Завдяки безлічі експериментів, я все більше починаю любити кільку. Багато хто знає мою слабкість до всяких неформальних і нестандартних канапок, брускетт, кростіні, бургерів та просто сендвічів. Кілька відмінний матеріал для будування цілої канапкової композиції, як би бутерброд не називався. Кілька дуже поживна, в цьому вона мало чим поступається оселедцю, багата смаком вже сама по собі, та й ціна на неї дуже приємна!:-) Я все ж, перед додавання її в страви, люблю трохи помаринувати по-своєму. Шкода, що у нас немає свіжої або свіжомороженої кільки у продажі, так спробувала б її засолити у пряному маринаді. А так доводиться купувати кільку в олії, зливати масло та додавати нові шари ароматів та смаку. Для цих кростіні я використовувала в`ялені помідори власного приготування. Залишилося ще з літа небагато. Вони ніжніші магазинних. Як в'ялити помідори описано в рецепті супу з в'ялених помідорів. Дивіться ТУТ.
Не стандартна закуска з багатою смаковою гамою. Печені в духовці пластинки баклажанів з оливковою олією з часником та базиліком, загорнуті у рулет з начинкою з солонуватого сиру Фета та багатими смаком в'яленими помідорами. Страва для всіх любителів баклажанів та середземноморської кухні. Саме середземноморські смакові акценти домінують у цих рулетиках з баклажанів з сиром Фета. При бажанні, цю закуску можна приготувати заздалегідь і тримати в холодильнику, склавши у лоток чи на тарілці, накривши фольгою чи харчовою плівкою. Рулетики з баклажанів з сиром Фета однаково смачні як в теплому вигляді, одразу після приготування, так і в холодному вигляді. При бажанні, баклажани для рулетиків з баклажанів з сиром Фета можна не пекти, а смажити на сковорідці. Але в такому разі вони вберуть значно більше олії. Баклажани мають ту ваду, що вбирають її величезну кількість при термічній обробці. Запікання баклажанів у духовці - це спосіб обмежити кількість олії яку вони вберуть. Солити баклажани перед приготуванням рулетиків не потрібно. Теперішні сорти не мають колишньої гіркоти. Я пробувала не раз з однієї й тієї ж партії баклажани солити перед приготуванням й не солити. Жодної різниці я не помітила, попри те, що в силу кулінарної діяльності, я навчилась помічати навіть найменші смакові нюанси страви. Тому не варто витрачати час на завчасне соління. Приправляючи страву сіллю загалом, потрібно мати на увазі те, що сир Фета вже доволі солоний, як і в'ялені помідори. Комусь може здатись, що солі й зовсім не потрібно.
ПРО СУП З КАПУСТОЮ КАЛЕ ТА В’ЯЛЕНИМИ ПОМІДОРАМИКапуста кале або ж кейл, яку успішно вирощують і в Україні, є одним з найкорисніших продуктів у світі. Якщо для салатів у нашій родині вона не прижилась, супи з неї ми любимо і та її поживність, таки тішить душу. Цей суп, з в’яленими помідорами, картоплею, капустою кале та вершками, має казковий смак та аромат. Це та страва яка і зігріває, і дарує відчуття комфорту. Вершки з в’яленими помідорами та часником взагалі здатні будь-яку страву зробити особливою. Роблять таким вони й цей суп. А якщо раптом не можете знайти капусту кале, беріть савойську капусту, мангольд (листовий буряк) чи навіть звичайнісіньку білокачанну капусту і готуйте! Не пожалкуєте! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ СУПУ З КАПУСТОЮ КАЛЕ ТА В’ЯЛЕНИМИ ПОМІДОРАМИЗа бажанням, для більшої ситності, якщо бажаєте додати щось з тваринних білків, можна покласти в суп трішки консервованого у власному соку тунця або ж порізані ковбаски, тощо. Шматочки курки теж не будуть зайвими. Якщо використовуватимете іншу капусту у цьому рецепті, як савойську та білокачанну, то можете одразу додавати її разом з картоплею. Ну і звісно ж, якщо маєте бульйон, овочевий чи м’ясний, варто готувати на ньому. Суп буде в рази виразнішим і смачнішим, ніж просто на воді. ПРИГОТУВАННЯ СУПУ З КАПУСТОЮ КАЛЕ ТА В’ЯЛЕНИМИ ПОМІДОРАМИ
Тісто філо легко використовувати у випічці, воно набагато дієтичніше за листкове тісто або навіть пісочне тісто. Але якщо хочете, можна замінити тісто філо, листковим. Такий пиріг з тонким шаром хрусткого тіста навіть хочеться назвати запіканкою, але технічно, це все-таки пиріг. Якщо хочете зробити страву більш ситною, додайте дві бульби відвареної, натертої на крупній тертці картоплі. Викладіть шар картоплі на гриби і прикрийте помідорами та сиром. Вийде повноцінна ситна страва. Оригінальна ж версія легша. Такий пиріг я зазвичай подаю з листовим салатом з простою заправкою і келихом білого сухого вина.
Хоч я далека від безглютенової маячні та усіляких модних дієт на зразок палео чи їй подібних, але кулінарні новинки мене цікавлять. Zoodles, або локшина з цукіні (Zucchini noodles), "підривала" Інтернет ще минулого року й навіть позаминулого року. Але лише цього року я нарешті знайшла достойний спіралайзер (інструмент для нарізання овочів довгими спіралями), щоб почати експерименти. Попередній мій спіралайзер, дуже не дешевий, куплений у одному з найвідоміших магазинів з кухонним приладдям у Штатах, годився лише для стругання овочів на салат, про гарні довгі спіралі навіть не було й мови... І от, у Польщі, в магазині з такою собі репутацією (вони безсоромно торгують китайським товаром за величезними цінами, як на таку якість), знайшла простенький, навіть примітивний, у порівнянні з моїм попереднім агрегатом, спіралайзер, який так нарізає як цукіні, так і моркву, огірки, тощо, що я не можу зупинитись:-)) Це не перша моя страва з локшини з цукіні, але перша, яку публікую, оскільки вона дуже проста в приготуванні та дуже вдала. Таке спагетті неймовірно соковите, та й що приховувати, це дієтичніше ніж звичайні макарони! Ніжні, злегка хрусткі спагетті з цукіні, шматочки курки для ситності, яскраві смаком в'ялені помідори та кремовий, легкий соус. Усе це приправлене часником та базиліком. Ви напевно уявляєте як це смачно:-) Загалом, страву можна приготувати й з кабачка, якщо знайдете молоденькі та тоненькі кабачки, що влізуть в спіралайзер. Але, кабачок має дещо іншу консистенцію й він значно швидше розвариться за цукіні й може розлазитись. Тому я не рекомендую його використовувати. На щастя, у нас нема дефіциту з цукіні. Дуже важливо, після додавання цукіні у сковорідку, не тушкувати їх довго. Вони повинні залишатись злегка "аль денте", тобто трішки хрусткими всередині. Та й просто тримати форму. Тому, 3-4 хвилин після закипання буде цілком достатньо. Спочатку, після додавання цукіні та вершків, Вам може здатись, що страва "суха", але нічого не доливайте. Як тільки Ви посолите цукіні, через 1-2 хвилини вони пустять сік і його буде достатньо, щоб зробити консистенцію правильну. Оскільки мої діти, як більшість дітей, дуже люблять макарони, я не хотіла їх розчаровувати й зробила їм страву 50/50 зі звичайними спагетті. Тобто, макаронів було менше ніж зазвичай. Обидві їли такі спагетті, прицмокуючи від задоволення:-).
Ці макарони з броколі та яловичим фаршем смачні й після вистигання та повторного нагрівання, що робить їх й ідеальним наповненням ланчбоксів. Дуже смачна, ситна та вкрай швидка у приготуванні страва, що стане ідеальною вечерею чи обідом для робочих буднів, коли потрібно щоб було менше мороки з приготуванням. Й насправді, поки варяться макарони, готується соус й приготування завершується дуже швидко після відварювання макаронів. Тобто час приготування цієї страви майже тотожний часу відварювання макаронних виробів. Які, до речі, можна використати в цільнозерновому варіанті, буде теж смачно. А ще, це чудовий спосіб втиснення м'яса дітям, які його не надто полюбляють, або ж броколі, яку до речі, частіше не люблять дорослі, аніж діти. Я ще жодної дитини не зустрічала, яка б її не любила, на відміну від дорослих. А може я просто замало спілкуюсь з іншими дітьми, та й в силу мого гастрономічного авторитаризму, не кожен осмілюється зізнатись мені, що він чогось не любить:-). А тепер по технічних нюансах. Почну з приготування броколі. Щоб любити цю капусту, потрібно вміти її готувати, а саме не переварювати. Найчастіше її можна зустріти вже надто м'якою, а броколі, цвітна капуста та зелена чи фіолетова спаржева квасоля, найкраще смакують консистенції аль денте. Тобто, не тушкуйте страву довше ніж потрібно, краще раніше зняти її з вогню, ніж переготувати броколі. Після переварювання у неї з'являється неприємний посмак та й консистенція теж не викликає захоплення. Отже, зверніть увагу на цей нюанс. Щодо м'яса, то по суті, можна готувати ці макарони з будь-яким видом м'яса, окрім баранини. Вона своїм смаком переб'є решту інгредієнтів. А доволі виразна яловичина, це ідеальна середина в смаку та ароматі, бо курка чи індичка теж просто згубляться у цьому соусі. І якщо будете замінювати звичайні макарони цільнозерновими, тоді потрібно буде додати до кінцевої страви більше води з відварювання чи окропу, оскільки цільнозернові макарони вбирають в себе більше води й макарони можуть здатись надто сухими.
