Я просто обожнюю азіатську кухню. Страви країн Азії я б могла їсти на сніданок, обід та вечерю. Хоч я й маю певних фаворитів, як тайська, корейська чи китайська кухня й народні кухні, які мені подобаються менше, як індонезійська чи індійська, але це і так не суттєво, бо якщо вибирати скажімо між індійською стравою та, наприклад чеською, я виберу індійську:-). Так чи інакше, з цієї великої любові яка народилась з першою поїздкою у той бік, а це був Таїланд якихось 15 років тому, я дома часто готую страви азіатської кухні та страви в азіатському стилі. Мої діти сприймають палички так само нормально як і вилку й вміють відрізнити китайську ложку від корейської (форма у них кардинально інша). Лиш для дітей я роблю страви не пікантні, просто пряні. Не тому, що ніби-то шкідливо, а тому, що їм поки що не смакує. Хоч старшу доньку потрішки привчаю цінувати гострі страви. Все-таки величезна кількість класичних страв світової кухні пікантна, а своїх дітей я вчу бути відкритими, як до чужих поглядів та життєвих виборів, так і до страв інших народів. (І не треба маячні сивої кобили про те, що пряні чи гострі страви шкідливі. Це радянський маразм якому нема наукового підтвердження. В розвинених країнах взагалі про таку гіпотезу не знають). Цей салат з рисової локшини у тайсько-в'єтнамському стилі, який легко приготувати й у нас. Інгредієнти доволі прості, а смак його просто неймовірний. Свіжі овочі роблять його надзвичайно соковитий, а густий, дуже виразний, арахісовий соус ніжно огортає та поєднує усе в одне ціле. Арахісову пасту можна купити практично в будь-якому супермаркеті або змолоти арахіс самостійно. Рибний соус, який дешевший ніж якісний соєвий, без проблем знайдете там, де продається усе для суші або інші азіатські товари. При бажанні, рисову локшину можна замінити гречаною локшиною соба, але останню вже потрібно бланшувати 2-3 хвилини у великій кількості окропу, адже для неї не вистачить просто залити її окропом, як рисову локшину чи квасолеву фунчозу. А ще, замість креветок можна використати залишки печеної курки або спекти чи посмажити шматочки курячої грудки спеціально для цього салату. Найкраще салат смакує в день приготування, поки арахіс дуже хрусткий, а овочі ще не втратили свою свіжість. Але оскільки я робила цей салат для нас з чоловіком, коли діти були у бабусі, а їмо ми невеликі порції, ще ціла порція салату з рисової локшини залишилась. І я її з великим задоволенням з'їла на обід наступного дня і було теж дуже смачно. Якщо не любите пікантних страв, гострий соус можна не використовувати, взявши трішки більше арахісової пасти та соєвого соусу.
Фетучіні Альфредо, попри свою назву, страва американська, а не італійська, рецепт якої адаптовано зі значно простішої італійської страви fettuccine al burro, тобто фетучіні в вершковому маслі. На відміну від італійської страви, американська готується з вершками, часто з різними додатками, як курка чи бекон, інколи ароматизується лимоном, як у моєму випадку або навіть приправляється гострим перцем. Тобто, фетучіні Альфредо — страва значно менш формальна в приготуванні, ніж італійський оригінал, аби був кремовий вершково-масляний соус. Це страва яка однозначно сподобається і дітям і дорослим. Й може це трохи калорійно, але однозначно дуже смачно й інколи можна собі таке дозволити. При бажанні, такі макарони можна готувати взагалі без курки, як у дуже класичній версії. Вершковий соус вже й сам по собі смачний. І повірте, він не настільки калорійний як міг би бути. Для прикладу, погортайте американські рецепти цієї страви в інтернеті й побачите, що мої фетучіні Альфредо можна навіть назвати дієтичними:-). Зазвичай там і вершки значно жирніші й масла та сиру значно більше. Але навіть для мене це надто жирне. Не люблю дуже жирних страв. Й одразу випереджу питання, менш жирні вершки, аніж 30% вказані в рецепті, для цієї страви використовувати не можна. Вони просто згорнуться й будуть у Вас макарони з домашнім сиром, замість кремового соусу:-). Тому, або готуєте як слід, або вибираєте іншу страву. Щодо самих макаронів, то як вказує назва, бажано щоб це були фетучіні, ширші смужки (не найширші), але якщо як і я, Ви готуєте з куркою, можете використати й крупні короткі макарони, а якщо без курки, тоді доречними будуть і спагетті й можете їх просто назвати інакше.
Таку юшку, як маєте бажання, можна приготувати за 10 хвилин. Потрібно лише паралельно виконувати декілька процесів: відварювання локшини, приготування швидкого бульйону, приготування яєць і бланшування креветок. А потім просто швиденько зібрати все разом. Гранульований бульйон хондаші, як і японську гречану локшину соба, які я використовую для приготування цієї юшки, можна купити в місцях, де продають все для суші. Це гранули для швидкого приготування місо супу. Я дуже люблю ці гранули, які дозволяють миттєво приготувати азіатську основу для супу. Гречана локшина соба дуже часто використовується в японській кухні. Вона, на відміну від пшеничної локшини, має яскравий смак і аромат, за що я її й люблю. Локшина соба дуже добре поєднується з морепродуктами, рибою та яловичиною. В Японії та Кореї (там вона має іншу назву) таку локшину часто подають холодною. Щоб отримати назву "Соба", ця локшина повинна містити мінімум 30% гречаного борошна.
