Шоколадний мус - це розкішний десерт, не лише для шокоголіків, що ще й до непристойності простий у приготуванні. Коли будете ним пригощати рідних та друзів, не розповідайте, що готувати його так легко. Це просто зведе нанівець всю ілюзію вишуканості цього десерту:-). Шоколадний мус виходить дуже смачним, таким пухким, але водночас інтенсивним смаком, з приємним посмаком апельсину та п'янкого лікеру. Можна, звичайно ж, і без лікеру, теж буде смачно, але для дорослих раджу не обмежувати це задоволення, бо воно того варте:-). Приготувати шоколадний мус можна як за годину до подачі, так і за день до свята. А ще, скажу Вам, не застиглий мус теж дуже смачний. Ті, хто облизували миски з вимішування мусу, були дуже задоволенні:-). Тому, якщо дуже хочеться, то можна готувати його собі так, щоб насолодитись одразу:-). Отже, хоч усе дуже просто, все ж таки є декілька нюансів, щоб шоколадний мус вийшов досконалим: 1) Обов'язково пильнуйте правил прогрівання маси на водяній бані. А саме, щоб дно посуду з інгредієнтами, не торкалось води. Пишу це не дарма, адже якщо буде торкатись, то дуже легко перегріти спочатку жовтки, а потім і шоколад. 2) Не відходьте від жовтків на водяній бані. Спочатку довго здається що вони не гуснуть, що ніщо не відбувається, але вже як почнуть гуснути, то перетворення від дещо загустілого крему до солодкого омлету, триває менше ніж пів хвилини. І як тільки почала маса густіти, додавайте шоколад. Готування на водяній бані потрібне для того, щоб пастеризувати жовтки та зробити мус дещо густішим. Не потрібно чекати аж маса сильно загустіє. 3) Не перегрівайте шоколад. Як тільки розтанув й маса стала доволі м'яка й однорідна, знімайте з вогню й збивайте вершки. 4) Правильно змішуйте шоколадну масу з вершками. Спочатку потрібно додати трішки збитих вершків до шоколаду, добре вимішати, щоб зробити масу більш легкою та ще більш охолодити, а далі, вже ту полегшену масу додавати до вершків. І не навпаки. Це все потрібно, щоб не перегріти вершки (вони просто осядуть) й зробити масу легшою, щоб з меншими втратами вимішати шоколад з вершками. 5) На останньому етапі змішування шоколаду з вершками, мішати слід лопаткою, а не вінчиком, щоб зберегти якомога більше повітря в вершках. Ну от і все. Як почитала правила, то здається все складнішим, ніж є насправді. Але все просто, головне почати, а пишу, усі нюанси, щоб Ви робити все обізнано та свідомо й щоб не залишити місця на промах. Адже Ваша радість з приготовленої страви чи десерту, це й моя радість, тому, як мама-квочка, нав'язую Вам оці усі настанови:-). При бажанні урізноманітнити шоколадний мус, його можна зробити з цедрою будь-яких цитрусових (головне, щоб це була цедра, а не шкірка), з будь-яким алкоголем, не лише апельсиновим лікером, а можна, наприклад, використати Амаретто, ром, особливо темний, чи навіть м'ятний лікер. На етапі прогрівання жовтків, можна додати улюблені спеції й зробити цей мус винятковим. А ще, можна змінювати й сам шоколад. Любителі солодших десертів оцінять мус з молочним шоколадом або навіть білим, а ті, що надають перевагу гіркому шоколаду, оцінять мус з шоколаду з 80-90% какао маси. А я вже зовсім скоро поекспериментую з четвертим видом шоколаду, рубіновим. Він неймовірно смачний, дещо фруктовий й дає красивий, натуральний, рожевий колір. Отже, поле для експерименту безмежне. Успіху Вам у цьому!
Ідея приготування брауні "ялинок" не моя. Як велика кількість геніальних гастрономічних ідей, вона американська. Як з рештою і самі брауні. Якось переглядаючи картинки на Pinterest, мені на очі попались от такі яскраві брауні "Ялинки". Як виявилось, в інтернеті є дуже багато рецептів та ідей їх прикрашання й варіантів чим покривати і як. Для мене, як мами двох діток, дуже цінні ідеї простих та цікавих ласощів, що можна робити з дітьми. Я звичайно ж спокусилась й одразу побігла переглядати свої нотатки по брауні. У мене дуже багато усіляких записів, нариси рецептів, нотатки щодо технік, записи ідей приготування та усілякі плани приготувань. Я дуже люблю брауні, тому у мене вже було кілька нарисів й підвернувся випадок випробувати брауні без додавання шоколаду. Адже для формування ялинок, краще підходять брауні без шоколаду. Вийшло настільки смачно, що важко опанувати себе й не з'їсти усіх ялинок одразу після прикрашання. От тепер і я додам свій варіант дуже смачних брауні "ялинок". Дивіться відео-рецепт приготування пряних брауні "ялинок":Щодо нюансів приготування, то їх дуже мало. Загалом, брауні дуже легко пекти й завжди результат тішить. Але потрібно пам'ятати, що брауні "ялинки" не повинні бути надто грубими, як класичні брауні. Тому тіста не так багато, а форма доволі велика й потрібно досить густе тісто, старанно розподіляти по дну форми, що здається надто великою для такої кількості тіста. Але так треба. Тим більше, що брауні трішки підростають в процесі випікання. Не забагато, це ж брауні, вони повинні бути збито-вологими, але все ж таки. Звичайно ж, нарізати та прикрашати брауні потрібно після повного їх вистигання. В покроковому приготуванні я додала фото як легко порізати їх красивими трикутничками. Я покривала брауні "ялинки" простим масляним кремом. Можна покривати цукровою глазур'ю, але як на мене, буде вже надто солодко, навіть якщо тої глазурі не так вже й багато на поверхні. Тим більше, що брауні доволі солодкі самі по собі й кількість цукру в тісті зменшувати не можна, оскільки це запорука вологості та стійкої структури тіста. Хоч при бажанні, можна навіть використати готові тюбики з кольоровою глазур'ю. Це хороший варіант, коли діти беруться "до роботи":-). В моєму випадку, менша донька ще замала для такого, вона лиш би крем злизувала та малювала пальчиками по брауні кремом, а старша вже активно прикрашає й в основному вона займалась декораторською роботою:-).
