Чай настільки ароматний, що навіть не віриться, що зроблений без смакових добавок та ароматизаторів. Мені завжди здавалось, що не дорогі чаї на вагу роблять з ароматизаторами, смаковими добавками і так далі. Після приготування суміші ароматного чаю будинку, переглянула свою теорію. Хоч більшість з них і дійсно зі штучними ароматизаторами. Захотілося більше дізнатися і більше експериментувати в цьому полі діяльності ... Яблука для цього чаю потрібно вибирати невеликі і соковиті. У них більше аромату.
ПРО СОНЯЧНЕ ВАНІЛЬНЕ ПЕЧИВОРецепт цього ніжного ванільного печива створено у співпраці з ТМ Dr.Oetker. Й чим менше того сонця навколо, тим більше хочеться десь його компенсувати. Ми палимо свічки, створюємо затишну атмосферу вдома, гріємось як можемо, а ще, печемо печиво. Таке печиво, що так нагадує сонце, тому й така назва, однозначно Вас зігріє. Зігріє Вашу душу. Це смачно, цікаво і дуже ванільно! А ваніль та абрикос – це одне з моїх найулюбленіших поєднань. І для цього печива я використала два види ванільного цукру. Звісно ж від моєї улюбленої ТМ Dr.Oetker: звичайний ванільний цукор у тісто і розкішний, натуральний ванільний цукор Бурбон із запаморочливим ароматом, для обкачування. Вийшло печиво дуже ванільним і дуже смачним, настільки, що одразу попало в розряд улюбленого у мого чоловіка. Спробуйте, я впевнена, Вам теж сподобається!ПРО ВАНІЛЬ, ВАНІЛІН ТА ВАНІЛЬНИЙ ЦУКОРА тепер трішки про ванільний цукор, ванілін та ванільний цукор бурбон. Більшість Вас вже знає, що справжня ваніль це по суті плоди рослини, а саме орхідеї роду Vanilla. Вона доволі вибаглива, а ще, аби отримати ті цінні ароматні стручки, їх потрібно у відповідний час зібрати й правильно зав’ялити і це все відбувається вручну. Усі ці фактори суттєво впливають на ціну цієї ароматної спеції й ваніль належить до найдорощих спецій світу. І якщо мова про натуральну ваніль, то це завжди мова про саме ці стручки. Але, наука не стоїть на місці й науковці вивели синтетичний замінник, що імітує аромат ванілі, він же ванілін. І Ви його зустрічаєте в чистому вигляді в пакетиках під назвою «ванілін» і це дуже концентрований виріб, з ним потрібно обережно. А також, існує більш лагідна і простіша у використанні версія, - ванільний цукор. І з ним все просто, пакетик ванільного цукру зазвичай розрахований на одну середню партію випічки чи десерту. І попри те, що це менш шляхетний спосіб ароматизувати свої десерти, й менш затратний, ванільний цукор – це хороша альтернатива для випічки та десертів з тривалою термічною обробкою. Остання дещо шкодить натуральній ванілі, аромат з часом стає менш виразнішим, але термічна обробка увиразнює комерційний ванільний цукор. А повертаючись до натуральної ванілі, то є ще натуральний ванільний цукор, котрий виготовляють із зернятами та м’якоттю стручків натуральної ванілі. Він дорожчий та має коричневе забарвлення, але він не на стільки дорогий у використанні, як самі стручки чи ванільний екстракт. І ідеальний до різних десертів з ненадто тривалою термічною обробкою: желе, морозива, кремів, тощо. А ще, цей цукор слід трактувати як «вишеньку на торті», він додає той «ВАУ аромат». Тому саме у ньому я обкачувала кульки тіста, а в саме тісто додавала простіший ванільний цукор. Але, як і простий ванільний цукор із синтетичним ароматизатором, так і натуральний ванільний цукор, бувають різної якості. Тому, рекомендую вироби ТМ Dr.Oetker бо їхні вироби найякісніші і ще жодного разу мене не підводили. Аромат у їхніх цукрів шляхетний і смак їхній приємний чи то звичайний ванільний цукор чи той аристократичний, шляхетний, натуральний ванільний цукор Бурбон. А слово Бурбон у назві немає нічого спільного з алкоголем. Воно вказує на географічну приналежність вирощеної ванілі, тобто вона вирощена на Мадагаскарі або у іншій ближній місцевості в Індійському океані о.