Ліниві вареники на пшеничному цільнозерновому борошні - це страва яку можна споживати дотримуючись здорового способу харчування чи намагаючись скинути кілька кілограмів. Ці ліниві вареники багаті білком та корисними вуглеводами. В них не багато жирів, вони відварюються до готовності та довго утримують відчуття ситості. Й навіть на цільнозерновому борошні вони дуже смачні. Не буду приховувати, що ці ліниві вареники на цільнозерновому борошні менш ніжні та менш збалансовані смаком аніж класичні ліниві вареники. Але в них нема цукру, домашній сир в них значно менш жирний та й вершкове масло не додається у тісто. А як не крути та не комбінуй, повністю замінити жири не можливо. Але як дієтична страва - це дуже смачно. А ще швидко і це приємне урізноманітнення тижневого раціону. Подавати такі дієтичні ліниві вареники, для тих хто хоче схуднути, я рекомендую з натуральним йогуртом або зі сметаною 15%. Мій чоловік та діти посипали їх цукром та підрум'яненими на вершковому маслі панірувальними сухарями. З такими додатками їх майже не відрізнити від класичних лінивих вареників. І щодо борошна. Перед тим як зробити ліниві вареники з цільнозернового борошна, я спочатку зробила їх з гречаним борошном. Захопившись ідеями дієтичного харчування. Але це був не вдалий експеримент, адже в гречаному борошні немає глютену! І вони розклеювались при варінні, хоч і не повністю. А те, що вдавалось мені виловити, було таким на смак, що я не змогла себе осилити їх їсти. Краще зробити собі розвантажувальний день, ніж таке їсти. Хоч кілька штук з'їв мій чоловік, притрусивши цукром та підрум'яненими на вершковому маслі панірувальними сухарями (з цим додатком багато чого можна з'їсти:-)). Смак гречаного борошна перебивав усе й здавалось, що їси розмочений хліб чи якусь в'язку кашу. Тому, бажаючи експериментувати, робіть все обдумано. З цільнозерновим пшеничним борошном пішло все гладко, ліниві вареники не розпадались (чудодійний глютен робить свою роботу!!) й смак у них хороший, такий, що зі сметаною дуже смачно!
ПРО СВЯТКОВІ КРЕКЕРИ-ХЛІБЦІ ДО СИРУЗізнаюсь, у мене слабкість до таких різних цікавих додатків для перекусу. Різні крекери, джеми до сирів, соуси тощо, - це те, що роблять будь-яку, навіть просту закуску розкішною. Приготуйте звичайнісінький паштет, подайте до нього незвичайні крекери й ще якийсь не солодкий фруктовий соус чи навіть звичайний, не надто солодкий джем і у Вас вже закуска ресторанного рівня, вдома. А такий крекер із зернятами ще дуже просто готувати. Подібно до італійських біскоті. Спочатку печете буханець, а потім нарізаєте і сушите хлібці. І можна урізноманітнити їх за допомогою набору зернят, горіхів, спецій тощо. В європейських пекарнях подібні крекери продають за шалені гроші, а їх так просто зробити самостійно. (Любі українські пекарні, братимете рецепт в роботу, хоч згадку залишіть) Спробуйте приготувати такі крекери вдома, для перекусів, у якості додатка до сирної чи м’ясної нарізки та інших Ваших частувань. Це дуже смачно і не складно. А такий крекер з домашнім плавленим сиром за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю» - це взагалі окремий вид насолоди! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КРЕКЕРІВТут навіть немає що вигадувати. Рецепт простий і зрозумілий. Печуться такі крекери простіше простого. Спочатку печете зграбний хлібець. А потім його нарізаєте. І з цим останнім прошу Вас не поспішати, бо буде дуже кришитись. Після вистигання, буханець можна навіть трішки підморозити, щоб легше було тонко нарізати. А вже після нарізання підсушити. Якщо є бажання, можна додати до тіста ще до 50 грамів сухофруктів. Краще їх порізати, щоб потім легше було тонко нарізати сам спечений буханець.Також, не зайвими в хлібці будуть різні трави. Але майте з ними міру, як і зі спеціями. А загалом, експериментуйте, смакуйте й насолоджуйтесь! ПРИГОТУВАННЯ СВЯТКОВИХ КРЕКЕРІВ ДО СИРУ:
