Рис по-мексиканськи - це доволі відома страва. Це спосіб як готують мексиканці рис дома. А ресторанні версії містять в собі часом й кукурудзу, шматочки перчика чілі чи солодкого перцю, тощо. Це базовий рецепт такого рису, який вперше я спробувала в гостях у мексиканських друзів. Хав'єр, так має на ім'я мексиканський товариш, швиденько на кухні його сам приготував в якості гарніру до курки в пікантному соусі. Тоді мене здивувало, що приготування рису починається з подрібнення у стаціонарному блендері помідорів з цибулею та часником. Блендер на мексиканській кухні використовується мало не щодня, а часом кілька разів на день. Далі все пішло дуже швидко, обсмажився рис, залився ароматною рідиною й дійшов на повільному вогні до готовності. Рис Хав'єра був таким смачним, що можна було його їсти й без основної страви. Техніка приготування рису по-мексиканськи - це щось середнє між технікою приготування плову та технікою приготування іспанської паельї. Спочатку рис смажиться, а потім доходить до готовності у відносному спокої, під кришкою на малесенькому вогні. Якщо хочете додати додаткові інгредієнти до рису по-мексиканськи, такі як кукурудза, перець чілі чи солодкий перець, їх потрібно додати при обсмажуванні рису. Рис перед приготуванням не мити, як і для італійського різотто, оскільки він не просмажиться як слід. Якщо вже дуже хочеться помити, тоді це потрібно робити день наперед, щоб рис встиг висохнути. При бажанні, перед споживанням, можна скропити рис по-мексиканськи соком половини лайма, це зробить смак рису більш виразним і надасть страві доречну кислинку.
Смажений рис, в тій чи іншій версії, присутній практично в кожній азіатській кухні. В основному, використовуються залишки рису того, що є в холодильнику або коморі, як би страва із залишків. Це основна, досить скромна версія, китайського смаженого рису. По суті, до такого рису, на початку приготування, можна додати шматочки будь-якого м'яса, роблячи страву ситнішою, розширити асортимент овочів, також додати подрібнену зелену цибулю та / або кінзу. Головне пам'ятати, що м'ясо повинно бути з тих частин туші, які вимагають лише швидкої теплової обробки (вирізка, куряча грудка і т.д.) і те ж саме стосується овочів. Адже рис готується в воці і всі процеси відбуваються швидко. Відмінно, в такій страві, також проявляють себе морепродукти, які також дуже добре вписуються в загальну концепцію страви. Я готувала смажений рис як гарнір до свинини чар сіу і моєю метою було не ускладнювати страву, щоб все-таки, свинина була головною на столі. Ви ж не бійтеся експериментувати з доповненнями використовуючи як основу цей рецепт! І ще одне, рис для такої страви треба зварити напередодні або принаймні 8 годин раніше і поставити в холодильник. Тоді він буде розсипатися й не збиватися в грудку при смаженні.
Хоч курка з рисом по-хайнанськи й містить в назві спогад про китайську провінцію Хайнань, насправді це сінгапурська національна страва, яка нагадує автентично хайнаньську страву, курку венчанг, що дещо простіша ніж курка з рисом по-хайнаньськи. А в Сінгапурі ця страв настільки популярна й значуща, що її подають на прийомах державної ваги, на міжнародних виставках де представлений Сінгапур, а сінгапурські авіалінії Singapore Airlines навіть подають її під час своїх рейсів. Для мене взагалі Сінгапур - це як азіатські Сполучені Штати в мініатюрі. Це динамічна та разюча країна іммігрантів, в більшості своїй вихідців з Азії. Країна де змішалось безліч культур, кухня якої нагадує строкате попурі з сумішшю китайської, малайзійської, індонезійської, тайської, індійської й навіть японської кухні. І вона, як і американська кухня, просто не може бути не смачною, адже там поєдналось все найсмачніше зі стількох культур! І ця змінена версія курки венчанг, курка та рис по-хайнаньски, національної страви Сінгапуру, - ідеальний приклад смачної сінгапурської кухні. В Сінгапурі навіть є мережі закладів харчування, що спеціалізуються виключно на курці та рисі по-хайнаньськи, не кажучи про численні вуличні пункти продажу цієї дуже смачної комплексної страви, яку ще й так просто готувати. Це одна з найпростіших та найвражаючих страв азіатської кухні, яку дуже легко відтворити дома, зберігаючи автентичність смаку. Скажу навіть більше, дома вона смачніша:-). Тому, щиросердечно рекомендую, навіть якщо до цього, азіатська кухня була для Вас загадкою. Для приготування цієї страви я використала домашню курку-бройлер. Це ідеальна птиця для такого приготування і її рекомендую. Лиш вибирайте таку, щоб мала товсту жовтувату шкірку й достатньо жирку при задку, це ознаки того, що птицю вирощували повільно, традиційним методом, без пришвидчувачів у вигляді гормонів. Але якщо таку птицю важко у Вас знайти, тоді таким чином можна приготувати звичайну домашню курку. Це один з небагатьох рецептів, де ці худорляві, але дуже ароматні курки-спринтери, бо за їх спосіб життя і міцні м'язи їх інакше не назвеш, у виграші. Поки гаряче, їх м'ясо теж дуже смачне і навіть ніжне. Лиш магазинних бройлерів використовувати не рекомендую. Смаку в них мінімум, сама курка і бульйон будуть ніякими. Зате гормонів та антибіотиків там чимало. Кількість води, що необхідна для бульйону, вказана лиш приблизна. Точна кількість залежить від розмірів птиці. Потрібно щоб вода була до верху каструлі. Й опускати курку слід в киплячу воду. Оскільки нам необхідна смачна птиця. Загальне правило таке: якщо потрібен найнаваристіший бульйон, м'ясо починаєте