Як писала і раніше, я просто обожнюю десерти з гранолою. Такі яскраві, легкі, до того й корисні! Та й робити швидко! Лише складати такі десерти краще за все перед самою подачею, щоб гранола довше залишалась хрусткою. І цей простий десерт, як результат моїх фантазувань на кухні, вийшов таким чудовим! Чоловік навіть хотів назвати його "Полунична фантазія", але я за те, щоб назва страви максимально відображала склад. Тому так і не назвала, але в нашій сім'ї цей десерт має таку кодову назву:-)). Цей десерт з домашнього сиру я робила з рештками запасів замороженої полуниці. В сезон звичайно ж робіть зі свіжої. Хоч морожена в сезон полуниця, нічим не поступається у якості свіжій. Замість полуниці можна використовувати малину чи інші Ваші улюблені ягоди. Щодо сиру, бажано його, так як і вказано в рецепті, змолоти тричі на м'ясорубці, як на сирник. Консистенція тоді буде просто казкова! Ну хоч би двічі змолоти не полінуйтесь, оскільки це того варте!! Сирна маса виходить такою ніжною та пухкою, що просто мимоволі хочеться назвати її нічим іншим, як кремом! Збиті вершки додають цьому крему додаткової ніжності. Якщо у Вас й домашній сир буде якісним, а не обезжирена магазинна гидота, то ніхто не здогадається що в основі маси лежить домашній сир! Навіть ті, що домашній сир на дух не переносять і навіть вередливі та перебірливі діти не зрозуміють!
ПРО САЛАТ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮЦей соковитий, барвистий, але й ситний салат з сочевиці, печених овочів та сиру Фета, просто ідеальний на літні дні. Коли спека і не хочеться важких страв, такі ситні салати стають справжнім благословенням. А ще, окрім того, що це гарно та смачно, цей салат ще й корисний і це цікавий спосіб подати та споживати молоді овочі, такі як літня морква та малі кабачки чи цукіні. Спробуйте, впевнена, Вам смакуватиме. А якщо є бажання експериментувати, то звісно теж можна. Частину моркви та кабачків можна замінити цибулею, молодим буряком (пекти одразу ж з морквою), солодким перцем тощо. Ну і про кінзу, при котрій є завжди 2 табори:-). Тут можна її повністю замінити петрушкою або базиліком. Підійде і одна і друга зелень, з кожною по-своєму смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІОскільки морква та кабачок мають різну щільність, пекти їх слід не однаково, адже поки морква спечеться, кабачок перепечеться. Тому, моркву слід почати пекти раніше, а потім кабачки лиш докинути до неї. Якщо будете використовувати ще інші овочі, візьміть це до уваги й продумайте що і коли пектимете. Щодо сочевиці, то її можна або відварити зі стану сухої або використати консервовану сочевицю. Така теж є і вона теж смачна. Гріти останню не потрібно. Салат має бути ледь теплим або холодним. Якщо у Вас залишиться трохи салату, складіть його у ємність що щільно закривається й тримайте в холодильнику. Наступного дня салат теж смачний. ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮ:
До тих пір поки сама не почала готувати гранолу дома, а пробувала лиш магазинну або готельну, я абсолютно не розуміла як можна її любити. А коли я вперше зробила її сама, в пропорціях які подобаються мені, хрустку та в міру солодку, я шалено її полюбила. Не з молоком де вона швидко розкисає й виходить як каша, а з домашнім натуральним йогуртом та сезонними фруктами. Це як десерт. Дуже корисний десерт з гранолою. І від тієї пори я думала над тим, як зробити солону гранолу, щоб була вона смачною та хрусткою й без підсолоджувачів. І от нарешті розробила рецепт який мені до вподоби. Ця хрустка, поживна та дуже смачна гранола, неймовірно смачна в салатах, чи з тим же йогуртом й свіжим огірком та кропом. А ще, нею можна посипати крем-супи та усе де використовуються грінки. Солона гранола прекрасна їм альтернатива. Якщо хочете, щоб у Вашій гранолі було більше грудочок, тоді додайте на 1 білок більше. Набір зернят та горіхів може бути довільним. Лиш якщо горіхи великі, то варто їх трішки посікти. Точна кількість солі залежить від Ваших смаків, солоності Вашого соєвого соусу (вона суттєво відрізняється в залежності від виробника) й Вашої солі. Варто спочатку посолити трішки, а коли дістанете гранолу з духовки, швидко спробувати її на смак і якщо треба досолити ще теплою, тоді сіль добре вчепиться до зернят. Слід пам'ятати, що навіть підрум'янена гранола не буде одразу дуже хрусткою. Такою вона стане в процесі вистигання на деку. Тому важливо її не перепекти (якщо щось підгорить, з'явиться гіркота) й дати гранолі повністю вистигнути на деку.
Така страва смачна й сама по собі і просто ідеальна в якості гарніру до м'яса чи риби. Якщо нут відварити заздалегідь, готується цей гарячий салат досить швидко. (Відварений нут можна зберігати в холодильнику до 3-х днів). Зізнаюся, раніше я не була любителем нуту, але якось все більше і більше намагаючись його полюбити, шляхом різних смакових експериментів, все більше у мене це виходить (не можу сказати те ж саме про гарбуз, холодць чи коропи). Все таки нут продукт корисний і ігнорувати його не варто. Овочі надають відсутню нуту соковитість, а бальзамічний оцет кислинку. При відсутності орегано, замінити його можна базиліком або тим'яном, навіть петрушкою в кінці кінців. Аромат і післясмак звичайно буде іншим, але страва буде не менш цікавою. Тільки не треба сипати сушених трав, те сіно тільки все зіпсує!
Цей суп, на відміну від попереднього квасолевого супу з ковбасками, носить смакові нотки так званої кухні текс-мекс. Кумин, кислинка помідор та пікантність перцю чілі доповнюються та згладжуються тертим або дробленим сиром. Чому тертим або дробленим, тому, що цей суп чудовий як і з виразним чеддером та іншими напівтвердими сирами, які натирають, так і з хорошою бринзою, яку дроблять руками. За допомогою сиру можна змінювати смак і характер супу. А ще, чудово підходить сир, який відносно недавно для себе відкрила, український сир Тенеро (не на правах реклами, а власні спостереження, про чудовий продукт). Він має чудові смакові якості й чудово плавиться. Він, щоправда менш виразний ніж чеддер і менш зрілий, але має свої характерні смакові нотки й чудово плавиться, що робить його достойною заміною чеддеру. Якщо будете подавати квасолевий суп з чеддером або іншим напівтвердим сиром, при подачі можна посипати суп подрібненою зеленню петрушки, а якщо будете подавати з бринзою, чудово доповнить страву кінза. Якщо не любите гострого, всеодно можете приготувати цей квасолевий суп, просто не додаючи перцю чілі. Він і без нього буде багатим смаком!
Хумус - це добре приправлене пюре з нуту, діп або соус, якщо хочете. Це дуже популярна страва Близького Сходу, зокрема у таких країн як Ізраїль, Туреччина, Йорданія, Греція, навіть Кіпр. Подається хумус до овочів, з чіпсами, пітою або лавашем. Найбільше я люблю з молодими овочами. Готуючи за основним рецептом, можете також підмішати, до цього діпу, волоські або кедрові горіхи, дрібно порізані оливки, в'ялені помідори, смажену цибулю або те, до чого душа лежить. Не в кожному рецепті є йогурт, але я обов'язково його додаю, він додає гладкість масі та додаткову кислинку. Цедру лимону також не зустріти у класичних рецептах, а я собі не уявляю смачного хумуса без такої цитрусової ноти. Іноді, для здобуття потрібної консистенції, додають воду відціджену після приготування нуту, я віддаю перевагу простій воді. Мені так більше подобається. Про тахіні з Вікіпедії: "Тахін, тахіна або тхіна (також відома як сезамова паста) - поширена на Середньому Сході, густа паста з меленого кунжутного насіння, її додають до багатьох страв, наприклад до фалафелю, до хумусу, крім того, вона служить основою для багатьох соусів. до складу тахіні входять: насіння кунжуту, лимонний сік, сіль та часник, та у різних регіонах до основи додаються різні сиропи або інші добавки. Можливе вживання в їжу і без додатків. " Дивіться відео рецепт приготування хумусу:
Часом, не зважаючи на холод та похмуру погоду, і в холодну пору року, хочеться легких для організму, корисних страв. Після споживання яких, хочеться бігати, скакати, щось творити, а не відлежувати боки, як часто буває після споживання ситних, жирних, м'ясних або надто мучнистих, хоч і дуже смачних страв. Це якраз така запіканка, після якої легко як на душі (після переїдання не зовсім корисних страв, не надто легко і чисто на душі, погодьтесь!:-)), так і фізично. Крім того, приготування не займе багато часу і це чудовий спосіб використати залишки попередньо-звареної гречки. При бажанні, можна додати трішки попередньо-обсмажених печериць. Сирі дали б занадто багато вологи запіканці. А зернята, наприклад, замінити соняшниковими. Завдяки бринзі, я використовувала нашу чудову українську карпатську бринзу, у страві достатньо білків, тому її можна спокійно подавати в якості основної страви, додавши лиш улюблений овочевий салат чи квашенину.
