ПРО САЛАТ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮЦей соковитий, барвистий, але й ситний салат з сочевиці, печених овочів та сиру Фета, просто ідеальний на літні дні. Коли спека і не хочеться важких страв, такі ситні салати стають справжнім благословенням. А ще, окрім того, що це гарно та смачно, цей салат ще й корисний і це цікавий спосіб подати та споживати молоді овочі, такі як літня морква та малі кабачки чи цукіні. Спробуйте, впевнена, Вам смакуватиме. А якщо є бажання експериментувати, то звісно теж можна. Частину моркви та кабачків можна замінити цибулею, молодим буряком (пекти одразу ж з морквою), солодким перцем тощо. Ну і про кінзу, при котрій є завжди 2 табори:-). Тут можна її повністю замінити петрушкою або базиліком. Підійде і одна і друга зелень, з кожною по-своєму смачно.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІОскільки морква та кабачок мають різну щільність, пекти їх слід не однаково, адже поки морква спечеться, кабачок перепечеться. Тому, моркву слід почати пекти раніше, а потім кабачки лиш докинути до неї. Якщо будете використовувати ще інші овочі, візьміть це до уваги й продумайте що і коли пектимете. Щодо сочевиці, то її можна або відварити зі стану сухої або використати консервовану сочевицю. Така теж є і вона теж смачна. Гріти останню не потрібно. Салат має бути ледь теплим або холодним. Якщо у Вас залишиться трохи салату, складіть його у ємність що щільно закривається й тримайте в холодильнику. Наступного дня салат теж смачний. ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ З СОЧЕВИЦІ З КАБАЧКОМ ТА МОРКВОЮ:
Цей огірково-імбирний холодний суп від Йотама Оттоленгі з його книги "Simple" - це чудова альтернатива гаспачо чи сальморехо, які стали вже доволі звичними. У нього дуже незвичайний смак, він добре освіжає, а ще він мега корисний, а тим, хто переймається сантиметрами в талії, сподобається, що він малокалорійний, якщо не зловживати мигдалем з м'ятною олією в якості додатку. Я люблю холодні супи, за виключенням окрошки, готую їх літом й маю вже чимало у своєму репертуарі, але цей суп мене приємно вразив, коли гадала, що мене важко здивувати. Ба навіть більше, вразив і тим, що навіть мій чоловік який не надто любить холодні супи, із задоволенням ним смакував. Хоч сам Йотам Оттоленгі пише, що мигдаль краще рум'янити перед самою подачею, я зарум'янила одразу весь, частину подала першого дня, практично одразу, а половину залишила на наступний день. Як вже не раз писала на Instagram де щомісяця публікую приклад мого тижневого сімейного меню відповідно до сезону, супи я готую й раз у два дні. Цей холодний суп не виключення. Й різницю в мигдалі я не відчула. Він рум'янився в олії й був так само хрустким та смачним як і першого дня. А от суп став ще смачнішим! Тому, не вагайтесь, сміливо готуйте з запасом!
Ніжні та смачні водорості вакаме знайомі нам передусім з японського супу місо. Вони там один з ключових додатків до супу. Це дуже цінні та поживні водорості які підходять не тільки для супів, а й для салатів. Пропоную Вашій увазі простий, класичний, японський салат з водоростей вакаме з кисло-солодкою заправкою на основі соєвого соусу та зернятами кунжуту. Такий салат з вакаме буде ідеальним гарніром до страв японської чи корейської кухні або ж просто до відварного рису та просто приготовленої риби чи м'яса. Це дуже корисно і смачно. Випереджу запитання, морською капустою чи іншими водоростями вакаме замінити не можна, адже час та методи приготування інших водоростей відрізняються. А вакаме знайти у нас просто. В будь-якому супермаркеті, у відділі продуктів для суші будуть пакетики з сушеними водоростями вакаме. Можна й в інтернет-магазинах з азіатськими продуктами їх купувати, тоді ціна трішки краща. У нас зараз навіть кокосове молоко чи різноманітні пасти карі на полицях супермаркетів вже нікого не дивують. Водорості вакаме дуже ніжні і їх не можна інтенсивно варити. Найбільше смаку та корисних властивостей вони зберігають, якщо їх просто запарити, так як описано в технології приготування нижче. А японські гурмани та деякі елітні ресторани світу, купують японські водорості вакаме свіжими, не сушеними, просто з морських плантацій водоростей, саме щоб зберегти у них максимум смаку. Тому готуйте їх обережно й насолоджуйтесь їх оксамитною консистенцією та приємним морським смаком.
Запечена до рум'яної шкірочки картопля, солодкувата печена цибуля та соковиті печериці приготовлені разом з мінімумом потраченого часу на приготування. Аромат цедри лимона та часнику збагачують смак овочів та грибів. Страва повноцінна і смачна й можна подавати її самостійно з легким салатом чи домашніми соленостями, а для не пісної трапези, можна подати картоплю запечену з цибулею та грибами в якості гарніру до м'яса чи риби. На прохання читачів, на сайті буде з'являтись більше пісних, вегетаріанських та веганських страв. Хоч я далека від ідеї вегетаріанства, а веганства й поготів, і потреби в пості не маю, так як намагаюсь дотримуватись чистоти душі, думок та вчинків весь час, а не в якийсь період і спокутування вини чи вдавання з себе праведника шляхом харчування по правилах написаних людьми, що вважають себе святішими за інших, мені незрозуміле (не кажучи про потребу з'їсти щось дуже смачне і пісне). Тим не менш, я поважаю тих людей які з якихось чистих міркувань та особистих переконань, не нав'язуючи свої ідеї іншим, дотримуються певних обмежень в харчуванні. Мені та моєму чоловіку теж не рідко хочеться мати день чи два без м'яса, просто так, бо того вимагає організм та потреба в різноманітності харчування. І для таких випадків і створюю рецепти, з якими можна було б смачно поїсти й без використання інгредієнтів тваринного походження. При бажанні і якщо для Вас не принципово щоб страва була виключно рослинного походження, можна посипати картоплю з цибулею та грибами після запікання м'якою бриндзою. Буде ще смачніше!
Це один з найуніверсальніших салатів, адже він підійде як до м’яса та птиці, так і до великої кількості страв з риби. Я навіть не знаю як часто я роблю його у сезон. А як додаток до качки чи гуски він таки незамінний. Солодкість печеного буряка та фруктові нотки яблука дуже доречні до цієї ароматної домашньої птиці, як і до страв зі свинини. А ще, його люблять діти. Ну і робити такий салат з буряка з яблуком дуже просто, а якщо спекти буряк завчасно, то ще й дуже швидко. Як я вже не раз писала, не обов’язково пекти буряк окремо. Його можна спекти разом з будь-якою запіканкою до вечері чи навіть солодкою випічкою, просто докинувши його у духовку, загорнутим у фольгу, на якусь годинку чи менше, в залежності від розміру буряка. Й тримати охолодженим аж до тижня часу в холодильнику. А тоді використовувати в різноманітних рецептах та стравах. При бажанні урізноманітнити салат, можна додати до нього трішки підрум’яненого маку чи насіння льону. Яблуко можна замінити грушами або ж додати до салату дрібно різаний чорнослив.
Броколі розповсюдилась в Україні відносно недавно. Ще роки 3 тому, коли я купувала броколі на ринку, до мене підійшла елегантно вдягнена жінка й з цікавістю мене запитала, а що Ви з нею будете робити? (До речі, коли я купую щось не зовсім традиційне для українського столу, то мені часто ставлять це запитання) Тепер вже цим корисним овочем нікого не здивуєш. І капуста броколі родом зі Середземномор'я, який готували ще в часи Римської імперії, популярна і у нас. А з трендом "здорового способу життя", вона стає ще більш бажаною на столі. Між іншим, вирощуванням цього овочу захоплювався навіть Томас Джеферсон. Так, той самий президент США, один з "батьків засновників" цієї могутньої держави, виточений з каменю на горі Рашмор разом з іншими 3-ма, не менш поважними президентами. Спеціально для нього привозили насіння броколі з Італії. Може тому вона так популярна там, і у мене особисто, броколі асоціюється більше з американською кухнею, аніж середземноморською. Адже не потрібно навіть згадувати, наскільки популярною є броколі в США. Готують з неї різноманітні салати (яких у мене на сайті теж вже назбиралось), супи й подають як гарнір, просто бланшованою або запеченою. З дитинства намагаються привчити дітей до неї, бо вона з якось часу - є майже синонімом здорового харчування. Так от, цей рецепт крем-супу з броколі в американському стилі, такий, який найчастіше готують саме там, за океаном. Він дуже простий у приготуванні й неймовірно смачний. Загалом, техніка приготування, що використовується для приготування цього крем-супу з броколі, французька. Спочатку готується так званий соус велуте, що передусім відрізняється від соусу бешамель використанням бульйону замість молока. А потім вже додаються овочі й вершки. І супи, які приготовлені на основі велуте, часто мають таку приставку в назві, яка, до речі, у нас використовується неоправдано часто. Так чи інакше, якщо Вам хочеться кітчу чи просто вразити тих, для кого готуєте, можете сказати, що приготували не крем-суп з броколі (цим зараз вже мало кого здивуєш), а велуте з броколі з крутонами, на основі золотистого ру:-)). ("Ру", то ота засмажка з борошна:-)). І подібним чином готується більшість крем-супів в США. Цю техніку вони запозичили з французької кухні. І у мене, як у активного спостерігача, вже давно склалось враження, що у Штатах загалом панує кулінарний комплекс неповноцінності щодо французької кухні. Там усе що пов'язане з французькою кухнею вважається неаби яким вишуканим і одразу ж смачним:-). Я зовсім не применшую ролі французької кухні у світовій гастрономії як такій, там є що запозичувати, але американська кухня, за цікавістю теж не пасе задніх. Отже, повертаючись до крем-супу з броколі, він простий як за приготуванням, так і за інгредієнтами. І як у випадку будь якого простого супу, смак потрібно витягувати технікою. А саме: ніжно томити цибулю до її повної м'якості, аж поки вона почне робитись золотистою, підрум'янити борошно, яке додається до цибулі, адже це надасть приємний горіховий відтінок смаку цьому супу. А ще, вибираючи між бульйоном та водою, що технічно можливо, вибрати, звичайно ж, бульйон. Ну і, бажано його протерти крізь не надто мілке сито. Задоволення від споживання буде набагато більшим, а суп буде однорідним та немов оксамитовим. І це особливо потрібно, якщо хочете назвати цей крем-суп з броколі пихатим велуте:-).
Сокка або ж фаріната належить до тієї ж групи виробів з нутового борошна що й хрусткі палички паніс, лиш тут це тонкі, хоч часом бувають трішки товстіші, млинці, підрум’янені на сковорідці на плиті або в печі. Батьківщиною їх вважається місто Ніцца, проте вони поширені і в сусідній Італії, зокрема в Генуї. За легендою, рецепт соки був винайдений, коли турки напали на місто Ніццу в 1543 році. У міста закінчилися боєприпаси для оборони й міщани змішали гарячу олію з нутовим супом і вилили з верхньої частини стін на голови загарбників. Очевидно, це зупинило вторгнення турків на їхньому шляху й найвірогідніше, хтось вирішив спробувати ту масу на смак й вона виявилась смачною. Проте, пік популярності сокки перепав на початок XX ст., коли її почали продавати на Провансі як швидку закуску, й продавали її просто з переносних плит. Такий собі корисний фастфуд. А тепер, в часи коли глютен попав в немилість (навіть якщо далеко не всі хто його боїться в принципі розуміють що це і де він є), коли здорове харчування черговий раз в історії почало набирати популярність, повертається й слава до дієтичної сокки. І це чудово, бо це значно цікавіше й навіть поживніше ніж усілякі вівсянко-млинці чи ніяка кіноа. Тут і смак є і консистенція чудова й можна збагатити млинці додатками. А ще, ці нутові млинці прекрасні для наповнення різноманітними печеними овочами і не тільки. Отож, по приготуванню. Дуже дуже важливо, щоб після змішування тіста нутове борошно настоялось і набрякло. Враховуйте цей час вистоювання. Одразу буде здаватись, що маса надто рідка, що там ще щось треба додати, але повірне, не треба. Просто залиште як є. Далі, коли будете смажити млинці, є три можливості: смажити поки вони підсохнуть, але будуть ще доволі м’якими, смажити поки вони підрум’яняться й зробляться хрусткими, вилити масу на сковорідку, посипати пряною зеленню та улюбленим сиром і так смажити з обох боків. Усі три варіанти чудові. Просто 2 остатні самодостатні, а в першому варіанті можна в них щось завернути. Хоч звісно, можна поливати сокку медом чи іншим улюбленим підсолоджувачем, як на мене, вони найцікавіші в несолодкому варіанті.
Рецепт квасолевих котлет створений на прохання постійної читачки Оксани Джуман, яка вже приготувала таку кількість рецептів з кулінарного сайту Picantecooking, що її вже можна назвати професійною тестувальницею. Звичайно, мені дуже приємно і я дуже ціную таку довіру моїх читачів та намагаюсь втілювати їх побажання на своєму сайті. Квасолевих котлет на моєму кулінарному сайті не було й на прохання Оксани, після довгих роздумів про те, якими вони мають бути, збирання теоретичних матеріалів, я їх створила. І як результат, ці котлети з квасолі, попри те, що вони пісні, мають дуже ніжну, майже кремову консистенцію, хрустку шкірочку та незвичайний смак завдяки прянощам та топленій цибулі. Квасоля для котлет замочується у воді з додаванням соди. Це потрібно для того, щоб стінки квасолі розм'якшились й після відварювання, зовнішня оболонка квасолі була настільки м'яка, щоб не відчувалась після подрібнення, а котлети з квасолі мали однорідну консистенцію. Картопля необхідна для того, щоб котлети мали ніжну консистенцію. Без неї вони здавались би сухими та жорсткими. Цибуля теж додає соковитості, а ще солодкавий смак. Тому смачних просто котлет з квасолі без нічого теж не зробиш. У фарші навіть м'ясних котлет, щоб ті були соковитими, міститься багато цибулі. Але й так, попри різноманітні додатки, смак квасолі домінує в цих котлетах і це головне. Під час приготування цих котлет у мене виникла дилема. Додавати борошно чи ні. Без борошна котлети виходили дуже-дуже ніжними, але їх майже неможливо було смажити. Звичайно, досвідчена господиня собі порадить зі смаженням, зуміє їх зграбно перевертати й може все було б гаразд. Але я створюю рецепти, з якими комфортно повинен почуватись кожен. Тому все-таки я додала борошно, хоч і в невеликій кількості й смажити квасолеві котлети стало набагато легше. Консистенція стала трішки менш ніжною, але форма стала красивішою і їх можна перевертати без страху їх розвалити, хоч потрібно вважати й так робити це обережно. Й при формуванні, спочатку в руках потрібно сформувати кульку, а вже остаточної форми надати їм при обкачуванні в борошні, оскільки маса липне до рук і це нормально. Тим не менш, котлети з квасолі залишились ніжними. Але якщо Вам відчайдушно хочеться квасолевих котлет без борошна, можете спробувати, запасшись терпінням для смаження. До котлет я додала невелику кількість прянощів та гранульований часник. Вони так органічно вписались в загальну смакову гамму, що важко уявити ці квасолеві котлети без них. Смак самої квасолі доволі простий, тому варто трохи збагатити його. Хоч, звичайно ж, можна й не додавати їх. Основна цінність цих пісних котлет з квасолі в пропорціях основних інгредієнтів. Дуже добре підходить до котлет з квасолі соус песто з петрушки. Я давала його рецепт раніше в рамках рецепта запечених курячих ніжок з квасолею. Але соус песто не є пісним через наявність сиру. Можна його зробити дещо рідшим, без сиру або замість сиру додати більшу кількість горіхів. Буде теж дуже смачно.
