Чай настільки ароматний, що навіть не віриться, що зроблений без смакових добавок та ароматизаторів. Мені завжди здавалось, що не дорогі чаї на вагу роблять з ароматизаторами, смаковими добавками і так далі. Після приготування суміші ароматного чаю будинку, переглянула свою теорію. Хоч більшість з них і дійсно зі штучними ароматизаторами. Захотілося більше дізнатися і більше експериментувати в цьому полі діяльності ... Яблука для цього чаю потрібно вибирати невеликі і соковиті. У них більше аромату.
ПРО СОНЯЧНЕ ВАНІЛЬНЕ ПЕЧИВОРецепт цього ніжного ванільного печива створено у співпраці з ТМ Dr.Oetker. Й чим менше того сонця навколо, тим більше хочеться десь його компенсувати. Ми палимо свічки, створюємо затишну атмосферу вдома, гріємось як можемо, а ще, печемо печиво. Таке печиво, що так нагадує сонце, тому й така назва, однозначно Вас зігріє. Зігріє Вашу душу. Це смачно, цікаво і дуже ванільно! А ваніль та абрикос – це одне з моїх найулюбленіших поєднань. І для цього печива я використала два види ванільного цукру. Звісно ж від моєї улюбленої ТМ Dr.Oetker: звичайний ванільний цукор у тісто і розкішний, натуральний ванільний цукор Бурбон із запаморочливим ароматом, для обкачування. Вийшло печиво дуже ванільним і дуже смачним, настільки, що одразу попало в розряд улюбленого у мого чоловіка. Спробуйте, я впевнена, Вам теж сподобається!ПРО ВАНІЛЬ, ВАНІЛІН ТА ВАНІЛЬНИЙ ЦУКОРА тепер трішки про ванільний цукор, ванілін та ванільний цукор бурбон. Більшість Вас вже знає, що справжня ваніль це по суті плоди рослини, а саме орхідеї роду Vanilla. Вона доволі вибаглива, а ще, аби отримати ті цінні ароматні стручки, їх потрібно у відповідний час зібрати й правильно зав’ялити і це все відбувається вручну. Усі ці фактори суттєво впливають на ціну цієї ароматної спеції й ваніль належить до найдорощих спецій світу. І якщо мова про натуральну ваніль, то це завжди мова про саме ці стручки. Але, наука не стоїть на місці й науковці вивели синтетичний замінник, що імітує аромат ванілі, він же ванілін. І Ви його зустрічаєте в чистому вигляді в пакетиках під назвою «ванілін» і це дуже концентрований виріб, з ним потрібно обережно. А також, існує більш лагідна і простіша у використанні версія, - ванільний цукор. І з ним все просто, пакетик ванільного цукру зазвичай розрахований на одну середню партію випічки чи десерту. І попри те, що це менш шляхетний спосіб ароматизувати свої десерти, й менш затратний, ванільний цукор – це хороша альтернатива для випічки та десертів з тривалою термічною обробкою. Остання дещо шкодить натуральній ванілі, аромат з часом стає менш виразнішим, але термічна обробка увиразнює комерційний ванільний цукор. А повертаючись до натуральної ванілі, то є ще натуральний ванільний цукор, котрий виготовляють із зернятами та м’якоттю стручків натуральної ванілі. Він дорожчий та має коричневе забарвлення, але він не на стільки дорогий у використанні, як самі стручки чи ванільний екстракт. І ідеальний до різних десертів з ненадто тривалою термічною обробкою: желе, морозива, кремів, тощо. А ще, цей цукор слід трактувати як «вишеньку на торті», він додає той «ВАУ аромат». Тому саме у ньому я обкачувала кульки тіста, а в саме тісто додавала простіший ванільний цукор. Але, як і простий ванільний цукор із синтетичним ароматизатором, так і натуральний ванільний цукор, бувають різної якості. Тому, рекомендую вироби ТМ Dr.Oetker бо їхні вироби найякісніші і ще жодного разу мене не підводили. Аромат у їхніх цукрів шляхетний і смак їхній приємний чи то звичайний ванільний цукор чи той аристократичний, шляхетний, натуральний ванільний цукор Бурбон. А слово Бурбон у назві немає нічого спільного з алкоголем. Воно вказує на географічну приналежність вирощеної ванілі, тобто вона вирощена на Мадагаскарі або у іншій ближній місцевості в Індійському океані о.Реюніон, о.Маврикій, Коморські острови, тощо. Вона вважається більш шляхетною ніж та, що вирощена у Латинській Америці. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ВАНІЛЬНОГО ПЕЧИВАА щодо приготування печива, то все геть просто. Лиш майте на увазі, що печиво виходить великим. Так і задумано, у нас в сім’ї ми любимо таке. Якщо ж Ви волієте менше печиво, просто крутіть менші кульки, розміром з каштан. І джем може бути іншим, але в ідеалі він має бути кислим аби балансувати смак печива. А якщо так сподобається й буде бажання урізноманітнити випічку, тоді можете обкачати печиво у ще якихось спеціях чи у кокосовій стружці, горіхах, тощо.ПРИГОТУВАННЯ ВАНІЛЬНОГО ПЕЧИВА З АБРИКОСОВИМ ДЖЕМОМ:
