Піца до сніданку - це та страва яку напевно найменше очікують отримати зранку. А скільки радості такий сніданок, швидше за все вихідного дня, приносить! І все простіше ніж здається! Тісто для піци довгої ферментації заздалегідь приготовлене і чекає в холодильнику свого часу, потрібно розігріти духовку, швиденько розкатати тісто, змастити, посипати додатками і в духовку. Під кінець приготування вибити ще по яйцю зверху, яке, разом з беконом, є певним символом сніданків. Як бачите, піца - це далеко не найскладніша страва для сніданку. Отже, не лінуйтесь і потіште себе та своїх рідних піцою до сніданку. Ці піци я робила у версії міні. Вони більші ніж традиційні італійські міні-піци (піцетти), але й менші ніж піца стандартного розміру. Вони якраз такі, щоб добре попоїсти одному дорослому, з розрахунку 1 невеличка піца на дорослого, яка має зверху одне яйце. Тобто розмір я пристосувала до порції. При бажанні, додатки до піци до сніданку, звичайно ж, можна міняти відповідно до своїх смакових вподобань. Головне знати у цьому міру, щоб піци пропеклись. Яйце потрібно вибивати зверху вже у кінці приготування. Перше, щоб піца добре пропеклась без зайвого "вантажу", а друге, щоб жовток залишився рідким, адже він слугує у певному сенсі соусом для цієї сніданкової піци.
Виникнення піци Маргарити пов'язують з пекарем Раффаеле Еспозіто, який працював в "Піцерія ді П'єтро". Піца Маргарита була створена 1889-му році, 28 років після об'єднання Італії, коли Еспозіто спік три різних піци до відвідування короля Умберто I й королеви Маргарити Савойської. Королеві найбільш припала до душі піца з зухвалими кольорами італійського прапора: зеленого (листя базиліка), білого (моцарелла) і червоного (помідори). За легендою, після цього, піца Маргарита була названа на честь королеви. Ця піца являється однією з найпростіших піц, а також, однією з найсмачніших. Простий томатний соус, помідори (дехто пече й без них, оскільки вважає, що й соусу достатньо), сир моцарелла та ароматний базилік. Щоб більше насолодитись барвами смаку базиліку в піці Маргарита, рекомендую частину листя викласти перед випіканням, а частину потім. Про тонкощі випікання вдалої піци загалом я вже писала у вступі до рецепта піци Чотири сири. Рекомендую перечитати, якщо з піцою Ви маєте мало досвіду.
Класичне турецьке піде, з сиром і з менш традиційним додатком, який теж зустрічається, яйцями. Дуже проста у приготуванні випічка подібна до одно з видів хачапурі. Традиційно, для приготування піде з сиром, використовується турецький місцевий сир Кашар, якого дуже важко знайти поза Туреччиною, але який дуже подібний до ближчого нам грузинського сиру сулугуні або до італійської напівтвердої моцарелли. Вони мають ті самі властивості. Тому сміливо використовуйте їх.Також, часом до піде з сиром додають ще один місцевий сир, так званий Беяз, який являє собою щось середнє між бринзою та адигейськм сиром. І, при бажанні, можна половину основного сиру, замінити бринзою. Чим більше в піде сиру, тим смачніше, тому не шкодуйте сиру. Яйця можна не додавати. Я ж люблю приємний рідкуватий жовток у будь-яких стравах, тому їх і додала. Випікати піде потрібно в добре розігрітій до максимуму духовці. Інтенсивно, але коротко. Тоді буде оптимальний результат: рум'яна хрустка скоринка, пропечений білок та чудовий аромат. В Туреччині традиційним напоєм практично до кожної страви - це айран. Корисний напій на основі натурального йогурту, води та солі. Крім того, до піде можна додати різноманітні соленості, маринований гострий перець, тощо.
Про піцу пеппероні Пеппероні - це напевно наша з чоловіком найулюбленіша піца. Ми страшенно любимо гостре і любимо всюди, піца не виключення. Піца пеппероні пікантна, проста і водночас сповнена смаку! В Італії споживають піцу дьявола, майже ідентичну, американській паппероні, що отримала свою назву від гострої ковбаси салямі, яку вигадали італійські іммігранти в США. Спробуйте пошукати в Італії ковбасу пеппероні:-). Хоч зараз, в час всебічної глобалізації, може й це можливо, тому не буду зарікатись:-)). Так чи інакше, італійська піца дьявола та американська піца пеппероні практично однакові, лиш американська дещо грубша. А ще, в Італії, інколи можуть зробити піцу дьявола не з пікантною салямі, а з самою звичайною салямі і до піци пеппероні подати олію з перцем чілі для поливання, щоб гість міг сам собі регулювати пікантність. Два рази мені таке зустрічалось в піцеріях в Італії. В Штатах вам вже все подадуть доправленим. Що, по суті, мені більше подобається. Те саме можна зробити й дома. Про салямі Щоб ковбаса підрум'янилась, її викладають салямі на сир, а не під ним, як більшість інших інгредієнтів в піці. Якщо не можете знайти гострої ковбаси салямі, а піци пеппероні дуже хочеться, то можна соус зробити гострим, а салямі додати ту, яка є. Для цього вистачить основний томатний соус змішати з будь-яким гострим соусом в пропорції 1:1. Про температуру випікання піци Не нехтуйте попереднім розігріванням духовки для випікання піци. Те наскільки розігрітою буде Ваша духовка, впливає на те, яку консистенцію та аромат матиме ваша піца пеппероні. Піцу потрібно пекти швидко та агресивно, при максимальній температурі. Але для цього слід не розкатувати її надто тонко і не викладати зверху на неї надто багато. Приготування піци пеппероні
Класична версія фламмкухен, або "вогняного пирога", як дослівно перекладається назва цієї випічки з німецької мови, робиться на дріжджовому тісті, змащується сметаною з додатком сиру, близького до нашого домашнього сиру, й щедро посипається цибулею та копченим беконом, тобто копченою грудинкою. Такий ситний пиріг, чи то піцу, можна завжди найти на німецьких різдвяних ярмарках. На деяких з них фламмкухен печуть в традиційних, що правда портативних, печах на дровах. Мені, чесно кажучи, завжди важко пройти осторонь такого місця. Саме таку версію фламмкухен, лиш печену в домашній духовці, я Вам і представлю. А загалом, можна зустріти безліч менш традиційних варіантів цієї випічки з різними доповненнями. Й без сиру, з куркою, з картоплею, ковбасками чи різними овочами. Я найбільше люблю традиційний фламмкухен. Його можна подавати самостійно або як додаток до салату. Чудово смакує така випічка з квашеною капустою або як додаток до супу, замість хліба.
