ПРО МАКАРОНИ З ФАРШЕМ ТА РУКОЛОЮ Ці макарони з фаршем, у мене він зі свинини, а у Вас може бути й з курки чи іншого м’яса, одна з робочих страв яку швидко готувати й вся сім’я буде задоволена. Це чудовий варіант для заклопотаних робочих буднів. Не банально, смачно, при чому, не складно у приготуванні. Соковитий фарш з цибулею та часником, ніжні помідорки з кислинкою та яскрава рукола, котра під час термічної обробки дещо втрачає різкість, але не яскравий смак. Проте, в сезон можна готувати макарони з фаршем і шпинатом замість руколи. Теж буде дуже смачно. При бажанні, зробити страву більш ситною, можна додати трішки вершків в кінці приготування, але тут я їх не використовувала. А консистенцію соус здобув завдяки підливанню води з відварювання макаронів. Чудовий італійський метод розріджувати соуси або ж їх створювати майже з нічого. Тому готуйте, насолоджуйтесь й частуйте Ваших рідних! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З ФАРШЕМ В рецепті, в переліку інгредієнтів, вид жиру для смаження вказаний на вибір: оливкова олія чи вершкове масло. Одне і друге добре, але обидва дають дещо інший смаковий відтінок. При бажанні, аби зрозуміти цю різницю, якщо страва Вам смакуватиме першого разу, наступного разу можете використати інший вид жиру. З маслом макарони стають дещо північно-європейськими за своїм характером. Ніжний, вершковий. А з оливковою олією смак більш середземноморський, легший. І щоб видобути максимум з простих інгредієнтів соусу, цибулю тушкуйте не поспішаючи, поки не почне зарум’янюватись. М’ясо додавайте лиш тоді, коли цибуля добряче зм’якне. Токою, вона надасть ніжний, дещо «грибно-горіховий» смаковий відтінок всьому соусу. І руколу звісно ж, в кінці, ну майже перед подаванням до столу. ПРИГОТУВАННЯ МАКАРОНІВ З ФАРШЕМ ТА РУКОЛОЮ:
Чи то доросле чи дитяче свято, такі фрикадельки однаково радісно сприймаються гостями. А хто не любить соковитих фрикадельок, ще й таких, для яких особливо не потрібні прибори? Такі м'ясні запечені фрикадельки не займуть багато активного часу приготування. Їх навіть смажити не потрібно, все готується в духовці, що суттєво заощаджує час. А кисло-солодка глазур запечена на поверхні - це просто вибух смаку у роті. Як на мене, до них і соусу не потрібно, оскільки вони такі соковиті й сповнені смаку. Але під рецептом я навела приклади соусів які можна до них подати, якщо є таке бажання. При приготуванні котлет чи фрикадельок, у всіх, хто готує, не рідко повстає питання, щоб таке додати, щоб вони були соковитими. Хтось булку розмочену в молоці додає, хтось додає стільки сала, що сумлінний кардіолог би зомлів, дивлячись на таке, а хтось ще якось чаклує. Звичайно, має значення не лише, що додати, але як робити, тобто техніка, а з того що додати, скажу, що цибуля - це незамінний зволожувач фаршу. Потрібно додати велику її кількість стосовно м'яса й Ваші котлети та фрикадельки будуть завжди тішити Вас. Дуже важливо, щоб перед запіканням, фарш та й решта інгредієнтів для нього були кімнатної температури, тоді вони будуть рівномірно рум'янитись та пропікатись й з них витече менше м'ясних соків та жиру. Крім того, використовуючи м'ясо птиці для фрикадельок, краще робити фарш самостійно зі стегнового м'яса. Воно набагато ароматніше та трішки жирніше. А ще, відкрию Вам свій секрет приготування фаршів з птиці, я завжди додаю шкірку птиці до фаршу. Перемелюю її разом з м'ясом. Вироби з такого фаршу набагато ароматніші, соковитіші і, як додатковий бонус, сповнені колагену, який так потрібен нашим суглобам. Щодо соусу барбекю, то можна використовувати як домашній, так і магазинний соус. Можна використати навіть кетчуп, якщо не можете знайти чи не хочете готувати свій соус барбекю, хоч з останнім набагато смачніше. І ще одне, у версії для дорослих, до фаршу можна додати 1 ч.л. меленого перцю чілі для пікантності й до глазурі можна додати також 1/2 ч.л. меленого перцю чілі.
Такі котлети зі свинини може і не можна назвати дуже дієтичними, але вони точно значно поживніші та корисніші ніж смажені котлети. Але звісно ж, якщо є бажання, їх можна посмажити, якщо не уявляєте цю страву інакшою. Хоч прошу Вас спробувати їх аби раз, щоб переконатись, що так теж смачно. Вони також підрум’янені, дуже соковиті, а сир – як додатковий бонус, що робить їх смак неймовірно спокусливим. Крім того, готувати їх дуже зручно, адже потрібно усе добряче вимішати, сформувати котлети, запанірувати (але можна обійтись і без цього), вставити у духовку й спокійно приготувати гарнір чи салат або ж зайнятись своїми справами. Страва сама готується, усі котлети одразу, весь дім (і Ви також) не пахне котлетами, а за якийсь час на столі поживна смачна вечеря. Чудово, як на мене. Спробуйте ж і Ви! При бажанні, замість свинини можна використати курятину, але оскільки вона значно менш жирна, я б рекомендувала змолоти до фаршу трішки шкірки. Що б там не казала дієтологи, в ній найбільше смаку, соковитості та колагену. Щодо сиру, то бути він може абсолютно будь-яким, який Вам більше до смаку. І зверніть увагу, в фарші немає яйця і це не помилка. Не завжди яйця потрібні. Тут вистачить фарш добряче вимішати, а ще краще помісити його мов тісто. Аби краще виробити білок міозин в м’ясі, який і буде тримати котлети щільними й вони не розвалюватимуться. Для панірування яйця також не треба, якщо панірувальні сухарі дрібні. Як варіант, можна використати більш об’ємні сухарі панко, але тоді вже варто обкачати котлети у яйці і лиш після цього в сухарях панко. Вони доволі великі й не триматимуться як слід.