Зізнаюсь, я просто обожнюю великі комплексні салати з різними заправками. Це ситно, корисно, яскраво й за допомогою таких салатів можна легко вносити різноманітність у сімейне харчування. А ще, це красиво та святково. Так і цей салат може бути комплексною стравою для сімейного обіду чи вечері, так і особливою закускою на святковому столі. Соковита зелень поєднується з виразним тунцем, солодкавими в'яленими помідорами, хрусткими житніми грінками та зернятами гарбуза й ситними яйцями. Це все під густою кисло-солодкою заправкою. А скільки можна всього ще туди покласти! Свіжі чи мариновані огірки, порізану пір'ям цибулю, освіжаючі каперси чи різноманітну пряну зелень. Головне вчасно зупинитись!:-) При бажанні, такий салат можна викладати не смужками, а шарами в глибокій піалі чи просто у довільному порядку. Кожен зі складових можна приготувати завчасно, а от збирати салат раджу таки перед подачею до столу, щоб грінки були хрусткими й зелень не пов'яла. При бажанні, тунця можна замінити скумбрією гарячого копчення. Буде теж дуже смачно! Рекомендую спробувати і такий варіант!
Курячий бульйон - це основа для безлічі різноманітних імпровізацій. Я люблю класичний спосіб подавання бульйону, з дрібною локшиною, морквою та свіжою зеленню. Але також, не менше люблю, імпровізувати на різні тематики. Оце якраз є такий суп-імпровізація. Він не є італійською класикою, а просто гармонійне поєднання типових інгредієнтів італійської кухні в тарілці ароматного курячого супу. В якості основи, я використовувала бульйон приготовлений в скороварці, процес приготування якого раніше описувала в рецепті курячого супу з фрикадельками та локшиною. Такий бульйон звичайно набагато кращий та інтенсивніший смаком ніж приготовлений класичним методом. Але можна готувати й звичайним методом, про який можна почитати в статті про приготування бульйону. Що стосується м'яса в супі, то я використовувала курячу грудку. Бульйон вариться на м'ясі, але воно в процесі такого приготування стає сухим і жорстким, віддаючи весь аромат бульйону. Так має бути і його краще використати де інде, в салатах з жирною заправкою чи подати під багатим кремовим соусом. А от для супу, краще зварити свіже м'ясо. І варити його на маленькому вогні і зовсім трішки, лише стільки, скільки потрібно, щоб воно побіліло. Перед безпосереднім варінням, я бланшую грудку в киплячій воді, яку потім зливаю, а грудку мию. Лише потім кладу в бульйон. Це для того, щоб суп був прозоріший і щоб позбутись м'ясної пінки, яка повстає при готуванні сирого м'яса.
Фаршировані яйця - це один з найкращих способів використати надмір крашанок або ж зробити на стіл ефектну та дуже просту у приготуванні закуску. Ці яйця фаршировані жовтками змішаними з в'яленими помідорами, якщо маєте домашні - це найкращий варіант. Саме помідори відіграють ключову роль у цій страві, а їх доповнює пікантний та пряний сушений перець чілі пластівцями, свіжа та ароматна цедра лимону й зелень петрушки, що додає не лише неймовірний аромат, а й барвистість й трішки лимонного соку для збалансування смакової гамми. Як результат - вийшла чудова й так проста у приготуванні закуска яка може навіть стати чиїмось післявеликоднім сніданком, адже це просто й смачно. При бажанні, до начинки можна додати трішки гірчиці або ж замість соку лимону покласти 1 ч.л. дрібно різаних каперсів. Замість петрушки можна взяти базилік, тоді фаршировані яйця набудуть виразного італійського смаку... Тобто, експериментуйте в задоволення та насолоджуйтесь!
Такий яскравий теплий салат з гречки можна подавати як самостійну страву або як гарнір до м'яса чи прісноводної риби (з морською рибою якось мені таке поєднання не надто подобається). Це чудовий спосіб використати залишки вареної гречки. В рецепті використовується копчений сир, я використовувала польський сир осципек, але можна використовувати будь-який напівтвердий копчений сир. Можна навіть не копчений, але з ним цікавіший буде смак. При бажанні, до салату можна додати, ще обсмажену цибулю, буде соковитіше та з'явиться характерна солодкуватість. Щодо в'ялених помідор, то я використовувала свої домашні, якими запасаюсь в сезон.
Помідори для цього супу я попередньо в'ялю в духовці, при порівняно низькій температурі. Подібним чином, Ви можете заготовлювати в'ялені помідори на зиму, складаючи їх в стерилізовані банки і заливаючи доверху оливковою олією. Зберігаються такі помідори в холодильнику, при дотриманні всіх правил гігієни, до 3-х місяців. У мене лежали і довше, нічого не трапилося. При в'яленні, можна додатково посипати помідори улюбленими травами: орегано, базилік або навіть розмарин, зроблять смак різноманітнішим. Можна просто в'ялити помідори, без олії і без часнику. Просто посипати сіллю і цукром. Так теж дуже смачно. Але для супу, я віддаю перевагу саме тому методу в'ялення помідорів,що описаний мною нижче.
Я просто обожнюю такі картопляні салати, як з рештою усі комплексні салати з яскравим смаком. У ньому є все для того, щоб стати самостійною стравою до вечері чи обіду, а може й сніданку для тих, хто любить ситні страви зранку. Одразу пишу, цей салат калорійний, смачний і важко його назвати найкориснішим у світі. Але повторюсь вкотре, я не признаю дієтичних страв. На сайті їх одиниці і то вони випадкові, розділу з дієтичними рецептами ніколи не буде, оскільки я противник дієт, дієтичного харчування і різних безглуздих харчових обмежень (типу без глютену, без лактози, без жиру, без вуглеводів і т.д.) без чітких та обґрунтованих медичних вказівок на потребу в таких обмеженнях. А якщо вже такі обмеження є, то рецепти потрібно шукати на спеціалізованих джерелах. Я за міру у всьому та здоровий глузд. Краще з'їсти менше, але смачно і більше рухатись та займатись спортом, ніж голодувати, стікати слиною і злитись на всіх, хто не на дієті. Я люблю яскраві та насичені смаком страви, які дарують радість та почуття комфорту, й ними ділюсь. Оскільки впевнена, що приготувати добре можна лиш те, що любиш. У моєму випадку це не дієтичні страви. У цьому картопляному салаті стільки всіляких яскравих інгредієнтів, які гармонійно поєднуються під кисло-солодкою заправкою, не перебиваючи, а лиш підкреслюючи смак один одного. Особливою принадою його є те, що картопля у салаті обсмажена і хрустка, вона створює приємний контраст іншим інгредієнтам по консистенції. Звичайно ж, можна картоплю не обсмажувати, але й задоволення від салату буде не повним. При бажанні, до салату можна додати підрум'янені на сковорідці зернята гарбуза або кунжут. І, якщо не любите каперсів, можна їх не використовувати або замінити маринованими огірками, дрібно їх порізавши. Хоч як на мене, кислинка і легка терпкість каперсів у цьому картопляному салаті дуже доречна.
