Такий десерт просто створений для лінивих господинь або ж просто тих, хто не любить вовтузитись на кухні, але любить смачно їсти:-). Нічого не потрібно випікати, головне мати хороші персики в сиропі. В ідеалі, домашні персики в сиропі з коньяком, але можна використати будь-які магазинні в сиропі, а їх сироп, для подальших приготувань, зміцнити невеликою кількістю коньяку. Основою для цього йогуртового десерту з персиками є просочене сиропом печиво савоярді або ж дамські пальчики, такі як для десерту "Тірамісу". Найбільший шар десерту - це, так звана, йогуртова "пінка" з густого натурального йогурту та невеликої кількості збитих вершків з додаванням порізаних консервованих персиків, а зверху просте желе з того ж сиропу і хрустке дроблене печиво зверху. Все по-дитячому просто та швидко, а ще дуже смачно! Для приготування цього десерту я використовувала свої консервовані персики у сиропі з коньяком. Але я розумію, що не у всіх є бажання займатись консервацією, тому подала кількості персика та сиропу у грамах та мілілітрах, щоб можна було використовувати й магазинні персики. Якщо будете використовувати магазинні персики, то сироп з них можна трішки розвести водою, щоб не був надто солодким й додати трішки коньяку, для шляхетності та аромату. Щодо основної частини десерту, йогуртової "пінки", то її потрібно робити з густого натурального йогурту типу "грецького". З жодного іншого! В крайньому випадку, можна використати сметану 10% магазину, обов'язково густу, щоправда, буде у десерта дещо інший смак. Але в жодному разі не використовуйте рідкі питні йогурти чи йогурти до салатних заправок, тощо. І про вершки, хоч вже не раз писала, але це постійний проблемний пункт в господинь, що з ними мало працювали, перед збиванням їх потрібно добряче охолодити. Можна охолодити навіть посуд в якому будете збивати та інструмент збивання, тобто вінчики від міксера. В вершках об'єм дають жири і об'єм створюється лише тоді, коли ті жири дуже холодні і їх достатньо. Тобто, чим жирніші вершки, тим краще вони збиваються. 30% жирності це найнижча межа жирності для збивання вершків. З меншою жирністю вершки просто не зіб'ються. Пам'ятайте про це все перед збиванням. І ще трішки кулінарної "хімії" чи секретів, або ж лайфхаків, як тепер модно казати: цукрова пудра (точніше невелика кількістю крохмалю у ній) та кислота (наприклад лимонний сік, тощо), загущують вершки і вони тоді краще збиваються. Якщо не лад з вершками, можна додати трішечки лимонного соку й далі збивати. Але потрібно знати міру. Також, замість цукру, для підсолоджування вершків краще використовувати цукрову пудру. Вона краще розчиняється у вершках і трішки загущує їх. Напишу ще кілька слів про печиво зверху. Можна просто завершити десерт чистим желе, можна зверху повикладати ще пластинки персиків чи інших фруктів і залити їх желе. А можна зробити хрустке завершення з дробленого печива. Отже, вдалих та смачних Вам приготувань!