Дуже прості та швидкі у приготуванні дієтичні фрикадельки які, до того, ще й дуже смачні. На створення цього рецепту мене надихнула моя фітнес-тренер Анна Мельник. Вона готує подібні, щоправда, не знаю які пропорції інгредієнтів у неї, але виглядають вони дуже подібно. Це ідеальний варіант фітнес-вечері для робочих буднів. Все закинули у блендер, змололи, скрутили фрикадельки і варите без нагляду на пару, доки готуєте якийсь поживний салат чи простий гарнір до них. Такі курячі фрикадельки зі шпинатом смачні і в холодному вигляді. Їх можна брати з собою в дорогу чи на роботу. По суті, м'ясо для фрикадельок може бути будь-яке. Однаково буде смачно з телятиною, кроликом чи індичатиною й звичайно ж зі свининою. З останньою напевно було б найсмачніше, лиш вона жирніша. Єдине, не раджу використовувати баранину та яловичину. Вони надто інтенсивні смаком для решти складових у фрикадельках. При бажанні, такі фрикадельки можна робити й без шпинату. Просто його упустивши. Чи додати якусь ароматну зелень. Підозрюю, що дуже смачно буде з базиліком чи з кінзою (я її обожнюю і робила б з нею усе:-)). Якщо нема пароварки, курячі фрикадельки зі шпинатом можна і спекти при 180 ᵒС. Страва й далі буде дієтичною, лиш може трішечки сухішою.
Ще ніхто не винайшов чогось більш душевного і зігріваючого родом з кухні, ніж суп. Тарілочка ароматної рідини, яка дарує відчуття: «Я вдома», «Мені комфортно». Звичайно, якщо суп добре приготовлений:-)) Цей суп важко приготувати погано:-) За бажанням і при наявності, можна додати кілька ложок устричного соусу (з китайської кухні), це зробить смак супу більш насиченим.
Парові тефтелі зі свинини та рису – це китайська бенкетна страва, яку готують на особливі свята, як Новий Рік (звісно ж за китайським календарем), дні народження чи об’єднання родин, тощо. І як на так святкову страву, готувати ці тефтелі, родом з провінції Хубей (та, що зі столицею Ухань, яка для всього світу тепер має не надто приємні асоціації), напрочуд просто. Я б сказала простіше ніж більшість щоденних страв китайської кухні:-)). А така цікава назва у них тому, що китайцям вони нагадують перлини, тобто коли рис обліплює м’ясо, вони виглядають немов ті перлини. Проте зустрічала я в різних текстах такі назви як «сніжні тефтелі» чи навіть «сніжки». Але «перлові» тефтелі - це якось більш вишукано. Отож, на цьому і зупинимось, адже вони такі смачні та поживні, що й назва має бути відповідною. Готують ці тефтелі в пароварці, яку слід застелити пергаментом, адже тефтелі дуже липкі. В оригіналі, найчастіше їх готують на сушеному бамбуковому листі. І не лише тому, що тефтелі липкі, а й щоб не згубити жодної рисинки. Адже страва ритуальна, святкова і забобонним китайцям нічого хорошого це не віщує, зокрема втрату достатку. То, щоб не відривати зубами ті тефтелі від дна пароварки й не губити рисинок та жити у достатку увесь рік, не забудьте застелити пароварку. Нехай не бамбуковим листям, а пергаментом, але це працює. В оригінальних рецептах для цієї страви використовують клейкий рис. І це напевно єдине відходження від автентики яке я собі дозволила, але, попри те, що клейкий рис у мене є, я вирішила поекспериментувати з думкою про Вас, адже його не так легко знайти. І я використала рис для суші, який теж круглозернистий і дуже клейкий. І вийшло відмінно, тож не переймайтесь й використовуйте його. Щодо решти складових, то як будь-який класичний рецепт, і ці тефтелі мають безліч інтерпретацій. Хтось додає сушені креветки, хтось замість них дає відмочені сушені гриби, хтось водні каштани дає для хрускоту. Я зупинилась на найпростішій версії, але ніхто не забороняє Вам експериментувати. І кілька слів про соус. Він дуже простий в приготуванні, обов’язково його робіть. Як будь-яка страва на пару, і ці тефтелі хоч смачні та соковиті, але ж ми з вами не немовлята й можна собі дозволити трішки яскравості смаку. До речі, якщо любите пікантне, перчик чілі до соусу теж можете вкришити.
ПРО ДОМАШНІ КЕБАБИ В ДУХОВЦІЦей рецепт – це ідеальний приклад як легко адаптувати улюблену страву вуличної кухні до домашніх умов без втрати смаку й характеру. (А може й зробити все ще смачнішим і точно на Ваш смак!) Соковите, ароматне м’ясо зі спеціями, ніжний йогуртовий соус та хрумкі свіжі овочі створюють гармонійну страву, яка водночас проста у приготуванні та дуже ефектна у подачі. А ще, Ви контролюєте якість страви: від свіжості овочів, до виду та якості м’яса у ній. Окрім того, це також чудовий спосіб урізноманітнити сімейне меню, адже кожен може скласти свій ідеальний кебаб: більше соусу, більше овочів чи, можливо, додати гостроти. Такий формат подачі робить страву не лише смачною, а й інтерактивною — особливо, коли готуєте для родини чи гостей. Кожен може скрутити свій кебаб, з обраними додатками. А запікання м’яса в духовці дозволяє отримати підрум’янену поверхню та зберегти соковитість фаршу без потреби постійно контролювати процес. Правильний баланс спецій і текстур, своєю чергою, робить ці кебаби не менш апетитними, ніж їхні класичні аналоги, приготовані на відкритому вогні.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЯК ПРИГОТУВАТИ ДОМАШНІ КЕБАБИ В ДУХОВЦІКлюч до смачних кебабів — це правильна текстура фаршу. Його потрібно не просто змішати, а добре вимісити, майже як тісто. У процесі вимішування білки м’яса активуються, і фарш стає більш однорідним та клейким. Саме це дозволяє кебабам тримати форму та залишатися соковитими після запікання. Більше про важливість вимішування фаршу та фізико-хімічні процеси, що у той час відбуваються, дізнавайтесь у моєму кулінарному курсі «Про м’ясо».Не менш важливо обрати правильний температурний режим. Найкраще працює поєднання гриля та конвекції, адже гаряче повітря рівномірно пропікає м’ясо, а верхній нагрів створює апетитну рум'яну шкірочку. Якщо ж такої функції немає, варто просто наприкінці приготування на кілька хвилин увімкнути верхній нагрів.Формування фаршу у вигляді пласта, а потім поділ на смужки — це не лише зручно, але й практично. Такий спосіб забезпечує рівномірне пропікання і дозволяє отримати характерну форму кебабів без шампурів. Важливо також не робити шар надто товстим, щоб м’ясо швидко та рівномірно приготувалося.Що стосується овочів, їхня свіжість і хрумкість мають велике значення. Коротке замочування в крижаній воді допомагає повернути їм текстуру та зробити смак більш виразним. А для соусу важливо добре відтиснути огірки, щоб він залишався густим і не втрачав насиченості.І насамкінець, не варто недооцінювати роль лаваша. Злегка підігрітий, він стає еластичним та ароматним, ідеально доповнюючи соковите м’ясо та прохолодний соус. Саме в поєднанні всіх елементів і народжується той самий баланс смаку, за який так люблять кебаби.ЯК ПРИГОТУВАТИ КЕБАБИ В ДУХОВЦІ?ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ КЕБАБІВ В ДУХОВЦІ
Зізнаюсь, я просто не уявляю як в більшості сімей постійно їдять одні та ті самі страви, так само як і супи. В нашій сім'ї на обід обов'язково має бути суп. Так звик мій чоловік з дитинства, так корисно і добре для шлунку, тому хотіла б, щоб і діти до цього звикли, попри мою не надто палку любов до супів. І от, потреба в супах, змушує постійно експериментувати, оскільки якби я мала готувати та їсти ті самі страви постійно, я просто зненавиділа б готувати (одна з причин, чому я вважаю, що ресторанна справа не для мене). І це один з найсмачніших домашніх супів який доводилось готувати останнім часом. Навіть не надто полюбляючи супи й контролюючи свої порції, мені важко було втриматись, щоб не взяти собі ще порцію. Вершки, паприка, часник та томатна паста створюють просто неймовірно смачне смакове поєднання, а свинина та овочі в супі додають йому наваристості. Дивіться відео-рецепт приготування супу ТУТ. При бажанні, такий суп можна приготувати й з яловичини і навіть курятини. В сезон до нього можна додати смужки солодкого перцю, кубики свіжих помідорів, тощо. Смачним він буде і з молодою картоплею. А ще, він буде дуже смачним приправленим свіжою зеленню базиліку. Не смажте свинину надто довго, вона повинна лиш побіліти. Якщо Ви будете її рум'янити, це пересушить її, а цього в супі не потрібно.