ПРО ПИРІГ З ЧОРНИЦЯМИ НА ЦІЛЬНОЗЕРНОВОМУ БОРОШНІЦе просто один з найкращих пирогів цього ягідного сезону! Ароматна основа з цільнозерногового борошна з глибокими горіховими нотками смаку та ніжна, майже кремова ягідна начинка на основі чорниць й усе це під хрумкою посипкою з мигдалем. Ще й цільнозернове борошно додає пирогові не тільки глибшого смаку, а й корисності. Це десерт, який можна їсти з чистим сумлінням і великим задоволенням. І як додатковий бонус – цей пиріг з чорницею по-дитячому просто робити! Тож якщо вам хочеться чогось домашнього, затишного й водночас трішки святкового - цей пиріг саме для вас. Ловіть рецепт і в сезон робіть обов’язково! ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ПИРОГА З ЧОРНИЦЯМИ НА ЦІЛЬНОЗЕРНОВОМУ БОРОШНІЦільнозернове борошно має виразний горіховий смак і щільнішу текстуру, ніж звичайне. Оберіть свіже, бажано з млина або з надійного магазину. Якщо тісто здається занадто щільним, - можна замінити 1/3 борошна на звичайне пшеничне. Та я б не радила замінювати цільнозернове борошно звичайним повністю, адже воно є основою смаку тіста. Якщо є бажання, такий пиріг можна спекти абсолютно з будь-якими ягодами. Головне дотримуватись рекомендованих пропорцій інгредієнтів в рецепті цього пирога. І пам’ятайте, для хрумкої основи та посипки масло має бути щойно з холодильника. Якщо масло буде м’яким, усе буде просто твердим та збитим, а не хрумким. ПРИГОТУВАННЯ ПИРОГА З ЧОРНИЦЯМИ НА ЦІЛЬНОЗЕРНОВОМУ БОРОШНІ:
Ідеальне доповнення до сирної тарілки чи сирної кулі. Та й як основа для канапе якісно проявляє себе. Він неймовірно хрусткий і має такий чудовий смак. У попередньому рецепті крекеру, я описувала маніпуляції, які частково запобігають деформацію печива. В цьому ж рецепті, завдяки використанню цільнозернового борошна і відсутності розпушувача, крекер дуже добре зберігає форму. А смак, завдяки сиру і тому ж борошну, набагато багатший і цікавіший.
Ці булочки чемпіонів світу – сучасна німецька хлібна класика. Усілякі булочки – це те, що передусім у мене асоціюється з буденною німецькою хлібною випічкою. Навіть не славетний темний і тяжкий пумпернікель, а саме різноманітні зернові булочки. І такі трикутнички я вперше спробувала в Німеччині, не звернувши увагу як вони називаються. Й колись пообіцяла собі відпрацювати їх рецепт аби пекти такі собі вдома. Адже що може бути більшою гастрономічною розпустою ніж свіжі теплі булочки до сніданку? А такі булочки ще й відмінно заморожуються, тож можна напекти багато й потім розігрівати поштучно в духовці і мати таку розпусту навіть в робочі понеділки (і це не карається:-) бо смачний сніданок – запорука продуктивного дня і шалений понеділок здається симпатичнішим). Отож придивіться й собі до до рецепта булочок чемпіонів світу, адже вони дуже хрусткі, з вкрапленнями зернят соняшника, маку та льону, зі спокусливим ароматом солоду, ніжні всередині. Вони узалежнюють! А ще з ними вистачить щось покласти зверху, такий додаток як сир чи шинка, чи просто навіть маслом змастити, а ще краще вершковим сиром чи плавленим сиром за рецептом з кулінарної книги «Знаю, що споживаю» і неймовірно смачний сніданок вже на столі! А добре попоївши можна йти завойовувати світ! Ці булочки доволі просто пекти. Рецепт не складний, але важливо лиш завчасно все спланувати. Найкраще замісити тісто звечора, пройти всі етапи, а вже пекти зранку, адже має вистоятись тісто в холодильнику. В переліку інгредієнтів для основного тіста в рецепті вказаний солод. Запарювати чи заварювати його не треба. Свій аромат він віддасть. Можна сухий солод замінити солодовим екстрактом. Хто пече хліб часто може його мати. Замінювати такою ж кількістю по вазі. Щодо суміші зернят, то вона може бути абсолютно різною. Замість зернят можна використати і горіхи. Але вкрай важливо, що б Ви не використовували, не скорочувати час відмочування зернової суміші. Зернята та горіхи для випікання попередньо замочуються для того, аби потім, при ферментації тіста вони не вбирали воду з того ж тіста, щоб виріб не був потім збитий. А якщо тісто на хліб за рецептом ще й вистоюється довго, ніч чи довше, тоді тим паче це важливо. Зверніть увагу, в день випікання, спочатку тісто розстоюється гуртом і вже потім нарізається. Це допомагає надати булочкам чемпіонів світу притаманну їм форму зі зрізами.
