М'ясна солянка

На замовлення читачів ділюсь своїм рецептом м'ясної солянки. Мій чоловік, який вперше спробував солянку у Литві і дуже її полюбив, сказав що смачнішої солянки ще не їв, прямуючи по наступну порцію. І скажу Вам, заглибившись в тематику м'ясної солянки, що смачнішою ніж дома, вона бути і не може! Смак м'ясної солянки повністю залежить від якості та кількості м'яса у ній та якості солоностей які додасте. В жодному ресторані Вам не покладуть стільки м'яса та й відмінної якості, щоб зробити смак солянки неповторним, оскільки всі хочуть заробляти. А якби й поклали, то ціна солянки була б такою, що ніхто її б не купував. Історія походження солянки дуже розмита та спірна. Багато хто приписує назву "селянка" до цього супу, мов би суп селянського походження, що з огляду на кількість м'ясних виробів у ньому, просто безглуздо. В жодні часи сільське населення, в жодній країні, не мало такої кількості м'яса в буденній кухні. Крім того, оливки та лимони теж далеко не всім були доступні. Тож суп, попри безліч писанини в Інтернеті, виразно аристократичного походження. Крім того, назва "солянка" могла бути вжита від того, що в супі використовуються солоності, а ще, коли не було холодильників, м'ясо, після різання худоби солили. А щоб позбавити його надлишку солі, його варили. От і те, що залишалось, було такою собі "солянкою". Те саме стосується риби й грибів. Польська назва бульйону "росул" (Rosół) має теж походження саме від назви процесу позбавляння м'яса зайвої солі. На жаль, на відміну від європейської та азіатської кухні, немає авторитетних друкованих енциклопедичних джерел про українську, білоруську чи російську кухню. А з огляду на кількість брехні на офіційному рівні всюди, в радянські часи, навіть якщо щось і було надруковане в ті часи, ту писанину і так не можна вважати за вірогідну. Навіть роботи пана Похльобкіна, в яких, попри критику комуністичних часів за негативний вплив на кулінарію та відносну прогресивність, з огляду на комуністичні сірі будні, в рецептах та текстах надто сильно відчувається наліт радянських їдалень. Повертаючись до процесу приготування солянки, в деяких рецептах зустрічається використання тих чи інших субпродуктів. Я вважаю, при такій різноманітності копченостей та інтенсивного смаку квашених огірків й томатної пасти, а потім і додатків, вони просто зайві. В російському розсольнику, вони, у вигляді нирок, може і доречні, але не в солянці. Хоч робіть, як вважаєте за потрібне. Перед приготуванням бульйону для м'ясної солянки, м'ясо попередньо обсмажується. Це потрібно для того, щоб надати бульйону, а потім і солянці, приємного аромату смаженого м'яса. Можна використовувати й інші види м'яса. Але чим різноманітніший буде їх набір, тим смачніше. Замість шинки можна використати улюблені ковбаски. Не раджу оливки класти безпосередньо в каструлю з м'ясною солянкою. При варінні смак їх стає гіршим. Краще викладати їх безпосередньо у тарілку. Щодо солоностей, то огірки обов'язково повинні бути квашені, не мариновані. Й повинні бути достатньо кислими. Якщо вони виявляться надто кислими, залежить від пори року, в якій будете варити солянку (чим квашені огірки довше зберігаються, тим більше ферментують, відповідно тим вони кисліші), можна додати до супу трохи цукру і це виправить смак.