Сама назва "Стромболі", аж ніяк не пов'язана з характеристиками страви. Це також назва одного італійського острова з діючим вулканом, а ще, славетного фільму з Інгрід Бергман, який з'явився в той же час, що і страва, з гучним скандалом навколо любовної пригоди вищезгаданої актриси, тоді одруженої, та режисера фільму, відомого Росселіні, також одруженого. Пристрасті таки вулканічні. І що саме стало в основі назви цього завиванця, невідомо. Відомо лиш, що вигадали таку рулетну піцу, швидше за все, в штаті Філадельфія. А в якому місті і хто саме, є надто багато версій, щоб про них тут писати. Дуже часто, зустрічається стромболі, зберігаючи назву, у вигляді кальцоне. Хоч автентично, стромболі має вигляд рулету. Тісто з начинкою можна скручувати, як налисник і тоді запікати, або ж заплести, як показано в цьому рецепті. Обидві версії правильні і це лиш справа особистих вподобань. Я не надто люблю тісто в середині начинки тому, одразу ж вибрала для себе спосіб заплітання. Щодо випікання стромболі, то все досить просто. Тісто таке ж як для звичайної піци. А от випікати потрібно дещо довше й в духовці не так гарячій, як для класичної піци. Адже потрібно пам'ятати про товщину й про те, що все має як слід пропектись.
ПРО ПІЦУ НА БІЛКОВІЙ ОСНОВІЦя піца – це чудовий приклад того, як звичну страву можна зробити корисною. Ну і нехай це не піца на тісті, без хрумких хлібних скоринок, та це та «піца» яка корисна і є ідеальною для тих, хто слідкує за правильним харчуванням та пильнує достатнє споживання білків. Особливо актуальною така піца стає після Великодня:-), коли у всіх, хто пече найсмачніші паски (на жовтках), з’являється стратегічний запас яєчних білків, і виникає цілком логічне запитання: що ж із ними робити далі? Саме тут на допомогу приходить ця легка, цікава й дуже смачна альтернатива класичній піці.Основа з яєчних білків має ніжну, повітряну текстуру, яка нагадує щось середнє між суфле та тонким омлетом, але з приємною підрум’яненою скоринкою. Водночас страва залишається по-справжньому насиченою завдяки щедрій начинці: поєднанню кількох видів сиру, ароматного томатного соусу, підрум’янених грибів і шинки. Хоч насправді начинка може бути абсолютно будь-якою. Це ідеальний варіант для тих, хто шукає легшу альтернативу без великої кількості борошна, але не хоче жертвувати смаком. А ще це один із найсмачніших способів використати білки, перетворивши їх на повноцінну, апетитну страву, яка точно не відчувається компромісною.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ БІЛКОВУ ОСНОВУ ДЛЯ ПІЦИОснова цієї піци тримається виключно на правильно збитих білках, тому тут важлива увага до деталей. Білки мають бути кімнатної температури. Так вони краще збиваються та утворюють стабільні піки. Посуд для збивання повинен бути абсолютно чистим і сухим, без жодних слідів жиру, інакше білки не досягнуть потрібної консистенції.Збивати слід до стійких піків, коли маса тримає форму і не опадає. Додавання крохмалю допомагає стабілізувати структуру, роблячи основу більш пружною та менш крихкою після випікання. Сир, яким посипається основа перед випіканням, створює додатковий смаковий шар і легку рум’яну скоринку.Випікання основи при нижчій температурі дозволяє їй рівномірно підсушитися і стабілізуватися, не підгорівши. А вже після додавання начинки висока температура і режим гриля дають той самий апетитний ефект запеченої піци з підрум’яненим сиром.Дуже важливо не перевантажувати основу начинкою, адже вона значно ніжніша за класичне тісто. Легкість є її головною перевагою і її варто зберегти. І, звісно ж, подавати таку піцу слід одразу після випікання. Саме тоді вона має найкращу текстуру та смак.ЯК ПРИГОТУВАТИ ПІЦУ НА БІЛКОВІЙ ОСНОВІ?ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БІЛКОВОЇ ОСНОВИ ДЛЯ ПІЦИ:
ПРО ПІЦУ З КИСЛОМОЛОЧНОГО СИРУРецепт такої ранкової піци з кисломолочного сиру я публікувала ще рік тому у відео на Instagram, хоч насправді готую таке роками. Тож час зберегти рецепт і на кулінарному сайті Picante Cooking, адже він вартий цього. Це не лише смачно та поживно, а ще й просто та швидко у приготуванні. Всі інгредієнти для тіста змішати й запекти пляцочками. Чи сформувати хачапурі з сирного тіста чи тонкі пласти як млинці і щось у них загорнути. Лиш фантазія може Вас стримати. Та я найбільше люблю цю страву у вигляді ранкової піци з шинкою та напівтвердим сиром (хоч можна насправді абсолютно будь-який сир використати) і яйцем зверху. Вона така смачна і ситна, що енергії та сил вистачає більше ніж на пів дня! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ПІЦИ З КИСЛОМОЛОЧНОГО СИРУВажливо, як у випадку з абсолютно будь-якою стравою, орієнтуватись не на час запікання, а на об’єктивні показники готовності. Тобто, викладати додатки на вашу піцу з сирного тіста слід тоді коли усе як слід схопиться і навіть дещо почне рум’янитись. В одних духовках це відбувається швидше, в інших повільніше. Щодо додатків, вони можуть бути абслютно різними: підпечені овочі, консервований тунець, копчений лосось, обсмажені гриби тощо. Головне знати міру й щоб ті усі додатки були майже готові, адже запікається усе дуже швидко. ПРИГОТУВАННЯ ПІЦИ З КИСЛОМОЛОЧНОГО СИРУ:
