Здавалось би просте картопляне пюре, але аромат цибулі та переконлива кількість вершкового масла, роблять цю, повністю самостійну страву чамп за ірландською гастрономічною класифікацією, одним з найсмачніших картопляних пюре, яке тільки доводилось смакувати. Пропоную Вам свою інтерпретацію картопляного пюре чамп, або чемп, що ближче оригінальній вимові, але на кирилиці назва саме цієї страви просто транслітерується. Страва легка в приготуванні, хоч за традицією, через великі кількості пюре які готувались в чималих ірландських сім'ях, саме чоловіки займались подрібненням картоплі та ретельним її вимішуванням. Якщо Вас не лякає кількість жиру і хочете піти на повну, замініть молоко такою ж кількістю топленого вершкового масла. Буде ще аутентичніше і ще смачніше, хоч декому совість не дасть спати після з'їденого:-). Хоч це не межа досконалості. Славетний кухар Жоель Робюшон У своїх Мішленівських ресторанах готує неймовірно кремове картопляне пюре, яке в нього, звісно ж, кілька раз протирають через сито і додають майже стільки масла по вазі, скільки й картоплі:-). Тому, така кількість вершкового масла як в картопляному пюре чамп, здається лиш дитячими пустощами. Не відмовляйте собі, якщо дуже хочеться!:-) Моя версія пюре чамп дещо відходить від традиційного рецепта, оскільки я додаю трішки томленої в маслі ріпчастої цибулі до картоплі. В ірландських та британських рецептах білу частину зеленої цибулі томлять в маслі або ж доводять до кипіння разом з невеликою кількістю молока. Але з томленою ріпчастою цибулею ароматніше. Ви робіть так як вважаєте за потрібне.
Я і раніше читала етикетки на баночках, упаковках, пакетиках, але тепер це роблю ще ретельніше. Добралася я і до лікерів. Можна сказати, чим більше зростає моя впевненість у собі як кулінара, тим більше мені хочеться все зробити вдома, самостійно. Принаймні, в рамках розумного. Домашній лікер "Бейліс" приготувати дуже просто. Було б нерозумно цього не зробити. Щодо назви лікеру «Бейліз», або краще його називати «Ірландський крем», так як перша назва - це бренд, а друга саме лікер. Домашній лікер також ніжний і вишуканий на смак, тільки без дози емульгаторів (тому краще перед вживанням збовтати), без дози консервантів (відповідно, краще протягом місяця випити) і без дози штучних ароматизаторів (тому смак може здаватися не таким інтенсивним). Все це Ви робите вдома, самі, тому ціна набагато приємніша. Хоч багато залежить від виду використаного віскі. Ірландський крем готується виключно на віскі. На горілці - це російський молочний лікер, але ні в якому разі не ірландський крем. Найдорожче віскі брати не варто, не відчуєте всю тонкість аромату, і продукт «переведете», але найдешевше також зіпсує задоволення.Рецепт адаптований з книги "Wielka księga nalewek», Jan Rogala.
Ці картопляні оладки з беконом, особливо смачні зі сметаною з зеленою цибулею, але це вже відхід від класики, моя імпровізація. Якось давним давно, одна дівчина попросила в мене щось з ірландської кухні.Щиро признаюся, що я з цим затягнула. Виправляю помилку! Не хотілося публікувати рецепт печені з баранини, содового хліба або навіть ірландського шоколадного торта на пиві. Захотілося чогось іншого ... І ось, посиділа, подумала, погортала книги. Почала, звичайно ж, з книги чудесної ірландської жінки-кулінара (просто не сприймаю слово «кулінарка»), Дарини Аллен про забутих навики приготування їжі (Forgotten Skills of Cooking). І ось вони прекрасні картопляні боксті. Ті, хто довше вже стежить за моїми рецептами і читає передмови, знає яка слабкість у мене до картоплі:-) Можу солодкого не їсти, і не скаржитися. А ось без картоплі ні тижні ... (Я все ж намагаюся обмежувати своє основне джерело зайвих кілограмів:-)) Були вже галушки польські, два види, і цепелінай, і деруни, тепер вже і ці красені потрапили в колекцію рецептів на сайті. Повернемося до страви. Традиційно боксті не подаються зі сметанним соусом, як в рецепті. Це вже моя вигадка і вплив польської кухні. У Польщі майже все з соусом, і це чудово!:-) Ви вирішуйте самі як Вам більше до душі.