Боттарга - це в'ялена ікра, один з найцінніших гастрономічних продуктів Італії. В Італії існує два види боттарги - з кефалі і з тунця. Ботарга з тунця інтенсивніша смаком і менш цінується ніж боттарга з кефалі. Страви з ботаргою приготовлені дуже просто, так щоб не перебити і не зіпсувати смаку цього цінного продукту. Мінімум інгредієнтів і мінімум термічної обробки, або зовсім без неї. У страви ботаргу дрібно натирають або стругають тонкими пластівцями. Макарони - це продукт з яким найчастіше поєднують боттаргу, при чому в більшості випадків все аскетично просто, її натирають на макаронні вироби просто заправлені оливковою олією. Купити боттаргу можна звичайно ж в Італії, в інтернет магазинах з італійськими продуктами, чи стаціонарних магазинчиках з італійськими делікатесами. В наших же супермаркетах інколи продають в'ялену ікру різноманітних риб у відділі з копченими та в'яленими рибами, до речі теж не дешево, але з зовнішнього вигляду цього "делікатесу" я так і не наважилась спробувати і порівняти з італійською ботаргою. Сама ж насолоджуюсь тією, яку привезла з Італії. Цього делікатесу вистачає на довго адже, через інтенсивний присмак та аромат, потрібно її зовсім трішки.
Спагетті з мідіями в томатному соусі так просто готувати, що можна ласувати стравою й в робочі будні. А смак макаронів з соусом з мідіями настільки вишуканий, що вони будуть доречними й для особливої романтичної вечері. Загалом — це не банально, смачно й корисно, а ще, майже дієтично. Мало калорій й багато смаку. Це моя авторська страва, не італійська і я, на відміну від італійців, люблю посипати макарони з морепродуктами сиром, порушуючи панівний в тій кухні принцип, розділяння того що з моря та того що з гір чи пасовищ. Мені так смачніше. Але звичайно ж, можна зробити страву на італійський кшталт, тоді буде ще дієтичніше! У нашій сім'ї, ми усі, від найстаршого до найменшої, любимо мідії. І такі спагетті я готую для усієї сім'ї. Й у складі соусу є вино, біле сухе, яке ну майже повністю випаровує при приготуванні. Й алкоголю у цій страві не більше ніж у кефірі чи в різних продуктах натуральної ферментації. Тому, я сміливо подаю страву й дітям. Як робити Вам, нехай підказує Вам Ваше сумління. При бажанні, таку страву можна приготувати з креветками чи з замороженою сумішшю морепродуктів (її можна не розморожувати перед тим). Буде теж дуже дуже смачно. Головне щоб та суміш була просто мороженою, а не перемороженою кілька раз. Щодо самих мідій, то можна використовувати як свіжі, так і заморожені, але у випадку свіжих, пам'ятайте про те, щоб їх добре вимити і викинути всі, що відкрились ще до термічної обробки й ті, що не відкрились після.
У своїй оригінальній страві, Джорджіо Локателлі використовує макарони виду гарганеллі, трубочки з гофрованою структурою, який він сам, вручну, готує у своєму ресторані. Локателлі радить при відсутності цього виду макаронів використовувати пене, вони максимально схожі за властивостями з гарганеллі. З пене готувала і я. Скажу Вам, що паста вийшла однією з найцікавіших, яку доводилося готувати. Саме горіхи, розмарин і шавлія (яку, зізнаюся, я не дуже люблю), давали такий ефект. Якщо не знайдете шавлії, все одно варто приготувати страву, просто не використовуючи її. Розмарин впорається із завданням самостійно. І ще одне. Єдине чого не люблю в італійській кухні, це мала кількість соусу по співвідношенню до макаронних виробів. В Італії практично по всюди Вам подадуть страву з соусом на вагу золота. У рецептах Локателлі, як у справжнього італійця, ці пропорції такі ж, які мене, люблячу щедро все поливати соусами, не влаштовують, адже соусу просто не вистачає. Тому, я хоч і подала оригінальний рецепт з оригінальними пропорціями, я готувала на двох, макаронів взяла 200 грам, а ось соус готувала на 4-х. Для нас з чоловіком вийшло ідеально!
Про цю страву можна сказати: не любителям анчоусів присвячується. Завдяки додатковим, правильно підібраним інгредієнтам, благородний «сморід» анчоусів - просто благословіння в цьому соусі. Він стає не таким різким, м'яко підкреслює смак інших інгредієнтів. Солоність анчоусів тільки «на руку»! Для цієї страви анчоуси відмочувати не треба. Відмочувати анчоуси раджу тільки при приготуванні страв з їх великою кількістю, наприклад піци або пирогів. І ще одна порада, не економте на анчоусах. Дорожче вийде. У цьому випадку, ціна, в більшості випадків, значить якість. Їх же треба зовсім трішки, кілька філе на страву. Якщо дивитися так, то виходить зовсім не дорого.
