Такий десерт просто створений для лінивих господинь або ж просто тих, хто не любить вовтузитись на кухні, але любить смачно їсти:-). Нічого не потрібно випікати, головне мати хороші персики в сиропі. В ідеалі, домашні персики в сиропі з коньяком, але можна використати будь-які магазинні в сиропі, а їх сироп, для подальших приготувань, зміцнити невеликою кількістю коньяку. Основою для цього йогуртового десерту з персиками є просочене сиропом печиво савоярді або ж дамські пальчики, такі як для десерту "Тірамісу". Найбільший шар десерту - це, так звана, йогуртова "пінка" з густого натурального йогурту та невеликої кількості збитих вершків з додаванням порізаних консервованих персиків, а зверху просте желе з того ж сиропу і хрустке дроблене печиво зверху. Все по-дитячому просто та швидко, а ще дуже смачно! Для приготування цього десерту я використовувала свої консервовані персики у сиропі з коньяком. Але я розумію, що не у всіх є бажання займатись консервацією, тому подала кількості персика та сиропу у грамах та мілілітрах, щоб можна було використовувати й магазинні персики. Якщо будете використовувати магазинні персики, то сироп з них можна трішки розвести водою, щоб не був надто солодким й додати трішки коньяку, для шляхетності та аромату. Щодо основної частини десерту, йогуртової "пінки", то її потрібно робити з густого натурального йогурту типу "грецького". З жодного іншого! В крайньому випадку, можна використати сметану 10% магазину, обов'язково густу, щоправда, буде у десерта дещо інший смак. Але в жодному разі не використовуйте рідкі питні йогурти чи йогурти до салатних заправок, тощо. І про вершки, хоч вже не раз писала, але це постійний проблемний пункт в господинь, що з ними мало працювали, перед збиванням їх потрібно добряче охолодити. Можна охолодити навіть посуд в якому будете збивати та інструмент збивання, тобто вінчики від міксера. В вершках об'єм дають жири і об'єм створюється лише тоді, коли ті жири дуже холодні і їх достатньо. Тобто, чим жирніші вершки, тим краще вони збиваються. 30% жирності це найнижча межа жирності для збивання вершків. З меншою жирністю вершки просто не зіб'ються. Пам'ятайте про це все перед збиванням. І ще трішки кулінарної "хімії" чи секретів, або ж лайфхаків, як тепер модно казати: цукрова пудра (точніше невелика кількістю крохмалю у ній) та кислота (наприклад лимонний сік, тощо), загущують вершки і вони тоді краще збиваються. Якщо не лад з вершками, можна додати трішечки лимонного соку й далі збивати. Але потрібно знати міру. Також, замість цукру, для підсолоджування вершків краще використовувати цукрову пудру. Вона краще розчиняється у вершках і трішки загущує їх. Напишу ще кілька слів про печиво зверху. Можна просто завершити десерт чистим желе, можна зверху повикладати ще пластинки персиків чи інших фруктів і залити їх желе. А можна зробити хрустке завершення з дробленого печива. Отже, вдалих та смачних Вам приготувань!
Десерт можна було б назвати "полуничним тірамісу", але все набагато простіше, швидше і ягідніше. Ідеальний десерт для насолоди свіжим смаком полуниці. Якщо немає маскарпоне, збивайте просто вершки, в більшій кількості. Буде інакше, але смачно буде. Десерт буде просто більш пухкішим. До речі, щоб було зовсім швидко (а я готувала цей десерт паралельно готуючи вечерю, все було експромтом і треба було швидко) можна збивати маскарпоне з вершками і цукром разом, в одному посуді. Але якщо не поспішите і не полінуйтеся, і вершки зіб'єте окремо, а маскарпоне окремо, тоді крем буде об'ємнішим, так як окремо вони збиваються об'ємніше. Що стосується алкоголю в десерті, його можна упустити, але кілька ложок ароматного лікеру, робить десерт вишуканим, хоч і дорослим. (Для порції доньки я відібрала трохи полуниці після змішування з медом і м'ятою, лише потім в загальну порцію додала алкоголь). І ще одне, замість м'яти можна використовувати базилік. Тоді десерт взагалі буде, можна сказати, новаторським. Одним словом, смачних Вам експериментів і солодкого полуничного сезону!