готувати в холодній воді, а якщо потрібне смачне м'ясо, то опускаєте його в гарячу воду. А вже коли дійшла вода до повторного кипіння, вогонь потрібно зменшити до мінімуму, щоб не було активного кипіння, а лиш легке побулькування. М'ясо буде ніжним й бульйон прозорим. Й шумовини знімати не обов'язково. Колись прочитала в одній книзі, не можу пригадати в якій, напевно то був спогад американського кулінара про гастрономічну практику на Півдні Франції, в ресторані, де заправляла жіночка, як категорично не дозволяла знімати шумовину з бульйону, бо буде менше смаку, а в процесі варіння вона і так відійде на боки каструлі. Як спробувала й собі не перейматись шумовинами, так тепер тільки так і роблю. Й бульйон прозорий і дуже наваристий. Можна потім готовий бульйон крізь мілке сито процідити й всі шумовини в ньому залишаться. А так насправді, лиш на Заході переймаються прозорими бульйонами (Так, Україну я відношу до Заходу, ми ж розташовані в Європі). В Азії - мутні бульйони, де відбулось поєднання води та жирних частинок - це знак якості. Одразу згадуються корейські бульйони на кістках, що аж білуваті від довгого інтенсивного кипіння. Я довго не могла зрозуміти що воно таке, на смак наваристий дуже смачний бульйон, а на вигляд як густе молоко з водою. Аж коли почитала більше на цю тему дома, заглибившись вивчення цієї цікавої кухні, зрозуміла що до чого. Пишу це до того, що все у житті відносне. Для когось мутний бульйон - це кінець кулінарної кар'єри, а для когось ознака того, що буде дуже смачно:-) й не варто перейматись дурницями. Головне робити все з любов'ю. Далі все доволі просто в приготуванні. Коли курка готова, на основі бульйону готується рис і напевно зайве писати, що він дуже смачний. Якщо у Вашій сім'ї дуже люблять рис, можна одразу готувати більшу порцію, оскільки все "зметуть"! Потім, вся страва подається комплексно. Куряче м'ясо вмочується в традиційні соуси, все закушується рисом й запивається ароматним бульйоном. Огірок тут слугує для очищення смакових рецепторів, як свіжий подув вітру. Щось на зразок ефірного японського маринованого імбиру, який подається до суші з цією ж ціллю. До речі, про соуси. Імбирний соус - це найтрадиційніший соус до цієї страви. Його слід обов'язково готувати, якщо хочеться відчути автентичний смак страви. Пікантний соус теж доволі традиційний і часто, в тій чи іншій версії, його подають також. Я за основу його приготування взяла гострий соус Сірача (Siracha), але його можна готувати на основі будь-якого гострого соусу. Якщо робили влітку азіатський гострий соус за моїм рецептом, то можна використати його. Мої запаси вже давно вичерпані. З початком холодів, мій чоловік швиденько спорожнив пляшечки. Зате знаю, що на наступний раз кількість його я збільшу в разів 4. Й останній соус, інгредієнтів для якого навіть не вказано в таблиці, зовсім альтернативний, але він смакує моїм рідним. Це просто соєвий соус змішаний в рівних частинах з лимонним соком. Соус для дітей, адже імбирний і пікантний соус мої діти ще не сприймають. Все не дочекаються, коли старша донька почне любити гострі страви. З нашим способом життя - це питання часу!:-)
В корейській кухні, після японського панування на корейських землях, у багатьох страва відчувається японський вплив. В Кореї є свій вид суші, більш яскравий й з більшою кількістю інгредієнтів в ролах, а ще є такий смачний суші-салат, який готується на основі рису приготовленого та приправленого як для суші. Рецепт цього корейського суші-салату адаптовано з книги про корейську кухню "Our Korean Kitchen" авторства Jordan Bourke & Rejina Pyo. Цей суші-салат просто знахідка для всіх любителів суші, які як і я, не люблять їх крутити. Я хоч дуже люблю суші, але не люблю крутити суші так само, як не люблю прикрашати торти. І те і інше суперечить моєму темпераменту. А такий салат це не менш смачно, теж дуже красиво, особливо якщо не поспішати і все викласти чергуючи кольори інгредієнтів. А ще, це по корейському пікантно! В основі соусу для салату є корейська гостра паста чілі Кочуджан яка відноситься до продуктів повільної ферментації, як і соєва паста місо яка входить у склад цієї гострої пасти чілі. Пасту Кочуджан можна купити і в наших інтернет-магазинах, що дуже тішить. Адже приїхавши з Південної Кореї 6 років тому, її у нас я не змогла знайти й після того як закінчилась та паста Кочуджан, щоя привезла із собою, залишились лиш спогади. Тепер я знову з великим задоволенням готую аутентичні корейські страви дома і на сайті їх також буде більше. Ця паста чілі має дуже характерний посмак і її неможливо замінити, зберігаючи смак страви. Якщо закрити очі на унікальну смакову гамму, можна додати до заправки, замість неї, таку ж кількість густого соусу чілі. Але якщо хочете пізнати корейську кухню (яка не має нічого спільного з "корейською" морквою та хе з риби псевдокорейське, яке готують у нас), варто придбати її. Цю гостру пасту чілі можна додавати до овочевих та м'ясних рагу, вона крім пікантності додасть і глибокий смак та аромат, можна її додавати у супи, використати для приготування кімчі (паста прискорить ферментацію кімчі), а ще використати для приготування салатних заправок, подібних до заправки в цьому рецепті суші-салату. Дуже важливо, щоб перед збиранням салату для подачі все було добре охолодженим і рис для суші, овочі, інгредієнти для заправки і риба. Ніхто не любить теплі суші, такий суші-салат теж буде жахливим, якщо скажімо, рис під рибою буде теплим.