Цей рецепт в'ялених помідорів я використовую останніми роками. Раніше я робила їх трішки інакше й навіть писала це у своєму давньому рецепті супу пюре з домашніх в'ялених помідорів. Тепер, як досвід з року в рік росте, не в одній сфері кулінарії мені хочеться визнати, як славетний Стівен Хокінг про свої відкриття: "I was wrong" ("Я помилявся"). На жаль, ніхто не народжується знаючи все в найкращий спосіб й в найбільшій мірі й той, хто все життя вчиться та вдосконалюється, мусить регулярно визнавати, що є кращий спосіб робити щось, ніж він знав до цієї пори. Щоправда, для цього потрібно мати "відкриту голову" й не роздмухане его, а також бажання пізнавати нове. Отож, в цьому бажанні вдосконалюватись, я з часом змінила ряд процедур, які я роблю в'ялячи помідори. Допомогли у цьому спостереження та подорожі (зокрема до Туреччини, країна де в'ялять овочі ще з давніших часів ніж в Італії, і не лише помідори). Тепер мої в'ялені помідори різноманітніші, а олія, якою я їх заливаю, настільки розкішна для заправки салатів, приготування соусів, поливання риби при запіканні, тощо., що такої просто не купиш. Отже, ділюсь своїми спостереженнями і з Вами. Передусім, для в'ялення помідорів найкраще підходять середнього розміру "м'ясисті" помідори з товстими стінками. Я найбільше люблю для цього помідори сорту "сливка". Можна їх чистити, а можна залишити зі шкіркою. Я завжди чищу, адже без шкірок вони ніжніші. Але, скажімо, це моя забаганка. Раніше помідорів перед в'яленням я не солила, але згодом зрозуміла, що це може суттєво прискорити процес сушіння й зробить смак самих помідорів збалансованішим. Тож я солю їх завчасно, залишаю на ніч в холодильнику й далі ретельно відціджую сік. І його завжди чимало й це вже кілька годин сушіння, випаровування рідини, заощаджено. Сушити звісно ж можна в сушарці. У мене її нема й не відчуваю потребу мати ще цей прилад, знаходити для нього місце, витирати від пилу і т.д. Маю духовку й нею користуюсь. Адже сушу я не так вже й багато чого. Сушіння в духовці триває дещо швидше ніж в сушарці (у мами є сушарка, тож є з чим порівняти), але точний час теж залежить і від духовки. У когось це буде 4-5 годин, для когось всі 8-10. І обов'язково, якщо маєте конвекцію, вмикайте її. Я взагалі не знаю чому люди здебільшого бояться тієї конвекції в духовці, я печу 90% усього з конвекцією. Найкраща функція сучасних духовок. І про зберігання. Тепер я заливаю усе гарячою олією, раніше заливала холодною. Так час зберігання помідорів суттєво видовжується. Зберігати їх можна поза холодильником. А ще, така олія розкішніша смаком, краще вбирає в себе аромат помідорів та прянощів. Я заливаю все оливковою олією extra virgen. І сподіваюсь Ви не вірите в те, що при першому ж підігріві оливкова олія стає шкідливою. Насправді щоб вона стала шкідливою її потрібно довести до диміння. І це стосується будь-якої олії. Залишили сковорідку з олією на плиті й пішли розмовляти з кумою, олія задиміла - вона шкідлива. У всіх інших випадках вона абсолютно придатна до вживання. В Середземномор'ї геть усе смажать на оливковій олії і я ще ані разу не бачила там на домашніх кухнях рафінованої оливкової олії. Але звісно, це особистий вибір кожного яку олію використовувати і яким байкам вірити. Можна також зберігати помідори без олії, в чистій, сухій банці. Але тоді потрібно їх досушити до консистенції родзинок, тобто щоб вони й зовні були сухими. Саме такі в'ялені помідори домінують в Туреччині. Я коли готую помідори для в'ялення, розрізаю кожен помідор на 4 частини, видаляю зернята й обережно зрізаю перегородку. Перегородки сушу до консистенції родзинок, а утворені "пелюстки" з помідорів, до напівм'якої консистенції, щоб залити їх олією. Помідори в олії - це чудова закуска й додаток до салатів. А на сухо висушені помідори відмінно підходять для приготувань з термічною обробкою. УВАГА! При в'яленні помідорів з часником обов'язково слід їх заливати олією. Якщо хочете в'ялені помідори з часником для сухого зберігання, посипайте їх гранульованим часником.
Я просто обожнюю хумус і не тільки в класичній його версії. Хумус це чудова основа для експериментів, оскільки можна видозмінювати його смак в залежності від додатків. Ця версія хумусу з італійськими мотивами. Сир маскарпоне, я використовувала свій домашній, та гранульований часник вносять солодкі нотки в страву, які чудово балансуються кислинкою в'ялених помідорів. Подавати такий ф'южн хумус можна з крекерами чи улюбленими чіпсами. Я подавала з домашніми чіпсами з тортільї, приправленими гранульованим часником та паприкою. А можна подавати просто зі свіжим, пухким світлим хлібом, з багетом чи чіабаттою. А кого цікавить класична версія хумусу, також можуть знайти рецепт його приготування на сайті. ОСЬ ТУТ. Такий діп з додатками точно зробить яскравішими дружні посиденьки чи вечір перегляду фільму з близькими людьми.
