Таку юшку, як маєте бажання, можна приготувати за 10 хвилин. Потрібно лише паралельно виконувати декілька процесів: відварювання локшини, приготування швидкого бульйону, приготування яєць і бланшування креветок. А потім просто швиденько зібрати все разом. Гранульований бульйон хондаші, як і японську гречану локшину соба, які я використовую для приготування цієї юшки, можна купити в місцях, де продають все для суші. Це гранули для швидкого приготування місо супу. Я дуже люблю ці гранули, які дозволяють миттєво приготувати азіатську основу для супу. Гречана локшина соба дуже часто використовується в японській кухні. Вона, на відміну від пшеничної локшини, має яскравий смак і аромат, за що я її й люблю. Локшина соба дуже добре поєднується з морепродуктами, рибою та яловичиною. В Японії та Кореї (там вона має іншу назву) таку локшину часто подають холодною. Щоб отримати назву "Соба", ця локшина повинна містити мінімум 30% гречаного борошна.
Особлива подяка Мар'яні Грицай за натхення. Мар'яна прислала мені рецепт свого супу, а я надихнулась і створила свій рецепт. І я навіть не підозрювала, що суп з консервованим тунцем може бути таким смачним! Тепер він у мене один з найулюбленіших! Картопля, морква, два види цибулі та вершки надають ситність, а цедра лимону, каперси та зелень петрушки вносять яскравість смаку. Каперси можна й не використовувати, але з ними набагато смачніше. Тунець та каперси - це одне з найбільш вдалих смакових поєднань! Такий овочевий суп з тунцем готувати дуже просто. Спочатку варяться до готовності овочі, а потім, вже в кінці приготування, додаються вершки, тунець, каперси та цедра. Їх не потрібно надто довго варити. Потрібно лиш довести до кипіння і максимум хвилину поварити. Інакше смак буде тьмяним, й без того м'який, консервований тунець остаточно розвариться. Чорним меленим перцем взагалі краще за все вже в тарілці приправляти. Він тут дуже доречний і потрібно щоб його аромат та присмак були добре виражені.
Незвичайний рибний суп в азіатському стилі, що ідеально вписується в концепцію фітнес-харчування. Пікантний, наваристий, смачний, вітамінний та дуже ароматний, а ще він малокалорійний. Цей рибний суп з куркумою та помідорами остаточно ламає стереотип того, що здорова їжа не смачна. Це також один з тих фітнес-рецептів, куди я нічого більше не додавала б, навіть якщо готувався б він, не для фітнес-марафону на кулінарному сайті Picantecooking. Суп можна варити з будь-якою рибою, навіть не обов'язково морською. Лиш важливо, щоб у ній не було надто багато кісток, адже вибирати їх буде дуже важко. А ще, важливо не варити рибу в супі надто довго. Вона просто розвариться і не буде відчуватись в супі, який стане мутним від частинок риби у ньому. Тому одразу після готовності риби, її краще вийняти з супу, доварити все як потрібно, а потім лиш очищене м'ясо риби, для зручності споживання, повернути в суп. Якщо немає ростків квасолі мунг, можна їх упустити. Або додати замість них дрібно-різану пекінську капусту. Ефект буде подібний, лиш смак трішки інший. Я пророщую квасолю мунг дома, це дуже просто й завжди як планую якийсь азіатський суп чи особливу страву з воку, пророщую наперед квасолю. Оскільки сімейне меню я планую з тижневим випередженням, а квасоля пророщується 5-6 днів, то все встигаю. Щоб проростити квасолю мунг або ж маш, як її ще називають, потрібно залити її на ніч водою, потім відцідити й скласти у глибоку миску, а миску накрити прозорим пакетом. Тримати в віддаленому від прямого сонячного світла місці, при кімнатній температурі й промивати кожного дня. Пророщувати, доки довжина ростків буде такою, як Вам потрібно. Далі пророщену квасолю тримати в холодильнику й спожити протягом 3-х днів.