ПРО САЛАТ З РИСУ З КУРКОЮ ТА ОВОЧАМИ Зазвичай, я не надто радію коли залишаються рештки їжі після вечері. Викинути звісно ж рука не підіймається, а їсти те саме знову теж не дуже хочеться. Тому, коли щось залишається, завжди намагаюсь створити щось геть нове використовуючи ті інгредієнти. Це ідеальна страва, щоб використати залишки печеної курки й можливо навіть вчорашнього рису. Ситний, безмайонезний салат з рису, помідорок черрі, печеної курки та зернят під кисло-солодкою заправкою з соєвим соусом. Просто, смачно і практично! Такий салат, поданий теплим або холодним, стане цікавим продовженням вечері чи обіду попереднього дня. Прості складові, ще простіше приготування і сім’я сита. Це саме про цей салат з рису з куркою та овочами. А якщо є охота експериментувати, його можна збагатити ще багато чим, використовуючи те, що залежалось. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З РИСУ З КУРКОЮ Для цього салату рис я готувала свіжий, хоч приготовлений попереднього дня теж відмінно підійде. І використала я нешліфований рис, корисний, але такий який мені смакує як «сіно». Так от, такі салати, це ідеальний спосіб зробити так, щоб корисні крупи були ще й смачними. І вдалось! Завдяки соковитим помідорам та багатій смаком заправці, рис органічно влився у загальний смаковий ансамбль. Якщо немає у Вас попередньо приготованої курки, можна просто порізати куряче філе шматочками й посмажити. А якщо є бажання зробити цей рисовий салат багатшим, можна додати до нього кубики підрум’яненої шинки, порізаний скибочками огірок чи солодкий перець, якщо любите. Набір зернят чи зелені також може бути будь-яким. Тож готуйте, експериментуйте і смакуйте! ПРИГОТУВАННЯ РИСУ З КУРКОЮ ТА ОВОЧАМИ:
В Кореї, рис – це основа кухні. Напевно як картопля в Україні. Й готують та їдять його там кожного дня. І хоч у нас дуже чітко існує поділ на сорти рису, в Кореї ж, найчастіше, якщо мова про рис, то це круглозернистий, дещо клейкий рис, точно такий як використовується для суші. І використовують його до усього. Й до корейських суші також. Тільки на відміну від японського рису для суші, його не приправляють оцтом. Але майже завжди посипають приправою з хрустких водоростей з кунжутом. В Кореї таку приправу можна купити готовою, але можна зробити її і дома. Я покажу як. Часто, до деяких страв, на тарілку з таким простим рисом кладуть просте смажене яйце. Яке господиня вправними рухами рук, вміло керуючи тонкими паличками, дробить і змішує з іншими інгредієнтами. Корейський рис завжди подають до супів, але ніколи не кладуть в тарілку з супом, лиш поруч. І їдять вони його набираючи ложку того і ложку того. Щодо приправи, то готувати її просто. Потрібно лиш мати кунжут, водорості норі, точно такі як для загортання суші, сіль та кунжутову олію. Морока лиш з єдиним, тонко нарізати водорості смужками. Але ножиці та хороший фільм допоможуть зробити це заняття приємним.
Це найкращий спосіб приготування розсипчастого рису який я знаю. Цей метод ще жодного разу мене не підвів. Ви можете змінювати кількість рису відповідно до ваших потреб. Легко можна зменшувати або подвоювати кількість. Просто дотримуйтесь пропорції води і рису. Можете також змінювати склад спецій на свій розсуд. Спеції представлені в рецепті особливо добре підходять для азіатських страв.
Простий та смачний спосіб готувати курячі гомілки разом з ароматним та розсипчастим рисом. Це ідеальна страва для робочих буднів, адже активного часу на приготування витрачається мало, основна страва і гарнір разом доходять до готовності, поки Ви займаєтесь своїми стравами. Простий овочевий салат - це все що потрібно для комплексної сімейної вечері. Сама страва має дещо мексиканський характер, а саме суміш спецій якою натираються гомілки і яка додається до рису й надає основний смаковий тон. Й техніка приготування рису теж запозичена звідти ж. Кінза та сік лайму підкреслюють цю географічну особливість і дарують курці з рисом свіжість смаку. Якщо не любите гострого або не бажаєте цим разом готувати гостру страву, перець чілі можна не додавати. Загалом, в оригіналі, курячі гомілки з рисом виходять злегка пікантними, по моїй шкалі сприйняття пікантності страв. Замість гомілок можна взяти курячі стегенця й навіть грудки, хоч останні виходять найменш ароматними. М'ясо на кістці з частин туші які були більш робочі аніж курячі грудки, завжди більш ароматні.
Суші-вежі - це ще одна американська вигадка, такий собі маленький суші-кейк, про який вже раніше писала. Знахідка для усіх, хто як і я, не любить крутити суші, але любить їх їсти. І це настільки смачно, що мій чоловік, який суші не надто полюбляє, але оскільки я і наша старша донька обожнюємо їх, змушений з ними "миритись", сказав, що у такому вигляді він суші може їсти хоч кожен день. От і вигадали ми свій компроміс. Ідея страви американська, а ідея наповнення, цих суші-веж з тунцем, моя. Суші пуристам, що признають лише суші в традиційному вигляді, напишу, що якщо один з найпопулярніших видів суші у світі - це каліфорнійські роли, теж не зовсім японська вигадка, то усіляку суші-кейки та суші-вежі, суші-канапки й навіть суші-бургери - теж мають право на існування й заслужено мають велику кількість шанувальників. Готуючи суші-вежі, як і будь-що пов'язане з суші, слід пам'ятати, що усі інгредієнти повинні бути охолодженими. Адже нема нічого гіршого ніж тепла сира риба чи сира риба, нехай і холодна, на теплому рисі. Тобто заздалегідь плануйте приготування суші-веж та все добряче охолоджуйте. Якщо немає кулінарних кілець для формування веж, то за допомогою великої чашки чи невеликої глибокої тарілки можна зробити пляцок з рису, накладаючи клейкий рис до застеленого харчовою плівкою посуду й добре його талуючи, далі просто перевернути пляцок на сервірувальну тарілку. Коли є такий пляцок з рису, далі не складно акуратно викласти решту інгредієнтів зверху. Або можна використати пусту консервну банку без кришки та дна. Замість тунця можна використати будь-яку іншу морську рибу відмінної якості або ж взяти рибу з родини лососевих. Гострий соус теж можна використати будь-який. А можна замість нього додати 1 ст.л. васабі і ще 1 ст.л. соєвого соусу, щоб соус не був надто густий. До суші-веж варто подати соєвий соус. Але не лити на них одразу, а подати поруч з ними. Щоб суші вежі не розвалились ще до подачі від надміру вологи. Їсти такі суші можна паличками, а якщо не достатньо вправи то можна вилкою та ножем. Це ф'южн страва і їсти її можна як завгодно, аби смачно було!