ПРО МАРМУРОВИЙ СИРНИК З ЖУРАВЛИНОЮЦей мармуровий сирник з журавлиною надзвичайно ніжний. Й вкраплення журавлинового соусу надають цьому десерту якоїсь святковості й балансують солодкість сирної маси. Окрім того, він безсовісно простий у приготуванні, адже нічого не потрібно окремо збивати. Й виходить цей барвистий мармуровий сирник завжди гарним, тож не потрібно буде хвилюватись, навіть якщо Ви не маєте вправи з сирниками. І хоч у мене на сайті є чимало вишуканих страв та складних десертів, саме такі прості і дуже робочі рецепти, для нормальних людей з активним життям поза кухнею, якби дивно це тут не звучало, і є моїми улюбленими. Бо саме такі рецепти, страви і десерти, дозволяють насолоджуватись смачною, а часом навіть вишуканою, домашньою кухнею, без стояння увесь час на кухні, маючи ще життя. І цей мармуровий сирник з журавлиною саме такий. Він красивий, святковий і навіть трішки вишуканий, але, геть простий у приготуванні. Тож обов’язково печіть, впевнена Ви не пошкодуєте, бо це ще й дуже смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАРМУРОВОГО СИРНИКАПо суті, тут геть просто усе й найважливішими нюансами приготування є не мішати сирну масу надто інтенсивно, аби не допустити розростання та підіймання сирної маси під час випікання. А ще, вчасно дістати сирник і не перепекти. Сирник повинен схопитись, але залишатись ще ледь рухомим всередині при потрушуванні.Якщо є бажання, тут можна використати готову сиркову масу з відерця якщо є бажання або ж навіть вершковий сир. Від цього формула сирника не зміниться. Щодо печива, то воно може бути будь-яким. У мене печиво спекулос, можна використати галетне печиво, або ж ароматне цільнозернове печиво Грахама, що з кулінарної книги «Класика з історією».Так само горіхи можуть бути абсолютно будь-якими, як мигдаль, так і волоські чи лісові, тощо. Лиш не радила б використовувати тут арахіс, його смакова палітра тут буде зайвою. ПРИГОТУВАННЯ МАРМУРОВОГО СИРНИКА З ЖУРАВЛИНОЮ:
Святковий, ефектний та не складний у приготуванні бісквітний маковий рулет, в якому мак, звичайно ж, відіграє головну роль. При тому, що мак не потрібно ні відмочувати, ні розтирати. Щодо крему, то він також не зовсім звичайний. Експериментуючи над цим рецептом, відкрила для себе, що вершки з желатином, навіть як застигнуть в досить щільну "панна котту", потім збиваються в пухку і дуже об'ємну масу, набагато об'ємнішу, ніж могла б вона бути без желатина. До того ж, вона чудово тримає форму і ідеально підходить для декорування будь-чого. Спосіб приготування такого крему я підгледіла в одному польському кулінарному журналі "Kuchnia", в якому також знайшла натхнення для приготування цього рулету. Щоправда, журнальна версія бісквітного макового рулету була зовсім безнадійною. Рулет був тонким і твердим. Пильнуйте часу випікаючи корж для рулету, щоб не перепекти, інакше важко буде згорнути бісквітний рулет як слід. Замість персиків, при бажанні, можна використовувати консервовані вишні. Або вишні в алкоголі, для зовсім дорослої версії макового рулету. До сиропу для просочування рулету можна додати також кілька ложок міцного алкоголю, якщо не будете пригощати ним дітей.
Про торт "Медівник" і про ностальгію Торт "Медівник" напевно знайомий усім ще з дитинства. В моїй сім'ї таких тортів не пекли ніколи, тож пробувала я їх зазвичай поза домом. Й скажу вам, Медівник - це напевно єдиний торт з пострадянських часів який я люблю. Так, ви все вірно зрозуміли, не буде ніякої "Праги", "Наполеону" та приторних "Лимонних тістечок" на сайті. Цей же ж медовий торт, особливо з чорносливом та волоськими горіхами, такий мені український смаком! Мед, сметана, чорнослив, горіхи... Це те на чому я росла, на чому росло більшість з вас і такий торт, це втілення цих всіх смаків дитинства. А ще, медівник такий осінньо-зимовий торт, від нього одразу лине якесь тепло. "Медівник" - це ситний торт й він ідеально підходить для святкових чаювань. Й одразу скажу, це напевно один з найпростіших у збірці тортів й геть не складний у приготуванні, попри випікання 10 коржів окремо. Про тісто для коржів А тепер про приготування торту, а зокрема коржів, для початку. Тісто для медівника має бути липким. І борони Боже вам підсипати борошно в тісто. Зате, можна посипати борошном поверхні на яких розкатуєте, та трішки корж зверху, при розкатуванні, але посипати лиш тим необхідним мінімумом. І усім хто якось там боїться липкого тіста й одразу параноїдально пише: "поганий рецепт, тісто зарідке, не могла розкатати". Рецепт хороший, тісто липке і так має бути, зате коржі смачні й не "забиті" борошном. А щодо розкатування, може на перший корж у вас піде дещо більше борошна щоб розкатати, зате з кожним наступним у вас буде все більше вправи. Про розкатування тіста для коржів Для любителів розкатування між двома листами пергаменту, скажу, що це не той випадок. Одна морока. Це тісто склеїть ваші листи пергаменту мов клей. Тож по трішки підсипаємо борошно, глибоко дихаємо й розкатуємо. І ще один лайфхак. Краще робити тісто заздалегідь. Після 12-24 годин в холодильнику, воно вже не таке липке й розкатувати стає трішки легше. Про смачні обрізки Не переймайтесь формою коржів, після випікання, вони гарячими обрізаються по формі й залишаються ідеально рівними для медівника. Тільки прошу вас, не з'їдайте всіх обрізків, як би не хотілось (так, вони дуже смачні, дуже медові (на відміну від усіх тих "медівників" де на все тісто 2 ст.л. абиякого меду). Обрізки будуть потрібні для обкладання торту. Кілька порад для новачків І для тих, хто пектиме медівник вперше. Ще м'які поки теплі, при вистиганні, медові коржі твердіють. Ніякої паніки, так має бути. Вони зм'якнуть після перемащування торту кремом й саме тому, усі торти "Медівники" слід перемащувати, в ідеалі, за 24 години до подачі, щоб коржі були ніжними й торт просочився. На жаль, оскільки медовик пекла для більшої компанії й він настільки був смачним, що рештки старша донька швиденько спакувала до шкільного ланчбоксу, для себе та для бабусі (яка викладає фізику у тій самій школі:-)), фото у розрізі я просто не маю. Тож вибачайте. Наступним разом зроблю й дороблю:-). Про крем для Медівника І про крем. Не шкодуйте його, щедро перемащуйте коржі! Його багато не буває, головне візуально розподіліть його, так, щоб вистачило крему до самого кінця. І так, сметана мусить бути 30% жирності, тоді вона зіб'ється. Не чекайте дива від менш жирної сметани. Цього не станеться. Приготування "Медівника"
Простий та безпрограшний рецепт тіста, з яким легко маневрувати. Перед випіканням, я нічим не змащувала булочки, бо потім поливаю їх глазур'ю і тоді вони краще вбирають цю ароматну субстанцію. Якщо булочки з корицею змастити чимось, з'явиться не бажана, у цьому випадку, скоринка, яка буде перешкоджати хорошому вбиранню. У глазур я додала мигдальний екстракт. Люблю я аромат мигдалю майже у всьому. Можна оминути цей екстракт або есенцію, а можна замінити будь-яким іншим улюбленим ароматом. NB: Екстракт - це натуральна субстанція, яку отримують шляхом дистиляції чи тривалого настоювання на високопроцентному алкоголі. Есенція - це чиста синтетика і я принципово не використовую есенцій у своїй кулінарії.