Дуже смачний й по-дитячому простий у приготуванні суп зі свинячого фаршу, копченостей з квасолею та мега корисною капустою кале, яку ще називають кучерявою капустою, і її по суті, можна замінити пекінською капустою чи навіть шпинатом. А ще, якщо у Вас є вже замочена та відварена або ж просто консервована квасоля й овочевий бульйон (а можна використати й воду), цей м'ясний суп дуже швидко готувати. Що особливо важливо у робочі будні, коли нема багато часу, а смачного, ароматного супу хочеться. Мелене м'ясо з копченостями, додають наваристості супу та приємного аромату, квасоля робить його по справжньому ситним, а капуста надає приємний посмак та поживність. Завдяки тому, що м'ясо й копченості змелені, консистенція супу рівномірно густа й його приємно споживати. Такий м'ясний суп дуже смачний, навіть якщо буде вареним на воді, але овочевий бульйон зробить його поживнішим. Тому рекомендую все ж таки зробити простий овочевий бульйон. Його робити не так довго як м'ясний бульйон і взагалі простіше. Саме приготування не складне. Настільки, що тут нема жодних нюансів, тому цього разу й передмова буде короткою. Готуйте з любов'ю та з задоволенням!
ПРО ЛІТНІЙ ОВОЧЕВИЙ СУП Такий літній овочевий суп справжнє свято барв і смаку: молода картопля, молода морква, цукіні, зелений горошок, ніжна броколі. Молоді овочі тішать не лише кольором, а й особливою солодкістю, котрої потім все менше та менше. Тож ловіть момент й готуйте цей смачний, легкий та незабутній суп, котрий найкраще смакує в день приготування. М’ясний фарш, що надає ситність (і не треба ліпити тих фрикадельок), солодкаві та дещо хрумкі молоді овочі й трішки ніжних вершків, що лиш забілюють суп, не обтяжуючи його, створюють смаковий ансамбль від якого не відмовиться жоден гурман. Навіть той перебірливий. Створюйте своє літо в тарілці та готуйте літній овочевий суп з молодих овочів! Він Вас здивує! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЛІТНЬОГО ОВОЧЕВОГО СУПУ Головною особливістю приготування цього овочевого супу і моїм єдиним застереженням: не переваріть! Не можна його годинами варити, томити й виварювати всі вітаміни та робити з пружних молодих овочів «овочеву кашу». Тому не відходьте далеко готуючи цей суп, лиш як картопля зм’якла, додаєте броколі та цукіні, а після хвилини варіння, вливаєте вершки й додаєте зелений горошок. Закипіло усе й виключаєте. Також не забувайте про залишкове тепло. Навіть після того, як Ви згасили полум’я, овочі продовжуються варитись в гарячій юшці. Майте це на увазі. Якщо є охота урізноманітнити рецепт овочевого супу, можна додати до нього ще спаржеву квасолю, порізавши її шматочками, цвітну капусту й навіть солодкий перець. Усе залежить від Ваших вподобань та того, що маєте вдома. ПРИГОТУВАННЯ ЛІТНЬОГО ОВОЧЕВОГО СУПУ:
Це просто найкращий у світі тартар, принаймні для мене і моїх близьких, він же татарський біфштекс, як ми його називаємо дома, по рецепту який мама давно, коли мене ще на світі не було, привезла з Чехії, тоді Чехословаччини. Саме таким тартаром її з татом пригощали чеські друзі і саме вони поділились цим простим рецептом який став улюбленим в нашій сім'ї. В домі моїх батьків не обходиться жодне свято без цієї страви. І це якраз та страва, яка зникає зі столу першою і ніколи не залишається решток цієї, вже коронної страви моєї мами. Сам рецепт доволі простий. Простіший ніж більшість більш класичних тартарів з яловичини. Особливість його полягає в ніжності самої телятини, бажано купувати м'ясо молочного теляти кормленого молоком. Не обов'язково зі спинної частини чи вирізки, може це бути шматок зі стегна. Головне це свіжість. Крім того, тартар подається на грінках добре натертих часником. Підійде будь-який простий житній хліб. Я понад усе люблю наш Хмельницький "чорний" хліб, який настільки смачний з незмінною роками рецептурою, що навіть ті хто переїжджає до іншого місця проживання, з гастрономічною ностальгією його згадує. Натирання грінок часником - це важливий момент приготування страви. Щоб часник добре натирався і стирався об стінки грінки, потрібно спочатку занурити зубок часнику в сіль в сільничці і тоді натирати, не шкодуючи ні солі, ні часнику.