Рецепт квасолевих котлет створений на прохання постійної читачки Оксани Джуман, яка вже приготувала таку кількість рецептів з кулінарного сайту Picantecooking, що її вже можна назвати професійною тестувальницею. Звичайно, мені дуже приємно і я дуже ціную таку довіру моїх читачів та намагаюсь втілювати їх побажання на своєму сайті. Квасолевих котлет на моєму кулінарному сайті не було й на прохання Оксани, після довгих роздумів про те, якими вони мають бути, збирання теоретичних матеріалів, я їх створила. І як результат, ці котлети з квасолі, попри те, що вони пісні, мають дуже ніжну, майже кремову консистенцію, хрустку шкірочку та незвичайний смак завдяки прянощам та топленій цибулі. Квасоля для котлет замочується у воді з додаванням соди. Це потрібно для того, щоб стінки квасолі розм'якшились й після відварювання, зовнішня оболонка квасолі була настільки м'яка, щоб не відчувалась після подрібнення, а котлети з квасолі мали однорідну консистенцію. Картопля необхідна для того, щоб котлети мали ніжну консистенцію. Без неї вони здавались би сухими та жорсткими. Цибуля теж додає соковитості, а ще солодкавий смак. Тому смачних просто котлет з квасолі без нічого теж не зробиш. У фарші навіть м'ясних котлет, щоб ті були соковитими, міститься багато цибулі. Але й так, попри різноманітні додатки, смак квасолі домінує в цих котлетах і це головне. Під час приготування цих котлет у мене виникла дилема. Додавати борошно чи ні. Без борошна котлети виходили дуже-дуже ніжними, але їх майже неможливо було смажити. Звичайно, досвідчена господиня собі порадить зі смаженням, зуміє їх зграбно перевертати й може все було б гаразд. Але я створюю рецепти, з якими комфортно повинен почуватись кожен. Тому все-таки я додала борошно, хоч і в невеликій кількості й смажити квасолеві котлети стало набагато легше. Консистенція стала трішки менш ніжною, але форма стала красивішою і їх можна перевертати без страху їх розвалити, хоч потрібно вважати й так робити це обережно. Й при формуванні, спочатку в руках потрібно сформувати кульку, а вже остаточної форми надати їм при обкачуванні в борошні, оскільки маса липне до рук і це нормально. Тим не менш, котлети з квасолі залишились ніжними. Але якщо Вам відчайдушно хочеться квасолевих котлет без борошна, можете спробувати, запасшись терпінням для смаження. До котлет я додала невелику кількість прянощів та гранульований часник. Вони так органічно вписались в загальну смакову гамму, що важко уявити ці квасолеві котлети без них. Смак самої квасолі доволі простий, тому варто трохи збагатити його. Хоч, звичайно ж, можна й не додавати їх. Основна цінність цих пісних котлет з квасолі в пропорціях основних інгредієнтів. Дуже добре підходить до котлет з квасолі соус песто з петрушки. Я давала його рецепт раніше в рамках рецепта запечених курячих ніжок з квасолею. Але соус песто не є пісним через наявність сиру. Можна його зробити дещо рідшим, без сиру або замість сиру додати більшу кількість горіхів. Буде теж дуже смачно.
Булгур - це крупа з твердих сортів пшениці, яку отримують шляхом пропарювання, дроблення і сушіння, традиційно на сонці. Страви з булгуру розповсюджені на Близькому Сході, в деяких арабських країнах, а також в деяких країнах Середземномор'я. Продукт дуже корисний, має цілу гаму вітамінів і мінералів. Так приготовлений булгур сподобається навіть дітям, не кажучи вже про вибагливих дорослих. Хто ж не любить хрусткі підсмажені зернята?! Морква вносить свою потрібну, соковиту і злегка солодку ноту. Таким же чином можна готувати і кус-кус, але він вже по собі має більш вбогий смак, тому буде не так розкішно як з булгуром. А ще, можна використовувати королеву всіх круп (за моїми мірками, виходячи з її смаку) гречку. Тільки приготувати її треба звичайним Вашим чином. А потім вже починати приготування відразу з пункту №2. Багато хто стверджує, що потрібно підсмажувати булгур перед варінням у вершковому маслі. Абсолютна маячня по відношенню до слова "потрібно". Це додасть булгуру додатковий тонкий присмак вершкового масла, але настільки тонкий, що не варто додаткових старань. А завдяки своєму процесу створення, булгур завжди виходить розсипчастим і без обсмажування в маслі.
У вигляді теплого салату чи гарніру до м'яса чи риби, цей особливий, багато приправлений кускус з гранатом та огірком, справляє незабутнє смакове враження. Ідею його приготування я виношувала давно, обдумувала складові та чекала нагоди. Й не дарма. Він вийшов настільки смачним, що можна було його їсти без основної страви і не нарікати. Навіть чоловік, який не надто полюбляє кускус і будь-які крупи в принципі, їв його навіть охочіше ніж відмінно приготовлене м'ясо. Я готувала його як гарнір до баранини. Хоч такий особливо вдало підійде й до свинини чи птиці, й навіть до риби, як наприклад до коропа чи лососевих. Такий гарячий салат чи гарнір можна готувати й з булгуру чи з рису. Хоч з рисом смак буде менш яскравим. Крім того, можна використовувати кілька видів горіхів або доповнити, чи взагалі замінити зернятами.
Салат з цвітною капустою з нутом може бути як гарніром, так і самостійною, вегетаріанською, комплексною стравою. Загалом, зізнаюсь Вам, в нашій родині ми все менше споживаємо м'яса на щодень. Не з огляду на певні погляди, в жодному разі не через якісь дієти, а скоріш з бажання більше вживати овочів, бобових, круп, тощо. Та й навіть того якісного м'яса чомусь хочеться менше, хоч і любимо ми його й споживаємо регулярно, нехай і рідше. А такі страви - сповнені смаку та аромату, як цей багатий ароматами та вітамінами салат з цвітної капусти, ідеальний приклад скільки всього цікавого є окрім м'яса. За поживністю він теж відмінно скомпонований, адже у ньому всього достатньо й корисних вуглеводів та жирів і чимало рослинних білків. Тож рекомендую Вам спробувати хоч раз цей салат з печеної цвітної капусти та цибулі, що після запікання стає ніжною та солодкавою, з вареним нутом, хрустким свіжим огірком та пряними травами й все це під кремовою, але не жирною заправкою з тахіні, невеликої кількості олії, часнику та води (так, тахіні все настільки загущує, що вода там теж не зайва). Цвітну капусту та цибулю до цього салату можна запекти завчасно. Те саме з нутом, його можна взагалі відварити у більшій кількості й до тижня тримати в холодильнику, використовуючи до різних салатів, паст, супів, тощо. Щодо трав, то їх кількість, при бажанні, можна зменшити або використати в більшій кількості якийсь один їх вид.
Простий, але сповнений смаку та незвичайних ароматів квасолевий салат в арабському стилі. Такий салат - це чудове джерело рослинного білка, а ще, це просто ситна та корисна страва. Пряні спеції, ароматний лимон, соковита та хрустка цибуля й освіжаюча кінза одразу відносять подумки до екзотичних берегів країн Леванту. Квасолевий салат в арабському стилі можна подавати як самостійну страву або як гарнір до м'яса чи риби. Або ж з печеними овочами. При бажанні, салат можна приготувати дуже швидко, використовуючи замість сушеної квасолі 500 грамів консервованої. Тоді все активне приготування зводиться до мінімуму. Також, до салату можна додати порізаний кубиками огірок, для соковитості, а ще, шматочки курки для ситності і це вже буде комплексний салат, який буде чудовим обідом чи вечерею. Після додавання кумину, соку та цедри лимона й оливкової олії, я квасолю залишаю маринуватись принаймні на пів години, тоді смаки й аромати краще проникають в кожну квасолинку й салат стає ще смачнішим. Але звичайно цього можна не робити.
