Фруктові булочки, ароматизовані ароматним чаєм і апельсином, подаються підсмаженими з великою кількістю масла.
У порівнянні з приготуванням борщу (якщо йдеться про справжній український борщ), ці пампушки з часником спекти дуже легко. З тістом легко працювати, а результат завжди радує. І решток не залишається. Дуже часто, пампушки з часником подають без зелені, але я дуже люблю поєднання цих дріжджових булочок, часнику та кропу. І боронь Вам Боже використовувати рафіновану олія !!!! ((ГРІХ !!:-)) Тільки нерафіновану, ароматну соняшникову олію! Вибачте, що немає фото в розрізі, надкущеної, або просто з борщем:-) Їх так швидко "змітають", що просто не встигаю зробити фото. Фотографую тільки тоді, коли вони ще дуже гарячі, поки домочадці НЕ налетіли:-), які вже давно прибігли на аромат, що виходить з моєї підвальної кухні:-) А рецепт українського борщу, мого сімейного, ТУТ.
У Польщі, з любові до чистих бульйонів та польського борщику, який кардинально відрізняється від українського борщу, передусім тим, що залишається в ньому тільки юшка, вигадали до супів маленькі пиріжки. Й називаються вони у них паштечікі (Pasztecziki), не плутати з паштетом. Для мене етимологія назви не зовсім зрозуміла. Може назва походить від знайомого усім паштету. В французькій кухні паштети часто запікаються в тісті, а з огляду на те, якого поширення ця кухня набула, не дивує, що й існує назва пиріжків така, як маленькі паштетики. А можуть бути такі пиріжки з капустою, з грибами, можуть бути просто з печерицями, а ще з м'ясом. У Польщі це дуже популярний спосіб позбуватись залишків вчорашньої печені чи м'яса з бульйону, якого ніхто не хоче їсти. Дуже часто такі булочки з'являються на польському різдвяному столі, до пісного борщику. Рецепт борщику на бурячній заквасці знайдете на сайті. Без нього мені важко уявити Різдво у свекрухи в Польщі. На перший день Різдва, коли вживати м'ясо вже можна, на столі з'являються й м'ясні булочки, до того ж борщику або до бульйону. Пізніше я опублікую ще рецепт пиріжків з м'ясом, а зараз ознайомтесь з рецептом чудових пісних пиріжків з пряною квашеною капустою та солодкими родзинками. Для приготування цих пісних пиріжків з капустою використовується пісне дріжджове тісто, що готується днем раніше. Начинку теж можна приготувати завчасно, навіть за два дні наперед. Головне, щоб начинка повністю вистигла перед формуванням пиріжків. Інакше, гаряча чи тепла начинка розм'якшить дріжджове тісто й буде важко формувати пиріжки. Оскільки я хотіла втримати пиріжки пісними за православними мірками (в католицькому пості можна їсти все крім м'яса), то змащувала булочки рослинною олією й тоді посипала маком. Звичайно, мак значно гірше тримається на поверхні змащеній рослинною олією. Тому, якщо для Вас не принципово, змащуйте поверхню пиріжків яйцем, тоді поверхня булочок буде більш блискучою, а мак буде добре триматись. Після формування рулетів з капустою всередині, виріб нарізається на невеличкі пиріжки, але відокремлювати їх від себе не потрібно. Після випікання вони дуже гарно будуть відламуватись один від одного. А на краях пиріжків буде апетитний зріз. Коли вже пісні пиріжки з капустою сформовані, не потрібно чекати аж вони добре підростуть. Тісто не повинно надто вирости, 25 хвилин, поки духовка добре розігріється, повністю достатньо. Вони ще підростуть в духовці. Якщо після формування залишити пиріжки на надто довго підростати, вони будуть безформними й після випікання, буде здаватись, що начинки надто багато, стосовно тіста.
Хрусткі та поживні скони з кабачком, це менш калорійний й корисніший аналог британських сконів. Вони бувають круглими або трикутними як ці. Як багато з Вас знає, класичні скони це також випічка з якою британська королева чаює, розрізаючи їх та намащуючи маслом й джемом і ті практично десертні скони зазвичай круглі. Їх рецепт буде в моїй третій кулінарній книзі про класику світової кухні з історіями, а цим разом хочу запропонувати Вашій увазі скони не солодкі, з кабачком, сиром та беконом. Такі, ну майже хлібні скони (дехто інтерпретує їх назву як «stone bread” або ж кам’яний хліб, начебто сама назва скон походить від англійського слова «камінь» або ж «stone») це чудовий варіант сніданку, прекрасний додаток до ланч-боксу чи перекус до пікніка або застілля, коли Ви хочете урізноманітнити хлібний кошик в цікавий спосіб. І цей рецепт я роблю за сприяння ТМ «Dr. Oetker» з якою розпочинаю тіснішу співпрацю й з гордістю оголошую про своє амбасадорство цього, без перебільшення, найякіснішого бренду серед сегменту продуктів для випічки. Це дуже органічна співпраця, адже я сама, на щодень, користують продуктами ТМ Dr.Oetker і Вам рекомендую, адже це безумовна впевненість у результаті кожного разу! Саме приготування сконів дуже просте. Головне слідкувати за поетапністю приготувань. Вкрай важливо спочатку розтерти холодне масло з сухими інгредієнтами, адже скони належать до класу тертої випічки (коли інгредієнти розтираються). А вже коли масло з борошном розтерте до дрібних крихт, час вводити решту інгредієнтів. І якби не хотілось, не раджу Вам збільшувати кількість кабачка в рецепті, адже якщо його буде більше, бо у Вас залишився ще хвостик чи ще грамів 50 і що з ними робити, то вони будуть збитими і глевкими. Отож уважність та міра у всьому тут вкрай важливі. А от бекон, при бажанні, можна й не додавати. Ще хочу кілька слів написати про соду та розпушувач в рецептах. Часом мене питають чи можна замінити соду на розпушувач і навпаки. У більшості випадків не можна без зміни формули. Адже соді або ж бікарбонату натрію для того щоб почати свою розпушувальну дію потребне вологе, кисле середовище та температура. Розпушувач, же ж має у своєму складі соду та кислоту і ще якийсь нейтральний компонент, як крохмаль аби запобігати передчасній реакції при вологості повітря тощо. І пропорції соди та кислоти дібрані так, щоб реакція відбулась повністю й для розпушувача не потрібна додаткова кислота у складі тіста. І у цих сконах, попри те, що у складі тіста є невелика кількість сметани, я використовую саме розпушувач, адже кількість кислого інгредієнта надто мала, щоб належно провести хімічну реакцію з содою, задля бажаного розпушувального ефекту, без залишкового неприємного посмаку. А використовуючи розпушувач ТМ Dr.Oetker я завжди впевнена в тому, що мої скони будуть пухкими і без жодного зайвого посмаку. Отож, слідкуйте за порядком введення інгредієнтів, використовуйте свіжий, якісний розпушувач і печіть у своє задоволення, на радість собі та рідним. До речі, при бажанні, цим сконам можна теж надати вишукану круглу форму, якщо є бажання. Для цього вирізайте їх кільцем для вирізання печива.