Про американський м'ясний хлібець Насправді, в багатьох кухнях світу, під різними назвами існує свій м'ясний "хлібець", я пропоную Вам ознайомитись з американською версією м'ясного хлібця, під назвою мітлоф, що дослівно означає "м'ясний буханець". Страва ця з'явилась у США в часи Великої Депресії з потреби "розтягнути" сімейний бюджет, адже мілоф традиційно робиться з недорогих шматків м'яса й раніше не рідко до м'ясного "хлібця" додавались крупи, рештки хліба, тощо. Важкі часи для країни минули, а страва залишилась улюбленою для мільйонів американців, й навіть стала культовою. Для мене, це одна з найсмачніших та найдомашніших американських страв. Яку, до речі, дуже легко готувати. Я неодноразово готувала американський м'ясний хлібець дома і за кожним разом якось вдосконалювала рецепт. І нарешті, мітлоф вийшов таким, що вже не хочеться його змінювати. Й настав час ділитись рецептом з вами! Про смачні рештки мітлофа За цим рецептом виходить чималий "м'ясний хлібець" й рештки його можна заморожувати. Після вистигання загорнути у фольгу, а потім покласти в поліетиленовий пакет й заморозити. А можна, використати до сніданку. Порізавши порційними шматками, підрум'янивши з двох сторін на сковорідці, та посмаживши до кожної порції яйце, а якщо є час і бажання, можна приготувати яйце пашот. Викласти на шматок мітлофа яйце і так подавати. Тоді рідкий жовток буде слугувати соусом. Навіть заради такого розкішного та ситного сніданку варто готувати мітлоф:-). Мені довелось навіть відганяти рідних від цього м'ясного хлібця, вже після вечері, щоб залишилось щось і до сніданку:-). Настільки це смачно! Про хліб у страві Традиційно, до м'ясного хлібця додається хліб чи булка розмочені в молоці. Я раніше теж так робила. Але зрозуміла, що вони мені там заважають і я просто додаю більше цибулі для соковитості мітлофа й довше мішаю м'ясну масу, щоб вона краще трималась разом. Й не потрібно псувати м'ясний хлібець булкою з молоком. Якщо комусь так хочеться булки, то нехай нею закушує мітлоф. Про вустерський соус В страві використовується вустерський соус, який я часом використовую в інших рецептах. Це соус, який має дуже характерний смак, який нічим не заміниш й асоціюється передусім з британською та американською кухнею. Саме він надає американському мітлофу особливий присмак. У нас в супермаркетах без проблем його можна знайти. Вустерським соусом можна приправляти м'ясні печені, страви з сиру, тощо. Інколи, можна зустріти в різних джерелах, що вустерський соус можна замінити соєвим. І це не вірно. Лиш в деяких випадках можна, але загалом, вустерський соус має зовсім інший, і суттєво інтенсивніший, смак. Якраз у цьому мітлофі можна замість вустерського соусу додати соєвий соус, але смак страви буде іншим. Може не гіршим, але не класично американським. Кілька слів про кетчуп Щодо кетчупу, то можна використовувати домашній кетчуп. Хоч для глазурі, щоб вона була одноріднішою, краще використати магазинний. Про подачу мітлофа Дуже важливо, після випікання, залишити мітлоф на хвилин 15, а то й 20, "відпочити" в формі. По-перше, це м'ясо і воно за час такого відпочинку вбере трішки соків назад, а ще, під час вистигання, дещо "схопиться" й легше буде діставати мітлоф з форми. Але, якщо не впевнені в свої силах, то краще вже нарізати його у формі, не дістаючи цілим. Приготування американського м'ясного хлібця
ПРО БАТАТ ФАРШИРОВАНИЙ М’ЯСОМ ТА СИРОМБатати – це великі та корисні коренеплоди з родини в’юнких, котрі шалено популярні у світі й своєї популярності набирають і в Україні. Настільки, що в Україні зростає об’єм вирощеного в нашій країні батату. Щоправда, через малий попит серед українців, наш батат в більшості своїй йде на експорт. І скоріш за все, причиною низького попиту є як мала обізнаність та невміння готувати ці улюблені нутриціологами коренеплоди, так і висока ціна на них, часто вища за європейську. Якщо останнє - це питання до фермерів та супермаркетів, то з методами приготування, кулінарний сайт Picante Cooking робитиме свій внесок у поширення способів та рецептів приготування бататів. Проте, зізнаюсь Вам, моє знайомство з бататом розпочалось років 15 тому (так, їх можна було знайти), але їхня солодкість – це те що мене від них відвертало. Попри експерименти, особливої любові до них не було. Не знаю що змінилось за ці роки, але батат почав мені та чоловіку смакувати, а ще, його люблять наші діти (Ще хто зна, може так і гарбузи полюбимо:-))), хоч сумніваюсь!). Тож задля різноманітності, я почала частіше його використовувати у різних стравах або ж будувати страви на основі них. Батати можна варити, запікати, смажити та фарширувати, як я у цьому рецепті. Отже, ділюсь з Вами рецептом бататів, який легко готувати і це гарний спосіб для знайомства з коренеплодом. Це двічі печений батат, спочатку цілим, а потім з начинкою з м’яса та сиру. Це смачно, ситно і навіть корисно! Тож готуйте!ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ФАРШИРОВАНИХ БАТАТІВБатати бувають дуже різного розміру та форми. Та для запікання цілими й фарширування краще брати невеликі, продовгасті коренеплоди вагою до 300 грамів. Так вони швидше спечуться й можна буде їх зграбно викласти пектись після начиняння. Зверніть увагу, батат, попри свій розмір, при тій самій термічній обробці доходить до готовності швидше ніж картопля. Тож часто перевіряйте коренеплоди на готовність, коли запікатимете їх. Якщо є бажання зробити страву без м’яса, фарш можна замінити такою ж кількістю січених печериць. Вистачить лиш потушкувати їх на маслі. ПРИГОТУВАННЯ БАТАТУ ФАРШИРОВАНОГО М’ЯСОМ ТА СИРОМ:
