеальна страва для галасливої вечірки або ж тихого перегляду фільму з коханим.
Це однозначно один з найцікавіших способів приготування зеленої спаржі. Печена в хрусткій паніровці, вона не залишить нікого байдужим. Навіть діти байдужі до овочів будуть з захопленням її поїдати, адже вона не менш смачна ніж картопля фрі і таку спаржу можна зі спокійною совістю їсти руками, занурюючи її у густий ароматний соус.Така печена спаржа чудово підійде до дружніх посиденьок при пиві. До вина така закуска, при всьому аристократизмі спаржі, як на мене, не підходить.Щодо сухарів панко, японських панірувальних сухарів у формі пластівців, то їх можна замінити звичайними панірувальними сухарями, але так хрустко вже не буде. Знайти сухарі панко можна практично в кожному інтернет-магазині, що спеціалізується на азіатських продуктах та продуктах для суші.
Чудовий домашній попкорн, правильно зроблений, не поступається смаком магазинному та тому, що купуємо в кінотеатрах. Це просто чудовий додаток до домашнього кіносеансу і так для перекусу, навіть в дорогу. А завдяки тонкому шару карамелі, що вкриває зерна, попкорн залишається свіжим та дуже хрустким тривалий час! Смак його неймовірний, а готувати такий домашній фастфуд просто та швидко. Напишу навіть більше, я не люблю купований карамельний попкорн, через власне надмірну солодкість, недостатню хрусткість, а домашній, за рецептом з кулінарної книги "Знаю, що споживаю" - це зовсім інша справа. У нього один недолік - не можливо зупинитись його їсти:-), так можна й до перегляду фільму нічого й не донести:-). Щоб попкорн був надзвичайно хрустким, що являється основною проблемою домашнього попкорну, його слід підсушити в духовці. Тоді Ви позбудетесь зайвої вологи. Хоч для карамельного попкорну це не критично, оскільки карамельна хрусткість все компенсує. Це більш важливо для інших видів попкорну у моїй кулінарній книзі. До речі, коли ми з сім'єю відвідували Cirque du Soleil, що гастролював в Домініканській Республіці під час нашої відпустки там, діти попросили попкорн й ми купили солоний (який був самий звичайний) й карамельний. І той карамельний попкорн був з корицею й поєднання кориці та карамелі настільки вдале, що рука сама тягнулась до того дитячого попкорну:-). Дома теж можна так зробити, посипавши корицею попкорн, після того як він в більшості розкрився, перед додаванням карамелі з содою.
Цей діп - це гастрономічна мрія всіх любителів сиру. Так як цей діп або густий соус, як хочете так і називайте, дуже дуже сирний. Відкрию Вам невеликий кулінарний секрет: крохмаль і вино безпосередньо впливають на консистенцію цього сирного діпа. Той же секрет криється за рецептом сирного фондю. Якщо у Вашій компанії немає дітей, можна додати дрібно порізаний, маринований, гострий перець чілі. Особливо добре смакує у цій ролі маринований перець халапеньйо.