ПРО СТРОМБОЛІ ЗІ ШПИНАТОМПро стромболі як страву та трішки про походження я вже писала раніше на сайті у передмові до рецепта стромболі з салямі. Тож не буду повторювати усього, лиш нагадаю, що страва ця не італійська, а американська, від італійських переселенців. Її скоріш за все вигадали ці шукачі кращої долі в штаті Філадельфія. А назва цієї дуже смачної випічки однойменна з італійським островом з діючим вулканом, Стромболі. І знаєте, це таки дуже смачно. Такий собі американсько-італійський завиванець з яким можна дітей (і навіть деяких дорослих:-)) нагодувати чим завгодно, навіть шпинатом. Тож не вагайтесь! Хрумке та рум’яне тісто, ніжна шпинатна начинка з моцарелою та бринзою. Це дуже смачно!! А ще, просто у приготуванні, особливо якщо тісто зробити завчасно. Це прекрасна альтернатива піці та класичним пирогам.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СТРОМБОЛІЗверніть увагу, тісто потрібно розкачувати доволі тонко. Особливо боки, бо смужки того тіста з боків потім переплітаються навхрест і верхівка потовщується.Пекти стромболі потрібно у доволі гарячій духовці, але не настільки, як для піци, адже це щось середнє між пирогом та піцою. Потрібно щоб верхівка середина пропеклась і верхівка до того часу не обвуглилась.Якщо є бажання, види сиру можна змінювати за бажанням. Замість вершкового сиру можна звичайний кисломолочний взяти. Буде теж дуже смачно. А ще, у сезон, до шпинату можна додати щедру жменю листя базиліку. Усе набуде такого вишуканого, особливого смаку. Дуже рекомендую. ПРИГОТУВАННЯ СТРОМБОЛІ ЗІ ШПИНАТОМ ТА СИРОМ:
Це той рецепт – де техніка приготування, ті малі секретики мають кардинальне значення для ідеального результату. І звісно ж, я їх не тримаю для себе і в продовженні передмови детально розповім про них, аби Ви тішились розкішною піцою вдома. А зараз трішки про сир Буррата. Його вже не так важко знайти у нас. Чимало українських крафтових сироварень має такий сир в своєму асортименті. Він не дешевий, але також незабутній. Така собі велика Моцалелла доповнена вершками і як результат, - сир, котрого хочеться ще і ще. Й коли знайдете ту Буррату, готуйте щось особливе з нею. Як ось цю піцу, де вона в головній ролі і все покликане аби підкреслити її смак та консистенцію і розтягнути насолоду. Така піца без перебільшення залишається в пам’яті, а Ваші рідні проситимуть не раз приготувати її вдома. Тож відкривайте для себе цікаві смаки та поєднання, готуйте та насолоджуйтесь. А тепер про техніку. Передусім, хороше тісто. Але це звісно вже є. Якщо Ви готуєте з Picante Cooking, то знаєте без перебільшення, що кращого тіста для піци годі й шукати. А ще, воно вкрай зручне. Звечора замісили і в наступні 3 доби печете у зручний Вам час. Далі, аби підкреслити консистенцію Буррати, а не бездумно змарнувати цей шляхетний сир, потрібно її не пекти, а лиш підпекти. Тому спочатку слід спекти саму основу: тісто змащене тертими помідорами та невеликою кількістю сиру. Вона буде рум’яною та хрусткою. До речі, для чистішого рустикального смаку, тут я не використовувала основний соус для піци, як завжди, а просто натерла помідори на тертці (шкірки по суті залишаються у Вас в руках) і відцідила їх, аби видалити зайву воду й залишити лише м’якоть. Відціджувати помідори обов’язково, оскільки при натиранні буде чимало води і піца не пропечеться як слід. Це найпростіший і один з найсмачніших соусів для піци. Далі, коли основа спечена, слід викласти сегменти сиру на неї і повернути піцу в духовку на 1-2 хвилини, в залежності від роботи духовки. Тоді, коли сир лиш почне м’якнути, слід одразу діставати. І щоб не пропустити цей момент, в жодному разі не відходьте від духовки. А коли Ваша розкішна в своїй простоті піца спеклась, викладайте всю решту інгредієнтів, не забуваючи про сіль, перець та оливкову олію і швиденько насолоджуйтесь! Вона таки гріха варта!