ПРО АЗІЙСЬКІ ПЕЛЬМЕНІ В РИСОВОМУ ПАПЕРІЗагалом, рисовий папір – це знахідка для усіх, хто любить різні азійські варенички, пиріжечки, та не любить бавитись з тістом. Або ж коли потрібно приготувати усе швидко чи дієтично. Тут всюди виручає рисовий папір який вистачить замочити і можна завертати у нього що завгодно. І у Вас виходять чудові пельмені чи варенички в тонкій рисовій оболонці. І ліпити це диво так швидко! Адже Ви по суті не заліплюєте пельмені, а загортаєте. А якщо є бажання, можна не лише варити на пару, а й запекти в аерогрилі. Дуже смачно виходить і так і так. Та й з начинкою можна експериментувати: замість креветок можуть бути припущені та вистиглі гриби, морква, подрібнений сир тофу тощо. Готуйте, експериментуйте й насолоджуйтесь! І не забудьте звітувати. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ПЕЛЬМЕНІВ В РИСОВОМУ ПАПЕРІУвага, роблячи парові пельмені з рисового паперу важливо їх не перетримати й варити на пару лиш стільки скільки потрібно аби начинка схопилась. Якщо варити їх надто довго, під дією інтенсивного вологого тепла рисовий папір може розлізтись. Якщо ж мова про запікання, то там обмежень немає.Працюючи з рисовим папером, не можна залишати його зануреним у воду надовго. Лиш вмочили і дістали на чистий, зволожений рушник і на ньому вже формуєте вироби. Від тривалого контакту з вологою, рисовий папір розлізеться. Якщо плануєте варити пельмені не одразу, накривайте їх ледь вологим кухонним рушником, щоб вони не обсихали й тримайте в холодильнику. ПРИГОТУВАННЯ АЗІЙСЬКИХ ПЕЛЬМЕНІВ В РИСОВОМУ ПАПЕРІ:
Без перебільшення, цю страву я могла б їсти хоч щодня, особливо в холодну пору року. Це ситно, по-справжньому смачно і яскраво. Хрустка, дещо пікантна та ароматна свинина з імбиром та часником, клейкий рис, подібний до того, що для суші, лиш смачніший і освіжаючий огірок, все посипане хрустким кунжутом та яскравою зеленою цибулею. Останній можна сміливо замінити хорошим кімчі. Ця страва – це такий собі ф’южн тайської, корейської та китайської кухні, можна сказати паназійська миска смакоти. Ідеально для тих, хто розпочинає свою пригоду з азійською кухнею з наміром полюбити. Й готувати просто, не потрібно мати великої кількості соусів чи спеціального приладдя. Отже, рекомендую. Зверніть увагу, для цієї страви свинина спочатку рум’яниться окремо, лиш тоді додається решта інгредієнтів. Власне щоб вона встигла підрум’янитись, оскільки цибуля, часник та імбир будуть цьому перешкоджати. Сам часник може згоріти швидше, аніж м’ясо стане апетитно рум’яним та хрустким. А коли вже воно дійде до потрібної кондиції, тоді можна додавати все решта й навіть соус не надто пом’якшить приємний хрускіт. Власне в Тайській та В’єтнамській кухні є різні страви з хрусткого меленого або ж подрібненого м’яса. Рис готується на зразок такого, який найчастіше споживають в Кореї. Після двох захопливих подорожей до Південної Кореї, я палко полюбила саме такий рис. І що цікаве для себе відкрила, що те, що у нас називається рисом для суші, там це просто рис і такий рис там найчастіше готують й використовують його геть для всього й для «корейських суші» гімбапів, так і в якості найуніверсальнішого гарніру для страв. Спробуйте, впевнена, Вам сподобається. Щодо салату, то там все просто. Замість нього, як писала вище, поза сезоном, страву можна подавати з домашнім кімчі. Рецепт найкращого кімчі Ви знайдете в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Там також є рецепт кімчі з редьки дайкон, що теж неабияк пасує до страви.
Не складний, яскравий яловичий бургер, що надовго западає у пам'ять. Хрустка булка, соковита котлета, ніжне яблуко, пікантний сир з пліснявою та освіжаюча рукола. Справжня насолода домашнього фастфуду. Адже важко знайти щось так само казково смачне, що б тішило усіх без винятку членів сім'ї, як домашні бургери. Легендарні американські канапки, необмежене поле для інтерпретації. Кожен може покласти в них те, що любить чи вважає доречним. І що мене тішить, що вже кілька років триває мода на, так звані, крафтові бургери. Та й не тільки бургери, крафтові сири, крафтові хліби, крафтові напої. І мене цей гарно названий прояв чиєїсь фантазії заслужено захоплює. І от пропоную Вам варіант свого крафтового бургера, можна сказати, дещо осіннього, дуже соковитого, особливого. Нічого якось надзвичайно складного у приготуванні домашніх бургерів нема. Все детально розписано в покроковому рецепті. А якщо у Вас якісні булочки та якісна яловичина, буде особливо смачно! Якщо з булочками все просто, можна взяти рецепт з сайту й спекти домашні неймовірні булочки, то з яловичиною дещо складніше. Навіть для бургерів, для приготування фаршу, шукайте яловичину найкращої якості, яку знайдете. Мова не про шмат м'яса, не про частину туші, а про якість самого м'яса. Як способу вирощування та корму тварини, так і зрілості скотини перед забоєм, а потім вже й дозрівання самої туші після нього. Яловича свіжина має негативні якості, це не свинина. І чим зріліша тварина була, тим ароматніше м'ясо і повірте, для бургера це теж має значення. А в Україні цим грішать, коли бичків, що ледь набули статевої зрілості, гордо називають яловичиною. А до яловичини їм ще рости й рости, як хлопчику у якого почали прорізатися вуса, до справжнього чоловіка. (Деякі на жаль, попри вік та вуса, на жіночу біду, все життя залишаються хлопчиками і живуть з синдромом Пітер Пена). Тож вибирайте зрілу яловичину і майте справу із комплексно зрілими чоловіками:-). І щодо майонезу. Хоч сама не люблю всіляких пострадянських майонезних нямок, як салатів-сміттєзвалищ (все що було в холодильнику), так і піц з майонезом, які вважаю вищим рівнем гастрономічної профанації. Але є страви де майонез і дійсно доречний. Це деякі канапки, часом навіть і в салатах, геть небагатьох, він не буде зайвим, за умови певного апгрейду у вигляді соку цитрусових, приправ, тощо. А якщо це домашній, якісний майонез, то й поготів. Якщо будете робити домашній майонез до цього гамбургера, то замініть частину олії, нерафінованою оливковою олією, буде набагато ароматніше. Та й що казати, корисніше. Бо будь-яка рафінована олія значно гірша аніж смалець. Тож готуйте мудро. А для тих, хто постійно переживає за сирі яйця в майонезі, напишу, що у моїй книзі "Знаю що споживаю", що вже в грудні буде у продажі, є аж 5 рецептів домашнього майонезу, 3 з яких без яєць.