Без перебільшення, цю страву я могла б їсти хоч щодня, особливо в холодну пору року. Це ситно, по-справжньому смачно і яскраво. Хрустка, дещо пікантна та ароматна свинина з імбиром та часником, клейкий рис, подібний до того, що для суші, лиш смачніший і освіжаючий огірок, все посипане хрустким кунжутом та яскравою зеленою цибулею. Останній можна сміливо замінити хорошим кімчі. Ця страва – це такий собі ф’южн тайської, корейської та китайської кухні, можна сказати паназійська миска смакоти. Ідеально для тих, хто розпочинає свою пригоду з азійською кухнею з наміром полюбити. Й готувати просто, не потрібно мати великої кількості соусів чи спеціального приладдя. Отже, рекомендую. Зверніть увагу, для цієї страви свинина спочатку рум’яниться окремо, лиш тоді додається решта інгредієнтів. Власне щоб вона встигла підрум’янитись, оскільки цибуля, часник та імбир будуть цьому перешкоджати. Сам часник може згоріти швидше, аніж м’ясо стане апетитно рум’яним та хрустким. А коли вже воно дійде до потрібної кондиції, тоді можна додавати все решта й навіть соус не надто пом’якшить приємний хрускіт. Власне в Тайській та В’єтнамській кухні є різні страви з хрусткого меленого або ж подрібненого м’яса. Рис готується на зразок такого, який найчастіше споживають в Кореї. Після двох захопливих подорожей до Південної Кореї, я палко полюбила саме такий рис. І що цікаве для себе відкрила, що те, що у нас називається рисом для суші, там це просто рис і такий рис там найчастіше готують й використовують його геть для всього й для «корейських суші» гімбапів, так і в якості найуніверсальнішого гарніру для страв. Спробуйте, впевнена, Вам сподобається. Щодо салату, то там все просто. Замість нього, як писала вище, поза сезоном, страву можна подавати з домашнім кімчі. Рецепт найкращого кімчі Ви знайдете в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Там також є рецепт кімчі з редьки дайкон, що теж неабияк пасує до страви.
ПРО РИС З КРЕВЕТКАМИ Я неодноразово писала як я люблю такі страви, коли одразу є й основна «скрипка» і гарнір. Коли не потрібно готувати все окремо і ще виходить смачно і навіть вишукано. Цей рис з креветками саме такий! Що робить страву ну просто чудовим варіантом романтичної вечері. Бо швидко, комплексно і таки вишукано. А ще, не надто екзотично, що, як зрозуміла за 12 років роботи кулінарного сайту Picante Cooking, в Україні теж важливо. Хоча, я не зраджую себе повністю і час від часу ознайомлюю Вас з якимись геть екзотичними стравами, які обожнюю, але дозую публічний вираз цього мого захоплення:-). І ось рис з креветками, де креветки є найбільш екзотичним інгредієнтом:-), ну може ще лайм, але його сміливо можна замінити лимоном. Далі все, що знаєте, що робить страву смачною і домашньою: цибуля, часник, шинка і зелений горошок. В зимову пору заморожений, але може бути й консервований (в такому випадку не забудьте зберегти бляшанку і віддати її на виготовлення окопних свічок для наших неймовірних захисників). І можна було б її зробити екзотичнішою, додавши імбир, присмачивши усе темним соєвим соусом і трішки рибним, але і без них теж смачно. Але якщо раптом хтось як і я, шаленіє від тих азійських смаків (тут страва вийшла скоріш карибською:-) то тут Вам моя підказка як розпочати експерименти:-). Як би Ви не готували цю страву, не втрачайте натхнення! Й смачного Вам! Бо вона таки чудова! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ РИСУ З КРЕВЕТКАМИ Як для будь-якого смаженого рису, бажано приготувати рис завчасно. А ще краще і практичніше, приготувати багато рису на гарнір попереднього вечора і що залишиться, використати тут. Такий рис не ламається під час смаження, гарно розсипається і відмінно смакує. Тож запам’ятайте це правило обсмаженого рису – основу готуєте завчасно. Якщо є бажання, замість шинки у цій страві можна використати якусь пряну ковбасу. А ще, такий рис буде смачний і з мідіями замість креветок. І ще одне, якщо креветки були заморожені, важливо їх повністю розморозити перед додаванням до страви і посолити. Попередньо їх обсмажувати не потрібно. Вони приготуються разом з рисом. Як тільки креветки змінять колір, вони готові. Найчастіша причина сухих та тугих креветок, - це надто тривала термічна обробка. Не потрібно випарювати з них 7 життів. ПРИГОТУВАННЯ РИСУ З КРЕВЕТКАМИ І ЗЕЛЕНИМ ГОРОШКОМ
Після спагетті з печеними помідорками черрі та печеними овочами, час і на плов. І скажу Вам, пекти овочі - це мій найулюбленіший спосіб їх приготування! Цей плов неймовірний, в його смаку змішались як соки запечених овочів, так і аромати пряних спецій. А як додатковий бонус, все дуже просто в приготуванні, все готується в одному посуді, а час активного приготування зводиться до нарізання овочів і все. Звісно, це не один з класичних пловів, але однозначно один з найсмачніших й консистенція у нього виходить дуже правильна. Крім того, такий плов - це справжній фітнес-рецепт, мало калорій і дуже корисно. А якщо хтось не любить спецій, можна зменшити їх кількість чи змодифікувати, хоч повірте, з ними набагато яскравіше! При бажанні, можна замінити звичайний рис нешліфованим, щоб було аж надто корисно:-). Але рис перед цим варто проварити 5-6 хвилин у киплячій воді й лиш тоді додавати до печених овочів, адже готується він суттєво довше ніж звичайний рис. А якщо хочеться дещо багатшого смаку, то оливкову олію можна замінити вершковим маслом. Буде ну дуже смачно, хоч і менш дієтично, не пісно, але як варіант, теж добре. Й щодо овочів, можна їх пропорції змінювати, просто слідкуйте щоб загальна їх кількість була більш менш однакова. І тут все доволі просто, вага овочів не вказана, бо якщо якийсь з них більший чи менший, значення для цього рецепта немає. Тож не переймайтесь й готуйте із задоволенням. Замість запропонованих в рецепті спецій, можна взяти 5 ч.л. стандартної суміші спецій для плову. Може хтось готував плов з бараниною за рецептом з сайту й в когось залишилось трохи змішаних спецій. Але в принципі, кількість та їх різноманіття можна змінювати до смаку. Аби Вам було смачно!