Про макарони з часником та оливковою олією Pasta aglio e olio - це напевно одна з найпростіших страв італійської кухні, але зроблені правильно, ці спагетті з часником та оливковою олією приносять неймовірне смакове задоволення. А при бажанні, можна їх зробити пікантними, як у мене, й тоді можна підкоригувати назву італійською: pasta aglio, olio e peperoncino). Одразу попереджу, це моя інтерпретація класичної страви, на мій смак, й у моєму рецепті я дещо відходжу від класичного приготування. Попри шалену любов до італійської кухні, пасту я люблю їсти поза Італією або просто дома (не дай Боже зізнатись у цьому італійцям). Не те, щоб вони її погано готували, але на мій слов'янський смак, у макаронних стравах в Італії, завжди замало їх дуже смачного соусу. А це не Мексика, де все додатково поливають соусом, в Італії прохання зробити пасту соковитішою може дуже образити:-). Напевно потрібно бути італійцем, щоб настільки любити смак макаронів, щоб не заливати все соусом:-). І нехай Вас не змилить, що такі спагетті дуже дуже прості, оскільки попри простоту інгредієнтів, потрібно знати кілька нюансів, щоб страва таки не розчарувала. Бо там, де дуже просто і недбало, то зазвичай несмачно. А щоб було просто та смачно, потрібна увага до деталей. Й про них у продовженні передмови до рецепта. Отже, щоб все вдалось як слід: 1) Обов'язково зберігайте воду від відварювання макаронів. Не всю, 150-200 мл вистачить. Можна навіть більше, в залежності від якості макаронів. Саме ця вода зробить нехитрий соус соусом, а спагетті не будуть липнути до піднебіння. Але воду потрібно вводити поступово й орієнтуватись на загальну консистенцію страви. Спагетті повинні здаватись вологими. Й пам'ятайте, коли консистенція ідеальна, потрібно одразу подавати до столу. Якщо паста постоїть, вона знову здаватиметься суховатою. Тому, якщо знаєте, що потрібно буде трішки почекати на когось, доливайте дещо більше води з відварювання ніж здається Вам потрібним. 2) Оливкової олії здається багато. І так має бути. Її смак має бути відчутним, її кількості має бути достатньо щоб огорнути спагетті повністю. І вона має бути найкращої можливої якості. А щоб ту якість зберегти при приготуванні спагетті з часником та оливковою олією, прогрівайте часник та перчик чілі, якщо використовуєте, дуже ніжно, на маленькому вогні. Щоб борони Боже, олія не димувала. 3) Дуже ретельно пильнуйте прогрівання часнику. Ви його повинні постійно помішувати й не відходити від нього. Часник дуже швидко згоряє і тоді все зіпсовано. Потрібно починати спочатку. І для цієї страви не потрібно рум'янити часник, його потрібно томити, щоб змінився його аромат. Часник може лиш ледь ледь почати рум'янитись. 4) Спагетті потрібно відварити до консистенції аль денте й без натяку на найменше розварювання. Я б навіть рекомендувала відварити їх до ще меншої стадії готовності ніж Ви звикли їх споживати. Оскільки відвареними, вони чекають на соус і дещо м'якнуть, а потім знову прогріваються на сковорідці, при завершенні приготування, й знову м'якнуть. Просто візьміть це до уваги. 5) Як і писала, страву можна зробити пікантною, якщо любите пікантне. Я це роблю за допомогою сушеного перчика чілі, хтось використовує свіжий. Я люблю аромат сушеного перцю чілі, дещо прогрітого в олії (Хто готував турецькі яйця в йогурті з ароматним маслом, мене зрозуміє:-). До речі, від перцю теж не відходити. Він теж підгоряє надто швидко. Про лимон До речі, щодо лимону, це суто мій додаток. Не любите, не використовуйте. Смак та аромат лимону у цій страві дуже доречний й балансує у страві посмак оливкової олії. Ну от здається і все. Така проста паста і стільки тексту вийшло! Приготування макаронів з часником та оливковою олією
Це одна з найсмачніших страв з макаронів яку доводилось куштувати. В сезон кольорових та солодких помідорів черрі, що як перлини літа, просто гріх не насолодитись ними сповна. Такий соус з печених помідорів черрі - ідеальний спосіб це зробити. Печені помідори черрі ще більш солодкі та інтенсивні смаком. А якщо будете використовувати помідори різних кольорів, страва буде ще й барвистою. Сам соус - це ніщо інше як сік, що пустять помідори, приправлений оливковою олією, часником, лимоном та базиліком. Це просто не може бути не смачно. Дивіться відео приготування спагетті з печеними помідорами: Відварені спагетті викладайте прямо в посуд в якому запікались помідори черрі. На дні посуду осідає чимало ароматичних частинок, шкода їх втрачати, перекладаючи печені помідори в інший посуд. При бажанні, страву можна зробити більш ситною. Наприклад до вже спечених помідор, разом з часником, додати консервованого тунця або шматочки підрум'яненого бекону. Кому що до вподоби. Замість базиліка можна використати зелень петрушки. Вона також дуже підходить по смаку й це урізноманітнить страву.
ПРО ЛІНГВІНЕ ЗІ СПАРЖЕЮ ТА БЕКОНОМЗелена спаржа — один із перших вістунів теплої пори. Сезон її такий короткий, а смак та консистенція такі захопливі. Це хрумкі соковиті стебла зі свіжим ніжним смаком. У нашій сім’ї ми вже років 15 чекаємо початку сезону спаржі – мов свята. Бо такі сезонні продукти дуже добре допомагають фіксувати пору, плинність часу та свідомість, що потрібно ловити момент. У всьому. Навіть в сезонних смаколиках. І на моєму кулінарному сайті Ви знайдете десятки рецептів зі спаржею, бо усі ці 15 років, я з року в рік публікую все нові рецепти з цими чарівними, корисними та смачними стеблами. І ось Вам ще один спосіб приготування ситної та швидкої страви із зеленою чи фіолетовою спаржею (вони взаємозамінні)Це ідеальний варіант на обід чи вечерю, коли хочеться чогось швидкого, але не банального. Усього кілька інгредієнтів — і на столі вже страва, що радує і шлунок, і серце. Свіжа, соковита і мега хрумка спаржа, бекон, що додає тієї глибини й солоної нотки, яка робить кожен шматочок насиченим і смачним і макарони, що є ідеальною основою, яка ніжно з’єднує всі смаки воєдино.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЛІНГВІНЕ ЗІ СПАРЖЕЮ ТА БЕКОНОМОбираючи спаржу, звертайте увагу на яскраво-зелені, пружні стебла з щільними закритими верхівками. Якщо верхівка розтріпана, спаржа вже не свіжа і починає псуватись. Товщина стебел значення немає. Це на любителя. Товстіші стебла не гірші — просто можуть потребувати трохи більше часу на приготування та очищення нижньої частини.Перед приготуванням спаржі слід зрізати нижню частину стебла (зазвичай 2–3 см) — вона дерев’яниста. Можна зігнути стебло, і воно саме зламається в правильному місці. Якщо ж спаржа дуже товста, то інколи варто зачистити шкірку з нижньої частини ножем або овочечисткою — тоді вона буде ніжнішою.І не перетримуйте спаржу на сковорідці. Двох хвилин достатньо аби вона була ідеальною. Якщо її перетримати, вона розм’якне, втратить хрумкість і згубить той свіжий, розкішний смак.ПРИГОТУВАННЯ ЛІНГВІНЕ ЗІ СПАРЖЕЮ ТА БЕКОНОМ:
"Marmite", він же марміт або мармайт, - дріжджовий екстракт, багате джерело вітамінів групи В, родом з Британії, хоч і вигаданий німецьким хіміком Ю. Лібіхом. Цей екстракт являє собою популярну в більшості країн світу солону пасту зі специфічним присмаком і запахом. Його або люблять або ненавидять. Я належу до тих, хто його любить, адже його смак так насичений тим "м'ясним" присмаком "умамі", про який вже раніше писала в рецепті канапе "Умамі". Це при тому, що в цьому екстракті абсолютно немає м'яса. Відкриття вітамінів як таких в 1902 році сприяло популярності цього продукту створеного з пивоварних відходів, так багатого на вітаміни групи В. Марміт або майрмайт, почали активно подавати британським солдатам, у яких спостерігалася виражена нестача цієї групи вітамінів. З цього все почалося. Виробництво цієї солоно-гіркої в'язкої темної субстанції набрало промислових оборотів. А продукт який робить красивим волосся, нігті і зуби набуває все більшої популярності. Його мажуть на хліб, як масло, додають в страви, а деякі навіть їдять його просто так, тобто з банки. На жаль, у нас цей продукт знайти важко. Я купувала його в Польщі. Може, інтернет-магазини з делікатесними продуктами допоможуть, так як їх асортимент все росте і не перестає дивувати, навіть мене досвідчену. А як знайдете, цей рецепт дозволить Вам насолодитися мармітом в більш різноманітній формі ніж просто на хлібі з маслом або замість нього, а може навіть змусить його полюбити.