Цей сирник з журавлиною одразу увійшов в розряд улюблених сирників. Смачна шоколадна основа з пряного тіста, ніжний, майже кремовий сирник та густий, ароматний журавлиновий соус з кислинкою. Хіба можна встояти від такого? Якщо і можна якось смак свята вкласти у якісь рамки - то вони у цьому сирнику:-). Готувати його не складно й можна не переживати, якщо він трішки впаде, ба навіть потрібно, щоб трішки впав, оскільки буде більше місця для журавлини:-). З ним справляться й початкуючі господині, оскільки, все просто. Навіть тісто не потрібно розкатувати, а лише вм'яти руками. Тому, рекомендую сирник з журавлиною усім. Ви знаєте, це черговий десерт, заради якого я порушила своє правило, солодку випічку їсти лише раз, щоб її спробувати. А далі уникати солодкого. (Потрібно ж вживати якихось заходів, щоб не розростись безмірно, при такій кількості смачної їжі щодня:-)). Зазвичай мені це не важко, я заспокоюю свою цікавість і все, а тяжіння до солодкого просто так, у мене нема. Якщо нема домашньої випічки, я ніколи не під'їдаю шоколаду, цукерок чи, борони Боже від такої біди, як магазинної випічки (у нас її вдома і не буває). Але коли щось мені особливо до смаку з моєї випічки, а сирники я в принципі дуже люблю, то не можу встояти від того, щоб не поласувати тим чимось і наступного дня. Не тому, що потребую солодкого, а тому, що знову хочу відчути неповторний смак якогось смаколика. Повірте, цей сирник саме такий. Смак його запам'ятовується надовго, лиш сам сирник нетривалий гість у домі, оскільки швидко зникає:-) Пам'ятайте, для хорошої консистенції сирника, критично важливо, щоб усі інгредієнти для сирної маси були кімнатної температури. А після додавання до сирної маси яєць, важливо не мішати її більше ніж потрібно для змішування інгредієнтів. Надто збиті яйця, дають високий об'єм при випіканні, але чим вище сирник піднімається, тим нижче падає. Хоч тут невелике заглиблення необхідне й більшість промахів в приготуванні сирника можна замаскувати журавлиною, великі коливання, піднімання та опускання, негативно впливають на його консистенцію. Сирник - це не суфле і не бісквіт, він не повинен бути об'ємним, його цінують за кремовість та багатий смак. Тому не потрібно зайвої метушні та заходів, що ускладнюють життя та випічку. Щодо тіста, то це не друкарська помилка, його не потрібно попередньо підпікати. Цей сирник і так доволі довго печеться і пропікається він від країв до центру, отже, до готовності сирної маси, основа теж пропечеться. Саме тісто - це щось середнє між пісочним та пряничним тісто. Не потрібно додавати собі додаткової роботи. Воно розсипчасте й дещо липке і простіше викласти його одразу у форму без розкатування й вталувати руками. І ще кілька слів про журавлиновий соус. Деякі любителі вишуканих кондитерських термінів, назвали б його компоте. Але цей термін слабо передає розуміння того, яким він має бути. А має бути ця смачна верхівка сирника, саме як густий соус. Візьміть до уваги, що він продовжить гуснути при вистиганні, завдяки великому вмісту пектину у журавлині та дії крохмалю. Викладати соус на сирник краще за все теплим, а от чи чекати доки він вистигне перед подачею, чи подавати з теплим соусом, вирішувати Вам. Я не могла дочекатись вистигання, тому подавала вже з теплим соусом і скажу Вам, хоч і з холодним дуже смачно, то у теплого соусу з холодним сирником теж є свої принади:-).
Про голландські пампухи Хоч приготування аж такого рідкого тіста для пампухів й викликало у мене сумніви, ще й з тертими яблуками та родзинками, ці голландські пампухи - оліеболлен вийшли надзвичайно смачними. А ще їх так просто робити, адже вистачить все вимішати, залишити підходити, а потім тісто просто зсовується з ложки, через що у них своєрідна, неоднорідна форма. Це пампухи, які точно з'їдять без залишків. Надто вони смачні! Про цукор у тісті Увага, тісто для голландських пампухів без цукру і це не помилка, так має бути. Зате після смаження пампухи дуже щедро посипаються цукровою пудрою. А можна взагалі в ній їх обкачати. Й вони виходять приємно солодкими, бо насправді цукор є в молоці, родзинках, яблуку й в тій же цукровій пудрі, врешті решт. Про олію для смаження Багато читачів мені писали, що їх бабусі, а у декого й мами, смажили пампухи на смальці й вони були не жирними, а дуже смачними. Насправді, справа не у смальці, а у правильній технології смаження, а смалець цьому сприяє лиш у тому, що має високу температуру диміння й розігрівається краще ніж рослинні олії. І все, на цьому переваги закінчились і їх не досить, щоб робити так само. Врешті решт, кожне наступне покоління повинно щось покращувати:-). Тобто, спокійно використовуйте олію, лиш дуже добре її розігрівайте. А бабусі використовували смалець тому, що не мали якісної рафінованої олії, яка б мала високу температуру диміння й добряче розігрівалась, не димлячи. Отак. Я не проти смальцю, сама його часто використовую, але не до пампухів. Зрештою, не лише в кулінарії, а й у всьому, старий спосіб на щось, далеко не найкращий. Застереження про алкоголь І не потрібно додавати спирту чи алкоголю, якщо це не вимагається в рецепті, ні до тіста для пампухів ні, борони Боже, до розігрітої олії:-), в останньому випадку можна такої біди наробити, що не до пампухів буде. Пишу, бо нерідко за це питають ще й пишуть такі дурниці, що спирт там має щось чи когось відштовхувати:-)). Правила смаження пампухів А щоб пампухи вдались, не були жирними й рівномірно пропікались то: 1) Добряче розігрівайте олію, аж до потріскування і лиш тоді починайте викладати пампухи в олію; 2) Використовуйте достатню кількість олії, пампухи повинні плавати в ній! Менше олії, швидше падає температура олії після занурювання пампухів і вони замість того, щоб смажитись та рум'янитись, тушкуються, вбираючи в себе олію! Замала кількість олії та неправильна її температура при старті ОСНОВНА ПРИЧИНА ЖИРНИХ ПАМПУХІВ!! 3) Коли олія відновила кипіння після занурювання пампухів, зменшіть вогонь до трішки меншого ніж середній і досмажуйте до готовності; 4) Викладайте пампухи на тарілку застелену 2-3 шарами паперового рушника. І повірте, все у Вас вийде! Дотримуйтесь цих небагатьох правил і не потрібні Вам будуть спирт та смалець!:-) Приготування голландських пампухів
Про заварні пампушки Заварні пампушки - це класика французької кухні, яка адаптувалась і в Британії, і в Канаді. І як з кожною класикою, ще й з такою контроверсійною назвою, як "Пуки монашки", є кілька версій, як вони з'явились, та чому у них така назва. Одна з них, найвеселіша, це та, що у десь у XV ст. в Мармутьєрському Абатстві в м. Тур, Франція, сестра Агнес, разом з іншими послушницями, готували вечерю для дуже важливого Архиєпископа Турського. Агнес серед тієї кухонної метушні готувала заварне тісто. І раптом, усі почули незвичайний, гучний звук, як дзвін органу. Всі обернулись і зрозуміли, що це була Агнес:-). А вона з того переляку та конфузу механічно опустила ложку з заварним тістом в розпечену олію поруч. Й пампухи вийшли настільки смачні, що далі тісто вже робили спеціально для них:-). Наскільки це правда, не відомо. Лише відомо, що в історії кулінарії, в свій час, ці заварні пампухи називались по-різному, як: "вітряні пампушки", "пукаючі путани", "пук пук", "зітхаючі монашки", тощо. А все тому, що консистенція у них повітряна й заварне тісто роздувається коштом повітря. А ці пампушки настільки ніжні й м'які у середині, що їх асоціюють або з монашками, що "ближче до Бога" або з путанами, що дарують іншого роду насолоду:-). Так чи інакше, це найнезвичайніші пампушки, які я робила чи їла. Й увага, їдяться вони теж легко! Просто тануть у роті:-). Після 5 пампушків і далі здається, що нічого і не їла:-). Будьте обережні, вони казкові!:-) А ще, це пампухи, які можна зробити дослівно за пів години. Все швидко і просто! Про заварне тісто Щодо приготування, то правила тут такі ж, як для приготування класичного заварного тіста, це лиш ароматизують додатково. А саме, дуже важливо добре просушити борошно після заварювання, щоб тісто аж почало прилипати до дна. І перед додаванням яєць, дещо остудити тісто, збиваючи його, щоб яйця не "зварились" при додаванні до тіста, що аж пашить. Про смаження пампушок А щодо смаження, то все стандартно: багато олії, добре розжарити її й смажити партіями пампухи, не викладаючи надто багато за один раз, на помірному вогні. А взагалі, готувати заварні пампухи швидше та простіше ніж будь-які інші пампухи. Приготування заварних пампушок