ПРО ДОМАШНІ КЕБАБИ В ДУХОВЦІЦей рецепт – це ідеальний приклад як легко адаптувати улюблену страву вуличної кухні до домашніх умов без втрати смаку й характеру. (А може й зробити все ще смачнішим і точно на Ваш смак!) Соковите, ароматне м’ясо зі спеціями, ніжний йогуртовий соус та хрумкі свіжі овочі створюють гармонійну страву, яка водночас проста у приготуванні та дуже ефектна у подачі. А ще, Ви контролюєте якість страви: від свіжості овочів, до виду та якості м’яса у ній. Окрім того, це також чудовий спосіб урізноманітнити сімейне меню, адже кожен може скласти свій ідеальний кебаб: більше соусу, більше овочів чи, можливо, додати гостроти. Такий формат подачі робить страву не лише смачною, а й інтерактивною — особливо, коли готуєте для родини чи гостей. Кожен може скрутити свій кебаб, з обраними додатками. А запікання м’яса в духовці дозволяє отримати підрум’янену поверхню та зберегти соковитість фаршу без потреби постійно контролювати процес. Правильний баланс спецій і текстур, своєю чергою, робить ці кебаби не менш апетитними, ніж їхні класичні аналоги, приготовані на відкритому вогні.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ ДОМАШНІ КЕБАБИ В ДУХОВЦІКлюч до смачних кебабів — це правильна текстура фаршу. Його потрібно не просто змішати, а добре вимісити, майже як тісто. У процесі вимішування білки м’яса активуються, і фарш стає більш однорідним та клейким. Саме це дозволяє кебабам тримати форму та залишатися соковитими після запікання. Більше про важливість вимішування фаршу та фізико-хімічні процеси, що у той час відбуваються, дізнавайтесь у моєму кулінарному курсі «Про м’ясо».Не менш важливо обрати правильний температурний режим. Найкраще працює поєднання гриля та конвекції, адже гаряче повітря рівномірно пропікає м’ясо, а верхній нагрів створює апетитну рум'яну шкірочку. Якщо ж такої функції немає, варто просто наприкінці приготування на кілька хвилин увімкнути верхній нагрів.Формування фаршу у вигляді пласта, а потім поділ на смужки — це не лише зручно, але й практично. Такий спосіб забезпечує рівномірне пропікання і дозволяє отримати характерну форму кебабів без шампурів. Важливо також не робити шар надто товстим, щоб м’ясо швидко та рівномірно приготувалося.Що стосується овочів, їхня свіжість і хрумкість мають велике значення. Коротке замочування в крижаній воді допомагає повернути їм текстуру та зробити смак більш виразним. А для соусу важливо добре відтиснути огірки, щоб він залишався густим і не втрачав насиченості.І насамкінець, не варто недооцінювати роль лаваша. Злегка підігрітий, він стає еластичним та ароматним, ідеально доповнюючи соковите м’ясо та прохолодний соус. Саме в поєднанні всіх елементів і народжується той самий баланс смаку, за який так люблять кебаби.ЯК ПРИГОТУВАТИ КЕБАБИ В ДУХОВЦІ?ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ КЕБАБІВ В ДУХОВЦІ
Класичне турецьке піде, з сиром і з менш традиційним додатком, який теж зустрічається, яйцями. Дуже проста у приготуванні випічка подібна до одно з видів хачапурі. Традиційно, для приготування піде з сиром, використовується турецький місцевий сир Кашар, якого дуже важко знайти поза Туреччиною, але який дуже подібний до ближчого нам грузинського сиру сулугуні або до італійської напівтвердої моцарелли. Вони мають ті самі властивості. Тому сміливо використовуйте їх.Також, часом до піде з сиром додають ще один місцевий сир, так званий Беяз, який являє собою щось середнє між бринзою та адигейськм сиром. І, при бажанні, можна половину основного сиру, замінити бринзою. Чим більше в піде сиру, тим смачніше, тому не шкодуйте сиру. Яйця можна не додавати. Я ж люблю приємний рідкуватий жовток у будь-яких стравах, тому їх і додала. Випікати піде потрібно в добре розігрітій до максимуму духовці. Інтенсивно, але коротко. Тоді буде оптимальний результат: рум'яна хрустка скоринка, пропечений білок та чудовий аромат. В Туреччині традиційним напоєм практично до кожної страви - це айран. Корисний напій на основі натурального йогурту, води та солі. Крім того, до піде можна додати різноманітні соленості, маринований гострий перець, тощо.