ПРО СУШІ-САЛАТ З МАЛОСОЛЬНОЮ РИБОЮ Суші салат – це можна сказати розкішніша версія «суші» на компанію, за ціну одного сету ролів. І крутити нічого не треба й на столі страва навіть смачніша за класичні роли. Цей ситний і незвичайний салат з ситного рису, малосольної риби, хрустких огірків та салату, ароматної зеленої цибулі й геть незвичайного соусу, не залишить Вас байдужим і точно здивує Ваших близьких та гостей. Окрім того, - це ще дуже хороша платформа для експериментів. Адже покласти у нього можна геть усе що у рол. І буде смачно. Тож нехай натхнення не покидає Вас, а страви тішать смаком та незвичністю! Добре час від часу відкривати нові смаки, нові барви, нові відтінки давно знайомих явищ. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-САЛАТУ Приготування суші-салату по-дитячому просте. А якщо завчасно приготуєте рис для суші, тоді саме приготування буде вкрай швидким. Що завжди доречно. Не лише на свята чи під час війни, наших нових реалій. Соус все ж варто приготувати перед самою подачею. А от нарізати овочі теж можна завчасно. Щодо малосольної риби, то насправді вона може бути будь-якою, навіть скумбрія буде там цікавою, не лише лосось. А ще, для любителів сирої риби, вона може бути сирою, а не малосольною. Я особисто такі салати дуже люблю. Й щодо соусу, то його не обов’язково робити пікантним, тобто гострий соус можна не використовувати, а от свіжий імбир, для легкої нотки свіжості та пікантності я все ж би залишила. Та й корисно це дуже. Як і написала в переліку інгредієнтів, вершковий сир можна замінити майонезом. Так простіше, але вершковий сир надає свою особливу нотку смаку, саме таку, яку ми любимо в різних каліфорнійських ролах з вершковим сиром. І цей сир не обов'язково це має бути магазинний сир, вдома за меншу ціну можна приготувати не менш смачний вершковий сир. Рецепт в моїй першій кулінарній книзі "Знаю, що споживаю". Там також знайдете кілька видів майонезу, якщо його теж надумаєте готувати самостійно. Тож експериментуйте, смакуйте і насолоджуйтесь! ПРО ПРИГОТУВАННЯ СУШІ-САЛАТУ
Щоразу, коли приїжджаємо з візитом до батьків, нашого з чоловіком дуже близького іспанського друга, його мама завжди в перший день готує щось надзвичайно смачне, не раз й паелью. Ми всі її з передчуттям очікуємо. Рецепт паельї її, іспанської мами, і принципи приготування теж. Я називаю її мамою, - тому, що ця, дуже дорога мені жінка, не дозволяє називати її інакше:-) Справжня іспанська паелья готується на вогні, зі свіжими морепродуктами відмінної якості. На жаль, в умовах нашого міста, такі продукти дістати практично неможливо. Тож я використовувала заморожені і попередньо їх бланшувала. Головні інгредієнти для приготування іспанської паельї все-таки були. Це гарний настрій, чудова компанія і очікування дива:-) Якщо немає можливості приготування паельї на відкритому вогні, тоді робіть це на газовій плиті. Можна на електричній, але це вже зовсім не те ... Й кілька слів про рис. Для справжньої паельї використовується круглозернистий вид рису, під назвою «бомба». Він менш крохмалистий, ніж інші види рису, більш розсипчастий, але добре зберігає текстуру «аль-денте» («на зубок»). У нас такого рису не знайдете днем з вогнем. Але якщо взяти хорошої якості рис арборіо і добре його промити, у Вас буде схожий результат. Я ще трохи додаю копченої іспанської паприки. Вона має дивовижний аромат. Але її дістати важко. Можна замінити звичайною паприкою, але це буде не зовсім те саме. Використовувати паприку чи ні, вирішувати Вам!