Реюніон, о.Маврикій, Коморські острови, тощо. Вона вважається більш шляхетною ніж та, що вирощена у Латинській Америці. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ВАНІЛЬНОГО ПЕЧИВАА щодо приготування печива, то все геть просто. Лиш майте на увазі, що печиво виходить великим. Так і задумано, у нас в сім’ї ми любимо таке. Якщо ж Ви волієте менше печиво, просто крутіть менші кульки, розміром з каштан. І джем може бути іншим, але в ідеалі він має бути кислим аби балансувати смак печива. А якщо так сподобається й буде бажання урізноманітнити випічку, тоді можете обкачати печиво у ще якихось спеціях чи у кокосовій стружці, горіхах, тощо.ПРИГОТУВАННЯ ВАНІЛЬНОГО ПЕЧИВА З АБРИКОСОВИМ ДЖЕМОМ:
Цибуля в бальзамічному маринаді за рецептом з книги "Смачні подарунки", книги від журналу Good Food ("Delicious Gifts" Good Food). Вона настільки смачна, що аж шкодую, що зробила я її лиш одну партію. Як спробувала, одразу ж забула про всі муки чищення тієї дрібноти. Важко чистити, зате як легко їсти. Зникає вона миттєво! Й одразу випереджу питання. У мене не аристократична французька перлова цибуля, навіть не цибуля шалот, яку в книзі рекомендують як альтернативу, а у мене проста, дрібна насіннева цибуля яку продають у нас на кожному ринку. Й вийшло вкрай вдало. Від перлової цибулі смаком не відрізнити! Й вигляд такого додатку вражаючий. Ця кисло-солодка, маринована цибуля буде чудовим доповненням до паштетів, печень, сирних тарілок чи навіть святкових канапе. Вона настільки смачна, що її хочеться їсти просто так, як зернята, потягуючи одну за одною, попри те, що вона таки виразна смаком! Зверніть увагу на те, що у рецепті вказаний час кип'ятіння маринаду спочатку до додавання цибулі, а потім і після розкладання цибулі по банках. Цей час вказаний не так просто, дотримуйтесь його, адже під час кипіння змінюється концентрація маринаду, оцет стає менш різкішим, співвідношення рідини, цукру та солі змінюється. Це все важливі нюанси приготування, тож кип'ятите і дивитесь на час. Зазвичай господині мають іншу проблему, поставити маринад варитись і піти собі, а він вариться і вариться й смак овочів, яких Ви заллєте тим, вже перевареним маринадом, буде геть іншим й не таким як треба. Тут я навпаки прошу, поваріть як слід і не поспішайте. Загалом, я дотримувалась основного рецепта практично без змін. Єдине, що я у ньому змінила, це замінила свіжий базилік, на дуже якісний, свій домашній, сушений. Не люблю я розкислого листя свіжих трав в таких маринадах. І колір неприємний, і консистенція апетиту не викликає. Але в рецепті пишу, як написано у книзі, а від себе додаю, що замінити свіжий базилік сушеним можна. І про зберігання. В книзі написано, що можна цю цибулю зберігати до 3-х місяців. З моєї практики, впевнено Вам пишу, що з такою кількістю оцту, їй навіть за рік нічого не буде. Але звісно ж, не буду Вам писати стільки її тримати, нехай тією золотою серединою буде 6 місяців зберігання, хоч смачна вона настільки, що довго не залежиться.
Відмінне, освіжаюче смакові рецептори, доповнення до м'яса. Такий хрін особливо добре пасує до свинини.