Коли я вперше приготувала такі кукурудзяні оладки, то уся родина була приємно здивована. Мені аж стало шкода, що то був кінець сезону кукурудзи і з публікацією рецепту потрібно довгенько почекати. Бо як колись вже писала, усе планування рецептів на кулінарному сайті Picante Cooking здійснюється із суттєвим випередженням аби не було перебоїв з появою нових, актуальних, сезонних рецептів. Але дійшла черга й до цього рецепту смачних оладок, котрі готуються з великої кількості вареної кукурудзи. Можна спеціально відварити кукурудзу для них, а можна коли варите качани кукурудзи для інших страв чи просто поласувати, приготувати більше і наступного дня зробити такі несолодкі оладки з кукурудзою та зеленою цибулею. Вони можуть бути як основною стравою, до сніданку, легкого обіду тощо, так і закускою на святі або ж своєрідним гарніром до основних страв. Смачні вони у будь-якій ролі. Спробуйте! При бажанні, оладки можна приготувати з консервованої кукурудзи. Для цього потрібно буде 300-350 грамів кукурудзи. Але тут, в цих оладках, точна її кількість не суттєва аби її було багатенько стосовно тіста, але не надто багато, щоб маса трималась. Тому розміром качанів також не надто переймайтесь. У мене качани середнього розміру. Якщо є охота, для таких оладок можна використати інший сир, такий як дроблена бринза чи просто напівтвердий сир, який любите. Замість цибулі можна додати дрібно різаний гострий перчик чілі, тощо. Або ж дрібно різану шинку чи дрібні кубики підрум’яненого бекону. Буде теж дуже смачно.
Коли не хочеться бавитись з рататуєм, акуратно обсмажувати та складати овочі для тіану, можна їх просто запекти з нескладною заправкою та невеликою кількістю сиру. Буде не менш смачно. Й страва виходить настільки збалансованою та багатою смаком, що може бути як гарніром до риби чи м'яса, так і основною стравою для вегетаріанських трапез. Дуже смачно парувати такі овочі з полентою, розсипчастими кашами або ж навіть з банальною вівсянкою. Додаток з таких овочів та свіжі трави зроблять ту банальну вівсянку вишуканою стравою:-). При бажанні, кількість та різноманіття овочів можна змінювати, але важливо, щоб посуд для запікання був достатньо великим. Овочі мають бути викладені в один шар. В крайньому разі, пекти їх тоді на деку. Щодо урізноманітнення, то можна покласти до овочів розрізаний на 4 частини качан кукурудзи, можна докинути жовту спаржеву квасолю (фіолетова та зелена не годяться, вони просто перепечуться, їх слід готувати дуже недовго), або навіть докинути кілька печериць. Також трави будуть не зайвими. Як любите розмарин та тим'ян, сміливо їх додавайте на початку приготування. Або ж посипте все базиліком чи петрушкою в кінці. Зізнаюсь, я готувала з думкою щоб нагодувати меншу гурманку, а вона десь як побачить трави, їсти не буде. Я ще працюю над цим щоб переконати її до різноманіття ароматів пряних трав й щоб вона нарешті перестала їх вибирати зі страв:-).
Як згадаю ці макарони з цвітною капустою, стаю голодною одразу ж. Їх так просто готувати й вони такі поживні і смачні! В нашій сім'ї запечена цвітна капуста - це один з найулюбленіших овочів. Нею можна що завгодно посипати й діти будуть їсти:-) і як вже навчив мене досвід, тепер як щось готую з печеною цвітною капустою, одразу запікаю в 1,5-2 рази більше, щоб було і для страви й на під'їдання усім, кого заманив на кухню аромат печених овочів:-). А макарони з цвітною капустою особливо сподобались усім, менша доня лиш каперси вибирала:-). Якщо Ви, як моя менша, й каперсів не любите (вони є у кожному супермаркеті та магазині з італійськими продуктами), то можна їх упустити, але вони своєю кислинкою вдало балансують нейтральний смак макаронів та цвітної капусти й додають яскравості усій страві, тож не раджу просто так їх не використовувати. Так само важлива зелень та часник, який запікається разом з цвітною капустою. Важливо змішувати страву у посуді в якому запікалась цвітна капуста з часником, не перекладати їх до іншого посуду, адже там на дні будуть неймовірно ароматні частинки, невелика кількість олії з інтенсивним ароматом печених овочів, тощо. Й це все успішно перейде до макаронів. І ще одне, змішуючи макарони з печеною капустою, не варто одразу вливати всю рідину, спочатку слід влити частину, все перемішати й лиш тоді долити решту рідини, якщо потрібно буде, якщо макарони здаватимуться надто сухими.
Якщо нема булгуру можна використати кус-кус. Булгур - крупа з пшениці, що має високу харчову цінність, поширена в країнах Близького Сходу, Балкан і Середземномор'я. Пшеничні зерна піддаються термічній обробці водою, потім сушаться (традиційно - на сонці), і, як правило, очищаються від висівок, після чого зерна дробляться до потрібного розміру. Дуже часто булгур використовується в турецькій, арабській та індійській кухнях. Натхнення на створення цього салату з булгуром прийшло на мене після поїздки в Арабські Емірати і дома відразу захотілося створити щось арабсько-східне, корисне і легке ... От і вийшов такий яскравий і навіть дуже корисний салат. Насолоджуйтесь!
Салат з цвітною капустою з нутом може бути як гарніром, так і самостійною, вегетаріанською, комплексною стравою. Загалом, зізнаюсь Вам, в нашій родині ми все менше споживаємо м'яса на щодень. Не з огляду на певні погляди, в жодному разі не через якісь дієти, а скоріш з бажання більше вживати овочів, бобових, круп, тощо. Та й навіть того якісного м'яса чомусь хочеться менше, хоч і любимо ми його й споживаємо регулярно, нехай і рідше. А такі страви - сповнені смаку та аромату, як цей багатий ароматами та вітамінами салат з цвітної капусти, ідеальний приклад скільки всього цікавого є окрім м'яса. За поживністю він теж відмінно скомпонований, адже у ньому всього достатньо й корисних вуглеводів та жирів і чимало рослинних білків. Тож рекомендую Вам спробувати хоч раз цей салат з печеної цвітної капусти та цибулі, що після запікання стає ніжною та солодкавою, з вареним нутом, хрустким свіжим огірком та пряними травами й все це під кремовою, але не жирною заправкою з тахіні, невеликої кількості олії, часнику та води (так, тахіні все настільки загущує, що вода там теж не зайва). Цвітну капусту та цибулю до цього салату можна запекти завчасно. Те саме з нутом, його можна взагалі відварити у більшій кількості й до тижня тримати в холодильнику, використовуючи до різних салатів, паст, супів, тощо. Щодо трав, то їх кількість, при бажанні, можна зменшити або використати в більшій кількості якийсь один їх вид.
Салат з баклажанів за цим рецептом – це справжній вибух смаків! Запечені в духовці баклажани мають неймовірну консистенцію й багатий смак. Це чудова основа для різних кулінарних експериментів. І такий яскравий салат з солодкавими помідорками черрі, пряною петрушкою з базиліком, хрусткими грінками та солонавою бринзою, один з них. Якщо любите цікаві поєднання, нові смаки звичних продуктів, цей салат однозначно для Вас. Він може бути як гарніром, так і основною вегетаріанською стравою або ж як цікаве доповнення застілля. Усі інгредієнти у ньому геть звичні, але об’єднані разом становлять абсолютно нову, цікаву страву. Спробуйте! Увага, для запікання баклажанів духовка має бути дуже добре розігріта. Тоді вони печуться та рум’яняться як слід. Звісно ж, можна підсмажити їх і на пательні, але під час смаження вони вбирають значно більше олії ніж під час запікання. Зверніть увагу, для цього салату пряна зелень не нарізається, а рветься. Цілі листочки дають таки дуже яскравий аромат і дуже естетично виглядають у стравах. Спробуйте! При бажанні, гранульований часник в заправці можна замінити свіжим, але його аромат буде значно різкішим. 1-го зубця буде достатньо. Найкраще салат з баклажанами смакує ледь теплим, коли грінки щойно з пательні і баклажани ще не вистигли. Тож плануйте приготування решти складових відповідно.
Простий, але сповнений смаку та незвичайних ароматів квасолевий салат в арабському стилі. Такий салат - це чудове джерело рослинного білка, а ще, це просто ситна та корисна страва. Пряні спеції, ароматний лимон, соковита та хрустка цибуля й освіжаюча кінза одразу відносять подумки до екзотичних берегів країн Леванту. Квасолевий салат в арабському стилі можна подавати як самостійну страву або як гарнір до м'яса чи риби. Або ж з печеними овочами. При бажанні, салат можна приготувати дуже швидко, використовуючи замість сушеної квасолі 500 грамів консервованої. Тоді все активне приготування зводиться до мінімуму. Також, до салату можна додати порізаний кубиками огірок, для соковитості, а ще, шматочки курки для ситності і це вже буде комплексний салат, який буде чудовим обідом чи вечерею. Після додавання кумину, соку та цедри лимона й оливкової олії, я квасолю залишаю маринуватись принаймні на пів години, тоді смаки й аромати краще проникають в кожну квасолинку й салат стає ще смачнішим. Але звичайно цього можна не робити.