Зізнаюсь, я не люблю класичної версії тушкованого фаршированого перцю в стилі голубців. Моя мама часто готувала цю страву й мабуть, я переїла її у дитинстві. Та й перець до найулюбленіших овочів у мене не належить. Але у сезон і я спокушаюсь приготувати щось з нього і вигадую страви геть протилежні до тих, які знайомі усім. Але на створення цього рецепту мене надихнула дружина брата мого чоловіка, Іза. Вона пригощала нас подібним перцем у себе вдома. Попри те, що перцю солодкого не завжди мені хочеться, в гостях я завжди пробую геть усе, в пошуках нових смаків :-). Винятком напевно будуть лиш страви з гарбуза (нагадую, рецептів з нього на сайті нема і навряд чи колись будуть). Тож як спробувала цей перець, так і зачарувалась ним. Цікава начинка і навіть дещо хрусткий перець, котрий не розлазиться на всі боки. І той сир, що тягнеться! Тож я попитала її і коли з Польщі повернулись додому, приготувала подібну страву вдома. Вийшло дуже смачно, цікаво, а при цьому ще й дуже просто. А якщо є охота , страву можна зробити й вегетаріанською. Читайте як це зробити в продовженні передмови до рецепта,.Передусім, якщо у Вас є залишки печеної чи вареної курки (наприклад з бульйону чи якоїсь печені), тоді зовсім не треба грудки варити. Варто використати те, що маєте. Потрібно приблизно 300 грамів м’яса. А рис вже відварити на воді. Буде теж смачно. Якщо захочете зробити страву вегетаріанською, тоді курку можна замінити печерицями. Але їх варто порізати пластинками й потушкувати з цибулиною на олії, перед змішуванням рисом та сиром. При бажанні, рис та курку або гриби можна приготувати завчасно, коли є час. І увечері, зібрати усе разом і запекти. Так буде ще й дуже швидко, що робить цей фарширований перець ідеальною стравою для робочих буднів. Щодо сиру, то він хоч і може бути іншим, таким як класичний голландський чи швейцарський, то все ж, напівтверда моцарелла найкраще підходить для такого приготування. І щодо перцю. При всій повазі до найпопулярнішого українського сорту перцю Білозірка, це найменш цікавий в гастрономічному плані перець. І тут краще використати товстостінні сорти перцю, аби ті стінки таки тримали начинку і не розлазились. Й дарували візуальне та смакове задоволення.
Ну от нарешті і у нас можна купити відомий ферганський червоний рис девзіра. Якщо можна так сказати, це "Бентлі" серед видів рису. Тим більше, серед "спеціалізованих" видів рису для плову. Він і дійсно чудово себе проявляє в плові, має характерний виражений глибокий присмак й добре тримає форму, і навіть дуже добре. З ним плов потрібно варити довше ніж зі звичайного рису для плову який можна купити майже всюди. Води для нього також потрібно більше. Та й кришкою я плов з цього рису не накриваю, на відмінно від свого улюбленого, але трохи простішого плову. Якщо рису девзіра у вашому місці проживання нема, тоді краще скористатись іншим рецептом плову, наприклад опублікованим раніше, тільки додавши родзинки, адже цей рецепт написаний під рис девзіра, який вимагає іншої обробки ніж звичайний. В цей плов я додала родзинки, декілька їх видів ( У нас на ринку є симпатичний юнак кавказького походження зі ще симпатичнішим вибором сухофруктів та горіхів. Я просто не можу стриматись і купити один вид чогось, розвернутись і піти. Багатий асортимент просто змушує експериментувати!) Признаюсь, я не дуже люблю поєднання сухофруктів з крупами та рисом. Навіть обґрунтування для цієї неприязні не маю. Просто не до вподоби мені. Але цього разу захотілось освіжити якось смак баранини. І скажу Вам, я в захоплені!! (Але солодких страв з рису з сухофруктами і так ніколи не буде на сайті). А до плову з баранини дуже пасує! До плову з курятини чи яловичини, якими можна замінити баранину, теж буде пасувати. Можна частину родзинок замінити курагою. Мій чоловік, якого я з часом навчила любити плов, також був у захваті!
Про запіканку з квашеної капусти, рису та м'яса Ця запіканка для мене відкриття в угорській кухні. Зізнаюсь, я доволі байдужа до перкельтів, гуляшів та бограчів, а от ця запіканка з кислинкою, це любов з першої проби. Це казково смачно й дуже ситно. А ще, її виходить дуже багато і запіканка відмінно заморожується. А після розморожування та повторного розігрівання, на відміну від картопляних запіканок, ця запіканка з квашеної капусти, м'яса та рису, не менш смачна аніж в день приготування. І на жаль, не можу написати багато про неї, оскільки не змогла знайти жодного опису цієї чудової страви на зрозумілій мені мові. Одного разу я побачила рецепт запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса в польському кулінарному журналі, до інтерв'ю з відомою угорською кулінаркою, але опису самої страви не було. А потім рецепт запіканки знайшла й у дуже хорошій книзі угорської кухні на англійській, але теж без опису цієї страви. Саме з цієї книги я й адаптувала рецепт угорської запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса. Книга називається "Culinaria Hungary. A Celebration of Food and Tradition" by Anikó Gergely. Ця книга - це найкращий посібник угорської кухні з тих, що мені траплялись. А сама запіканка з квашеної капусти рису та м'яса неймовірна! Про ковбасу з паприкою В рецепті запіканки використовується ковбаса з паприкою. В оригіналі вона має бути угорською. Можна використати пікантну або лагідну. А взагалі, її можна замінити будь якою ковбасою, чи то іспанською чорізо з великою кількістю паприки чи навіть українською копченою ковбасою. Так чи інакше буде дуже смачно! Про заморожування страви Хоч для початку біля цієї запіканки потрібно напрацюватись трохи, оскільки приготування розпочинається з обсмажування та тушкування інгредієнтів по черзі, потім у вас виходить величезна ситна страва, яку можна вдало заморожувати після вистигання. Й вона настільки смачна після розігрівання, що можна сміливо її готувати з запасом і в робочі будні просто діставати з морозильної камери й розігрівати. Про рис для запіканки Не обов'язково відварювати свіжий рис до запіканки. Якщо у вас залишився рис з вечері чи від іншої страви, можна сміливо використати його. Приготування запіканки з квашеної капусти, рису та м'яса
Хашве – це арабське слово, котре означає начинку і цей рис з локшиною та фаршем і є своєрідною начинкою без обгортки. Ну майже лінива долма або ж ще якісь завиванці. І скажу Вам, що це так смачно та ситно, кому б потрібна була та обгортка. Уся страва готується в одному посуді, спочатку на плиті, а потім доходить в духовці. Ніжний рис з тоненькими рум’яними нитками вермішелі, пряний фарш, солодкаві морква з цибулею та родзинками, котрі додають соковитості страві й хрусткі горіхи. Основна страва та гарнір разом. Безумовно, аби трапеза була повною, варто зробити ще простий овочевий салат або ж просто дістати квашенину. Турецька квашенина чи гурійська капуста будуть дуже доречними по смаку. Тож готуйте та відкривайте для себе різноманіття смаків світу. Тим паче, що у цій страві нема якихось екзотичних інгредієнтів, а набір спецій, при бажанні, можна й скоротити. Для приготування страви використовується тонка вермішель. Це може бути навіть італійські макарони, найтонші які знайдете. Вистачить їх поламати. Або ж можна використати готову дрібну супну локшину, тощо. Таке підрум’янювання надає виробу особливого смаку й гарного апетитного кольору. До речі, колись в ОАЕ, в супермаркеті, я бачила вже готову підрум’янену тонку локшину. В арабській кухні тонка вермішель (вона там так і називається) використовується навіть для десертів. Але вдома не важко її підрум’янити й отримати той самий смаковий ефект. Якщо не любите чи не використовуєте прянощі, можете без них. Звісно ж, результат буде дещо радянським, коли зі страви забирали душу (найважливіші акценти), а залишали простіші складові, але смачно та ситно буде. Щодо горішків, то це взагалі можуть бути абсолютно будь-які горіхи. Хоч фісташки підходять сюди найбільше. Це можуть також бути солені, чищені фісташки. Для цієї страви це не принципово.
