22 січня в Україні відзначають День Соборності. У 1919 році в цей день було проголошено Акт возз'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, що були відокремлені раніше, в єдину державу. В Україні цей значимий день офіційно відзначають лише з 1999 року. Але краще пізно ніж ніколи. Коктейль має приємний м'ятно-медовий смак з яблучною кислинкою і гречаним післясмаком. Гречаний мед дуже популярний в Україні і вважається найціннішим та й самим ароматним. М'ята, - це трава яку можна зустріти дикоростучою майже при кожній другій хаті в Україні. Яблук також хоч відбавляй. А в основі коктейлю лежить напій, якого я не зустрічала в жодній іншій країні, медовуха гречана, 40% настоянка на гречаному меді, яка має приємний смак і неймовірний аромат (Не плутати з російським національним слабоалкогольним напоєм медовухою та з польським питним медом !! ). Ця медовуха дуже бажаний подарунок всім іноземним гостям, для деяки з них, це вже майже що "візитна картка" Україна, разом з борщем та пампушками :-)). Нехай Вас не бентежить присутність яблучного оцту в коктейлі. Він вкрай необхідний для балансу смаку. Його м'яка кислинка лише ще краще підкреслює яблучний присмак. NB: Яблучний оцет з давніх часів використовують як ефективний засіб при болях в горлі. 1 ст.л. оцту на склянку теплої води. Пити малими ковтками 4-5 разів на день. Можна додати ще трішки меду для кращого ефекту.
Це чи не найпростіші у приготуванні реберця з дуже вдалим результатом. Тут можна навіть натирати їх чим завгодно, не обов'язково тим, що вказано в рецепті, хоч з прянощами та спеціями звичайно ж буде набагато більш цікавіше, головне дотримуватись технології приготування. А вона Вас не підведе і стане прекрасною основою для кулінарних експериментів. Хоч впевнена, усім любителям прянощів з українським духом, таких як сушений кріп, коріандр, гранульований часник, чорний перець, така версія свинячих реберець дуже сподобається. Я навіть не зауважила, коли мої діти шалено полюбили реберця. Так, це не найдієтичніший вид м'яса, вони жирнуваті, але це однозначно один з найсмачніших їх видів. Адже всі любителі м'яса знають, що найсмачніше воно при кістці й там де є трохи жиру, носію смаків. Якщо Ви колись дивувались, чому так мало смаку, скажімо у курячій грудці чи навіть у свинячій вирізці, то це саме через відсутність жиру. Не знаю як Вам, а мені краще мати що відпрацьовувати потім фізично, ніж їсти несмачні страви:-) (А деякі все життя так живуть! Аж волосся на голові піднімається, від однієї думки:-)). А щодо здоров'я, то вже давно доведено, що відкладання холестерину не пов'язано лише зі споживанням жирної їжі. Це в загальному комплексний процес. Звичайно, я не закликаю Вас їсти щодня реберця. Сама їх їм не більше ніж раз у два місяці (не тому, що їх уникаю, а тому що є надто багато страв, рецептів, ідей які хочу реалізувати), але час від часу потрібно обов'язково собі дозволяти таку гастрономічну розкіш! Взагалі, засолити реберця можна навіть до 2-х діб наперед, можна навіть до трьох, якщо м'ясо було свіжим, й тримати його в холодильнику. Від цього вони будуть ще смачніші та ароматніші. А вже в день приготування, дістати за 30-60 хвилин з холодильника й запекти, після обсмажування. Реберця будуть собі пектись і повільно доходити до готовності, доки Ви займаєтесь своїми справами.
Такий соус з оселедцем до варених яєць - це чудова альтернатива татарському соусу. Або просто ще один соус, щоб зробити крашанки та писанки бажаними, а не давитись ними в силу традиції за Великоднім столом. Не знаю як в інших регіонах України, а у нас на Хмельниччині, на Великдень, сніданок обов'язково починається зі свячених крашанок. І святять їх у нас не так як на Галичині, для зручності ще з вечора, коли до Великодня ще чекати і чекати, а під ранок. І сніданок починається тоді, коли люди повертаються з церкви з кошиком свяченого добра. Й обов'язково кожному дається крашанка чи писанка, в кого на що терпіння вистачає, і її потрібно з'їсти, щоб можна було поласувати чимось смачнішим. Так от, з таким соусом, Ваша крашанка чи писанка, буде дуже смачною, такою, що захочеться взяти ще одну. Свячену звичайно ж:-). А рецепт цього соусу я адаптувала з книги Дарії Цвєк "У будні та свята". У неї він називається "Яйця під гострим соусом". Я його переробила суттєво й зробила більш під свій смак. Й цей соус не менш смачний ніж славетний татарський соус. При бажанні та якщо є час, оселедця можна засолити самостійно, за рецептом що є на сайті. Й майонез можна також зробити домашній. Якщо любите, можна додати й трішки дрібно різаної зеленої цибулі. Буде дуже по весняному. Соус добре зберігається й його можна зробити заздалегідь, але краще не раніше ніж за добу до подачі, беручи до уваги, що можуть залишитись залишки й соус з оселедцем буде зберігатись в холодильнику 1-2 дні після Великодня. Лиш натирання жовтку зверху слід зробити перед подачею, щоб жовтки не обсихали.
Як я вже писала у вступних частинах до попередніх пісних різдвяних рецептів, на різдвяному столі, капуста - це символ поєднання навколо однієї основи, тобто Бога, а гриби символізують плодовитість та продовження роду. Тому така пісна квашена капуста з грибами, приготовлена тим чи іншим способом, знайде своє місце на столі у багатьох домівках на Святий Вечір. Я пропоную Вам приготувати тушковану квашену капусту з грибами моїм способом. Завдяки деяким нюансам приготування, ця проста страва стає вийнятковою. В більшості рецептів тушкованої квашеної капусти, капуста спочатку відварюється у воді, а потім тушкується. Це потрібно щоб вона як слід зм'якла і це вірно. Але аромат такої капусти посередній й такий розкішний інгредієнт як сушені білі гриби, просто губиться. Я Вам рекомендую спочатку відварити до готовності сушені гриби, а потім відварювати квашену капусту у воді з концентрованим грибним ароматом, що залишилась від відварювання грибів. Так капуста вбирає в себе повністю неймовірний, святковий аромат сушених грибів. Крім того, до страви я додаю обсмажену цибулю. Вона надає страві додаткової соковитості та солодкості. А ще трішки цукру. Не лякайтесь додавати його в невеликих кількостях до не солодких страв. Цукор дуже добре балансує смак і не менше ніж сіль робить смак більшості інгредієнтів більш виразним. Зізнаюсь, не хотіла б я сидіти за столом зі стравами без солі та цукру (як зараз дуже модно). Страви набагато більш виразні з ними, а кількість цих інгредієнтів настільки мала, що нехай не повертається язик у прихильників всіляких псевдокорисних дієт, говорити про шкоду солі та цукру.
Ці пампушки з домашнього сиру так просто й швидко готувати, що можна собі дозволити таке задоволення навіть на сніданок. Я впевнена, родина не буде противитись :-). Пухкенькі пампухи, хрусткі ззовні, м'які зсередини, з ніжною кисломолочною кислинкою, притрушені цукровою пудрою, немов вкриті легким інеєм, просто тануть у роті! Ну хто відмовиться від такого? Рецептом цих пампушків з домашнього сиру поділилась зі мною мамина близька подруга. Борошна в них, як у кожному майже народному рецепті, як завжди, було "на око". Звісно ж, я вирахувала оптимальну його кількість, адже сама не люблю нічого "на око, склянки чи ложки" (останні за невеликими винятками). І результат дуже потішив мені. Вони неймовірно пухкі та ніжні, й навіть не віриться, що пампухи без дріжджів. Однозначно рекомендую! Тісто для цих пампушків з домашнього сиру виходить трішки липким, хоч багато залежить від самого сиру. Особливо, якщо купуєте сир не у магазині, а на базарі, у людей, то домашній сир кожен раз інший за консистенцією, жирністю, вологістю тощо. Але не раджу досипати борошна до самого тіста для пампухів, бо вони будуть тугими. Краще щедріше посипати борошном поверхню для розкочування тіста, але й з тим потрібно знати міру. Обов'язково дочекайтесь поки олія почне потріскувати. А ще, її має бути по-справжньому багато, щоб смаження почалось належним чином. Якщо олію добре розігріти та підтримувати стабільну температуру під час смаження (для цього потрібна велика кількість олії, щоб вона не надто охолоджувалась після опускання пампухів, а також смаження партіями, по тій же причині), то пампушки не будуть вбирати зайвої олії. При бажанні, до тіста для пампухів з домашнього сиру можна додати цедру цитрусових, зернята ванілі чи кардамону, тощо. А посипати пампушки можна цукровою пудрою змішаною з невеликою кількістю меленої кориці.
Коли старша донька попросила тушкованої капусти, я просто не могла їй відмовити. Але зрадити собі я теж не могла, не вмію я готувати просто страви. Мені життєво необхідно поміркувати над технікою приготування, смаковими поєднаннями та тим, як зробити їх особливими. І в результаті, від великої любові доньки до страв зі шкільної їдальні, перед тим як робити зі звичайної тушкованої капусти особливу, довелось частину відбирати для неї, щоб не зіпсувати "цнотливий смак" простої страви. В результаті й так донька сказала, що дома тушкована капуста смачніша, навіть та проста. Що приємно!:-). Родина та знайомі, які знають які страви щодня готуються у нас дома, мене постійно питали щодо старшої доньки: "А що вона буде їсти в садочку чи в шкільній їдальні?". А виявилось, що в садочку, у свій час, а тепер в шкільній їдальні, моя Емма насолоджується їжею не менше ніж вдома. Лиш картопляного пюре не їсть ні там, ні дома. І час від часу просить таких страв як тушкована капуста, таку як в школі:-). Але Вам я цього пропонувати не буду, а ділюсь рецептом незвичайної тушкованої капусти. Авторської. Загалом, в приготуванні все дуже просто. Є кілька етапів приготування й інгредієнти додаються не всі разом, а в свою чергу. Це важливо, щоб і консистенція і аромат були яскравими. Важливе значення має якісний чорнослив. В рецепті я вказала вагу чищеного чорносливу. Хоч купую я завжди чорнослив з кісточкою в бабусь. Він найароматніший і його не поливають цукровим сиропом для блиску, як це роблять недобросовісні продавці на базарах, що продають великі кількості його. Не кажучи вже про птахів, які часто сідають на такий товар. Сама не один раз бачила й аж гидко. Тому краще купувати чорнослив у бабусь, розкладений у пакетики. І бабусям допоможете і чорнослив смачний у Вас буде. По суті, його чистити не обов'язково для тушкування з капустою, але я люблю, коли можна їсти страву й не перейматись, що на зуби попаде кісточка. Коли я вже приправляла капусту для подачі, її смак здавався мені все не тим, що треба, якимось мало виразним, попри те, що я мала дуже ароматний чорнослив, баланс солі та цукру ідеальний й навіть прянощі там є. І тоді, я зробила те, що часто роблю з іншими стравами, особливо з десертами, щоб зробити їх смак більш виразним. Я додала сік з половини лимона і все стало на свої місця. Тому не дивуйтесь цьому інгредієнту, а просто додавайте його. Якщо страва здасться Вам кислуватою, а цього не повинно бути, бо соку небагато, то можна додати трішечки цукру.
У порівнянні з приготуванням борщу (якщо йдеться про справжній український борщ), ці пампушки з часником спекти дуже легко. З тістом легко працювати, а результат завжди радує. І решток не залишається. Дуже часто, пампушки з часником подають без зелені, але я дуже люблю поєднання цих дріжджових булочок, часнику та кропу. І боронь Вам Боже використовувати рафіновану олія !!!! ((ГРІХ !!:-)) Тільки нерафіновану, ароматну соняшникову олію! Вибачте, що немає фото в розрізі, надкущеної, або просто з борщем:-) Їх так швидко "змітають", що просто не встигаю зробити фото. Фотографую тільки тоді, коли вони ще дуже гарячі, поки домочадці НЕ налетіли:-), які вже давно прибігли на аромат, що виходить з моєї підвальної кухні:-) А рецепт українського борщу, мого сімейного, ТУТ.
ПРО КАПУСНЯК З МОЛОДОЇ КАПУСТИ Свіжозварений суп – це напевно одна з тих цінних асоціацій з домівкою, затишком. Капусняк з молодої капусти, той суп, перед яким важко встояти навіть тим, хто не надто полюбляє супи. Навариста юшка з легким, ненав’язливим ароматом копченостей та кропу, ніжні овочі та соковита молода капуста. І скажу Вам, цей рецепт капусняку з молодої капусти напевно найуніверсальніший в моєму щоденному приготуванні. Подібним чином я готую не лише такий капусняк, а й суп з цвітною капустою чи броколі. А якщо є охота, може це бути також шпинат, багато його чи навіть кропива. Весною вона соковита та ніжна. Тож можна насолоджуватись молодою капустою з цим капусняком, а можна зануритись в захопливі експерименти. Й раптом, для когось приготування супу для усієї родини стане не нудним обов’язком, а цікавим досвідом. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КАПУСНЯКУ Капусняк готувати дуже просто, але більшість з Вас знають, що у кожної страви певні нюанси що впливають на смак. Він може бути такий собі, а може бути запаморочливим на смак, при використанні тих самих інгредієнтів. Отож передусім варто не нехтувати тушкуванням овочів перед заливанням супу водою. І робити це повільно, не поспішаючи, час від часу помішуючи. Томлена на маслі з беконом цибуля, має казковий аромат та присмак. Головне не поспішати додавати моркву й робити усе не на сильному вогні. В свою чергу, тушкування моркви надає супу апетитніший колір в кінці приготування. Оскільки морква тушкована з додаванням невеликої кількості жиру гарно віддає колір іншим інгредієнтам й капусняку зокрема. ПРО ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ КАПУСНЯКУ З МОЛОДОЇ КАПУСТИ При бажанні дещо проекспериментувати й замість молодої капусти використати звичайну зрілу, цвітну капусту чи броколі, варто, після викладання їх у суп, варити усе ще з хвилину після закипання. А якщо замість капусти покладете таку ніжну зелень як шпинат чи кропива, то можна це робити одразу з вершками чи сметаною в самому кінці, доводячи суп до кипіння лиш раз. А ще, разом з картоплею можна додати до супу такий продукт як копчені шкірки з бекону чи інших копчених продуктів. Шкірки – це цінне джерело колагену. Часто їх викидають, а вони додають супам не лише аромату, а й наваристості, власне завдяки тому колагену. Як писала у своїй першій книзі «Знаю, що споживаю», зазвичай з чоловіком ми коптимо вироби 2 рази в рік, великим об’ємом. Потім усе фасуємо й морозимо та насолоджуємось домашніми копченими виробами добрих пів року, а часом і більше (технологія, що і як, детально розписана у книзі). І після такого коптіння у мене є чимало бекону зі шкірками, які я усі збираю для приготування супів. Тож якщо у Вас є якісь копчені шкірки з того ж бекону який використовували до супу чи навіть маєте можливість придбати копчене свиняче вухо, можуть вони стати секретним інгредієнтом неймовірного, загадково багатого смаком, капусняку. ПРИГОТУВАННЯ КАПУСНЯКУ З МОЛОДОЇ КАПУСТИ:
Для тих, хто не уявляє святкової трапези без особливого супу, пропоную приготувати на Святий Вечір такий ароматний пісний капусняк з сушеними грибами та квасолею, що додає ситості. Капуста символізує єдність навколо однієї основи, а саме Бога, міць, сукупність, гриби - продовження роду, а квасоля - здоров'я та довголіття. Тому пісний капусняк гармонійно займе роль першої страви серед 12 сакральних різдвяних страв. Якщо не любите капусняків, тоді в якості першої страви можна приготувати й грибну юшку в пісному варіанті, рецепт якої я публікувала кілька років тому, навіть з відео. Хоч я дуже люблю капусняк з копченостями, цей капусняк з сушеними грибами, в якості основної скрипки, одразу після квашеної капусти, не поступається йому інтенсивністю смаку. А що ще дуже зручно і важливо у святкові дні, такий капусняк можна і навіть варто зварити 2-3 дні наперед і тримати в холодильнику. На наступний день його смак стає інтенсивнішим, а ще через один, він стає шляхетнішим, глибоким. В переліку інгредієнтів є цукор. Не дивуйтесь, він дуже важливий, навіть в такій невеликій кількості, оскільки балансує смак кислої капусти. Цей капусняк доволі кислий, інтенсивний смаком. Я і мій чоловік дуже любимо, щоб було виразно відчутно, що приготовлений він з квашеної капусти. Якщо не любите кислих капусняків, тоді, перед додаванням до супу, квашену капусту слід відварити хвилин 10 у великій кількості води, відцідити і тоді вже додавати до супу.
Цей спосіб приготування спаржевої квасолі я назвала по-львівськи, оскільки саме там, студенткою, спробувала її вперше так приготовленою. Потім ще кілька раз у Львові мені доводилось смакувати її саме у такому приготуванні. І зараз, в сезон, я не рідко так готую спаржеву квасолю. Це проста страва, смачна і до вподоби усім членам моєї сім'ї. Як я вже писала раніше, я не надто люблю жовту спаржеву квасолю, тому використовувала ніжнішу зелену. Хоч тоді, у Львові, я куштувала саме жовту і звичайно ж, можна використовувати жовту спаржеву квасолю. Але готуючи із жовтою спаржевою квасолею, її потрібно не бланшувати як зелену чи фіолетову спаржеву квасолю, а відварити до повної м'якості, оскільки вона більш жорстка та волокнистіша. У приготуванні все доволі просто. Головне не переварити спаржеву квасолю, якщо готуєте зелену чи фіолетову й не перетримати на пательні разом з панірувальними сухарями потім. Щоб вона була хрусткою всередині, соковитою та яскравою.
Узвар, як кутя та вареники, обов'язково мають бути на українському різдвяному столі, навіть регіон, у цьому випадку не має значення. Якщо інші страви мають свої регіональні відмінності та різновиди, то компот із сушини, під стародавньою назвою узвар, має бути обов'язково. Узвар на українському святковому столі символізує очищення тіла та душу. Ті хто ретельно дотримується традицій, набирають воду для приготування узвару до сходу сонця.Зізнаюсь, я не прихильник класичних узварів, та й компотів загалом. Тому, свій узвар я роблю пряним, з додатком цедри та соку апельсина, щоб зробити його настільки цікавим, що хочеться його пити навіть тим, хто не полюбляє подібні напої. Загалом, це напій з яким можна експериментувати. Можна приготувати його лише на сушених яблуках з корицею, буде майже як шарлотка в рідкій формі. Можна поєднати сушені яблука, сливи, корицю та бадьян, буде пряно та цікаво. А можна зробити узвар з розмаїття сушених фруктів та ягід і буде теж прекрасно. Свої сухофрукти (груші, яблука, чорнослив та ягоди шипшини) я купувала на ринку, у чоловіка який з гордістю продає свою городину, заготівлі та сушину різного типу. Все невеликої кількості, відмінної якості, щоправда, за трішки вищою ціною ніж у інших, але не без причини. Інгредієнти для приготування узвару
Продовжуючи публікацію рецептів з книги "У будні та свята" Дарії Цвєк, для кращого ознайомлення з книгою, пропоную Вашій увазі черговий рецепт: риба запечена з помідорами. Дуже цікава, доволі проста, але смачна страва з рибного філе, для якої підійде філе як морської так і прісноводної риби, запеченого з часником, цибулею, помідорами, сметаною та петрушкою, під сирною шкірочкою. Хоч публікуючи рецепти з книг я подаю їх практично у незміненому вигляді, цей рецепт, з огляду на деякі технічні проблеми приготування оригінального рецепта, я дещо підкоригувала, про що пишу далі у передмові до рецепта. В оригінальному рецепті, Дарія Цвєк вказує порядок перекладання інгредієнтів так, що зелень петрушки повинна бути зверху. При температурі запікання 240 ᵒС, яку швидше за все вказала особа, що займалась редакцією тексту для видавництва Старого Лева, зелень петрушки просто на просто обвуглиться, а як не обвуглиться, то смак і вигляд і так втратить, тому я нею посипала цибулю і накривала кружечками помідорів. А ще, у рецепті Дарії Цвєк вказано, щоб сметану, окрім борошна, петрушки та солі, змішати ще й з половиною склянки води. Я імпульсивно так і зробила, але Вам не раджу. Було стільки рідини, що довелось зливати, й борошно у сметані не допомогло. Вода там зайва. Овочі пускають сік, риба в процесі запікання пускає сік, навіть при таких високих температурах, він весь не випаровується. Тому самої сметани вистачить! Я використовувала домашню сметану, для магазинної, раджу збільшити кількість борошна до 1,5-2 ч.л., бо вона може згорнутись. Але якщо є можливість, звичайно ж, краще готувати з домашньою сметаною.
Оселедець - це напевно, разом зі скумбрією, найкорисніша риба з усіх можливих. Вона мешкає в натуральних умовах в морських та океанічних водах, а не годована на фермах на гормонах, антибіотиках та комбікормах. Це також жирна риба з багатим вмістом корисних жирних кислот Омега-3 та ще багато чого хорошого, як наприклад чималого запасу вітаміну D. Крім того, це риба доступна й усім нам знайома. Щоправда, далеко не всі пробували її в іншому вигляді ніж солену чи мариновану. Пропоную Вам приготувати смаженого оселедця, натертого сіллю та меленим коріандром, який так ушляхетнює смак цієї корисної риби. А до нього подати сметанний соус з хроном та хрусткою цибулею. Буде дуже смачно! Передусім, параноїкам напишу, що з Вашим кишківником буде все добре після споживання риби зі сметанним соусом. Міф та переляк який існує в Україні (я ніде більше не зустрічала такого страху), про споживання риби разом з молочними продуктами, для вразливих кишківників, може стати реальністю лише з молочними продуктами, а не кисломолочними, до яких відноситься сметана. Сама ж я не раз пила молоко після риби і ще жодного разу не мала наслідків. А в Польщі, взагалі солених оселедців в молоці відмочують, щоб більше солі витягнути з риби перед тим як полити олією та оцтом й подати до столу, бо там вони справді солені. Я ще жодного разу не чула щоб хтось скаржився на проблеми з травленням. (А може в Польщі просто не знають про можливу перспективу просидіти в інтимному місці пів вечора після споживання риби з молоком:-)). У всякому разі, чим менше усіляких забобонів та страхів в житті, тим легше жити. А оселедець зі сметанним соусом дійсно дуже смачний. І ще хочу написати про смаження. Я практично ніколи не обкачую риби в борошні перед смаженням. Я люблю смак якісної риби, чистий смак, а не спотворений борошном. А якщо добре розігріти сковорідку, з достатньою кількістю олії, то не потрібно ніякого борошна. І так буде хрустко та смачно!! Важливо, щоб перед тим як викладати рибу на сковорідку, потрібно, щоб сковорідка і олія у ній були добряче розігріті. А вже коли виклали її, то смажити на середньому вогні, з обох сторін до готовності. Це потрібно щоб шкірочка не приклеїлась до сковорідки і щоб риба не вбирала багато олії та гарно рум'янилась. Якщо смажите рибу шматками, то краще смажити її швидко, на доволі сильному вогні (вкотре повторюю, що риба не любить повільного томління). А якщо цілою, то смажити слід на помірному вогні, щоб вона досмажилась до готовності, тоді коли шкірочка буде рівномірно рум'яної. Але викладати рибу все одно потрібно на добре розігріту сковорідку й після того регулювати вогонь. Для приготування соусу, я спочатку поливаю цибулю окропом. Це потрібно, щоб цибуля втратила свою пікантність, але зберегла хрускіт. Навіть попри свою любов до гостроти та аромату цибулі, я вважаю, що у цьому соусі вона не доречна. Тут хрін грає головну смакову роль, а цибуля створює приємну консистенцію.
Страва з мого дитинства. У зв'язку з ти, що мій батько ще й досі завзятий рибалка, риба прісноводна у нас була майже завжди, якщо не свіжа, то заморожена. І, напевно, єдина страва, яку я любила з прісноводних риб, була саме риба в сметані. Цього разу я використала білого амура, якого впіймав мій чоловік (на щастя для мене, рибалка він не завзятий :)), а мама зазвичай робила цю страву з карасем або коропом. Страва найпростіша, справді українська. Я, навіть, уявляю собі, яким би був аромат і смак цієї риби приготовленої в печі.
Про торт "Медівник" і про ностальгію Торт "Медівник" напевно знайомий усім ще з дитинства. В моїй сім'ї таких тортів не пекли ніколи, тож пробувала я їх зазвичай поза домом. Й скажу вам, Медівник - це напевно єдиний торт з пострадянських часів який я люблю. Так, ви все вірно зрозуміли, не буде ніякої "Праги", "Наполеону" та приторних "Лимонних тістечок" на сайті. Цей же ж медовий торт, особливо з чорносливом та волоськими горіхами, такий мені український смаком! Мед, сметана, чорнослив, горіхи... Це те на чому я росла, на чому росло більшість з вас і такий торт, це втілення цих всіх смаків дитинства. А ще, медівник такий осінньо-зимовий торт, від нього одразу лине якесь тепло. "Медівник" - це ситний торт й він ідеально підходить для святкових чаювань. Й одразу скажу, це напевно один з найпростіших у збірці тортів й геть не складний у приготуванні, попри випікання 10 коржів окремо. Про тісто для коржів А тепер про приготування торту, а зокрема коржів, для початку. Тісто для медівника має бути липким. І борони Боже вам підсипати борошно в тісто. Зате, можна посипати борошном поверхні на яких розкатуєте, та трішки корж зверху, при розкатуванні, але посипати лиш тим необхідним мінімумом. І усім хто якось там боїться липкого тіста й одразу параноїдально пише: "поганий рецепт, тісто зарідке, не могла розкатати". Рецепт хороший, тісто липке і так має бути, зате коржі смачні й не "забиті" борошном. А щодо розкатування, може на перший корж у вас піде дещо більше борошна щоб розкатати, зате з кожним наступним у вас буде все більше вправи. Про розкатування тіста для коржів Для любителів розкатування між двома листами пергаменту, скажу, що це не той випадок. Одна морока. Це тісто склеїть ваші листи пергаменту мов клей. Тож по трішки підсипаємо борошно, глибоко дихаємо й розкатуємо. І ще один лайфхак. Краще робити тісто заздалегідь. Після 12-24 годин в холодильнику, воно вже не таке липке й розкатувати стає трішки легше. Про смачні обрізки Не переймайтесь формою коржів, після випікання, вони гарячими обрізаються по формі й залишаються ідеально рівними для медівника. Тільки прошу вас, не з'їдайте всіх обрізків, як би не хотілось (так, вони дуже смачні, дуже медові (на відміну від усіх тих "медівників" де на все тісто 2 ст.л. абиякого меду). Обрізки будуть потрібні для обкладання торту. Кілька порад для новачків І для тих, хто пектиме медівник вперше. Ще м'які поки теплі, при вистиганні, медові коржі твердіють. Ніякої паніки, так має бути. Вони зм'якнуть після перемащування торту кремом й саме тому, усі торти "Медівники" слід перемащувати, в ідеалі, за 24 години до подачі, щоб коржі були ніжними й торт просочився. На жаль, оскільки медовик пекла для більшої компанії й він настільки був смачним, що рештки старша донька швиденько спакувала до шкільного ланчбоксу, для себе та для бабусі (яка викладає фізику у тій самій школі:-)), фото у розрізі я просто не маю. Тож вибачайте. Наступним разом зроблю й дороблю:-). Про крем для Медівника І про крем. Не шкодуйте його, щедро перемащуйте коржі! Його багато не буває, головне візуально розподіліть його, так, щоб вистачило крему до самого кінця. І так, сметана мусить бути 30% жирності, тоді вона зіб'ється. Не чекайте дива від менш жирної сметани. Цього не станеться. Приготування "Медівника"
З приготовленою таким чином молодою картоплею зі сметанним соусом із зеленню, мені відразу ж згадується дитинство в українському селі. І бабуся готувала таку картоплю і мама. Та й у знайомих також так її готували. Така справжня українська сільська страва, для якого насамперед потрібна смачна домашня сметана. А також кріп і петрушка. Завдяки грядкам біля мого будинку і невеликому ринку який є не далеко, можу готувати цю картопля так як моя бабуся. На домашній сметані купленої у бабусь (у неї звичайно ж була своя), краще з сепараторной, вона солодша і краще підходить для цієї страви, і з кропом і петрушкою, зірваних на грядці, перед самим додаванням до страви, завдяки чому аромат просто зводить з розуму. Це мабуть мій найулюбленіший спосіб приготування молодої картоплі, разом з обсмаженою нечищенрї, злегка відвареної, молодої картоплі на сковородці. Але повертаючись до картоплі зі сметанним соусом, скажу що вона настільки особлива, що нею абсолютно завжди я відкриваю і закриваю сезон молодої картоплі.
Незважаючи на стереотипи в пострадянському просторі, далеко не всі українці люблять сало, а за межами України можна зустріти дуже багато шанувальників сала, не української національності. Навіть корейці з Південної Кореї, перебуваючи у мене в гостях, побачивши засолене сало приправлене спеціями, сприйняли його мов рідний продукт, уминаючи за допомогою паличок, сказавши лише що потрібно трохи гостріше і було б як вдома. І це та нація, що з великою обережністю підходить до нових продуктів. Польський свекор також ніколи не відмовиться від доброго сала, часом радіючи йому більше ніж дитина цукерці (нажаль сина не навчив любити цей чудо-продукт:-)). У мене вдома гостювало чимало друзів з різною національністю і сало ніколи не забиралось зі столу недоїденим. Добре засолене, з правильними акомпанементами, воно знайде місце навіть на святковому столі. Тож сало цілком заслуговує на звання інтернаціонального продукту! Мене, як справжню українку і пристрасну шанувальницю сала – це не може не тішити! Якось мама пригостила мене салом, таким як робить її подруга. Мені так сподобалось, що далі я сама вже експериментувала на тему маринованого сала, створюючи ідеальну для мене смакову гамму. Таким чином можна маринувати попередньо засолене сало чи свіже, просто з ринку. Свіже сало я обтираю марлею змоченою в оцті, а потім злегка солю поверхню (щоб трохи "очистити" поверхню, оскільки і оцет і сіль мають бактерицидні властивості). Подавати мариноване сало добре охолодженим з улюбленим хлібом. Така закуска добре тамує голод і в спекотний день. Окрім червоного гострого перцю пластівцями, можна використовувати і інші спеції, як наприклад зерна гірчиці, коріандр, подрібнені лавровий лист, духмяний перець. Смачних Вам експериментів!
Оладки з квашеної капусти натхненні корейською кухнею, а саме, корейських млинців з кімчі, рецепт яких я теж якось опублікую, хоч там і все просто. В цих оладках теж все просто, лиш для більшої соковитості та для балансування кислоти квашеної капусти, до оладок додається обсмажена цибуля. Скажу Вам навіть більше, деруни тепер для мене стали не такими цікавими! Й не плутайте ці оладки з лемківськими фучками, не пісними оладками з квашеної капусти, які дещо багатші складом та мають іншу консистенцію. Щодо цих оладок з квашеної капусти, то у них нема ані яєць, ані молочних продуктів. Все максимально просто і дуже смачно! Робила я ці оладки на основі своєї домашньої, хрусткої квашеної капусти за сімейним рецептом з моєї кулінарної книги "Знаю, що споживаю". Щоб оладки були хрусткими, в чому їх принада, олії має бути достатньо, щоб вкривати дно сковорідки, а викладати оладки слід після того, як олія добре розігріється. Починати смажити оладки на середньому вогні, а коли вже просмажились, можна збільшити вогонь на хвилинку, щоб дорум'янились. Й обов'язково викладати їх на тарілку застелену паперовим рушником, щоб той увібрав в себе зайву олію. При бажанні, якщо Ваша квашена капуста не була надто солоною й маси для оладок Ви не солили, можна подавати такі оладки з соєвим соусом. Буде дуже смачно! А які вони смачні зі сметаною! Це для тих, хто посту не дотримується й для кого рослинний склад страви немає значення. До речі, можна їх смажити на жирі витопленому з бекону чи копченого сала, а шкварки або додати до оладкової маси, або ж посипати ними смажені оладки перед подачею. Це такі собі варіанти гастрономічної розпусти для тих, хто не постить:-).
ПРО КАПУСТЯНИКИ З МОЛОДОЇ КАПУСТИКапустяники давня страва української кухні, яка активно повертається на український стіл, хоч в деяких регіонах вона і не зникала. Капустяники з молодої капусти, - це особлива насолода. Вони дуже соковиті, дещо хрумкі та ніжні. Смачні вони навіть на другий день, після розігрівання. А капустяники зі сметанним соусом з нотками часнику – це взагалі особлива насолода. Вони можуть бути як гарніром до риби чи м’яса, так і основною стравою, для легкого обіду, вечері чи навіть сніданку. Поки сезон на молоду капусту триває, ловіть його, готуйте та насолоджуйтесь! Адже молода капуста смачна не лише в салатах та в голубцях, є ще безліч способів нею смакувати!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КАПУСТЯНИКІВЩодо технічних нюансів, то їх геть мало. Передусім, розминання капусти з сіллю перед змішуванням з тістом. Можна цього не робити, але формувати та смажити капустяники буде важче. Під дією солі капуста м’якне і з неї краще формуються оладки. І не шкодуйте олії для смаження. Вона тут провідник тепла. Її не має бути забагато, але має бути достатньо, щоб капустяники рум’янились на сковорідці, а не сушились. Смажити слід на помірному вогні, трішки менше середнього. Потрібно аби все ретельно просмажилось і не горіло. При бажанні, можна до соусу додати 50 грамів бринзи і збити усе разом. Буде ще смачніше і дещо інтенсивніше смаком. А до самої капусти можна також додати зелень кропу чи січену зелену цибулю. Це зробить вигляд капустяників барвистішим, а смак багатшим.ПРИГОТУВАННЯ КАПУСТЯНИКІВ З МОЛОДОЇ КАПУСТИ:
Ну ось вже майже почався сезон на овочі з грядки, а з ним відразу ж і бажання приготувати малосольні огірки. Якщо ви шукаєте прості рецепти закуски, то цей рецепт малосольних огірків чудово підійде. Багато хто шукає рецепти приготування малосольних страв та переглядає безліч цікавих рецептів: готують солоні огірки, роблять малосольні огірки в банці або у пакеті, чи готують малосольні огірки на мінералці в каструлю чи на 3 літрову банку.Відео-рецепт приготування швидких майже малосольних огірків:Хороші класичні хрусткі малосольні огірки треба витримувати добу, а то й дві, або хоча б 2 години при кімнатній температурі, щоб вони стали хрусткими, хрумкими та свіжими. Зазвичай звичайні рецепти передбачають готувати розсіл з розсолом (наприклад, на мінеральній воді), куди входять столові ложки солі з цукром і сіллю, лавровий лист, перець горошком, суцвіття кропу, листя хрону та листя смородини. Але для цього експрес-варіанту складний розсіл не потрібен.Ці ж швидкі малосольні огірки мають майже такий же смак, як і хрумкі малосольні огірки, тільки все робиться набагато оперативніше. Це насправді довершене приготування малосольних огірків. Якщо ви хотіли швидко зробити малосольні огірки чи замаринувати їх без довгого очікування, цей швидкий і простий рецепт стане найкращим серед інших.Поради та секрети: Перед тим як солити, апетитно-ароматні малосольні огірочки свіжі огірки варто замочити у холодній воді (це зберігає їх щільність та пружність). Якщо ви звикли квасити огірки малосольні в банку чи скляні банки, де використовуються парасольки кропу, шматочки хрону, смородини, часник та запашний перець, то тут все набагато простіше.Якщо не любите часнику, як на мене, зубчики часнику дуже до речі, можете звичайно ж його упустити. Але саме з часником і дрібно нарізаним кропом вони отримують неймовірний аромат. Для гостроти додають й трішки чорного перцю.Після приготування, перед тим як подавати, треба поставити в холодильник їх на декілька хвилин. Вони підійдуть до більшості слов'янських страв, але найкраще звичайно ж до картоплі :-).Вибирайте овочі міцніші і як найтвердіші. Щоб не були м'якими і без темних плям.
Це просто знахідка для зайнятих людей. Можна приготувати деруни в більшій кількості на сніданок, а ввечері або ще краще, на наступний день зробити швидку печеню. Дуже фольклорна та українська страва. (Після того як посмажили деруни, дайте охолонути тим, що не були з'їдені, і помістіть їх ємність, що щільно закривається. Зберігайте в холодильнику не довше 3-х днів) Якщо у Вас немає горщечків, помістіть все в один жаротривкий посуд та збільшіть час запікання на хвилин 5 при включеній духовці і ще на 10 при вимкненій.
Картопляні кльоцки є ідеальним гарніром для страв з соусом. Вони добре вбирають рідину і не перебивають смак основної страви. На відміну від Шльонських кльоцків, рецепт яких я публікувала раніше, ці кльоцки простіші в приготуванні і менш примхливі. Найбільше люблю такі картопляні кльоцки з кропом і беконом або з тим'яном і тосканською оливковою олією (вона найсильніша по аромату). У приготуванні цієї страви, головне все робити швидко і не піддатися спокусі додати ще борошна. Картопляні кльоцки будуть твердими, якщо додати його більше.
Деруни хрусткою скоринкою, м'які всередині, свіжі та гарячі зі склянкою холодного молока на додаток ... Такий був смак мого дитинства. І я хочу поділитися ним з Вами!Дивіться також відео-рецепт приготування дерунів:Підписуйтесь на відео-канал Picantecooking на Youtube і дізнавайтеся першими про появу нових кулінарних відео.https://www.youtube.com/channel/UCcesvCLufa6q_1cH0VnYclA
Таке овочеве рагу з м'ясом та сметаною - це смак мого дитинства. Таке овочеве рагу готує моя мама пізнього літа та ранньої осені. Це просте у приготуванні і дуже смачне рагу є однією з перших страв, яку я почала готувати самостійно бувши студенткою. Поки я жила з батьками, у мене не було ані малюсінького бажання готувати. Але добре й смачно попоїсти я любила завжди. Невелика кількість м'яса, сезонні овочі й домашня сметана. Це так по-українськи, по-домашньому. А коли я готувала цю страву в німецькому гуртожитку для іноземних студентів, перебуваючи на курсах німецької мови, до мене підійшла китаянка й спробувавши моє овочеве рагу, тоді я робила його з магазинною сметаною, то сказала, що рагу їй нагадує страви Північного Китаю. Вона сказала, що в холодних регіонах Китаю готують подібні рагу. Моєму здивуванню не було меж:-) Рагу можна готувати з будь-якого м'яса, навіть зі свинини чи з курятини й овочі можуть бути різними. Але баклажани, картопля та помідори повинні бути обов'язково. Вони найбільше впливають на загальну смакову гамму. Смаку, який знайомий мені з дитинства. При бажанні, якщо полюбляєте, разом з картоплею можна додати й порізаний смужками солодкий перець. В кінці приготування рагу, можна додати й дрібні суцвіття цвітної капусти. Овочеве рагу з телятиною - це повноцінна страва до якої не потрібно гарнірів. Легкий салат буде достатнім доповненням до вдалої трапези. Дивіться відео як чистити помідори: