Печиво "Амонячки моєї прабабці"

Амонячки це класика західноукраїнської випічки. Цей рецепт запозичений з кулінарної книги "Солодке печиво львівських господинь. Кулінарна мандрівка Знесінням" й належить він до сімейних рецептів родини Христини Валько. Дрібне печиво, а скоріше коржики (через свій об'єм) з надзвичайно пористою структурою. Серед усієї сім'ї найбільше ними тішився мій тато, який власне назвав їх коржиками й сказав, що то смак його дитинства. Тож як знаєте для кого вони ще будуть смаком дитинства, обов'язково печіть. В даному випадку, замінити амоній розпушувачем не можна оскільки буде інша консистенція у печива, але Ви його без проблем знайдете в інтернет-магазинах. І якщо хто буде пекти з амонієм вперше, не лякайтесь запаху який буде у тіста, а потім активно наповнювати кухню і дім. Це амоній і запах має відповідний. Але той запах швидко вивітрюється й звісно ж, в самому печиві нема ані духу. Хоч зізнаюсь, після того аромату по всій хаті, я ледь вмовила чоловіка та дітей їх спробувати. Але цікавість перемогла, печиво спробували й переконались, що воно смачне й без прикрого аромату. Пишу це, щоб раптом хтось не злякався й не писав, що все пропало:-). До речі, амоній входить до складу багатьох видів європейських різдвяних пряників. Увага! За цим рецептом виходить ну просто фестивальна кількість печива. Я робила 1/2 порції і його навіть нам виявилось забагато, попри те, що більшість віднесли батькам. (Ми любимо різноманітність у харчуванні, тож зазвичай печу невеликими партіями). Тож майте це на увазі та розраховуйте Ваші сили:-).