Про цукрове печивоТаке просте, хрустке, цукрове печиво ідеально підходить для сімейного випікання і потішить усіх тих, хто не надто полюбляє медові пряники та пряну випічку. Таке пісочне печиво зустрічається в рецептах багатьох країн, хтось назве його американським, хтось польським, а хтось навіть французьким сабле. Так чи інакше, це цукрове печиво дуже вдале та смачне, особливо, якщо смак тіста урізноманітнити якимсь екстрактом чи есенцією. Я використала натуральний мигдалевий екстракт. Навіть, на моє здивування, коли їх пекла, мій чоловік тішився як дитина:-), навіть сказав, що він так любить цукрове печиво! Що стало для мене відкриттям, після стількох років разом. А ще, пекла я його зі своїми дівчатами та подружкою старшої доньки й діти теж були у захваті й поки печиво до кінця розмалювали, суттєво скоротили об'єм робіт виїдаючи чималу його частину:-). Отже, це пісочне цукрове печиво однозначно смачне і варте уваги. А попри назву, воно ще й в міру солодке. Про тісто для печиваДуже важливо, після замішування тіста його добре охолодити. Чим холодніше тісто, тим менше борошна Вам потрібно буде підсипати. Але якщо пісочне тісто буде надто холодним, то й розкатувати його буде дуже важко, тому потрібно шукати золоту середину. Цукрове печиво можна пекти доки воно лиш схопиться, а можна пекти до легкої золотистості. Спочатку я діставала печиво ще геть бліденьким, але спеченим, воно тверділо вже при вистигання, а потім, поки я відволіклась на капризи меншої донечки, в другому деко печиво почало рум'янитись. Потім, зі здивуванням, я та усі хто був на кухні, виявили, що для нас те підрум'янене цукрове печиво смачніше. Тому пробуйте та визначайте в процесі, що смакує Вам! Про розмальовування печиваЩодо розмальовування, то я використала свою перевірену часом білкову глазур для печива. В рецепті тіста використовується 1 яйце й 1 жовток і білок від цього жовтка йде саме на глазур. Не хочете використовувати білкову глазур з огляду на малих дітей (у мене були яйця з надійного джерела), я це добре розумію. Можна розмальовувати печиво топленим шоколадом.Приготування цукрового печива
Якось двоюрідна сестра принесла баночку цієї аджики на пробу. Розповіла, що її свекор щороку робить заготівлі такої аджики і в холодильнику вона зберігається до наступного сезону. Я як не любитель аджики і всяких консервованих виробів і закаток, крім домашнього кетчупу, подякувала, але досить скептично поставила в холодильник і налаштовувала себе на те, що треба спробувати .... Спробувала. Полюбила пристрасно і назавжди! Тепер заготівлі роблю і я!:-) Така аджика зі шматочком добре засоленого сала, на чорному хлібі, це те, чого іноді так вимагає моя українська душа і те, чого й за роки сімейного життя, не може зрозуміти мій польський чоловік ... Я про сало ... Аджику він їсть так, ложкою і з банки. За що вічно його лаю! Облизану ложку не можна пхати назад в банку !! Без таких ексцесів, аджика добре зберігається в холодильнику довше ніж півроку.
Цей рецепт лимонного печива з маком результат тривалого обмірковування та виношування в голові ідеї зробити якесь макове печиво з лимоном. Адже мак і лимон – це взагалі класичне вдале поєднання і несмачно бути не може. Тільки довго не доходили руки реалізувати ідею і взагалі вирішити чи робити його пісочним та розчипчастим чи ніжним всередині, м’яким. І врешті, зупинилась я на другому варіанті. Результат перевершив очікування. Печиво з маком вийшло ніжним, дуже ароматним і з такою приємною кислинкою лимону, котра повністю балансує солодкість випічки. Тож якщо шукаєте рецепт небанального, цікавого печива – ось воно! Макове печиво з ароматом лимону Вас здивує і впевнена, що й потішить! А ще, його по-дитячому просто та швидко робити. Оскільки печиво готується дуже просто, особливих нюансів приготування тут мінімум. Найважливішим є лиш поетапність введення інгредієнтів. Спочатку збити вологі інгредієнти, а потім додати змішані сухі. А ще, дуже важливо, аби перед змішуванням, мак був повністю вистиглий. Спочатку його потрібно підрум’янити, а потім залишити вистигати. Якщо він буде теплим, тісто «попливе», бо масло почне підтоплюватись. Тож вважайте на це. Якщо маєте час та бажання, дуже цікавий смак був би у цього печива з маком, якщо його не просто притрусити цукровою пудрою, а вкрити топленим чорним шоколадом. Окрім того, при бажанні експериментувати, замість лимону можна використати лайм або апельсин, але з останнім не буде виразної кислинки.
