Для журка або, іншого його різновиду, білого борщу, роблять спеціальну закваску. Зараз, у Польщі, майже ніхто її вдома не робить, а купують в магазині. Однак так просто приготувати її самостійно, що просто «гріх» цього не робити. Увага: якщо в заквасці, до проціджування, з'явиться цвіль, закваска буде не придатна. Її потрібно викинути й почати все спочатку, у чистому, найкраще стерильному, скляному або глиняному посуді.
Зізнаюсь, після приїзду з Мексики я довго намагалася знайти відповідний рецепт тортілляс, який можна було використовувати вдома. Так як хороші тортіляс у нас знайти майже не можливо, і в найгіршому випаду й тонкий лаваш підійде, але хотілося навчитися їх готувати дома. Відразу скажу, не плутайте з іспанською тортильєю, це зовсім різні речі. В Іспанії це грубо кажучи омлет з картоплею, в Мексиці це хлібці. За іронією долі з Мексики привезла два рецепти приготування тортильяс. Я приїхала додому сповнена впевненості себе, взяла наше борошно і почала готувати тортілльяс. І нічого у мене вдома не вийшло! Продукти інші! У Мексиці для тортильяс існує спеціальна борошно Masa Harina називається. Є пшеничне, є кукурудзяне. Воно має спеціальну обробку і особливий помол ... Сумно, але я не впадала у відчай ... Почала експерименти! І ось, два роки потому, мені до рук потрапив прекрасний рецепт, з книги одного британського пекаря. Я про нього вже писала. Книга "River Cottage Handbook # 3 Bread" by Daniel Stevens. Ці тортільї на смак і по консистенції такі як в Мексиці! Виходять завжди відмінно! Сміливо готуйте, робіть такос, загортаючи в тортільяс улюблені начинки. Відкрию Вам, далеко не секрет, такос це ні що інше, як страва з тортільї з будь-якою начинкою. Такос бувають настільки різними, як суші. Що загорнете, такі і будуть такос. Мене страшенно дратує коли хтось розумними словами пише рецепт «автентичних такос», це як би сказати, що бутерброд - це виключно хліб з маслом і ковбасою. Ось такий великий вступ вийшов! Розписалась я сьогодні! Це завжди так, коли в хід йдуть емоції. Один дуже важливий момент: Тортільяс, відразу після випікання на сковорідці, потрібно відразу накрити кухонним рушником. І складати одну на іншу, як млинці. Інакше засохнуть і затвердіють. У Мексиці для цього, жінки вишивають спеціальні рушники та мішечки з грубого полотна.
Зріле тісто можна назвати певною альтернативою заквасці, тільки на дріжджах. Воно компенсує той не дуже приємний смак дріжджового хліба, надаючи смакові нотки тіста на заквасці. У пекарнях в основному відкладають шматочок тіста при кожному випіканні хліба, щоб додати його в наступну партію і так без кінця. Дома це не завжди зручно і можна спеціально приготувати зріле тісто. Деякі джерела пишуть, що зберігати його можна до 3-х днів. Але це тоді, якщо будете використовувати його самостійно, як основу для піци, наприклад. Смак буде занадто інтенсивним. А ось якщо по шматку (150-200 грам) додавати в хлібне тісто, або ж при замішуванні тіста для тієї ж піци, можна потримати і довше. До тижня. Пробувала, все в порядку, а смак самого виробу просто чудовий.
Історія походження соусу бешамель Соус бешамель - входить до групи, так званих, материнських соусів у французькій кухні. Адже на його основі готується ще ряд інших соусів, про які я напишу нижче. Існує кілька версій походження цього соусу. За однією легендою, славетний соус бешамель вигадав найвідоміший кухар своїх часів, Франсуа Де Ла Варенн, придворний кухар короля "Сонце", Людовика XIV. Саме Ла Варенна вважають основоположником французької високої кухні і саме він був натхненником не менш славетного Огюста Ескоф'є. А названий цей соус в честь гофмейстера при дворі того ж короля, Луї де Бешамеля. А за іншою легендою, вигадав його сам Луї де Бешамель, а Ла Варенн лиш опублікував рецепт соусу бешамель у своїй книзі про французьку кухню. А як було насправді, залишається лиш здогадуватись. Я пропоную вашій увазі мою просту інтерпретацію класичного соусу бешамель. Про техніки приготування соусу Є чимало рецептів та технік приготування класичного соусу бешамель. Дехто, перед тим, як почати основне приготування, вварює молоко з цілою цибулиною, прянощами та лавровим листом, дехто додає більше молока по співвідношенню до масла та борошна, щоб довше поварити соус і виварити смак борошна, який, як на мене, після обсмажування і так практично не відчувається. Хтось дотримується теорій, що молоко потрібно додавати тільки гарячим до масла з борошном, а хтось, що тільки холодним. Але насправді, технічно, це немає абсолютно ніякого значення. Лиш додаючи холодне молоко, потрібно трохи довше чекати на загустіння соусу бешамель. Кілька слів про ру Що має значення, так це ступінь обсмажування борошна з вершковим маслом, так званого ру. Чим рум'янішим воно буде, тим інтенсивніший смак буде у соусу бешамель, але тим і меншу зв'язувальну силу буде мати таке ру. Це потрібно взяти до уваги. Тобто, якщо досмажите ру до виразного бронзового відтінку та легкого горіхового аромату, то молока потрібно буде менше, оскільки сила загущування його менша ніж просто у золотистого. Про консистенцію соусу Відповідно до того, для чого вам потрібен соус бешамель, можна змінювати пропорції молока та ру. Чим рідший соус вам потрібен, тим менше потрібно борошна та вершкового масла. Подані нижче пропорції створюють соус бешамель ідеальний для запіканок, приготування лазаньї та інших подібних страв. Якщо ж його використовувати у ролі власне соусу до основних страв, можна зробити бешамель дещо рідшим, взявши, скажімо, по 40 грамів борошна та масла на 500 мл молока. Соуси, які походять від соусу бешамель: Соус морне: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 100 грамів улюбленого сиру (в оригіналі сир Грюєр, інколи змішаний з сиром Пармезан) та 30 грамів вершкового масла. Соус гірчичний: у соус разом з молоком потрібно додати приблизно 1 ст.л. сухої меленої гірчиці або вже в готовий соус 2 ст.л. діжонської гірчиці. Петрушковий соус: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 15 грамів подрібненої петрушки. Соус нантуа: до гарячого соусу бешамель потрібно додати приблизно 60 мл вершків, 80 грамів ракового масла й щедру щіпку меленої паприки. Соус субіс: приготування соусу бешамель потрібно розпочати з тушкування в маслі 1-ї цибулини порізаної кубиками, далі додати борошно та молоко, а в кінці приготування додати ще 125 мл вершків і щіпку цукру. Існує ще чимало соусів, які походять від соусу бешамель, значно складніших ніж ті, що перечислені вище, але для них вже потрібно публікувати окремі рецепти, щоб зберегти автентичність та передати технологію приготування. Дивіться відео-рецепт приготування соусу бешамель: Приготування соусу бешамель