Пиріг з м’ясом та шпинатом на тісті філо – це один з найпростіших рецептів пирогів на сайті, а ще один з тих найсмачніших та пам’ятних. Багато шарів тонкого, хрусткого, підрум’яненого тіста, а між ними соковита начинка з м’яса, шпинату та двох видів сиру: Фети – для кремовості та напівтвердого сиру, аби зв’язати все разом й додати ще більшої глибини смаку. Це саме той пиріг, який не можливо перестати їсти. Смачно неймовірно! Цей пиріг з тіста філо буде доречним як на святковому столі, так і для особливої сімейної вечері. А розігрітим наступного дня, він не менш смачний ніж у день приготування. Тепер про приготування. Передусім, зверніть увагу на те, що пиріг печеться спочатку дном догори, а потім, коли вже практично готовий, перевертається обережно, змащується яйцем ще раз, посипається кунжутом і без форми допікається. Завдяки цьому пиріг рівномірніше пропікається, має дуже гарний рівний вигляд й з кожного боку він апетитно хрумкий! Щодо фаршу, то можна готувати з будь-яким м’ясом, але якщо замінювати свинину у даному рецепті пирога, то на мою думку, найкраще підійде курятина чи яловичина. Ну раптом ще індичатина. А якщо мова про сир, то Фету може замінити бринза, проте вона не має такої кремовості. І увага! Вкрай важливо аби начинка дещо вистигла перед змішуванням з тертим сиром і перекладанням у форму. Щоб начинка не збилась в одну грудку від сиру, що плавиться й щоб листи тіста не розм’якали поки ви усе збираєте. Ну здається і все! Тісто філо зможете знайти у всіх великих супермаркетах. У даному рецепті замінити його іншим тістом не можливо. Результат буде геть іншим.
Попри те, що такого типу салати - це класика тайської кухні, так звані ларб чи лааб, в залежності як інтерпретувати назву, про них я дізналась лиш минулого року, під час останніх відвідин цієї чи не найсмачнішої азіатської країни. І цей салат одразу став моїм новим фаворитом, залишивши позаду навіть ароматний суп том ям. Найпопулярнішою версією тайського салату ларб є салат зі свининою, але версія з куркою теж існує. Й хоч спочатку я планувала опублікувати класичний тайський м'ясний салат зі свининою, під назвою ларб му, то у зв'язку з фітнес-марафоном на кулінарному сайті Picantecooking, першим публікую дещо модифіковану версію тайського м'ясного салату з куркою у тому вигляді, в якому вона підходить для споживання під час схуднення. Це дуже смачний та мега ароматний салат, а ще, відмінне джерело цінного білка. Дивіться відео-рецепт приготування тайського салату з курки:У цьому салаті є дуже незвичайна приправа із самого звичайного інгредієнта. Смакуючи салат в Таїланді, я довго не могла зрозуміти, що саме дає такий посмак та цікаву консистенцію. Аж коли попала на кулінарні курси, дізналась, що це підрум'янений, а потім розтертий рис. Зерна сирого рису обсмажують на сухій пательні до золотистості, а потім подрібнюють у ступці. І в поєднанні з меленим коріандром ця приправа дає такий неймовірний аромат, що ця страва надовго закарбовується в пам'яті. Зазвичай, у тайській кухні для цього використовується клейкий рис, який можна купити й у наших інтернет-магазинах, але я випробувала у цій якості звичайний неочищений рис і вийшло дуже подібно. Тобто по суті можна рум'янити будь-який рис. А ще, в оригінальній версії цього м'ясного тайського салату, замість кінзи, використовується особлива трава під назвою кулантро, яка виглядом віддалено нагадує щавель, а на смак як хрустка кінза. Це дуже цікава трава, насіння якої я купила в Таїланді, але чомусь, вирощений у нас, кулантро не мав того незвичайного аромату й не був таким хрустким. Підозрюю, що має значення не лише клімат, а й склад та вид ґрунту. Тим не менш, кулантро (не плутати з сілантро, англійською назвою кінзи) можна цілком замінити кінзою. Аромат буде таким самим, лиш хрускоту зелені не буде. Щодо решти інгредієнтів у тайському м'ясному салаті, то далі все просто. Рибний соус, який в азіатській кухні часто використовують і там він є основним продуктом для підсолювання та ароматизації страв, у нас теж можна купити в рядових супермаркетах, на полицях з продуктами для суші. Мало того, якісний рибний соус, дешевший ніж якісний соєвий соус, яким його можна замінити у цьому салаті, хоч смаки у них зовсім різні.
Це справжня фітнес-страва яку без страху можуть їсти усі, хто худне чи прискіпливо рахує калорії. Такі "макарони" можна їсти навіть звечора, а смакуватимуть вони геть усім, навіть тим, хто як мій чоловік, коли на кухні чує слово "фітнес", одразу хоче звідти втекти:-)). Така собі травма після фітнес-марафону в якому я брала участь 2 роки тому й посадила геть всю сім'ю на фітнес харчування:-). Більше так знущатись ні над собою, ні над рідними не буду, краще просто знати міру у всьому й більше рухатись, але спогади залишились. Багато чого я навчилась, передусім харчуватись більш усвідомлено, дещо адаптувалось до щоденного життя, але загалом - це був найбільш пустий період у творчому плані, тому що дієти й моя робота просто несумісні і продуктивність від такого харчування у мене однозначно падає. Хоч ми сім'я яка й так доволі правильно харчується, ми не їмо тонами солодке, ми вживаємо багато овочів й помірну кількість якісних білків щодня, я слідкую за загальною жирністю страв протягом дня, але наше життя не позбавлене малих гастрономічних радостей, час від часу. Й чи взагалі потрібно позбавлятись від них? Й тепер, якщо створюю щось у стилі "фітнес", то виключно з гастрономічної цікавості, але чоловік досі жахається (сухі салати з обмеженою кількістю заправки (бо калорійно!), прісні страви (бо більшість усього що додає небанального смаку калорійне, для прикладу жири найпотужніші носії смаку, навіть при копчені жирне м'ясо та сало завжди більш ароматне ніж прісне м'ясо!) й ніякі десерти, на довго залишились у пам'яті:-). А ця локшина, попри свою дієтичність, виходить ну дуже смачною. Соковиті овочі та м'ясо з приємним ароматом базиліку та часнику. Це настільки вдало, що чоловік насолоджуючись вечерею, врешті решт, сказав: "Такі дієтичні страви я міг би їсти":-). Це вже другий рецепт локшини з кабачкових на сайті. Спочатку була локшина з цукіні з кремовим соусом, тепер локшина з кабачка з м'ясно-томатним соусом. Це теж не менш смачно й технологія приготування подібна. Й що вкрай важливо, то це не переварити ту кабачкову "локшину", адже якщо вона розвариться то буде просто розлазитись. Тож подавайте до столу коли кабачки мають ще консистенцію аль денте. І пам'ятайте, навіть якщо одразу після додавання "локшини" буде страва здаватись трішки сухою, не піддавайтесь спокусі й не підливайте рідини. Кабачки ще пустять сік й додадуть ту необхідну кількість вологи.