Про американські обідні булочки Обідні булочки легко пекти, справиться з ними навіть початківець. Це дріжджове тісто легке в роботі й все доволі швидко, а ще, усілякі булочки мають особливу ауру винятковості, а може трішки святковості. Такі дріжджові булочки, замість хліба, часто можна знайти на святковому столі до Дня подяки в США та й загалом у них широке застосування, від основи для бургерів, до ідеального вимочування соусу якоїсь особливої страви. І знаєте, - це таки дуже простий спосіб справити враження на рідних чи гостей. Це так, як борщ, сам по собі смачний, але щоденний борщ, а зробіть до нього пампушки з часником, то Ваш борщ з вигуками "Вау" довго пам'ятатимуть! Тож не вагайтесь, печіть їх до обіду чи вечері, такі теплі американські булочки зроблять Вашу трапезу незабутньою. Й на відміну від хліба, їм не потрібно повністю вистигати перед нарізанням та й вистигають вони швидше, тож можна їсти ці обідні булочки невдовзі після випікання. Про тісто для обідніх булочок А тепер по технології випікання американських обідніх булочок. Тут доволі все стандартно. Спочатку змішується борошно з сухими інгредієнтами, далі дріжджі розводяться в рідині й вливаються до сухих інгредієнтів. І на кінець додається масло та яйце. Й усе потрібно довго місити. Звісно ж, в планетарному міксері робити це простіше, але можна й без нього, просто руками. Про формування булочок Після замісу дріжджового тіста та першого підростання, йде формування булочок. Наполегливо Вам рекомендую використовувати ваги для формування булочок. Потрібно буде трішки побавитись з важенням по 60 грамів тіста, але Ваші обідні булочки будуть виглядати професійно, рівномірно усі пропечуться та й загалом будуть однакові, що теж практично. І якщо минув час другого підростання, а Ваші булочки ще не надто підросли, то просто дайте їм більше часу, оскільки час підростання залежить теж від температури приміщення, активності дріжджів, тощо. І це стосується не лише цих булочок, а й будь-яких дріжджових виробів. Перед тим, як поставити посуд з булочками в духовку, після формування, тісто повинно збільшитись у розмірі приблизно удвічі. Приготування американських обідніх булочок
Дуже прості у приготуванні палички з масляного тіста, такого ж як на бріоші, огорнутого беконом за рецептом Мішеля Ру з книги "Випічка пікантна і солодка". Цікава закуска до товариських посиденьок, до сніданку чи в дорогу. І як я гортала книгу Мішеля Ру в пошуках ще одного рецепту про який написати з думкою, що ж робити з рештою тіста від бріошів, то мені на очі попав цей рецепт. А оскільки важко знайти когось, хто б не любив би якусь дрібну випічку, зупинилась я на цих паличках. Вони чудові і мені особисто, подобаються вони більше ніж сам бріош. Й найкраще смакують ці палички з беконом ще теплими, свіжо спеченими. А загалом, такий виріб можна зробити практично з будь-якого дріжджового не солодкого тіста. Не використовуйте надто жирний бекон, тісто й так має чимало масла. При бажанні, можна взагалі використати шинку, тонко порізану довгими, в ідеалі копчену. Якщо смужки будуть надто широкі, сміливо діліть їх на дві частини, щоб були тонші, бо тісто таки має виглядати з під бекону чи смужок.
Такі равлики на сирному тісті дуже просто готувати. І це той вид випічки, який гості та діти змітають першими. Навіть якщо у когось з членів Вашої сім'ї цибулефобія:-), повірте, будуть вони їсти ці равлики й задоволено мугикати, навіть не згадуючи про наявність цибулі, яка надає випічці соковитості та приємну, натуральну солодкість. Головне не акцентувати на ній увагу. Вперше я спробувала подібну випічку у моєї свекрухи Данусі, в Польщі. Вона любить почитати всілякі рецепти в інтернеті, а потім переробити їх по-своєму. Й зазвичай, у неї це дуже добре вдається. Так от, кілька років тому, вона вперше робила такі равлики, на готовому бездріжджовому листковому тісті. І цей рецепт став хітом сімейних свят та посиденьок. І тепер, нарешті у мене дійшли руки, щоб поділитись подібним рецептом зі своїми читачами. Лиш роблю я їх на домашньому сирному тісті, яке дуже гарно виростає й консистенцією близьке до листкового, лиш робити його набагато легше та швидше. Як багато хто з моїх читачів знає, у мене пунктик на натуральності продуктів. І дуже багато того, що можна купити в магазині, я готую дома. І от, якщо можна скласти якусь табличку магазинних продуктів з найгіршим складом, то листкове тісто або ж французьке, як його в народі називають, дріжджове чи бездріжджове, було б в першій десятці. Пальмова олія (ще не бачила цього тіста без неї), стабілізатори, ароматизатори масла, консерванти і це далеко не весь перелік. Тому, я ніколи не купую готового листкового тіста. І зізнаюсь, робити його теж не завжди хочеться адже, щоб зробити класичне листкове, дріжджове чи бездріжджове тісто, потрібно немало часу, який не завжди є у напруженому сімейно-робочому графіку. Та й буду щирою, величезна кількість масла в них мене теж лякає. Сирне січене тісто частково розв'язує цю проблему, адже частина масла замінюється домашнім сиром. І сир для цього тіста може бути навіть 5%. З нульовою жирністю сир я все ж не рекомендую, це вже мало натуральний продукт. І Ви знаєте, з сирним тістом результат відмінний, не гірший ніж з класичним листковим. Раніше я вже публікувала рецепт сирного тіста, але дещо іншого за пропорціями ніж те, що для цих слимачків. Це тісто краще виростає, завдяки розпушувачу у складі й має більш листкову консистенцію, завдяки меншій кількості борошна стосовно сиру та масла. Щодо розпушувача, то я пробувала робити таке тісто просто з содою, воно виходить теж об'ємним, сода там активується внаслідок температури та кислоти домашнього сиру. Але, власне в процесі випікання втрачається та кислинка домашнього сиру, яку я так люблю в тісті. Тому, розпушувач кращий варіант для цього тіста або ж додаючи соду, слід додати трохи й лимонної кислоти, щоб тісто не було зовсім лужним. А загалом все просто. Важливо, розтираючи масло та сир з борошном, не надто довго все збивати, та розтирати, щоб залишались цілими шматочки масла та сиру, завдяки яким і буде створюватись листковий ефект. А розпушувач лиш його посилить. Коли не потрібен великий об'єм, я роблю сирне тісто без розпушувача. Працюючи вручну, важко занадто перетерти тісто, а от в блендері дуже легко. Головне пам'ятайте, що в кулю Ви маєте все збити руками, дослівно зім'яти разом. І теж не надто довго м'яти, щоб не перегріти масло. Щодо додатків, то насправді вони можуть бути різними. Наприклад, замість шинки, можна використати гриби обсмажені з цибулею чи шпинат й використати бринзу замість напівтвердого сиру. А можна взагалі їх зробити дуже сирними, зробити без шинки, навіть без цибулі, а покласти лиш багато сиру. А смаком сиру можна видозмінювати смак самої випічки. До речі, такі равлики будуть дуже смачними й з соусом песто чи з тапенадом, класичним чи зеленим. Щодо заморожування цих равликів, то заморожувати їх можна на двох етапах. Заморозити після випікання та остуджування або не печеними, після загортання тіста у рулет, загорнути його у фольгу та харчову плівку й заморозити. В тому та іншому випадку, розморожувати на полиці холодильника, в ідеалі на 6-8 годин до потрібної термічної обробки. Якщо заморожували скрученим тістом, то можна порізати тісто кружечками напівзамороженим. Тоді вони рівнішими будуть та й легше різати буде загалом. А якщо Ви їх спекли та охолодили (я надаю перевагу цій формі заморожування), вистачить викласти їх на деко та вставити до холодної духовки, включивши розігрів до 190ᵒ С. Коли духовка дійде до потрібної температури, равлики вже будуть готовими для подачі.