Цей сирник на маковій основі я придумала для коханого чоловіка, який не міг визначитися, чого йому хочеться більше, чогось з маком чи сирника з вишнями. Так з'явився сирник, ніжний і кремовий, просто ванільний, на кексовой основі з маку, а щоб було ще краще, ніж вже є, зверху соковиті вишні, які доповнюють смак як і маку, так і домашнього сиру в сирнику. Кокосова стружка, в свою чергу, вносить особливий смаковий нюанс, що творить просто незабутній десерт ... Сирник на маковій основі - це десерт, який буде не найлегшим в приготуванні, так як пекти такий сирник потрібно в 2 етапи, сам сирник треба пекти з усією увагою і турботою, не поспішаючи, стежачи за температурним режимом, правильно його остудити, перед тим, як приступити до наступного кроку. Все це дуже важливо тому, що якщо на якомусь етапі знехтувати тонкощами процесу, можна далі не продовжувати. Але не лякайтесь, якщо слідувати пункту за пунктом, все вийде, без особливих складнощів ... Просто дуже часто до мене пишуть "Я все робила як написано в рецепті, у мене нічого не вийшло", але як починаємо з цією людиною розбирати це "все як в рецепті", то хтось духовку попередньо не розігрів, хтось яйця "перезбив", хтось поспішив, хтось не остудив, а хтось взагалі розпушувач упустив, або змішав все відразу в одній мисці ... Комусь здалося багато того, мало цього, і починають додавати, збавляти ... Випічка - це не поле для експериментів, це чистий хіміко-фізичний процес, і невинне (але грубо безглузде) зменшення цукру в виробі, може бути причиною колапсу, бо нерозумно сподіватися, що цукор у випічці служить лише підсолоджувачем. Це не шматок м'яса, який можна посолити більше або менше. У випічці все має значення. Щоб маневрувати в цьому полі, треба мати хоч найменші знання про наукову сторону кулінарії. Повірте, всі ці "розгляди" дуже стомлюють, тому, з будь випічкою (в ідеалі з будь-якою стравою), уважно читайте рецепт, а також передмову до нього, де можна знайти інформацію про тонкощі приготування, потім в голові уявіть весь процес, що і як Ви будете робити, крок за кроком. Потім зберіть потрібні інгредієнти (стежте за їх температурою) і ще раз прочитайте рецепт безпосередньо перед приготуванням. Далі просто дотримуйтесь рецепту крок за кроком ... Тоді все вийде!
Як писала вже раніше, пєрнік - це особливий вид польської різдвяної ароматної випічки з медом та прянощами, без якої немає справжнього Різдва в жодному польському домі. Щось між кексом та тортом, а найвірніше назвати його пляцком. Хтось пече сам, а хтось, як знак нашого часу, купує. Хоч купування пєрніка, це в якійсь мірі, як купування Великодньої паски. Можна, але душі та тепла рук в ній не буде. Так само й з пєрніком. Не плутати пляцок пєрнік з невеличкими пряниками, які мають подібну назву "пєрнічкі", тобто маленькі пєрніки, хоч насправді це пряники.Цей рецепт не звичайний, а старовинний. Що цікаво, що я знайшла цей рецепт і у двох старих польських книгах рецептів, які отримала від родини чоловіка (одна така стара й пошарпана, що навіть палітурки немає, одні сторінки:-)) й у чималій кількості інтернет-ресурсів в абсолютно незмінних пропорціях, навіть на сайті польського музею пєрніка:-). Тобто його геть не торкнувся час:-). А що ще цікаво, з огляду на його поширеність, випікаючи такий пєрнік на Різдво, можете бути впевнені, що у багатьох польських домівках хтось ласує абсолютно такою ж випічкою. Звісно є певна "рука" господині, тим не менш склад у всіх такий самий і це заворожує!Такий пєрнік пекли у давнину. Завчасно, 4-8 тижнів наперед. Кому як вдавалось. Загалом, пєрнік можна й спекти одразу та не лишати дозрівати ні тіста, ні спечених коржів, але аромат і консистенція суттєво кращі у витриманого пєрніка. Після замішування, тісто повинно дозрівати принаймні 2 тижні, а ще краще 3-4. А потім, після випікання і вистигання, вже коржі повинні дозрівати 2-3 дні, а ще краще тиждень. А потім й після змащування, ще 2-3 дні, щоб пєрнік добре просочився смаком сливового повидла, традиційного для пєрніка. Для нетерпеливих, на сайті є інший рецепт пєрніка, суттєво швидший у приготуванні, менш глибокий смаком та ароматом, більш сучасний, але також дуже смачний. А цей старопольський, по рецепту зі старої потріпаної книги, на якій вчилась готувати ще моя свекруха, вимагає попереднього планування та організації, але результат того вартий! Загалом, в польській кухні є чимало рецептів пєрніків, як дозріваючих, так і швидкого приготування. По цьому рецепту виходять два великі пєрніки. Зменшити кількість було практично не можливо, оскільки важко поділити 3 яйця, а якщо робити 1/3 кількості інгредієнтів, він був би замалим, а 2/3 це було б і не туди і не сюди. Але він настільки смачний, що довго не залежиться, хоч як кожен пєрнік, завернутий у фольгу, в холодильнику, може зберігатись навіть місяць і ставати смачнішим з кожним днем. Але у свята, я впевнена, у кожного знайдеться кого ним пригостити. Також, це ж саме тісто можна використовувати для тонких пряників, просто тонше його розкачавши. UPD: Кількість цукру була зменшена на 100 грамів, на скільки дозволяє зменшити рецепт, щоб трішки опанувати солодкість випічки. (Оригінальна кількість цукру 400 грамів).
Ось таким чудо-рулетом і починаю місяць святкових приготувань. Це класика польського Різдва й напевно мало є яка домівка в Польщі, що не мала б макового рулету на різдвяному столі. Звісно, що кожна господиня має якісь свої секрети приготування. Може відрізнятись дещо склад начинки, багато хто купує її готовою, але загалом це завжди смачно. Чоловік від радості крутився на кухні в піднесеному настрої, як кіт від валер'янки. І все потягував як не родзинки замочені в ромі, то мак розтертий. Навіть якась особлива атмосфера панує в домі при випіканні макового рулету. Рулет є далеко не найлегшою випічкою. Але я постаралась піднести Вам все з найменшими подробицями. Точно дотримуйтесь вказівок, принаймні перший раз, і у Вас все вийде. Результат вартий старань. А щоб все вийшло в найкращому вигляді, дам ще кілька настанов: 1) Не розкатуйте тісто занадто тонко, так як важко буде рулет скрутити. Крім того, при скручуванні, тісто ще трохи розтягнеться і зробиться тонше. Але також не вдавайтесь в іншу крайність, занадто грубо розкатане тісто не дасть очікуваного результату. 2) Нехай всі рухи Ваших рук будуть впевненими: якщо довго будете возитись з білками, все повітря з них «вийде», а якщо довго і невпевнено скатувати рулет, тісто буде надмірно розтягуватися в Ваших руках. Робіть все швидко з упевненістю в собі! 3) Зверніть увагу, рулет печеться загорнутим в пергаментний папір для випічки. Це потрібно щоб рулет не ріс при випіканні. Ви все правильно зрозуміли. Це одна з небагатьох дріжджових випічок, де підростання тіста в духовці не бажане. Інакше він розростеться, розповзеться, і замість красивого, акуратного рулету у Вас буде безформна, гігантська макова булка:-) Це була моя перша помилка при випіканні мого першого макового рулету кілька років тому. На щастя чоловік так любить макову випічку, що і так все з'їв:-) Ось мабуть і все! Приступимо !!!