Після того як суп зі свининою та паприкою став хітом не лише у нашій сім'ї, а й у моїх читачів, я почала більше експериментувати з супами з меленим м'ясом. Адже це смачно і не банально. А якщо у Вас є діти, які як моя молодша, не надто полюбляють м'ясо, але люблять супи - це теж спосіб їх ним нагодувати:-). На щастя, супи мої діти ну дуже люблять змалечку, як і найрізноманітніші овочі. А такі цікаві тим паче. Цей суп з цвітної капусти одразу увійшов до фаворитів. Трішки м'яса, ніжний посмак гірчиці з вершками, багато цвітної капусти, яка так вдало поєднується з рештою інгредієнтів. Таки вдала вийшла страва, тож Вам рекомендую й ділюсь з Вами рецептом. Такий суп можна приготувати й з броколі, тільки для неї краще брати виразнішу яловичину й можна не використовувати гірчиці, а вичавити більше часнику при обсмажуванні м'яса. Щоб зробити смак супу ще багатшим, можна готувати його на бульйоні, курячому чи овочевому, а не на воді, але оскільки у складі є м'ясо, на воді теж виходить доволі насичений відвар. Увага, не треба варити цвітну капусту надто довго. Популярна проблема в Україні й навіть у сусідній Польщі, у якій цвітна капуста та броколі значно раніше прижились, - це розварювання цих овочів до того стану, коли змінюється не лише їх консистенція, а й смак не у кращий бік. Це теж причина, чому є люди які не люблять цвітну капусту та броколі. Просто не їли їх правильно приготовленими. Вони повинні бути злегка аль денте. Тому цвітну капусту слід додавати у кінці й не варити надто довго. Хоча, якщо Ви як і я, варите суп раз на два дні, на другий день цвітна капуста такою аль денте вже не буде. Але ця страва така ароматна, що можна на цей нюанс прикрити око…
Дуже м'ясні, соковиті фрикадельки, спочатку печені, а потім обварені у кисло-солодкому соусі. Страва яку дуже легко та швидко готувати, що робить її ідеальною для робочих буднів, але настільки смачна, що й гостей такими фрикадельками у кисло-солодкому соусі вгощати не соромно. Я готувала ці фрикадельки з індичого фаршу, а рецепт ідеально підходить і для свинини, і для курятини і навіть телятини та яловичини.В рецепті цих фрикадельок я не використовувала традиційної для котлет та фрикадельок булки намоченої в сухарях. Хоч вона й дає деяку соковитість, вона видозмінює смак м'ясної страви і я б сказала, що не на краще. Соковитість в цих фрикадельок досягається шляхом відносно великої кількості цибулі. Крім того, фрикадельки запікаються, а не смажаться. Що робить їх кориснішими і теж більш соковитими ніж ті, які були б смаженими. І цього достатньо. Й не обов'язково брати жирне м'ясо для фрикадельок, хоч трохи сальних вкраплень не зашкодило б. Якщо будете робити фрикадельки з птиці, обов'язково використовуйте м'ясо з ніжок. Можна навіть зі шкіркою молоти, щоб було ароматніше. М'ясо з грудок надто сухе та має мало смаку саме в собі.Для надання страві виразності, я зробила фрикадельки з азіатськими смаковими мотивами, додаючи до фаршу ароматний імбир та прянощі, посипаючи в кінці приготування страву яскравою смаком та ароматом кінзою. Соус до фрикадельок, хоч і має в собі деякі не зовсім азіатські мотиви, смаком нагадує традиційні китайські кисло-солодкі соуси. При бажанні, якщо любите пікантні страви, разом з іншими інгредієнтами для соусу, можете додати 1 ч.л. меленого перцю чілі.
ПРО ШВИДКИЙ РАМЕН З ФАРШЕМРамен - це більше, ніж просто локшина в юшці. Це цілий культурний феномен, який народився на перетині китайських локшинових традицій та японської любові до глибоких, насичених смаків. Перші згадки про рамен у Японії з’являються в кінці XIX століття і вважається, що японці завдячують цьому саме китайським мігрантам, які привезли локшину до острівної країни. Та все ж справжню популярність ця страва здобула після Другої світової війни, коли тепла миска локшини з ароматним бульйоном стала символом швидкої, доступної та поживної їжі, в часи коли рис став справжнім післявоєнним дефіцитом.Класичний японський рамен зазвичай потребує багатогодинного приготування бульйону, складних заправок та чіткої технології. І про це все я писала у своїй третій кулінарній книзі «Класика з історією», де знайдете рецепт та варіації класичних японських видів рамену та рецепт культових маринованих яєць до нього. Але сучасна домашня кухня живе за іншими правилами. Всі кудись поспішають, і є потреба готувати швидко, смачно та з характером і вдома. Саме так з’являються швидкі інтерпретації цієї культової страви. І такою є цей рамен з фаршем. Моя паназійська адаптація культової страви для реального життя будніх днів, коли немає часу, але є бажання потішити себе чимось особливим. У цьому рецепті я дещо відходжу від канонів, не втрачаючи духу страви. М’ясний фарш замінює довго виварений бульйон, рослинне молоко додає кремовості, а соєвий соус, імбир і часник формують знайомий азійський профіль смаку. Це ідеальний варіант для буднів, коли Вам хочеться чогось зігріваючого, ситного та водночас сучасного.І цей рецепт швидкого рамену з фаршем - це приклад того, як моя улюблена азійська кухня легко інтегрується у домашній формат, залишаючись яскравою, ароматною та багатошаровою, але теж і легкою до змін. Ви можете готувати його так, як пропоную у цьому рецепті, або ж кожного разу змінювати додатки під настрій і вміст холодильника.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ ШВИДКОГО РАМЕНУ З ФАРШЕМЩоб швидкий рамен з фаршем вийшов по-справжньому смачним і збалансованим, варто звернути увагу на кілька важливих моментів. А зокрема пройдемось по складниках:Фарш.Для цього рецепта найкраще підходить свинячий або курячий фарш. Свинина дає більш насичений, «тілесний» смак, тоді як курка робить страву легшою. Головне — добре обсмажити фарш на початку, щоб він дав аромат і легку карамелізацію, а не просто зварився в рідині. Якщо ж Вам дуже потрібно зробити рамен вегетаріанським чи веганським, тоді можете змолоти простий соєвий сир тофу і обсмажувати його.Ароматна база.Часник та імбир не варто пересмажувати. Достатньо, щоб вони лише віддали аромат олії. Саме цей етап формує перший смаковий шар майбутнього рамену. Обсмажувати усе можна на кунжутовій олії. Вона має запаморочливий аромат і додатково ароматизуватиме Вашу страву. Баланс смаку.