З великої любові до свого дозріваючого тіста для піци, захотілось зробити тісто, що підійшло б для пиріжків та пирогів. Яке було б еластичним, м'яким та ніжним й пухким після випікання, але й щоб дріжджами не було чути. Це тісто саме таке. Крім того, воно пісне й ідеально підходить для пісної випічки чи святкової різдвяної випічки на Святий Вечір. Тісто доволі нейтральне смаком, тому з ним можна випікати як солодку так і не солодку випічку: пироги, пиріжки, булочки, тощо. Бажано, не поспішати, добре все спланувати й приготувати тісто завчасно, щоб був час залишити його на ніч в холодильнику. Тісто за цей час повільно бродить, суттєво покращується його смак та консистенція. Воно стає більш пружнім та еластичним. Головне пам'ятати про те, щоб дістати пісне дріжджове тісто з холодильника за 2 години до початку формування виробів з тіста. Щоб дріжджі активувались як слід, потрібно додавати олію після того, як вода з дріжджами змішалась з борошном, щоб безпосередній контакт олії з тістом не сповільнив роботу дріжджів. Дивіться відео як легко приготувати пісне дріжджове тісто:
Процес досить довгий, але задоволення також триває довго! І ні в яке порівняння не вступають такі круасани з купленими! Це найвдаліший рецепт дріжджового листкового тіста який мені попався в руки. Зізнаюся, я не шанувальник листкового тіста в цілому. Просто подумайте про калорійність цього продукту і більше вже ніщо в рот не лізе. (Принаймні у мене). Але й у мене буває таке, що вже дуже хочеться! І в дріжджовому варіанті тіста набагато менше калорій, так як масла в тісто йде істотно менше. Якщо в суто масляному листковому тісті співвідношення масла і борошна 1: 1, то в дріжджовому на 500 грам борошна йде 200-250 грам масла. Та й більше мені подобається зовнішній хрускіт і внутрішня ніжність цього тіста. При роботі з листковим тістом потрібно пам'ятати про: 1) Всі інгредієнти повинні бути холодними і бажано, щоб у приміщенні також не було гаряче. Інакше все попливе. 2) Масло потрібно брати не солоне. І ні в якому разі не домашнє. Вони просто м'якше за магазинне не солоне масла. 3) Розкачувати листкове тісто потрібно акуратно, так щоб не прорвати тіста. Інакше масло потече у виробі. Якщо вже біда трапилася, затріть масляну дірку борошном. (Якщо не розумієте про що я, в процесі зрозумієте :-)) 4) ПРОЧИТАЙТЕ УВАЖНО РЕЦЕПТ КРОК ЗА КРОКОМ, ВІЗУАЛІЗУЙТЕ, ЩОБ ВИ ЧІТКО УЯВЛЯЛИ, ЩО ЗА ЧИМ, ТАК ЯК ОДНА ПОМИЛКА МОЖЕ ЗІПСУВАТИ ВСІ СТАРАННЯ! Круасани можна заморожувати, після формування перед розростанням (потрібно буде спочатку розморозити в холодильнику і потім дати розростись при кімнатній температурі), після розростання (потрібно буде розморозити в холодильнику і пекти), і спекти круасани до напівготовності, остудити і тоді заморозити (випікати не розморожуючи ). Я віддаю перевагу останньому способу. Він самий надійний, багато разів перевірений мною. Перший раз раджу пекти круасани без начинки. А потім, можна додати шматочок шоколаду, або не повну чайну ложку улюбленого варення. А можна, за допомогою кондитерського шприца, начинити круасани вже після випікання.
Бейгли за, трохи зміненим мною, рецептом Рішара Бертіно. Я пробувала пекти бейгли за різними рецептами, але цей мені найбільше подобається. Бертіно пропонує рецепт на зрілому тісті і на звичайному. На зрілому тісті смак значно багатший. Тому навіть не наводжу рецепт звичайного. Бейгли хоча мають єврейське походження, але в наш час найбільше асоціюються саме з Нью-Йорком. Це вже майже як кулінарна візитна картка цього міста. Спочатку варені в окропі, потім печені, ці "бублики" мають особливий смак і аромат. Традиційно їх розрізають навпіл і кладуть щось посередині, творячи таким чином особливий бутерброд :-). Але не менш смачний бейгл і зі склянкою холодного молока або кефіру.
Рецепт цих булочок я знайшла в польському кулінарному журналі "Food & Friends" який можна назвати більш професійним кулінарним журналом ніж аматорським. Там часто пишуть про модні польські і європейські гастрономічні заклади, публікуючи деякі рецепти страв або виробів цих закладів. Так ось заінтригували мене ці булочки. Але зізнаюсь, рецепт довелось трохи підкоригувати, не суттєво. Оскільки коли пекла суто по рецепту, булочки виходили не такими як на фото в журналі (апетитними і темними), а суттєво світлішими та й смак був більш звичайний, якщо можна так сказати. Напевно в журналі не всі секрети приготування розкривають:-)) Тоді, я вирішила додати трохи патоки і темного солоду. (І одне і інше можна без проблем купити в інтернет магазинах). Смак суттєво поліпшився і колір став таким як треба! Це безперечно найсмачніші хлібні, прісні булочки які мені доводилось куштувати до цієї пори. М'які та ніжні за рахунок пива і картоплі у складі. З такою хрусткою скоринкою завдяки спеціальній пасті якою треба змащувати булочки перед випіканням. Коли я печу ці булочки, я завжди їх заморожую. Напередодні того дня, коли вони мені потрібні, виймаю їх з морозильної камери і кладу в холодильник, а перед подачею, ставлю в духовку розігріту до 180ᵒС на 15-20 хвилин. Вони тоді такі, як ніби тільки що печені, може навіть кращі. Так що сміливо печіть подвійну партію, якщо сподобались, морозьте. У Вас завжди "під рукою" будуть свіжі булочки!:-)
Про любов туркв до сімітів Сіміти, хоч і є дуже турецькими, насправді вони зустрічаються в багатьох кухнях світу. Сама назва цих бубликів в кунжуті "simit" походить з арабської мови, що означає "білий хліб". Турки їдять сіміти, як до сніданку, так і протягом дня, до чаю. Подають їх з різними джемами, з сирами або з айраном. А інколи взагалі без нічого й це не дивно, адже їх смак дуже самодостатній. Хто бував в Туреччині, не лише в готелі на пляжі, той швидше за все бачив харизматичних торговців сімітами, що носять їх на великих тацях на голові або на довгих палицях. Найменш цікаві продавці продають їх просто зі спеціальних хлібних тачок. Так чи інакше, ці неймовірно ароматні та цікаві бублики пекти дома зовсім не складно. Трішки вражень про туреччину Коли я в Туреччині, є такі речі, які я обов'язково маю зробити, це: принаймні раз з'їсти сіміт, випити каву по-турецьки закусуючи лукумом й випити міцного, дуже якісного, турецького чаю (можна одразу поєднати це із сімітом, як турки часто і роблять:-)). А щодо турецького чаю, то у нас є навіть сімейний жарт, пов'язаний зі смішною життєвою ситуацією, що сталась в Туреччині. Якось, будучи у справах в Туреччині, ми зупинились під Стамбулом у готелі, де в основному зупинялись турки, а не іноземні туристи й все там було в турецькому стилі, й чай з кип'ятком окремо із чайною