Такими рибними паличками у хрусткій паніровці з радістю будуть ласувати дітлахи, навіть ті перебірливі у їжі, які не надто полюбляють рибу. Робити такі рибні палички дуже швидко, набагато швидше ніж ті смажені у клярі й до того ж, вони суттєво дієтичніші й можна собі дозволити зробити кремовий соус до них. Можна подавати такі палички й з класичним соусом тартар і соус ренч до них ідеально підійде, а комусь вистачить і трішки свіжого лимонного соку для скроплювання рибних паличок. У всякому разі - це корисно, легко та просто, а хлібно-сирна паніровка не залишить нікого байдужим. Основний секрет приготування, це особливі панірувальні сухарі панко, які являють собою ніщо інший як натертий пластівцями хліб. Вигадали такі панірувальні сухарі японці. Хоч все звучить дуже просто, виготовити їх в домашніх умовах досить складно. Хліб повинен бути надзвичайно пухкий, щоб сухарі потім були майже невагомими, а натирати такий хліб надзвичайно складно, адже він збивається. Потім все це ретельно просушити. А можна просто замовити собі велику пачку якої вистачить дуже на довго у будь-якому інтернет магазині з продуктами для суші або ж купити у великих супермаркетах. Дуже важливий нюанс приготування: риба повинна бути кімнатної температури перед початком приготування. Тоді шкірочка максимально швидко підрум'яниться, а м'якоть буде соковитою. І ще одне, в хорошій кулінарії немає такого поняття як точний час приготування, як і однакових духовок чи плит. Вказаний час ЗАВЖДИ лише орієнтовний, а скільки часу буде насправді потрібно, залежить від великої кількості факторів і роботи духовки в тому числі, тому я завжди вказую об'єктивні ознаки готовності страви, навіть декілька (напр. рум'яна шкірочка, витікаючий прозорий сік, тощо).
Сумно, але сучасна, поширена версія Ренч соусу або заправки, якщо перекладати дослівно, готується з використанням сушеного кропу, сушеної петрушки і сушеної цибулі-різанець. Але як я дізналася з деяких енциклопедичних джерел, в оригіналі, що й логічно, цей соус-заправка, готувався саме зі свіжими травами. Такий соус-заправка, підійде до птаці, до свіжих або відварних овочів, а в останній раз, я подавала Ренч соус до свинячих реберець. Також можна використовувати Ренч як дів для чіпсів або начос і заправляти цією заправкою салат. Гранульований часник і цибуля просто зобов'язані бути. Їх не можна не використовувати, і замінити не можна, так як саме вони, на ряду з травами, надають специфічний, дуже приємний присмак соусу. При відсутності не солодкої маслянки, її сміливо можна замінювати не жирною магазинною сметаною, самою рідкою яку знайдете. Чоловік, котрий полюбив пристрасно такий соус-заправку, під час тривалого перебування в Штатах, моєї версією залишився дуже задоволеним.
Про піцу пеппероні Пеппероні - це напевно наша з чоловіком найулюбленіша піца. Ми страшенно любимо гостре і любимо всюди, піца не виключення. Піца пеппероні пікантна, проста і водночас сповнена смаку! В Італії споживають піцу дьявола, майже ідентичну, американській паппероні, що отримала свою назву від гострої ковбаси салямі, яку вигадали італійські іммігранти в США. Спробуйте пошукати в Італії ковбасу пеппероні:-). Хоч зараз, в час всебічної глобалізації, може й це можливо, тому не буду зарікатись:-)). Так чи інакше, італійська піца дьявола та американська піца пеппероні практично однакові, лиш американська дещо грубша. А ще, в Італії, інколи можуть зробити піцу дьявола не з пікантною салямі, а з самою звичайною салямі і до піци пеппероні подати олію з перцем чілі для поливання, щоб гість міг сам собі регулювати пікантність. Два рази мені таке зустрічалось в піцеріях в Італії. В Штатах вам вже все подадуть доправленим. Що, по суті, мені більше подобається. Те саме можна зробити й дома. Про салямі Щоб ковбаса підрум'янилась, її викладають салямі на сир, а не під ним, як більшість інших інгредієнтів в піці. Якщо не можете знайти гострої ковбаси салямі, а піци пеппероні дуже хочеться, то можна соус зробити гострим, а салямі додати ту, яка є. Для цього вистачить основний томатний соус змішати з будь-яким гострим соусом в пропорції 1:1. Про температуру випікання піци Не нехтуйте попереднім розігріванням духовки для випікання піци. Те наскільки розігрітою буде Ваша духовка, впливає на те, яку консистенцію та аромат матиме ваша піца пеппероні. Піцу потрібно пекти швидко та агресивно, при максимальній температурі. Але для цього слід не розкатувати її надто тонко і не викладати зверху на неї надто багато. Приготування піци пеппероні