Соєвий соус, щіпка цукру та (за бажанням) арахісова паста створюють баланс солоного, солодкого та умамі. Якщо Ви не використовуєте арахісову пасту, рамен все одно буде смачним, але з нею юшка стає глибшою та більш оксамитовою та дещо густішою, адже арахісова паста теж добряче загущує. Замість арахісової пасти можна використати кунжутову пасту тахіні, але її краще брати в 2 рази менше. Вона інтенсивніша як смаком, так і як загусник. А взагалі можна використати абсолютно будь-які пасти із зернят чи горіхів. Рідина.Поєднання води або бульйону з рослинним молоком є ключем до швидкого, але «багатого» смаку. Обирайте не надто жирне кокосове, мигдалеве або соєве молоко без доданого цукру, щоб воно не перебивало загальну композицію. Якщо мова про кокосове молоко, це не те, котре продають у металевих банках малим фасуванням, а те, яке продають у відділах рослинного молока. Воно більш рідке і суттєво менш жирне. Коров’яче молоко менше підходить для такої мети, воно може згортатись і дасть дещо дивний і недоречний посмак азійській страві.Локшина.Суха азійська локшина швидкого приготування ідеально підходить для цього рецепта. Варіть її безпосередньо в юшці так вона вбере в себе всі смаки та аромати. Можна використовувати абсолютно будь-яку локшину швидкого приготування. Головне не додавати до Вашого рамена тієї гидоти з пакетиків, котрі кладуть до локшини швидкого приготування в індивідуальному фасуванні. Можна теж використати справжню вакуумно запаковану м’яку локшину рамен, яку можна придбати в різних інтернет-магазинах з азійськими продуктами.Додатки.Яйце з м’яким жовтком, шпинат, гриби, зелена цибуля та кінза - це не просто декорація, а важлива частина страви. Вони додають різної текстури, свіжості та візуальної привабливості. Не бійтеся імпровізувати: рамен це дозволяє.Загалом, найчастіше до рамену кладуть культові японські мариновані в соєвому маринаді яйця. Як їх готувати, читайте у моїй книзі «Класика з історією». А на щодень, нашвидкуруч, зварені на м’яко яйця, 6 хвилин від повторного закипання води, теж доречні. ЩО ЩЕ МОЖНА ПОКЛАСТИ ДО ДОМАШНЬОГО РАМЕНУ:Домашній рамен цінний тим, що він легко адаптується під Ваші смаки, сезон і вміст холодильника. Окрім базових додатків, рамен можна збагачувати різними інгредієнтами, змінюючи характер страви без ускладнення процесу приготування.До локшини та юшки чудово пасують кукурудза, водорості норі або вакаме чи навіть готові салати з морської капусти. Для більшої ситності можна використати тофу, тонко нарізану шинку, будь-які обсмажені гриби. Любителям овочів варто звернути увагу на бланшовану броколі, стручкову квасолю або солодкий перець чи навіть зелений горошок, свіжий чи морожений. Усі ці доповнення роблять кожну миску рамену унікальною та дозволяють щоразу відкривати цю страву по-новому.І пам’ятайте, що рамен не чекає. Подавайте його одразу після приготування, поки локшина має ідеальну текстуру, а юшка максимальний аромат. Справжній рамен має бути дуже гарячим😊ПРИГОТУВАННЯ ШВИДКОГО РАМЕНУ З ФАРШЕМ:
Я можу себе сміливо назвати шанувальником американської культури бургерів. У більшості невігласів вона асоціюється з Макдональдсом який має не найкращу гастрономічну славу, та й бургери там не дуже. А насправді все набагато цікавіше. Видів бургерів в Штатах напевно є більше ніж у нас супів! А начинки настільки різноманітні та цікаві, що просто вражають уяву і збуджують чималий апетит. Банальний бутерброд з ікрою або ковбасою і поруч не стояв! Та й якщо говорити про аспекти корисності або шкідливості, розварені макарони з сосисками, або каша манна з варенням якими годують дітей в пострадянському просторі, не кажучи вже про дорослий важкий калорійний салат олів'є та інші майонезні нямки, куди жахливіший якщо судити про поживні властивості і шкідливість.
Якщо мова йде про м'ясні котлети з фаршу, то у кожного кулінара напевно є свій особливий рецепт котлет. Пропоную Вашій увазі мій, такий який найбільше смакує мені та моїм рідним. І їх склад в багато чому, звичайно ж справа смаку. Так як наприклад, дехто, з різних міркувань, обсмажує цибулю перед додаванням у фарш. Вона тоді набуває солодкості й дехто навіть стверджує, що тоді котлети більш соковиті, що не зовсім вірно. Не рідко, для тієї ж солодкості, наприклад для фрикадельок, я теж попередньо обсмажую цибулю, але не для котлет. В котлетах абсолютно не люблю солодких ноток. По тій же причині, до фаршу додаю замочений білий хліб, а не булку, як багато хто робить. Також люблю в котлетах виразний аромат часнику. Він має бути не надто інтенсивним, але відчутним. Тому часник в жодному разі не оминаю, як робить моя свекруха, й не обсмажую, як робить дехто, щоб зробити його менш інтенсивним. Просто додаю помірну його кількість. В залежності від Ваших вподобань, можете використовувати булку замість хліба, а цибулю з часником таки обсмажити попередньо. Це ніяк не вплине на консистенцію котлет, лиш зберігайте подані у рецепті пропорції. Щодо м'яса, я найбільше люблю котлети зі змішаного свинячого та яловичого фаршу. Яловичина надає глибокий виразний смак, а свинина ніжність та соковитість. А ще, у кожну котлету я кладу невеличкий шматочок масла, тоді вони ще соковитіші. Але це не основна причина чому так роблю. Мені просто дуже подобається смак вершкового масла, яке зволожує м'ясні котлети. Хтось може почне полеміку про калорійність таких котлет. Але ж котлети в принципі страва не дієтична:-). І вважаю, що якщо вже робити їх, то робити такими як слід, такими, щоб отримати максимум задоволення, пам'ятаючи про відчуття міри, звичайно ж!:-). Тоді не так прикро на біговій доріжці зганяти лишні калорії. Для мене немає нічого гіршого ніж прісна, дієтична, вбога смаком та консистенцією їжа. Тоді краще взагалі рот не відкривати. Це найкраща дієта:-) І ще одне, повертаючись до масла та м'ясного фаршу. Щоб масло якнайкраще затрималось у котлетах та не витекло одразу, потрібно щоб воно, перед загортанням у фарш, було добряче охолодженим. А сам фарш потрібно ретельно вимішати руками. Тоді, консистенція самих котлет буде більш пружною та щільнішою, й вони краще триматимуть форму й не будуть розпадатись, а масло не буде так швидко просочуватись крізь м'ясні волокна. При бажанні, у версії для гурманів, замість вершкового масла, до м'ясних котлет можна покласти шматочок сиру з пліснявою, або невеличкий кубик моцарелли, чи ще якусь несподіванку, як в'ялені помідори. До самого ж м'ясного фаршу можна додати улюблені трави чи спеції.