Просто, але надзвичайно смачно. Дуже соковита скумбрія з хрусткою шкіркою в доповненні кремового, але не калорійного соусу з казковим ароматом кінзи та кунжуту. І в таких простих стравах як ця малим набором інгредієнтів, головне якість та свіжість усіх інгредієнтів та чіткість дій й правильно виконане саме приготування. А саме, смаження риби. Щодо свіжості інгредієнтів, то напевно усім зрозуміло про що я, а от рибу більшість смажить не правильно. І про це більше в продовжені передмови до рецепта. Зазвичай, з ким би не розмовляла про смаження риби, більшість розповідає, що головне обкачати рибу в борошні. А це якраз не обов'язково, а часом навіть не бажано, не корисно й смак риби здебільшого псує, тою борошняною шкіркою. А щоб риба була соковитою, а її шкірка рум'яною, потрібно: - Щоб її температура була не надто холодною. Якщо риба була мороженою, то потрібно її повністю розморозити; - Щоб поверхня риби була максимально сухою, щоб вона гарно рум'янилась. Всю рибу обов'язково обсушувати паперовим рушником; - Щоб вогонь на якому смажите, був сильнішим середнього, а для тонких філе навіть дуже сильним; - Щоб олії на сковорідці було достатньо для того аби її дно було вкрите олією повністю. Жир це дуже ефективний провідник тепла, смаження почнеться правильно, якщо його буде достатньо. Й навпаки, якщо його замало, то продукт вбере все те, що є і більша ймовірність, що буде тушкуватись, замість того, щоб рум'янитись; - Щоб сковорідка при викладанні риби була дуже гарячою, а олія в ній добре розпеченою; - Щоб викладати не надто багато за один раз, щоб не надто понизити температуру сковорідки, знову ж таки, щоб відбувалось смаження, а не тушкування. І буде у Вас соковита та дуже смачна риба. Без панірування в борошні, з аутентичним смаком. А щоб шкірка була хрусткою та цільною (без надрізань, як часом радять), потрібно дотримуватись правил наведених вище, викладати рибу (добре обсушену) на добре розігріту сковорідку, але не палаючо гарячу, що вже в ній все горить. Викладати одразу шкіркою до низу, перші пів хвилини після викладання, притискати лопаткою рибу до сковорідки, щоб не дати їй скрутитись. І як бачите, на фото цієї скумбрії, шкірка рум'яниться, не рветься і риба не скручена. А сама вона дуже соковита, ароматна та зовсім не жирна (при регулюванні температури риби та олії в пательні, розігрівання сковорідки та правильному смаженні, весь жир залишається в сковорідці. Саме так просто смажену рибу найбільше люблять мої рідні. Тобто, головне — це техніка і знати, що робиш. Й все робити свідомо, як в житті. Тож смачної Вам рибки й гарного настрою.
ПРО КРАМБЛ З РЕВЕНЕМЦе розпуста. Справжня розпуста. Адже усе аж так просто й казково смачно. Не захочеться зупинятись. Ніжний, теплий, кисленький ревінь з нотками кориці, всипаний хрумкою посипкою з волоськими горіхами та кардамоном, а зверху повільно топиться, вкриваючи оксамитним соусом увесь десерт, холодна, освіжаюча, кулька морозива. Агов, Ви ще тут?? Це так смачно! І технічно, усього активного часу витраченого на приготування, аж раптом 10 хвилин. Ревінь порізати, змішати з додатками, перебити в блендері усе для посипки й відправити в духовку. Правда потрібно терпеливо почекати, поки крамбл печеться, але Ви точно не втомитесь готуючи це диво, щось середнє між запіканкою та пирогом. Варто таки спробувати! Зараз з ревенем, а далі з різними іншими фруктами та ягодами:-).ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ КРАМБЛА З РЕВЕНЕМЦих нюансів насправді дуже мало. Єдине що раджу, різати ревінь не надто дрібно, бо буде з нього каша, й не надто великими шматочками, бо важко буде ним насолоджуватись. Середні невеличкі шматочки будуть ідеальним варіантом.Ну і пекти усе не поспішаючи, даючи посипці гарно підрум'янитись. Тоді, консистенція посипки буде хрумкою навіть коли крамбл з ревеню вистигне. Якщо є бажання, можете використати абсолютно будь-які горіхи. Як і спеції з рештою. Головне дотримуватись пропорцій.Ну і про чищення ревеню. Молоді весняні стебла я не чищу. Пізніші літні, або ті, що довше лежали в холодильнику, з часом стають волокнистими і їх вже слід чистити, але й так лиш тоді, якщо Вам ті волокна дійсно заважають. Тут немає загального правила.І кілька слів про морозиво. Звісно, воно може бути магазинним, але жодне не смакує так, як домашнє і Ви знаєте що у ньому. Готувати домашнє морозиво простіше ніж може здаватись, на перший погляд. Потрібно лиш знати що, чому і для чого. Про те як готувати домашнє морозиво та про всі тонкощі цього процесу, аби вже експериментувати самостійно, читайте в моїй першій кулінарній книзі «Знаю, що споживаю». Це не лише книга з кулінарними рецептами, а й кулінарний навчальний посібник.ПРИГОТУВАННЯ КРАМБЛА З РЕВЕНЕМ:
Шалений успіх на сайті ванільно-полуничного пирога, який спекла просто величезна кількість людей, якщо йдеться про тих, від кого я отримала якийсь відгук (насправді я не знаю скільки ще осіб його спекло, оскільки як показує досвід, більшість читачів відгуків не залишають), надихнув мене на подальші експерименти зі швидкими ягідними пирогами. Цим разом, це вишнево-шоколадний пиріг. Готувати його по дитячому просто. Мінімум зусиль та нюансів приготування, а смак такий насичений! Ну майже як брауні з вишнями, лиш менш калорійно ніж брауні. І цей пиріг також можна пекти з дітьми. Вашим потіхам сподобається розкладати вишеньки по тісту і легенько їх занурювати. Після змішування може здаватись що тіста замало і що шар сирого тіста перед викладанням вишень надто тонкий. Так має бути. Воно дуже добре піднімається і не падає. Шоколадно-вишневий пиріг чудово смакує в гарячому вигляді з кулькою шоколадного або ванільного морозива. В холодному вигляді він також дуже смачний, а вишні та шоколад утримують його злегка вологим всередині навіть після вистигання.
Не пробували лаванду в десертах? Поспішайте спробувати, поки вона ще цвіте! І як гарно! У мене на клумбі :-) і в парку на клумбі, і у сусідів, і у знайомих на вулиці, і на ринку бабусі продають букетики свіжої та сушеної лаванди ... Прямо Прованс якийсь ... Непомітно, ця південні ароматні квіти прижилися і у нас ! Якщо все-таки не знайшли свіжої, сміливо використовуйте сушену.Рецепт ванільного морозива дивіться тут: Ванільне морозиво.
Якщо яблучні та грушеві тарти татен (такі що випікаються з начинкою знизу) з пісочним чи листковим тістом - це французька класика, то ягідні та фруктові перевернуті пироги з бісквітним тістом - це американська класика. І щиро кажучи, я навіть не знаю що смачніше. І може й добре. Не треба їх порівнювати, адже і один і другий вид випічки однаково смачний. Цим разом пропоную Вашій увазі перевернутий пиріг з ревенем та полуницями. При бажанні, його можна зробити лише з полуницями або лише з ревенем, взявши більше того чи іншого продукту. Час випікання чи технічні нюанси від цього не зміняться. Перевернутий пиріг з полуницею та ревенем просто ідеальний для тих, хто не любить довго возитись на кухні, але любить поласувати чимось смачним:-). В цьому пирозі велика кількість ягідної начинки. Значно більша звичайної по співвідношенню до тіста. Саме так і було задумано! Я не люблю пироги чи пиріжки де більше тіста ніж начинки (Цим постійно грішать в закладах громадського харчування і їм подібних. Для отримання більшої вигоди, звичайно ж.). Якщо ж Ви таки любите інакше, тоді можна сміливо збільшити кількість тіста в два рази, але взяти сковорідку діаметром 28 см. В моєму рецепті тіста рівно стільки щоб покрити начинку з ревеня та полуниць тонким шаром. Не переживайте, коли покриєте начинку тістом, може здатись, що його надто мало, але тісто підростає в процесі випікання і все стає на свої місця. Такі пироги краще за все, та й зручніше за все, випікати в сковорідках й бажано чавунних, емальованих чи простих, які чудово рівномірно утримують та розподіляють тепло. Але для цього, їх ручка має бути також термостійкою, а не дерев'яною чи пластиковою. В крайньому випадку, можна випікати в жаротривкій керамічній формі, але в жодному разі не роз'ємній. Начинка надто рідка і буде просто на просто просочуватись крізь щілини і витікати. І щодо начинки. До ревеня та полуниць я додаю крохмаль, який, в процесі випікання, чудово зв'язує ягоди та соки, які вони пускають, разом. І щоб все було як слід, і соки не повитікали при перевертанні, після випікання та діставання пирога з духовки, слід почекати хвилин 10 перед тим як перевертати пиріг на тарілку. Цей час необхідний для того, щоб крохмаль загус після теплової обробки. Але не чекайте надто довго, адже якщо крохмаль повністю загусне, тоді взагалі не зможете дістати пиріг зі сковорідки і прийдеться їсти його просто з неї. Що правда не так вже погано:-)). Сковорідка для випікання змащується лише вершковим маслом. Я не хотіла посипати борошном, адже воно буде зайвим у начинці і обов'язково б неї перейшло в процесі випікання. Якщо після перевертання пирога з ревенем та полуницею трішки начинки залишиться на дні сковорідки, нічого страшного! Поки все ще тепле й начинка остаточно не загусла, слід швиденько згорнути лопаткою залишки і викласти зверху на пиріг до решти начинки і розрівняти. Потім, після вистигання, навіть видно не буде! Подавати пиріг можна теплим, а можна холодним. І в одному і в іншому виді є свої переваги, а тісто залишається однаково ніжним і після вистигання пирога.