Холодні ситні салати – це чудова літня альтернатива для спекотних днів. Тонка рисова локшина, хрусткі овочі, ароматні трави та соковий стейк й усе під яскравою, кремовою заправкою з азійськими нотками. Холодний салат на базі рисової локшини буде актуальним як для обіду, так і для вечері. І в такій страві є усе: білки, жири та вуглеводи, або ж м’ясо (котре можна замінити кубиками підрум’яненого сиру тофу, креветками, курятиною, тощо), велика кількість овочів та трав і ситна локшина. А ще, це справжнісінький фітнес-рецепт, бо калорійність помірна, а поживність потужна. Адже заправка на базі арахісового масла або ж пасти, чи будь-якого іншого масла з горіхів чи насіння, - це чудовий спосіб зменшити калорійність салатів. Горіхові масла (хтось їх називає пастами) є чудовими загусниками, вони дозволяють створити кремову заправку без додавання додаткової олій. В горіхах вже є олії і їх достатньо. Крім того, такі пасти можна робити абсолютно самостійно, що дома і роблю. Вся технологія приготування горіхового масла описана в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Тож готуйте й експериментуйте! Загалом, салат дуже швидкий та простий у приготуванні. Азійську рисову чи крохмальну локшину не потрібно варити, вистачить лиш залити окропом на кілька хвилин. Але пам’ятайте про такий нюанс, що її не можна залишати в окропі надовго. Розм’якла, слід її відцідити, бо якщо залишите довше, вона через якийсь час просто розлізеться. В кращому випадку така локшина буде надто м’якою та ніякою для споживання, а в гіршому, в залежності від виробника, вона вже не буде нагадувати локшину. Тож пильнуйте її і вчасно відціджуйте. Зверніть увагу, що у салаті багато трав. Можна не використовувати їх усіх, але Ви лишень спробуйте як це смачно, не кажучи вже про користь. М’ята та кінза додають страві особливої пряності. При бажанні, до салату додатково можна додати тертого на терці незрілого манго (оці зелені, майже не їстівні манго з наших супермаркетів, відмінні для салатів, в Азії недозрілі манго так і використовують), фрукт надасть приємну кислинку та аромат. Крім того, можна і припущені гриби додати, такі як печериці чи ерінги. Але все ж, рекомендую не надто перенавантажувати салат, щоб з вдалого смакового ансамблю, не зробилась незрозуміла мішанина.
Рецепт цих макаронів з тунцем і морквою повстав спонтанно, коли мама передала багато своєї молодої моркви, більше ніж її можна з’їсти сирою. Тож і додавала я її всюди, куди тільки можна. Напевно нікого не потрібно переконувати, що така морква найсмачніша, молода, соковита, така солодка. То і страви з нею виходили неабиякі. Але звісно ж, такі макарони можна готувати з будь-якою морквою, яку маєте. Припускання її перед змішуванням з рештою інгредієнтів витягнуть максимум смаку та кольору навіть з тієї, що вже добряче полежала. Тож обов’язково готуйте. Дещо хрустка та солодкава морква, ароматний тунець, ніжність вершків і кислинка каперсів – це просто запаморочлива композиція, яка відмінно доповнить ідеально відварені макарони. Трішки петрушки для свіжості і щіпка твердого сиру для глибини смаку й у Вас на столі пам’ятна страва, яку Ви приготувати дослівно в якихось 15-20 хвилин. Ця страва без перебільшення виходить такою смачною, що навіть діти, які не палають любов’ю до каперсів, мовчки наминали й ніхто навіть не заїкувався «а що там таке зелене», бо те дрібно січене зелене, ідеально приборкувало інтенсивний смак тунця, доповнювало його, не перебиваючи. Але звісно ж, якщо Ви як мої діти, не дуже любите каперси і не дивлячись ні на що, не хочете їх додавати, можна замінити їх корнішонами. Може не так вдало, але вони теж виконають цю функцію «приборкання». А щодо решти приготування та інгредієнтів, то все просто. Лиш зверніть увагу, після відварювання макаронів обов’язково збережіть воду. Вона ідеальна для зрівноваження консистенції соусу. Але не вливайте всю воду одразу. Потрібно це робити поступово й дивитись на консистенцію страви. Є макарони які активно вбирають воду й після приготування, є такі що майже не вбирають. Тож може бути таке, що половину води використаєте, а решту виллєте, а може бути так, що й усієї збереженої буде мало. Просто пам’ятайте про цей нюанс.