Я полюбляю фаршировану птицю і не тільки, оскільки для неї потрібно мінімум приготувань і у Вас практично дві страви: соковите м'ясо та неймовірно ароматна та смачна, просочена м'ясними соками, начинка. Така печена фарширована курка виглядає ефектно і смакує відмінно. Спеції та сухофрукти надають страві приємних орієнтальних ноток. Рис, родзинки та курага загалом дуже добре підходять до курки. Курка фарширується начинкою вже готовою до вживання. В курці вона лиш добряче прогрівається та просочується м'ясними соками. При бажанні, до начинки можна додати грамів 50 улюблених горіхів чи зернят. Можна також урізноманітнити спеції, чи взагалі їх не використовувати, хоч без них смак як курки, так і начинки буде вбогим. Хоч є такі чоловіки (про жінок не чула), що виросли на маминих варениках, яких немає краще в світі і якщо щось, хоч трішки, десь пахне екзотикою, то навіть не показуй. Я б з таким не зжилась, оскільки це було б джерело постійного роздратування. Але якщо впізнаєте когось близького для кого готуєте, спеції можете упустити, оскільки вони надають екзотичний аромат, здавалось би простій страві. Курку для цієї страви краще перев'язати, тоді вона і гарну форму після запікання буде тримати й зашивати не потрібно, щоб начинка не вилетіла. В якості додатку ідеальним буде соковитий салат з капусти з яблуками.
Різотто з радіккіо - це зовсім звичайне різотто, одне з небагатьох, яке готують з використанням червоного вина. Цей рецепт різотто з радіккіо я відтворила зі смакових спогадів, того різотто, яке свого часу їла в Мілані. Мені це вдалося! І точно приготую таке різотто ще раз, а може бути і не раз! Перш ніж взятися за приготування різотто з радіккіо, раджу прочитати статтю: «Як правильно готувати різотто».
Про відмінності плову і шавлі Хоч шавля готується майже з тих самих інгредієнтів що й плов, шавля - це не плов, а скоріше м'ясна рисова каша. На відміну від плову, шавля страва щоденна й не надто вимоглива в приготуванні. Для шавлі можна використовувати простіший рис, шавля, як правило, менш пряна, до неї додають помідори, а ще, готують зі значно меншою кількістю усіляких "треба" та "не можна". Хоч це не означає, що має бути зовсім просто чи не смачно. Пропоную вам свою інтерпретацію смачної узбецької шавлі. Про рис для шавлі Як правило, для шавлі використовують найпростіший рис, але я вважаю навіть рисова каша заслуговує на те, щоб бути смачною та цікавою, а з рисової січки смачної страви не буде. Можна використати просто рис для плову, що часто можна зустріти на базарах, чи просто фасований крупнозернистий рис. Я ж свою шавлю готувала на розкішному рисі девзіра, що залишився в мене після приготування плову. Не люблю коли продукти дарма лежать та старіють на полицях, тому пустила його в діло. Але ви не мусите слідувати за моїм прикладом й можете використати більш демократичний рис, вибираючидля цієї рисової каші з м'ясом лиш той, що має гарні великі зерна. Кілька слів про пропорції А ще, за загальним правилом, для шавлі використовують удвічі більше рису, аніж м'яса, моркви, чи цибулі по вазі. Я не дотримуюсь цих пропорцій, оскільки я не хотіла б їсти жодну страву з таких пропорцій. Тому, як в плов, так і в шавлю я кладу більше м'яса, моркви, цибулі ніж рису. Оскільки в приготуванні своїх страв я передусім керуюсь смаком, а не забобонами чи думками "експертів". Про прянощі Дуже часто, навіть прянощів в шавлю не кладуть. Але я не уявляю собі східної страви зовсім без них, тому приправила її меленим коріандром та свіжозмеленим чорним перцем. Технічні нюанси приготування шавлі Щодо приготування, то у випадку шавлі все просто. Нема потреби все окремо обсмажувати, засмажка, так званий зірвак, значно простіше готується. Але я дещо ускладнила процес, оскільки частину цибулі обсмажила окремо до хрускоту, для того, щоб надати страві приємні солодко-горіхові нотки смаку. М'ясо також обсмажувала окремо, щоб воно гарно підрум'янилось та набрало чудового смаженого смаку. А потім, перед додаванням рису, м'ясо ще тушкується з овочами, щоб воно було дуже ніжним, на момент коли рис дійде до готовності. Якщо додати рис одразу після обсмажування м'яса, воно буде ще доволі жорстке в момент, коли рис вже буде готовим. Про консистенцію страви Через те, що у складі шавлі є помідори й дещо більше рідини, страва виходить більш в'язкою, кашоподібною, і так має бути. Це плов закладається шарами, кількість рідини в страві строго регламентована, й не дай Боже вам помішати плов після закладання рису. Й плов виходить розсипчастим. А з шавлею все простіше, її можна мішати, додати більше рідини, якщо вам це здається потрібним. І взагалі, якщо готували плов, а він вийшов збитим, можна швиденько додати трішки протертих помідорів, змішати зі стравою, прогріти все разом й сказати, що готували шавлю:-). І всі будуть із захопленням та цікавістю смакувати:-). приготування шавлі
Правильно приготовлена індичка завжди викликає захоплення і зворушення. Це завжди виграшний варіант якщо гостей буде багато, бо ні для кого не секрет, що , скажімо, качкою або навіть гускою багатьох не нагодуєш. Рецепт рисового фаршу наш родинний. Моя мама приготувала його вперше, я вже потім трішки змінила рецепт. І ми завжди індичку фаршируємо подібним чином. Це вже традиція, чи що ... Подібним чином можна фарширувати і гуску. До фаршу, іноді, я також люблю додавати подрібнений корінь селери. Перед приготуванням, уважно почитайте рецепт, уявіть собі весь процес, зберіть інгредієнти і тільки тоді розпочинайте.ВАЖЛИВО:1) Індичка, перед тим як потрапить в духовку, повинна бути вже кімнатної температури.2) Духовка, перед тим як в неї потрапить індичка, повинна бути добре розігріта.3) Не забувайте, що і птахові і м'ясу потрібен "відпочинок" після приготування. Перші 20 хвилин після виймання з духовки до індички з ножем і виделкою не підходити !!!