Випікання хліба - це те що так міцно увійшло в моє життя, що ті ритуали можу порівняти навіть до ранкової кави:-). Звечора зачин, вона ж опара, зранку, перед тим як пити каву:-), замішати борошно та воду для автолізу (про нього детальніше в продовженні передмови на сайті), десь через години дві (а часом закрутилась, то й через усі 3-4) додати зачин і згодом сіль, відпочинок, 3 складання тіста, ферментація, формування, підростання, випікання. І так до вечора маю буханець. Хтось скаже що стільки усього, але насправді це легко, процеси розкидані на кілька етапів, не стоїш над тістом довго, ніякого тривалого вимішування (це все в минулому!), хліб наче сам робиться, лиш періодично йому потрібно трішечки допомогти.А щоб навчитись виводити сильну закваску та з легкістю пекти корисний, красивий та запаморочливо смачний хліб на заквасці, приєднуйтесь до мого кулінарного курсу “Випікання на заквасці без танців з бубном" на навчальній платформі Простір Picante Cooking. Саме такого типу хліб я печу у середньому раз у два дні, часом частіше, часом рідше. Його взагалі можна на весь тиждень напекти, він дуже довго зберігає свіжість, але я працюю з дому, тож маю розкіш по буханці пекти частіше, і ті процеси - це як розминка після періоду писання книги, рецептів, тощо. Саме цей хліб, млинарський - це європейська класика. Не раз його зустрічала в різних книгах, в публікаціях в інтернеті, але оскільки суть його дуже проста, я зробила згодом свою формулу млинарського, адже у ньому найголовніше змішати різні види борошна. Тому і млинарський, адже випікається з решток різного борошна, що млинар назмітав чи не продав. І він дуже смачний, такий багатий смаком! Особливий! Один з тих до яких повертаюсь та повертаюсь. Отож, ділюсь з Вами! УВАГА, УВАЖНО ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ ПЕРЕДМОВИ! Отож перейдемо до процесів. Передусім, дуже пізно я відкрила і зрозуміла - що багато закваски в тісті це не так вже й добре, тобто і не погано, але хліб, якщо тісто надто кисле, не підніметься як слід в духовці. Тож 90% моїх теперішніх хлібів я печу звечора роблячи опару, вона виходить дещо менш кисла ніж загальна закваска і значно активніша. Далі, я обов'язково використовую техніку аутолізу. Автоліз в хлібопекарстві (використовується цей термін не лише у хлібній справі, але тут нема місця розписувати геть усе) - це по суті процес гідрації борошна без соління, для вивільнення клітковини, простими словами для вироблення глютену в пасивний спосіб. Сіль має стягуючі властивості, укріплюючі, тож перешкоджає належному виробленню глютену на ранніх стадіях. А по суті весь складний процес зводиться до простих дій: залити борошно водою, замісити лиш так, щоб все змішалось й залишити на 30-90 хвилин. Вже за 30 хвилин Ви побачите суттєву різницю тіста. Воно без додаткового традиційного тривалого вимішування, буде не рватись як на початку, а гарно тягнутись. Цей процес актуальний у хлібопекарстві у тих видах тіста, де глютен потрібен, ну і звісно ж, якщо у тісті присутнє пшеничне борошно або становить принаймні 50% тіста. Дуже помітною є різниця в структурі тіста, спочатку, Ви просто змішуєте борошно та воду (місити не потрібно), залишаєте на 1-2 години (можна навіть на пів дня залишити, лиш накрити, аби не обсихало, кращого ефекту не буде ніж у ті години, але гіршого теж ні) і потім повертаєтесь до тіста, а воно геть інше. Тягнеться так, немов його хтось добре помісив, тільки краще, бо тісто не стягнуте, а "розслаблене". Ну і про кількість води у тісті, так званий відсоток гідрації тіста. Тут він 70% (стандартні доволі збиті хліби, такі, що тісто відстає від рук мають в середньому 60% гідрації (але Ви ж знаєте, коли тісто вже відстає від рук, воно надто збите, тяжке і пухкого хліба там вже не буде:-)), то 70% води стосовно кількості