Попри міфи, що панують навколо азійської кухні, то більшість страв готуються вкрай просто. Французька чи італійська кухня зі своїми процедурами та етапністю значно складніші, й навіть наш український борщ за складністю не пасе задніх. А в азійській кухні найскладніше це назбирати та насікти, нарізати інгредієнтів, а далі, це обсмажив, а то і ні, накидав того, накидав цього чи взагалі все одне за одним накидав і страва тішить неабияким смаком. Звісно, якщо мова не йде про імператорські кухні таких держав як Китай, Корея чи Японія. Там дійсно часто складно, але не запаморочливо. Саме складові та відмінність підходу до приготування, складають враження, що це надто складно. Так і в цьому супі, є декілька екзотичних інгредієнтів, усі з яких я бачила навіть в рядовому супермаркеті нашого не так великого міста Хмельницький, але процес вкрай простий. Це не оригінал якось рецепту, а такий собі паназійський ф’южн. Кого цікавить оригінальний рецепт легендарного тайського кокосового супу з курки, запрошую передивитись рецепт виставлений декілька років тому. Його я привезла з Таїланду. Цей же ж рецепт про те, як приготувати по мотивах ароматних тайських супів, дуже смачну, але дещо простішу юшку з морепродуктів з кокосовим молоком. Як поглянете на процес приготування юшки, то зрозумієте як все просто. Протушкувати, проварити, все змішати, довести до кипіння і готово. І так воно і є в азійській кухні, що свого часу для мене було неабияким здивуванням, як пішла на кілька кулінарних курсів в Таїланді. А перед тим вчилась готувати й на курсах в Індонезії, а рік тому і в Кореї. Всі ці азійські кухні геть різні, але єднає їх простота кроків в приготуванні, ну і може екзотичність інгредієнтів для середньостатистичної європейки. Лиш у цьому складність. Тому не бійтесь, все вийде. Щодо складових, то про ті екзотичні інгредієнти я вже писала в своїй статті про базові інгредієнти азійської кухні, тож не буду повторюватись. Напишу лиш, що для вдалого результату, рибний соус в цьому супі не замінити іншим. Соєвий соус надасть солоність, але аромат супу буде геть іншим. Щодо лимонного сорго та листя лайму, вони відрізняються ароматами, але якщо не маєте одного з них, можна взяти більше чогось другого і теж буде добре. Ну і щодо суміші морепродуктів. Рекомендую Вам не купувати готову суміш, а взяти в рівних кількостях креветок, мідій та кальмарів. Якість їх буде значно кращою ніж у готової суміші.
От не люблю я класичну рибну юшку "уху". Яка б вона не була, в неї завжди (на мій погляд) досить прісний смак, не надто любимої мною прісноводної риби. Ще шматочки вареної цибулі та моркви ... Цим можна не лише дітей лякати. А от якщо в рибний суп додати цедру лимону, вершки, помідори для кислинки і ще якусь благородну ароматну травичку, от як тим'ян, скажімо, - це зовсім вже інша страва, яку з задоволенням їдять навіть діти. Не любите або не можете знайти тим'ян - візьміть кріп. А якщо вершки Вам не догодили, замініть їх сметаною. Правда магазинною (не домашньою) краще змішати з 1 ст.л. борошна інакше згорнеться (я вважаю що магазинна сметана набагато гірша за вершки:)) Та справа Ваша! А молоду картоплю, як вже одного разу писала, я ніколи не чищу від шкірки. Лише ретельно мию. Так мені більш до вподоби, так більш вітамінно та й простіше :)
Давно хотіла приготувати якийсь легенький, та не банальний рибний суп. І результат перевершив мої очікування. Вийшло так, як я люблю!!!: легко, неймовірно ароматно, гостро і з кислинкою :) І хто скаже, що на дієті потрібно харчуватися як тварині: несмачно, так, щоб і їсти не хотілося. До біса такі дієти, після них обов'язково настає момент «переїдання» і доїдання всього, в чому собі відмовляли, правда ще в більшій кількості. А якщо харчуватись смачно в тимчасово обмеженому раціоні (я так вважаю за краще називати дієти), то можна взагалі забути про те, що в чомусь себе обмежували. Цей суп ще хороший тим, що гострий. Не всі, напевно, знають, що гостре прискорює метаболізм. А це всім потрібно! :))