заваркою в великому заварнику, який теж гріли, щоб заварка була тепла (для турків вкрай важливо, щоб чай був максимально гарячий). І мій чоловік, людина, що виросла в Польщі, на чаї в пакетиках, не знав про існування такого явища, як заварка:-). Він приходив на сніданок та наливав собі заварки замість нормального чаю й "скриплячи зубами" цей чефір пив:-). І так минуло кілька днів, аж якогось дня він не витримав й з серйозним виглядом за сніданком мене питає: "Міцний тут чай п'ють, правда?". Аж тоді я зрозуміла, що увесь той час він пив заварку, не розводячи її з водою, бо вважав, що в тому заварнику вже готовий чай:-). Сміялись ми тоді з пів дня. Й досі піджартовуємо з собою, коли у когось міцний чай:-). Турки люблять міцний чай, але не настільки:-). Коли ви в Туреччині, пильнуйте, щоб не напитись заварки. Про розмір сімітів Стандартний турецький сіміт значно більший розміром. І можна його зробити таким, але для домашнього вжитку, мені здається, краще все ж таки менші та зграбніші сіміти. Якщо захочете великих сімітів, діліть тісто на 5 частин, а не на 8 й розкатуйте довгі, приблизно метрові жгути й потім скручуйте, як ті менші. Далі все так само. Про розчин для занурення бубликів Перед обкачуванням у кунжуті, тісто занурюється у розчин води та пекмезу, що є виноградною патокою. В турецькій кухні пекмез використовують доволі часто, а ще частіше споживають його, як джем. В нас доволі важко його знайти, хоч в турецькій лавці на ринку я його бачила, але пекмез не важко замінити медом. Такий підсолоджувач для занурення сприяє кращому зарум'яненню сімітів та утворенню більш хрусткої скоринки. Щодо смаку, то солодкість поверхні майже не відчувається. Може тому, що пекмез розводиться з водою. Кілька нюансів приготування сімітів Щодо інших нюансів приготування турецьких бубликів, то все доволі просто й стандартно, як в роботі з дріжджовим тістом. Працювати без протягів, воду до тіста вливати кімнатної температури чи холодну (не гріти воду, бо дуже легко ошпарити дріжджі й той ризик не вартий відносного результату, бо при холодній ферментації тісто завжди смачніше ніж при всіляких пришвидшеннях), добре місити тісто, й після формування якомога можна менше його турбувати, а пекти у добре розігрітій духовці. От здається й усе. Приготування сімітів
Ще один варіант маленьких пиріжків. Цим разом з м'ясом та чорносливом. Вони так добре підходять до різноманітних бульйонів, супів, а ще польського борщику. Саме до нього я їх робила. Незвичайний кисло-солодкий смак польського борщику та добре поєднується з цими, особливими пиріжками. Це дуже вдалий спосіб використати рештки вчорашньої печені. Рум'яна поверхня з ароматним та хрустким кунжутом зверху дарує додаткове смакове задоволення. Їх малий розмір оптимальний, щоб з'їсти та взяти ще й кожен раз отримувати задоволення по новому. А не як з великим пиріжком, візьмеш і доїсти не можеш. Такі пиріжки з м'ясом та чорносливом смачні як гарячими, так і холодними. А ще, їх можна напекти багато, заморозити й розморожувати партіями, підігріваючи в духовці. Вони будуть як свіжо спечені. Зізнаюсь, що я не люблю простих смаків. Я не сприймаю пиріжків просто з капустою чи просто з м'ясом. Я, та моя сім'я, любимо усілякі додатки, прянощі, роблять страву неповторною. Й дякую Богу та свекрусі за чоловіка, який не каже, що "мамин борщик чи помідорова (польський томатний суп) найкращі" або коли вже зробиш мені "схабовий" (по нашому, панірована відбивна зі свинини) (це напевно найстандартніші домові страви в Польщі), як багато слов'янських чоловіків, а їсть всі мої витвори фантазії й з нетерпінням чекає на наступні. І це не річ у тому, хто як готує, справа в вихованні та відкритості людини на нове. Я щиро співчуваю жінкам, які змушені готувати ті ж самі страви, щотижня, своїм чоловікам, бо картопелька з м'ясом та мамині вареники найсмачніші. Й не дай Боже додати якусь приправу чи спецію нову, бо ж "мама так не робила":-)). При всій повазі до мам, я вважаю, що виховати хорошого хлопця, важче ніж хороших дівчат (Тішусь, що у мене дівчатка!:-)). Адже, завдання мудрої жінки, виховати хорошого чоловіка для жінки, адже тоді, якщо знайде свою половинку, він буде щасливим решту життя, вже поза маминим крилом. Не всім вистачає мудрості для цього, а комусь банальний егоїзм не дає. І от таке не надто хороше виховання є причиною того, що чоловіки можуть наглим чином, не цінувати роботи дружини й безсовісно стверджувати: "мамині вареники кращі" на втіху маминому его, не дивлячись на те, що бідолаха дружина тільки вчиться й пів дня їх ліпила. Я трохи відійшла від теми пиріжків, адже це тема, до якої я не байдужа. Дуже часто мені пишуть мої читачки за такі от життєві обставини. А ще, спілкуючись з моїми читачками, яким більше пощастило з чоловіком, я знаю, скільки радості і щастя в їх сім'ї, коли вони готують, а чоловік тішиться, цінує. А я, як мала дитина, читаю і тішусь за них до сліз. Хотілось би, щоб усіх хто готує, жінки це чи чоловіки, досвідчені господині чи новачки, щоб усіх без винятку цінували, цінували їх працю та частинку вкладеної душі у страву. Щоб люди були відкритіші на нове, щоб із задоволенням смакували смачну їжу, щодня, а не лише на свята, щоб було трохи більше гедонізму в щоденному житті кожного, тоді буде й енергія та завзяття на інші справи. Адже смачна їжа дарує щастя, а щасливу люди набагато успішніші за тих, хто постійно бачить лиш все погане довкола... Щодо приготування пиріжків з м'ясом, то дуже важливо, щоб м'ясний фарш повністю вистиг перед тим, як загортати його у тісто. Якщо фарш буде гарячим, дріжджове тісто під фаршем буде м'якнути й важко буде згортати тісто. Тому, як тільки закінчили замішувати тісто, одразу беріться за приготування фаршу. А можна взагалі зробити його днем раніше й поставити в холодильник до потреби. Лиш дістати його за 1-2 години до формування пиріжків з м'ясом з холодильника. Якщо начинка буде надто холодною, пиріжки не пропечуться рівномірно. Якщо не любите чорносливу або члени Вашої сім'ї консерватисти, то можна його упустити, взявши 2 цибулини, замість однієї. Тоді й кількість смальцю бажано збільшити, щоб добре посмажити більшу кількість цибулі. Якщо захочете пиріжки з м'ясом морозити, після випікання їх потрібно повністю остудити й скласти партіями у пакети відповідного розміру, в ідеалі з застібкою. Й заморожувати. Розморожувати на полиці холодильника, протягом ночі, скажімо. Далі викласти пиріжки з холодильника у холодну духовку й увімкнути підігрів до 180 ᵒС. Поки духовка розігріється, розігріються й Ваші пиріжки з м'ясом. Вони будуть як щойно спечені.