ПРО ЗАПІКАННЯ КАРТОПЛІ В АЕРОГРИЛІАерогриль - це той кухонний прилад, який дуже швидко став моїм улюбленим гаджетом на кухні. Адже він дозволяє отримати улюблену хрумку текстуру продуктів без смаження їх у фритюрі й усе без зайвих зусиль. А я, зізнаюсь, дуже люблю так запечені м’ясо, рибу та овочі. По суті, аерогриль - це компактна конвекційна духовка із дуже інтенсивною циркуляцією гарячого повітря, яка рівномірно огортає продукти з усіх боків. Саме завдяки цьому картопля набуває рум’яної шкірочки зовні та залишається ніжною всередині, приблизно так само, як при смаженні у фритюрі, лиш з тут з незначною кількістю олії. А ще, короткий час приготування і стабільний результат роблять цей спосіб ідеальним як для швидкого буденного гарніру, так і для подачі до більш вишуканих страв. Приправлена спеціями, ця хрумка картопля, хоч і проста у приготуванні, та все ж займає своє місце серед гарнірних фаворитів для сімейної вечері. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ЗАПЕКТИ КАРТОПЛЮ В АЕРОГРИЛІНайважливіше в приготуванні картоплі в аерогрилі — це розуміння принципу роботи цього агрегату. Гаряче повітря циркулює з великою швидкістю, тому для рівномірного запікання важливо не перевантажувати чашу. Картопля повинна лежати в один шар або максимально вільно, щоб повітря мало доступ до кожного шматочка. Якщо ж чаша переповнена, картопля буде швидше тушкуватися, ніж запікатися, і бажаної хрумкості не вийде.Попереднє коротке відварювання — це ще один ключ до ідеальної текстури. Воно дозволяє злегка розм’якшити поверхню картоплі, а після відпарювання створює суху оболонку, яка при запіканні стає особливо хрумкою. Саме тому важливо добре випарувати всю зайву вологу перед тим, як перекладати картоплю в чашу аерогриля.Не менш важливий момент — це кількість олії. Її має бути небагато, але достатньо, щоб тонким шаром покрити кожен шматочок. Це сприяє рівномірному зарум’яненню та підсилює смак спецій. Хоч звісно ж, можна і не використовувати олії, але розуміти, що тоді картопля буде менш рум’яною і не такою хрумкою. Під час запікання варто хоча б один раз струсити або перемішати картоплю, щоб вона підрум’янилася рівномірно з усіх боків. А спеції найкраще додавати вже після запікання, поки картопля гаряча — так вони краще розкриють свій аромат і рівномірно вкриють поверхню, не підгоряючи під час запікання. І насамкінець, не бійтеся експериментувати з приправами та формою нарізки. Аерогриль дає стабільний результат, але саме деталі: товщина шматочків, спеції, кількість олії дозволяють кожного разу отримувати трохи інший, але завжди смачний варіант цієї простої страви.ЯК ЗАПІКАТИ ХРУМКУ КАРТОПЛЮ В АЕРОГРИЛІ?ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ КАРТОПЛІ ЗАПЕЧЕНОЇ В АЕРОГРИЛІ
Баночку такого універсального соусу барбекю добре завжди мати в холодильнику. Якщо гарячим розлити соус в стерилізований посуд для зберігання, він може зберігатись більше року в холодильнику і два тижні після відкривання баночки. А якщо невеликі баночки з соусом й пастеризувати хвилин 5 після закипання, тоді й не в холодильнику можна зберігати. Але готувати його так просто, що немає необхідності готувати його завчасно й у великих кількостях. Він ідеально підходить до всіх видів м'яса, а також буде чудовою глазур'ю для покривання м'яса при запіканні чи смаженні на грилі під кінець запікання. А ще цей соус чудово підходить до канапок та бургерів, сам або змішаний з майонезом. А якщо змішати соус барбекю на колі з майонезом і невеликою кількістю води або маринаду з огірків чи маринованої цибулі, у Вас вийде прекрасна кремова заправка для салатів.