Хтось колись дивився на калорійність маскарпоне? Ні? Тоді подивіться! Хоч класична версія тірамісу на маскарпоне теж дуже смачна, але ласувати таким десертом краще не часто і в міру. Смак ж цього дієтичного десерту не поступається класичному варіанту, а калорійність набагато менше. Адже особам, що стежить за фігурою, іноді теж хочеться солодкого і смачного! Як горда мама, похвалюся: цей десерт допомагала мені робити старша донька. У повному розумінні цього слова: просочувала печиво, викладала сирну масу і навіть розкладала ягідки. Проблема виникла потім, коли я намагалася їй пояснити, чому я забираю кавово-алкогольні печеньки з її порції :-)
Торта Губана, або просто Ла Губана, як ще часто називають цей пиріг в Італії, дуже цікавий виріб про який так мало хто знає, у порівнянні з популяризованими панеттоне та пандоро. А шкода, оскільки Губана, набагато більш вишуканий та цікавий вид випічки з, напевно найсмачнішою начинкою, яку тільки доводилось куштувати. Є кілька версій походження цієї випічки. Одна з них, що випічка словенського походження, як і назва, від словенського слова "guba", що означає складку. І в Словенії, і в Хорватії є подібна випічка під назвою "potica", хоч як на мене, вона досить простацька у порівнянні з італійською Губаною. Тому, я більше схильна повірити в другу версію походження цього чудо пирога у формі равлика, що вигадали його ще 1409 році у провінції Валлі-дель-Націзоне і назва його походить від прізвища того, хто і вигадав Губана.Це не найлегша в приготуванні випічка. Начинки чимало, тісто потрібно правильно розкачати і скрутити, щоб не порвати це м'яке та ніжне тісто. Й пропекти все як слід, щоб середина "слимачка" не була гливкою, що теж не так легко. Перечитавши безліч рецептів, вибравши для себе один який здавався найбільш вдалим, вносячи свої корективи, взялась я за випікання. І вдалась мені Губана лиш з другого разу, коли я мусила переосмислити формулу як тіста, так і начинки й самої технології випікання. І тепер, ділюсь з Вами рецептом в якому впевнена на 100%.Кілька застережень, щоб все вдалось як слід:1) Не розкачуйте тісто надто тонко. Враховуйте те, що під час скручування рулету воно ще розтягнеться. Але й не надто грубо, начинка повинна рівномірно розподілитись.2) Щоб виріб гарно тримав форму при випіканні й випічка не була гливкою, після формування, дайте йому повністю вирости. В більшості традиційних рецептів Губани, інструктують вставляти виріб в духовку ну майже одразу після формування. Він не встигає підрости зсередини і випічка виходить збитою. А верхній шар тіста, під впливом температури, швидко росте і рветься. Тобто, зі свого досвіду знаю, краще дати здобі добряче підрости.3) Оскільки тісто для Губани досить солодке, воно швидко темніє і випікати Губану слід в два етапи, спочатку при більш високій температурі, щоб зупинити роботу дріжджів і отримати гарний рум'янець, а потім при нижчій вже допікати до готовності.4) Якщо одразу після випікання змастити теплий виріб вершковим маслом й щедро посипати цукровою пудрою, утворюється дуже стійкий "наліт" з цукрової пудри. Пудра не обсипається й гарно виглядає на виробі.Вдалої та смачної Вам випічки!