ПРО ОГІРКОВИЙ СУП З РИБОЮ Огірковий суп – це напевно перший суп який я спробувала в Польщі, тоді ще у мого не чоловіка, а лиш хлопця, якого вже кохала, але ще поняття не мала, що нас чекає далі. Пам’ятаю, що часом моя тітка робила суп з огірками, той що з перловкою, така собі спадщина радянських їдалень. І той суп мало чим мені імпонував. А коли спробувала ту польську версію з тушкованими овочами, вершками, то полюбила його на завжди. Найчастіше – це вегетаріанський овочевий суп з вершками. Зустрічається він часом і з м’ясом. І ще рідше можна його зустріти з рибою. Але це так смачно! Що в цьому супі рибу з’їсть навіть капризна дитина. Бо це дійсно смачно. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ОГІРКОВОГО СУПУ З РИБОЮ Приготування огіркового супу з рибою складається з кількох етапів: тушкування овочів, відварювання картоплі, додавання огірків, вершків та риби й настоювання. Зверніть увагу, що риба додається майже в останню чергу, щоб не розварилась та була соковитою. Щодо огірків, то я люблю їх в огірковому супі дещо хрусткими. Якщо любите їх геть м’якими у стравах, тоді можете потушкувати їх окремо на невеликій кількості вершкового масла, окремо, у невеликій сковорідці. Ну і звісно, найкращі у світі квашені огірки це ті за рецептом моєї свекрухи, з хроном та гарячою солянкою. Детальний рецепт приготування цих квашених огірків Ви знайдете у моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Якщо ж мова про рибу, то насправді не стримуйте себе у виборі. Вона дійсно може бути різною. Огіркова основа підкреслить та збалансує її смак. Чи то короп, чи навіть жирнувата скумбрія. А у мене був звичайнісінький хек. Люблю такий суп і з судаком. ПРИГОТУВАННЯ ОГІРКОВОГО СУПУ З РИБОЮ:
На численні та давні прохання читачів подаю мою версію класичного французького супу родом з прованського Марселя - буйабес. Суп досить трудоємний і амбітний у приготуванні. Хоч походження його селянсько-рибальське, в наших широтах він носить характер святкового, бо зібрати набір риб для якісного буйабеса, постояти на кухні, приготувавши доповнення, просто гріх їсти його скромно, за буденним столом, без приємної компанії! І, як завжди, коли мене просять надати мою версію класичної страви, як у випадку з австрійським яблучним штруделем, баранячою шурпою, пловом, мантами, варениками та безліччю інших страв, при тому, що маю практику приготування тієї чи іншої страви, вивчаю безліч джерел інформації вибираючи по крихтах важливе й, шляхом експериментів, створюю страву, яку вважаю гідною того, щоб рецептом її ділитися. Ось так було й з цією стравою. Буйабес не був винятком і джерел, на радість, було багато: від енциклопедій та збірок рецептів легендарних кулінарів до кулінарних сайтів (з останніх, на жаль, мало що важливого вдалося взяти). І ось ділюся! За Марсельською легендою, цей суп подавала богиня Венера своєму чоловікові богу Вулкану, щоб йому догодити й приспати на час, поки вона віддавалася любові з войовничим богом Марсом. А якщо забути про богів і говорити про реальне походження буйабесу, звичайно ж є багато суперечок, адже страва класична. Греки стверджують, що це їхній перекручений рибний суп, а італійці, що це перероблена версія італійської рибної печені. Та хто б перший не придумав готувати такий суп, однозначно свою найбільшу популярність він набув у марсельних рибалок, які, можна сказати, суп "відшліфували" і презентували його в тій версії, в якій його найчастіше можна зустріти на середземноморському узбережжі Франції й донині. Хоч часто також в злегка зміненій версії. Значення самої назви bouillabaisse також має декілька версій. За однією з них, назва означає "юшку черниць" (bouilleabbesse) вказуючи, що суп придумали черниці в марсельському абатстві. Інша версія стверджує, що назва походить від слів bolhir "кип'ятити" і abaissar "уварювали" на прованському діалекті, що також має сенс, адже активне кипіння супу на останній стадії приготування, для емульсифікаціі жиру в супі, є характерною рисою технології приготування буйабесу. Є ще декілька версій і кожна має право на існування. Що стосується складу: риба однозначно є основою супу, бо в оригіналі, немає якогось канонічного набору риб для буйабесу, це, як правило, те, що з улову не змогли продати рибалки. Є лише три правила: 1) Чим більше видів риб, тим краще (як мінімум 5-6 видів); 2) Намагайтесь, щоб в наборі риб були представники жирних сортів риб, слизових сортів (як вугор, кінг кліп тощо) і не жирних. 