Це саме шокоголічестичне печиво з усіх мені відомих. Мало того, що саме з какао, то ще й краплі шоколадні в ньому є. Немає шоколадних крапель, так роздробіть шоколад. А сухофрукти також можуть бути будь-які. Цього разу використовувала вже залишки запасу сушених вишень. Так що наступного разу буду пекти шоколадне печиво з чорносливом. Можна і з родзинками, але кислинка чорносливу мене більше спокушає. А ще, додайте дрібно терту цедру апельсина ... І це вже печиво на клас вище. А замочіть сухофрукти в коньяку перед випіканням, - і це вже божественне доросле печиво :-) Успіху Вам і плідних експериментів! Головне дотримуйтесь загальних пропорцій.
Таким чином можна замаринувати навіть бринзу. Вона також чудово піддається маринуванню і ця смакова гамма також їй підходить. Як і у випадку з маринованими оливками, олію, що залишиться після сиру можна використовувати для приготування заправок та маринадів. Вона дуже ароматна та дещо пікантна. Щоб краще передати пікантність та аромат гострого перцю чілі в пластівцях, його краще додавати не весь одразу, а частину в гарячу олію, а частину в холодну, як і пишу в рецепті. Це зберігає і приємну пекучість і духмяний аромат перцю чілі в пластівцях. Заливати сир слід холодною олією і настоювати в холодильнику, це все ж таки молочний продукт, нехай і більш тривалого зберігання. І купуючи сир, дивіться на дату кінцевого споживання й майте на увазі, що настоюватись він має принаймні тиждень і що, якщо будете дарувати його, той кому подаруєте баночку такого козячого сиру в маринаді, теж може його не одразу з'їсти. Якщо готуєте для себе, у якості закуски до святкового столу чи просто так, подавайте такий козячий сир разом з часником, він дуже смачний. Не забудьте про чудової якості хлібні вироби, як свіжий пухкий хліб, краще всього світлий. Не зайвими на столі будуть оливки та різноманітні горіхи. Крім сиру, до столу можете також подати нарізку з в'ялених ковбас та шинки. А якщо готуєте такий сир на подарунок, в подарунковий кошик, крім маринованого козячого сиру, можна покласти також домашні мариновані оливки, баночку класичного тапенаду, також домашньої роботи, коробочку домашніх солоних крекерів, а також зв'язку домашніх хлібних паличок грісіні. А ще, не буде зайвою, пляшка хорошого вина та набір аксесуарів для вина, або дещо з них (цікавий штопор, може навіть електричний, термометр для вина або набір для відкорковування разом з насадкою, що вберігає від розливання). Кожен гурман оцінить такий подарунок!
По-дитячому прості в приготуванні додатки до оладок. Таке смакове вершкове масло зробить особливим навіть самі звичайні і ніякі смаком оладки і внесе різноманітність в домашні сніданки. Вперше, таке вершкове масло з додатками, я побачила в гарних баночках, в німецькому магазині делікатесів. А потім й у Данії, в авторському магазині одного відомого місцевого кулінара, були подібні масла. Коштували вони і там і там суттєво дорожче ніж масло, мед та кориця разом і навіть в подвійному об'ємі, а от по суті, їх зробити простіше простого. Ідея мені дуже сподобалась, тому ділюсь нею з Вами. Таке масло можна подавати до оладок, сирників, налисників, млинців чи просто до свіжих булочок. Якщо захочете подарувати комусь таке ароматне масло, до подарункового кошика також можна покласти цікаву сковорідку для оладок (як наприклад з заглибленнями для ідеально круглих оладок, а часом з випуклими посмішками в них) та набір дерев'яних лопаток, ще й дерев'яні ножі для намащування масла додати можна. А до самих баночок, можете прикріпити, написаний на гарному папері, рецепт улюблених оладок. Крім того, не зайвою буде пляшечка домашнього ванільного екстракту та шоколадного сиропу.
Отже, з чого починала тематичний місяць, тим і закінчую! :-) Після публікування мого рецепту вишуканого чаю з яблуками та інструктажу про те як сушити цитрусові, читачі задавали мені стільки питань, що поєднується з цитрусовими, так як хочуть зробити такий чай. Зрештою, вирішила представити мою версію цитрусового чаю. Цей розкіший смаком, більш пряний чай, якраз те, що потрібно щоб зігрітися. Журавлина і цитрусові надають насичений помаранчевий колір чаю і злегка відчутну кислинку.