Курячі котлети на той випадок, коли хочеться чогось незвичайного! Злегка пікантний сир з блакитною пліснявою у поєднанні з приємною солодкістю в'ялених помідор. Правда помідори під час в'ялення повинні бути добре підсушені, можна використовувати куплені. Бо ніжно в'ялені, якими найчастіше є домашні, хоч і смачніші, та до цієї страви не дуже пасують, оскільки можуть пускати сік, але заборона на їх використання в цих котлетах не категорична!:-)Щоб котлети Вас тішили соковитістю, будь-які котлети, перевертайте їх частіше під час смаження, тоді м'ясні соки не будуть так швидко витікати на сковородку, а більш равномірно розподілються в них, бо часто перевертаючи ви "ганяєте" їх туди сюди не даючи просто витекти під впливом термічної обробки. Наприклад: якщо смажити потрібно приблизно по 2 хвилини з кожного боку (це в сумі чотири хвилини) перевертайте то на один то на інший бік, скажімо, кожну хвилину, або й частіше, замість традиційного одного перевертання. Можливо шкірочка буде трохи менш рум'яною, та котлети будуть соковитішими. Це стосується і стейків!І забудьте про те, що швидке обсмажування з обох боків м'яса або виробів з м'яса утримує соки в середині, бо створюється як би "панцир" - це один з найпоширеніших кулінарних міфів! Те, що цей виріб на сковороді шипить і шкварчить, наслідок того, що волога й надалі виходить з виробу і потрапляє в контакт з олією. А ось маніпуляція з перевертанням дозволяє зберегти частину соків, яка б просто витекла.А хочете пристойну шкрочку - тоді смажте на достатній кількості олії! Якщо будете тримати нормальну, трохи вище середньої, температуру сковороди і її не перенавантажувати, котлети не вберуть багато олії, а шкірочка буде принадною! (найгірше смажити бабусиним методом: коли котлети купаючись в олії побулькують на повільному вогні)
Кобб-салат - це ще одна чудова страва цієї снобськи нехтуваної кухні, яку я вважаю набагато цікавішою за занудну, кічувату, французьку кухню. Нехай деякі й кричать, що в США немає своєї кухні, але все, що вигадано і популяризовано там, швидко розходиться по світу з величезною популярністю. Чи не через те ці люди так проти визнання цієї кухні, що так сильно відчувають спокусу, якій вкрай важко протистояти, до нехай не самих здорових, але безсумнівно дуже смачних страв американської кухні.Кобб-салат - це, не побоюся цих слів, можна сказати ідеальний салат. У ньому стільки всього, і при тому, все так гармонійно. У союзі з чудовою заправкою. При цьому, смак кожного інгредієнта чітко відчувається, про що французи, творячи свої зарозумілі страви, навіть не мріють.Одним словом насолоджуйтеся! І не бійтеся додати свої улюблені інгредієнти в Ваш кобб-салат. Середньостатистичний американець саме так і зробив би!
Курячі гомілки зі шпинатом та в'яленими помідорами, — це та страва, після якої вилижуть навіть сковорідку, адже густий соус такий смачний, що одразу хочеться їсти його ложкою. Таким самим чином можна готувати й курячі стегна чи навіть грудки, буде однаково смачно й поживно. Можна готувати до неї якийсь гарнір, а можна насолоджуватись нею як є, зі свіжим ароматним хлібом. Солодкава цибуля, яскраві в'ялені помідори та соковитий шпинат в соусі роблять цю м'ясну страву повноцінною й без окремих додатків. Я завжди тішусь сезону шпинату, адже це така універсальна зелень. І свіжі салати з ним неймовірно смачні, й термічно обробленим він має стільки застосувань: тушкований самостійно, як соковитий додаток до супів чи до печень, як начинка для пирогів, равіолі, вареників, тощо. Й на щастя, він вже давно перестав бути екзотикою в Україні й щовесни та кожної осені (шпинат не любить спеки) можна насолоджуватись усім різноманіттям страв зі шпинатом. Хоч в рецепті вказаний свіжий шпинат, можна використовувати й заморожений, не розморожуючи. Але тоді краще не використовувати бульйону, оскільки буде надто багато зайвої рідини. Для приготування цієї страви дуже важливо використовувати вершки відповідної жирності. При бажанні зробити страву більш дієтичною, можна отримати соус зі шматочками зверненого молочного білка, що виглядає не надто апетитно. Краще додати дещо менше вершків, але зберегти жирність, що є запорукою термостійкості. При бажанні зробити страву більш ситною, поміж гомілок можна викласти кілька половинок попередньо обвареної картоплі й запікати все разом. Тоді у Вас буде одразу і гарнір.