Про данську канапку Ця данська канапка, чи величезний сендвіч, саме той випадок, коли не знаєш, що смачніше, головна страва, чи її рештки:-). Вперше таку канапкуіз запеченою свининою я спробувала в Копенгагені в делі відомого данського кулінара Клауса Мейєра "Meyers Deli", тоді я навіть не знала, що ця данська канапка така культова. Смак її пам'ятаю і досі, й не дарма! Хрусткий хліб, соковита свинина, яскравий соус, кисло-солодка капуста та солодкаві, зухвалі смаком огірки. Чи можна такому встояти? До речі, хто готував за моїм рецептом шведські огірки цьогоріч і ще має баночку в запасі, плескайте в долоні:-)), ця данська канапка одне з найкращих їх застосувань. Хоч огірки по суті й шведські, подібні готують у всіх скандинавських країнах. Про додатки до канапки При бажанні, звичайно ж, такий данський бутерброд зі свининою можна приготувати з будь-якої печеної свинини, але капуста там обов'язкова. Щодо огірків, можна взяти й інші, просто мариновані, менш різкі смаком, але буде теж смачно. Про хліб для канапки Щодо хліба, то зазвичай в Данії це хлібні булочки, але я відкрила для себе, для таких великих канапок чіабатти. Вони дуже зручні й в них легко вибрати м'якуш й багато чого туди напхати. А щодо вибирання м'якушу, то я це роблю практично з усіма канапками, адже тоді в них менше хліба та більше начинки. І це правильна канапка для мене:-). Приготування данської канапки
Це така собі ф'южн канапка, коли салат так легко помістити на хліб, щедро здобрити й насолоджуватись. Хрусткий хліб (його свіжість має величезне значення і якщо хліб полежав, то потрібно його трішки "освіжити" в духовці, буде як свіжо спечений й лиш тоді нарізати), солодкаві та соковиті помідори, ніжна моцарелла та ароматний базилік. Все це з кислинкою бальзамічної глазурі й пряністю хорошої, оливкової олії. Така канапка "Капрезе" може бути сніданком, обідом чи навіть вечерею, або ж перекусом в дорозі, адже в літню пору далеко не завжди хочеться гарячих страв й такі канапки, швидкі у приготуванні та неабияк смачні, дуже виручають. При бажанні, канапку можна приправити соусом "песто", можна додати в'ялену шинку до смаку, тощо. Тобто зробити її багатшою та ситнішою, але не забувайте, вона теж чудова у своїй простоті.
Є багато дискусій про те, який же він справжній соус гуакамоле, але тільки за кордонами Мексики. Коли я запитала мексиканських друзів, який він, що це за соус. Для них цей соус майже синонім самого авокадо. І в самій Мексиці, це часто авокадо розтертий з сіллю і соком лайму. Часто також додають часник і кумин. КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ: Авокадо має бути стиглим, інакше потрібної консистенції не досягнути. Воно має бути м'яким на дотик, але без темних плям. (Колись мені намагалися на ринку всунути авокадо яке вже було на пів шляху до смітнику, стверджуючи що воно в піку своєї стиглості:-)). Є темні авокадо, сорт Хасс (Hass), вони мають рівномірно темне, від бурого по чорне забарвлення, більш товсту шкірку. Вони найсмачніші! Але у нас їх днем з вогнем не знайти. Хоча, одного разу, на ринку мені попались. Я відразу їх 5 штук взяла. Більше я їх не бачила. Подорожувала я по Мексиці з друзями майже 3 тижні, були ми в різних регіонах, їли 3 рази на день або частіше. При тому, що гуакамоле подають до столу майже завжди, я тільки один раз бачила його зі шматочками подрібненої цибулі. А от зі шматочками помідор або що ще гірше, солодкого перцю (о жах!), як це роблять в деяких українських закладах, гуакамоле ніколи не подають. Гуакамоле подають до такос, до риби або м'яса, до чіпсів з тортильї, вони ж начос, і по суті до всього. Дуже здоровий, легкий в приготуванні соус!