3) Риба повинна бути хорошої якості. Навіть якщо вона була заморожена, це не завжди погано, принаймні не гірше не мороженої, яка вже тиждень лежить на льоду і яку всі чимось намагаються реанімувати. Краще вибирайте різну морську рибу ваших географічних широт, яка має більше шансів на свіжість, ніж принципово середземноморська. Я якраз пішла цим шляхом і купила такі види морської риби, які були найсвіжішими або якісно замороженими в місцевому супермаркеті. Не слід забувати про те, що це суп марсельних рибалок, людей небагатих, тому в оригінальній версії в буйабесі немає ніяких дороженних лобстерів, лагустинів та інших подібних делікатесів. Їх додали до страви марсельські ресторатори, щоб потішити багатих клієнтів і накрутити ціну за страву. Так що зі спокійною совістю можете, як і я, їх оминути. І ще одне: шафран повинен бути (справжній, не імеретинський)! У когось виникне питання: "Звідки у бідних рибалок дорогий шафран?". Місцевий шафран з крокусів, які вирощували в Провансі, був більш доступним і не таким дорогим. Це була не надто дорога щіпка, та все ж розкоші, в селянському супі буйабес. NB: Якщо Вас цікавить історія кулінарії, дуже рекомендую книги Кліффорда Райта (Clifford A. Wright) американського кулінара й кулінарного письменника зі спеціалізацією на середземноморській кухні та історії кулінарії. Дійсно є що почитати, на жаль, зустрічала книги лише англійською мовою. Доповнення до страви, як крутони з соусом руй, є обов'язковими для приготування. Без них буйабес здасться вбогим! Тому не лінуйтеся! Тим паче, що нічого складного немає! І стосовно подачі: подають суп окремо, як правило в столовій вазі, а рибу красиво викладеною окремо. Ось мабуть і все з нюансів! Не забудьте про гарний настрій і до справи! Дивіться відео як легко чистити помідори:
Легкий смаком і простий в приготуванні рибний суп, який з першої ложки уявно переносить на середземноморське узбережжя. Це можна сказати, спрощена і дещо модифікована версія славетного супу "Буйабес". І якщо остатній, нехай і дуже смачний, але готувати його потрібно добрих пів дня, в кілька етапів (як кожну другу французьку страву), то цей суп готується трішки довше ніж пів години. Й над ним не потрібно постійно стояти, нічого не потрібно проціджувати, й подача його не менш проста. А задоволення цей рибний суп з мідіями дарує не менше ніж клопіткий "Буйабес". Цей рибний суп на ті дні, коли хочеться чогось легкого і особливого. Щодо приготування, то найважливіше дотримуватись етапів приготування. Рибу та мідії додавати вже в самому кінці приготування, щоб вони не розварились і були ідеально ніжними. В процесі приготуванні цього рибного супу, я додаю вичавлений часник в два етапи. Спочатку при обсмажуванні цибулі, для солодкавих ноток томленого часнику, а потім в самому кінці для більш вираженого аромату свіжого часнику, який так пасує до риби й морепродуктів. Як вже не один раз писала, я люблю виразний смак часнику у стравах, який втрачається при додаванні його в самому початку приготування. Якщо Ви не любите аромату часнику у стравах, тоді додавайте його в самому початку весь, тоді залишиться лиш ледь відчутний аромат. При бажанні, для пікантної версії супу, разом з меленою паприкою, додайте 1 не повну ч.л. меленого перцю чілі.
Дуже святковий і яскравий суп. На свята можна, і навіть варто, урізноманітнити традиційно м'ясний урочистий стіл. Цей чаудер надасть освіжаючого контрасту смаку і, напевно, потішить Ваших гостей. Для чаудеру можна використати різні морепродукти і чим більше, тим краще. Та, за бажанням, можете обмежитись якимось одним видом або двома. Я брала по 150 грамів креветок, кальмарів, морських гребінців і м'якоті лосося. Через те, що чаудер досить святковий, то і кількість навожу святкову.
Так люблю поєднання кропу, хрону і сьомги - що не перестаю експериментувати з цими інгредієнтами. Після вдалого супу з яловичого язика з хроном, який зайняв почесне місце одного з найулюбленіших супів у нашій родині, так і серед читачів, захотілося поімпровізувати на тему сьомги. Її специфічний присмак дійсно виграє від такого союзу. При бажанні, разом з хроном, можна додати в суп з сьомги подрібнену цедру лимону, вона додасть свіжу нотку стравы. Можна додати також моркву, але для мене вона здалася зайвою, оскільки її вистачило і в бульйоні. Щоб риба в супі була ніжною, не треба після додавання в гарячий суп її варити, адже рибі не треба багато! Просто опустити, довести суп знову до кипіння і зняти з вогню. Протягом п'ятихвилинного настоювання, сьомга дійде до потрібної стадії готовності і буде тішити своєю ніжною консистенцією.