За океаном вже давно став популярним так званий суші торт, або суші-кейк. Хіт вечірок з дивовижним східним смаком. Єдине, японською стравою це не назвати. Японці напевно скриготять зубами, як знову американці, після каліфорнійських ролів, гноблять їх кулінарні традиції. Але смачно ж! Довго надихалася красивими фото з інтернету, як у Марти Стюарт і вирішила створити свій суші-кейк :-) Кілька слів про рис, основу суші: я завжди його варю додаючи шматочок водоростей Комбу. Вони продаються у відділах де і все інше для суші. Можна цей інгредієнт не використовувати, але він надає особливий приємний присмак рису.
ПРО ЛІНИВІ ГОЛУБЦІЛіниві голубці є однією з тих страв української кухні, які вміють дарувати особливий домашній затишок, простоту та щедрість водночас. Вони мають усе, за що ми любимо класичні голубці: м’ясо, рис, капусту та ніжний соус, але без зайвих клопотів з відварюванням листків та згортанням начинки в капусту. Саме тому «ліниві голубці» давно стали улюбленцями багатьох родин. Ця страва водночас проста й щедра на смак: соковиті ліниві голубці з м’ясом і рисом, тушковані у вершково-томатному соусі, виходять напрочуд ніжними, ароматними й дуже домашніми. А ще - універсальними. Вони доречні і для буденного обіду, і для великої родинної вечері, і для святкового столу, де завжди хочеться подати щось традиційне, але без зайвої метушні. А ще, їх можна зробити із запасом та заморозити на потім. Цей рецепт лінивих голубців саме той варіант, що ідеально балансує між автентичністю та сучасною зручністю. Вони не потребують багато часу, проте дарують максимальний результат і гарантоване задоволення кожному, хто спробує. Якщо шукали, як приготувати ліниві голубці так, щоб вони завжди виходили соковитими, Ви саме знайшли свій рецепт, що не залишить Вас байдужими.ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ ЛІНИВИХ ГОЛУБЦІВЯк зробити ліниві голубці соковитими, смачними та ароматними? Хоч ліниві голубці й називаються «лінивими» або ж «ледачими», певні тонкощі їх приготування суттєво впливають на результат. Перший секрет - це правильна структура фаршу. Важливо ретельно вимішати м’ясну масу до легкого відчуття «клейкості», так само як при приготуванні котлет. Саме це дає голубцям щільність і гарантує, що вони не розваляться під час формування чи тушкування. Другий нюанс - це капуста. Вона має бути тонко посічена та ледь пом’якшена сіллю. Тоді капустяні волокна рівномірно розподіляться по масі та не заважатимуть голубцям тримати форму. Або ж можна взагалі її змолоти у блендері, якщо забажаєте. Ще одна важлива деталь, завдяки якій ледачі голубці не розпадаються й гарно тримають форму при подальшому тушкуванні – це коротке запікання сформованих голубців перед тушкуванням. А ще, вони набувають сконцентрованого смаку й приємного аромату підрум’яненого м’яса, чого неможливо досягнути просто тушкуючи їх. Не менш важливим є і соус. У цьому рецепті він поєднує томатну кислинку з вершковою ніжністю, утворюючи густу, ароматну основу, яка огортає голубці й просочує їх соком. Завдяки додаванню борошняної основи соус не розшаровується, а тримає ідеальну структуру протягом усього тушкування. Якщо під час тушкування голубців соус надто швидко випаровуватиме та концентруватиметься, можна підливати потрішки води. Подібний соус до своїх голубців робила моя покійна свекруха Дануся. Рецепт цих голубців, які є істинно найкращими Ви також знайдене на кулінарному сайті Picante Cooking. Дотримуючись цих технічних нюансів, Ви щоразу отримуватимете ідеальні ліниві голубці в соусі: ніжні, соковиті, ароматні та абсолютно стабільні за формою. Це той рецепт, який легко стане Вашим домашнім фаворитом, і саме тим варіантом, який хочеться передавати далі.Після повного вистигання, ліниві голубці можна заморожувати. Розморожувати їх краще за все на полиці холодильника і лиш після повного розморожування розігрівати, добре їх прокип’ячуючи. ПРИГОТУВАННЯ ЛІНИВИХ ГОЛУБЦІВ. ПРОСТИЙ РЕЦЕПТ: