ПРО САЛАТ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮЦей соковитий, барвистий, але й ситний салат з сочевиці, печених овочів та сиру Фета, просто ідеальний на літні дні. Коли спека і не хочеться важких страв, такі ситні салати стають справжнім благословенням. А ще, окрім того, що це гарно та смачно, цей салат ще й корисний і це цікавий спосіб подати та споживати молоді овочі, такі як літня морква та малі кабачки чи цукіні. Спробуйте, впевнена, Вам смакуватиме. А якщо є бажання експериментувати, то звісно теж можна. Частину моркви та кабачків можна замінити цибулею, молодим буряком (пекти одразу ж з морквою), солодким перцем тощо. Ну і про кінзу, при котрій є завжди 2 табори:-). Тут можна її повністю замінити петрушкою або базиліком. Підійде і одна і друга зелень, з кожною по-своєму смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІОскільки морква та кабачок мають різну щільність, пекти їх слід не однаково, адже поки морква спечеться, кабачок перепечеться. Тому, моркву слід почати пекти раніше, а потім кабачки лиш докинути до неї. Якщо будете використовувати ще інші овочі, візьміть це до уваги й продумайте що і коли пектимете. Щодо сочевиці, то її можна або відварити зі стану сухої або використати консервовану сочевицю. Така теж є і вона теж смачна. Гріти останню не потрібно. Салат має бути ледь теплим або холодним. Якщо у Вас залишиться трохи салату, складіть його у ємність що щільно закривається й тримайте в холодильнику. Наступного дня салат теж смачний. ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮ:
Нагадаю, є два види весняних рулетиків. В'єтнамські і китайські. В'єтнамські не смажать, а китайські, поширені також і в Таїланді і на Філіппінах, смажать. По суті, в рулетики можна загорнути що завгодно, аби тільки не дуже багато і соус щоб був до них. Рецепт традиційного соусу ниок-чам вже подавала раніше. Його Ви можете знайти ТУТ. А підбираючи комплект продуктів для рулетиків, найправильніше керуватися принципом, щоб було щось хрустке, щось м'яке і щось "м'ясисте". Я дуже люблю поєднання огірка та авокадо. Крабові палички - це додатковий поживний інгредієнт. Можна використовувати шматочки смаженої або маринованої риби, шматочки вареної або смаженої курки. Такі рулетики дуже добре підійдуть для пікніка. Треба лише їх згорнути раніше і викласти на тацю чи тарілку щоб вони не торкалися один одного і добре підсохли, приблизно хвилин 20. Щоб не склеювалися. А потім вже скласти їх в лоток. Подавати з пікантним соусом.
В'єтнамські весняні рулетики, які на відміну від китайських весняних рулетиків подаються сирими, - це чудовий спосіб цікаво подати велику кількість овочів, трав та ще всіляких корисних смаколиків, які зазвичай часто ігноруються. І хоч загортається це все у рисовий папір з борошна з білого, чищеного рису, це і так корисніше та менш калорійно ніж навіть звичний нам пшеничний лаваш. Рисовий папір дуже тонкий і майже невагомий. Це настільки дієтично та корисно, що можна собі дозволити до них трішки багатший та калорійніший, але корисний, соус. Пропоную Вашій увазі черговий рецепт яскравих в'єтнамських весняних рулетиків, цього разу з креветками та авокадо. При бажанні, набір овочів можна змінювати чи доповнювати. Креветки можна замінити печеною чи вареною на пару рибою або куркою, а до загальної овочевої композиції додати огірки, смужки солодкого перцю чи сирого та хрусткого цукіні, тощо. Крім того, начинку можна посипати підрум'яненими зернятами кунжути чи іншими зернятами чи горіхами, це додасть додаткову смакову нотку та хрускіт. Після формування весняних рулетиків і до подачі, їх потрібно накрити злегка вологим рушником, щоб вони не обсихали. Але не надто вологим, оскільки від надміру вологи, рисовий папір буде надто розм'якати та розлазитись.
На відміну від масла з травами, сир має більше "тіла" і менше калорій. Ним можна щедро змащувати улюблений хліб. А я найбільше люблю додавати його до яєчні, під кінець приготування. Вона стає кремовою, з ароматом трав і лимонним посмаком. А до того хрусткий тост з темного хліба і мій ідеальний сніданок готовий. А ще, таким сиром можна змащувати тонкі кружальця підсушеного французького багета, а зверху викласти шматочок огірочка, малосольної або копченої сьомги, а можна просто посипати тертим звареним в круту яйцем. Нехай фантазія не підводить Вас з вигадуванням своїх улюблених комбінацій з цим сиром.
Такі пасти для канапок легко та швидко готувати. Вони годяться як на сніданок так і в дорогу, на пікнік чи до ланч-боксу до школи або на роботу. Їх навіть на святковий стіл можна подавати у вигляді канапе, на підрум'яненому хлібі, прикрасивши зеленню. Гості навіть не здогадаються що приготування такої закуски зайняло лічені хвилини. А ще, не обов'язково викладати їх на хліб. Чеська помазанка на основі варених яєць, наш давній сімейний фаворит й ми майже завжди беремо її з собою в дорогу, буде смачною й на кружечках свіжих огірків чи наприклад загорнута у лаваш. Паста з авокадо та домашнього сиру з кропом буде відмінно смакувати на кружечках помідорів чи на житніх крекерах, а паста з вершкового сиру з шинкою та маринованими огірками буде чудовим наповненням для кошичків з пісочного тіста чи для більших профітролей або ж не солодкої версії еклерів. Тобто місця для експериментів дуже багато. Ці три пасти для канапок, на зручність тим, хто готує, доволі довго зберігаються в холодильнику. Лиш чеську помазанку потрібно з'їсти дещо швидше ніж інші пасти, бо вона має тенденцію вкисати на 3-й день або ж на 2-й якщо не була схованою в холодильник. І щодо чеської помазанки, то лимон у ній обов'язковий! Він грає основну смакову роль. Але зверніть увагу на те, що туди йде цедра, а не шкірка лимону. Це різні поняття і цедру стирати потрібно дуже обережно, на дрібній тертці, щоб не зачепити гірку білу шкірку. Якщо Вам гірчить, то це не цедра, це шкірка яка попала туди, куди не слід було. Щодо решти паст, то там все доволі просто. Оксамитна консистенція пасти з авокадо Вас здивує. Її так приємно їсти, вона як крем! А ситність пасти з вершкового сиру з шинкою та маринованими огірками буде до вподоби чоловікам. По суті, мариновані огірки, якщо дуже хочеться, можна замінити квашеними. І звичайно ж, до кожної помазанки можна додати зелень на власний смак, тоді буде ще цікавіше. Експериментуйте! А я даю Вам базові рецепти.
Омлет можна скрутити в рол і без бамбукового килимка (макіси), за допомогою харчової плівки і кухонного рушники. Важливо також, перед початком приготування омлету мати всі інші інгредієнти для ролів готовими, під рукою. І робіть все швидко, поки омлет не вистиг.
Не стандартна закуска з багатою смаковою гамою. Печені в духовці пластинки баклажанів з оливковою олією з часником та базиліком, загорнуті у рулет з начинкою з солонуватого сиру Фета та багатими смаком в'яленими помідорами. Страва для всіх любителів баклажанів та середземноморської кухні. Саме середземноморські смакові акценти домінують у цих рулетиках з баклажанів з сиром Фета. При бажанні, цю закуску можна приготувати заздалегідь і тримати в холодильнику, склавши у лоток чи на тарілці, накривши фольгою чи харчовою плівкою. Рулетики з баклажанів з сиром Фета однаково смачні як в теплому вигляді, одразу після приготування, так і в холодному вигляді. При бажанні, баклажани для рулетиків з баклажанів з сиром Фета можна не пекти, а смажити на сковорідці. Але в такому разі вони вберуть значно більше олії. Баклажани мають ту ваду, що вбирають її величезну кількість при термічній обробці. Запікання баклажанів у духовці - це спосіб обмежити кількість олії яку вони вберуть. Солити баклажани перед приготуванням рулетиків не потрібно. Теперішні сорти не мають колишньої гіркоти. Я пробувала не раз з однієї й тієї ж партії баклажани солити перед приготуванням й не солити. Жодної різниці я не помітила, попри те, що в силу кулінарної діяльності, я навчилась помічати навіть найменші смакові нюанси страви. Тому не варто витрачати час на завчасне соління. Приправляючи страву сіллю загалом, потрібно мати на увазі те, що сир Фета вже доволі солоний, як і в'ялені помідори. Комусь може здатись, що солі й зовсім не потрібно.
Обацда - це одна з типових закусок баварських пивних садів та найпопулярніша закуска фестивалю пива Октоберфест. За легендою, страва з'явилась в 1920-ті роки, з потреби утилізації продуктів, що втрачали свою свіжість. Й швидше за все, першою почала подавати таку закуску Катерина Айзенрайх в найстарішій пивоварні світу Weihenstephaner Bräustüberl в місті Фрайцінг, яка тоді нею завідувала. Далі рецепт розповсюдився по всій Баварії під різними назвами: Obazda, Obatzda, Obatzter, O'batzter, Gerupfter, оскільки баварський діалект дуже багатий і немає уніфікованої назви цієї сирної закуски. В класичному варіанті, обацду готували руками, добре все розминаючи. За однією з теорій походження назви цієї сирної закуски, назва обацда виникла від слова gebatzt, що дослівно означає "перемішаний руками". Ми ж, живучи в час кухонної техніки, можемо з чистою совістю використати блендер. Я не належу до тих, хто "мазохізму ради" буде принципово робити все по-старому, коли це "по-старому" немає логічного обґрунтування, чому варто й досі робити так. Тому, я сама використовую у цьому рецепті блендер і Вам раджу! Як правило, для закуски беруть зрілий сир камамбер, а якщо любите сири інтенсивніші смаком, можна взяти й Лімбургер, який м'яко кажучи, на любителя, але його не рідко використовують. Щодо прянощів, то в класичному варіанті обацди присутня паприка, що надає закусці характерний колір та мелений кмин. Інколи обацду роблять злегка пікантною меленим перцем чілі. Цибулю для обацди можна й не поливати окропом, але я не хотіла, щоб вона була надто різкою та перебивала смак сиру. Вистачить часнично-цибульного аромату цибулі різанки, яка присутня у багатьох німецьких стравах. І ще одне, готуйте стільки обацди, скільки зможете з'їсти в той же день. Це одна з тих закусок яка стає гіршою з часом і найсмачніша вона, одразу після приготування. На другий день вона вже не смачна. Сир зрілий, стоячи в кімнатній температурі, навіть змішаний з іншими інгредієнтами, він продовжує ферментувати.
Мені подобається смакове поєднання соєвого соусу та авокадо, яке вперше спробувала у суші. Настільки подобається, що я навіть вирішила поєднати все разом у чудовому діпі, щоб сповна насолодитись цим смаком. Васабі робить цю смакову комбінацію ще цікавішою, навіть живішою. При бажанні, діп можна подавати, щедро посипавши поверхню підрум'яненими зернятами кунжуту.
Хумус - це добре приправлене пюре з нуту, діп або соус, якщо хочете. Це дуже популярна страва Близького Сходу, зокрема у таких країн як Ізраїль, Туреччина, Йорданія, Греція, навіть Кіпр. Подається хумус до овочів, з чіпсами, пітою або лавашем. Найбільше я люблю з молодими овочами. Готуючи за основним рецептом, можете також підмішати, до цього діпу, волоські або кедрові горіхи, дрібно порізані оливки, в'ялені помідори, смажену цибулю або те, до чого душа лежить. Не в кожному рецепті є йогурт, але я обов'язково його додаю, він додає гладкість масі та додаткову кислинку. Цедру лимону також не зустріти у класичних рецептах, а я собі не уявляю смачного хумуса без такої цитрусової ноти. Іноді, для здобуття потрібної консистенції, додають воду відціджену після приготування нуту, я віддаю перевагу простій воді. Мені так більше подобається. Про тахіні з Вікіпедії: "Тахін, тахіна або тхіна (також відома як сезамова паста) - поширена на Середньому Сході, густа паста з меленого кунжутного насіння, її додають до багатьох страв, наприклад до фалафелю, до хумусу, крім того, вона служить основою для багатьох соусів. до складу тахіні входять: насіння кунжуту, лимонний сік, сіль та часник, та у різних регіонах до основи додаються різні сиропи або інші добавки. Можливе вживання в їжу і без додатків. " Дивіться відео рецепт приготування хумусу:
Це саме шокоголічестичне печиво з усіх мені відомих. Мало того, що саме з какао, то ще й краплі шоколадні в ньому є. Немає шоколадних крапель, так роздробіть шоколад. А сухофрукти також можуть бути будь-які. Цього разу використовувала вже залишки запасу сушених вишень. Так що наступного разу буду пекти шоколадне печиво з чорносливом. Можна і з родзинками, але кислинка чорносливу мене більше спокушає. А ще, додайте дрібно терту цедру апельсина ... І це вже печиво на клас вище. А замочіть сухофрукти в коньяку перед випіканням, - і це вже божественне доросле печиво :-) Успіху Вам і плідних експериментів! Головне дотримуйтесь загальних пропорцій.
Готувати такі сендвічі з сиром та спаржею по-дитячому просто, головне зрозуміти технологію приготування. А ще є чимало варіантів як можна змінити та доповнити їх, але навіть в найпростішій версії це казково смачно. Дуже важливо вибрати хороший хліб, щоб був не твердим й гарно рум’янився. Пшеничні хліби на заквасці добре підходять. Цільнозерновий тостовий хліб з кулінарної книги «Знаю, що споживаю» буде взагалі ідеальним варіантом, бо створений для сендвічів й ще корисний за складом. Для нього спаржу навіть можна одразу трішки вкоротити. А щодо сиру, то він може бути будь-яким, напівтвердим, аби смак Вам подобався й сир добре плавився. При бажанні, можна ще додати тонкі пластинки шинки або ж викласти поміж сиру улюблені трави й так підпікати ці вже комплексні сендвічі. Тобто варіантів чимало, аби смакувало! Щодо технології приготування, то спаржу перед тим як викладати поміж сиру потрібно приготувати, бо поміж двох скибок хліба з сиром вона не дійде до готовності. Тож спочатку її обсмажуєте, а потім викладаєте на хліб з сиром. Для рівномірного прогрівання, сендвічі обов’язково починати рум’янити під кришкою. Не переживайте, низ не розм’якне від цього, а якщо цього не зробити, поки сир почне плавитись, низ вже підгорить. Тож вважайте на цей нюанс. Вже після перевертання, кришкою накривати не потрібно. І ще одне, цим більше буде олії у сковорідці, тим більш рум’яна й хрустка шкірочка буде у хліба.
По проханнях читачів, на сайті буде з'являтись все більше рецептів приготування горбуші. Перший рецепт яким я хочу з Вами поділитись, - це рецепт малосольної горбуші, яка цілком може замінити дорогу та не зовсім здорову сьомгу. Про умови вирощування та корм норвезької сьомги та форелі напевно вже всі знають. І риба здобула настільки погану славу у дієтологів та лікарів, що ті навіть беруться нормувати, скільки доросла особа, без шкоди для здоров'я може з'їсти сьомги на тиждень і кількості, скажу Вам мізерні. А вагітним жінкам і дітям взагалі не рекомендується споживати цю рибу через понаднормову кількість токсинів у цій рибі. Ну зовсім як курятина з птахоферми. Сама сьомга та форель корисні, але дикі. Але де ж їх таких знайти? І яка тоді ціна буде за цю рибу? Інша справа горбуша, риба з родини лососевих. Вона, поки що, дика й виловлюється в холодних водах й у природі її достатньо, що не потребує створювати ферми. А оскільки її м'якоть менш ніжна та менш жирна, ціна на неї теж менша, адже й цінується вона менше. Але користі в собі вона несе набагато більше ніж фермерські лососеві. Оскільки м'якоть горбуші сухіша та менш ніжна, при засолюванні вона твердіє. Сьомга теж дещо твердіє, але вона жирніша і це не так відчувається як у випадку з горбушею. Вихід з цієї ситуації є. Це відмочування, після засолювання риби, у холодній, кип'яченій воді. Завдяки зворотньому осмосису, м'якоть почне вбирати і затримувати в собі воду, зайва сіль вийде і у Вас буде чудова пружна, ароматна та в міру солона, малосольна горбуша. Під час відмочування, воду слід міняти, щоб виполоскати зайву сіль. Така малосольна горбуша чудово смакує на житніх хлібцях з вершковим сиром та цибулею різанцем. До смаку можна скропити рибу соком лимона. Вона також чудово проявляє себе в салатах та чудово замінить у рецептах малосольну сьомгу.
Сокка або ж фаріната належить до тієї ж групи виробів з нутового борошна що й хрусткі палички паніс, лиш тут це тонкі, хоч часом бувають трішки товстіші, млинці, підрум’янені на сковорідці на плиті або в печі. Батьківщиною їх вважається місто Ніцца, проте вони поширені і в сусідній Італії, зокрема в Генуї. За легендою, рецепт соки був винайдений, коли турки напали на місто Ніццу в 1543 році. У міста закінчилися боєприпаси для оборони й міщани змішали гарячу олію з нутовим супом і вилили з верхньої частини стін на голови загарбників. Очевидно, це зупинило вторгнення турків на їхньому шляху й найвірогідніше, хтось вирішив спробувати ту масу на смак й вона виявилась смачною. Проте, пік популярності сокки перепав на початок XX ст., коли її почали продавати на Провансі як швидку закуску, й продавали її просто з переносних плит. Такий собі корисний фастфуд. А тепер, в часи коли глютен попав в немилість (навіть якщо далеко не всі хто його боїться в принципі розуміють що це і де він є), коли здорове харчування черговий раз в історії почало набирати популярність, повертається й слава до дієтичної сокки. І це чудово, бо це значно цікавіше й навіть поживніше ніж усілякі вівсянко-млинці чи ніяка кіноа. Тут і смак є і консистенція чудова й можна збагатити млинці додатками. А ще, ці нутові млинці прекрасні для наповнення різноманітними печеними овочами і не тільки. Отож, по приготуванню. Дуже дуже важливо, щоб після змішування тіста нутове борошно настоялось і набрякло. Враховуйте цей час вистоювання. Одразу буде здаватись, що маса надто рідка, що там ще щось треба додати, але повірне, не треба. Просто залиште як є. Далі, коли будете смажити млинці, є три можливості: смажити поки вони підсохнуть, але будуть ще доволі м’якими, смажити поки вони підрум’яняться й зробляться хрусткими, вилити масу на сковорідку, посипати пряною зеленню та улюбленим сиром і так смажити з обох боків. Усі три варіанти чудові. Просто 2 остатні самодостатні, а в першому варіанті можна в них щось завернути. Хоч звісно, можна поливати сокку медом чи іншим улюбленим підсолоджувачем, як на мене, вони найцікавіші в несолодкому варіанті.
Пиріг із полуницею - це той вид випічки, який можна віднести до класики американської кухні. Він настільки простий пиріг, що його можна досить швидко і без особливих турбот приготувати навіть після робочого дня. Щось середнє між кексом і пирогом — ідеальний варіант для творчості з дітьми, які з радістю допоможуть викладати шар ягід у тісто. Цього разу наш ароматний десерт майже самостійно пекла моя дочка: вона вже майстерно керує технікою, тож результат, як бачите на фото, вийшов чудовим! :-)Дивіться відео-рецепт, як готується цей популярний пиріг: 40 грам борошна можна замінити какао і тоді вийде шоколадний кекс-пиріг. А замість ванільного екстракту, можна додати корицю (з полуницею вона не менш добре поєднується ніж з яблуками). Все настільки просто, що особливих нюансів приготування немає, треба лише, після додавання борошна, мішати не довго, як у випадку практично з усіма кексами і бісквітами, щоб випічка була ніжнішою. Мені особисто, до таких смачних десертів не вистачає крему. Тому я подаю таку випічку зі збитими з цукром і ваніллю вершками (він же крем Шантільї), це якщо пиріг охолов. А ось до теплого пирога буде дуже доречною кулька ванільного морозива! Це один із тих рецептів, які стають улюбленими в родині. Ось мабуть і все що хочеться сказати з приводу цього дивовижного і простого полуничного пирога.Інгредієнти
Цей неймовірно смачний та ситний пікантний смалець до хліба зі шкварками та цибулею не соромно навіть дарувати. Такий пряний та пікантний додаток до хліба сподобається всім любителям канапок та всіляких помазанок. Оскільки зроблений цей смалець наполовину з сала та копченого бекону, шкварки у ньому дуже смачні, м'ясні, а сам смалець набув приємного аромату диму. Зізнаюсь, дома я не часто готую смалець до хліба. На сніданок надто калорійно, та й якось смакова гамма не до сніданку, а між сімейними трапезами, у нас в сім'ї ми не перекушуємо. Сніданки, обіди та вечері у нас свіжі, комплексні й не потребують додатків. Але, як справжня українка, я дуже люблю смалець зі шкварками, а у пікантному виконанні настільки, що могла б його весь з'їсти сама, а потім картати себе тиждень, за таку нестриманість:-)) І от тоді коли дуже хочеться, готую домашній смалець зі шкварками і роблю виняток в щоденній харчовій рутині, якщо можна назвати рутиною, майже кожного дня нові страви. В такі дні я з великим піднесенням ласую канапкою зі смальцю з домашньою квашениною, замість звичної обідньої тарілки супу. Такий смалець можна брати в дорогу, на пікнік чи навіть подати до святкового столу на фігурних грінках з житнього хліба, артистично прикрасивши шматочком квашеного огірка. Гості які п'ють горілку чи пиво належно оцінять таку закуску. При бажанні, якщо комусь заважає аромат диму в смальці до хліба, можна приготувати пікантний смалець з сала та сирої животини, або грудинки чи почеревини, як ще називають частини туші, з яких роблять бекон. Не раджу готувати смалець до хліба лише з сала. Коли є вкраплення м'яса у шкварках, сам аромат смальцю цікавіший, а шкварки смачніші й ситніші. Домашній смалець з додатками бажано спожити протягом місяця. Хоч у давні часи, тушковані м'яса та ковбаси заливали смальцем, щоб не псувались й зберігали місяцями в прохолодній коморі, дома я не раджу так робити, навіть в добу холодильників. Смалець з часом лежання в холодильнику, втрачає свою свіжість та яскравість смаку. Зберігати готовий смалець до хліба, звичайно ж, в холодильнику. Свіжий перчик чілі можна замінити сушеним, видаливши в нього зернята та грубо розтерши в ступці перед додаванням до смальцю. А можна просто дати 2-3 ч.л. гострого перцю пластівцями.
Чудовий домашній попкорн, правильно зроблений, не поступається смаком магазинному та тому, що купуємо в кінотеатрах. Це просто чудовий додаток до домашнього кіносеансу і так для перекусу, навіть в дорогу. А завдяки тонкому шару карамелі, що вкриває зерна, попкорн залишається свіжим та дуже хрустким тривалий час! Смак його неймовірний, а готувати такий домашній фастфуд просто та швидко. Напишу навіть більше, я не люблю купований карамельний попкорн, через власне надмірну солодкість, недостатню хрусткість, а домашній, за рецептом з кулінарної книги "Знаю, що споживаю" - це зовсім інша справа. У нього один недолік - не можливо зупинитись його їсти:-), так можна й до перегляду фільму нічого й не донести:-). Щоб попкорн був надзвичайно хрустким, що являється основною проблемою домашнього попкорну, його слід підсушити в духовці. Тоді Ви позбудетесь зайвої вологи. Хоч для карамельного попкорну це не критично, оскільки карамельна хрусткість все компенсує. Це більш важливо для інших видів попкорну у моїй кулінарній книзі. До речі, коли ми з сім'єю відвідували Cirque du Soleil, що гастролював в Домініканській Республіці під час нашої відпустки там, діти попросили попкорн й ми купили солоний (який був самий звичайний) й карамельний. І той карамельний попкорн був з корицею й поєднання кориці та карамелі настільки вдале, що рука сама тягнулась до того дитячого попкорну:-). Дома теж можна так зробити, посипавши корицею попкорн, після того як він в більшості розкрився, перед додаванням карамелі з содою.
Дехто може назвати такий бісквітний яблучний пиріг шарлоткою, але для мене це все ж таки пиріг. В моєму розумінні, шарлотка, це французька випічка, яка навіть не нагадує цей пиріг, з рецептом якої Ви також можете ознайомитись на моєму кулінарному сайті. Або ж польська шарлотка, яка також не нагадує цей пиріг з яблуками, ревенем та горіхами й Ви теж зможете знайти рецепт польської шарлотки у мене на сайті. А повертаючись до цього пирога, то пекла я його ще весною, з першим домашнім ревенем та старими яблуками. А восени цей пиріг можна пекти зі старим ревенем та молодими яблуками:-). Буде все одно смачно. До речі, це саме той пиріг, яким я "згрішила", під час фітнес-марафону на кулінарному сайті Picantecooking. Після 2-х тижнів уникання солодкого, калорійного та жирного, мені так хотілось солодкого, що я не втрималась. З'їла я один шматочок, потім відпрацювала подвійним тренуванням й заспокоїлась:-). І це було варте того! Адже дуже смачно й дуже ніжно! Й Вам рекомендую!:-) Якщо немає ревеню, такий пиріг можна спекти й виключно з яблук. Просто взяти додатково стільки ж по вазі, скільки ревеню. Й горіхи можуть бути різними. Лиш арахіс не рекомендую використовувати за специфічний, не десертний смак. Зверніть увагу, що вага ревеню та яблук в рецепті вже чищених та порізаних. Це важливо. А загалом, цей яблучний пиріг дуже простий в приготуванні й немає якихось особливих труднощів. Головне зберегти правильну поетапність приготування та пекти, перевіряючи готовність зубочисткою, а не дивитись лиш на час. Не буду в котрий раз писати про всі нюанси, що впливають на змінність часу приготування будь-якої страви.
ПРО САЛАТ З РИСУ З КУРКОЮ ТА ОВОЧАМИ Зазвичай, я не надто радію коли залишаються рештки їжі після вечері. Викинути звісно ж рука не підіймається, а їсти те саме знову теж не дуже хочеться. Тому, коли щось залишається, завжди намагаюсь створити щось геть нове використовуючи ті інгредієнти. Це ідеальна страва, щоб використати залишки печеної курки й можливо навіть вчорашнього рису. Ситний, безмайонезний салат з рису, помідорок черрі, печеної курки та зернят під кисло-солодкою заправкою з соєвим соусом. Просто, смачно і практично! Такий салат, поданий теплим або холодним, стане цікавим продовженням вечері чи обіду попереднього дня. Прості складові, ще простіше приготування і сім’я сита. Це саме про цей салат з рису з куркою та овочами. А якщо є охота експериментувати, його можна збагатити ще багато чим, використовуючи те, що залежалось. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З РИСУ З КУРКОЮ Для цього салату рис я готувала свіжий, хоч приготовлений попереднього дня теж відмінно підійде. І використала я нешліфований рис, корисний, але такий який мені смакує як «сіно». Так от, такі салати, це ідеальний спосіб зробити так, щоб корисні крупи були ще й смачними. І вдалось! Завдяки соковитим помідорам та багатій смаком заправці, рис органічно влився у загальний смаковий ансамбль. Якщо немає у Вас попередньо приготованої курки, можна просто порізати куряче філе шматочками й посмажити. А якщо є бажання зробити цей рисовий салат багатшим, можна додати до нього кубики підрум’яненої шинки, порізаний скибочками огірок чи солодкий перець, якщо любите. Набір зернят чи зелені також може бути будь-яким. Тож готуйте, експериментуйте і смакуйте! ПРИГОТУВАННЯ РИСУ З КУРКОЮ ТА ОВОЧАМИ:
ПРО ТАЙВАНСЬКІ ЯЄЧНІ РОЛИ ДАНБІНГТайванська кухня така ж заплутана, як сама історія Тайваню і вона являє собою суміш кухні корінного населення острова Тайвань та усіх колонізаторів та країн які мали економічний чи військовий вплив на країну: Китаю, Японії, США й навіть ранньої Португалії, Голландії та Іспанії. Тож навіть на самому Тайвані розмови про тайванську кухню викликають чимало суперечок. Проте є чимало страв які встигли набути популярності у світі. Напевно найвідомішими є парові булочки гуа бао з начинкою з тушкованої свинини. Навіть в Україні вони набули популярності і про них я писала в своїй кулінарній книзі «Класика з історією». Там є рецепт і трохи історії острова та кухні. Це дуже смачно! Також з Тайваню походять такі смаколики як попкорн з курки, індичка з рисом, а ще усім відомий бульбашковий чай бабл ті, з кульками тапіоки. І яєчні роли також належать до страв які відомі далеко за межами острівної держави. Це роли які складаються з прісного млинця з зеленою цибулею та з яйця котре смажиться під млинцем. Все так просто і дуже смачно. А в сучасних версіях, окрім яйця в начинці може бути сир, шинка, тунець тощо. Готуйте, не пожалкуєте!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЯЄЧНИХ РОЛІВВ оригіналі для млинців використовується крохмаль з бататів. Годі й писати, що у нас неможливо його знайти. Але! Наш вітчизняний картопляний крохмаль не гірший і теж дає відмінний результат. Тож його і використовую у рецепті цих яєчних ролів.Найпростіший спосіб приготування – це посмажити геть усі млинці, а потім по черзі, посмажити по яйцю, викладаючи на кожне млинець. Головне, коли виллєте збовтане яйце у сковорідку, не ловити ґав та швиденько накрити його млинцем. Якщо зволікати, то яйце схопиться і не прикріпиться до млинця й страва буде розшаровуватись. Якщо захочете додати ще якусь начинку, тоді слід перевернути усе яйцем доверху й вже зверху на яйце викласти сир, шинку чи тунець або овочі, прогріти усе й далі загортати у рулет. ПРИГОТУВАННЯ ТАЙВАНСЬКИХ ЯЄЧНИХ РОЛІВ:
ПРО ЗЕЛЕНІ НАЛИСНИКИ ЗІ ШПИНАТОМ ТА ЗЕЛЕННЮЗелені налисники – це одна з тих страв, яка одразу ж привертає увагу своїм яскравим виглядом і викликає щире здивування: як у звичайних тонких налисниках можна досягнути такого насиченого зеленого кольору? Та все просто! Саме завдяки шпинату та зелені, які додаються до тіста. І хоч про їхнє існування я знаю давно, та все не доходили руки розробити робочий рецепт для кулінарного сайту Picante Cooking. А так стало, що над перебудовою мого кулінарного сайту я співпрацюю з пані Оленою зі Львова, котра займається SEO оптимізацією Вашого улюбленого кулінарного ресурсу. І якось пані Олена мене запитала чи у мене справді немає рецепта зелених налисників на сайті? Адже це популярний рецепт на який в пошуковій системі гугл приходить чимало запитів. І навіть вона шукала їх у мене, щоб приготувати своїй дитині. Ну що ж, завдяки пані Олені ці зелені млинці, вони ж шпинатні налисники, тепер і на кулінарному сайті PicanteCooking. Ловіть мою інтерпретацію.Вони дуже смачні та особливо ніжні, а завдяки зелені у тісті ці налисники зі шпинатом виходять не лише красивими, а й корисними. Це чудовий варіант для тих, хто хоче урізноманітнити щоденне меню, приготувати дітям щось яскраве та вітамінне або просто додати у свій раціон легку страву з ніжним смаком. Такі зелені налисники, - це справжня окраса столу, адже їх можна подавати як окремо, так і з різними начинками: від вершкового сиру чи грибів до курки або овочів. Відмінно вони смакують і в солодкому вигляді. Нашій сім’ї найбільше подобається поєднання їх з вершковим сиром та домашніми джемами. Зокрема абрикосовим з коньяком чи вишневим конфітюром. Рецепти цих джемів Ви знайдете у кулінарній книзі «Знаю, що споживаю».Спробуйте приготувати такі налисники хоча б раз. Якщо у Вашому домі є діти, будьте певні: вони будуть у захваті й навіть не здогадаються, що там є шпинат й обов’язково проситимуть додаткову порцію:-). Адже навряд чи хтось відмовиться від яскравих зелених млинців, які нагадують казку на тарілці. Це ще й гарна ідея для приготування різних святкових закусок.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ НАЛИСНИКІВ ЗІ ШПИНАТОМ ТА ЗЕЛЕННЮНалисники зі шпинатом готуються майже так само, як і класичні, але є кілька нюансів, які важливо врахувати. По-перше, шпинат та зелень найзручніше подрібнювати у блендері разом із яйцями, молоком та олією. Тоді тісто стає абсолютно однорідним і має гарний смарагдовий відтінок. Якщо Ви бажаєте отримати ще більш насичений колір, використовуйте молодий шпинат, адже він має інтенсивніший зелений пігмент і ніжніший смак. По-друге, після замішування тісту потрібно дати відпочити хоча б пів години. Це дозволить глютену в борошні розслабитись і налисники будуть більш еластичними, ніжними, проте не рватимуться під час смаження.Важливим моментом є й використання газованої води. Саме вона додає тісту легкості й робить готові налисники більш пористими, ніжними та повітряними. Тому не пропускайте цей крок і не замінюйте воду молоком, результат дійсно вартий уваги. Перед тим як випікати, тісто краще процідити крізь сито, - це допоможе уникнути грудочок і зробить налисники рівними й гладкими.Щодо техніки смаження: обов’язково використовуйте добре розігріту сковорідку для млинців, чавунну чи антипригарну, змастивши її тонким шаром олії за допомогою кулінарного пензлика. Тоді налисники легко відходитимуть від поверхні й перевертатимуться без проблем, але й не будуть вони жирними. І ще одне: періодично перемішуйте тісто під час приготування аби тісто залишалось однорідним і борошно із зеленню не осідали на дно.Цей рецепт зелених налисників зі шпинатом стане справжнім порятунком, якщо Ви шукаєте ідеї для святкового столу чи просто бажаєте внести різноманіття у звичайні будні або здивувати Ваших рідних. Вони готуються легко, виглядають апетитно й одразу ж створюють відчуття чогось особливого. Моя менша доня, Стелла, як побачила що я смажу зелені налисники, то не могла дочекатись коли вона зможе їх спробувати! ПРИГОТУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ НАЛИСНИКІВ ЗІ ШПИНАТОМ ТА ЗЕЛЕННЮ:
Парові тефтелі зі свинини та рису – це китайська бенкетна страва, яку готують на особливі свята, як Новий Рік (звісно ж за китайським календарем), дні народження чи об’єднання родин, тощо. І як на так святкову страву, готувати ці тефтелі, родом з провінції Хубей (та, що зі столицею Ухань, яка для всього світу тепер має не надто приємні асоціації), напрочуд просто. Я б сказала простіше ніж більшість щоденних страв китайської кухні:-)). А така цікава назва у них тому, що китайцям вони нагадують перлини, тобто коли рис обліплює м’ясо, вони виглядають немов ті перлини. Проте зустрічала я в різних текстах такі назви як «сніжні тефтелі» чи навіть «сніжки». Але «перлові» тефтелі - це якось більш вишукано. Отож, на цьому і зупинимось, адже вони такі смачні та поживні, що й назва має бути відповідною. Готують ці тефтелі в пароварці, яку слід застелити пергаментом, адже тефтелі дуже липкі. В оригіналі, найчастіше їх готують на сушеному бамбуковому листі. І не лише тому, що тефтелі липкі, а й щоб не згубити жодної рисинки. Адже страва ритуальна, святкова і забобонним китайцям нічого хорошого це не віщує, зокрема втрату достатку. То, щоб не відривати зубами ті тефтелі від дна пароварки й не губити рисинок та жити у достатку увесь рік, не забудьте застелити пароварку. Нехай не бамбуковим листям, а пергаментом, але це працює. В оригінальних рецептах для цієї страви використовують клейкий рис. І це напевно єдине відходження від автентики яке я собі дозволила, але, попри те, що клейкий рис у мене є, я вирішила поекспериментувати з думкою про Вас, адже його не так легко знайти. І я використала рис для суші, який теж круглозернистий і дуже клейкий. І вийшло відмінно, тож не переймайтесь й використовуйте його. Щодо решти складових, то як будь-який класичний рецепт, і ці тефтелі мають безліч інтерпретацій. Хтось додає сушені креветки, хтось замість них дає відмочені сушені гриби, хтось водні каштани дає для хрускоту. Я зупинилась на найпростішій версії, але ніхто не забороняє Вам експериментувати. І кілька слів про соус. Він дуже простий в приготуванні, обов’язково його робіть. Як будь-яка страва на пару, і ці тефтелі хоч смачні та соковиті, але ж ми з вами не немовлята й можна собі дозволити трішки яскравості смаку. До речі, якщо любите пікантне, перчик чілі до соусу теж можете вкришити.
Все дуже просто,настільки що навіть немає якихось особливих вказівок. Обирайте лише лаваш, салат та огірки якнайсвіжіші. За бажанням, поверхню змащену вершковим сиром з хроном можна посипати рубленим кропом чи петрушкою, смак буде ще багатший. А замість листкового салату можна використовувати руколу, тоді буде більш пряно!Для найкращого смаку та консистенції лавашу та начинки, раджу робити рулет якнайближче до запланованої подачі. Хоч рулет з лавашу не втрачає своїх смакових якостей десь 8 годин, далі лаваш починає вбирати вологу, огірки м’якнути. Тому не тягніть з поїданням і якщо робите рулет для пікніку, робіть його в останню чергу приготувань.
Ці картопляні оладки з беконом, особливо смачні зі сметаною з зеленою цибулею, але це вже відхід від класики, моя імпровізація. Якось давним давно, одна дівчина попросила в мене щось з ірландської кухні.Щиро признаюся, що я з цим затягнула. Виправляю помилку! Не хотілося публікувати рецепт печені з баранини, содового хліба або навіть ірландського шоколадного торта на пиві. Захотілося чогось іншого ... І ось, посиділа, подумала, погортала книги. Почала, звичайно ж, з книги чудесної ірландської жінки-кулінара (просто не сприймаю слово «кулінарка»), Дарини Аллен про забутих навики приготування їжі (Forgotten Skills of Cooking). І ось вони прекрасні картопляні боксті. Ті, хто довше вже стежить за моїми рецептами і читає передмови, знає яка слабкість у мене до картоплі:-) Можу солодкого не їсти, і не скаржитися. А ось без картоплі ні тижні ... (Я все ж намагаюся обмежувати своє основне джерело зайвих кілограмів:-)) Були вже галушки польські, два види, і цепелінай, і деруни, тепер вже і ці красені потрапили в колекцію рецептів на сайті. Повернемося до страви. Традиційно боксті не подаються зі сметанним соусом, як в рецепті. Це вже моя вигадка і вплив польської кухні. У Польщі майже все з соусом, і це чудово!:-) Ви вирішуйте самі як Вам більше до душі.