Цибуля в бальзамічному маринаді за рецептом з книги "Смачні подарунки", книги від журналу Good Food ("Delicious Gifts" Good Food). Вона настільки смачна, що аж шкодую, що зробила я її лиш одну партію. Як спробувала, одразу ж забула про всі муки чищення тієї дрібноти. Важко чистити, зате як легко їсти. Зникає вона миттєво! Й одразу випереджу питання. У мене не аристократична французька перлова цибуля, навіть не цибуля шалот, яку в книзі рекомендують як альтернативу, а у мене проста, дрібна насіннева цибуля яку продають у нас на кожному ринку. Й вийшло вкрай вдало. Від перлової цибулі смаком не відрізнити! Й вигляд такого додатку вражаючий. Ця кисло-солодка, маринована цибуля буде чудовим доповненням до паштетів, печень, сирних тарілок чи навіть святкових канапе. Вона настільки смачна, що її хочеться їсти просто так, як зернята, потягуючи одну за одною, попри те, що вона таки виразна смаком! Зверніть увагу на те, що у рецепті вказаний час кип'ятіння маринаду спочатку до додавання цибулі, а потім і після розкладання цибулі по банках. Цей час вказаний не так просто, дотримуйтесь його, адже під час кипіння змінюється концентрація маринаду, оцет стає менш різкішим, співвідношення рідини, цукру та солі змінюється. Це все важливі нюанси приготування, тож кип'ятите і дивитесь на час. Зазвичай господині мають іншу проблему, поставити маринад варитись і піти собі, а він вариться і вариться й смак овочів, яких Ви заллєте тим, вже перевареним маринадом, буде геть іншим й не таким як треба. Тут я навпаки прошу, поваріть як слід і не поспішайте. Загалом, я дотримувалась основного рецепта практично без змін. Єдине, що я у ньому змінила, це замінила свіжий базилік, на дуже якісний, свій домашній, сушений. Не люблю я розкислого листя свіжих трав в таких маринадах. І колір неприємний, і консистенція апетиту не викликає. Але в рецепті пишу, як написано у книзі, а від себе додаю, що замінити свіжий базилік сушеним можна. І про зберігання. В книзі написано, що можна цю цибулю зберігати до 3-х місяців. З моєї практики, впевнено Вам пишу, що з такою кількістю оцту, їй навіть за рік нічого не буде. Але звісно ж, не буду Вам писати стільки її тримати, нехай тією золотою серединою буде 6 місяців зберігання, хоч смачна вона настільки, що довго не залежиться.
Цей рецепт лимонного печива з маком результат тривалого обмірковування та виношування в голові ідеї зробити якесь макове печиво з лимоном. Адже мак і лимон – це взагалі класичне вдале поєднання і несмачно бути не може. Тільки довго не доходили руки реалізувати ідею і взагалі вирішити чи робити його пісочним та розчипчастим чи ніжним всередині, м’яким. І врешті, зупинилась я на другому варіанті. Результат перевершив очікування. Печиво з маком вийшло ніжним, дуже ароматним і з такою приємною кислинкою лимону, котра повністю балансує солодкість випічки. Тож якщо шукаєте рецепт небанального, цікавого печива – ось воно! Макове печиво з ароматом лимону Вас здивує і впевнена, що й потішить! А ще, його по-дитячому просто та швидко робити. Оскільки печиво готується дуже просто, особливих нюансів приготування тут мінімум. Найважливішим є лиш поетапність введення інгредієнтів. Спочатку збити вологі інгредієнти, а потім додати змішані сухі. А ще, дуже важливо, аби перед змішуванням, мак був повністю вистиглий. Спочатку його потрібно підрум’янити, а потім залишити вистигати. Якщо він буде теплим, тісто «попливе», бо масло почне підтоплюватись. Тож вважайте на це. Якщо маєте час та бажання, дуже цікавий смак був би у цього печива з маком, якщо його не просто притрусити цукровою пудрою, а вкрити топленим чорним шоколадом. Окрім того, при бажанні експериментувати, замість лимону можна використати лайм або апельсин, але з останнім не буде виразної кислинки.
