Хрін крім свого п'янкого пряного аромату, має ще й бактерицидні властивості, що сприяє довшому терміну зберігання домашньої соленої риби. Та й безумовно, його аромат дуже добре підходить до майже до будь-якої риби. Випереджу питання, солити можна практично будь-яку рибу, але жирна риба краще всього себе проявляє. Засолені таким чином оселедець чи скумбрія будуть не менш смачні та цікаві ніж розкішна, хоч не завжди хорошого походження, риба з родини лососевих. Головне зберігати співвідношення кількості солі та цукру до ваги риби.А щодо соленої сьомги, то така сьомга просто неймовірно смакує на скибці свіжого хлібу змащеного вершковим сиром, в товаристві зі свіжим меленим перцем, каперсами та кропом, скроплена кількома краплинками лимонного соку... Просто насолода! Смачних Вам експериментів!
Сир, що просто тане в роті і який залишає приємний грибний післясмак. Швейцарська страва, яку так легко зробити вдома. Прекрасна закуска і спосіб зайняти гостей. Можна основу підготувати заздалегідь і підігріти напередодні. Якщо у Вас немає спеціального посуду, фондю можна приготувати в жаротривкій керамічній або звичайній каструлі з товстим дном. Замість шпаг, можна скористатися вилками. Єдине, без чого не обійтись, це настільна підставка-підігрівач (на свічках чи сухому спирті). Його можна купити в будь-якому хорошому магазині з посудома. А підставка Вам ще пригодиться для підігріву святкових страв на столі.
Рості - це швейцарські картопляні оладки, картоплю для яких труть на тертці з великими дірочками, добре віджимають і смажать завжди без додавання борошна. Від дерунів відрізняються перш за все текстурою і трохи методом приготування. Сама не знаю що люблю більше, чи деруни, що тануть в роті, чи хрусткі рості. І ті й інші утворюють гідний сніданок і не тільки. Хрусткий, ароматний бекон, ніжне яйце пашот і трохи кропу роблять цей сніданок неповторним. У цьому рецепті наведений не зовсім традиційний спосіб приготування яєць пашот. Смак той самий, тільки можна, без ризику все зіпсувати, приготувати декілька яєць пашот одночасно, надавши їм цікавої форми. Як варити яйця-пашот традиційним способом читайте ТУТ.
Чи то дружні посиденьки, чи романтична вечеря при свічках - таке сирне фондю на основі пива буде однозначно доречним. Сир та пиво досконало поєднуються. В цьому я переконалась давно, ще готуючи німецький сирно-пивний суп, який дивує смаком. Додатки, як і до класичного фондю на основі вина, можуть бути різними: порізана кубиками улюблена шинка чи ковбаса, відварені овочі, печена картопля й звичайний хліб, в кінці кінців, не кажучи про всілякі чіпси, грінки та гріссіні. Сирне фондю на пиві має виразніший смак ніж класичне фондю, при тому, що при кипінні пива і тривалому підігріванні, алкоголь майже повністю випаровується. Крохмаль та лимонний сік в фондю необхідні для тягучої, однорідної консистенції. Дуже важливо, після додавання до пива сиру, не кип'ятити фондю, а лише ніжно прогрівати. Змішування сиру з пивом процес тривалий, його не можна приспішити й потрібно терпляче постійно мішати. Якщо вогонь буде надто сильним, тоді сир почне робитись тугим й почне відділятись від пива. Коли фондю набуде потрібної консистенції, одразу слід перекласти посуд з фондю на підставку зі свічкою або сухим паливом. Їх тепла буде достатньо щоб тримати сирне фондю теплим, не перегріваючи його.
Сирне фондю - це страва швейцарських пастухів. Саме так, все настільки банально і не романтично! За легендою, пересуваючись по горах, вони кидали залишки сиру, вина, часом часнику, що мали з собою, у казанок й нагрівали на вогні. Потім вимочували в цьому сирному вареві шматочки хліба. Для них це не було ані святковою, ані особливою стравою, а самою справжньою буденністю. З часом, страва розійшлась по світу, здобуваючи популярність та особливий шарм, який тепер товаришує сирному фондю. Страва хоч не зовсім дитяча, але спробувати дітям все ж таки можна. Більша частина алкоголю випаровується, але в страві ще є його залишки. Можна трохи довше поварити вино, і тоді його практично не залишається. Фондю - це один з найромантичніших способів зігрітись та поласувати смачненьким, коли на дворі холодно. Особлива процедура приготування, безліч кольорових додатків, вже створюють таку не звичайну атмосферу! Тому я хочу поділитись нею і з донькою, і через це, вварюю вино довше, ніж вказано в рецепті і відходжу від цілком класичної технології приготування, щоб випарувати алкоголь. Багато дорослих недооцінюють дитяче сприйняття прекрасного і вишуканого, відчуття особливої атмосфери та насолоджування нею. А в дітей воно часто краще розвинене ніж в дорослих! Спробуйте зробити сімейну вечерю при свічках, з гарно підібраною музикою, гарно накритим столом, лише в сімейному колі. І побачите кому більше радості та захоплення це принесе, дітям чи Вашій другій половині?:-) Балуйте свою сім'ю чимось прекрасним хоч час від часу! Життя так швидко летить, а такі години сімейної радості запам'ятовуються на все життя! Повертаючись до фондю, напишу про сир. Традиційно, для фондю використовується суміш Грюєру та Емменталю або просто один з них. Вони чудово плавляться і являються найкращою основою для сирного фондю. Однак частину сиру, щоб здешевити, чи пристосувати до нашої географічної зони, можна замінити практично будь-яким напівтвердим сиром (як тим, що у нас називається голландським), чи навіть Гаудою, Едамом чи прекрасним українським Добродаром. Якщо замінювати весь сир, плавитись він буде довше, і менш передбачувано. Виключати алкоголь та лимонний сік з рецепта не можна. Разом з крохмалем, ця трійця впливає на казеїни в сирі, послаблюючи їх, дякуючи чому, фондю кремове, гарно тягнеться та не збивається в один комок. Щодо додатків, то їх може бути безліч. Самим класичним, звичайно ж, є хліб. Також часто подать відварену або печену картоплю, корнішони, шматочки яблук. Я приготувала свій варіант додатків. Але з чим би ви не подавали страву, до приготування додатків слід підготуватись до того, як власне візьметесь за приготування сирного фондю, оскільки найбільше задоволення буде, якщо фондю досягло ідеальної консистенції і додатки теплі, або такі, які вони мають бути, одночасно. А фондю перетримати не можна. Інакше з часом сир почне робитись все жорсткішим і жорсткішим, врешті, решт, сирний білок почне відділятись від жирів і повірте, задоволення від такого фондю мало. Тому подавати сирне фондю слід одразу, коли сир розтопився. Враховуючи, що процес насолоджування ним за столом, теж тривалий. І щоб утримувати консистенцію стабільною, потрібно постійно підігрівати фондю. Практично всі фондюшниці мають спеціальну підставку, з місцем на свічку або сухий спирт для підігріву. Свічка гріє більш ніжно, тому для довших посиденьок, краще підігрівати сирне фондю маленькими свічками. Що робити, якщо у Вас немає фондюшниці, читайте у вступі до рецепта грибного сирного фондю.
Рецепт цих швейцарських великодніх тартів остерхюхлі адаптовано з німецькомовного кулінарного сайту Cosy Cooking. Такі прості в приготуванні, вони дивовижно смачні та дуже цікаві консистенцією. І це один з небагатьох десертів, про які не можу написати багато, оскільки інформації мінімум. Я випадково натрапила на їх короткий опис в інтернеті, коли шукала великодніх цікавинок з різних країн світу (у кожного свої слабості, у мене це кухні світу). Далі як почала шукати рецепт та інформацію про сам десерт, то майже нічого не знайшла англійською. Є рецепти німецькою мовою (на щастя я її ще не забула і нарешті вона мені стала у пригоді:-)), кілька невеликих описів й практично ніякої інформації англійською, не кажучи про інші мови. А в моїх гастрономічних англомовних енциклопедіях, включаючи авторитетну Larousse Gastronomique (у мене видання англійською), взагалі навіть згадки нема про остерхюхлі. А з того, що знайшла німецькою, відомо, що історія випікання цих тартів чи тарталеток сягає 1598 року, де в Базельській книзі рецептів міститься перша згадка про остерхюхлі. Й вважається, що саме з міста Базель походить ця непроста великодня випічка. А ще, що їх рецепт відрізняється в залежності від регіону, що є абсолютною нормою для національних страв. Я, перечитавши чимало рецептів остерхюхлі німецькою мовою, створила свою версію, не відхиляючись від швейцарських традицій. Зустрічались рецепти в яких замість манної крупи використовувався рис, але оскільки я не люблю солодких страв з рисом, зупинила свій вибір саме на манці, яка теж є традиційною. І скажу Вам, вийшло казково смачно! Остерхюхлі можна пекти як у вигляді тарталеток таких як мене, так і у вигляді однієї тарти, а можна навіть у формі тарталеток в формі для маффінів, так як і тарталетки з малиною, що раніше публікувались на сайті. Так чи інакше, пекти потрібно стільки часу, щоб тісто повністю пропеклось, а начинка ще більше загусла й підрум'янилась. Тобто, дивитесь не на час, а на стан випічки. Попередньо підпікати тісто для остерхюхлі не потрібно. Начинка не рідка і тісто не розмочує. Як пудингова начинка, так і саме тісто доходять до готовності в один час.
Ситний швейцарський суп з перловки, копченої шинки, в'яленого м'яса та вершків, ароматизований овочами та мускатним горіхом.