ПРО ТІСТЕЧКА МОЧІ-БРАУНІЗдається вже мало хто не чув про японські рисові тістечка мочі. Навіть у нашому невеликому місті Хмельницький їх можна придбати в багатьох кав’ярнях, котрих у нашому місті їх напевно не менше ніж аптек:-). Ще більше з Вас знають і пробували американські багаті шоколадні тістечка брауні, котрі незмінно викликають захват своїм смаком та почуття провини, - калорійністю та солодкістю. А мочі-брауні – це те найкраще з обох світів. І ох матінко! Яка ж це розпуста!!! Ми робили їх з моєю старшою донею Еммою, фанаткою мочі (мочі ми теж робили і досі експериментуємо і колись на сайті з’явиться рецепт і класичних мочі). Так от, ми робили і робили, вдосконалюючи та допрацьовуючи рецепт і саме ним тут я з Вами і ділюсь. Він досконалий, а мочі-брауні виходять неймовірно смачними. Це мов велике мочі зі смаком брауні:-). Але це так смачно, що навіть ті перші, не досконалі версії тістечок і так з’їдались дуже швидко. Що й казати, про останнє найкраще напрацювання. Навіть чоловік був у захваті, хоч він єдиний у нашій сім’ї, хто мочі не любить:-). А пекти мочі-брауні так просто і швидко, що справиться навіть дитя та найлінивіші господині. Все завдяки тому, що у випічці немає глютену, лиш є борошно з клейкого рису і нема потреби в усіх танцях з бубном при змішуванні тіста. Отож, любите мочі?? Печіть мочі-брауні ОБОВ’ЯЗКОВО! І не забудьте поділитись відгуком:-). ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІОскільки рисове борошно не містить глютену, то й немає потреби окремо змішувати сухі інгредієнти, окремо збивати вологі. Ви його не перепрацюєте, не зробите жорстким. Вистачить усе помістити в чашу блендера й збити все до однорідності. Немає блендера – можна збити в міксері чи перебити все занурювальним блендером у мисці. Все просто: збили, вилили на пергамент у форму, спекли і насолоджуєтесь! АЛЕ!!! БОРОШНО З КЛЕЙКОГО РИСУ ТУТ ОБОВ’ЯЗКОВЕ. Продають його вже навіть в супермаркеті, бо мочі набувають популярності суші в Україні. На такому борошні так і пишуть, що воно до мочі. Борошно з клейкого рису – це не те саме, що просте рисове борошно і мочі чи мочі-брауні з простого рисового борошна не вийдуть. Тому шукайте відповідне. Як не в супермаркеті, то в онлайн-магазинах: на розетці, промі, маудау їх повно. І не дивуйтесь, що тісто таке рідке при змішуванні. Так має бути. Рисове борошно гусне як і крохмаль. Геть інакше ніж пшеничне борошно. ПРИГОТУВАННЯ ТІСТЕЧОК МОЧІ-БРАУНІ З АПЕЛЬСИНОМ:
При бажанні, до желе з порічок можна додавати улюблені спеції чи трави. М'ята мій улюблений варіант. Разом з порічкою вона створює яскравий та незабутній смак. З порічкою також добре поєднується лимонний тим'ян, кориця, кардамон, імбир та бадьян. З цитрусових, цікавим доповненням буде лайм чи апельсин. Важливо в приготуванні желе довести його до потрібної температури. Хоч на відміну від малини, в порічок дуже високий природній вміст пектину і желе вийде навіть у недосвідчених господинь, добре проварити ягідний сік з цукром все ж потрібне. І потрібно взяти до уваги, що желе може загусати кілька днів і навіть тижнів, але воно обов'язково загусне. Це залежить від ягід, як довго Ви желе варили і зовнішньої температури. В спекотні дні воно загусає повільніше. Скільки вже готую це желе, настільки по різному загусало воно. Було так, що й на другий день гусло, а було так, що лише через 2 тижні добре загусало. Але загусало завжди. Таке желе з порічок - це чудовий додаток для перемащування коржів для тортів, випікання з ним печива та просто до налисників, млинців, домашніх вафель і просто до скибки хрусткого багету...