Стека – з італійської перекладається як «палка», така собі хлібна палка. Вперше про стеку я прочитала у книзі Джіма Лахі (Jim Lahey), того самого пекаря, що пропагує випікання хліба без замісу. І та стека була джерелом мого натхнення в роботі над цим рецептом. Поцікавившись таким видом хліба далі, на моє здивування, я знайшла декілька видозмінених рецептів та способів приготування стеки, більшість яких були англійською та кілька італійською, але і одні і другі зі згадуванням Джіма Лахі. Таке враження, що він цей вид хліба й вигадав. Хоч згадую, що подібний хліб я бачила у одному супермаркеті в невеличкому тосканському містечку Віареджо, на березі Лігурійського моря, де ми колись зупинились на тиждень. Щоранку я ходила туди щось купувати до сніданку й там був великий відділ зі свіжою випічкою. Кожного ранку місцеві жителі та приїжджі відпочивальники, в більшості своїй італійці, вишиковувались в чергу за ще теплими буханцями, булками та булочками тощо. І такі довгі хлібці з різними додатками зверху, від часнику та цибулі, по різноманіття оливок, теж там були. От біда, лиш назви їх я не запам’ятала, але була це не стека (під час тієї подорожі для мене було стільки нових назв місць, страв, вин, випічки, що на жаль не всі вони чітко закарбувались, лиш їхні смаки). Тож вже тоді захотілось мені поекспериментувати з власною версією, бо пригадала, що бачила в одній зі своїх книг щось подібне, що я вже читала про цей хліб. І справді, Джім Лахей у книзі: "My bread, The revolutionary no-work, no knead method" писав про стеку (на жаль, ніякої історії у ній нема). І яка б справжня назва того хліба не була, він чудовий. Проекспериментувавши, я вивела той рецепт, який підходить мені, з моєю формулою, яку не складно відтворити вдома. Справжній рецепт для лінивих, з липким тістом, яке можливо опанувати (у Лахі воно геть мокре). Тож пробуйте, печіть і насолоджуйтесь! Тепер про нюанси приготування. Тісто липке і таким має бути. Яким би воно не здавалось, не слід підсипати борошна. Вже при формуванні можна щедро посипати ним робочу поверхню. Зверніть увагу, що для посипання дека використовується не звичайне пшеничне борошно, а кукурудзяне або борошно з твердих сортів пшениці. Вони краще контролюють липкість тіста та ідеальні як технічні види борошна. В ідеалі замішувати тісто звечора, а зранку, рано вставши, спекти стеки до сніданку. Це ідеально для вихідних днів. Формуючи буханці, не зациклюйтесь на формі, просто розтягуйте тісто і все. Рустикальний вигляд тут не вада, а принада. Щодо додатків, то Ви можете вигадати свої: кубики улюбленої шинки, попередньо підсолені цукіні, сегменти цибулі, каперси, Бринза, тощо. Головне, аби їх не було надто багато й вони швидко готувались, адже термічна обробка хоч інтенсивна, але не тривала. Майте це на увазі.
Булочки, які, зазичай, печуть в Англії в п'ятницю перед Великоднем, пов'язуючи з цієї випічкою безліч легенд і вірувань. Хрест, який малюють на поверхні цих булочок за допомогою нехитрої пасти з борошна і води, символізує розп'яття Христа. Рецепт вийшов у результаті проб і помилок, тестування рецептів з Інтернету (в нашій сім'ї люблять булочки :)); от і вийшла оптимальна формула булочок. Єдине, що наступного разу я їх зроблю трохи меншими, бо ці дуже добре росли. Я поділила тісто на 15 булочок. Думаю 20 було б краще, булочки були б меншими. Та це вже справа смаку і вподобань. Щоб булочки були однаковими, діліть їх за допомогою кухонної ваги. Зважте все тісто і поділіть на бажану кількість булочок. І будете знати скільки грам тіста потрібно взяти на 1 булочку. Відриваючи шматок тіста, кладіть його на ваги. Трохи заморочливо, та булочки матимуть більш охайний вигляд.
Рецепт адаптований з кулінарного сайту My Kitchen присвяченого в основному азіатській кухні. Рецепт тіста залишила практично повністю незмінним, лише додала менше цукру в тісто і замість пшеничного глютену використала крохмаль, а замість гонконгського борошна з низьким вмістом глютену використала звичайне пшеничне борошно, а ось начинку відкоригувала трохи, адже маю немало джерел китайської кухні й у всіх начинка цих булочок різна. Все як з борщем: у кожного свої секрети:-). Я, начитавшись, підкоригувала начинку для китайських парових булочок за власними смаковими вподобаннями. До речі, рецепт тіста настільки хороший, що його можна використовувати для булочок з різною начинкою, навіть з картопляною або з джемом. Вони виходять дуже ніжними завдяки крохмалю в тісті. І ще: я вигадала до них соус, який відмінно доповнює ці булочки. В оригіналі їх подають без соусу. Без соусу вони також смачні, яле моєму польському чоловікові практично до всього потрібен соус. До речі, ці булочки часто подають до сніданку в багатьох готелях азіатських країн де багато китайців. Без зайвої скромності зізнаюсь, ці вийшли набагато смачніші ніж ті, які мені доводилось будь-коли куштувати. Китайські парові булочки можна заморожувати після приготування. Після охолодження загорнути в поліетиленовий пакет і покласти в морозильну камеру. Розморожувати повільно в холодильнику. Розігрівати на пару. Будуть як свіжоприготовлені!