Тірамісу відносно "молодий" десерт, оскільки перші письмові згадки про нього датуються 1971 роком, вказуючи, що десерт був винайдений в 1969 році недалеко від Венеції одним італійським кулінаром. Є й інші теорії походження цього славного десерту. А сама назва тірамісу, з італійської дослівно означає " піднеси мене вверх", чи то від неймовірної легкості та ніжності десерту, чи то від романтичної аури, яка завжди товаришує тірамісу, чи то від інгредієнтів, з яких складається цей чудо десерт, що надають бадьорості. Якби це не було, десерт вже встиг набути звання класики італійської кухні й здобути популярність у всьому світі. І не дарма! Є безліч рецептів тірамісу. Я ділюсь своїм, який вважаю найкращим, оскільки дійшла до нього, у плані інгредієнтів та пропорцій, поступово. Мені вдалось досягти такої якості десерту, який чудовий своєю консистенцією, дуже ніжний, але добре тримає форму, а смак його збалансований та насичений. Ті хто вже пробував приготувати тірамісу, знає про те, що хороша консистеція, - це аспект десерту дуже важливий, але не так легкий в реалізації. Надто часто мені доводилось смакувати тірамісу, яке було навіть не погане не смак, але консистенція розмазні просто все псувала! Тірамісу я готувала на домашньому сирі маскарпоне. Як його зробити дома, дивіться ТУТ. Якщо маєте можливість купити якісні вершки, варто зробити маскарпоне самостійно. Він має чудову консистенцію та смак. В тірамісу багатьох лякає використання сирих жовтків. Мене теж, коли не маю змоги купити домашні яйця у довірених осіб (не сезон, розкупили або треба було ще на вчора). З ситуації я вийшла так, що з жовтків і вина приготувала, на водяній бані, десертний соус сабайон і його вже вводила до сиру. Це не зробило консистенцію маси рідшою, а смак суттєво збагатило. Частіше за все, до солодкої маси з маскарпоне та жовтків для тірамісу, не додають вершки. Я ж додала збиті вершки. Дякуючи ним консистенція дуже ніжна та десерт краще тримає форму після охолодження. І ще кілька слів щодо просочування печива, що не є таким простим кроком. Якщо просочите надто щедро, рідина з печива буде відділятись, а само печиво буде просто огидним. Якщо просочите надто мало, десерт буде здаватись сухим. Я просочую таким чином: спочатку занурюю печиво до половини в рідину й одразу ж швидко викладаю в форму, потім просочую друге печиво і в шаховому порядку викладаю поруч (так, щоб просочена і не просочена половинки лежали поруч), а потім, поверхню не просочених половинок, трішки зволожую за допомогою кулінарного пензлика. Під час настоювання та охолодження складеного десерту, все печиво рівномірно набирає вологи. Щодо алкоголю, можна робити й безалкогольну версію десерту. Замість вина використовувати воду, або ж каву, а замість лікеру Амарето, також просто більшу кількість кави чи просто розвести каву водою. Але смак буде вже не настільки збалансованим та насиченим. А загалом, кількість алкоголю в десерті настільки мала, що навіть той хто його категорично не вживає, в одній порції десерту його не відчує. Хоч донці своїй я все ж не давала його.
Як палкий шанувальник маракуї, я везу цей екзотичний фрукт з усюди, де його тільки можна купити. І от привізши чимало маракуї з останньої подорожі то Таїланду, я вирішила приготувати цей сирник. Для всіх, хто розділяє мою палку любов до маракуї, фрукту пристрасті, я й публікую цей рецепт. Маракуя входить до складу як самої сирної маси, так і до желе на сирнику, щоб було ще соковитіше та яскравіше.За цією формулою виходить надзвичайно ніжний, навіть кремовий сирник який консистенцією, попри те, що випікається з домашнього сиру, а не з вершкового сиру типу "Філадельфія", більше подібний до американських чізкейків. Випікати сирник з маракуєю потрібно в відносно низькій температурі й не потрібно нічого окремо збивати. Яйця вводимо цілими і після введення яєць не збиваємо надто довго. Потрібно щоб сирник не ріс, а просто залишався таким як на початку. А сирник який не росте, потім не опускається. Як результат - рівна поверхня. Для цього також потрібно щоб всі інгредієнти були кімнатної температури перед початком приготування.Багато хто, готуючи випічку чи інші страви з маракуєю, видаляє зернята перед приготуванням. Я цього не роблю, оскільки в зернятах дуже багато смаку та й вигляд сирника чи навіть самого желе більше асоціюється з маракуєю. Крім того, сирник - це не вишукана, а скоріше рустикальна випічка. Для вишуканих десертів чи тортів я протираю м'якоть маракуї через сито й видаляю зернята.