Цей неймовірно смачний та ситний пікантний смалець до хліба зі шкварками та цибулею не соромно навіть дарувати. Такий пряний та пікантний додаток до хліба сподобається всім любителям канапок та всіляких помазанок. Оскільки зроблений цей смалець наполовину з сала та копченого бекону, шкварки у ньому дуже смачні, м'ясні, а сам смалець набув приємного аромату диму. Зізнаюсь, дома я не часто готую смалець до хліба. На сніданок надто калорійно, та й якось смакова гамма не до сніданку, а між сімейними трапезами, у нас в сім'ї ми не перекушуємо. Сніданки, обіди та вечері у нас свіжі, комплексні й не потребують додатків. Але, як справжня українка, я дуже люблю смалець зі шкварками, а у пікантному виконанні настільки, що могла б його весь з'їсти сама, а потім картати себе тиждень, за таку нестриманість:-)) І от тоді коли дуже хочеться, готую домашній смалець зі шкварками і роблю виняток в щоденній харчовій рутині, якщо можна назвати рутиною, майже кожного дня нові страви. В такі дні я з великим піднесенням ласую канапкою зі смальцю з домашньою квашениною, замість звичної обідньої тарілки супу. Такий смалець можна брати в дорогу, на пікнік чи навіть подати до святкового столу на фігурних грінках з житнього хліба, артистично прикрасивши шматочком квашеного огірка. Гості які п'ють горілку чи пиво належно оцінять таку закуску. При бажанні, якщо комусь заважає аромат диму в смальці до хліба, можна приготувати пікантний смалець з сала та сирої животини, або грудинки чи почеревини, як ще називають частини туші, з яких роблять бекон. Не раджу готувати смалець до хліба лише з сала. Коли є вкраплення м'яса у шкварках, сам аромат смальцю цікавіший, а шкварки смачніші й ситніші. Домашній смалець з додатками бажано спожити протягом місяця. Хоч у давні часи, тушковані м'яса та ковбаси заливали смальцем, щоб не псувались й зберігали місяцями в прохолодній коморі, дома я не раджу так робити, навіть в добу холодильників. Смалець з часом лежання в холодильнику, втрачає свою свіжість та яскравість смаку. Зберігати готовий смалець до хліба, звичайно ж, в холодильнику. Свіжий перчик чілі можна замінити сушеним, видаливши в нього зернята та грубо розтерши в ступці перед додаванням до смальцю. А можна просто дати 2-3 ч.л. гострого перцю пластівцями.
Я давно вже обіцяла скомпонувати суміш на основі зеленого чаю. Особисто я, залишаюсь вірна чорному чаю. Люблю його смак і аромат. А якщо зелений, тоді вже японський "Сенча". Ставший традиційним в наших краях, китайський зелений чай, недолюблюю і дуже вибагливо ставлюся до нього. Тому, експериментів було дуже багато, поки знайшла поєднання, яке було б мені до душі. (Пробувала і з сушеним манго і з ананасом, і з ягодами різними, все не те!) А ось таке зухвале поєднання зеленого чаю з лаймом, м'ятою та імбиром мені дуже сподобалось і вирішила нарешті поділитись рецептом. Домашній чай - це завжди особливий продукт, який може стати особливим подарунком близькій людині. Зробіть коханим людям приємне!
Ще одна ідея простого кулінарного подарунка в саше. Зазвичай, в бульйон я ще кладу стебла петрушки, але якщо використовую в бульйоні корінь петрушки (так як це роблять у Польщі, на ряду з цибулею пореєм і кореневою селерою), тоді для бульйону потрібен тільки такий набір спецій і відповідні овочі, морква та цибуля. Якщо Ви любите ще якісь спеції або трави у вашому бульйоні чи супі, сміливо додавайте. Одна умова для трав, вони повинні бути сушеними, як лавровий лист. Не забудьте також про красиву картку з кольорового картону, вирізану і підписану Вами, з інструкцією застосування.