Таким чином можна замаринувати навіть бринзу. Вона також чудово піддається маринуванню і ця смакова гамма також їй підходить. Як і у випадку з маринованими оливками, олію, що залишиться після сиру можна використовувати для приготування заправок та маринадів. Вона дуже ароматна та дещо пікантна. Щоб краще передати пікантність та аромат гострого перцю чілі в пластівцях, його краще додавати не весь одразу, а частину в гарячу олію, а частину в холодну, як і пишу в рецепті. Це зберігає і приємну пекучість і духмяний аромат перцю чілі в пластівцях. Заливати сир слід холодною олією і настоювати в холодильнику, це все ж таки молочний продукт, нехай і більш тривалого зберігання. І купуючи сир, дивіться на дату кінцевого споживання й майте на увазі, що настоюватись він має принаймні тиждень і що, якщо будете дарувати його, той кому подаруєте баночку такого козячого сиру в маринаді, теж може його не одразу з'їсти. Якщо готуєте для себе, у якості закуски до святкового столу чи просто так, подавайте такий козячий сир разом з часником, він дуже смачний. Не забудьте про чудової якості хлібні вироби, як свіжий пухкий хліб, краще всього світлий. Не зайвими на столі будуть оливки та різноманітні горіхи. Крім сиру, до столу можете також подати нарізку з в'ялених ковбас та шинки. А якщо готуєте такий сир на подарунок, в подарунковий кошик, крім маринованого козячого сиру, можна покласти також домашні мариновані оливки, баночку класичного тапенаду, також домашньої роботи, коробочку домашніх солоних крекерів, а також зв'язку домашніх хлібних паличок грісіні. А ще, не буде зайвою, пляшка хорошого вина та набір аксесуарів для вина, або дещо з них (цікавий штопор, може навіть електричний, термометр для вина або набір для відкорковування разом з насадкою, що вберігає від розливання). Кожен гурман оцінить такий подарунок!
По-дитячому прості в приготуванні додатки до оладок. Таке смакове вершкове масло зробить особливим навіть самі звичайні і ніякі смаком оладки і внесе різноманітність в домашні сніданки. Вперше, таке вершкове масло з додатками, я побачила в гарних баночках, в німецькому магазині делікатесів. А потім й у Данії, в авторському магазині одного відомого місцевого кулінара, були подібні масла. Коштували вони і там і там суттєво дорожче ніж масло, мед та кориця разом і навіть в подвійному об'ємі, а от по суті, їх зробити простіше простого. Ідея мені дуже сподобалась, тому ділюсь нею з Вами. Таке масло можна подавати до оладок, сирників, налисників, млинців чи просто до свіжих булочок. Якщо захочете подарувати комусь таке ароматне масло, до подарункового кошика також можна покласти цікаву сковорідку для оладок (як наприклад з заглибленнями для ідеально круглих оладок, а часом з випуклими посмішками в них) та набір дерев'яних лопаток, ще й дерев'яні ножі для намащування масла додати можна. А до самих баночок, можете прикріпити, написаний на гарному папері, рецепт улюблених оладок. Крім того, не зайвою буде пляшечка домашнього ванільного екстракту та шоколадного сиропу.
Отже, з чого починала тематичний місяць, тим і закінчую! :-) Після публікування мого рецепту вишуканого чаю з яблуками та інструктажу про те як сушити цитрусові, читачі задавали мені стільки питань, що поєднується з цитрусовими, так як хочуть зробити такий чай. Зрештою, вирішила представити мою версію цитрусового чаю. Цей розкіший смаком, більш пряний чай, якраз те, що потрібно щоб зігрітися. Журавлина і цитрусові надають насичений помаранчевий колір чаю і злегка відчутну кислинку.
Я давно вже обіцяла скомпонувати суміш на основі зеленого чаю. Особисто я, залишаюсь вірна чорному чаю. Люблю його смак і аромат. А якщо зелений, тоді вже японський "Сенча". Ставший традиційним в наших краях, китайський зелений чай, недолюблюю і дуже вибагливо ставлюся до нього. Тому, експериментів було дуже багато, поки знайшла поєднання, яке було б мені до душі. (Пробувала і з сушеним манго і з ананасом, і з ягодами різними, все не те!) А ось таке зухвале поєднання зеленого чаю з лаймом, м'ятою та імбиром мені дуже сподобалось і вирішила нарешті поділитись рецептом. Домашній чай - це завжди особливий продукт, який може стати особливим подарунком близькій людині. Зробіть коханим людям приємне!
Ще одна ідея простого кулінарного подарунка в саше. Зазвичай, в бульйон я ще кладу стебла петрушки, але якщо використовую в бульйоні корінь петрушки (так як це роблять у Польщі, на ряду з цибулею пореєм і кореневою селерою), тоді для бульйону потрібен тільки такий набір спецій і відповідні овочі, морква та цибуля. Якщо Ви любите ще якісь спеції або трави у вашому бульйоні чи супі, сміливо додавайте. Одна умова для трав, вони повинні бути сушеними, як лавровий лист. Не забудьте також про красиву картку з кольорового картону, вирізану і підписану Вами, з інструкцією застосування.
