Фрітата з ботвиною

Фрітата, італійська родичка іспанської тортільї, тільки дещо простіша у приготуванні й дослівно може бути абсолютно з будь-чого. Та й італійці так ревно не переймаються як правильно готувати фрітату, на відміну від іспанців. Якщо іспанці, у своїй більшості майстерно, тортілью перевертають в процесі приготування й готується вона від початку до кінця на плиті, то фрітата здебільшого не перевертається, приготування розпочинається на плиті, а закінчується в духовці. Й до фрітати Ви можете покласти ну все що душа забажає і це буде далі правильним. Навіть ботвину, якщо забажаєте:-), як у цьому рецепті. До речі, якби була жива моя бабуся, то вона би розсміялася б, що я щороку так чекаю коли почне сходити буряк, почнуть його проривати й будуть продавати ботвину, або ж гичку, як бабуся її й називала. Раніше гичка асоціювалась з кормом для свиней, а тепер вона стала ще тим вишуканим продуктом. Салат з молодої ботвини весною справжня розкіш, а трішки більшою вона відмінна у супах, тушкованою на маслі, в омлетах та фрітатах, в начинках для пирогів, тощо. А фрітата з гичкою, тобто з ботвиною, ну дуже смачна. Тож щиро рекомендую спробувати! Особливо, якщо цурались гички до цього:-). Щодо процесу приготування, то є там лиш один важливий нюанс. Після того, як потушкували начинку, влили яйця, чекаєте не довше хвилини і один лиш раз все перемішуєте. Одразу ж знімаючи фрітату з вогню. Якщо будете мішати більше або тримати все на вогні довше, буде у Вас вже не фрітата, а якась підпечена яєшня. А щоб фрітата залишалась фрітатою, важливо вставити її в духовку тоді, коли ще видно багато рідкого яйця на поверхні, тоді вона буде мати правильну форму та консистенцію. А щодо решти, то все просто. До речі, при бажанні експериментувати далі, ботвину можна замінити шпинатом чи навіть щавлем. Якщо Вам дуже треба щось м'ясного, то разом з цибулею можна підрум'янити трішки шинки чи бекону, тощо. Й сир може бути різним. Тож, експериментуйте!