Ароматна локшина з солодкавою морквою, соковитими грибами, дещо пряною зеленою цибулею з часником та імбиром, в густій заправці з хрусткими зернятами кунжуту. Пісна, повністю веганська, проста у приготуванні страва. Таку страву можна готувати з будь-якою Вашою улюбленою локшиною, хоч мій особистий фаворит для таких страв - це гречана локшина соба. А по суті, можна використати як рисову, так фунчозу чи пшеничну рамен або суомен, чи навіть саму звичайну яєчну (хоч пісною страва вже не буде). Зараз у будь-якому супермаркеті завидний вибір азіатських локшин на будь-який смак та гаманець. Щодо овочів, то їх кількість можна збільшити, додавши смужки цукіні чи солодкого перцю, чи відварені суцвіття броколі, тощо. Але страва більш зимово-весняна, а я все ж закликаю дотримуватись сезонності й не труїти себе невідомо як вирощеними літніми овочами зимою та на початку весни. Хоч звісно ж, це індивідуальна справа кожного. Так чи інакше, така локшина, багата смаком, доказ того, що смачно може бути і без м'яса. У складі заправки до локшини є паста місо. Це та сама паста місо, що входить до складу японського супу-місо. Але насправді, додавати її можна не лише до супу, а й до салатних заправок, до маринадів чи локшини, тощо. Продають її всюди, де є продукти для приготування суші. Можна купити її в малих пакетиках, що дуже зручно. Й звісно ж, можна і без неї, хоч у страви не буде такої глибини смаку, яка дає ця ферментована соєва паста багата вітамінами та корисними мікроелементами. Паста місо також робить заправку густою і більш солоною. Тобто, якщо Ви її таки упустите й робитимете локшину без неї, слід додати до страви більше соєвого соусу, для солоності й глибини смаку й на мілілітрів 50 зменшити кількість води в заправці. Якщо є бажання зробити страву більш комплексною, не пісною, можна додати трішки свинини чи курятини до локшини, порізавши м'ясо смужками й обсмаживши після грибів та моркви, також до готовності. А в пісному варіанті, можна додатково збагатити страву соєвим сиром тофу, порізавши його кубиками й обсмаживши так, як овочі.
Це ще одна страва з розряду швидко та вишукано. Такі тальятелле з соусом зі шпинатом дуже просто та швидко готувати і це настільки смачно й вишукано, що й на романтичну вечерю не соромно подати. Не напрацюєшся, ще й похвалять:-). А як не похвалять, то не заслуговують, щоб для них готували:-). Якщо ж час та бажання, можна приготувати тальятелле дома, але це вже не буде так швидко, хоч звичайно ж, це варте того. Але я сама, попри те, що не рідко готую дома макарони і вмію це дуже добре робити, як потрібно приготувати щось швидко, використовую магазинні. Коли дома малі діти, домашні обов'язки, робота, тощо, не рідко доводиться йти на гастрономічний компроміс. На щастя, у нас є величезний вибір якісних макаронних виробів. Такий соус найкраще підходить до тальятелле або до паппарделле, у крайньому випадку можна використати короткі макарони бантики. Інші загально доступні види макаронів не підійдуть до цього соусу. Відповідно до консистенції соусу добирати вид макаронних виробів і парування тоді вдале, коли відчувається гармонія смаку страви, не сухо не надто ріденько і коли в тарілці не залишається соусу. Чим густіший чи важчий соус, тим ширші чи коротші повинні бути макарони. Якщо у соусі багато чого шматочками разом (бекон, помідорки черрі, тунець, каперси, тощо), то макарони мають бути тільки короткими. І навпаки, чим водянистіший та однорідніший соус, тим тонші повинні бути макарони.
Ідея приготування макаронів в одній каструлі від початку до кінця, звичайно ж, американська. Кому б ще прийшло в голову так все спростити, не зважаючи на італійські традиції та техніки приготування?:-) Хоч це і невігластво деякою мірою, але, нехай вибачать мене італійці, смак так приготовлених спагетті насиченіший і кращий. Оскільки, замість води, при варінні, макарони вбирають в себе ароматний соус. Що й робить їх насиченими смаком самих по собі. Це й спокусило мене випробувати цю техніку приготування макаронів, яка так відрізняється від класичної італійської техніки приготування. Додатковий бонус - на одну пательню менше брудного посуду. Адже зазвичай, макарони відварюються до готовності у великій кількості підсоленої води. А соус готується на пательні окремо. Далі макарони і соус змішуються разом. А тут все простіше.Хоч в американських рецептах всі інгредієнти закладаються одразу і варяться до готовності макаронів, аж так все спрощувати це занадто. Набагато кращий результат буде, якщо додавати інгредієнти поетапно, особливо якщо вони мають різний час приготування. А деякі з них можна обсмажити перед додаванням до страви, щоб видобути апетитний присмак та аромат обсмаженого продукту.Попри всю геніальність та простоту, не раджу готувати таким чином всю класику італійських макаронних страв. По тій простій причині, що далеко не на всі інгредієнти добре вплине довге варіння з макаронами й деякі з них, після обсмажування, варто додати їх вже до готової страви. Нехай класика залишається класикою... А для такої техніки приготування створюються нові адаптовані рецепти. Обіцяю, на сайті їх буде більше.Дуже важлива в таких рецептах пропорція рідини до макаронів. Лише при правильних пропорціях можна отримати ідеально приготовлені макарони до консистенції аль денте і оптимальної густини соусу.