Про рибну юшку халасле Рибна юшка халасле в моїй інтерпретації. Наваристий, паприковий угорський суп потішить усіх рибалок та їх рідних. Хоч теж не впевнена, оскільки всі рибалки, яких зустрічала, мають свою версію рибної юшки й звичайно лише одна вона, абсолютно правильна. Все решта, аматорські пустощі. Тому, може, закритих до нового, рибалок халасле потішить менше, а от їх родичів, загодованих рибою, більше. Нарешті якась різноманітність!:-) Повірте, я знаю, що пишу. У мене тато завзятий рибалка. Й звичайно у нього є свій рецепт "найкращої у світі" рибної юшки:-). Угорська рибна юшка халасле суттєво відрізняється від рибної юшки звичної нам. Передусім величезною кількістю паприки та й загалом смаком. Халасле в принципі відрізняється навіть в залежності від регіону Угорщини в якому готують цю юшку, хоч в самій Угорщині виділяють два основні види халасле: з міста Бая, та з міста Сегед (звідки теж походить й найкраща угорська паприка). Тобто нема якогось уніфікованого "правильного" рецепта, тільки якісь спільні риси, що об'єднують усі юшки. Перечитавши безліч рецептів халасле, в інтернеті, в кількох книгах угорської кухні написаних угорцями, на блогах угорських (благо google translate перекладає так, що доклавши зусиль можна багато чого зрозуміти) та на блогах наших, закарпатських. І накладаючи на всю цю інформацію мій кулінарний досвід, я створила свій рецепт юшки халасле, що базується на найцікавіших угорських рецептах. Ним і ділюсь з вами. Будь ласка, тільки не треба писати, що у "справжній халасле так і так", їх є стільки варіантів, скільки борщу, плову, чи навіть вареників. Про рибу для юшки Щодо вибору риби, то найчастіше халасле варять з коропа. Настільки часто, що нерідко в перекладах назви страви вказують, що це угорська "юшка з коропа", насправді, назва перекладається, як "бульйон, або ж суп рибалок". На Різдво халасле варять, як правило з коропа, оскільки ця риба - символ благополуччя для угорців. Доволі часто можна зустріти рецепти халасле з сома. В Угорщині, в меню ресторанів я нерідко бачила халасле саме з сома. Тобто, бажано, щоб риба була досить велика, щоб, як то кажуть, було що їсти:-). Про подвійне варіння юшки Спільним для більшості рецептів рибної юшки халасле є подвійне варіння. Спочатку готується відвар, на кістках, головах чи мілкій рибі, а потім додаються або філе, або так звані рибні "дзвони". Я надаю перевагу філе (не люблю кісток в тарілці), та й так практичніше, на кістках та головах відвар робити, а філе в основний суп додавати. У відвар часто додається 1-2 картоплини, які загущують суп, оскільки картопля розварюється і усе що варилось у відварі проціджується й по можливості перетирається через мілке сито. Про вино у страві Спірним питанням є додавання вина у юшку. Якщо варити з коропів, які здебільшого сильно віддають мулом, якщо це не річковий короп, то вино злагоджує болотний присмак юшки. Одразу пишу, що ніяке відмочування, соління і т.д. не позбавляє коропа того аромату мулу. Випробувала вже чимало методів. Простіше змиритись і спробувати його полюбити, як наприклад любимо, знаю, що не всі, специфічний аромат качки. Так от, вино суттєво ушляхетнює смак халасле з коропа. Про пікантність юшки Наступним спірним питанням є пікантність угорської рибної юшки. Це залежить від регіону та від особистих вподобань тих, хто готує. Я волію пікантну версію, адже ми з чоловіком дуже любимо гостру їжу й зізнаюсь, з кожним роком все більше і більше хочеться гострого. Знову ж таки, пікантність юшки, відволікає від аромату мулу, яким обдаровує юшку короп. А може просто смакові рецептори трішки затуплюються від гострої їжі, хоч все залежить наскільки пікантна страва та особиста толерантність до гострого. Про подачу страви І останнє суперечне питання в приготуванні юшки - це з чим її подавати. Хтось буде "в груди себе бити" й стверджувати, що справжню рибну юшку халасле подають лиш зі світлим хлібом, в самій Угорщині не втихає дискусія з якими макаронними виробами потрібно її подавати. Як відомо, в Угорщині їх така кількість, що навіть італійці здивуються. Але, все ж таки, в більшості угорських рецептів, які траплялись мені на очі, перевага віддавалась коротким макаронам. От і я їх використала. Я мала ще макарони привезені з Угорщини. Так звані "сірники", короткі макарони, що розміром та формою нагадують сірники. А хтось просто картопельки відварить і кине в халасле, й теж добре. Тобто це справа смаку. І чим менше усіляких злісних "захисників правильного", тим смачніше й цікавіше. Натхнення вам та смачних приготувань! Приготування халасле
Існує стільки різних видів юшки, скільки господинь і рибалок. Цією юшкою мені вдалось здивувати навіть чоловіка, який не любить рибних супів ... У Польщі суп з риби рідкісне явище ... У країнах же колишнього СРСР кожен надає якесь романтичне значення юшці з риби, так званої ухи! Хоча не так вже й часто є можливість приготувати її правильно: на багатті біля річки ...
Технологія приготування легендарного супу Том Ям, кулінарної візитівки тайської кухні, дуже проста. Дещо складно знайти всі інгредієнти для супу в Україні, але можливо, особливо, що тепер в магазинах з азійськими продуктами такий великий вибір усього й багато чого можна придбати замороженим. Й власне саме збирання інгредієнтів є складнішим ніж приготування супу, але смак та його запаморочливий аромат не можливо забути. Не дарма цей суп відносять до найлегендарніших страв світу. І під час чергової подорожі до Таїланду, коли я вже активно вела свій сайт й захотіла свідомо відвідати кулінарні курси, те що я обов’язково хотіла навчитись готувати, був власне суп Том Ям Кунг або ж Том Ям з креветками. Через екзотичні інгредієнти, без яких Том Ям не Том Ям :), я довго не виставляла цей рецепт, і, зізнаюся, не планувала. Та, якось, до мене звернулася мила дівчина, прохання якої було особливим, причина була дуже романтичною, приготувати улюблений суп свого коханого, а завзяття до приготування у неї було на стільки сильним, що вона знайшла де все це купити і лише чекала на рецепт. Я, як безнадійний романтик, не могла не виконати побажання :) Рецептів том яму безліч, як і будь-якого національного супу (борщу, журка, капусняку, тощо), та завжди є спільні риси, які й створюють страву. Для Том Яму це, насамперед, відсутність курячого бульйону (часто в рецептах можна зустріти); тайці, на відміну від європейців, не готують всі супи на бульйоні. В Том Ямі відчувається передусім аромат креветок і трав. Все готується швидко і подається дуже гарячим. Обов’язковими інгредієнтами справжнього Том Яму є лимонне сорго, він же лемонграс, галангал або ж тайський імбир та листя кафрського лайма. І цю «святу трійцю» тайської кухні я купую в замороженому вигляді в інтернет-магазинах з азійськими продуктами. Навіть як щось розморозиться «по дорозі», не біда. Аромату це не шкодить, все це можна навіть повторно заморожувати. Тож рекомендую й собі спробувати так зробити, якщо хочеться аутентичного смаку. Крім того, важливе значення має тайська паста чілі, яка попри свою назву, не є пікантною, а має дуже приємний, ледь вловимий горіховий аромат та приємну солодкість. Таку пасту можна придбати в інтернет-магазинах. Саме вона надає красивий червоний колір страві. А ще, в оригінальному супі Том Ям використовують гриби, які англійською називаються "Straw mushrooms". Зайвим буде писати, що я їх не знайшла, і, велика ймовірність, що Ви їх не знайдете також. Сміливо замінюйте їх грибами ерінге, які у нас теж поширені. Смаковий і візуальний ефект однаковий, й консистенція цих грибів дуже подібна до солом’яних, оригінальних. В крайньому випадку можна використати печериці. Тайці подають Том Ям з усіма корінцями в тарілці, які їсти не потрібно, про що не завжди знає турист, який вирішив скуштувати страви місцевої кухні. Потім в мисці залишається багато всього, і це єдине, що мені в тайській кухні не подобається. Не люблю я вибирати, копошитись в мисці. Тому свій Том Ям я роблю трохи інакше. Спочатку готую ароматну основу, проціджую, а потім додаю ті їстівні інгредієнти, доварюю і подаю приправивши свіжою зеленню коріандру. Подавати суп можна з рисом або без. Якщо хочете все зробити автентично - не виймайте корінці (панцирі креветок вийміть обов'язково) і додайте збоку миску розсипчастого рису. У Таїланді, рис Вам подадуть майже до кожної страви. І ще одне, при бажанні, можна додати до супу кокосове молоко, хоч в оригіналі сам Том Ям готується без нього. Але оскільки мій чоловік любить більше з кокосовим молоком, я майже завжди додаю його в кінці приготування. Нехай Вам щастить!