Неймовірно смачна, дещо зефірна глазур на желатині для паски, яка протягом 12 годин застигає, стає гладкою, не кришиться й має приємний смак. Порятунок для усіх, хто хоче білосніжну глазур, але без сирих білків. Вона стане справжнім відкриттям для багатьох господинь: виглядає розкішно, має ніжну, злегка зефірну текстуру та приємний солодко-лимонний смак. На відміну від традиційної білкової, така глазур не потребує сирих яєць, легко готується та дарує бездоганно гладке покриття.Желатинова глазур рівномірно вкриває паску, красиво стікає м’якими хвилями й після застигання залишається еластичною та охайною. Вона не кришиться під ножем, не осипається під час нарізання й довго зберігає привабливий вигляд випічки. Це ідеальний варіант для тих, хто прагне святкової естетики без зайвих клопотів і хоче отримати стабільний результат щоразу.ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ ГЛАЗУРІ З ЖЕЛАТИНОМ НА ПАСКУЩоб зробити глазур ідеальною, важливо дотримуватись кількох технічних нюансів. Желатин має повністю набрякнути у воді і це забезпечить правильну текстуру та рівномірне застигання. Гарячий цукровий сироп слід вливати тонкою цівкою під час збивання: так маса стане пишною, блискучою та набуде характерний білий колір.Наносити глазур потрібно на повністю вистиглі пасочки, коли маса ще не загусла, а є текуча й слухняна. Саме в цей момент вона красиво розподіляється по поверхні. Якщо зволікати із прикрашанням, глазур почне тягнутися цукровими нитками і працювати з нею стане значно складніше.Після нанесення прикрашайте паски одразу, адже глазур починає схоплюватися досить швидко. Для повного застигання залиште випічку при кімнатній температурі приблизно на 12 годин. За цей час поверхня стане гладкою, сухою на дотик і збереже ніжну, еластичну структуру.ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ЖЕЛАТИНОВОЇ ГЛАЗУРІ:
На численні прохання читачів надаю рецепт домашнього розпушувача для тіста, який має подібну дію як промислові, але не містить фосфатів та інших шкідливих речовин. Хоч все відносно. Для когось і сода з лимонною кислотою будуть неприйнятними. Сода - відомий усім чистий розпушувач. Лимонна кислота - активатор соди. А щоб вони не активувались ще в банці під впливом нормальної вологи приміщення, додається крохмаль або борошно. Але краще крохмаль. Після змішування, важливо збити чи розтерти все разом до отримання однорідної консистенції. Тоді рівномірніше будуть розподілені складові і краще буде відбуватись реакція. Термін придатності домашнього розпушувача залежить від умов зберігання та вологості приміщення. В середньому 3 місяці після змішування. Чим вологість більша, тим швидше непридатною стає суміш. Такий розпушувач активується одразу ж після змішування з вологими інгредієнтами. Тому, після додавання його у тісто, бажано якнайшвидше почати випікати виріб. Промислові розпушувачі мають більш складний вміст і деякі інгредієнти їх мають дію, яка активується лиш при досягненні певних температур, тому з ними час початку випікання не є так важливим. На моїй кухні присутні два види розпушувача. Домашній і промисловий. Хоч все частіший, з турботи про здоров'я рідних та своє, все частіше використовую домашній розпушувач. Навіть якщо результат не такий вражаючий як з промисловим. Це особистий вибір кожного, який з них використовувати у себе дома.
Ще одна ідея простого кулінарного подарунка в саше. Зазвичай, в бульйон я ще кладу стебла петрушки, але якщо використовую в бульйоні корінь петрушки (так як це роблять у Польщі, на ряду з цибулею пореєм і кореневою селерою), тоді для бульйону потрібен тільки такий набір спецій і відповідні овочі, морква та цибуля. Якщо Ви любите ще якісь спеції або трави у вашому бульйоні чи супі, сміливо додавайте. Одна умова для трав, вони повинні бути сушеними, як лавровий лист. Не забудьте також про красиву картку з кольорового картону, вирізану і підписану Вами, з інструкцією застосування.
Як на мене, це сирне тісто краще аніж бездріжджове листкове тісто. Роботи з ним суттєво менше, а в смаку ніякого натяку на жирність. А ще, воно має такий приємний кисломолочний посмак. Рецептів тіста з сиром є дуже багато, є різні пропорції та техніки замішування. Я хочу поділитись з Вами своїм улюбленим рецептом тіста з домашнім сиром. З такого сирного тіста виходять дуже хрусткі та смачні основи для пирогів, солодкі чи не солодкі, крекер неймовірного смаку та інші види печива. А моя свекруха просто змащує тісто білком та посипає цукром, нарізає смужками й випікає. І у Вас на столі просте печиво. Загалом, тісто дуже легко робити. І як показує мій досвід, найкраще його робити в чаші великого блендера. Тоді консистенція спеченого тіста найцікавіша. Але можна робити його й вручну. Для цього, дуже холодне масло потрібно натерти на тертці й поставити те натерте масло в холодильник, принаймні на 1 годину й потім змішувати з сиром та борошном, розминаючи все вилкою або спеціальним ножем для замішування пісочного тіста. Лиш потім, збити всі крихти в одну кулю. Якщо одразу замішувати просто руками, можна надто розм'якшити масло й воно почне підтікати або просто перемісити тісто. У двох випадках воно буде твердим та збитим й не буде розшаровуватись в духовці. Тісто можна тримати в холодильнику до 3-х діб або в морозильній камері до 3-х місяців. Розморожувати тісто за день до випікання, на полиці холодильника.
Білкова глазур якою зручно малювати і яка добре застигає. Що особливо важливо, при розмальовуванні печива з дітьми, які найбільше отримують від цього задоволення (моя Емма навіть розтанцювалась з притупуванням від радості, коли побачила пляшечки з глазур'ю:-)) Кількість інгредієнтів в рецепті досить відносна, так як вона не може бути точною: різні розміри яєць і білків відповідно, різна якість цукрової пудри, різні барвники бувають. Головний критерій - це гладкість і густа консистенція глазурі. Грудочок бути не повинно, маса повинна бути однорідною, а консистенція як у густого соусу.
Делікатна консистенція цього теплого, зимового соусу, так добре доповнює яблучний штрудель, який все ж краще подавати холодним, що прямо на душі стає тепліше від такого десерту. Часом згадую свої студентські часи у Львові, коли у Львівській кондитерській «Цукерня» замовляла яблучний штрудель з ванільним соусом. За смішним збігом обставин, коли я повернулася до рідного міста, тут також відкрилася та ж, що й у Львові, кондитерська «Цукерня». Але штрудель вже не той на смак. Не подумайте, не гірший. Просто обставини інші. Потім були яблучні штруделі в Австрії, і навіть в Німеччині, але все не те. Смачно, але без емоцій. А от коли все приготувала вдома, яблучний штрудель і теплий ванільний соус до нього, то якось навіть серце стиснулось від сентиментів ...:-) Без ванільного соусу все було б інакше. Гірше! Все готується дуже просто, головне не прогавити коли соус почне загусати і вчасно зняти з вогню. Ванільний соус відмінно розігрівається. Розігрівати потрібно на маленькому вогні, постійно помішуючи, а після розігрівання, краще, вдруге, протерти соус через сито перед подачею. Так він буде шовковистим і однорідним.
Все дуже просто в приготуванні. Можна всі інгредієнти дрібно порізати і змішати чи подрібнити в блендері. (Я віддаю перевагу другому варіанту, так як соус стає більш однорідним і краще обгортає продукт). Подають такий соус і до весняних рулетиків і до морепродуктів, риби і навіть м'яса. Це так званий соус для занурювання. Іноді, так само називають у В'єтнамі рибний соус, Ниок Мам (Нам Пла в Таїланді). Цей соус є основою даного соусу. У В'єтнамі рибний соус набагато важливіший соєвого і використовується майже у всіх стравах. На щастя в Україні вже не важко буде його знайти. Шукайте рибний соус в відділах, де продається все для суші.
На прохання двох постійних читачок, публікую свій перевірений рецепт домашнього сиру панір. Приготування сиру панір досить просте і не проблематичне в домашніх умовах. Але, щоб результат був вдалим, потрібно знати декілька нюансів, до яких я дійшла в процесі практики в приготуванні інших домашніх сирів та молочних й кисло-молочних продуктів дома. На перший погляд, почитавши декілька загально-доступних рецептів приготування сиру панір в інтернеті чи навіть в деяких друкованих виданнях, все здається по дитячому просто. Розігріти молоко, додати кислоту, відцідити й пресувати та готово. Той хто намагався робити сир панір дома, знають про що я. Але потім виходить що смак надто нагадує домашній сир, а не панір чи може навіть не солену бринзу. А сам він не тримає форму, розпадаючись при нарізанні, не кажучи вже про подальші приготування. Якісний сир панір повинен мати приємний нейтральний смак та однорідну, пружну, збиту консистенцію. Він чудово підходить для обсмажування, оскільки досконало тримає форму при термічній обробці. Він смачний сам по собі обсмажений й скроплений лимонним соком, навіть без приготування складних індійських каррі. Тому рекомендую Вам приготувати дома цей сир навіть якщо Ви не любите пряних та пікантних індійських страв. Мій секрет приготування паніру - це цільне молоко. Бажано використовувати домашнє, або принаймні найжирніше та найнатуральніше магазинне, яке зможете знайти. Також, особливим нюансом приготування - є додавання сухого молока, що збільшує кількість білку в молочному продукті, роблячи консистенцію багатшою. Й соління сиру після відціджування. Сіль сприяє видаленню зайвої рідини, й консистенція сиру стає більш пружною. Крім того, після додавання кислоти, всі подальші маніпуляції слід зробити якнайшвидше, доки сир ще гарячий, що забезпечить однорідну консистенцію після пресування.
Це найкращий спосіб приготування розсипчастого рису який я знаю. Цей метод ще жодного разу мене не підвів. Ви можете змінювати кількість рису відповідно до ваших потреб. Легко можна зменшувати або подвоювати кількість. Просто дотримуйтесь пропорції води і рису. Можете також змінювати склад спецій на свій розсуд. Спеції представлені в рецепті особливо добре підходять для азіатських страв.
Після публікації рецепта зеленого тапенаду, мене так часто запитували про класичний, що вирішила все ж опублікувати і його. Цей рецепт з моїми пропорціями і змінами, так як готую його я. Як у випадку з будь-якою класичною стравою, а ще й народною, рецептів є безліч, як борщу. Анчоуси можна замінити пряною кількою, а цедру додавати за бажанням. Я дуже люблю поєднання чорних оливок з цедрою лимону, тому додаю. Деякі додають кілька листочків базиліку, деякі не додають винного оцту. Але як на мене, він красиво все загострює. Тапенад чудово смакує на свіжому хлібі, до баранини і риби. А у Белонікі бачила чудову ідею: равлики з листкового тіста з тапенадом. Пробувала, смак дивний! Як його використовувати і куди додавати, Вас може обмежити лише Ваша фантазія!
Крутони, вони ж грінки з часником, чудовий французький винахід, служать відмінним доповненням до салатів або супів. Я ще не зустрічала особи яка б їх не любила. Ви можете відразу зробити велику кількість і зберігати в герметичній ємності кілька тижнів. Хоча вони не зберігаються! Ваші близькі з'їдять крутони з часником швидше, навіть без супу і салату.
Цю суміш я склала, уважно стежачи за жінкою кавказької зовнішності, що продає на місцевому ринку спеції. Якщо її попросити, вона змішує спеції при клієнті або навіть не просячи, якщо їй людина сподобається (напевно). Мені пощастило, для мене вона змішала спеції для плову при мені. Ця суміш не багато мала спільного з готовою сумішшю для плову, яка була у неї в одному з мішечків. Не кажучи вже про магазинні суміші спецій для плову. Якщо не любите гостре, не додавайте гострий перець, от і все. Решту залиште. Така суміш спецій, в красивій баночці, послужить відмінним подарунком любителям плову і узбецької кухні в цілому. Я люблю додавати її також при тушкуванні картоплі і в різні страви з баранини.
Основний томатний соус до піци або навіть макаронів. Просто і практично. Можна зробити більше і частину заморозити. Додайте свіжий або сухий базилік, подрібнений перчик чилі і 1 ч.л. гранульованого часнику і у Вас вийде чудовий соус до макаронів.
Мені давно хотілося знайти для себе хороший рецепт тіста для пирога на сметані, так як я дуже люблю особливу нотку кисло-молочних продуктів по суті в будь-якому виробі з тіста, Чи-то млинці чи пироги. І як завжди в моєму випадку, вдалий рецепт виходить методом проб і помилок. Це тісто виходить еластичним (завдяки кислоті лимонного соку і сметані), з вираженим кисло-молочним смаковим акцентом. Після випікання тісто стає дуже хрустким, розсипчастим і злегка масляним, завдяки чому і з'являються асоціації з листковим тістом. Це тісто не вимагає дуже холодного масла і є менш капризним при замішуванні, ніж класичне пісочне тісто для пирогів. Навіть "відпочинок" тіста після замісу може відбуватися при кімнатній температурі. NB: "Відпочинок" після замішування, по суті, є обов'язковим для всіх видів тіста які збираєтеся розкачувати. Глютен в пшеничному борошні "розслабляється" і тісто набагато легше розкатати, воно стає більш еластичним і не збігається назад при розкачуванні. Просто ідеальне тісто для рустикальних галет з несолодкими начинками та й для різних пирогів. Може і з солодкою начинкою комусь би сподобалося, але що стосується сметанної нотки в тісті, при десертних начинках, мені вона здається зайвою. Якщо ж хочете приготувати Галетт з фруктовою начинкою, використовуйте рецепт тіста з пікантної яблучної галети, як основу для Ваших експериментів.
Така олія відмінно доповнить звичайну заправку, надаючи особливу ароматну нотку давно знайомому салату. А як смачний малосольний оселедець заправлений олією з хроном! А ще печена або відварна картопля, салат з буряка і квашеного огірка, або навіть простий салат з білокачанної капусти з цибулею і лимонним соком. Це моя відповідь ароматним, настояним на травах, оливкових оліях в середземноморському стилі. Це слов'янська олія, зі слов'янським темпераментом! Не хочу повторюватися про особливості технології приготування мною ароматної олії, так як раніше вже писала про це в передмові до рецепту: Оливкова олія з ароматом лимону, розмарину і запашного перцю. Перед тим як візьметесь компонувати свої ароматні композиції або повторювати цю, раджу почитати. Для мєї ароматної олії я брала в рівних частинах рафіновану та нерафіновану соняшникову олію, оскільки нерафінована настільки ароматна, що перебиває аромат хрону та інших ароматних інгредієнтів. Хоч аромат чистої необробленої соняшникової олії я дуже люблю! Ви ж вибирайте олію на свій розсуд.
Цей рецепт приготування солоної карамелі дуже простий. На відміну від карамельних цукерок ірисок, для приготування карамелі у якості десертного соусу, не потрібен кулінарний термометр, адже маса не повинна застигати до консистенції цукерок. Всі любителі солоної карамелі оцінять такий додаток до млинців, оладок чи морозива. Її також можна додавати у креми, перекладати нею торти чи додавати до основного ванільного морозива при його приготуванні і у Вас вийде найкраще морозиво зі смаком солоної карамелі. (На стандарту кількість маси для морозива, що подана на сайті, потрібно приблизно 300 грамів солоної карамелі) Щодо приготування, то все дуже просто. Головне дотримуватись правил елементарної безпеки готуючи карамель, адже карамелізований цукор залишає жахливі опіки. Тому, мішаючи, вварюючи, додаючи інші інгредієнти до розтопленого цукру, будьте дуже обережні. І не перетримайте карамель на вогні. Якщо цукор стане надто темним, з'явиться гірчинка. Надто світла карамель, має ледь вловимий карамельний аромат, темніша має виразніший. Але надто темна буде гіркою, що вже й аромат не буде мати значення. Головне знайти свою золоту середину у відтінку вашої карамелі. Щодо вершків, то це надзвичайно важливо щоб вони були свіжими і їх жирність була принаймні 30%. Не свіжі та менш жирні вершки просто на просто згорнуться від такої високої температури, якої набуває карамелізований цукор.
Зараз напевно почнеться полеміка, чому олію доводити майже до кипіння, чому не можна просто залити все холодною олією. А тому, щоб по-перше, запобігти розвитку токсичного ботулізму, а ризик існує додаючи в олію для настоювання вологі інгредієнти, такі як цедра, трави, і особливо часник. Термічна обробка є профілактикою від можливого ризику і такий метод обробки ароматної олії рекомендується в харчовій промисловості. По-друге, олія буде ароматніша після теплової обробки. Поки не почали писати про шкідливість олії, в якій щось готувалося, так от, олія стає шкідливою після активного кипіння, при надто високих температурах, коли починає горіти. Після такої, ніжної і делікатної термічної обробки, можете сміливо смажити на такій ароматизованій олії і заправляти нею страви, без будь-яких зайвих думок. Зберігати будь-яку олію, ароматизовану або просту найкраще в прохолодному темному місці. З цим методом, можете сміливо експериментувати без шкоди для здоров'я для Вас і Ваших близьких.
Глазур готувати дуже просто, головне не перевзбити білки і вчасно, коли піки ще м'які (не дуже добре тримають форму), почати вводити цукрову пудру. І ще один дуже важливий нюанс, паски покривати глазур'ю можна лише після охолодження, інакше "потече" глазур. А готувати білкову глазур тут же перед прикрасою. Якщо будете прикрашати паску ще чимось зверху крім глазурі (горіхи, сухофрукти, сушені квіти і т.д.) треба це робити відразу після нанесення білкової глазурі, так як вона досить швидко застигає.
Ніжна консистенція цього плавленого сиру для намазування за рецептом з книги "Знаю, що споживаю" просто узалежнює. Це сир для канапок чи приготування супів, а можна його їсти просто ложкою, адже так смачно й натурально! І Ви точно впевнені у його складі, без поліпшувачів смаку, емульгаторів, пальмової олії, тощо. А якщо до ще теплого сиру додати свіжі, дрібно порізати трави чи трішки улюблених спецій, подрібнених горіхів або ж сухофруктів, Ви у себе на кухні створите ексклюзивний, вишуканий плавлений сир. В своїй книзі для плавленого сиру для нарізання, іншого його виду, я додавала навіть бекон, на канапках чи для фарширування м'яса або ж картоплі дуже смачно. І повірте, це геть не складно! Щоб консистенція плавленого сиру була дійсно кремовою та однорідною, дуже важливо добре подрібнити сир. Тому, перемелювання чи перетирання, обов'язкові! Як і збивання блендером усього разом, що йде слідом. Чим жирніший Ваш домашній сир, тим ніжнішим буде плавлений сир. При бажанні, до ще теплого сиру можна додати улюблену зелень, чи улюблені спеції, підігріті на сухій сковорідці та дещо потовчені. Це надасть Вашому витвору унікального смаку. Можна додавати також горіхи, сухофрукти, подрібнену та обсмажену шинку чи бекон. Готуючи плавлений сир на водяній бані, довго буде здаватись, що нічого не відбувається, а десь аж за 7-8 хвилин, маса почне ставати все одноріднішою та одноріднішою. Й в жодному разі не можна відходити від сиру, коли Ви поставили його на водяну баню, адже якщо його перегріти, маса просто розшарується. З тієї ж причини, як тільки сирна маса стала однорідною, не потрібно її гріти далі, одразу слід знімати та розливати у підготовлений посуд. І ще одне, потрібно помішувати не надто інтенсивно. Чим інтенсивніше Ви мішаєте, тим тугішим буде сир.
Я сушила на двох деках одночасно. Обов'язково фрукти гарненько помити, потерти щіткою і обмити гарячою водою, майже окропом. Головне тут все рівномірно порізати і не поспішати.