Класична піца Капрічоза має такі додатки як оливки, шинку (варено-копчену або сиров'ялену), гриби та сир Моцарелла й артишоки, відварені або мариновані. Артишоки, продукт рідкий на нашому ринку, тому можете сміливо його пропустити. Без нього піца буде також дуже смачною. Крім сиру моцарелла я використовую також сир Пармезан. Моцарелла добре топиться, а Пармезан добре рум'яниться, що надає піці глибокого сирного смаку. А листя базиліку викладене вже після діставання з духовки, додає піці свіжого смаку та апетитної яскравості. Піца Капрічоза однозначно є однією з моїх улюблених, так як і піца Чотири сири, саме через багатство смаку і різноманітність інгредієнтів зверху.
На дворі весна і в мене пророслої цибулі хоч відбавляй! Викинути шкода, використовувати не до всього можна. А ось карамелізувати якраз навіть потрібно! Можна французький цибулевий суп приготувати ... але на дворі тепло, якось дощу та холоду не вистачає для такої страви ... А піца (легка і тонка) з простим весняним салатом, якраз те, що потрібно ... Цю піцу мені язик не повернеться назвати італійською ... ні томатів, і сир не італійський ... швидше французький, хоч горгонзола італійська теж би пасувала ... Мені здається, якщо смачно, то не гріх і трохи змішати кухні світу. Правда ж? У мене є ще один рецепт з великою кількістю цибулі, карамелізірованого звичайно. Але про нього пізніше!Дивіться також відео як нарізати цибулю:
Кальцоне (дослівно з італійської "панчоха") - це закрита піца родом з Неаполя й найбіль поширена в центральних та південних регіонах Італії. Хоч по всій Італії також, в піцеріях завжди можна знайти в меню кальцоне, як і відкриту піцу. Практично в кожній піцерії буде на вибір 1-2 види кальцоне. В деяких регіонах кальцоне можна зустріти під іншими назвами, але суть страви залишається тією ж, з невеликими відмінностями, як панцертотті з Апулії чи куддуруні з Сицилії. Пропоную Вашій увазі кальцоне з однією з класичних начинок, а саме з салямі, рікоттою та моцареллою. Для цього рецепту я використовувала домашню рікотту. І вийшло просто чудово! Хоч в італійських піцеріях кальцоне випікають в тих самих печах і при тих самих температурах, що й відкриту піцу, в домашніх умовах раджу температуру випікання дещо знизити. А саме випікати при 220 ᵒС (відкриту піцу рекомендую випікати при найвищій можливій температурі Вашої духовки) з огляду на начинку, щоб вона встигла пропектись. Дуже важливо при випіканні кальцоне, це добре защіпати краї, якщо вони не склеяться разом і будуть щілини, сирна начинка буде витікати. Це дещо попсує естетичне і смакове задоволення від страви. Я перестраховуюсь за допомогою яйця. Італійці ж далеко не завжди використовують яйце для змащування країв, але мені так спокійніше і страви це не псує. А от поверхню яйцем змащувати не потрібно. Слід пам'ятати, що це італійське кальцоне, а не слов'янський пиріжок. Виблискувати рум'янцем воно не повинно. Якщо будете використовувати рікотту магазинну, тоді, перед додаванням до начинки її слід добре відтиснути у марлі, щоб видалити зайву вологу, яка потенційно могла б розмочити тісто під начинкою і тоді низ не був би таким хрустким. При бажанні, замість салямі можна використовувати улюблену шинку.
Ті, хто хоч раз був в Туреччині і якщо виходив з готелю, точно знає цю страву. Пляцок з тонкого дріжджового тіста у формі човника з різними начинками. Тісто для піде використовується таке ж як для піци. А начинки бувають різними: як це піде з бараниною, з сиром, з сиром та яйцем, з сиром та пікантними яловичими ковбасками й перчиками, тощо. Я пропоную Вашій увазі одне з найбільш поширених в Туреччині піде, з бараниною. Щодо процесу приготування, то все так само як з піцою. Духовка повинна добре прогрітись. Тісто має бути в міру тонко розкатане. І на що слід звернути особливу увагу, так це на те, щоб м'ясо було свіжим, а не мороженим. М'ясо яке було заморожене, навіть після розморожування, при випіканні буде пускати сік і саме випікання тоді буде тривати довше, оскільки потрібно буде чекати поки вони випарують. Сам же фарш з баранини максимально простий. До нього традиційно додається цибуля та трішки помідорів для соковитості. А з приправ тільки чорний мелений перець і сіль. Начинка після змішування всіх інгредієнтів повинна постояти 30-50 хвилин, а можна приготувати фарш взагалі днем раніше і поставити в холодильник. Лише за 30 хвилин до випікання дістати фарш з холодильника, щоб він дійшов до кімнатної температури. Це потрібно, щоб шляхом зворотнього осмосису, м'ясо ввібрало в себе соки, які пустять всі інгредієнти фаршу після додавання солі. Якщо оминути цей крок, тоді знову ж таки, при випіканні, фарш пустить надто багато соків, навіть якщо м'ясо не було мороженим.