Традиційний британський різдвяний пудинг - це те, без чого не обходиться жодне Різдво у Британії. Хто готує самостійно, не рідко по сімейному старовинному рецепту, хто купує, але різдвяний пудинг є на кожному різдвяному столі. При чому, вносять його святково, поливаючи міцним алкоголем та підпалюючи. Традиція випікати різдвяний пудинг виводиться з середньовіччя. Колись, а в деяких сім'ях й досі, різдвяний пудинг готували за 4 тижні до Різдва, а часом й раніше. За традицією, його випікали в неділю перед початком передріздвяного посту і цю неділю називали "Розмішувальною неділею", адже кожен член сім'ї, або принаймні кожна дитина повинні були по черзі мішати масу для приготування пудингу. Далі пудинг готували, а потім він повільно дозрівав у прохолодному місці, чекаючи свого часу, тобто Різдва. Смак його ставав більш витонченим з часом. В наш час, мало хто готує різдвяний пудинг за стільки тижнів наперед. Загалом, навіть 5-7 днів дозрівання роблять своє, хоч можна подавати його й навіть в день приготування. Перечитавши безліч рецептів різдвяного пудингу, від тих старіших, по ті новіші, перечитавши рецепти в книгах таких авторитетних сімейних британських кулінарів як Делія Сміт чи Меррі Беррі, й навіть переглянула рецепт Найджели Лоусон (але вона остання у кого можна шукати щось дуже традиційне), а також декількох інших кулінарів, менш шанованих респектабельними британськими господинями, я виробила свою інтерпретацію традиційного британського різдвяного пудингу, узагальнюючи зібрану інформацію, й цю версію і пропоную Вашій увазі. Традиційно, різдвяний пудинг готують з додаванням яловичого навколониркового жиру. Його в нас важко знайти. У моєму випадку було неможливо. Багато хто радить замінити його твердими видами маргарину, що для мене не прийнятно. Такого харчового сміття я не використовую у своїй кухні. Тому, інстинктивно замінила його вершковим маслом. Хоч проблема з ним така, що температура топлення в масла нижча ніж у яловичого навколониркового жиру і воно починає топитись раніше при приготуванні, що результаті дає менш пористий пудинг ніж був би з яловичим жиром. Але щоб максимально зменшити цю проблему, я спочатку подрібнила холодне масло, а потім заморозила і замороженим додала до маси для пудингу, й потім швиденько розклала по підготовлених мисках й почала готувати. Щоб хоч трішки зберегти пористість. І пудинг таки вийшов досить пористим. З приємним масляним смаком. Може так і краще, оскільки яловичий жир у мене мало асоціюється з десертом. Готується різдвяний пудинг у мисці, на водяній бані. Існують спеціальні миски для пудингів, які мають відповідну форму, та широкий край, по під який слід обв'язувати накриту фольгою миску з пудингом, який допомагає зафіксувати цю нитку на мисці. На справді, можна готувати в будь-якій термостійкій мисці, або навіть у маленькому казанку. В рецепті я детально описую, що і як робити. Потім потрібно пудинг остудити й відправити на "дозрівання". Після чого, потрібно провести повторну термічну обробку різдвяного пудингу, таким же методом, лиш значно коротше по часу. Подають різдвяний пудинг теплим або холодним, хто як більше полюбляє. Даної кількості інгредієнтів вистачає на два менших пудингу, або на один великий. Якщо будете готувати один великий, тоді потрібно збільшити час приготування. Про це я також пишу у рецепті нижче.
Хоч пряникові будиночки в готовому вигляді можна вже купити і в деяких кондитерських, приготовлений своїми руками, набагато дорожчий серцю і цікавіший. Мені здається навіть якось безглуздо продавати те, що повинно створюватися з душею, з душею домочадців, дім яких і буде прикрашати пряниковий будиночок, в ідеалі, коли і маленькі рученята допомагають у справі. Це не перший раз коли печу я пряниковий будиночок. Але напевно треба було, щоб донька доросла до 5-ти років щоб все було як слід. Щоб їй цікавим був сам процес, і вона розуміла що при склеюванні будь-чого буде ще час очікування, що в усьому добре почуття міри, і що терпіння багато чого коштує. Цього разу я використовувала силіконову форму для пряникового будиночка. Побачила на розпродажі в Німеччині, не змогла встояти. Тісто готувала, за рецептом з інструкції з форми. Хоча внесла деякі зміни. Тісто вийшло відмінним. Для тих хто форми не має, докладно все розписала в рецепті як і що робити. Адже раніше пекла без неї. І я не сказала б, що випікання з формою менш клопітке. Темний колір тіста здобувається за рахунок патоки. Якщо її немає, можна просто напросто замінити її медом. Смаковий відтінок буде трохи іншим і пряниковий будиночок буде світлішим. А якщо хочете потемніше, із зазначеної кількості борошна відберіть 2 ст.л. і натомість додайте 2 ст.л. какао. Головне у приготуванні будиночка це терпіння. Раджу розкласти весь процес на кілька днів. Тоді все буде як треба висихати, ви не виснажите себе процесом і все буде в радість. Справа звичайно Ваша, але хоча б, на 2 дня розкладіть, щоб в один день склеїти боки і фасади, лише на другий день дах і інші деталі. Велике значення має глазур. Я готувала 2 різні: одну для склеювання, іншу для прикрашання. Готуючи глазур для склеювання, раджу забути все що Ви досі знали про глазур, збити білки і додавати стільки цукрової пудри, скільки "візьме". Повинна вийти консистенція густої каші, а глазур не повинна спадати з лопатки без потрушування. Тільки така буде тримати стіни і дах на місці. А інша глазур, гладка, консистенцією, трохи густішою жирних вершків, ідеально підходить щоб прикрашати пряниковий будиночок, але стін, не кажучи вже про дах, вона не втримає. Глазур дуже швидко засихає, тому склеювати і прикрашати треба негайно після її приготування, і заготовити рівно стільки, скільки потрібно на найближчий час. Успіху Вам і красивих пряникових будиночків!Удачи Вам и красивых пряничных домиков!