Про бріош Справжня французька класика - бріоші, про які ходить стільки легенд. Пухкі, масляні, геть несолодкі булочки. Напевно важко знайти когось, хто б взагалі не чув про бріоші. Марії Антуанетті навіть приписують фразу, щодо голоду селян: "Якщо у них нема хліба, то нехай їдять бріоші", що вказує на зверхність цієї монаршої особи, хоч історики не впевнені, що саме їй ця фраза належала. Так чи інакше, бріош - це символ розкоші у французькій кухні. Пухка, дуже масляна булка, а може навіть більше хліб. В свій час, бріош був настільки модним, що кожен поважаючий себе шеф- кухні ну просто справою честі вважав мати щось з бріошем в меню: на них подавали яйця-пашот, вони служили гідним п'єдесталом для фуа-гри й навіть гамбургери робили з бріошами. Але часи міняються, гастрономічна мода скерована на легші, менш калорійні страви та випічку. Хоча класика є класикою, й може в меню відомих ресторанів бріош вже не часто зустрінеш, він точно у багатьох ще викликає стискання серця:-). Цей бріош спечений за рецептом Мішеля Ру з книги "Випічка пікантна і солодка". Усім любителям масляної випічки присвячується:-). Про масло у бріошному тісті Попри всю гучну популярність бріошів й те, що вони у мене вийшли й пробувала я їх не одноразово в подорожах, у Франції теж, мушу зізнатись, що це таки не моє. Може тому рецепта бріошів так довго не було на сайті та треба виправляти цю ситуацію. Й та маслянистість несолодкої випічки мені скоріш заважає, а це є суттю бріошу. І як ще подумаю про калорійність кожного шматка при ТАКІЙ кількості масла, то якось одразу рука тягнеться по скибку житнього хліба:-)). А всі, хто мене якийсь час читає, знають, що я не схиблена на фігурі і я ще та гедоністка. Але я за міру у всьому. І бріош для мене надто старосвітський, надто тяжкий, надто масляний. Щоправда, це все геть суб'єктивно й попри моє стримання, я вважаю, що хоч раз потрібно спробувати його зробити, щоб знати: "ваше" чи не "ваше", це все-таки славетна класика. Про бріошне тісто У цьому рецепті вказаний базовий рецепт масляного дріжджового тіста, яке годиться не лише для бріошів, а й для пирогів, різної дрібної закусочної випічки, тощо. І цього тіста більше, ніж потрібно для бріошів (звісно, можна приготувати більше бріошів:-) й того, що залишиться, вистачає якраз на палички з беконом, того ж Мішеля Ру, за рецептом, який з'явиться на сайті наступним. технічні нюанси приготування тіста А тепер по приготуванню тіста. Воно не стандартне, як за способом введення інгредієнтів, так і за консистенцією. Тісто виходить доволі липке і як завжди, я не раджу Вам борошно підсипати. Вистачить того, яким посиплете робочу поверхню, а там вже можна діяти доволі щедро. Але як маєте можливість використати "сильне борошно" з високим вмістом білку, від 11 грамів і більше, беріть його, буде легше вам працювати. Щодо всієї решти нюансів, то їх практично нема, просто ретельно перечитуйте рецепт перед приготуванням. Тісто тривало ферментує в холодильнику (якщо раптом до цього рецепта ще хтось не знає, дріжджі не бояться холоду), а потім воно довго підходить після формування. Ну і випікання відбувається у двох етапах: спочатку при високій температурі, а потім при нижчій. Приготування бріошів
Рецепт адаптований з книги Пітера Рейнхарда, одного з моїх "пекарів-фаворитів". Рецепт настільки вдалий, а булочки настільки смачні, що я тепер завжди роблю подвійну порцію тіста. Так як вони зникають швидше ніж приходить момент насичення ними:-) На ряду з житньо-пшеничними булочками на пиві - це мої найулюбленіші булочки навіть до сніданку. Час від часу, ми з чоловіком любимо побалувати себе якісною фастфудівською їжею. А якісніше ніж удома, зробити це важко. Булочки для гамбургерів дуже легко готувати, як і бургери в цілому. Готуючи дома гамбургери, можна створювати будь смакові поєднання, грати з наповненнями і їх кількістю. Головне знати міру! Замість кунжуту можете посипати булочки маком, або взагалі нічим не посипати. А що стосується бургерів, я найбільше люблю яловичі гамбургери, з карамелізованою цибулею, майонезом змішаним з бальзамічним оцтом, з сиром і салатом. А Ви ??
Французькі заварні кульки гужери - це надзвичайно смачно та вишукано. Їх можна готувати як для самостійного вживання, так і для начинення. Хоч зізнаюсь, той останній варіант я люблю менше, адже невідворотнім є те, що з начинкою, будь-якою, вони м'якшають. Тож якщо не подавати та з'їдати їх одразу, краще не начиняти. Сирні гужери дуже смачні самі по собі і будуть дуже вдалим доповненням до святкової нарізки, до паштетів чи навіть сирної дошки. Це вишукано й водночас не складно. Можна зробити їх багато та заморозити, а потім розморозити й підсушити в духовці. Вони будуть ще кращі ніж свіжо спечені, бо будуть хрусткішими. Й Ви у лічені хвилини приготуєте такий вишуканий додаток до Ваших святкових страв. У них є одна вада: важко зупинитись на одному й не під'їдати. Попри те, що гужери - це не надто складна випічка, я переробляла їх 3 рази, аж поки вийшли мені вони такими як слід. Найсмішніше, що колись давно, коли робила їх вперше, вони вийшли ідеальними одразу ж, а рецепт я не зберегла. А коли робила їх в останнє, опираючись на якийсь вже досвід роботи з заварним тістом, то аж 3 рази за добу переробляла, доки вийшли ті омріяні. Чи то може у мене оманлива пам'ять і тепер критичніші вимоги до випічки, в порівнянні з минулим часом, але хотілось гужерів з виразним сирним смаком, дещо хрустких, ну ж звичайно округлених та об'ємних. І довелось, як то кажуть, погратись зі співвідношенням вологих інгредієнтів до сухих. Випікаючи гужери й знаючи, що вони з заварного тіста, слід пам'ятати, що вони не піднімуться так само гарно як профітролі з простого заварного тіста. У складі є сир, який дослівно обтяжує тісто й воно піднімається, але не так сильно. Тому, не очікуйте невідомого якого росту. Але все ж таки, пильнуйте, щоб коли гужери виростуть, щоб вони не опустились. Це буває з двох причин: 1) Найчастіша причина: недосушили, недопекли; 2) Надто вологе тісто. Заварне тісто, що погано тримає форму при відсадці, вважається надто вологим. Виправляється це, додаванням до готового тіста з яйцями, невеликих кількостей запареного борошна, такого як перед додаванням до тіста яєць і все збивається й далі перевіряється консистенція. В жодному разі, сирого борошна не додавати. А надто вологим тісто може навіть бути просто від того, що погода дощова, вологість борошна більша, в залежності від умов його зберігання, навіть кількість глютену в борошні має значення, не кажучи про точний розмір яєць. Тому в жодному разі не панікуйте, просто знайте що роблять в таких випадках. Й зверніть увагу на двоетапність випікання. Спочатку при високій температурі, щоб створити пару, яка необхідна для підйому тіста, а далі вже при нижчій допікання. При бажанні, окрім сиру, до гужерів можна додати якісь спеції чи 10-15 грамів подрібненої зелені чи частину сиру замінити шинкою, дрібно тертою. Тобто, тут можна експериментувати. І ще одне, в цьому тісті нема молока, лише вода. І вважається, що таке тісто дещо твердіше ніж те, що на суміші молока і води. Але тут, при наявності сиру, ця твердість бажана та й таке тісто дещо краще піднімається. Щодо заморожування, то найкраще заморожувати гужери вже спеченими, після вистигання. Так результат буде найбільш передбачуваним. Розморожувати на полиці холодильника, далі розкласти їх на деку та вставити до холодної духовки, включивши розігрів до 180 ᵒС. Як тільки духовка розігріється, сирні гужери можна діставати й подавати. Якщо Вам дуже хочеться їх начинити, то можете взяти в якості начинки вершковий сир або одну з 3-х моїх помазанок чи печінковий паштет з рецепта фаршированих паштетом яєць.