Після захоплення спагетті з печеними помідорками черрі з ароматом лимону, захотілось далі експериментувати. Адже інші овочі, запечені до концентрації їх смаку, смакують теж не менш цікаво та захопливо. Запікання овочів робить їх смак інтенсивнішим, а консистенцію дуже ніжною. Та й стояти довго біля плити не потрібно. Крім того, такі страви ще й корисні. Тому, вирішила спробувати приготувати спагетті з цукіні, баклажанами, помідорами та великою кількістю часнику. Вийшло неймовірно смачно, соковито та по літньому легко. Оскільки помідорки черрі печуться швидше аніж баклажани з цукіні, їх потрібно додавати в половині часу запікання попередніх. Разом з часником, який теж не потребує надто тривалої термічної обробки. Якщо його додати на початку, від нього залишиться лиш ледь вловимий аромат. Якщо любите солодкий перець, разом з баклажанами та цукіні можна додати й його, порізавши кубиками. Це вже буде практично печений рататуй:-). Але смачно буде! Якщо не любите спагетті, до цієї страви можна використати й короткі макарони, такі як бантики та спіралі.
Від початку до кінця приготування цих макаронів з лососем не більше 20-ти хвилин, настільки усе швидко. А смачно мов у вишуканому ресторані, адже все збалансовано. Звісно, як у кожній страві, тут теж є свої секрети, але як завжди, я їх не тримаю для себе і в продовженні передмови все розпишу. Бо Ваш успіх – моя радість. І словами однієї моєї давньої читачки – одна успішна страва – це маленька перемога щодня. А це неабияк заряджає позитивом! Тож готуйте і насолоджуйтесь результатом. А ці ніжні макарони з диким лососем (по можна використати абсолютно будь-яку червону чи навіть жирну білу рибу), огорнуті кремовим, але не жирним, соусом з лимоном та кропом зачарують Вас смаком. Вони однозначно подарують насолоду та відчуття перемоги чи то всередині робочого тижня чи під час романтичної вечері на вихідних. Готуйте та переконуйтесь особисто! А тепер про нюанси. Передусім, важливо не розварити макарони. Це зіпсує страву одразу. Вони мають бути дуже аль денте, тобто навіть дещо твердуваті. Адже потім, разом із соусом, макарони знову прогріваються й вже розлізуться остаточно, якщо варитимете їх надто довго. Щодо лосося, то не обов'язково купувати відбірну частину філе. Для цієї страви можна використати обрізки, які дешевші за філе. А ще, якщо часом купуєте цілу рибину (я так роблю з кіжучем, диким лососем, бо не споживаю фермерських, нехай вони і жирніші та соковитіші, а ще червоніші), то філе можна використати для інших страв, а усі обрізки та тонкі частини тушки залишити для макаронів. Зверніть увагу, після додавання риби до соусу, усе доводиться до кипіння і не вариться далі, а кладуться одразу ж макарони аби швидко опустити температуру, щоб риба не розварилась. Це важливо. Маленьким шматочкам риби і пів хвилини вистачить в окропі, щоб дійти до готовності. І останній нюанс, вода з відварювання макаронів. Можна звісно її замінити бульйоном, для більш багатого смаку. Але я не бачу потреби у цьому клопоті. Страва і так виразна та смачна. Але води не шкодуйте. Важливо теж підливати її поступово. Оскільки макарони поступово її вбирають. Скільки води буде Вам потрібно точно, достеменно невідомо, доки не почнете готувати. Багато залежить від макаронів. Тож, як бачите, що макарони надто вологі, решти води, в кінці приготування, можете не вливати. Але якщо будуть надто сухими, а вже всю воду з відварювання макаронів Ви влили, тоді додайте ще трішки простого окропу. І на прощання нагадаю Вам, що цедра – це лиш кольорова частина шкірки і вона немає виразної гіркоти, а біла частина – то вже шкірка і вона гірка. Неуважне стирання цедри може зіпсувати всю страву.
Фунчозу, або "скляну локшину", як її називають через прозорість в готовому вигляді, дуже легко готувати й легко створювати смакові поєднання з нею. Потрібно лиш залити окропом на менш ніж хвилину і відцідити, далі додавати що заманеться. Цей рецепт фунчози з яловичиною, який я створила як приклад смакових поєднань, можна модифікувати в залежності від того, що є в холодильнику або на що є бажання в цей конкретний день. Наприклад, замість яловичини можна використовувати курятину чи свинину, а щодо овочів, то в сезон можна додавати спаржеву квасолю, цукіні, зелений горошок, тощо. Морква додає солодкості страві, а пекінська капуста та гриби соковитості. Соус також дуже потрібен, адже на ньому основне смакове навантаження. Всі інгредієнти для його приготування можна знайти без проблем у супермаркетах, в тому відділі, де продають все для суші. Вода грає дуже велику роль в коригуванні консистенції. Не бійтесь долити ще трішки води, якщо консистенція Вам буде здаватись надто сухою. Після додавання відцідженої локшини до овочів з м'ясом, вона продовжує вбирати в себе рідину. Трішки води в такому випадку (крім тої, яку додаєте при приготуванні соусу), суттєво покращить смакове сприйняття страви. (В італійських рецептах макаронів, майже завжди до соусів додається невелика кількість води з відварювання, саме з такою метою). Перед приготуванням цієї страви в сковорідці вок, прочитайте статтю про те, як готувати в сковорідці вок.
