Гастрожурналістка та авторка блогу «Котлетка» Маша Сердюк продовжує знайомити читачів SHUBA з рецептами «котлет» з усього світу. Цього разу Маша пропонує приготувати найвідоміші «котлетки» Близького Сходу — фалафель за ізраїльським рецептом.
Думаєте, смачний хумус можна скушувати лише в Єрусалимі? Ви маєте рацію на всі 100%. Але летіти через море та інші країни для цього не обов’язково. Бо у Львові теж є свій маленький «Єрусалим», де знана шефиня Льоля Ланда готує неперевершені хумуси, які не
Суперсмачний і простий рецепт піти с фалафелем, яку можна їсти прямо на ходу! В міру пряна і свіжа, ця страва стане чудовим варіантом перекусу в робочий день.
Солоні лимони за своїми характеристиками більше можна назвати приправою ніж заготівлею, в класичному розумінні цього слова. Шкірочка стає м'якою, від гіркоти не залишається й сліду, а аромат та присмак просто неймовірні. Навіть важко з чимось порівняти. Додати невелику кількість таких лимонів до печені чи до овочевого рагу і страва просто виходить на інший рівень. А я, зізнаюсь Вам, як любитель кисло-солоного смаку, просто обожнюю поласувати невеликим шматочком такого лимону. Ті, хто любить сіль та все кисле мене зрозуміє. Через те, що солоні лимони дуже ароматні і дуже дуже солоні, в стравах використовуються в невеликих кількостях. Звичайно ж, є різні рецепти і менш солоні, тоді можна додати й трішки більше. Солоні лимони я вже роблю кілька років під ряд і випробувала чимало рецептів. Адже їх безліч. Менш солоні, більш солоні. В соляному розчині, з приправами і без, в оливковій олії, тощо. Випробувавши велику кількість рецептів, публікую той, який дає найкращий результат, як на мене. Всі менш солоні версії, як на мене, давали менш виразний смак і менш цікаву консистенцію. При солінні, можна також додавати улюблені трави, спеції, часник, перець чілі. Але як на мене, чистий смак лимонів найкращий! Приготувати такі лимони досить швидко, а от чекати поки проявиться їх смак та з'явиться потрібна консистенція, потрібно значно довше. Але потішу Вас, однієї банки з 4-5-х солоних лимонів вистачить дуже на довго. В основному використовується шкірка, хоч м'якоть також підходить для різноманітних рагу та салатних заправок. Солоні лимони можна: 1) Додавати до страв з м'яса, при тушкуванні чи запіканні; 2) Додавати до овочевих рагу; 3) Додавати до зернових та бобових салатів; 4) Додавати до різноманітних соусів та сальс; Солянку, яка залишається після лимонів, я використовую в заправках для салатів та для приправляння інших страв замість солі. А якщо Вам потрібно, щоб для страви лимони були менш солоні, замочіть їх завчасно на кілька годин у воді. Інколи рекомендують їх бланшувати, але як на мене, з бланшуванням втрачається частина аромату.
ПРО ЗЕЛЕНУ ШАКШУКУВперше, рецепт зеленої шакшуки я побачила в польському виданні журналу BBC Good Food майже 2 роки тому. Потім свою версію в різних джерелах представив і Йотам Отоленгі, британський шеф кухні родом з Ізраїлю, один з моїх найулюбленіших кулінарів світу. Далі ще не раз попадались мені різні варіанти цієї страви, аж нарешті сама взялась за приготування цієї вітамінної зеленої шакшуки, у своїй інтерпретації. Не класичної, на основі солодкого перцю та помідорів, а зелену, яскраву та геть незвичайну, зі шпинатом, цибулею порей, зеленою цибулею та кропом. (Якщо цибулі порей у Вас не знайти, можна замінити її на звичайну цибулю на половину з зеленою, буде теж смачно!) Може тому, що зелень я люблю значно більше ніж солодкий перець, зелена шакшука, мені особисто, смакувала значно більше ніж червона. Це одна з тих страв, котру обов’язково відтворю коли повернусь додому, адже рецепт архівний. Ще один з тих, від якого до болю стискається серце. Адже страва готувалась вдома, в затишку та радості. Всі ті спогади викликають стільки туги… Але все ще буде! НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ ЗЕЛЕНОЇ ШАКШУКИПриготування шакшуки не вимагає якихось виняткових навичок. Головне