Ідея такої закуски прийшла зі студентських часів. Коли, в перервах між парами, з подругами бігала перекусити в одну студентську забігайлівку. І там, на вагу, як салати, продавали маринований сир Фета. Але той був з волоськими горіхами, гвоздикою, часником і з чимось ще, вже й не пам'ятаю чим. А сир просто розпливався в устах. Потім пробувала вже інакший маринований сир в Греції і в Польщі. Але довго за мною «ходив» той саме студентський варіант, поки в один прекрасний сонячний день, вирішила приготувати свою версію такого маринованого сиру Фета. Такий собі симбіоз тих трьох. Вийшло відмінно! Не бійтеся і сміливо експериментуйте, поки знайдете той Ваш ідеальний варіант. До слова, хто пробував сир Фета в Греції, напевно також як і я, дуже розчарувався. Там він більше на бринзу схожий. Але для такого маринування, краще взяти, нехай не зовсім грецький, але такий кремовий і ніжний сир, в маленьких упаковочках, в основному польського виробництва. Відмінний сир Фета вже є навіть українського виробництва. У нас продається на вагу, з розсолу, у великих супермаркетах.
Ви напевно вже помітили мою слабкість до різного роду наливок, лікерів і тому подібному ... Промислових лікерів терпіти не можу, за винятком Cointreau та амаретто які часто зустрічається в моїх рецептах. А ось домашні наливки, з біскотті на додаток... це я люблю ... дуже ... 1 чарочка хорошого домашнього лікеру чи наливки і звичайний вечір стає особливим ... Така ананасова наливка також чудесне доповнення до десерту. Наливку можна зробити і на горілці і на коньяку, тільки від коньяку колір буде вже трохи не такий світлий. Але найшляхетніше, що Ви можете зробити з ананасом в наливці, - це залити його ромом. І боронь Вас Боже, заливати цей чудовий фрукт найдешевшим алкоголем. Ви більше ніколи не захочете робити наливки. І не з моєї вини. Чим заллєте, то і вип'єте! Це, я думаю, і дитині зрозуміло ...
Такі кокосові трюфелі приготувати простіше простого і інгредієнти для їх приготування, також знайомі кожному. Кокосова стружка і згущене молоко є основою трюфелів, хрусткий мигдальний горіх - приємною несподіванкою, а чорний шоколад - красивою оболонкою, яка доповнює і балансує смак цукерок. Як на мене, вони навіть набагато смачніші за всім відомі батончики з кокосовою начинкою. Важко зупинитися і не з'їсти цукерки одну за одною. Такий подарунок оцінять усі ласуни і не тільки. Подарунки приготовані своїми руками завжди приємно отримувати, адже знаєш, що в них вкладена частинка душі того хто дарує. А якщо подарунок ще й смачний, тоді подвійно приємно. Цей рецепт кокосових трюфелів також з'явився в українському виданні лютневого номера журналу "Лиза. Приятного аппетита" 02/2016. Готуючи з кокосовою стружкою, підрум'яньте частину її на сухій сковороді. Це додасть кокосовим трюфелям більш інтенсивний аромат. А охолодження маси перед формуванням, а потім і після формування, полегшує весь процес роботи. Тому не нехтуйте ним.
Рецепт вийшов випадково. Давним давно готую таку суміш спецій для себе, але зазвичай це виглядає так: трішки цього, ложечку того, ще щібку того і пів ложечки сього. Але для Вас, мої читачі, спеціально все ретельно відміряла і записала. Раніше готувала цю суміш без сушених лимонів. Але як спробувала приготувати з лимонами, далі буду робити тільки так. Ви можете самі створити свою суміш спецій, щось прибрати, а щось додати. Тільки дам Вам кілька порад: 1) Пам'ятайте про інтенсивність ароматів і смаків тих чи інших спецій, варіюючи пропорції відповідно. 2) Виберіть для себе «основу», кілька домінуючих приправ і від цього відштовхуйтеся. У моєму випадку це паприка, сіль і гранульований часник. 3) Не судіть про приправу на смак в сухому вигляді, вона Вам в будь-якому випадку здасться занадто інтенсивною. Спробуйте на шматочку якогось продукту. Ось мабуть і все!
У кого як, а у мене марципан асоціюється перед усім зі святами, а найбільше з Великоднем. Хоч на різдвяні свята марципан теж не рідко використовується, але при згадці марципану, у мене виникають думки саме про світле весняне свято. Тому й це печиво, для мене носить великодній характер, навіть форму яєць йому надала, хоч поза Великоднем воно теж буде доречним. Особливо до кави. Для приготування цього печива я використовувала домашній марципан. Можна використовувати й магазинний. Марципан - це чудовий додаток до випічки, оскільки він одразу надає їй цікаву консистенцію й вносить приємний аромат мигдалю. Сам же марципан - це ніщо інше як мигдаль, цукор і трішки мигдалевого екстракту чи есенцій, часом ще яєчний білок. Тому, не дивно, що випічка з марципаном така смачна. Консистенція цього тіста, через наявність марципану і відсутність яєць, досить крихка. Тому, потрібно набратись терпіння при розкачуванні і вибирати форми для вирізання печива з невеликою кількістю вигинів. Ідеально підійдуть прості геометричні форми: яйця, прості квіти, будиночки, тощо. При виборі форм для вирізання печива більш складної будови, тісто буде рватись.