У нашій родині не надто шанують різні супи з крупою, але іноді все ж хочеться. Особливо тоді, коли за вікном холодно, похмуро і зовсім не весело. Перлова крупа просто ідеально поєднується з сушеними грибами, їх аромати якби перегукуються. Кореневі овочі, морква та селера, додають потрібну солодкість супу. А духмяний перець, коріандр і лавр переносять цей перловий суп з ряду звичайних, в ряд особливих!
Така миска різноманіття з вівсянкою та яйцем пашот - це просто ідеальний корисний сніданок. Такий, що сподобається й тим, хто вівсянку не надто полюбляє, або як і я, не любить солодких каш. В доповненні з розкішним, але дієтичним, яйцем-пашот та авокадо - це страва яка надасть енергії та довго буде тримати відчуття ситості, що дуже важливо коли у Вас великі фізичні навантаження чи Ви хочете схуднути здоровим способом. При бажанні, до такої вівсянки можна додати ще чимало додатків. Чудово впишеться в загальну смакову гамму бринза, хрусткий огірок, зелень кропу, тощо. Зернята можна використати будь-які. Загалом, замість вівсянки, таким чином можна подати будь-яку кашу чи корисні (з цільних зерен) пластівці до сніданку і буде однаково смачно.
Ідея дуже стара і вже досить "пошарпана", навіть не пам'ятаю де вперше побачила ці ласощі. Та через те, що моє дитя було занадто маленьким, щоб пробувати ліпити такі гнізда, руки все не доходили. Робила спочатку на око, вимірюючи скільки чого додаю, так й отримала рецепт. Готуючись до Великодня з дітьми можна не лише яйця фарбувати і паски прикрашати, а й гнізда такі ліпити! Яйця в цих ласощах з цукерок (горіхи в шоколаді та глазурі). Такі часто продають перед великодніми святами. Що ж стосується мюслі, я купувала готові, бо щоб робити їх самостійно треба хоч трохи любити таке. А я не визнаю жодні молочні сніданки, як от молочні каші й мюслі з молоком. Тому мені простіше було купити готові. Не знаю куди використати решту півпачки ... Напевно, приготую батончики з мюслі! Це у нас в сім'ї всі полюбляють! Коли будете робити гнізда, спочатку може здатись, що вони розпадуться, яйця треба викладати обережно, щоб не зруйнувати "гніздечко". Коли шоколад застигне, все буде як треба! Не піддавайтеся спокусі додати більше шоколаду, гнізда будуть менш рельєфними і більш твердими після застигання.
Зазвичай, в Україні з капустою варять лиш капусняк та борщ й вкрай рідко додають до інших супів. Але з цим народним, давнім овочем можна стільки усього цікавого приготувати й відкрити для себе чимало смакових поєднань. Так цей рецепт супу з білокачанної капусти, з копченими реберцями (а замість них може бути шинка чи свіжі гриби для вегетаріанської версії супу), ніжною квасолею й ледь помітними нотками тим’яну, ідеальний того приклад. Звісно, можна без тим’яну, але з ним значно вишуканіше й смак суттєво багатший. Але якщо нема свіжого тим’яну, тоді краще взагалі без нього, оскільки сушений має різкіший та дещо інший аромат. А загалом, страва вийшла дуже вдала, ситна і незвичайна. Щоб приготувати суп швидше, можна використати консервовану квасолю без заправок. А якщо є час, можна завчасно відмочити, а потім відварити суху квасолю до готовності. Для 300 грамів готової квасолі потрібно приблизно 100 грамів сухої. Якщо хочете використати вершки меншої жирності, це можна, але тоді їх слід додавати не у каструлю, а вже в тарілку, при подачі, як сметану до борщу. Щоб вершки не гріти, оскільки з меншою жирністю вони можуть звернутись. Потрібно буде кілька ложок на порцію.