тут не поспішати. Повільно потушкувати цибулю, а потім, коли додали усе крім яєць, все зм’якло і нарешті вже вибили яйця, знову не поспішати. Дозволити яйцям схопитись так, щоб білок вже повністю побілів, а жовток залишався рідким. Адже той останній в шакшуці слугує своєрідним соусом, що все огортає й додає смакового задоволення! Якщо є бажання поекспериментувати, як і писала вище, можна замість цибулі порей використати звичайну цибулю на половину із зеленою (наприклад 1 ріпчаста цибулина і 1 жмуток зеленої цибулі). Або ж, в сезон можна використати такий наш розкішний продукт як цибульні та часникові стрілки (дивіться ще один рецепт їх приготування). Тоді кращої шакшуки у Вас в житті не буде. Їх злегка грибний посмак подарує неймовірне задоволення в українському стилі. До речі, разом з цибулею, трішки грибів теж можна додати, хоч це буде ще більшим відхиленням від ідеї шакшуки, проте смачно буде однозначно! А ще, замість бринзи можна використати плавлений сир, буде теж цікаво. Як приготувати домашні плавлені сири читайте в кулінарній книзі «Знаю, що споживаю».Тож можливостей для експериментів ох як багато. Сміливо готуйте собі та своїм рідним зелену вітамінну шакшуку! ПРИГОТУВАННЯ ЗЕЛЕНОЇ ШАКШУКИ:
Хліб піта і не складний і не легкий в приготуванні. Легкість приготування в тому, що тісто досить просте, добре підходить і з ним легко працювати. А складність у тому, що 50% успіху залежить від температурного режиму. Для випікання хліба піти вкрай важливо щоб духовка була добре розігріта, також як і поверхня на яку будете викладати хлібці. Камінь для піци звичайно ж найкраще підходить, бо він дуже вдало імітує середовище у справжній печі, але чавунна сковорідка з товстим дном, яка в цьому випадку служить деком, також справляється із завданням. Спеціально перед виставленням на сайт я випробувала цей метод. Тільки будь-то камінь чи сковорідка, якщо коливання температур будуть занадто великі або духовка і те, на чому будете пекти, не достатньо розігріті, хліб не буде роздуватися і пласкі хлібці так і залишаться пласкими, нехай і смачними, що вже більше нагадують плаский індійський хліб НААН. Так що добре розігріваємо духовку і швиденько закриваємо її двері після вкладання і виймання піт.
Страва шакшука існує практично у кожній арабській країні, а також в Ізраїлі, і навіть до Туреччини ця страва забрела, хоча вже під іншим видом, і страва схожа на шакшуку, там називається Менемен. Хоча, вважається що страва має туніське походження. Всі рецепти які мені траплялися до цього, були настільки вбогими (не в образу представникам цих націй), що особливого бажання готувати готувати не виникало ... Та й коли пробувала цю страву у Тунісі, особливого захоплення вона в мене не викликала. Але раптом, випадково на YouTube, побачила відео одного відомого єврейського кулінара Йотама Оттоленгі, який готував цю страву у своїй чудовій інтерпретації, практично з копченими баклажанами (їх треба смажити на відкритому вогні, можна на вогні з газової конфорки). Не бійтеся, вони взагалі не згоряють, у них обгорає лише шкурка, яку і так видаляємо, а м'якоть набуває такого божественного і стійкого аромату диму! Це щось! Відразу ж побігла за інгредієнтами і приготувала цю незвичайну шакшуку. І мені все одно, що вона далеко втекла від класики, так як смак її просто дивовижний. Однозначно буду готувати шакшуку Оттоленгі багато багато разів!
Фалафель - класика не так єврейської, як ізраїльської кухні. О так! Така існує, до того ж дуже цікава і інтернаціональна, яка повністю відповідає духу цієї інтернаціональної країни в якій змішалося немало культур, але всі так чи інакше, в тій чи іншій мірі, зводяться до іудаїзму. Найчастіше фалафель смажать без панірування, але мені подобається приємний хрускіт кунжуту, який до того ж додає і присмак особливий. Соус, який поданий в рецепті, відходження від класики, моя інтерпретація простого ізраїльського соусу з йогурту та кунжутної пасти тахіні.