Рецепт цього австрійського святкового фруктового хлібця адаптовано з книги ""Classic German Baking" by Luisa Weis, книги написаної німкенею, з німецькими та австрійськими рецептами. Хоч насправді, не зовсім традиційними і в цьому моє розчарування книгою, але є деякі цікаві рецепти. Наприклад, оцей австрійський фруктовий хлібець. Він буде до вподоби усім любителям сухофруктів, випічки та виробів з ними. Як на 4 буханки, то в ньому небагато ні борошна, ні цукру. Його навіть можна назвати дієтичним. В ньому так чітко відчуваються сухофрукти, що надають хлібцю як смак, так і консистенцію. Зізнаюсь, як спробувала австрійський фруктовий хлібець одразу після випікання, то після британського різдвяного пудингу(це найкращий виріб з сухофруктів який тільки доводилось робити), пряного італійського панфорте чи фруктового кексу з коньяком, цей фруктовий хлібець здався мені маловиразним й навіть пріснуватим. Але на другий-третій день, смак його став більш виразним і скажу Вам, що якби в ньому таки були спеції та цедра цитрусових як в рецептах перечислених вище, він був би одною з багатьох різдвяних випічок з сухофруктами, пряно, цитрусово, насичено. А так, він відрізняється від решти й в ньому грають смаком усі сухофрукти, що так чітко відчуваються. Це ода сухофруктам! Тому для кексу вибирайте найякісніші та найароматніші сухофрукти. Замочувати сухофрукти можна й в коньяку, але ром, як на мене, цікавіший смаком та краще підходить для такої випічки. Головне витримати потрібний час, щоб сухофрукти добре набрякли. В кінцевій випічці алкоголь зовсім не відчувається й в розрахунку на 4 буханки, алкоголю зовсім трішки у виробі. При бажанні, пропорції сухофруктів можна міняти. Але важливо не надто зменшувати кількість фініків. Вони солодші ніж решта сухофруктів і є додатковим, дуже корисним, джерелом солодкого смаку. Не дарма їх там найбільше. Інжир теж доволі солодкий. Майте це на увазі, випікаючи австрійські фруктові хлібці. Вони й так виходять помірно солодкими.
Попри мою нелюбов до безе та макаронс, я дуже полюбила класичний торт "Павлова" з ківі та полуницями. Настільки полюбила, що почала думати як ще можна приготувати його і та дійшла до шоколадної версії торту "Павлова". В Інтернеті є вже чимало рецептів шоколадної "Павлової", я ж пропоную Вам свою версію цього торту. На відміну від класичної, шоколадна "Павлова" здається більш зимово-осінньою, попри вишні в ній. Хоч до багатьох зимових десертів використовуються заморожені вишні і ними зимою вже нікого не здивуєш. Вишні, які не підсолоджуються та несолодкі збиті вершки, чудово доповнюють солодку основу, роблячи загальну солодкість торту прийнятною. Готувати шоколадну "Павлову" практично так само як і звичайну, але є кілька технічних нюансів про які слід пам'ятати і про них я напишу нижче. Крім загальних правил збивання білків, про які можете прочитати в статті "Як збивати білки", слід ще пам'ятати про те, що в какао є жирні частинки і його можна додавати до білків в самому кінці, не надто довго збиваючи після додавання. Якщо додати його надто швидко білки не зіб'ються як слід, вірніше, не наберуть потрібного об'єму, а якщо збивати після додавання какао надто довго, маса осяде. Якщо у випадку класичного торта "Павлова" усі намагаються щоб в основі не було тріщин і якщо навіть є якісь, то намагаються всіляко їх маскувати, оскільки це вважається вадою, то при випіканні шоколадної "Павлової" все простіше. Маса сама виходить "сухішою" через додавання какао, тріщини будуть і у цьому нема нічого страшного. Вишні для шоколадного торта "Павлова" не підсолоджуються. Вони повинні бути кислими, адже основа торта дуже солодка і не може бути менш солодкою, без втрати форми. Тому додатки повинні бути несолодкими й навіть кислими, щоб балансувати смак. Я ще додатково полила "Павлову" шоколадним соусом з чорного шоколаду. З тієї ж самої причини, варто використовувати саме чорний шоколад, а не молочний і з хорошим вмістом какао. В ідеалі понад 70%, це мій фаворит серед шоколаду. (Можна й 80-90% для любителів суттєвої шоколадної гіркоти). Як на мене, шоколадна "Павлова", на відміну від класичної, найсмачніша в день збірки. Тобто, можна спекти її днем раніше, приготувати вишні, змішати вершки з желатином, але збивати їх, готувати шоколадний соус та збирати торт краще вже в день подачі. Тим більше, що збирати його дуже швидко. Не потрібно довго вичавлювати буклі з крему. Лиш накласти один шар на інший.
Про королеву пудингів Все так просто і водночас смачно. Це таки королева пудингів, як завдяки своїй білковій "короні", так і смаку. Святково, швидко і геть не банально! Зазвичай, ця класика британської кухні готується з малиновим чи смородиновим джемом, а така "різдвяна" королева пудингів, за рецептом пані Делії Сміт з кулінарної книги "Щасливе Різдво" готується з журавлиною. Хоч зізнаюсь, класичну версію пудингу я ще не пробувала, така королева пудингів з журавлиною нас просто вразила. Смакував цей пудинг усім, як нам з чоловіком, так і дітям. Він смачний як теплим, так і гарячим. А ще, його дуже просто готувати й не зважаючи на це, цей по-справжньому королівський пудинг дивує вишуканістю. Дуже ніжна, молочно-яєчна основа, пряна кисло-солодка журавлина, що так добре балансує солодкість пудингу загалом, і невагомі, ніжні немов хмари, збиті, підрум'янені білки. Незвичайно і дуже смачно! Про основу для пудингу Для приготування основи цього пудингу можна взяти панірувальні сухарі, найважливіше, щоб вони не були залежані, а можна взяти залишки здоби, буде ще смачніше. Просто не використовуйте сухарі чи булки які надто довго лежали. Їх не свіжий аромат зіпсує увесь пудинг. Про ягоди для пудингу Щодо ягід, то звісно ж, такий пудинг можна готувати з будь-якими ягодами, але саме журавлина дає неймовірний аромат та смак, що нівелює солодкість. Хоч цей десерт не можна назвати якимсь солодким. Цукру там і так не багато. Приготування королеви пудингів з журавлиною
Ця випічка з тосканського міста Сієна. Про походження Панфорте, дослівно "сильного хліба", є стільки легенд, скільки й рецептів, та й видів самого Панфорте. В оригіналі його печуть з цукатами з цедри апельсина і сушеного інжиру. Я ж сушений інжир не надто люблю, тому замінила його в Панфорте чорносливом. Вийшло чудово! Чорнослив надав приємну кислинку. По суті можна брати будь-які цукати і сухофрукти, так як в самій Італії є безліч видів Панфорте, з різним складом. Спільні риси для всіх, - це насамперед консистенція, яка виходить при підігріванні цукру з медом до певної температури. А ще велика кількість горіхів, сухофруктів і цукатів. У мене форма 26 см, меншої просто не маю. Але краще взяти форму 20-24, тоді він буде вищим (як в Італії). Хоч, випічка настільки ситна, що може і добре, що вийшов він тонким. Маленький шматочок Панфорте до кави і це вже майже як другий сніданок.
ПРО КЕКС З МАКОМ ТА СУХОФРУКТАМИ Кекс – це чудова випічка до кави та чаю. Проста, без претензії, проте смачна та цікава. А цей класичний кекс з маком та сухофруктами ще й дуже ароматний, вишуканий і смачний. Ідеальний як для домашнього чаювання, так і в дорогу. Цей кекс також був однією з останніх випічок на моїй домашній кухні перед війною, з думкою про улюблену марку ТМ Dr. Oetker, амбасадором якої я є. Тоді я собі планувала як опублікую цю випічку ближче до Великодня, як щось, що можна спекти до свята заздалегідь. Але Великдень у всіх був затьмареним війною. Проте, поки я з головою занурилась у справи волонтерські, віддалені від готування, й геть занедбавши кулінарний сайт, ТМ Dr.Oetker створив чудову ініціативу, з випікання великодніх пасок для наших хлопців на передовій, надавши необхідні інгредієнти та згуртувавши навколо цієї ідеї кулінарів ентузіастів. Це ще одна причина їх поважати! Бо те, хто і що робить в так скрутний період для нашої держави є показником того що за цінності стоять за брендом чи людиною. І я радію, що попри війну, бренд ТМ Dr. Oetker продовжує працювати в Україні й допомагати. Це те, що насправді повинен тепер робити кожен, хто не на фронті, і варто вкотре нагадати, яка чудова у них продукція. Тож дістаю з архіву цей ще один вдалий рецепт, актуальний повсякчас, й ділюсь з Вами усіма секретами приготування надзвичайно смачного макового кексу, з сухофруктами та цедрою лимонна. ПРО ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ МАКОВОГО КЕКСУ З СУХОФРУКТАМИ Для приготування кексів, як і для бісквітів, дуже важлива поетапність введення інгредієнтів у тісто. Спочатку масло розтирається з цедрою і збивається з цукром до однорідності та набуття легкої, пухкої консистенції. І далі одне за одним вводяться яйця та молоко. Й зверніть увагу, що лиш частина борошна вводиться в тісто при збиванні, а решта змішується вже разом з сухим маком та сухофруктами лопаткою, аби кекс був ніжним, не збитим. Дуже важливо, аби консистенція тіста була правильною, однорідною, всі інгредієнти для кексу повинні бути кімнатної температури. Щодо маку, то його можна просто додати сухим як є, а можна трішки підрум’янити на сухій сковорідці, доки відчуєте виразний, приємний аромат зернят. І для цього кексу, його в жодному разу не потрібно запарювати та розтирати. Тут мак має бути просто сухим. І увага! Випікаючи маковий кекс, звертаєте увагу передусім на готовність, а не на час. А готовність тут визначається найпростішим методом у випічці: зубочисткою. Її потрібно встромити глибоко по-центру кексу і коли вона виходить сухою та чистою – кекс готовий, можна діставати. Якщо є охота експериментувати, замість цедри лимона можна взяти цедру апельсина і тоді молоко замінити свіжим апельсиновим соком. Та й сухофрукти можуть бути геть будь-якими. Цікаво буде зі шматочками чорносливу або ж кураги. А взагалі, якщо є бажання, їх в принципі можна замінити будь-якими горіхами чи краплями шоколаду. До речі, замість масляної глазурі, кекс можна просто полити топленим білим чи чорним шоколадом. Буде теж дуже смачно! ЗБЕРІГАННЯ КЕКСУ З МАКОМ Отже, сміливо експериментуйте, печіть та насолоджуйтесь! А після випікання кексу з маком, вистигання, глазурування та застигання глазурі, бажано зберігати його загорнутим у фольгу. Так він буде постійно свіжим. При кімнатній температурі можна зберігати добрий тиждень, а в холодильнику усі два. Але найкраще смакує маковий кекс з кавою, чаєм чи склянкою молока, при кімнатній температурі. Як будь-яка випічка з вершковим маслом у складі, при охолодженні цей кекс дещо твердіє. А при кімнатній температурі знову м’якне. Тому, якщо будете маковий кекс довше зберігати в холодильнику, просто дістаньте його заздалегідь, перед подачею, щоб трішки зігрівся. ПРИГОТУВАННЯ КЕКСУ З МАКОМ ТА СУХОФРУКТАМИ:
ПРО ФРАНЦУЗЬКИЙ ПРЯНИЙ МЕДОВИЙ ХЛІБ Французький пряний медовий хліб, або ж хліб зі спеціями (Pain d'epices), чи пряниковий хліб, - це не просто ароматна випічка, а частинка європейської гастрономічної історії, яка бере свій початок ще з середньовіччя. Це щось середнє між хлібом та пряним кексом. І він дуже перекликається з польським пєрніком. Лиш цей легший у приготуванні. У різних регіонах Франції його називають по-своєму, подають у різних формах і з відтінками смаку, залежно від борошна яке домінує та підібраних спецій і навіть вид меду впливає на смак випічки. Незмінним залишається головне – багатий аромат меду, яким би він не був, та теплих спецій, що пробуджує найприємніші гастрономічні спогади. Вважається, що цей хліб виник під впливом східної кухні, коли каравани привезли до Європи запашні спеції. Згодом у Франції, особливо в Ельзасі, рецепт трансформувався у те, що ми знаємо сьогодні: вологий, темний, пряний хліб, який чудово смакує і сам по собі, і як акомпанемент до сиру, вершкового масла, мармеладу чи навіть до паштетів, розкішної фуа-гра чи іншої печінки. Французький пряниковий хліб – це випічка в якій житнє борошно надає глибини, а гречаний мед – природної солодкості та делікатної тягучості. До речі, часто у Франції використовують каштановий мед чи лавандовий. Залежно від того де його печуть. Аромат спецій робить свою справу і, переважно, спеції у всіх ті самі, лиш пропорції різні: кориці, гвоздики, мускатного горіха, імбиру та чорного перцю. Усе це створює у домі атмосферу тепла, затишку й очікування свят. У Франції цей хліб часто готують не лише перед Різдвом, а просто у холодний сезон, коли хочеться обгорнутися ковдрою, заварити каву та насолоджуватися моментом. Але й у будь-яку іншу пору року він дарує особливу гастрономічну радість, адже, як більшість випічки на основі меду, зберігається довго та з кожним днем стає ще смачнішим.Для тих, хто цінує натуральність і простоту – це справжнє відкриття. Рецепт не вимагає складних технік, довгого вимішування чи вимогливих інгредієнтів. А результат здивує Вас своєю структурою, ароматом і тим, наскільки гармонійною може бути комбінація меду та спецій. Це саме той випадок, коли випічка створює настрій, наповнює дім ароматами й повертає до кулінарних традицій, випробуваних поколіннями. Це класика яку варто знати!ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ ФРАНЦУЗЬКОГО ПРЯНОГО МЕДОВОГО ХЛІБАПерш за все, мед у рецепті не просто підсолоджувач, а основа смаку. Тому найкраще використовувати гречаний мед – він дає виражений аромат і насичений колір. Якщо мед зацукрився, це не проблема – при нагріванні з маслом він повністю розчиниться. Спеції ж варто використовувати мелені, свіжі та якісні, адже саме вони формують впізнаваний аромат випічки. Не лякайтеся наявності чорного перцю. Він не робить хліб гострим, а лише підкреслює загальну пряність.Тісто для французького пряного хліба має бути рідким і це особливість рецепта, не лякайтесь, все так і має бути. Воно не потребує активного вимішування, навпаки, зайва робота може зробити структуру щільною. Після випікання хліб дуже важливо залишити у формі до повного охолодження, а ще краще дати йому настоятися ніч. Саме під час цієї паузи аромат і вологість рівномірно розподіляються, і смак стає глибшим, а хліб ще більше схоплюється, тож він не поламається під час діставання. А змащування верхівки солодкою медовою глазур’ю не лише додає блиску, а й зберігає ніжність скоринки.Французький пряний медовий хліб чудово зберігається. Особливо якщо загорнути його у фольгу. Зберігати його можна при кімнатній температурі або в холодильнику. Він буде ставати все ароматнішим та насиченішим. Подавати його можна з чаєм, кавою, вершковим маслом, апельсиновим конфітюром, або ж як французи, зі шляхетними сирами чи паштетом. Мені особливо він смакує з сиром Брі. Важливо лиш щоб той останній був кімнатної температури. Цей пряний медовий хліб дарує відчуття свята навіть у будній день.ПРИГОТУВАННЯ ФРАНЦУЗЬКОГО ПРЯНОГО МЕДОВОГО ХЛІБА:
Кожен останній четвер перед початком великого католицького передвеликоднього посту (якого я не дотримуюся, так само як і православного), у Польщі святкують "жирний четвер", щось на зразок одноденної своєрідної Масляної. У цей день господині активно печуть пампухи і фаворки, вони ж печево "хмиз". Якщо "хмиз" я не дуже люблю, пампухам у цей день віддаюся цілком. Єдиний день в році коли я дозволяю собі "переїсти" солодкого! Цього разу пампухи були з начинкою. Я використовувала свій улюблений вишневий джем з амаретто. По суті можна використовувати будь який джем, головне щоб він не дуже розтікався. Спосіб розміщення начинки в пампушках підгледіла у славетної української жінки кулінара Дар'ї Цвєк (обов'язково про неї напишу в рубриці про кулінарів). А тісто - це результат моїх експериментів. Дуже вдалий результат, який зробив мене ще більшою прихильницею дріжджового тіста з додаванням відвареної картоплі. Ніжність такого тіста, щоб б Ви не готували, однозначно підкуповує! І про пампухи, не переживайте якщо частина джему все-таки трохи витече, не біда. В добре розігрітій олії, при помірному вогні, вони поводяться нормально, не бризкають і пампухи нормально смажаться навіть при маленьких тріщинах. Звичайно, якщо тріщина велика, пампух "розкриється" під час смаження, але маленька - не перешкода. А щоб на другий день пампухи були як свіжоспечені, просто напросто розігрійте їх у духовці при 180 ᵒС. Викладіть їх в один шар на деко або на жаротривку тацю, 5-8-ми хвилин вистачить. Увага! Тісто можна замісити напередодні, поставити в холодильник, а дістати за 1 годину до формуванні пампухів.