Не знаю як у Вас, у мене завжди залишається трохи каші яку потрібно утилізувати. Мова не лише про гречану, а й інші види розсипчастих каш. Оскільки в моїй сім'ї ми не їмо каш в класичному їх розумінні, як каші, з підливою, без чи з молоком (виняток - це лиш гречана каша з молоком, яку люблять лиш діти), з каш я роблю в основному салати, інколи у супи кладу, а ще додаю у тісто для хліба, замість зернят, таким чином збагачуючи харчову цінність домашнього хліба, але все одно, чимало залишається. Адже каші, щоб збільшити їх присутність в раціоні, мова про ті, які варю розсипчастими, готую одразу в більшій кількості й потім потрішки додаю у страви. Такі оладки - це чудовий спосіб використати їх зі смаком. Дуже вдала у цій ролі гречка, ще й в поєднанні з цибулею та сметаною, але звісно ж, можна використати й інші крупи. Якщо тісто здасться Вам дещо рідким (це залежить від густини сметани та розміру яєць), можна додати трішечки більше борошна. Власне притрушуючи ним тісто зверху, а потім вимішуючи, щоб не утворювались грудки в тісті. При бажанні, для більшої ситності, до страви можна додати домашній чи напівтвердий сир, але грамів 100-150, не більше.
Таке квасолеве пюре з печеним часником у теплому вигляді, - це неймовірно смачна альтернатива картопляному пюре, а в холодному, хумусу. У квасолі багато рослинного білка та клітковини, які дуже потрібні нашому організму, особливо в період схуднення. Я вже не пишу про усі вітаміни та мінерали, що є у квасолі. Це дуже корисно, а в такому вигляді ще й дуже смачно, з мінімальною кількістю жирів. Печений часник надає пюре винятково приємний аромат та посмак. А томлена цибуля дає легку натуральну солодкість й частково маскує крохмалистість притаманну квасолі. Якщо Вам потрібно споживати більше білку в раціоні, таке пюре, смачне саме й по собі, в теплому вигляді становить відмінний гарнір до риби та м'яса. Але страва настільки повноцінна, що можна подавати її просто з якимось салатом. Щоб квасолю не потрібно було чистити з зовнішніх оболонок після відварювання, її потрібно замочувати у воді з содою. Сода суттєво розм'якшує квасолеві оболонки. Про це я вже писала в рецепті квасолевих котлет. При бажанні, до квасолі можна додати 1-2 ст.л. кунжутної пасти тахіні, тоді страва ще більше буде нагадувати хумус, але й буде більш калорійною. Оскільки, створюючи цю страву, я мала на меті утримати її малокалорійною та звести кількість жирів до мінімуму, рослинної олії для томління цибулі, зовсім мало. І цибуля може трішки пригоряти. Й щоб цього уникнути, слід по трішки підливати воду до цибулі. Вона тоді одразу почне відставати від стінок. При бажанні, можна спекти часник, потушкувати цибулю та відварити квасолю, не відціджуючи її потім, заздалегідь, навіть днем раніше. Далі, в день приготування довести квасолю до кипіння, відцідити й слідувати рецепту. До речі, я часто запікаю в одній духовці буряк, одразу на кілька страв, часник та горіхи. Економія часу та електроенергії, а ще у мене "під рукою" смачні та корисні продукти, для приготування різних страв.
Один з найцікавіших способів споживання перловки - це в салатах. Корисні перлові зерна поєднуються з безліччю інгредієнтів і створюють цікаві смакові композиції. Цей доволі простий салат з перловки з печерицями, сиром Фета, волоськими горіхами та петрушкою ідеальний приклад того, що смачного можна зробити з цим злаком. Аж сумно що у більшості з пострадянського простору перловка асоціюється з в'язкою, перевареною розмазнею в тарілці з калюжками масла на ній. Чи взагалі у когось це може викликати апетит? Я навіть впевнена, багатьох здивує багатий смак перловки звареної аль денте. Вона нічим не гірша модної спельти (так званої фарро, підвиду полби), дешевша та не менш корисна й смачна. В поєднанні з соковитими печерицями, солоним сиром, ароматною петрушкою та хрусткими рум'яними волоськими горіхами взагалі виходить дивовижна страва. Щоб салат був таким як має бути, дуже важливо зварити перловку правильно. Щоб вона була аль денте, на зубок, тобто трішки твердою всередині. Такі зерна не лише створюють кращу основу для салатів, а й довше утримують в організмі відчуття ситості. Що суттєво допомагає менше їсти. Також, важливо не смажити печериць доти, доки вони повністю зм'якнуть. Вони забезпечують соковитість салату. Їх потрібно лиш трішки підрум'янити та прогріти, щоб вони змінили колір. Для тих хто не знає, печериці можна їсти навіть сирими. Тому така стадія приготування для них достатня. Під час обсмажування грибів не солити їх! Вони випустять надто багато соку!!!
Дуже смачний й по-дитячому простий у приготуванні суп зі свинячого фаршу, копченостей з квасолею та мега корисною капустою кале, яку ще називають кучерявою капустою, і її по суті, можна замінити пекінською капустою чи навіть шпинатом. А ще, якщо у Вас є вже замочена та відварена або ж просто консервована квасоля й овочевий бульйон (а можна використати й воду), цей м'ясний суп дуже швидко готувати. Що особливо важливо у робочі будні, коли нема багато часу, а смачного, ароматного супу хочеться. Мелене м'ясо з копченостями, додають наваристості супу та приємного аромату, квасоля робить його по справжньому ситним, а капуста надає приємний посмак та поживність. Завдяки тому, що м'ясо й копченості змелені, консистенція супу рівномірно густа й його приємно споживати. Такий м'ясний суп дуже смачний, навіть якщо буде вареним на воді, але овочевий бульйон зробить його поживнішим. Тому рекомендую все ж таки зробити простий овочевий бульйон. Його робити не так довго як м'ясний бульйон і взагалі простіше. Саме приготування не складне. Настільки, що тут нема жодних нюансів, тому цього разу й передмова буде короткою. Готуйте з любов'ю та з задоволенням!
Зазвичай, щоб гранола була смачною та хрусткою, до неї додається якась олія чи вершкове масло й мед чи інші підсолоджувачі й можна навіть сказати, що чимало. Якщо зовсім не підсолоджувати гранолу, вона буде прісною й буде лежати в банці та пліснявіти. Адже хто буде хотіти жувати ті пластівці, якщо вони ніякі. А можна трішки підсолодити й похитрувати з інгредієнтами, які створюють відчуття солодкості й без цукру. А хрустку консистенцію можна отримати за рахунок яєчних білків, які ще й на користь при дієтичному харчуванні. У своїх рецептах граноли, дуже часто, я не вказую які саме горіхи використати. Оскільки гранола - це настільки універсальний продукт, що немає значення які вони будуть, ба навіть більше, чим різноманітніше, тим краще та корисніше. Але у гранолі з обмеженою кількістю підсолоджувачів - це вже має значення і я рекомендую використати горішки кеш'ю. Вони солодкуваті на смак і створюють враження солодкості у стравах. А їм на поміч кориця. До речі, корицю я використовую вже дуже давно у якості компенсатора, в рецептах де не так багато цукру. Чи то її хімічний склад, чи може наше психологічне сприйняття кориці як десертної спеції, але все, що приправлене корицею, здається солодшим. І про яєчні білки. При такій обмеженій кількості олії та підсолоджувачів, саме вони відповідають за хрусткість граноли. Я й раніше використовувала білки при приготуванні граноли, але в меншій кількості стосовно пластівців. А якщо хочете, щоб Ваша гранола мала більше грудочок, то взагалі на дану кількість інгредієнтів, можете використати навіть 3 яєчних білки. Щодо сухофруктів у дієтичній гранолі, то я їх проігнорувала, оскільки вони збільшують загальну калорійність продукту. При бажанні, звичайно ж, можна їх додати. Сухофрукти слід додавати до граноли вже після запікання. Пластівці повинні бути цільнозерновими, а не швидкого приготування. В ідеалі різані або плющені з цілого не чищеного зерна. На щастя, мода на здорове харчування дійшла вже до нас і є вітчизняні виробники якісних пластівців.
Полента - італійська родичка українського баношу, молдавсько-румунської мамалиги та ще безлічі подібних страв з кукурудзяної крупи в різних країнах. Головною особливістю італійської поленти є те, що вона готується на молоці або на молоці з бульйоном й до неї, в процесі приготування, додається сир й завдяки йому полента має такий приємний сирний посмак. А ще, як правило, поленту готують з кукурудзяної крупи дрібного помелу (значно дрібнішого ніж для традиційного баношу). Полента буває як кремова так і тверда, така, яку після вистигання нарізають порційними шматками та обсмажують на рослинній олії до хрусткої шкірочки. Рецептом останньої я також поділюсь, а зараз пропоную ознайомитись з кремовою полентою, ніжним та дуже смачним гарніром до гуляшів, рагу та страв з багатим соусом. Кремова полента настільки смачна, що її навіть можна назвати самодостатньою стравою. Приготування поленти дуже просте, подібне до приготування баношу, лиш консистенція до якої готується кремова полента рідша, вона повинна бути як рідке картопляне пюре, пам'ятаючи про те, що вона продовжує густішати після знімання з вогню. При приготуванні поленти, потрібно постійно помішувати її, щоб крупа не пригоряла до дна, щоб полента була без грудочок і щоб вона не розбризкувалась при варінні. Якщо поленту не мішати й стояти близько, від її розхлюпування можна отримати опіки. Тому мішати потрібно обов'язково. На щастя, з сучасною крупою готувати поленту не довго. Щодо сиру, то звичайно можна додати інший вид сиру, але сири твердих сортів найкраще підходять до поленти оскільки вони не тягнуться, а рівномірно розподіляються по всій поленті.