Не знаю як Ви, а я та мої рідні, ми просто обожнюємо салати з огірків. Діти звісно мають свою найулюбленішу мізерію, я полюбляю свою панцанеллу з огірків, а чоловік взагалі всі салати любить. Й ось Вам ще один варіант простого у виконанні, але не простого смаком салату. Я б сказала трішки в арабському стилі. Захоплення кулінарією Йотама Оттоленгі робить своє й домашня паста тахіні розходиться як блискавка, а в холодильнику вже давно завжди є густий натуральний йогурт в грецькому стилі. Й трав не шкодую до своїх страв. І все виходить таким ароматним і смачним, а ще, мегакорисним! Адже паста тахіні - це, можна сказати, концентрований кунжут, йогурт теж корисний, як і огірки та трави. Отож, рекомендую спробувати хоч раз цей салат з огірків, петрушки та кропу, з виразною та кремовою заправкою з йогурту, тахіні й часнику. При бажанні, до цього салату можна вкришити й цибулі, й трав додати. Кінза там теж буде доречною і навіть м'ята. Лиш базилік був би трішки 5-м колесом до воза, але це теж справа смаку. І не забудьте про підрум'янені зернята кунжуту для посипання. Це так би мовити, "вишенька на торті", що змінює все:-).
Дуже проста у приготуванні страва з багатим та незвичайним смаком від лікаря Рупі Ауйла з його кулінарної книги "Лікарська кухня". Така пряна броколі заграла для мене по-новому, при тому, що капусту броколі я дуже люблю і готую її дуже по-різному, так запеченою, вона мене здивувала. А густий соус на основі тахіні, просто ідеально її доповнив. І знову, корисно, смачно та цікаво. Й соус потрібно готувати обов'язково. Без нього зовсім не те. До речі, пишучи про той неймовірно смачний соус, з йогурту та тахіні, з пряними соками від запікання, важко повірити, що він насправді доволі дієтичний. Навіть чоловік, що зайшов на кухню коли я готувала його, спитав: "І що, лікар каже це все поливати майонезом?":-). Оскільки на вигляд він і справді як майонез, але набагато смачніше і корисніше. Хоч нічого не маю проти домашнього майонезу, а інколи навіть якісного магазинного, якщо в міру і не робити його основою своєї кухні. Такий самий спосіб приготування підійде не лише броколі, а й цвітній капусті чи капусті романеско. Усі вони близькі родичі й такий спосіб приготування для них дуже вдалий. Коли я готувала цю страву, єдине, що я зробила інакше, це упустила мелений перець чілі. Гарам масала вже пікантна, а перець чілі зробив би страву ще пікантнішою й напевно ще смачнішою, для тих, хто як і ми з чоловіком, любить пікантне. Але для мене було важливим, щоб страву їли й діти, а це вже було б надто пікантно для них. А так, то їм смакувало. Вони змалечку знають що таке прянощі. І кілька слів про відмінність того, що у книзі, а що в реальності, це запечені апельсини. У лікаря на фото вони доволі рум'яні, а у мене, за весь час запікання вони так і не підрум'янились. Але смачно все одно було!:-)
ПРО БАКЛАЖАНИ В МІСО-ГЛАЗУРІПаста місо це вже не якийсь незнаний в Україні інгредієнт. З популярністю суші, місо-супи теж стали відомими українцями чимало років тому. Тепер у світі вона здається переживає феєричне повернення в різних формах, лиш не в супах. В різних маринадах, для приготування глазурі до м'яса, овочів чи риби і навіть в десертах. Любителі гонитви за суперфудами підносять цей продукт природної ферментації до ранку еліксиру довголіття. Відповідно присутність пасти місо на полицях супермаркетів зростає. Та й добре. Краще натуральна паста місо ніж новий вид готової приправки з ароматизаторами та поліпшувачами смаку, нехай останні навіть з видатними обличчями, не обтяженими міркуваннями совісті чи етики, на пакуванні. Створюються нові рецепти й згадуються раніше не популярні старі. Рецепт баклажанів в глазурі з місо належить до тієї другої групи, давньої класики японської кухні. Щоправда, в оригіналі, баклажани готуються на грилі, а не в духовці. Так дослівно перекладається назва цих баклажанів, як тих, що приготовлені на грилі. На грилі чи в духовці, це однозначно смачно, корисно і цікаво. Ідеальна основна страва для тих, хто утримується від м’яса чи риби. І чудовий гарнір до м’яса чи риби для тих, хто його споживає. Якого б способу харчування Ви не дотримувались би, варто спробувати цю просту у приготуванні страву: ніжні, майже кремові баклажани під інтенсивною смаком глазур’ю з пасти місо та меду. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ БАКЛАЖАНІВ В МІСО-ГЛАЗУРІПроцес приготування баклажанів в місо-глазурі такий, що спочатку Ви їх розрізаними підпікаєте, майже до повної готовності. Далі, майже готові баклажани вкриваєте густою глазур’ю і допікаєте. Так, щоб глазур підрум’янилась, а не згоріла. Готувати таку глазур можна з будь-якої пасти місо, світлої чи темної. Світла ніжніша смаком, а чим темніша, тим інтенсивніша. Я страшенно люблю сповнений умамі смак темної пасти місо, тож використовувала її. Але загалом, це не принципово. Яку маєте, таку і беріть. В інгредієнтах для глазурі є вино мірін, його використовують для приправлення рису для суші, приготування різних японських соусів та супів. Якщо його нема, можна використати біле десертне вино. Смак його дещо інший, але теж підходить. Якщо є бажання, до глазурі можна додати вичавлений чи гранульований часник. Це буде відходженням від класики, але смачно неодмінно буде. ПРИГОТУВАННЯ БАКЛАЖАНІВ В МІСО-ГЛАЗУРІ:
Це найкращий спосіб приготування розсипчастого рису який я знаю. Цей метод ще жодного разу мене не підвів. Ви можете змінювати кількість рису відповідно до ваших потреб. Легко можна зменшувати або подвоювати кількість. Просто дотримуйтесь пропорції води і рису. Можете також змінювати склад спецій на свій розсуд. Спеції представлені в рецепті особливо добре підходять для азіатських страв.
Це один з тих дуже автентичних корейських салатів, які по-дитячому просто зробити вдома. Особливо якщо самостійно виростити паростки з квасолі мунг, він же маш (сама колись здивувалась, що це те саме, адже раніше знала лише квасолю мунг, а потім дізналась, що є щось таке як маш:-)). А паростки вирощую я напевно вже стільки скільки готую, не всі, хоч багато пробувала й не завжди успішно. З деякими видами зелені волію придбати готовий мікрогрін як у Хмельницької ТМ «Trava» аніж переводити свої ресурси та нерви. Але з паростками квасолі мунг все по-дитячому просто. Заходьте на мій Instagram й читайте як це зробити. А далі готуйте в своє задоволення. Додавайте до салатів, в супи чи на канапки або ж готуйте такий корисний корейський салат-гарнір «сукджу намул». Крім паростків потрібна буде кунжутова олія, зернята кунжуту, часник та зелена цибуля. Просто і дуже смачно й салат вдало доповнить корейські м’ясні страви та страви з рисом. Перед приготуванням паростки бланшуються. Хтось їх таки довго відварює, хтось просто поливає окропом. Я надаю перевагу короткотривалому бланшуванню, щоб вони лиш зм’якли і добре прогрілись. Й одразу гарячими слід перекласти їх у посуд із заправкою, щоб паростки добре увібрали в себе аромат часнику та кунжутової олії й аби тепло паростків термічно «обробило» сирий часник. Це зробить його смак та аромат м’якшим. А загалом приготування дуже просте, а салат смачний. Тож пробуйте!
Броколі - це вид капусти, який смачний навіть просто бланшованим, а якщо зробити до неї ще й смачну заправку, запекти для концентрації смаку й посипати хрустким кунжутом, тоді за вуха не відтягнеш! Їсти будуть і дорослі і малі. Як на мене, кунжут - це взагалі велике заохочення їсти будь-що, принаймні в нашій родині. Завдяки устричному й соєвому соусам, броколі має такий приємний азіатський посмак та аромат. Хрусткий кунжут та інтенсивна смаком кунжутна олія посилюють ці відчуття. Інгредієнти використані в цьому рецепті, часто використовуються для приготування страв китайської кухні. Якщо полюбляєте китайську кухню, варто придбати устричний соус. Він менш популярний ніж соєвий соус, але має дуже цікавий смак. Він надасть азіатський аромат супам, печеням і з ним легко приготувати цікаву заправку для овочів. Перед приготуванням, броколі бажано бланшувати, щоб вона була рівномірно м'якою після запікання, яке по суті потрібне для підрум'янення та концентрації смаку броколі. Повністю сира броколі потребує більше часу щоб приготуватись повністю. Крім того, через невелику кількість вологи в самій броколі, верхівки капусти почнуть обгоряти, тоді коли основа ще зовсім тверда. Швидке бланшування вирішує цю проблему. Тому двохетапне приготування тут обов'язкове.