Якщо до солодкого я взагалі не плекаю ніякої слабкості, так до такого роду випічки, ще як плекаю. В оригіналі тісто для хачапурі - це тільки борошно, щіпка солі і мацоні. Все дуже просто. Дріжджові варіанти вже з'явилися потім, та й досі точаться суперечки наскільки дріжджові хачапурі автентичні і наскільки мають право називатися грузинськими. Я в тісто додала трохи соди, для пухкості і яйце, щоб зробити тісто міцнішим. Потім тісто добу ферментує. Після цього його смак стає кращим і працювати з ним легше. Тісто виходить досить липке, так треба і не думайте підсипати борошно при формуванні пляцків. Тісто буде жорстким. А працювати треба, змастивши дошку і руки рослинним маслом. Формувати найкраще руками, без качалки яка в даному випадку робить все складнішим. Тісто дуже податливе і легко розтягується і без зайвих предметів. Що стосується начинки, найчастіше використовується імеретинський сир, а також використовуються деколи інші розсільні сири. Мої хачапурі з сулугуні. Я просто дуже дуже люблю цей сир. Мені подобається його смак і тягучість. Ви ж робіть з тим сиром, який вважаєте за потрібне. Іноді, в деяких рецептах, хтось додає яйця в начинку, змішуючи їх з сиром. Я вважаю, що це зайве. Це тільки псує чистий смак сиру, даруючи начинці омлетний присмак і по суті, крім щільності нічого не вносить. І ще одне! Дуже важливо смажити хачапурі на сухій сковороді (ніякої олії!) І сковорідка повинна мати товсте дно, щоб рівномірно розподілялося і віддавалася тепло! Деякі випікають хачапурі в духовці, але це вже занадто сильний відхід від класики. І не треба щедро змащувати тісто після випікання вершковим маслом. Це не осетинські пироги!
Класична піца чотири сири буває двох видів: на основі змащеній томатним соусом, як всі інші піци або на основі змащеній оливковою олією, так звана біла піца (pizza bianca). Я більше люблю перший варіант. Його Вам і публікую. Традиційно, чотири види сиру для цієї піци - це: сир Пармезан, сир Моцарелла, сир Горгонзола пікантний чи менш пікантний (dolce), саме цьому менш пікантному кремовому сиру я й віддаю перевагу, і Фонтіна або Проволоне. Хоч ніжний сир Фонтіна я люблю більше, коли запланувала цю піцу, ніде не могла його знайти. Також рукола не є класичним доповненням, але її дуже люблю, тому завжди додаю після випікання піци. Вона дає додатковий хрест і соковитість піци. Крім того, в самій Італії, у кожному місці де подають піцу, можна замовити її додатково, часто й самі запитають, чи не хочете Ви руколи до піци. Цей рецепт для однієї невеликої піци, якої разом з салатом вистачає для мене, чоловіка і доньки для легкої вечері. Але ж є деякі чоловіки (а може і жінки), для яких треба таку одну піцу для них самих. Так що розраховуйте пропорції відповідно до свого апетиту. Цілої порції основного тіста для піци вистачає для 4-х таких тонких піц. Що стосується форми піци, я волію не традиційну квадратну форму, щоб використовувати максимум місця на дерев'яній лопатці для піци. Ви ж робіть як вважаєте за потрібне. Правильно приготовлена домашня піца, буде вже точно не гірша тієї ресторанної, а як показує практика, якщо зробити все правильно, буде навіть набагато краща. Ось кілька правил, які зроблять Вашу піцу кращою:1) Правильне тісто. З усіх випробуваних видів тіста, я найбільше полюбила саме те, яке слід робити день раніше, знижується інтенсивність аромату дріжджів, а саме тісто дуже еластичне і легке в роботі. Рецепт ТУТ.2) Розкачувати тісто краще всього на семоліні, борошно грубого помолу з твердих сортів пшениці. Вона набагато менше впливає на консистенцію тіста, так як набагато менше, в порівнянні зі звичайним борошном інтегрується з тістом. Тісто краще відходить від всіх поверхонь, чи то дошка для розкачування, деко або лопатка для каменю для випікання. Можна використовувати замість семоліни борошно крупчатка, це практично те саме, лиш з пшениці м'яких сортів. У крайньому випадку, розкачувати тісто теж можна на кукурудзяному борошні. Воно теж добре справляється з завданням.3) Добре розігрійте духовку. Починайте розігрівати її як мінімум за 1 годину до випікання, але чим раніше, тим краще. І чим температура вашої духовки буде вище, тим якіснішою буде піца. У справжній печі для піци температура до 500 ᵒС, а сама піца завдяки цьому, випікається не довше 5-ти хвилин, має підпечену скоринку, хрусткий низ і рум'яну начинку.4) Не накладайте на піцу багато всього. Тонкий шар соусу, і не дуже багато наповнень. Так, щоб піца не була багатошаровою. Інакше замість рум'яної піци, у Вас буде недопечена підошва.5) Якщо є можливість, печіть піцу на камені для піци і хліба. Це істотно підніме якість Вашої піци. Але якщо каменя немає, тоді й деко підійде. Ось мабуть і все! Головне, як у всьому, не переборщити. Тісто розкачати тонко, але не занадто, начинку викладати рівномірно і пекти рівно стільки, щоб підрум'янилась начинка і краї.