борошна, - це така собі золота середина, тіста яким можна оперувати не підсипаючи борошна. Я найчастіше печу хліб 80% гідрації, бо люблю працювати з вологим тістом (старша донька сміється з мене, що то мій слайм:-)), хто має дітей, той знає що то за таке:-)), й люблю хліб з вологого тіста, дірки у ньому більші. АЛЕ, те скільки води візьме борошно, дуже дуже залежиться від якості самого борошна. Чим воно більш хлібне, краще, тим більше води вбирає. Тож оскільки я печу хліб на борошні практично хлібопекарському, купую його ось ТУТ, то моє тісто з 80% гідрацією, може бути як тісто з 65-70% з простого магазинного борошна. Тож якщо ваше тісто аж надто рідке, таке що рветься навіть після автолізу і пливе навіть після складання, то можна трохи борошна додати. Далі, я відмовилась від місіння тіста як такого, адже для хліба, такого пухкого, дірчастого, красивого крафтового, воно не потрібне. Для цього є аутоліз і потрійне складання тіста з інтервалом 30 хвилин. Тобто після введення солі (а місите, навіть скоріш замішуєте, тісто ви лиш 3 рази, для аутолізу, додаючи зачин та сіль і лиш так, щоб все змішалось і не довше!), даєте тісту 30 хвилин відпочити, далі обережно виймаєте з миски мокрими руками (тісто липке і найкраще з ним справлятись не підсипаючи борошна, а намочивши руки) й складаєте (я це роблю в повітрі) і 3 рази, як діловий лист. Можна його розтягнути максимально, лиш так, щоб не рвалось і скрутити у рулет. Різні техніки. Суть у тому, щоб розтягнути глютен. Далі формуєте з того липкого і ще геть безформного тіста, начебто буханець, підтягуючи й вминаючи краї тіста під низ. І повертаєте у миску. За кожним разом її накриваючи. (Перший раз, коли тісто ще таке безформне і липке, далі воно буде все більш пружне, я взагалі роблю цю процедуру біля умивальника, щоб частіше мочити руки, якщо гідрація тіста висока.) І ніякого підсипання борошна при складанні, тісто буде надто збитим, а Ви ще більше вгрузнете в липке тісто. І так складаєте ще два рази, з інтервалом по 30 хвилин (це час потрібний, щоб тісто знову розслабилось й добре тягнулось). Після складання залишаєте ще до 2-х годин ферментувати й формуєте тісто його обминаючи. Як формувати написано в пунктах приготування. І про розростання або ж підходження тіста. Я свої хліби кладу у спеціальні кошики встелені кухонним рушником, який щедро посипаю сумішшю пшеничного та рисового борошна 1:1, щоб точно не прилипло. Це зручно, бо потім кінцями того ж рушника накриваю тісто, щоб не обсихало. Можна застелити кухонним рушником будь-яку невелику миску (але таку, щоб тісту було де рости) і ефект буде абсолютно таким самим. Тісто вкладається на підростання ЗАВЖДИ ШВОМ ДОВЕРХУ! Ну і так воно підростає 2-3 години, поки збільшиться приблизно майже у 1,5 раза. На останні 30 хвилин я ставлю кошик з тістом в холодильник. Холодний хліб легше надрізати й контраст температури сприяє скоку росту в духовці. Далі, добре розігріваєте духовку. Якщо як і я, будете пекти в казанку чи гусятниці (я собі придбала окрему, не велику чавунну гусятницю виключно до випікання хліба:-)), тоді той посуд вставити теж грітись разом з духовкою. І в нагрітий посуд або ж на нагріте деко, якщо печете без посуду, перевертаєте тісто з кошика швом донизу. Якщо маєте таку розкіш як власна піч, та справжня, не духовка (яку чомусь часто у нас не слушно стали називати піччю, а піч це піч, духова шафа або ж духовка це зовсім інше, хто б як не хотів її романтизувати!), тоді перевертаєте хліб на притрушену борошном лопатку, якою саджаєте хліб до печі. На цьому етапі робиться надрізання, щоб хліб краще розкрився, більше виріс. Я не є прихильником художніх надрізань, в цьому плані я мінімаліст. Адже чим більше надрізів, тим більше порушень структури тіста в тій буханці яку Ви так старанно формували. Краще