Мене просто заворожує польська передріздвяна метушня і традиції навколо цього свята. При тому, що Святий Вечір в Польщі також пісний, а ось на перший, другий і третій день Різдва, всі гуляють, веселяться, ходять один до одного в гості. Їжі готують багато, а випічки печуть ще більше. Дім завжди пахне чудесною святковою, особливою випічкою, рецепти якої передаються з рук в руки, вдосконалюються. Жінки планують меню за місяць наперед, закуповують продукти і вже тижні до Різдва починають пекти. Деяка випічка з часом стає смачнішою. І я дуже рада, що навіть будучи українкою, можу продовжити цю традицію, для чоловіка, для доньки, і нести далі ці рецепти і передавати їх. Цей маковий торт настільки багатий смаком, що ніякого крему до нього не потрібно. Його рецепт, свекруха диктувала мені з дуже старенького, пошарпаного блокнота, куди вона записує святкові або просто особливі рецепти. Я ретельно записала, і трохи вдосконалила оригінальну версію макового торта, за бажанням чоловіка, який вважав класичну версію торта занадто солодкою і важкою, хоча також дуже смачною. Я зменшила кількість олії в рецепті (її було 750 мл), і трохи вершкового масла (його ж було 125 грам). Цукру також менше в моєму торті (було 400 грам), а ще, зробила текстуру макового торта більш пухкою за рахунок того, що збила окремо білки і ввела їх в тісто. Спочатку, яйця підмішувалися цілими. В результаті, менш солодкий маковий торт, з меншою кількістю калорій і з більш пухкою структурою.
У нашій, польсько-українській родині, випічка з маком з'являється з настанням зими й приносить багато радості домочадцям, оскільки є певним передвісником свят, ще задовго до їх настання. Цей рецепт особливий і дістався він мені від моєї польської свекрухи, а я його передам своїм дітям, а тепер ділюся ним з Вами. Він особливий смаком і це один з найсмачніших кексів які доводилось мені куштувати. Тож однозначно варто спекти його на свята і не тільки. Рецепт цього кексу з'явився також у друкованій версії в грудневому номері українського видання "Лиза. Приятного аппетита" 12/2015. Простота приготування цього макового кексу полягає у тому, що абсолютно нічого не потрібно попередньо робити з маком, як у більшості рецептів макової випічки. Лиш замісити тісто крок по кроку і спекти. А якщо вистачить терпіння, після вистигання загорнути у фольгу та залишити на добу і лиш тоді смакувати. Через день, смак і консистенція макового кексу стають ще кращими. Смак стає більш виразним, а сам кекс здається більш вологим та ніжним. Загалом, після випікання й охолодження, подібна випічка з маком, горіхами та сухофруктами, найкраще зберігається загорнута у фольгу, в холодильнику. Кекс не підсихає, а аромати стають ще виразнішими з кожним днем. Відео-рецепт приготування макового кексу на каналі СТБ у програмі "Все буде добре":
Рецепт шафранових булочок св. Люсії запозичений з книги шведської авторки "The Scandinavian Cookbook" by Trina Hahnemann. Сама свята Люсія, за шведською версією розгортання подій, була дружиною шведського рибака, який вийшов в море, коли там розпочався страшенний буревій й на Землі у цей час гуляла нечисть та погасила маяк. Тоді Люсія взяла ліхтар та вийшла на високу скелю, щоб освітлювати дорогу до дому для свого чоловіка. Нечисть розсердилась на св. Люсію й відрізали їй голову. Потім, за легендою, 13 грудня 1764 року у Швеції одного чоловіка серед ночі розбудив чарівний голос. І він побачив чарівну молоду жінку в білому одязі, з крилами та свічкою, вона пересувалась по кімнаті й співала. З того дня у Швеції, а потім і в Норвегії й шведськомовній частині Фінляндії, щороку святкують день св. Люсії яка за шведським віруванням, приносить світло та хліб. Це одна з легенд. Яких є дуже багато й тих, хто цікавиться історією церкви та історією загалом, не здивує це, адже у церковній догматиці постійно відбуваються зміни, церковні мужі змінюють версії подій, й те, що здається зараз святим і правильним, раніше не існувало або існувала зовсім інша історія до чогось. У всякому разі, в цей день у Швеції та Норвегії відбувається костюмована свята хода, печуться булочки з шафраном та родзинками у формі закручених вісімок, які запивають кавою чи гльогом. У нас на св. Андрія 13 грудня печуть Калиту, а в Скандинавських країнах булочки св. Люсії. Рецепт цих булочок я майже не міняла, лиш суттєво зменшила кількість шафрану. Й добре зробила. У авторки його аж 5 грамів. Я не знаю чи це друкарська помилка чи так має бути, але це дуже дуже багато. Я дала 1 грам і булочки були насичено жовтими й з дуже виразним смаком та ароматом шафрану. Скажу навіть більше, тим хто не звик до його інтенсивного аромату, краще взагалі брати 0,5 грама, тобто 1/2 ч.л. й цього вистачить. Крім того, це найдорожча приправа світу й з непотрібними 5 грамами ціна булочок зросте захмарно. А 0,5 грама повністю достатньо щоб забарвити та приємно ароматизувати булочки. Якщо ж дуже любите аромат шафрану у випічці, додавайте цілий 1 грам. Щоб шафран рівномірно віддав свій колір та аромат його потрібно замочити в теплому молоці, а молоко перед додаванням в тісто остудити. Щодо самого приготування, то все доволі просто стандартно. Тісто м'яке та приємне в роботі. Формуючи булочки, слідкуйте щоб валики були якомога рівнішими без щілин чи тріщин, тоді булочки після випікання будуть мати зграбнішу форму. Ті родзинки, які вкладаються в завитки, потрібно втискати майже до самого низу. Сформовані булочки ще будуть підростати й тісто випхає їх на верх, якщо не надто глибоко втиснути одразу, вони будуть стирчати й підгорять.