Суп з чорізо та нутом в іспанському стилі, натхненний іспанською стравою косідо по-мадридськи. Хоч цей суп значно простіший та легший у приготуванні, варений у супі з чорізо нут теж дуже ароматний та смачний. Свіжі, соковиті й навіть солодкуваті у сезон помідори, збагачують суп своїм багатим смаком й додають потрібну кислинку, яка балансує крохмалистість нуту. Щодо кислинки для балансування крохмалистості нуту, то при приготуванні цього супу, я використала ще й хересний оцет, який має специфічний смак та аромат й віддалено нагадує бальзамічний оцет, яким його по суті можна замінити. Хересний оцет - це унікальний іспанський продукт, що повстає з іспанського вина херес. Саме він додає унікального смаку справжньому іспанському гаспачо. Це один з тих особливих продуктів, разом з копченою паприкою, що являються унікальними та особливими в іспанській кухні. Якщо полюбляєте гострі страви, разом з паприкою, можна додати й 1-1,5 ч.л. гострого меленого перцю чілі до супу. При замочуванні нуту, я до води, якою заливаю нут, додаю щіпку соди. Вона зробить оболонки нуту м'якшими і можна буде варити нут в супі, посоливши його до смаку, щоб він був рівномірно приправленим, не боячись, що оболонки його будуть твердішими.
У кого як, а у мене зелений горошок асоціюється з дитинством. У далекі комуністичні часи практично ніхто у себе не вирощував зеленого горошку, адже у кожному селі було хоч одне колгоспне поле де ріс горох. А як відомо, у комунізмі, було все всіх і нічиє водночас. І, як то водилось, усі в той чи інший час відправляли дітей рвати той горох. Навіть самі правильні та ідейні комуністи:-). І я, коли була на канікулах в бабусі у селі, з двоюрідними сестрами ходила по горох. Ми з нетерпінням чекали того дня, адже коли не було доступних нормальних солодощів, морозиво та газовані напої були майже розкішшю, солодкавий зелений горошок дарував море задоволення!:-) Добираючись до поля, практично лягаючи в горох, щоб сторож не побачив:-), ми спочатку добряче наїдались, а лише потім рвали горох додому. А коли сторож об'їжджав поля, то це було додатковою розвагою, ховатись в горосі ледь тамуючи сміх. Такі були часи... Зараз, отримавши освіту юриста міжнародного права, живучи в країні яка все далі від комунізму (на щастя!!!) й виховуючи дітей з європейськими цінностями, вже інакше дивлюсь на такі речі і називаю все своїми іменами. Своїх дітей я нізащо б не послала рвати державний горох на полі:-)), але дитячі спогади все одно солодкі:-). Тепер я або йду до мами на присадибну ділянку або купую у бабусь на базарі і спогадами все одно повертаюсь у ті часи. А тоді майже весь цей горошок з'їдався свіжим. А я, тепер вже доросла, готую його на різні способи. Зелений горошок тушкований у вершках, один з найчудовіших рецептів приготування горошку. Він залишається ніжним і дещо солодкуватим, доповнюється нотками лимону та часнику. Приготування страви дуже просте. Основний нюанс приготування на який слід звернути увагу, це такий, що не можна перетримати горошок, оскільки, як би абсурдно це не звучало, від довгого тушкування, зелений горошок не буде м'якшим, а навпаки, буде ставати жорсткішим і твердішим. Отже, як тільки Ваш горошок почав м'якнути, потрібна лиш хвилина-дві, щоб він дійшов до готовності і тоді слід знімати його з вогню й подавати. При бажанні, готову страву можна посипати зеленню м'яти або петрушки. Хоч з м'ятою цікавіше та оригінальніше.