Після того, як кекс з яєчним лікером справив на мене таке велике враження, я вирішила не зупинятись із випічкою з домашнім яєчним лікером і зробила такий дорослий сирник. Консистенція його незвичайна, а смак насичено лікерний, як і мало бути. Всім любителям яєчного лікеру присвячую: святковий кремовий сирник з яєчним лікером. Одразу пишу, сирник не для дітей, а для люблячих ласувати й годити собі дорослих:-). Алкоголь в ньому відчувається і це не вада, а його принада. Сирник з яєчним лікером можна запікати як на водяній бані, так і без неї. На водяній бані він буде рівнішим, а якщо не будете збивати масу надто довго після додавання яєць, сирник навіть буде ідеально рівним. Якщо будете пекти не на водяній бані, то краще поставити на низ духовки пусте деко й вилити на нього 2 склянки води. Це трохи допоможе сирнику пектись рівномірніше й не тріскатись по центру при випіканні. При бажанні, замість печива савоярді можна використати печиво "Марія", але тоді до печива з маслом додати ще 2 ст.л. цукру. Оскільки домашній яєчний лікер - це доволі густий напій, я не рекомендую пекти сирник по цьому рецепту з іншим лікером, по тій простій причині, що не гарантую результатом з напоєм більш рідким.
У класичної французької кухні є два види десерту під цією назвою, у холодному вигляді і в теплому вигляді. Дозвольте зауважити, наявність яблук в начинці не обов'язкова, це лише один з варіантів. Оригінальна Шарлотка, як десерт, з'явилася в кінці 18-го століття, в честь Королеви Шарлотти, дружини Короля Англії Георга III і була натхненна англійськими десертами. Як правило, це фруктова м'якоть приправлена ваніллю, корицею, цедрою лимону, викладена у форму, краї якої обкладені шматочками хліба змащених маслом і просочених сиропом, а пізніше з'явилася версія і з печивом. Такий десерт може бути приготовлений без термічної обробки, тоді використовується фруктове пюре, іноді з додаванням желатину. Для гарячої шарлотки використовуються шматочки фруктів, які попередньо треба потомити зі спеціями. Ось цей вид десерту я і представлю Вам! Треба згадати і про російську шарлотку (Charlotte Russe), яку придумав славний кулінар минулих часів Кареме, назвавши спочатку десерт Шарлотка по-паризькі (charlotte a la parisienne), але пізніше десерт був перейменований, коли російські страви почали входити в моду в Європі. Хоч не можу зрозуміти що в ній російського. Цей холодний десерт складається з баварського крему, часом шоколадного або кавового мусу, вилитого в форму обкладену просоченим лікером печивом Савоярді. Джерело рецепта не випадкове, оскільки існує безліч розмов на рахунок того, яка ж вона справжня шарлотка. Тому і джерело рецепта повинне бути серйозним. Larousse Gastronomique - це мабуть найавторитетніша кулінарна енциклопедія в світі, адже серед авторів першого видавництва був славний Проспер Монтань, а передмову до того видавництва писав сам Ескоф'є. Наводжу рецепт з енциклопедії видавництва 2009-го року. АЛЕ: як у кожному давньому класичному рецепті кількість цукру просто зашкалює, так і в цьому рецепті. Тому кількість цукру я зменшила, хоч і так вийшло солодше, ніж мені б хотілося. Але для ласунів це проблемою не буде. Тільки не намагайтесь зменшити кількість цукру в цукровому сиропі для просочення, потім не витягнете з форми, так як цукор в потрібній кількості карамелізується і створює кірочку, яка і тримає весь десерт разом навіть після виймання його з форми. Щодо форму для шарлотки: в французькій кухні для приготування шарлоток зобов'язує спеціальна форма, яка нагадує турецьку феску. У мене така, за збігом обставин, є в наявності, з Пасхального періоду, для маленьких пасок, але вона аж надто маленька. Тому я скористалася найпопулярнішою заміною, фігурної формою для кексу об'ємом в 1 л. І так довелося зменшити рецепт з енциклопедії в 2 рази. Звичайно ж, викладати форму, а потім і виймати з неї готовий виріб було складніше. Але все вийшло як треба! Головне щоб форма була розширена до верху, а дно застелити кружечком з пергаменту і все вийде. Десерт неймовірно ароматний, а хрустка скоринка дарує додаткові приємні смакові відчуття! Але що ж зі звичною нам шарлоткою, запитаєте Ви ... Той особливий, закритий яблучний майже пиріг, у світовій кулінарії охрестили "Польською шарлоткою", бо в Польщі побутує подібна кулінарна омана з приводу цього, неймовірно популярного там, пирога. А польських емігрантів по всьому світу теж не мало, і кухню свою поширюють там, куди самі їдуть. Смачно ж! Рецепт польської шарлотки також з часом виставлю.