Ідея такої закуски прийшла зі студентських часів. Коли, в перервах між парами, з подругами бігала перекусити в одну студентську забігайлівку. І там, на вагу, як салати, продавали маринований сир Фета. Але той був з волоськими горіхами, гвоздикою, часником і з чимось ще, вже й не пам'ятаю чим. А сир просто розпливався в устах. Потім пробувала вже інакший маринований сир в Греції і в Польщі. Але довго за мною «ходив» той саме студентський варіант, поки в один прекрасний сонячний день, вирішила приготувати свою версію такого маринованого сиру Фета. Такий собі симбіоз тих трьох. Вийшло відмінно! Не бійтеся і сміливо експериментуйте, поки знайдете той Ваш ідеальний варіант. До слова, хто пробував сир Фета в Греції, напевно також як і я, дуже розчарувався. Там він більше на бринзу схожий. Але для такого маринування, краще взяти, нехай не зовсім грецький, але такий кремовий і ніжний сир, в маленьких упаковочках, в основному польського виробництва. Відмінний сир Фета вже є навіть українського виробництва. У нас продається на вагу, з розсолу, у великих супермаркетах.
Такі кокосові трюфелі приготувати простіше простого і інгредієнти для їх приготування, також знайомі кожному. Кокосова стружка і згущене молоко є основою трюфелів, хрусткий мигдальний горіх - приємною несподіванкою, а чорний шоколад - красивою оболонкою, яка доповнює і балансує смак цукерок. Як на мене, вони навіть набагато смачніші за всім відомі батончики з кокосовою начинкою. Важко зупинитися і не з'їсти цукерки одну за одною. Такий подарунок оцінять усі ласуни і не тільки. Подарунки приготовані своїми руками завжди приємно отримувати, адже знаєш, що в них вкладена частинка душі того хто дарує. А якщо подарунок ще й смачний, тоді подвійно приємно. Цей рецепт кокосових трюфелів також з'явився в українському виданні лютневого номера журналу "Лиза. Приятного аппетита" 02/2016. Готуючи з кокосовою стружкою, підрум'яньте частину її на сухій сковороді. Це додасть кокосовим трюфелям більш інтенсивний аромат. А охолодження маси перед формуванням, а потім і після формування, полегшує весь процес роботи. Тому не нехтуйте ним.
Рецепт вийшов випадково. Давним давно готую таку суміш спецій для себе, але зазвичай це виглядає так: трішки цього, ложечку того, ще щібку того і пів ложечки сього. Але для Вас, мої читачі, спеціально все ретельно відміряла і записала. Раніше готувала цю суміш без сушених лимонів. Але як спробувала приготувати з лимонами, далі буду робити тільки так. Ви можете самі створити свою суміш спецій, щось прибрати, а щось додати. Тільки дам Вам кілька порад: 1) Пам'ятайте про інтенсивність ароматів і смаків тих чи інших спецій, варіюючи пропорції відповідно. 2) Виберіть для себе «основу», кілька домінуючих приправ і від цього відштовхуйтеся. У моєму випадку це паприка, сіль і гранульований часник. 3) Не судіть про приправу на смак в сухому вигляді, вона Вам в будь-якому випадку здасться занадто інтенсивною. Спробуйте на шматочку якогось продукту. Ось мабуть і все!
Справжній лавандовий мед, той, над яким працюють прованські бджоли на лавандових луках французького Провансу, мені вдалося спробувати лише одного разу. У нас його купити неможливо. Але вдома можна зробити мед, який дуже близький смаком до того прованському меду. Потрібно лише трішки терпіння :-) Сушену лаванду можна купити в аптеці.
Чорний чай - це класика. І хоч продається чимало готових чаїв, ароматних, з різноманіттям смаку від якого паморочиться в голові, зазвичай ті смаки просто штучні ароматизатори. Так, Ви вірно зрозуміли, що нічого там хорошого ще й не за малу ціну. А можна дома зробити так ароматні чаї, що будуть і смачними й корисними. В нас час, коли сублімовані ягоди та фрукти(якщо простими словами, то сушені холодом, зі зберіганням більшості властивостей) можна купити навіть в аптеках, експерименти стають ще цікавішими, барвистішими та смачнішими. А ще, безсовісно красивими, барвистими, що не соромно такі чаї дарувати:-). Може комусь буде шкода їх дарувати, але точно не соромно:-)). Тепер по інгредієнтах. Щодо чаю, то можна використати практично будь-який чорний чай, аби він був просто хорошим, таким, що було б приємно його пити самостійно. Я для своїх сумішей люблю індійські та цейлонські чаї, як Асам, Дарджилінг чи Оранж Пеко. Можна використати й простіші крупнолисті чаї з середньої Азії чи Туреччини. Лиш не рекомендую використовувати якісь елітні сорти. Їх аромату тут не відчуєте, згубиться і гроші на вітер. Те саме стосується китайських червоних чаїв, які часом називають чорними. Щодо сублімованих ягід, то вони бувають як в аптеках, так і в супермаркетах. А в інтернет-магазинах їх хоч греблю гати. Продукт не дуже дешевий, але потрібно його геть небагато. І кілька слів про спеції. Там де вони є, перед подрібненням, слід їх прогріти на середньому вогні на сухій сковорідці. Доти, доки відчуєте приємний аромат спецій у повітрі. Але не відходьте від сковорідки, бо так можна їх добряче обсмалити. Аромат виразний відчули, знімайте з вогню, подрібнюйте й швиденько змішуйте. Спеції використовувати виключно ЦІЛІ! Ніхто не любить плівки з якогось порошку на поверхні. А з меленими обов'язково так буде. Не кажучи про те, що аромат їх вже буде не так виразним.
Такі оливки дуже ароматні і вдало прикрасять святковий стіл. Робити їх надзвичайно просто, а смак і вигляд їх, як у куплених в магазині особливих делікатесів. Таким чином можна маринувати й чорні оливки, але для них я б підібрала іншу смакову композицію, наприклад пікантний сушений перець чілі, часник та в'ялені помідори, які теж наберуть смаку маринаду, паралельно вносячи свій особливий присмак. Після споживання маринованих оливок, нізащо не виливайте маринад на основі оливкової олії та винного оцту. Його можна використовувати як заправку до різноманітних салатів, а також маринувати в невеликій його кількості м'ясо птиці чи свинину, перед запіканням або смаженням. Такий ароматний маринад цінний сам по собі. І ще кілька слів про цедру лимону, хоч вже не одноразово писала, але ще часто надходять скарги від не уважних читачів, що щось приготовлене з цедрою лимону гірчить. Просто потрібно розрізняти цедру та шкірку. Жовтий тонкий шар на поверхні лимону і є цедрою, все решта - це шкірка. Якщо шкірка попадає у страву без попередньої обробки, як наприклад для цукатів, вона гірчить. Акуратно знімайте цедру. Для цього є спеціальний прилад, який називається зестер, він тонкими, вузькими смужками її знімає. А ще, дуже зручно це робити овочечисткою, яка знімає цедру тоненькими широкими смужками, які ідеальні для цього рецепту. В крайньому випадку, можна використовувати терку, але стирати обережно, щоб не стерти надто багато. Загалом, це стосується цедри усіх цитрусових. Для приготування маринованих оливок, Вам може знадобитися трохи більше оливкової олії або оцту, це залежить від посуду в якому будете маринувати. Якщо олія з оцтом не покриють оливки повністю, доливайте олію і оцет, без підігрівання, пропорційно. Якщо комусь будете дарувати такі мариновані оливки, в подарунковий кошик можна покласти також маринований сир Фета, баночку домашньої гірчиці, грісіні з сиром і травами, приготовлені своїми руками, та дещо куплене в делікатесах, як наприклад вакуумно запаковану палку хорошої салямі, чи в'ялену шинку або якийсь зрілий сир. Крім того, не зайвою буде гарна, невелика дерев'яна дошка, для подачі делікатесів на стіл та ніж до сиру, наприклад. Зараз не дорого, на ринках, можна купити дерев'яні дошки для нарізання, різних форм та кольорів. Є дуже гарні, з натурального дерева у формі листка чи різноманітних фруктів. Вони мають декоративний вигляд і чудово підійдуть для того, щоб викладати на них різноманітні смаколики та подавати на стіл. Це стильно і не банально.
Сіль зберігається фактично вічно. Так як сіль і є консервуючим засобом. З часом сіль стане трохи блідіша, оскільки сама сіль витягне вологу з цитрусових, і зробить їх блідішими. Але аромат і далі буде чудесним, якщо будете щільно закривати баночку з сіллю. Побачивши одного разу в одній книзі Джемі Олівера, якого, хто довше читає, той знає, не надто люблю. Але ця ідея здалася мені геніальною! Вирішила створити свої варіанти ароматних солей, за своїм смаком. Як використовувати кожен варіант солі написала нижче, під рецептом. Хочете почитати більше про солі, читайте мою статтю: Мій довгий трактат про сіль: що, як і навіщо!
Колись мені здавалось, що трав'яні, квіткові чи фруктові чаї - це для лікування, а так, для щоденного пиття має бути чорний чай, ну аж раптом зелений. З часом, використовуючи цікаві поєднання, смак трав'яних чаїв мене все більше захопив. А ще як життя стало більш стресогеннішим, або ж така вона дорослість, зрозуміла що чорний чай звечора - це не завжди хороша ідея й часом пісКолись мені здавалось, що трав'яні, квіткові чи фруктові чаї - це для лікування, а так, для щоденного пиття має бути чорний чай, ну аж раптом зелений. З часом, використовуючи цікаві поєднання, смак трав'яних чаїв мене все більше захопив. А ще як життя стало більш стресогеннішим, або ж така вона дорослість, зрозуміла що чорний чай звечора - це не завжди хороша ідея й часом після такого чаювання, можна довго слоників рахувати в ліжку. Тож щоб не збивати ритм сну, я почала шукати альтернативи для вечірнього релаксу. І відверто кажучи, мене це неабияк захопило. А ще, було у кого розпитати та проконсультуватись про трави. Моя польська свекруха дуже добре знається на травах, на стільки, що колись мала свій магазин з лікарськими травами, сама складала лікувальні суміші й навіть мала чимало постійних клієнтів яких лікувала ними. Щоправда, трав'яний чай - це далеко не завжди лікування, і представлені тут чаї - це чаї для насолоди, реклаксу, тощо, що не суть ще й користь. Але рецепт універсального лікувального чаю від моєї свекрухи Данусі я теж сюди включила. Коли хтось хворіє дома, то обов'язково заварюю його. До речі, такі трав'яні чаї дійсно дивують й це чудовий подарунок усім, хто слідкує за власним здоров'ям. Особливо батькам, бабусям та дідусям, тощо. Тут здається все просто. Більшість трав можна придбати в аптеці, а базилік в магазинах зі спеціями, якщо свого влітку не насушили. Щодо цедри в рецептах, то вона має бути саме свіжою і не лякайтесь, чай не зіпсується. Висушені трави швидко вберуть в себе вологу й не дадуть суміші зіпсуватись. Й зверніть увагу, трав'яні та фруктові чаї потрібно заварювати довше аніж чорні та зелені. Щодо бутонів троянди, то як писала в попередньому пості із зеленими чаями, можна використати домашнє сушене листя чи бутони чайної троянди або ж придбати в магазині бутони китайської чайної троянди, як у мене.
Така олія відмінно доповнить звичайну заправку, надаючи особливу ароматну нотку давно знайомому салату. А як смачний малосольний оселедець заправлений олією з хроном! А ще печена або відварна картопля, салат з буряка і квашеного огірка, або навіть простий салат з білокачанної капусти з цибулею і лимонним соком. Це моя відповідь ароматним, настояним на травах, оливкових оліях в середземноморському стилі. Це слов'янська олія, зі слов'янським темпераментом! Не хочу повторюватися про особливості технології приготування мною ароматної олії, так як раніше вже писала про це в передмові до рецепту: Оливкова олія з ароматом лимону, розмарину і запашного перцю. Перед тим як візьметесь компонувати свої ароматні композиції або повторювати цю, раджу почитати. Для мєї ароматної олії я брала в рівних частинах рафіновану та нерафіновану соняшникову олію, оскільки нерафінована настільки ароматна, що перебиває аромат хрону та інших ароматних інгредієнтів. Хоч аромат чистої необробленої соняшникової олії я дуже люблю! Ви ж вибирайте олію на свій розсуд.
Коли зробила розрахунок вартості домашнього ванільного екстракту, вийшло що 300 мл домашнього, коштує стільки, скільки 100 мл якісного магазинного. Економія відчутна. А якщо ще врахувати, що зі стручків потім виходить відмінної якості ванільний цукор, тоді ще більше можна відчути вигоду. Можете змолоти ваніль разом з цукром. Максимальна кількість цукру на 1 стручок ванілі - 1 кг цукру. Або просто помістити стручки в банку з цукром, тоді максимальна пропорція 2 стручки на 1 кг цукру. Залишити так на місяць і час від часу помішувати. У рецепті я привела середнє співвідношення ванілі до алкоголю. Можете взяти більше ванілі, аромат вийде сильнішим. Можете взяти менше, аромат буде слабкішим. Так само і з цукром. У цій концентрації у мене вийшов екстракт, з ароматом трохи інтенсивнішим ніж магазинного ванільного екстракту. Цей ванільний екстракт я робила на ромі. Так як люблю його аромат в десертах. Мені він здається ідеальною основою для цього продукту. Але горілка і коньяк також себе добре проявляють. Подібним чином можна зробити будь-який екстракт: помістивши в пляшку пучок помитої і добре висушеної м'яти, жменю товченого гіркого мигдалю (мигдальний екстракт роблять саме на основі гіркого мигдалю, а не того, який ми можемо купити в магазині), жменю свіжих бутонів чайної троянди, очищену від білої частини цедру цитрусових і т.д. Процедура така ж. Зберігайте і настоюйте екстракти в кухонній шафі, далеко від світла.
Зараз напевно почнеться полеміка, чому олію доводити майже до кипіння, чому не можна просто залити все холодною олією. А тому, щоб по-перше, запобігти розвитку токсичного ботулізму, а ризик існує додаючи в олію для настоювання вологі інгредієнти, такі як цедра, трави, і особливо часник. Термічна обробка є профілактикою від можливого ризику і такий метод обробки ароматної олії рекомендується в харчовій промисловості. По-друге, олія буде ароматніша після теплової обробки. Поки не почали писати про шкідливість олії, в якій щось готувалося, так от, олія стає шкідливою після активного кипіння, при надто високих температурах, коли починає горіти. Після такої, ніжної і делікатної термічної обробки, можете сміливо смажити на такій ароматизованій олії і заправляти нею страви, без будь-яких зайвих думок. Зберігати будь-яку олію, ароматизовану або просту найкраще в прохолодному темному місці. З цим методом, можете сміливо експериментувати без шкоди для здоров'я для Вас і Ваших близьких.
ПРО ШОКОЛАДНИЙ ЛІКЕРНіжний, оксамитний, ароматний шоколадний лікер, що грайливо пестить уста та горлянку, огортаючи теплом та насолодою, Вас здивує. І однозначно потішить. І смаком, і тим, що готувати його вдома так просто і легко. Це навіть трішки небезпечно, бо може з’явитись залежність:-). Залежність від зігріваючого душу та тіло ароматного напою. Але якщо в міру, то можна. А часом навіть треба:-). До речі, таким шоколадним лікером можна тішити не лише себе, а й рідних та близьких. Його можна і треба дарувати, ділячись цією радістю та турботою. Впевнена, Вам він сподобається. Спочатку Ви будете ним повільно насолоджуватись, а далі захочеться експериментів:-). А в продовжені передмови я Вам дам кілька ідей для них, що заберуть сон і розбудять цікавість:-). Смачного Вам лікеру та релаксуючої насолоди!НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ШОКОЛАДНОГО ЛІКЕРУЯкщо є бажання поекспериментувати, цей лікер можна дуже гарно урізноманітнити. Частину міцного алкоголю замінити апельсиновим лікером. Або ж додати дрібно терту цедру до молока та вершків, чи трішки м’яти. Або м’ятний екстракт чи будь-який інший екстракт чи есенцію. Для більш солодкої версії й шоколад може бути молочним або білим.Тобто місця для експериментів чимало. Але що важливо, це уважно готувати цей шоколадний лікер і дбайливо. Передусім, прогріваючи молочні продукти з цукром та какао, не переставати помішувати, аби на дні не формувалась плівка, яка буде пригоряти і псувати аромат лікеру. Далі, після додавання шоколаду добре і ретельно вимішувати. І на завершення, ОБОВ’ЯЗКОВО проціджувати лікер крізь мілке сито. Адже різні грудочки нерозчиненого какао чи шоколаду таки будуть псувати задоволення від напою. УВАГА! Оскільки в лікері немає штучних емульгаторів, якщо він довше стоятиме, можливе осідання осаду (це залежить теж від якості шоколаду) і це нормально. Просто перед наливанням збовтуйте пляшку.Консервантів, окрім алкоголю та цукру, в лікері теж нема. Тому тримати його не довше 2-х тижнів при кімнатній температурі чи 3-х місяців в холодильнику.Більше рецептів приготування лікерів та наливок дивіться у моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю», яка тепер доступна і в елекронній версії PDF+EPUB.ПРИГОТУВАННЯ ШОКОЛАДНОГО ЛІКЕРУ
ПРО ПІСНІ ПРЯНИКИ Рецепт цих пісних пряників виник геть випадково, коли хотіла приготувати щось швидко, а ще в незвичайному стилі. Так поперебиравши в голові кілька класичних печив та пряників, зліпила ось такі м’якесенькі, ніжненькі і дуже пам’ятні апельсинові пряники, які ще й пісні. Хоч було це не навмисно:-). Вони просто ідеальні! В міру солодкі, насичено-пряні, з виразним ароматом апельсинів та свята. І покриття їх молочним шоколадом робить смак та консистенцію випічки довершеними. Обов’язково вкривайте пряники шоколадом. Якщо вже зовсім треба, щоб шоколад був без молока (є молочний шоколад на рослинному молоці), то візьміть чорний шоколад, хоч молочний, на мою суб’єктивну думку, пасує там краще. Врешті решт, навіть просто цукровою пудрою чи какао їх можна притрусити. Так чи інакше, робіть ці пряники й насолоджуйтесь ними!!! Це дуже швидко й вкрай смачно! (В нашій сім’ї вони зникли за 2,5 дні!:-)) ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ПРЯНИКІВ Загалом все дуже просто. Тісто змішується без особливої якоїсь метушні. Спочатку вимішуєте сухі інгредієнти для пряників, а потім додаєте вологі. Мішаєте не надто довго, лиш доти, доки всі інгредієнти змішаються. Аби пряники все ж не були гумовими. Далі, викладаючи тісто на деко, зберігайте інтервали. Пряники гарно підростають й склеються, якщо інтервали будуть недостатніми. Дуже зручно викладати тісто для пряників та печива спеціальними ложками які можна знайти в інтернет-магазинах з посудом. Часом вони мають назви «ложки для макарунс» тощо. Ложки для накладання морозива теж непогано справляються. В крайньому разі, 2 столові ложки теж допоможуть викласти тісто більш менш гарно. А от що справді дуже важливо, так це час випікання пряників. І він не точний та може відрізнятись в залежності від роботи духовки. Це може бути як 8, так і всі 12 хвилин. Тут важливіше пильнувати консистенцію. Пряники повинні добре схопитись і навіть трішечки потріскати зверху, але залишатись ще м’якими. Як будь-яка випічка з великою часткою меду, після вистигання вони твердішають і якщо ці пісні пряники перепекти, будуть вони не м’якенькими, а відверто твердими і відчутно це були лиш після вистигання. Отож, будьте уважні! Пильнуйте Вашу випічку. І щодо глазурі. Я додаю до шоколаду трішки масла какао. Це не обов’язково й можна без нього. Просто з таким маслом, текучість шоколаду значно краща й шоколад тонше лягає на пряники. Знайти його можна в онлайн-магазинах для кондитерів, як і якісний шоколад та ще багато чого. ПРИГОТУВАННЯ АПЕЛЬСИНОВИХ ПРЯНИКІВ:
В кулінарії, як правило, розрізняють два види чатні: автентично індійські, які більше нагадують соус по консистенції й так використовуються, та колоніальні, тобто англо-індійські чатні, які повстали з колоніальних часів, в результаті змішування цих двох кухонь. Англо-індійські чатні мають не однорідну густу консистенцію і служать більше як додаток до страв ніж соус і, як правило, подають до сирів та дрібних закусок, до холодних нарізок та м'яса птиці й свинини. Кожен вид чатні має свої особливості і не можна сказати, що один кращий за інший. Вони просто різні і подаються по різному. А сьогодні я пропоную Вашій увазі один з колоніальних чатні: чатні з журавлиною та яблуками. Він має приємний кисло-солодкий смак (характерна риса колоніальних чатні) та пряний аромат. Такий чатні вдало доповнить будь-яку дошку сиру. Також, він чудово підійде до святкової печеної качки чи гуски чи печені зі свинини. Зараз, у нас повстало дуже багато домашніх виробництв різноманітних джемів, повидел, соусів, релішів, курдів, чатні, тощо які можна купити в інтернет-магазинах чи в різноманітних делікатесних лавках. Вони, як правило, всі в гарних баночках, з гарними етикетками, не раз з надписом Bio (що часом сумнівно, якщо подумати про те, як наприклад дістати у нас біологічні необроблені лимони для лимонного курду) і дарують відчуття чогось особливого, ексклюзивного. І я впевнена, що так і є, що ці вироби дійсно виняткові. І це чудово, що у нас так розвивається малий бізнес. Але, практично весь асортимент таких домашніх виробництв дуже легко зробити дома! Що особливо актуально в кризу. Й дома можна їх не менш гарно оформити і ласощі в таких баночках однозначно будуть не банальним подарунком до свят. Тому не лінуйтесь і експериментуйте! Якщо захочете подарувати комусь таку баночку з пряним чатні з журавлини та яблук, до подарункової кошика можна також покласти 2-3 види шляхетних сирів (найкраще твердих та напівтвердих: таких як Манчего, Чеддер, Асіаго чи той же Пармезан), звичайно ж, вакуумно запакованих. Крім того, не зайвою буде баночка хорошого меду з горіхами, до того ж сиру, а також баночку родзинок настояних у вині. Крім того, доречною буде гарна дерев'яна дошка, для подачі сиру, чи набір піалок для соусів та чатні. А ще, 2-3 види ножів до сиру.
Флорентинки - це одне з найсмачніших видів печива яке доводилось мені куштувати. Від нього можна потрапити в залежність :-) Це настільки до непристойності смачно :-) Таке печиво хочеться дарувати !! І не подумайте, це не помилка, в печиві флорентинки всього лише 10 грамів борошна! Якщо у Вас немає можливості купити чищений мигдаль, мелений і січений, дивіться відео як чистити мигдаль: А коли вже почистите, подрібніть, як будь-які інші горіхи, для меленого мигдалю. Також можете самі і подробити. А далі все просто!