Рецепт цієї страви повстав спонтанно, чомусь дуже захотілось макаронів саме зі спаржею та креветками. Так і розбудувалось усе: трішки цедри, підрум’янений часник, домашній вершковий сир за рецептом з книги «Знаю, що споживаю» (який майже завжди є у мене в холодильнику), й вийшла просто розкішна страва! Діти казали, щоб часто таке готувала:-)), а у нас в сім’ї різноманіття страв ще те. Тож дійсно вона справляє враження, навіть попри те, що їли ми її дещо охоловшою, як більшість страв, рецепти яких ідуть на сайт чи до книги, бо спочатку треба сфотографувати:-). Ніхто й не нарікає, бо всі знають, що наш раціон не був би аж так яскравим та різноманітним, якби не моя кулінарна діяльність. Тож як і у всьому в цьому житті, навіть в гастрономічній професії є свої вади:-), але переваг однозначно більше! Щодо приготування, то начебто і все просто, але вкрай важливо не пересмажити спаржу та креветки, щоб спаржа ще залишалась хрусткою, а креветки соковитими. Тому звертайте увагу на поетапність додавання інгредієнтів. Для цієї страви я використала вершковий сир домашнього приготування за рецептом з моєї першої книги («Знаю, що споживаю»). Я його дуже люблю, готую часто, адже це так смачно й люблю його використовувати як для страв, так і просто на хліб намащую замість масла, викладаю зверху пряні трави, огірки, редиску, тощо. Можна звісно ж взяти магазинний вершковий сир, щоправда, він жирніший, але також підходить. Спочатку, після вливання у сковорідку води з відварювання макаронів, може здатись що соус надто рідкий, але після викладання спагетті, все буде як слід, адже макарони вберуть частину рідини. Тому теж важливо не варити їх довше потрібного, а зварити до початку консистенції аль денте.
Хоч найпоширеніша версія Фо у самому В'єтнамі з яловичини, рецепт його я власне першим опублікувала на кулінарному сайті Picante Cooking, поширеним є також Фо з курки та Фо зі шматочками риби чи рибних кульок. Цей Фо з індички, адже смак індичатини майже не відрізняється від курятини, для смаку більше має значення як росла та птиця і чим її годували, ніж видові відмінності, а у мене була в наявності якісна індичатина і бажання приготувати щось азіатське. Але ж потішила я свою душу, й чоловіка також:-). І впевнена, усім любителям в'єтнамської, чи азіатської кухні в цілому, він теж сподобається, адже Фо - це один з найбільш пряних та ароматних азіатських супів. Напевно навіть щаблем вище своїм складним ароматом ніж відомий тайський Том Ям, хоч він у багатьох, звісно ж, поза конкуренцією. Але цей Фо має одну величезну перевагу - це той суп, який можна приготувати в наших широтах, не шукаючи надто екзотичних інгредієнтів і зберігаючи аутентичність страви. Тому дуже рекомендую! Особливо, коли хочеться погрітись:-). Приготування цього Фо дуже дуже просте й навіть простіше ніж яловичого, адже смак індички чи курки ніжніший й вимагає дещо меншої пряності, менше рухів, менше метушні. Просто склали все разом і готуєте повільно повільно, вдихаючи усі ті чудові аромати Сходу, якими наповниться Ваш дім. А коли вже Вам здаватиметься, що краще бути не може, Ви почнете різати трави й чим більше видів їх знайдете, тим краще. І аромат трав, зробить ті пряні випари довершеними, доповнить цінний відвар вибухом свіжого смаку й важко буде втриматись, щоб не намішати собі усього ще одну порцію. До речі, в азіатській кухні дуже поширені так звані "збірні" супи, коли маєш ряд інгредієнтів: щось білкове: м'ясо, морепродукти, соєвий сир, тощо, якісь трави, щось для поглиблення аромату й урізноманітнення консистенції: гриби, якісь свіжі та мариновані овочі, тощо, щось крохмалисте як рис чи локшина, й щось для остаточного приправлення, як от спеції, соуси та гострий перчик чілі в тій чи іншій формі. Так от, усе це складене окремо й коли доходить до споживання страви, все потрішки складається в миску й заливається киплячим, дуже есенціальним бульйоном, який одразу ж зігріває ті всі інгредієнти в мисці й робить суп температури ідеальної для вживання. Я цю техніку приготування супів запозичила і тепер навіть звичайні, українсько-європейські бульйони у мене зі стосом лоточків, в яких складене м'ясо, окремо відварені кльоцки, локшина, тощо, окремо порізати трави, тертий твердий сир, тощо. І це дуже зручно й значно смачніше, ніж коли все довго кваситься та розкисає в одній каструлі. З Фо я рекомендую теж локшину запарити й тримати відціджену, змащену невеликою кількістю рослинної олії чи жиру з поверхні бульйону, в окремому лотку. Так само наперед порізати трави, перчик чілі та окремо відділене від кісток м'ясо. Між подачами, це все зберігати в холодильнику. Ті хто уважніші, й подивились вже рецепт яловичого Фо, помітили, що локшина в одному та другому рецепті різна. Це не помилка, а факт, що вона може бути різною. На Півночі В'єтнаму локшина ширша, а чим далі на Південь, тим вона вужча. Яку використовувати Вам - не принципово, яку знайдете, яку більше любите, чи на яку Вам зірки вказали сьогодні:-)).
Домашня локшина - це не легка справа, якщо мова йде про справжню локшину з тугого тіста та правильної консистенції, а не про тісто для вареників, яке деякі господині розкатують на тонко нарізають, гордо називаючи це локшиною. При справжній локшині напрацюватись потрібно більше, але й результат від неї смачніший та кращий. Спробувавши якісну свіжу локшину, любиш її усе життя. Я з тієї великої любові навіть купила спеціальні насадки для свого планетарного міксера, щоб не крутити машинку для розкатки локшини. І це дуже вдале придбання й дійсно полегшує приготування макаронного тіста дома. Гречана локшина, з суттєвою часткою гречаного борошна, так само не легка в приготуванні, але дуже смачна та ароматна й потішить усіх закоханих в аромат гречки:-). Випереджу запитання, без машинки для макаронів цю локшину зробити можна, але буде значно значно важче, адже потрібно буде зробити те саме розкатування та складання, але вже не пропускаючи тісто крізь щілини машинки, а працювати качалкою та м'язами. Хіба що Ви, або у Вашому товаристві, є м'язистий чоловік, який не проти пів вихідного дня, пом'яти та порозкачувати тісто:-). Я в жодному разі не відмовляю від приготування локшини, я просто попереджаю і, якщо хочете себе час від часу тішити свіжою локшиною, рекомендую придбати машинку для розкатування макаронного тіста. А ще краще, щоб вона була електрична, у вигляді насадок до планетарного міксера-комбайна, чи навіть стаціонарна. Я навіть скажу, що електричне розкатування макаронного тіста (можна по суті будь-яке розкатувати), на мене справило більше враження, ніж у свій час електрична м'ясорубка, бо мелючи м'ясо, та сильно не потрібні вільні руки, як у випадку розкатування довгих смуг тіста. І ще кілька нюансів: - Тісто туге й інакше бути не може; - Ні води, ні більше яєць, нічого додавати туди не треба, просто містити доти, доки тісто почне збиватись до купи, а для цього потрібно просто інтенсивно місити. Спочатку у міксері, а потім і руками, або одразу лиш руками. - Збільшити частку гречаного борошна у тісті не можна, воно буде просто розпадатись. Щоб воно тримало форму потрібен глютен або харчова хімія, яка його замінить.