Ці булочки чемпіонів світу – сучасна німецька хлібна класика. Усілякі булочки – це те, що передусім у мене асоціюється з буденною німецькою хлібною випічкою. Навіть не славетний темний і тяжкий пумпернікель, а саме різноманітні зернові булочки. І такі трикутнички я вперше спробувала в Німеччині, не звернувши увагу як вони називаються. Й колись пообіцяла собі відпрацювати їх рецепт аби пекти такі собі вдома. Адже що може бути більшою гастрономічною розпустою ніж свіжі теплі булочки до сніданку? А такі булочки ще й відмінно заморожуються, тож можна напекти багато й потім розігрівати поштучно в духовці і мати таку розпусту навіть в робочі понеділки (і це не карається:-) бо смачний сніданок – запорука продуктивного дня і шалений понеділок здається симпатичнішим). Отож придивіться й собі до до рецепта булочок чемпіонів світу, адже вони дуже хрусткі, з вкрапленнями зернят соняшника, маку та льону, зі спокусливим ароматом солоду, ніжні всередині. Вони узалежнюють! А ще з ними вистачить щось покласти зверху, такий додаток як сир чи шинка, чи просто навіть маслом змастити, а ще краще вершковим сиром чи плавленим сиром за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю» і неймовірно смачний сніданок вже на столі! А добре попоївши можна йти завойовувати світ! Ці булочки доволі просто пекти. Рецепт не складний, але важливо лиш завчасно все спланувати. Найкраще замісити тісто звечора, пройти всі етапи, а вже пекти зранку, адже має вистоятись тісто в холодильнику. В переліку інгредієнтів для основного тіста в рецепті вказаний солод. Запарювати чи заварювати його не треба. Свій аромат він віддасть. Можна сухий солод замінити солодовим екстрактом. Хто пече хліб часто може його мати. Замінювати такою ж кількістю по вазі. Щодо суміші зернят, то вона може бути абсолютно різною. Замість зернят можна використати і горіхи. Але вкрай важливо, що б Ви не використовували, не скорочувати час відмочування зернової суміші. Зернята та горіхи для випікання попередньо замочуються для того, аби потім, при ферментації тіста вони не вбирали воду з того ж тіста, щоб виріб не був потім збитий. А якщо тісто на хліб за рецептом ще й вистоюється довго, ніч чи довше, тоді тим паче це важливо. Зверніть увагу, в день випікання, спочатку тісто розстоюється гуртом і вже потім нарізається. Це допомагає надати булочкам чемпіонів світу притаманну їм форму зі зрізами.
Легенди походження прецлів Пропоную вашій увазі рецепт приготування домашніх баварських прецлів, або ж бреце, як їх там називають, або Візнбреце(прецель Октоберфесту), без яких важко уявити відомий фестиваль пива Октоберфест. Насправді існує дуже багато видів прецлів, хоч більшості вони асоціюються передусім з баварськими або швабськми прецлями (з надрізом по центру та непропорційно тонкими сплетіннями). А є ще м'які прецлі, які досі печуть американські аміші, старовіри родом з Німеччини. Крім того, є й багато видів солодких брецелів та кілька видів святкових, які печуть до певних свят не тільки в Німеччині та Австрії, а й в Бельгії, та Люксембурзі. Сам прецель або ж брецель чи бреце, назва міняється в залежності від регіону, вже давно став символом пекарів і завдяки цьому символу на Півдні Німеччини, а часом навіть і в інших країнах, можна розпізнати пекарні. До речі, раніше в Німеччині не всім дозволялось пекти брецелі, потрібен був спеціальний дозвіл. А сама історія походження прецлів є дуже розмитою, існує багато різних теорій, кожна з яких претендує на автентичність. Чи то монах італійського походження зліпив з решток хлібного тіста почастунок для дітей, які вивчили нові молитви, чи то пекарі вигадали хліб, який можна їсти в піст, і який би за кількістю дірочок символізував Святу Трійцю. Так і символіка самого брецля доволі багата. Одні стверджують, що характерне для прецлів сплетення, символізує руки складені в молитві, а інші, що це вузол кохання, який важко розв'язати. Про особливу скоринку прецлів Щодо характерної темної шкірочки, то за легендою, вона з'явилась випадково, коли неуважний пекар випадково кинув сформований крендель в лужний розчин, що приготували для миття посуду. І з тої пори, почали пекти прецлі тільки так, щоб надати їм відповідний колір, скоринку та присмак. А деякі стверджують, що це кішка зіпхнула сформований крендель у корито з лужним розчином, у що якось не дуже віриться. В деяких російськомовних джерелах я зустрічала ствердження, що прецлі потрібно занурювати перед випіканням в пиво і тісто слід робити на пиві, а не на воді. Це абсолютна нісенітниця. Прецлі - це найпопулярніша закуска до пива, але на пиві їх не роблять. Про занурення прецлів у розчин соди Яка б історія прецлів не була, готуються вони доволі просто, і дійсно, щоб сформувалась характерна скоринка на поверхні цих кренделів, після формування їх, потрібно занурити у гарячу воду з содою. В промисловому виробництві прецлі занурюють у розчин з гідроксидом натрію, який додає ще й блиску поверхні. В домашніх умовах сода теж добре справляється з завданням і вона набагато безпечніша у використанні. Про тісто для прецлів Загалом, брецелі випікаються значно швидше ніж будь-які інші дріжджові хлібні вироби. Тісто не потребує подвійної ферментації. Тісто потрібно добряче вимісити й одразу братись до формування, не залишаючи підростати, як інші види дріжджового тіста. Й після формування, їх не залишають довго підростати, лиш трішки, поки поверхня, після занурювання у воду з содою, обсохне. Про посипку Для посипання прецлів я використовувала морську сіль грубого помелу. Дрібна сіль просто розчиниться на вологій поверхні. Можна посипати прецлі кунжутом, чи маком, хоч такі дуже рідко зустрічаються. Про температуру випікання Духовка для випікання німецьких прецлів розігрівається принаймні до 220ᵒС, а якщо Ваша духовка дозволяє, то й до 250ᵒС. Це температура необхідна для формування хрусткої темної скоринки без пересушування середини. Про домашній Октоберфест Баварські прецлі за цим рецептом виходять дуже хрусткими зовні й пухкими всередині, а ще, вони мають характерний присмак, який притаманний справжнім брецлям. Тому, якщо хочете дома влаштувати свій власний Октоберфест з дегустацією різних видів пива, такі баварські прецлі створять атмосферу справжнього свята пива на вашій вечірці чи вечері:-). Приготування баварських прецлів