Ще один варіант італійського кальцоне. На цей раз з виразною смаком начинкою з припущеного з часником шпинату, сиру рікотта та овечого твердого солоного сиру Пекоріно, який можна, зберігаючи загальну смакову гамму, замінити нічим іншим, як твердою бринзою. Така начинка сподобається усім любителям шпинату. Вона віддалено нагадує начинку в грецьких слойках спанакопітах з тіста філо. В начинці використовується три види сиру в пропорціях, які створюють ідеальний баланс смаку та консистенції, тому рекомендую їх дотримуватись. Щодо нюансів випікання кальцоне, я писала про них в передмові до рецепту кальцоне з салямі та рікоттою. Якщо Ви раніше не випікали кальцоне, раджу почитати, щоб Ви звернули увагу на особливості процесу й результат Вашої праці Вас потішив. Я використовувала домашній сир рікотта. Якщо будете використовувати магазинний, перед додаванням до начинки його слід обов'язково відтиснути на ситі застеленим марлею, щоб позбутись зайвої вологи, якої надто багато в промисловій версії сиру. Якщо будете використовувати заморожений шпинат, тоді перед використанням, шпинат потрібно обов'язково розморозити і добре відтиснути. Далі слідувати рецепту.
Вперше спробувала піцу з картоплею в Копенгагені. Поєднання мене здивувало, хоч сама піца тоді, чесно кажучи, розчарувала, адже була недосоленою й у ній не було сильних смаком інгредієнтів, щоб "оживити" картоплю. Тобто загальний смак її був досить вбогим, але консистенція дуже цікавою. Повернувшись до дому, ідея зробити смачну піцу з картоплею мене не покидала. Як для справжнього любителя картоплі, для мене це було ну майже справою честі:-). І от, поміркувавши, зробила таку піцу, якої хочеться ще й ще... А може рідні українські мотиви цьому сприяли... Картопля, часник, копченості, кріп... А сама піца дуже ситна. Двох шматочків з легким салатом, для жінки, що слідкує за фігурою, буде достатньо:-). Для чоловіків, звичайно ж, можна й більше. До речі, до такої українізованої піци, не гріх подати навіть квашені огірки чи капусту. Вони будуть доречні й доповнять загальну смакову гамму. І ще кілька слів про нюанси приготування. Зазвичай, полюбляючи тонку піцу, на одну піцу використовую 1/4 кількості основного тіста для піци. Оскільки у цієї додатки трохи важчі ніж зазвичай, то 1/3 від загальної кількості тіста буде оптимальнішою. Й піца далі буде тонкою. А запікати таку піцу потрібно може лиш на 1-2 хв довше ніж стандартну. Головне, як у випадку з приготуванням будь-якою піцою, заздалегідь ретельно розігріти духовку та камінь для піци, якщо його використовуєте. Оскільки часник має тенденцію дуже швидко пригорати, його слід рівномірно розподіляти під картоплею та беконом. Там йому нічого не загрожує. А ще, згодом відкрила для себе, що найкраща сирна поверхня на піці створюється при поєднанні сирів: м'якої та водянистої моцарелли, яку продають в кульках й напівтвердої, яку можна знайти чудової якості й у вітчизняних виробників. Кропом, звичайно ж, як будь якою зеленню, краще за все посипати в кінці приготування, щоб відчувався його свіжий смак.
Я дуже люблю м'який козячий сир. Люблю його солоність, його виразний смак, а душу гріє свідомість про його корисність. Якщо у Ваших краях немає хорошого м'якого козячого сиру, для цієї піци можна замінити його сиром Фета. Не буде того виразного смаку, але консистенція буде такою як слід і солоність також. Добре готувати таку піцу з козячим сиром в сезон помідорів. Оскільки в сезон вони солодкі та дуже ароматні. Можете, оскільки і я, використовувати жовті помідори. Вони солодші ніж їх червоні побратими і краще балансують смак солоних інгредієнтів. І на кінець, напишу ще про чорний перець. Приправляти ним страви потрібно в самому кінці. Його аромат дуже швидко вивітрюються і не терпить термічної обробки. Помилковим є кліше, яке часто використовують кулінари,: "приправити сіллю та чорним меленим перцем". У ньому немає нічого поганого, якщо це салат, який вже готовий до подачі, чи інша страва, яку слід солити в кінці. Але у випадку більшості страв з термічною обробкою, солити потрібно на різних етапах приготування, часом на початку, часом в середині, часом після закладки якихось інгредієнтів й дуже рідко в кінці. А приправляти перцем слід завжди в кінці! Виняток становлять лише печені, які обтирають сіллю та перцем перед термічною обробкою. Але у цьому випадку, він грає іншу роль, не тільки ароматизатора, а й інгредієнта, який додає пікантності поверхні. (Пекучість перцю зберігається й після термічної обробки). А для аромату, варто приправити печеню ще раз перцем, вже перед подачею. Й бажано приправляти свіжо змеленим чорним перцем! І тоді, для Вас перець не буде рядовим інгредієнтом який додаєте по звичці, самі не знаєте чому, просто так завжди робили Ваша мама і бабуся, а особливим інгредієнтом, який наділяє страви пряним ароматом, підкреслює їх смак та довершує композицію. Й може так статись, що Ви далеко не у всі страви будете додавати перець, оскільки будете усвідомлювати силу його смаку та аромату, якщо приправляти ним правильно, і зрозумієте, що як будь-яка приправа, він теж не завжди бажаний. Тобто більш свідомо будете приправляти свої страви, а не бездумно марнувати цінний продукт додаючи його в середині приготування страви. Смачних Вам кулінарних експериментів!