Я і раніше читала етикетки на баночках, упаковках, пакетиках, але тепер це роблю ще ретельніше. Добралася я і до лікерів. Можна сказати, чим більше зростає моя впевненість у собі як кулінара, тим більше мені хочеться все зробити вдома, самостійно. Принаймні, в рамках розумного. Домашній лікер "Бейліс" приготувати дуже просто. Було б нерозумно цього не зробити. Щодо назви лікеру «Бейліз», або краще його називати «Ірландський крем», так як перша назва - це бренд, а друга саме лікер. Домашній лікер також ніжний і вишуканий на смак, тільки без дози емульгаторів (тому краще перед вживанням збовтати), без дози консервантів (відповідно, краще протягом місяця випити) і без дози штучних ароматизаторів (тому смак може здаватися не таким інтенсивним). Все це Ви робите вдома, самі, тому ціна набагато приємніша. Хоч багато залежить від виду використаного віскі. Ірландський крем готується виключно на віскі. На горілці - це російський молочний лікер, але ні в якому разі не ірландський крем. Найдорожче віскі брати не варто, не відчуєте всю тонкість аромату, і продукт «переведете», але найдешевше також зіпсує задоволення.Рецепт адаптований з книги "Wielka księga nalewek», Jan Rogala.
Справжній лавандовий мед, той, над яким працюють прованські бджоли на лавандових луках французького Провансу, мені вдалося спробувати лише одного разу. У нас його купити неможливо. Але вдома можна зробити мед, який дуже близький смаком до того прованському меду. Потрібно лише трішки терпіння :-) Сушену лаванду можна купити в аптеці.
Чорний чай - це класика. І хоч продається чимало готових чаїв, ароматних, з різноманіттям смаку від якого паморочиться в голові, зазвичай ті смаки просто штучні ароматизатори. Так, Ви вірно зрозуміли, що нічого там хорошого ще й не за малу ціну. А можна дома зробити так ароматні чаї, що будуть і смачними й корисними. В нас час, коли сублімовані ягоди та фрукти(якщо простими словами, то сушені холодом, зі зберіганням більшості властивостей) можна купити навіть в аптеках, експерименти стають ще цікавішими, барвистішими та смачнішими. А ще, безсовісно красивими, барвистими, що не соромно такі чаї дарувати:-). Може комусь буде шкода їх дарувати, але точно не соромно:-)). Тепер по інгредієнтах. Щодо чаю, то можна використати практично будь-який чорний чай, аби він був просто хорошим, таким, що було б приємно його пити самостійно. Я для своїх сумішей люблю індійські та цейлонські чаї, як Асам, Дарджилінг чи Оранж Пеко. Можна використати й простіші крупнолисті чаї з середньої Азії чи Туреччини. Лиш не рекомендую використовувати якісь елітні сорти. Їх аромату тут не відчуєте, згубиться і гроші на вітер. Те саме стосується китайських червоних чаїв, які часом називають чорними. Щодо сублімованих ягід, то вони бувають як в аптеках, так і в супермаркетах. А в інтернет-магазинах їх хоч греблю гати. Продукт не дуже дешевий, але потрібно його геть небагато. І кілька слів про спеції. Там де вони є, перед подрібненням, слід їх прогріти на середньому вогні на сухій сковорідці. Доти, доки відчуєте приємний аромат спецій у повітрі. Але не відходьте від сковорідки, бо так можна їх добряче обсмалити. Аромат виразний відчули, знімайте з вогню, подрібнюйте й швиденько змішуйте. Спеції використовувати виключно ЦІЛІ! Ніхто не любить плівки з якогось порошку на поверхні. А з меленими обов'язково так буде. Не кажучи про те, що аромат їх вже буде не так виразним.