Про знайомство з амішськими прецлями Цей рецепт вже довго чекав в архівах свого часу, ще з нашої сімейної подорожі до Північно-Східного узбережжя США. Тоді ми і друзів відвідали в Балтіморі, й Пенсильванію об'їздили, а саме, так звану "Голландську країну" (Dutch Country), що крім красивих будиночків в голландському стилі й ідеально вистрижених газонів перед ними, славиться ще великими поселеннями амішів, на базі яких зробилась там ціла бізнес-індустрія. Й звісно ми скористались можливістю поїхати на авторизовану екскурсію до амішів. І це для нас яскравіший спогад ніж відвідини Вашингтону чи Нью-Йорку. Адже це ціла, така незвичайна субкультура, що живе старими принципами у сучасному світі. Дещо вразило, щось засмутило, щось розсмішило, а дещо, навіть обурило. Але це не сторінка про подорожі, а про смачну їжу:-). Так от, там, посеред екскурсії, ми спробували такі м'які, масляні прецлі, які пекла красива дівчина в традиційному одязі амішів (геть усі вони носять однаковий одяг, що майже не відрізняється) і це було так смачно, що це наш найяскравіший гастрономічний спогад про подорож до Штатів (ну може ще філадельфійський чізстейк може з ними позмагатись). Ми настільки були вражені м'якими прецлями, що навіть за рекомендацією гіда пішли на обід в ресторан, що вели аміші. Дарма. Там ми глибоко зрозуміли їх філософію "життя без насолод" й заключається вона не тільки в бричках без прорезинених коліс (щоб не було надто комфортно), а й відсутністю і гастрономічних насолод. Все аскетично, ніякого шику й настільки просто і ніяк, що соромно зізнатись, ми залишили майже все, що замовили... Попри нашу політкоректність. Але ту їжу просто не можливо було їсти. Досі дивуюсь, як можливо, що ті прецлі такі смачні? Там ще та насолода:-). Такий собі виняток з правил. Заради рецепту цих прецлів я купила у амішів цілу книгу рецептів (а скоріше саморобний буклет за великі гроші). Й рецепт, в перерахунку на європейські одиниці вимірювання подаю Вам. Технічні нюанси приготування прецлів В Штатах, щоправда, такі прецлі продають не лише аміші, але вважається, що саме вони роблять їх найкраще. Й до прецлів зазвичай подають гірчицю або холодний топлений сир на основі сиру чеддер. А дома у нас з'їлись вони ще до того, як встигли вистигнути. І не дивуйтесь тому занурюванню в топлене масло. Так дійсно треба, бо це дає їм неповторний, особливий смак, й це так відрізняє ці м'які амішські прецлі від хрумких баварських. Тож не вагайтесь робити чи не робити. Обов'язково робіть! Про тісто для прецлів У буклеті рецептів від амішів було кілька рецептів прецлів, я вибрала той, що відповідав мені кількістю і складом, й не прогадала. А загалом, незалежно від рецепта, всюди писали, щоб невдовзі після замісу дріжджового тіста, братись за формування прецлів. Тобто робляться вони по суті дуже швидко. Але дозволю вставити свої "5 копійок" (які вже теж стали лиш спогадом), краще таки дати дріжджовому тісту поферментувати. Може якщо після формування рости їм дійсно не потрібно, то смак тіста, яке побродило - значно кращий ніж у тих, швидко ліплених. Але залишаю це на Ваш розсуд. Про окріп для прецлів І ще одне, у випадку цих прецлів, не вимагається варіння їх у воді з содою, вистачить окропу в мисці та більшої кількості соди. І це дійсно діє, й не так небезпечно. Приготування амішських прецлів
Англійські мафіни розповсюджені практично всюди де були або британські колонії або сильний британський вплив, в тому числі і в США, Австралії і Новій Зеландії. Вони ідеальні як в якості основи для канапок, так і просто з маслом і джемом. Не слід плутати англійські мафіни з десертними американськими мафінами. Це абсолютно різні вироби. Такі плоскі булочки можна спекти навіть не маючи духовки і насолоджуватися свіжими англійськими мафінами до пізнього сніданку вихідного дня. Тісто виходить досить липким, але завдяки цьому мафіни будуть пухкими. Для зручності формування та випікання, їх треба ретельно обкататит в семоліні або ж в кукурудзяній дрібній крупі. Вони мають відповідну грубу текстуру і не інтегруються з тістом так як звичайне борошно. Якщо англійські мафіни якимось чином не допеклись на сковороді, можна спокійно закінчити процес приготування в духовці, доводячи їх до готовності. Спочатку ж пекти в духовці не раджу, так як це будуть вже не англійські мафіни, а просто булочки, які не матимуть характерної для вищезгаданої випічки відомої, грубої, хрусткої скоринки (яка виходить в результаті тривалого обсмажування на сковороді), а також ніжної середини, яка служить точною вказівкою в якому місці їх треба розрізати. Потім половинки підсушують на тій же сковорідці або ж на плоскому тостері, зрізом вниз, змащують маслом і насолоджуються! Англійські мафіни є відмінною основою для класичних яєць Бенедикт, а також їх варіацій.
ПРО ВІДРИВНІ МІНІБУЛОЧКИ З СИРОМ Булочки з сиром – це той вид закусок чи додатків до основної трапези, котрі, потрапляючи на стіл, змушують не зауважувати всю решту страв, що там є:-). Своїм сирно-часниковим ароматом, рум’яною шкірочкою, ніжним м’якушем, вони гастрономічно зводять з розуму. Хочеться ще шматочок і ще шматочком. Занурюючи їх в теплий томатний соус чи навіть і без нього. Важко зупинитись. Адже це так смачно. А ще, ідеально для сімейних кіносеансів чи просто дружніх посиденьок. Можна нарізати їх, як хліб, а можна просто рвати руками, відриваючи по кілька одразу, адже сир, що апетитно підрум’янився зверху тягне за собою наступну. Але ж вони так спокусливі, що хто б скромно брав по одній?:-) Ніжне, пухке, хоч і просте тісто, тягучий сир в середині та хрустка сирно-часникова шкірочка. А якісні дріжджі, є запорукою того, що булочки будуть вдалими й виростуть як слід, навіть без тривалого очікування. Осмотолерантні дріжджі ТМ Духмяна Хата якраз ті дріжджі, які завжди справляються з будь-якою роботою. З ними все іде по плану. Тож для приготування цих булочок з коротким часом підростання після формування, я рекомендую саме їх. Про решту нюансів приготування цієї диво-закуски, читайте в продовженні передмови на сайті. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ БУЛОЧОК З СИРОМ Аби булочки, попри нетривалий час підростання після формування, добре тримали форму, потрібно тісто добряче вимісити на початковому етапі замісу. Тобто добряче попрацювати руками або виробити міцну глютенову сітку. Тож не нехтуйте цією рекомендацію й ретельно місіть тісто, аж воно почне відставати від рук, перестане легко рватись й буде пружним та еластичним. Окрім того, аби вироби були гарними, круглими, а не безформними, потрібно пройти усе формування як для звичайних круглих булочок. Тобто кожен шматок тіста, перед начинянням потрібно обім’яти й сформувати кулю, натягуючи тісто з боків до центру. Аж поки сформується гарна, пружна куля. Так підготовлене тісто має ще хвилин 10 відпочити, щоб воно все ж розслабилось й далось начинити. Для начиняння, кожну булочку приплюснути долонею, обернути швом доверху і на той шов класти сир. Далі защипувати обережно і викладати швом донизу у підготовлену сковорідку. Так сформовані булочки збережуть круглу форму й рівномірно та симетрично ростимуть у духовці. ПРО ДОДАТКИ ДО БУЛОЧОК З СИРОМ Для подачі до цих булочок я пропоную простий, підігрітий томатний соус. В нього можна занурювати булочки перед споживанням. Але смачно і без нього. Самі ж булочки можна урізноманітнити, перед випіканням, окрім сиру та гранульованого часнику, посипаючи їх улюбленою зеленню, або дрібно січеним беконом. Буде дуже смачно. Можна також, додатково посипати булочки кунжутом. А замість моцарели в принципі використати кубики сиру сулугуні. Чи навіть адигейського сиру. Останній не тягнеться після випікання, але з ним теж смачно. ПРИГОТУВАННЯ БУЛОЧОК З СИРОМ: