ПРО МАКАРОНИ З БРОКОЛІ ТА САЛЯМІТакі макарони з броколі та салямі – це справжня втіха для прохолодного вечора тяжкого дня. Вони одразу ж подарують відчуття домашнього комфорту, потішаться смаком та ароматом. Не пошкодуйте для цієї страви справжньої, якісної сиров’яленої салямі, адже від неї залежить смак усієї страви. Краще менше чогось з’їсти, але їсти смачно, їжу приготовлену з якісних продуктів. Тут яскрава та ще дещо хрумка (якщо не переварите:-)), броколі поєднується з ароматною салямі, солодкавою тушкованою цибулею з часником та ніжними вершками. Це смачно, доволі швидко і ситно! Впевнена, ця страва для робочих буднів сподобається усій родині! І навіть діти їстимуть броколі!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З БРОКОЛІ ТА САЛЯМІЗагалом, це дуже проста страва, є лиш 2 нюанси. Передусім не переварити макарони, вони мають бути навіть дещо більше ніж просто аль денте, адже потім ще прогріваються з соусом і ще трішки зм’якнуть. І не забудьте зберегти трохи води від відварювання макаронів, без неї страва буде здаватись сухою, а якщо підливати більше вершків, а не води, то буде вона надто тяжкою, жирною. Тож зберігайте ту крохмалисту, підсолену воду з макаронів.Також не менш важливо не переварити броколі, лиш бланшувати її. Якщо її переварити, з’явиться не дуже приємний аромат й вона буде розлазитись. Це не надто апетитно і псуватиме смакове задоволення. Ну і кілька слів про салямі. Вкрай важливо аби вона була якісною. В ідеалі італійська сиров’ялена або ж крафтова українська, а не якість там сервілати невідомого походження. Якщо немає якісної салямі, то краще використати улюблену шинку замість неї.ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З БРОКОЛІ ТА САЛЯМІ:
Я просто обожнюю азіатську кухню. Страви країн Азії я б могла їсти на сніданок, обід та вечерю. Хоч я й маю певних фаворитів, як тайська, корейська чи китайська кухня й народні кухні, які мені подобаються менше, як індонезійська чи індійська, але це і так не суттєво, бо якщо вибирати скажімо між індійською стравою та, наприклад чеською, я виберу індійську:-). Так чи інакше, з цієї великої любові яка народилась з першою поїздкою у той бік, а це був Таїланд якихось 15 років тому, я дома часто готую страви азіатської кухні та страви в азіатському стилі. Мої діти сприймають палички так само нормально як і вилку й вміють відрізнити китайську ложку від корейської (форма у них кардинально інша). Лиш для дітей я роблю страви не пікантні, просто пряні. Не тому, що ніби-то шкідливо, а тому, що їм поки що не смакує. Хоч старшу доньку потрішки привчаю цінувати гострі страви. Все-таки величезна кількість класичних страв світової кухні пікантна, а своїх дітей я вчу бути відкритими, як до чужих поглядів та життєвих виборів, так і до страв інших народів. (І не треба маячні сивої кобили про те, що пряні чи гострі страви шкідливі. Це радянський маразм якому нема наукового підтвердження. В розвинених країнах взагалі про таку гіпотезу не знають). Цей салат з рисової локшини у тайсько-в'єтнамському стилі, який легко приготувати й у нас. Інгредієнти доволі прості, а смак його просто неймовірний. Свіжі овочі роблять його надзвичайно соковитий, а густий, дуже виразний, арахісовий соус ніжно огортає та поєднує усе в одне ціле. Арахісову пасту можна купити практично в будь-якому супермаркеті або змолоти арахіс самостійно. Рибний соус, який дешевший ніж якісний соєвий, без проблем знайдете там, де продається усе для суші або інші азіатські товари. При бажанні, рисову локшину можна замінити гречаною локшиною соба, але останню вже потрібно бланшувати 2-3 хвилини у великій кількості окропу, адже для неї не вистачить просто залити її окропом, як рисову локшину чи квасолеву фунчозу. А ще, замість креветок можна використати залишки печеної курки або спекти чи посмажити шматочки курячої грудки спеціально для цього салату. Найкраще салат смакує в день приготування, поки арахіс дуже хрусткий, а овочі ще не втратили свою свіжість. Але оскільки я робила цей салат для нас з чоловіком, коли діти були у бабусі, а їмо ми невеликі порції, ще ціла порція салату з рисової локшини залишилась. І я її з великим задоволенням з'їла на обід наступного дня і було теж дуже смачно. Якщо не любите пікантних страв, гострий соус можна не використовувати, взявши трішки більше арахісової пасти та соєвого соусу.
ПРО МАКАРОНИ З ФАРШЕМ ТА РУКОЛОЮ Ці макарони з фаршем, у мене він зі свинини, а у Вас може бути й з курки чи іншого м’яса, одна з робочих страв яку швидко готувати й вся сім’я буде задоволена. Це чудовий варіант для заклопотаних робочих буднів. Не банально, смачно, при чому, не складно у приготуванні. Соковитий фарш з цибулею та часником, ніжні помідорки з кислинкою та яскрава рукола, котра під час термічної обробки дещо втрачає різкість, але не яскравий смак. Проте, в сезон можна готувати макарони з фаршем і шпинатом замість руколи. Теж буде дуже смачно. При бажанні, зробити страву більш ситною, можна додати трішки вершків в кінці приготування, але тут я їх не використовувала. А консистенцію соус здобув завдяки підливанню води з відварювання макаронів. Чудовий італійський метод розріджувати соуси або ж їх створювати майже з нічого. Тому готуйте, насолоджуйтесь й частуйте Ваших рідних! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З ФАРШЕМ В рецепті, в переліку інгредієнтів, вид жиру для смаження вказаний на вибір: оливкова олія чи вершкове масло. Одне і друге добре, але обидва дають дещо інший смаковий відтінок. При бажанні, аби зрозуміти цю різницю, якщо страва Вам смакуватиме першого разу, наступного разу можете використати інший вид жиру. З маслом макарони стають дещо північно-європейськими за своїм характером. Ніжний, вершковий. А з оливковою олією смак більш середземноморський, легший. І щоб видобути максимум з простих інгредієнтів соусу, цибулю тушкуйте не поспішаючи, поки не почне зарум’янюватись. М’ясо додавайте лиш тоді, коли цибуля добряче зм’якне. Токою, вона надасть ніжний, дещо «грибно-горіховий» смаковий відтінок всьому соусу. І руколу звісно ж, в кінці, ну майже перед подаванням до столу. ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З ФАРШЕМ ТА РУКОЛОЮ:
ПРО СЬОМГУ З МАКАРОНАМИ ОРЗО ТА ОЛИВКАМИЦе страва яка здатна рятувати від хандри. Ніжні дрібні макарони орзо з інтенсивним смаком риби, оливок та помідорок, ситна та поживна сьомга, кислинка лимона та солоність Фети. Усе це разом поєднується у розкішну яскраву страву, котру так просто готувати. А ще, це так смачно, що навіть старша донька яка не надто любить рибу і чоловік який не в захоплені від червоної риби, їли із задоволенням й нахвалювали. Тож впевнена і Вам буде смачно, особливо якщо любите сьомгу та макарони. А ще, страву дуже зручно готувати на плиті, що доречно з усіма відключеннями світла, які наша країна зараз має. Усе вкрай просто, смачно й посуду брудного мінімум. Ідеально для заклопотаних днів. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СЬОМГИ З МАКАРОНАМИЯкщо Ви маєте таку можливість і бажання, страву можна почати на плиті, а закінчити в духовці. Тоді риба матиме рум’янішу шкірочку, а сама страва смакуватиме ще інтенсивніше. В такому разі, коли орзо вбере половину рідини, викладаєте рибу й ставите в духовку розігріту до 200 ᵒС. Й печете усе, доки макарони вберуть всю рідину і поверхня страви гарно підрум’яниться. Загалом, деякі інгредієнти в страві можна змінювати. Так наприклад орегано можна замінити на сушений базилік або взагалі його не використовувати. Замість сиру Фета може бути бринза. А чорні оливки, якщо є бажання, замінити зеленими. Буде так само смачно і поживно. Зверніть увагу, що під час підрум’янювання в сковорідці, сьомга не готується до готовності, а лише рум’яниться. Вона дійде до готовності вже на кінцевому етапі, коли Ви додасте її до макаронів. ПРИГОТУВАННЯ СЬОМГИ З МАКАРОНАМИ ОРЗО ТА ОЛИВКАМИ
Кремовий грибний соус з беконом чудово поєднується з зеленим горошком. Поза сезоном можна використовувати морожений горошок та й морожені гриби. Я купую білі гриби в сезон, чищу, мию та бланшую в підсоленій воді. Після вистигання, розфасовую в невеликі пакетики та заморожую. Якщо ж використовуєте свіжі білі гриби, їх не потрібно попередньо відварювати. Лише почистити та помити. (Певні грибники стверджують що не можна мити гриби, оскільки вони вбирають воду й таким чином буде гірша консистенція після приготування й менш виразний смак. Але мені той бруд який збирається на поверхні, набагато більше заважає ніж наслідки миття грибів)Замість білих грибів можна використовувати печериці. Готувати їх так само. А якщо хочете зробити смак соусу більш інтенсивно грибним, додайте кілька щіпок дрібно змелених сушених білих грибів після додавання вершків. Страва набуде біль виразного смаку.Замість базиліка, з успіхом можна використовувати й петрушку.
Фетучіні Альфредо, попри свою назву, страва американська, а не італійська, рецепт якої адаптовано зі значно простішої італійської страви fettuccine al burro, тобто фетучіні в вершковому маслі. На відміну від італійської страви, американська готується з вершками, часто з різними додатками, як курка чи бекон, інколи ароматизується лимоном, як у моєму випадку або навіть приправляється гострим перцем. Тобто, фетучіні Альфредо — страва значно менш формальна в приготуванні, ніж італійський оригінал, аби був кремовий вершково-масляний соус. Це страва яка однозначно сподобається і дітям і дорослим. Й може це трохи калорійно, але однозначно дуже смачно й інколи можна собі таке дозволити. При бажанні, такі макарони можна готувати взагалі без курки, як у дуже класичній версії. Вершковий соус вже й сам по собі смачний. І повірте, він не настільки калорійний як міг би бути. Для прикладу, погортайте американські рецепти цієї страви в інтернеті й побачите, що мої фетучіні Альфредо можна навіть назвати дієтичними:-). Зазвичай там і вершки значно жирніші й масла та сиру значно більше. Але навіть для мене це надто жирне. Не люблю дуже жирних страв. Й одразу випереджу питання, менш жирні вершки, аніж 30% вказані в рецепті, для цієї страви використовувати не можна. Вони просто згорнуться й будуть у Вас макарони з домашнім сиром, замість кремового соусу:-). Тому, або готуєте як слід, або вибираєте іншу страву. Щодо самих макаронів, то як вказує назва, бажано щоб це були фетучіні, ширші смужки (не найширші), але якщо як і я, Ви готуєте з куркою, можете використати й крупні короткі макарони, а якщо без курки, тоді доречними будуть і спагетті й можете їх просто назвати інакше.
Таку юшку, як маєте бажання, можна приготувати за 10 хвилин. Потрібно лише паралельно виконувати декілька процесів: відварювання локшини, приготування швидкого бульйону, приготування яєць і бланшування креветок. А потім просто швиденько зібрати все разом. Гранульований бульйон хондаші, як і японську гречану локшину соба, які я використовую для приготування цієї юшки, можна купити в місцях, де продають все для суші. Це гранули для швидкого приготування місо супу. Я дуже люблю ці гранули, які дозволяють миттєво приготувати азіатську основу для супу. Гречана локшина соба дуже часто використовується в японській кухні. Вона, на відміну від пшеничної локшини, має яскравий смак і аромат, за що я її й люблю. Локшина соба дуже добре поєднується з морепродуктами, рибою та яловичиною. В Японії та Кореї (там вона має іншу назву) таку локшину часто подають холодною. Щоб отримати назву "Соба", ця локшина повинна містити мінімум 30% гречаного борошна.
Боттарга - це в'ялена ікра, один з найцінніших гастрономічних продуктів Італії. В Італії існує два види боттарги - з кефалі і з тунця. Ботарга з тунця інтенсивніша смаком і менш цінується ніж боттарга з кефалі. Страви з ботаргою приготовлені дуже просто, так щоб не перебити і не зіпсувати смаку цього цінного продукту. Мінімум інгредієнтів і мінімум термічної обробки, або зовсім без неї. У страви ботаргу дрібно натирають або стругають тонкими пластівцями. Макарони - це продукт з яким найчастіше поєднують боттаргу, при чому в більшості випадків все аскетично просто, її натирають на макаронні вироби просто заправлені оливковою олією. Купити боттаргу можна звичайно ж в Італії, в інтернет магазинах з італійськими продуктами, чи стаціонарних магазинчиках з італійськими делікатесами. В наших же супермаркетах інколи продають в'ялену ікру різноманітних риб у відділі з копченими та в'яленими рибами, до речі теж не дешево, але з зовнішнього вигляду цього "делікатесу" я так і не наважилась спробувати і порівняти з італійською ботаргою. Сама ж насолоджуюсь тією, яку привезла з Італії. Цього делікатесу вистачає на довго адже, через інтенсивний присмак та аромат, потрібно її зовсім трішки.
Скажу чесно, цю страву приготувала з залишків різних продуктів, що були в холодильнику. Шматок рибного філе від вчорашньої вечері, залишки помідорів у власному соку, що залишились після приготування супу з сочевиці ... Трохи того і ще дрібка цього ... І результат перевершив очікування. От і вирішила поділитись з Вами.
Як згадаю ці макарони з цвітною капустою, стаю голодною одразу ж. Їх так просто готувати й вони такі поживні і смачні! В нашій сім'ї запечена цвітна капуста - це один з найулюбленіших овочів. Нею можна що завгодно посипати й діти будуть їсти:-) і як вже навчив мене досвід, тепер як щось готую з печеною цвітною капустою, одразу запікаю в 1,5-2 рази більше, щоб було і для страви й на під'їдання усім, кого заманив на кухню аромат печених овочів:-). А макарони з цвітною капустою особливо сподобались усім, менша доня лиш каперси вибирала:-). Якщо Ви, як моя менша, й каперсів не любите (вони є у кожному супермаркеті та магазині з італійськими продуктами), то можна їх упустити, але вони своєю кислинкою вдало балансують нейтральний смак макаронів та цвітної капусти й додають яскравості усій страві, тож не раджу просто так їх не використовувати. Так само важлива зелень та часник, який запікається разом з цвітною капустою. Важливо змішувати страву у посуді в якому запікалась цвітна капуста з часником, не перекладати їх до іншого посуду, адже там на дні будуть неймовірно ароматні частинки, невелика кількість олії з інтенсивним ароматом печених овочів, тощо. Й це все успішно перейде до макаронів. І ще одне, змішуючи макарони з печеною капустою, не варто одразу вливати всю рідину, спочатку слід влити частину, все перемішати й лиш тоді долити решту рідини, якщо потрібно буде, якщо макарони здаватимуться надто сухими.
Дуже прості у приготуванні ситні галушки. В Угорщині такі галушки називають нокедлі і це традиційний додаток до паприкашу та ще багатьох гуляшоподібних страв. Що й не дивно, адже вони відмінно вбирають соус. В Німеччині та Австрії такі прості галушки, часом з додаванням сиру, називають шпецле. Й не рідко подають їх окремо або обсмаженими зі шкварками, грибам чи іншими додатками. І для приготування шпецле в основному використовують молоко замість води й часом додають трішки вершкового масла. Для приготування нокедлі чи шпецле використовується спеціальне сито, з великими дірочками, або пристрій подібний до тертки з насадкою для накладання тіста, або ж прес такий як для картоплі, тільки з більшими дірочками. При відсутності такого пристрою, можна використовувати тертку з великими дірками, розташувавши її над водою й протирати, липке тісто крізь неї. А можна з миски відбирати ложкою тісто і кидати у воду. Другий варіант більш тривалий і галушки будуть не однаковими розміром. Хоч це теж не поганий спосіб приготування нокедлі чи шпецле. Після відварювання, при бажанні, нокедлі чи шпецле можна обсмажити до хрускоту на вершковому маслі.
Все просто й одночасно неймовірно смачно та вишукано. Равіолі — це як маленьке свято за столом, нічим соковиті подушечки радості. Хоч і роботи з ними дещо більше ніж з варениками, радості точно не менше. Ці дуже соковиті равіолі з начинкою зі шпинату, сиру рікотта (у мене домашня псевдорікотта, яку можна замінити навіть домашнім сиром, солонавого сиру Фета, скроплені томленим у вершковому маслі часником, в товаристві хрустких волоських горіхів, точно не залишать Вас байдужими. Гадала та тішилась, що буде що заморожувати. Не було. Все з'їли, до останнього. Надто смачно. На жаль, щоб приготувати равіолі, або ж італійську версію тих же вареників, потрібно значно більше напрацюватись ніж з варениками, а саме через тісто яке значно тугіше ніж для вареників, оскільки готується без води, на яйцях. Воно важке в замішуванні та й техніка розкачування його вимагає часу та терпіння. Але результат однозначно того вартий. Домашні равіолі навіть не порівняти з магазинними, в смаку яких відчувається вся праця в них вкладена. При бажанні, тісто для макаронів можна замісити раніше й тримати в холодильнику до трьох діб. А після того як равіолі зліпили їх ще добу можна потримати в холодильнику, а далі вже готувати або заморожувати, так як вареники. Якщо при замішуванні тіста, воно ніяк не збивається в кулю, можна додати 1-2 ст.л. води, а ще краще злегка розбовтаний додатковий жовток. Взагалі, серед кулінарних професіоналів та шефів високої кухні, макаронні вироби приготовлені на самих жовтках вважаються найрозкішнішими. Хоч мені особисто, смакують вони більше на цілих яйцях. Такі макарони мають більш нейтральний смак та аромат й в них начинка здається більш виразною. Врешті решт — тісто це лиш оболонка, нехай вона буде смачною, але не конкурує смаком з начинкою. Оскільки тут тісто готується з самих яєць, то їх розмір має велике значення. Я використовувала звичайні магазинні яйця еко 1-ї категорії. Тобто їх середня вага 56-57 грамів. Тобто, якщо яйця домашні і малі, може знадобитись навіть 1-м яйцем більше. Щодо начинки, то для приготування цих равіолі можна використати і заморожений шпинат. А замість рікотти, можна використати навіть домашній сир. Й взагалі, замість рікоти та фети можна використати не дуже солону бринзу у тій же сумарній кількості. Буде не менш смачно та вдало.
Ці макарони з броколі та яловичим фаршем смачні й після вистигання та повторного нагрівання, що робить їх й ідеальним наповненням ланчбоксів. Дуже смачна, ситна та вкрай швидка у приготуванні страва, що стане ідеальною вечерею чи обідом для робочих буднів, коли потрібно щоб було менше мороки з приготуванням. Й насправді, поки варяться макарони, готується соус й приготування завершується дуже швидко після відварювання макаронів. Тобто час приготування цієї страви майже тотожний часу відварювання макаронних виробів. Які, до речі, можна використати в цільнозерновому варіанті, буде теж смачно. А ще, це чудовий спосіб втиснення м'яса дітям, які його не надто полюбляють, або ж броколі, яку до речі, частіше не люблять дорослі, аніж діти. Я ще жодної дитини не зустрічала, яка б її не любила, на відміну від дорослих. А може я просто замало спілкуюсь з іншими дітьми, та й в силу мого гастрономічного авторитаризму, не кожен осмілюється зізнатись мені, що він чогось не любить:-). А тепер по технічних нюансах. Почну з приготування броколі. Щоб любити цю капусту, потрібно вміти її готувати, а саме не переварювати. Найчастіше її можна зустріти вже надто м'якою, а броколі, цвітна капуста та зелена чи фіолетова спаржева квасоля, найкраще смакують консистенції аль денте. Тобто, не тушкуйте страву довше ніж потрібно, краще раніше зняти її з вогню, ніж переготувати броколі. Після переварювання у неї з'являється неприємний посмак та й консистенція теж не викликає захоплення. Отже, зверніть увагу на цей нюанс. Щодо м'яса, то по суті, можна готувати ці макарони з будь-яким видом м'яса, окрім баранини. Вона своїм смаком переб'є решту інгредієнтів. А доволі виразна яловичина, це ідеальна середина в смаку та ароматі, бо курка чи індичка теж просто згубляться у цьому соусі. І якщо будете замінювати звичайні макарони цільнозерновими, тоді потрібно буде додати до кінцевої страви більше води з відварювання чи окропу, оскільки цільнозернові макарони вбирають в себе більше води й макарони можуть здатись надто сухими.
Спагетті з мідіями в томатному соусі так просто готувати, що можна ласувати стравою й в робочі будні. А смак макаронів з соусом з мідіями настільки вишуканий, що вони будуть доречними й для особливої романтичної вечері. Загалом — це не банально, смачно й корисно, а ще, майже дієтично. Мало калорій й багато смаку. Це моя авторська страва, не італійська і я, на відміну від італійців, люблю посипати макарони з морепродуктами сиром, порушуючи панівний в тій кухні принцип, розділяння того що з моря та того що з гір чи пасовищ. Мені так смачніше. Але звичайно ж, можна зробити страву на італійський кшталт, тоді буде ще дієтичніше! У нашій сім'ї, ми усі, від найстаршого до найменшої, любимо мідії. І такі спагетті я готую для усієї сім'ї. Й у складі соусу є вино, біле сухе, яке ну майже повністю випаровує при приготуванні. Й алкоголю у цій страві не більше ніж у кефірі чи в різних продуктах натуральної ферментації. Тому, я сміливо подаю страву й дітям. Як робити Вам, нехай підказує Вам Ваше сумління. При бажанні, таку страву можна приготувати з креветками чи з замороженою сумішшю морепродуктів (її можна не розморожувати перед тим). Буде теж дуже дуже смачно. Головне щоб та суміш була просто мороженою, а не перемороженою кілька раз. Щодо самих мідій, то можна використовувати як свіжі, так і заморожені, але у випадку свіжих, пам'ятайте про те, щоб їх добре вимити і викинути всі, що відкрились ще до термічної обробки й ті, що не відкрились після.
Цільнозернові макарони в томатному соусі з тунцем - це страва якою можна насолоджуватись із чистою совістю навіть тоді, коли намагаєтесь скинути кілька кілограмів ваги. Томатний соус з цибулею та селерою і з тунцем, сповнений не лише смаку, а й користі. Крім того, ця страва дуже ситна, навіть невелика кількість макаронів тримає ситим дуже довго. А ще, багаті клітковиною цільнозернові макарони змусять Вас пити більше ніж зазвичай. Якщо не допиваєте потрібної кількості води в день, почніть споживати правильні злакові продукти і самі не зауважите, як легко випиваються ті потрібні літри. Якщо звичайні макарони будуть смачними навіть скроплені оливковою олією та притрушені сиром, то до цільнозернових потрібен соус, яскравий та дуже виразний, щоб замаскувати той злаковий смак цільнозернового борошна з якого макарони зроблені. Цей соус саме такий. Хоч він підійде і до звичайних макаронів. При бажанні приготувати соус зі свіжих помідорів, їх потрібно почистити від шкірки та збити до однорідності у блендері і слідувати рецепту. Буде теж дуже хороший, освіжаючий смак. А ще, замість тунця, можна використати філе білої морської риби, порізавши його шматочками. Буде не менш смачно і навіть корисніше. Готуючи страви з цільнозерновими макаронами, слід пам'ятати про те, що вони дуже швидко вбирають воду, відповідно і соус. Тому важливо, одразу після приготування, якнайшвидше подати страву до столу. Бо зволікаючи 15-20 хвилин соусу, не ввібраного макаронами може й не залишитись.
Пропоную Вашій увазі класичну версію запіканки з макаронів та сиру у моїй інтерпретації. Перші письмові згадки про цю славетну запіканку "мак енд чіз" датуються 1769 роком у британській книзі Елізабет Раффальд під назвою "Досвідчена англійська домогосподарка". Далі, з часом, запіканка з макаронів та сиру розповсюдилась у практично всіх країнах, так званої, англосфери. Але найбільшу популярність вона здобула спочатку у Сполучених Штатах Америки, а далі і по всьому світі, завдяки експансивності американської культури, після того, як фірма Крафт почала виготовляти такі запіканки у вигляді готової мороженої "вечері". І тепер важко знайти країну, де запіканка з макаронів та сиру не була б знана, а багато й навіть не здогадується про походження цієї страви. Цю легку у приготуванні запіканку з макаронів та сиру може й не можна назвати корисною, але точно можна назвати смачною, ситною та даруючою відчуття комформу. Важко знайти того, хто б зовсім її не любив. А діти від неї особливо у захваті. Може для щоденного споживання вона не годиться, але інколи можна потішити себе та рідних, ароматною запіканкою з ніжних макаронів, запечених з тягучим сирним соусом. Важливо у приготуванні цієї запіканки не переварити макаронів. Їх попередньо потрібно трішки відварити, але лише до напівготовності. Вони лиш мають почати м'якнути. А потім одразу відцідити та сполоснути під холодною проточною водою щоб зупинити термічну обробку. Далі, вже практично холодні макарони, змішувати з гарячим соусом та сиром для запікання. Тому, запіканка не буде вдалою з решток варених макаронів, оскільки якщо готувати з повністю готовими, після другої теплової обробки, вони вже будуть просто розлазитись. Може хтось і полюбляє таке, тоді інша справа. В нашій сім'ї - це неприйнятно. Загалом, є дуже багато рецептів запіканки "мак енд чіз" й до основної представленої версії можна додати безліч додатків, наприклад обсмажений м'ясний фарш, для більш ситної і комплексної версії. Чи порізаний підрум'янений копчений бекон, для аромату. Також можна використовувати різні види сиру та їх поєднання, або додати овочі, такі як морожений зелений горошок (можна не розморожувати перед додаванням), бланшовані суцвіття броколі чи цвітної капусти, або ж обсмажену до золотистості цибулю. Варіантів є безліч. Отже, вдалих Вам експериментів!
Про цю страву можна сказати: не любителям анчоусів присвячується. Завдяки додатковим, правильно підібраним інгредієнтам, благородний «сморід» анчоусів - просто благословіння в цьому соусі. Він стає не таким різким, м'яко підкреслює смак інших інгредієнтів. Солоність анчоусів тільки «на руку»! Для цієї страви анчоуси відмочувати не треба. Відмочувати анчоуси раджу тільки при приготуванні страв з їх великою кількістю, наприклад піци або пирогів. І ще одна порада, не економте на анчоусах. Дорожче вийде. У цьому випадку, ціна, в більшості випадків, значить якість. Їх же треба зовсім трішки, кілька філе на страву. Якщо дивитися так, то виходить зовсім не дорого.
Про макарони з часником та оливковою олією Pasta aglio e olio - це напевно одна з найпростіших страв італійської кухні, але зроблені правильно, ці спагетті з часником та оливковою олією приносять неймовірне смакове задоволення. А при бажанні, можна їх зробити пікантними, як у мене, й тоді можна підкоригувати назву італійською: pasta aglio, olio e peperoncino). Одразу попереджу, це моя інтерпретація класичної страви, на мій смак, й у моєму рецепті я дещо відходжу від класичного приготування. Попри шалену любов до італійської кухні, пасту я люблю їсти поза Італією або просто дома (не дай Боже зізнатись у цьому італійцям). Не те, щоб вони її погано готували, але на мій слов'янський смак, у макаронних стравах в Італії, завжди замало їх дуже смачного соусу. А це не Мексика, де все додатково поливають соусом, в Італії прохання зробити пасту соковитішою може дуже образити:-). Напевно потрібно бути італійцем, щоб настільки любити смак макаронів, щоб не заливати все соусом:-). І нехай Вас не змилить, що такі спагетті дуже дуже прості, оскільки попри простоту інгредієнтів, потрібно знати кілька нюансів, щоб страва таки не розчарувала. Бо там, де дуже просто і недбало, то зазвичай несмачно. А щоб було просто та смачно, потрібна увага до деталей. Й про них у продовженні передмови до рецепта. Отже, щоб все вдалось як слід: 1) Обов'язково зберігайте воду від відварювання макаронів. Не всю, 150-200 мл вистачить. Можна навіть більше, в залежності від якості макаронів. Саме ця вода зробить нехитрий соус соусом, а спагетті не будуть липнути до піднебіння. Але воду потрібно вводити поступово й орієнтуватись на загальну консистенцію страви. Спагетті повинні здаватись вологими. Й пам'ятайте, коли консистенція ідеальна, потрібно одразу подавати до столу. Якщо паста постоїть, вона знову здаватиметься суховатою. Тому, якщо знаєте, що потрібно буде трішки почекати на когось, доливайте дещо більше води з відварювання ніж здається Вам потрібним. 2) Оливкової олії здається багато. І так має бути. Її смак має бути відчутним, її кількості має бути достатньо щоб огорнути спагетті повністю. І вона має бути найкращої можливої якості. А щоб ту якість зберегти при приготуванні спагетті з часником та оливковою олією, прогрівайте часник та перчик чілі, якщо використовуєте, дуже ніжно, на маленькому вогні. Щоб борони Боже, олія не димувала. 3) Дуже ретельно пильнуйте прогрівання часнику. Ви його повинні постійно помішувати й не відходити від нього. Часник дуже швидко згоряє і тоді все зіпсовано. Потрібно починати спочатку. І для цієї страви не потрібно рум'янити часник, його потрібно томити, щоб змінився його аромат. Часник може лиш ледь ледь почати рум'янитись. 4) Спагетті потрібно відварити до консистенції аль денте й без натяку на найменше розварювання. Я б навіть рекомендувала відварити їх до ще меншої стадії готовності ніж Ви звикли їх споживати. Оскільки відвареними, вони чекають на соус і дещо м'якнуть, а потім знову прогріваються на сковорідці, при завершенні приготування, й знову м'якнуть. Просто візьміть це до уваги. 5) Як і писала, страву можна зробити пікантною, якщо любите пікантне. Я це роблю за допомогою сушеного перчика чілі, хтось використовує свіжий. Я люблю аромат сушеного перцю чілі, дещо прогрітого в олії (Хто готував турецькі яйця в йогурті з ароматним маслом, мене зрозуміє:-). До речі, від перцю теж не відходити. Він теж підгоряє надто швидко. Про лимон До речі, щодо лимону, це суто мій додаток. Не любите, не використовуйте. Смак та аромат лимону у цій страві дуже доречний й балансує у страві посмак оливкової олії. Ну от здається і все. Така проста паста і стільки тексту вийшло! Приготування макаронів з часником та оливковою олією
Це одна з найсмачніших страв з макаронів яку доводилось куштувати. В сезон кольорових та солодких помідорів черрі, що як перлини літа, просто гріх не насолодитись ними сповна. Такий соус з печених помідорів черрі - ідеальний спосіб це зробити. Печені помідори черрі ще більш солодкі та інтенсивні смаком. А якщо будете використовувати помідори різних кольорів, страва буде ще й барвистою. Сам соус - це ніщо інше як сік, що пустять помідори, приправлений оливковою олією, часником, лимоном та базиліком. Це просто не може бути не смачно. Дивіться відео приготування спагетті з печеними помідорами: Відварені спагетті викладайте прямо в посуд в якому запікались помідори черрі. На дні посуду осідає чимало ароматичних частинок, шкода їх втрачати, перекладаючи печені помідори в інший посуд. При бажанні, страву можна зробити більш ситною. Наприклад до вже спечених помідор, разом з часником, додати консервованого тунця або шматочки підрум'яненого бекону. Кому що до вподоби. Замість базиліка можна використати зелень петрушки. Вона також дуже підходить по смаку й це урізноманітнить страву.
"Marmite", він же марміт або мармайт, - дріжджовий екстракт, багате джерело вітамінів групи В, родом з Британії, хоч і вигаданий німецьким хіміком Ю. Лібіхом. Цей екстракт являє собою популярну в більшості країн світу солону пасту зі специфічним присмаком і запахом. Його або люблять або ненавидять. Я належу до тих, хто його любить, адже його смак так насичений тим "м'ясним" присмаком "умамі", про який вже раніше писала в рецепті канапе "Умамі". Це при тому, що в цьому екстракті абсолютно немає м'яса. Відкриття вітамінів як таких в 1902 році сприяло популярності цього продукту створеного з пивоварних відходів, так багатого на вітаміни групи В. Марміт або майрмайт, почали активно подавати британським солдатам, у яких спостерігалася виражена нестача цієї групи вітамінів. З цього все почалося. Виробництво цієї солоно-гіркої в'язкої темної субстанції набрало промислових оборотів. А продукт який робить красивим волосся, нігті і зуби набуває все більшої популярності. Його мажуть на хліб, як масло, додають в страви, а деякі навіть їдять його просто так, тобто з банки. На жаль, у нас цей продукт знайти важко. Я купувала його в Польщі. Може, інтернет-магазини з делікатесними продуктами допоможуть, так як їх асортимент все росте і не перестає дивувати, навіть мене досвідчену. А як знайдете, цей рецепт дозволить Вам насолодитися мармітом в більш різноманітній формі ніж просто на хлібі з маслом або замість нього, а може навіть змусить його полюбити.
Одна з найдавніших моїх страв яка пережила кілька модифікацій протягом років. Спочатку, я готувала цю пасту з сушеним базиліком, тоді ще це були роки моєї профанації в області трав і спецій. Зі свіжим базиліком це страва незрівнянно краща.Кілька слів про те, як правильно варити макаронні вироби:1) Води повинно бути багато, щоб після додавання пасти, температура води не опускалася так різко, й вода відновила кипіння як найшвидше. Ключовий момент для того, щоб макарони не злипалися і готувалися рівномірно.2) Вода повинна бути дуже щедро посоленою. Якщо воду в якій будете варити макарони не посолити, смак самого виробу буде ніяким, а сама страва в результаті буде здаватися недосоленою, і якщо спробуєте збалансувати сольовий баланс щедро посоливши соус, страва вже буде сприйматися смаковими рецепторами як пересолена.3) Вода повинна кипіти весь час, тільки так вироби не будуть прилипати один до одного і приготуються рівномірно.4) Ніякої оливкової олії додавати не треба. Це лише міф, що вона допомагає макаронам не злипатися, вона лише перешкоджає приляганню соусу до макаронних виробів. Варіть правильно і все буде нормально.5) Вчасно мішайте макарони. Мішати треба відразу після опускання виробів у воду і відразу ж після відновлення кипіння. Це два найважливіших етапи. Потім, можна мішати вже в середині приготування, але при киплячій воді це вже не обов'язково, вода все зробить за Вас.Смачних Вам страв!
Швидкі у приготуванні макарони зі смачним вершковим соусом з консервованим тунцем, - це страва яка стане у нагоді в робочі будні. Готувати їх швидко, страва смачна й ситна і залишить задоволеними всіх членів сім'ї. Такі макарони з великим задоволенням їла й старша донька, яка останнім часом активно намагається ігнорувати рибу в будь-якому вигляді. Але любов до макаронів сильніша ніж тимчасова неприязнь до риби:-). Та й смачних додатків тут, з якими тунець, попри свій виразний смак, гармонійно зливається, безліч. При бажанні поекспериментувати, замість петрушки, можна додати базилік. Додатково, до страви можна подати подрібнені каперси та дрібно терту цедру лимону. Не рекомендую використовувати вершки з меншою жирністю. Від кип'ятіння та кислоти помідор, менш жирні вершки просто на просто згорнуться і зіпсують страву. Якщо не любите виразний смак часнику у стравах, додавайте його весь одразу, разом з цибулею, а не так як я, в два етапи.
Холодні ситні салати – це чудова літня альтернатива для спекотних днів. Тонка рисова локшина, хрусткі овочі, ароматні трави та соковий стейк й усе під яскравою, кремовою заправкою з азійськими нотками. Холодний салат на базі рисової локшини буде актуальним як для обіду, так і для вечері. І в такій страві є усе: білки, жири та вуглеводи, або ж м’ясо (котре можна замінити кубиками підрум’яненого сиру тофу, креветками, курятиною, тощо), велика кількість овочів та трав і ситна локшина. А ще, це справжнісінький фітнес-рецепт, бо калорійність помірна, а поживність потужна. Адже заправка на базі арахісового масла або ж пасти, чи будь-якого іншого масла з горіхів чи насіння, - це чудовий спосіб зменшити калорійність салатів. Горіхові масла (хтось їх називає пастами) є чудовими загусниками, вони дозволяють створити кремову заправку без додавання додаткової олій. В горіхах вже є олії і їх достатньо. Крім того, такі пасти можна робити абсолютно самостійно, що дома і роблю. Вся технологія приготування горіхового масла описана в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Тож готуйте й експериментуйте! Загалом, салат дуже швидкий та простий у приготуванні. Азійську рисову чи крохмальну локшину не потрібно варити, вистачить лиш залити окропом на кілька хвилин. Але пам’ятайте про такий нюанс, що її не можна залишати в окропі надовго. Розм’якла, слід її відцідити, бо якщо залишите довше, вона через якийсь час просто розлізеться. В кращому випадку така локшина буде надто м’якою та ніякою для споживання, а в гіршому, в залежності від виробника, вона вже не буде нагадувати локшину. Тож пильнуйте її і вчасно відціджуйте. Зверніть увагу, що у салаті багато трав. Можна не використовувати їх усіх, але Ви лишень спробуйте як це смачно, не кажучи вже про користь. М’ята та кінза додають страві особливої пряності. При бажанні, до салату додатково можна додати тертого на терці незрілого манго (оці зелені, майже не їстівні манго з наших супермаркетів, відмінні для салатів, в Азії недозрілі манго так і використовують), фрукт надасть приємну кислинку та аромат. Крім того, можна і припущені гриби додати, такі як печериці чи ерінги. Але все ж, рекомендую не надто перенавантажувати салат, щоб з вдалого смакового ансамблю, не зробилась незрозуміла мішанина.
Рецепт цих макаронів з тунцем і морквою повстав спонтанно, коли мама передала багато своєї молодої моркви, більше ніж її можна з’їсти сирою. Тож і додавала я її всюди, куди тільки можна. Напевно нікого не потрібно переконувати, що така морква найсмачніша, молода, соковита, така солодка. То і страви з нею виходили неабиякі. Але звісно ж, такі макарони можна готувати з будь-якою морквою, яку маєте. Припускання її перед змішуванням з рештою інгредієнтів витягнуть максимум смаку та кольору навіть з тієї, що вже добряче полежала. Тож обов’язково готуйте. Дещо хрустка та солодкава морква, ароматний тунець, ніжність вершків і кислинка каперсів – це просто запаморочлива композиція, яка відмінно доповнить ідеально відварені макарони. Трішки петрушки для свіжості і щіпка твердого сиру для глибини смаку й у Вас на столі пам’ятна страва, яку Ви приготувати дослівно в якихось 15-20 хвилин. Ця страва без перебільшення виходить такою смачною, що навіть діти, які не палають любов’ю до каперсів, мовчки наминали й ніхто навіть не заїкувався «а що там таке зелене», бо те дрібно січене зелене, ідеально приборкувало інтенсивний смак тунця, доповнювало його, не перебиваючи. Але звісно ж, якщо Ви як мої діти, не дуже любите каперси і не дивлячись ні на що, не хочете їх додавати, можна замінити їх корнішонами. Може не так вдало, але вони теж виконають цю функцію «приборкання». А щодо решти приготування та інгредієнтів, то все просто. Лиш зверніть увагу, після відварювання макаронів обов’язково збережіть воду. Вона ідеальна для зрівноваження консистенції соусу. Але не вливайте всю воду одразу. Потрібно це робити поступово й дивитись на консистенцію страви. Є макарони які активно вбирають воду й після приготування, є такі що майже не вбирають. Тож може бути таке, що половину води використаєте, а решту виллєте, а може бути так, що й усієї збереженої буде мало. Просто пам’ятайте про цей нюанс.