зробити один, але доволі глибокий надріз, в ідеалі одним впевненим рухом. Маючи спеціальний ніж для надрізання хліба, я все одно користуюсь простими лезами. Ними надріз виходить найкращий і тісто не рветься і не шарпається, а дослівно розсікається. Потім швиденько, без ловіння гав, як спринтер на марафоні, накриваєте посуд з хлібом кришкою чи як є на деку чи на лопаті, відправляєте хліб пектись. Бо поки будете скликати всю родину, щоб подивились як гарно Ви надрізали, хліб безжалісно розлізеться і менш плоским він вже не стане. Далі, процес випікання розписаний у покроковому інструктажу і там, на відміну від замішування, все просто, тож не буду більше займати Ваш час:-). Головне пам'ятайте, що після діставання, хліб має майже повністю вистигнути. Який гарний та апетитний він би не був. І власне потрібно стримуватись самому і відганяти ще усіх хто дома є, адже його аромат та гарний вигляд, дуже спонукає на злочин, розрізати хліб ще гарячим, або принаймні надкусити:-)). Про закваску писати вже тут не буду, адже писала вже це на сайті, а ще більш детально у своїй першій кулінарній книзі "Знаю, що споживаю".
ПРО ІРЛАНДСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ХЛІБІрландський молочний хліб - це ароматна, щедра на тепло випічка, у якій відчувається душа справжньої домашньої кухні. Загалом як будь-що в ірландській кухні, все ситне і просте та незмінно смачне. І це не просто хліб, а й символ затишку, турботи про рідних та часу, проведеного з користю. В Ірландії хліб печуть часто і не лише той славетний, на соді (Рецепт класичного хліба на соді знайдете в моїй кулінарній книзі «Класика з історією». Кожна господиня має свій улюблений варіант: хтось додає більше меду для м’якшої солодкості, хтось трохи більше пластівців для виразної текстури. Але незмінним залишається саме молоко. Та основа, яка робить м’якуш ніжним, шовковистим, а скоринку золотистою та ароматною. У моїй версії ірландського молочного хліба, рецепт якого я адаптувала з кулінарної книги «Ірландська пекарня» (The Irish Bakery by Cherie Denham), поєднується найкраще з обох світів: домашня закваска для приємної кислинки й користі та невелика кількість свіжих дріжджів, щоб тісто гарантовано виросло пухким і легким. А ще, щоб з випіканням такого хліба справився навіть новачок із посередньою закваскою. Це дуже ароматний хліб, що гарно рум’яниться, завдяки меду та відмінно смакує. Особливо першого дня! А наступного, з нього будуть запаморочливо смачні, рум’яні тости. Тож печіть обов’язково! Навіть якщо Ви лиш починаєте Вашу хлібну пригоду. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ВИПІКАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО МОЛОЧНОГО ХЛІБА З МЕДОМ ТА ВІВСЯНИМИ ПЛАСТІВЦЯМИЦей хліб дещо складніший у приготуванні ніж звичайний дріжджовий, але простіший аніж хліби, що печуться 100% на заквасці, без додавання дріжджів. Тож це чудовий рецепт не лише тому, що хліб дуже смачний, а й тому, що він з тих простіших у випіканні. Та якість складових, які Ви використаєте, має велике значення. Для ідеального результату використовуйте жирне молоко. Саме воно забезпечить ту ніжну текстуру й злегка солодкий присмак. Цього усього не буде на знежиреному молоці. Що ж до вівсяних пластівців, то вони можуть бути будь-якими, як плющеними, що швидко розварюються, так і різаними, як у мене, що вимагають тривалішого часу приготування. Частина пластівців у тісті утримує вологу, завдяки чому хліб довше залишається свіжим. А ті, що посипаються зверху, створюють апетитну скоринку й приємну текстурну гру при кожному відкушуванніЗавдяки меду скоринка хліба набуває красивого бурштинового відтінку, а аромат стає більш теплим і домашнім. Якщо хочете виразнішої солодкості, тоді використайте акацієвий мед, а якщо аромату, - гречаний чи липовий. Та вважайте, через мед у тісті та на поверхні, хліб теж може швидко підгоряти. Тому контролюйте процес випікання і якщо почне верх надто сильно темніти, перемикайте духовку з верхнього, в режим нижнього підігріву. І хоч увесь процес доволі простий, приготування тіста вимагає ретельного планування. Особливо в робочі будні. Й не поспішайте з опарою на заквасці. Вона потребує часу, щоб розвинути аромат та силу. Якщо вона збільшилася в об’ємі вдвічі - це знак, що вона готова до роботи. Така повільна ферментація додає хлібу глибини смаку, яку не дають швидкі рецепти.