ПРО БІЛУ ПІЦУ ЗІ ШПИНАТОМНапевно класичними піцами з томатним соусом вже нікого не здивуєш. Білі піци, або ж без томатного соусу, а просто змащені оливковою олією, часом з сиром Рікота, вже ж зустрічаються в наших піцеріях не так часто. Але вони теж мають своїх поціновувачів і повірте, вони не менш смачні і дуже цікаві та багаті смаком. Така піца, без перебільшення моя улюблена, з багатою соковитою начинкою і помірно тонкою основою. Кремова Рікота, ніжний томлений шпинат з часником, ароматна копчена шинка і багатенько напівтвердого сиру Моцарела. Все безжально запечено до спокусливого рум'янцю при найвищій температурі духовки. Це смачно, не складно і однозначно з всеосяжним почуттям домашнього затишку при споживанні, у якості додаткового бонусу.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ БІЛОЇ ПІЦИ ЗІ ШПИНАТОМДля приготування цієї піци я використовувала свій давній рецепт тіста для піци. Це рецепт нічного тіста й піца на ньому виходить завжди вдалою. Тож найважливіша складова успіху у Вас вже є – це якісне тісто. Що ж до інших нюансів, то так само як і для інших видів піци, з цим би вони не були, вкрай важливим є попередній, максимальний розігрів духовки. 250 ᵒС це зазвичай максимум домашніх духовок, а якщо Ваша духовка може краще, це взагалі прекрасно, розігрівайте краще. Ну і пам’ятайте, начинки на тісті має бути в міру, не забагато, якщо її буде надто багато, вона просто не підпечеться знизу. Тож знайте ту міру, як би Ви не любили шинку чи сир, всього має бути потроху. ПРИГОТУВАННЯ БІЛОЇ ПІЦИ ЗІ ШПИНАТОМ:
Як одного разу на Instagram прочитала один мотиваційний слоган: "Якщо цвітна капуста може стати піцою, то Ви можете стати ким лиш забажаєте". Так, цвітна капуста може стати піцою, а ще рисом і навіть стейками. І ці всі її перетворення я Вам теж продемонструю ще до кінця літа. І Ви знаєте, усі ці нові амплуа вже звичного нам овочу, набагато цікавіші ніж класичні способи приготування та подачі цвітної капусти до столу. Піца з цвітної капусти - це настільки вдала страва, що її із задоволенням їли навіть діти. Хоч одразу напишу, краще сприймати її не як заміну класичної піци, а просто як цікаву та корисну страву. Піца з цвітної капусти дуже смачна, але будьмо щирими, при всьому бажанні, вона ніколи не буде мати тієї хрусткої шкірочки як з класичного тіста для піци. Попри це, її варто готувати, щоб у цікавий спосіб збільшити споживання овочів. А ще, перебуваючи на дієті, насправді такі страви навіть дуже тішать і на якийсь час тамують бажання з'їсти якусь піцу чи ще якийсь фаст фуд, нехай і домашній. Одним з найважливіших кроків в приготуванні основи для піци з цвітної капусти - це добряче відтиснути її після відварювання. І чистий кухонний рушник найкращий у цьому помічник. Потрібно добряче попрацювати м'язами, адже чим сухішою буде маса з цвітної капусти, тим краще основа для піци буде триматись й тим швидше пропечеться. Хоч я робила без борошна і цінність піци з цвітної капусти у тому, що вона без борошна, нічого не станеться, якщо Ви додасте трохи борошна. Маса буде краще триматись, що додасть Вам більшої впевненості в роботі з нею. І ще одне, якщо не подавати піцу з цвітної капусти одразу, а почекати поки вона буде не гарячою, а просто теплою, вона краще тримає форму при нарізанні. Щодо додатків, то звичайно ж це можуть бути будь які Ваші улюблені. Головне знати в них міру й не викладати надто багато, щоб все рівномірно пропеклось. Адже найбільша вартість будь-якої піци, і цієї також, в основі. Повинно бути смачне тісто, а додатки лиш підкреслювати його смак та консистенцію.
Сир Пармезан та сиров'ялена шинка надають цій піці кисло-солодкі, пікантні нотки. А горішки та фіолетовий базилік (реган) надають свій цікавий смаковий відтінок цій любимій багатьма страві. Я пекла піцу з польською пікантною сиров'яленому шинкою «кінджьук», її можна далі ковбасою назвати, тільки язик не повертається. Ви можете замінити її італійською брезаолой чи якоюсь іншою сиров'яленою шинкою чи навіть ковбасою. Добірка сирів теж не звичайна, що підкреслює смак решти інгредієнтів. Головне для випікання тонкої піци, це добре розігріта, до максимуму, духовка і не занадто багато начинки.
Про італійську великодню піцу Італійська рустикальна великодня піца - це ніщо інше, як велика кількість сиру з салямі та яйцями запечені разом в тісті для піци. Написати, що це смачно - майже нічого не написати. Така великодня піца відмінно смакує одразу, й наступного дня, при розігріванні в духовці не менш смачно! І хоч про великодню піцу я знала давно, рецептів її є не так вже й багато. Рецепти італійської великодньої піци відрізняються здебільшого тістом, а щодо начинки, то вона дуже подібна у всіх рецептах, які мені довелось знайти в друкованих та інтернет-виданнях. На жаль, я не знайшла нічого про історію цієї страви, лиш те, що наявність у складі яєць промовляє про відношення піци до Великодня. Дехто, окрім сирих яєць у начинці, кладе чищені варені яйця всередину, що гарно виглядає при нарізанні. А щодо тіста для піци, то зустрічаються версії здобні й прісні, я ж вирішила зробити цю великодню піцу прісною, використавши свій улюблений, давній рецепт основного тіста для піци тривалої ферментації. Вийшло неймовірно! Про сир В рецепті великодньої піци використовується 3 види сиру: рікотта, якої найбільше, моцарелла та Грана Падано чи Пармезан. Щодо рікотти, то я використовувала свою домашню псевдорікотту. Так можна зробити, добре її відцідивши. Моцарелла у мене тверда, українська. Я не раджу використовувати м'яку моцареллу кульками, вона надто волога, а у начинці цієї піци і так вже більш ніж достатньо вологи. Ну й останній сир - Грана Падано. В ідеалі використати оригінал, та насправді, можна замінити його будь-яким твердим, зрілим сиром. Є чимало українських аналогів, які, щоправда, мають геть іншу якість. Якщо з іншими європейськими сирами, що роблять в Україні не так сумно, як камамбер, та ж моцарелла, знаю навіть відмінний український чедер, а от твердий сир на зразок Пармезану, задовільної якості знайти важко... Про салямі Звісно, італійська салямі - це ідеальний варіант для піци, але можна використати й вітчизняну. АЛЕ!! Вона має бути натурально в'ялена. Це не якийсь там сервелат чи рожева, подібна до московської, ковбаса. На щастя, зараз чимало крафтових ковбасних виробів. Тобто шукаєте салямі тривалого в'ялення, власне вона має той неповторний смак та аромат, що у цій італійській піці так доречні. Про яйця І щодо яєць для змащування. Коли поверхня невелика, мені завжди шкода цілого яйця, ну що потім з рештою робити? Не люблю я марнувати продукти. І тут ідеальним є перепелине яйце. Оскільки моя менша донька їх дуже любить і це чудовий та корисний додаток до салатів, у холодильнику в мене вони є майже завжди. Тому його і використала, й одного яйця якраз вистачає, щоб щедро змастити поверхню італійської віеликодньої піци. Ну здається все. Загалом, у процесі приготування італійської великодньої піци нема нічого складного. В роз'ємній формі все вкрай просто. А вже як все зробили, поласували й залишилось ще, розігрійте її в духовці, буде не менш смачна ніж першого дня! Перевірено на собі:-). Приготування італійської великодньої піци
Про походження піци Романа Піца Романа проста, і чудова у своїй простоті, піца для всіх любителів анчоусів. Назва цієї піци містить географічну прив'язку до Риму, й що найцікавіше, усюди поза Римом така піца має назву піца Романа, а у самому Римі, вона називається піца Наполітано, хоч класична піца Наполітано, з Неаполя, звідки власне й походить така страва, як піца, ще простіша і у ній немає анчоусів, лиш томатний соус та сир. Повірте, якщо піца приготована з хорошого тіста з дотриманням технології, цього достатньо. Тонна додатків буде зайвою. Про найкраще тісто для піци Для піци Романа, як і для всіх піц на сайті, я використовувала своє улюблене витримане дріжджове тісто для піци,яке завдяки довгій ферментації, не віддає дріжджами у готовому виробі й з ним дуже легко працювати, оскільки воно дуже еластичне. Це дріжджове тісто для піци настільки вдале, що я йому не зраджую вже роками, а рецепт його зустрічала вже не раз на інших, менш совісних інтернет-джерелах, виданий за свій (часто лиш семоліну замінюють звичайним борошном, оскільки сама вказала, що так можна), з описом "тяжких творчих мук" у створені його:-)). Це говорить лиш про те, що рецепт, формулу якого я вивела з часом, вартий уваги. Якщо маєте час, залиште це тісто для піци на всі дві доби в холодильнику, воно буде ще смачнішим. Кілька нюансів приготування вдалої піци Загалом, сам процес приготування піци Романа стандартний і детально розписаний у рецепті. Основна запорука успіху, коли тісто хороше у вас вже є, як і якісні додатки, - це добре розігріта духовка, тонке розкатування та міра у додатках. Все повинно бути гармонійно. Приготування піци Романа