Таке квасолеве пюре з печеним часником у теплому вигляді, - це неймовірно смачна альтернатива картопляному пюре, а в холодному, хумусу. У квасолі багато рослинного білка та клітковини, які дуже потрібні нашому організму, особливо в період схуднення. Я вже не пишу про усі вітаміни та мінерали, що є у квасолі. Це дуже корисно, а в такому вигляді ще й дуже смачно, з мінімальною кількістю жирів. Печений часник надає пюре винятково приємний аромат та посмак. А томлена цибуля дає легку натуральну солодкість й частково маскує крохмалистість притаманну квасолі. Якщо Вам потрібно споживати більше білку в раціоні, таке пюре, смачне саме й по собі, в теплому вигляді становить відмінний гарнір до риби та м'яса. Але страва настільки повноцінна, що можна подавати її просто з якимось салатом. Щоб квасолю не потрібно було чистити з зовнішніх оболонок після відварювання, її потрібно замочувати у воді з содою. Сода суттєво розм'якшує квасолеві оболонки. Про це я вже писала в рецепті квасолевих котлет. При бажанні, до квасолі можна додати 1-2 ст.л. кунжутної пасти тахіні, тоді страва ще більше буде нагадувати хумус, але й буде більш калорійною. Оскільки, створюючи цю страву, я мала на меті утримати її малокалорійною та звести кількість жирів до мінімуму, рослинної олії для томління цибулі, зовсім мало. І цибуля може трішки пригоряти. Й щоб цього уникнути, слід по трішки підливати воду до цибулі. Вона тоді одразу почне відставати від стінок. При бажанні, можна спекти часник, потушкувати цибулю та відварити квасолю, не відціджуючи її потім, заздалегідь, навіть днем раніше. Далі, в день приготування довести квасолю до кипіння, відцідити й слідувати рецепту. До речі, я часто запікаю в одній духовці буряк, одразу на кілька страв, часник та горіхи. Економія часу та електроенергії, а ще у мене "під рукою" смачні та корисні продукти, для приготування різних страв.
Такий овочевий бульйон збагатить будь-який суп чи також може бути основою приготування різноманітних соусів. Він виходить настільки ароматним, що його можна подавати з відвареною локшиною та свіжою зеленню як суп. Застосування його дуже широке. Приготування овочевого бульйону дуже просте, але не вистачить лиш закинути овочі у каструлю, залити водою і все. Щоб овочевий бульйон був не менш смачним ніж м'ясний та наваристим, є декілька нюансів приготування.Передусім, потрібно овочі потушкувати в невеликій кількості рослинної олії. Це зробить смак бульйону інтенсивнішим, а самі овочі солодшими, без додавання цукру, завдяки карамелізації природного цукру, що є в усіх овочах у невеликій кількості. Смак таких овочів буде більш насиченим, що потім обов'язково, в процесі варіння, перейде у воду. Крім того, хоч багато хто радить бульйони не солити, я все ж рекомендую додати до овочів під час тушкування трішки солі. Це допоможе їм вивільнити соки, що потім перейдуть у бульйон.При бажанні, набір овочів можна міняти. Можна додати шматочок кольрабі, для приємного, ледь вловимого аромату капусти. Можна варити бульйон без селери чи без петрушки. Можна взяти чогось більше до смаку. Тільки пам'ятайте, що надмір моркви зробить бульйон надто солодким.Для цього бульйону я не використовую прянощі, щоб він був більш універсальним. Хоч якщо є бажання, то можна додати 2-3 горошини духмяного перцю, 1 шт. гвоздики та 3-4 горошини чорного перцю. Це справа смаку.
Як бачите, соєва паста місо, загалом дуже корисний продукт натуральної ферментації, годиться не лише для приготувань простенького супу місо. Можна додавати її в печені, маринади та інші супи й використовувати по суті як приправу. Вона дуже інтенсивна смаком, сповнена умамі (5-й смак окрім солоного, кислого, солодкого та гіркого) і дуже вдало доповнить будь-яку страву, м’ясну чи рибну, а вегетаріанську та веганську страву зробить просто розкішною і багатою смаком. Саме веганським стравам часом бракує виразності смаку і такий інгредієнт як натуральна паста місо, дуже відчутно їх покращує. Тож не дарма з поширенням вегетаріанства та веганства у світі (на Заході цей тренд таки домінує в гастрономії), зросла і популярність таких продуктів як паста місо, різноманітні дріжджові екстракти, соєві продукти, тощо. Я хоч і далека від ідей тотального вегетаріанства, в нашій родині споживання м’яса все ж зменшила (це наше загальне сімейне внутрішнє відчуття) і в нашій сім’ї з’явились деякі вегетаріанські дні тижня. А цей морквяний суп-пюре з пастою місо – ідеальний приклад того, що навіть веганські, вони ж пісні страви, можуть бути цікавими, дуже смачними і яскравими. Спробуйте! Використовуючи у стравах пасту місо, вважайте на те, що вона доволі солона, тож солити потрібно дуже обережно. Пасти місо бувають різними: жовта, червона і навіть біла. Чим вона темніша, тим інтенсивніша смаком. І вони по суті взаємозамінні, але часто змішуються у стравах, оскільки мають ще й дещо інший відтінок смаку. Паста місо це доволі густий продукт і її важко рівномірно розподілити у страві, тому пасту слід спочатку вимішати до повного розчинення з гарячим бульйоном і лиш потім додавати до загальної страви. Щоб зберегти корисність цього продукту, страви з пастою місо варто не кип’ятити надто довго. Лиш довести до кипіння і все. Дехто зовсім не кип’ятить, але це не критично.