І не бійтеся дріжджів у поєднанні з закваскою. Це не «підстрахування», а технологічний захід: кілька грамів свіжих дріжджів допомагають тісту піднятися рівномірно, особливо якщо Ваша закваска не на піку активності. У результаті Ви отримаєте більш стабільну структуру хліба. І можете просто видихнути, навіть в холодну пору року, коли все сповільнюється й ферментація закваски також. Як вдало випікати лише на заквасці, як зрозуміти процеси, що відбуваються і чому робити слід так чи інакше, читайте та дивіться у моєму найпопулярнішому кулінарному курсі «Випікання на заквасці без танців з бубном».Коли перший етап пішов успішно, після формування слід дати хлібу дозріти в холодильнику. Цей етап розвиває аромат і структуру м'якуша. Не скорочуйте час, і Ваш молочний хліб винагородить Вас ніжністю та пористістю й багатим, складним смаком, які складно досягти швидким способом. Перед самим випіканням, вистачить дістати хліб з холодильника за 30 хвилин до початку, аби він трішечки зігрівся, поки духовка розігрівається. Цього буде достатньо.Через мед у складі й ризик підгоряння поверхні хліба, він випікається при температурі нижчій ніж зазвичай потрібна для хліба. Але тут саме так і слід його пекти й після 30 хвилин випікання почати перевіряти його на готовність. Коли він готовий, при легкому постукуванні по дну Ви почуєте глухий порожній звук. Саме тоді і час діставати, не раніше. Краще трішечки перетримати, аніж дістати занадто рано. ВИПІКАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО МОЛОЧНОГО ХЛІБА:
Це така собі розпуста швидкого приготування, що дарує затишок як душі, так і домівці. Все наповнюється чарівними ароматами. Ніжні печені яблука та груші, хрустка посипка з цільнозернового борошна з волоськими горіхами з нотками кориці та кардамону й оксамитне, дещо пряне, домашнє корично-медове морозиво. Ох, це ще те задоволення. Морозиво в принципі можна приготувати наперед або ж купити якесь ванільне (але домашнє готувати просто і Ви точно знаєте що у ньому й чого шкідливого у ньому нема!) чи використати те, яке десь залежалось з літа в морозильній камері. Якщо таке можливо з морозивом:-). Ну і в решті решт, можна й без нього, буде доволі дієтично, але не так вражаюче та незабутньо. А цей десерт, в повній комплектації, таки дарує незабутні враження. Коли я його подала, всі лиш мовчки швидко їли. Бо шкода часу на розмови, всі були зайняті із захопленням наминанням теплих печених фруктів й ніжного, дещо топленого, від тепла фруктів, морозива... До речі, цей десерт ідеальний і для романтичної вечері. Дуже незвичайно, морозиво можна зробити наперед, а сам крісп готується по-дитячому просто та швидко. А тепер кілька слів про нюанси. Щодо морозива, то раджу прочитати статтю, про приготування домашнього морозива. Дотримуючись основних аспектів, все вдасться. А як додатковий бонус, в цьому морозиві є мед і через це воно залишається ніжним навіть після повного заморожування. Щодо фруктової основи, то можна її збагатити ще щедрою жменею журавлини, буде цікаво і поживніше. А крісп, при бажанні, можна приготувати не на цільнозерновому пшеничному борошні, а на гречаному, буде теж цікаво. Спеції теж можна використовувати різні, навіть різдвяну суміш спецій, для святкового настрою.