Вінегрет

Вінегрет - це той салат який у мене асоціюється з дитинством. Він не рідко у нас був дома, а в піст майже постійно був у бабусі. Овочі для вінегрету та квасоля були завжди під рукою. Лиш частіше за все, робили його без зеленого горошку. Дефіцит в суворі радянські часи. На Різдво також був вінегрет. А як без нього? Настільки глибоко він вкорінився в споживчій культурі на селі та й у місті. А інгредієнти для його приготування багаті сакральною символікою: бобові, а саме квасоля, - символізує добробут, довголіття, відродження після занепаду, капуста - поєднання навколо однієї основи, а буряк - має сумну символіку, крові Вифлеємських дітей, знищених за наказом царя Ірода. Так вже повелось, що в українській традиції сакральних святкувань завжди величезну роль відіграє символіка. Я люблю вінегрет приготовлений з печених буряків. Вони мають глибший і солодший смак. За деякими кулінарними міфами, якщо змастити буряк олією перед додаванням до решти овочів, він не пустить кольору на інші овочі. Чому й назвала це міфом, бо через кілька годин, чим би Ви не мастили буряк, він і так зробить своє. Олія лиш трішки сповільнює цей процес. А вінегрет, як на мене, найсмачніший на наступний день після приготування, коли всі овочі гармонійно поєднались смаком. Тоді й вінегрет вже має характерний, однорідний колір. І ще одне, як на мене, в смачному вінегреті домінує саме буряк! Його має бути багато, стосовно основних інгредієнтів.