ПРО СПАГЕТТІ З БІЛИМИ ГРИБАМИ ТА ПЕРЦЕМ ЧИЛІПрохолодне літо з помірними температурами та дощами суттєво наближають цьогоріч грибний сезон. І замість нарікань, слід насолоджуватись тим, що життя приносить. І якщо життя приносить гриби, то стільки усього цікавого можна приготувати: запіканки, пироги, печені, супи, соуси, тощо. Зокрема і таку пасту з білими грибами: дещо кремову, злегка пікантну, інтенсивно грибну, з нотками часнику та петрушки. Для мене це була ідеальна романтична вечеря з чоловіком, під келих білого сухого охолодженого вина. Було смачно та пам’ятно, тож ділюсь рецептом з Вами. Адже цей чудовий рецепт прекрасно працює і з печерицями чи іншими ароматними грибами, дозволяючи насолоджуватися ним упродовж усього року. Проте, якщо мова про білі гриби, то вони мають унікальну здатність надавати стравам насиченого, глибокого аромату з лісовими нотками та легкою горіховою солодкістю. Недарма вони вважаються аристократією в грибній ієрархії. У поєднанні з часником, сухим білим вином та вершками вони створюють соус, який огортає кожну ниточку пасти, а гострий перець додає страві приємної пікантності, що не перебиває грибний смак, а лише підкреслює його. Свіжа петрушка вносить необхідну свіжість і легкість, завершуючи смакову композицію. Тож як маєте свіжі гриби, - готуйте і не вагайтесь!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ТА ПОПАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ ПАСТУ З БІЛИМИ ГРИБАМИНайважливіше у приготуванні цієї страви – це правильно обсмажити гриби. Не перевантажуйте сковорідку, адже тоді вони почнуть тушкуватися у власному соці замість рум’янитися. Саме легке підрум’янення дозволяє розкрити їхній найкращий аромат, консистенцію та смак.Часник у цьому рецепті лише ароматизує олію та гриби, тому його краще розчавити ножем, а не дрібно нарізати. Так він віддасть свій аромат м’якше й не ризикуватиме підгоріти. Так само варто бути обережними з перцем чилі: його кількість можна регулювати залежно від власної любові до гострого, проте легка пікантність є важливою частиною смакового балансу цієї страви.Особливу роль відіграє вода після варіння пасти. Завдяки крохмалю, який міститься в ній, соус стає більш шовковистим і краще обволікає спагеті. Саме тому не варто нехтувати цим інгредієнтом чи замінювати його звичайною водою.Ще один секрет вдалої пасти, - це готувати її до стану аль денте. Тоді спагеті збережуть правильну текстуру і не стануть надто м’якими після змішування із соусом. А подавати страву слід одразу після приготування, поки соус залишається ніжним, а аромат грибів, вина та свіжої петрушки розкривається найяскравіше.Якщо використовуватимете звичайні спагеті, замість цільнозернових, тоді кількість збереженої рідини зменшіть до 100 мл. Цього буде достатньо. Цільнозернові спагеті вбирають в себе більше рідини.І наостанок: якщо Вам пощастило мати свіжі лісові білі гриби, використовуйте їх без вагань. Саме вони перетворюють цю просту пасту на справжню сезонну гастрономічну розкіш. Попередньо відварювати білі гриби не потрібно. ЯК ПРИГОТУВАТИ СПАГЕТІ З БІЛИМИ ГРИБАМИІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ПАСТИ З БІЛИМИ ГРИБАМИ:
Ці спагетті з печеним солодким перцем я б назвала дорослими, бо смак у них таки дуже виразний і незвичайно цікавий. Солодкавий та дещо кремовий печений перець, спокусливо ароматний підрум’янений часник та яскравий базилік, солонаво-кислі каперси і пікантний червоний перець пластівцями (його можна не використовувати, якщо не любите гострого). Усе це доповнює довгі макарони (це можуть бути будь-які довгі макарони середньої товщини), які так гарно вимішуються з соусом і балансують виразність інших інгредієнтів. Таку страву я готувала для романтичної вечері з чоловіком. Й вона дуже підходить для таких особливих подій. Тож раджу і Вам зробити собі таку гастрономічну пригоду в сезон солодкого перцю. Аби страва виглядала барвистіше, використовуйте солодкий перець різного кольору. Спекти перець можна завчасно, як і потушкувати часник з цибулею й залити все вином та вварити. Тоді в годину Х приготування займатиме геть мало часу. Що важливо для романтичних та особливих подій. Або ж просто робочих буднів які Ви вирішили зробити яскраво смачними. Замість базиліку можна також використати петрушку, вона там теж дуже доречна. Зверніть увагу, базилік тут не нарізається, а рветься руками. Так його смак стає яскравішим. І пильнуйте консистенції локшини. Тут краще недоварити, ніж переварити. Адже за рецептом, спагетті потім ще прогрівається разом з соусом. Якщо макарони вже м’які, то під час прогрівання, вони просто розваряться. Вважайте на це.