Приготування риби в солі - це класика світової кухні. Подібні рецепти зустрічаються не в одній кухні світу й не дивно, адже риба запечена у солі дуже смачна, корисна, в жодному разі не пересолена, соковита та проста у приготуванні. А сіль створює таку приємну шкірочку на поверхні риби! Так можна запекти будь-яку випотрошену цілу велику рибину. Я пропоную Вам рецепт з покроковим супроводом на прикладі річкової форелі. Я вже запікала картоплю в солі, ростбіф в солі, устриці на солі і практикую також запікання риби в солі. Адже це дуже смачно та корисно й займає мало часу. Сіль являється чудовим провідником тепла, а формуючи соляну шкірочку на поверхні, вона частково затримує соки в середині. На відміну від овочів та м'яса, рибу, через відносно короткий час приготування та невелику кількість соків, яку вона пускає при запіканні, краще запікати у солі з додаванням яєчного білка, тоді сіль сформує щільнішу скоринку й утвориться вона дуже швидко. Але таку сіль вже не можна використати для подальшого приготування, на відміну від надзвичайно ароматної солі після запікання ростбіфа. Відео-рецепт приготування риби в солі: Перед тим як обкладати рибу сіллю, обов'язково потрібно обсушити її поверхню, щоб швидше сформувалась скоринка, та надмір солі, розчинений у воді не проникав у рибину ще до початку фактичного приготування. З тієї ж причини краще використовувати свіжу, не морожену рибу. Морожена риба, навіть після ретельного розморожування пускає більше соків. Риба тоді буде майже як варена й вірогідно вона буде більш солоною ніж свіжа. Потрібно якомога щільніше обкласти рибу сіллю. Але не переживайте, якщо залишиться кілька щілин. Ті щілини навіть потрібні. Через них частково буде виходити пар. Без цього риба у солі знову ж таки, була б як вареною, без апетитної, сухої, шкірочки з "соляним пилом" на поверхні.
Про любов іспанців до тортільї В Іспанії напевно немає другої такої страви, яку вміли б готувати всі, господині, чоловіки і навіть студенти. Іспанська тортілья з картоплею для іспанців важливіша ніж гаспачо, паелья та сангрія разом. Тортілья в Іспанії буває з різними овочами, але саме з картоплею найпопулярніша, найвідоміша й можна навіть сказати, версія національного масштабу. Це та страва, яку живучи своє студентське літо в Мадриді, я їла майже не щодня, як це зрештою роблять і місцеві. Тортілья - це напевно єдина страва, яку, на той час, вмів готувати наш з чоловіком іспанський товариш. І може тому вона з'являється аж так пізно на сайті (після ряду відомої і не дуже іспанської, більш вишуканої, класики), бо страва дуже буденна. Але нехай Вас не введе в оману відносна простота цієї страви. Кожен, хто готує тортілью, має якісь секрети приготування, а дехто навіть цілий їх перелік. А ще, хтось любить тортілью більш рідку, хтось навіть таку, щоб зсередини яєчна маса витікала, а дехто надає перевагу сухішій. Один картоплю ріже пластинками (найчастіше), а хтось божиться, що найкраща тортілья буде, якщо картоплю різати кубиками. Так само наявність у тортільї цибулі є не обов'язкова і це справа смаку. Напишу навіть більше, я ніколи не їла такої ж самої тортільї. Вона завжди відрізняється в залежності від того, хто її готує. Тож пропоную Вам свій варіант тортільї, не рідкої і не сухої, дуже ніжної, з цибулею. А про мої секрети приготування читайте в продовженні передмови до рецепта. Секрети приготування тортільї Отож, про секрети приготування тортільї з картоплею. Передусім, не жахайтесь від кількості олії, її має бути стільки, щоб все томилось, як слід. А дуже часто, іспанці використовують ще більше. І це має бути саме оливкова олія, якщо хочете відчути справжній смак тортільї. Тільки не пишіть мені про безглуздий міф про те, що на оливковій олії не можна смажити. Я вже про це писала раніше, у всьому Середземномор'ї, й не тільки, на ній смажать, п'ють вино щодня, їдять свинину, насолоджуються життям і ті люди належать до найздоровіших націй у світі. Але людям потрібні якісь сенсації, а дешевим інтернет-сайтам трафік для заробітку на численній рекламі, от і створюють сенсаційний контент, щоб заходили, читали, а гроші йшли. Вірогідність інформації це вже другорядна справа для таких ресурсів, які не дбають про свою репутацію. Тож не переймайтесь, на оливковій олії не можна смажити при надто високих температурах, як у воці при приготуванні страв stir fry, а просто смажити, при помірних температурах, можна. Токсичною буд- яка олія стає лише тоді, коли вже добряче димить. Про картоплю для тортільї Далі, про картоплю та її нарізання. Найкраще для іспанської тортільї підходять сорти картоплі з помірним вмістом крохмалю, які не розварюються, але й не надто "воскові", тобто щось середнє. І нарізати, на мою суб'єктивну думку, найкраще пластинками, а не кубиками і не соломкою, що інколи, рідше, але теж роблять. Так рівномірніше розподіляється яєчна маса поміж картоплі і така тортілья краще тримає форму. І картоплю для тортільї обов'язково потрібно попередньо смажити. Відварювання чи запікання дають інший смаковий відтінок і це навіть не обговорюється. Про цибулю Щодо цибулі, то це не обов'язковий інгредієнт. Але я люблю її солодкавий посмак у страві. Крім того, тортілья з цибулею більш соковита. Про смаження тортільї Й найважливіше, про смаження. Смажити тортілью потрібно від початку до кінця на плиті. Тобто духовка для її приготування не допускається, адже в духовці буде у тортільї інший посмак та не бажана шкірочка зверху. А технологія смаження така: на розігріту сковорідку викладається картопляно-яєчна маса, все розрівнюється й смажиться на найменшому вогні, доки тортілья почне схоплюватись зверху, а далі вона перевертається зі сковорідки на тарілку і зсовується назад до сковорідки. Й досмажується. Цим методом мені "відкрив Америку" наш іспанський товариш. До цього, я намагалась якось хитромудро перевертати тортілью двома лопатками, вона розліталась, я сердилась. Не раз доводилось і перепекти з одного боку, доки схопиться достатньо, щоб перевертати лопатками. Користувалась навіть забороненою духовкою, бо краще трішки не така, аніж безформний омлет замість тортільї. Але на щастя, цей нюанс вже більше не є проблемою. І наскільки рум'янити, ви можете вирішувати самі, з огляду на свої смакові вподобання, а не на потребу перевертання. До речі, хоч багато хто стверджує, що тортілья геть не повинна рум'янитись, я все ж люблю смак тортільї злегка підрум'яненої. Але це знову ж таки, справа смаку. Про подачу тортільї І щодо подачі. Подають тортілью не палаючо-гарячою, а теплою, дуже часто навіть холодною. Ріжуть кубиками і їдять як закуску. Приносять на загальний стіл, разом з іншими закусками, і кожен частується кубиками простої, але дуже смачної, картопляно-яєчної страви. Приготуваня іспанської тортільї з картоплею