Зігріваючий кавовий напій кава по-ірландськи - це настільки популярна класика, що навіть належить до престижного переліку коктейлів "Сучасна класика" офіційних напоїв міжнародної асоціації барменів. І як у всього офіційно записаного, все в ньому регламентовано. Прописано якими мають бути навіть посуд для подачі та виду цукру який домішується до напою, який зігрівав пасажирів після трансатлантичних перельотів гідропланами ще в далеких 40-50-х роках в ірландському аеропорті Шеннон міста Фойнс. Моя версія не зовсім класична, як і посуд в якому я подаю свою каву по-ірландськи, але вона наближена і найсмачніша яку я куштувала. В оригіналі, вершки для кави по-ірландськи не збиваються, часом просто трішки збовтуються, або просто наливаються густим шаром зверху. Й в оригіналі, вершки значно густіші та жирніші. Збиті вершки виглядають ефектніше й можна використати їх 30% жирності, а не 45%, які часто використовують на британських островах. Цікавий факт: каву по-ірландськи належить пити не розмішуючи, крізь вершки. Також, в аутентичній версії кави по-ірландськи, каву підсолоджують коричневим цукром. Я використала мед, адже його смак дуже добре балансує різкість ірландського віскі.
Раніше я вже знайомила Вас з класичним рецептом незвичайного напою під назвою Гарячий Тодді, якому в Ірландії приписують навіть лікувальні властивості. Ну хто з дорослих буде пручатись такому смачному лікуванню?:-) Цим разом, я пропоную Вам профілактичне "лікування" моїм авторським Гарячим Тодді з соком грейпфрута, джином та розмарином. Це дуже смачно, незвичайно і ароматно! А ще, Гарячий Тодді гріє не тільки тіло, а й душу. Особливо якщо споживати його в приємному товаристві. Для приготування Гарячого Тодді я витискала сік ручним витискачем, на якому залишилось чимало м'якоті грейпфрута і мені стало її шкода. Я додала її до води разом з цедрою грейпфрута та розмарином. Вийшло дуже смачно. Тому сміливо можна додавати й м'якоть грейпфрута. Головне, щоб туди не попали шкірки чи плівки фрукта, оскільки вони страшенно гірчать. До речі, щоб ненароком не покласти в напій грейпфрутову шкірку разом з цедрою, цедру краще знімати зестером. Так набагато безпечніше, оскільки знімається сама цедра без шкірочки. Якщо ж зестера нема, то цедру можна стерти на мілкій тертці, але пильнувати, щоб стирати лише помаранчеву частину, не зачіпаючи білої шкірки.
Хоч ця страва і носить назву пиріг пастуха, або котеджний пиріг, як ще часом її називають, хоч ця назва більш обширна, насправді - це не що інше, як картопляна запіканка з м'ясом та овочами. Це класична страва британської й ірландської кухні. Важко розсудити, чия вона більше, ірландська чи британська. Й у багатьох кухнях світу також можна знайти подібну страву з невеликими відмінностями. Пиріг пастуха - це дуже ситна, насичена смаком страва, яка ідеально підходить для холодних днів та просто душевних сімейних трапез. Вона смакує як дорослим, так і дітям. Все що потрібно до цієї страви - це легкий простий салат або домашні соленості, в залежності від сезону. Рецептів пирога пастуха є дуже багато, дехто готує страву на рештках готового м'яса, як пармантьє. Я надаю перевагу починати готувати страву з сирого фаршу. Запіканку традиційно готують з баранячого або яловичого м'яса. Хоч якщо називати страву пирогом пастуха - має вона бути виключно з баранини або ягнятини, адже з англійської "shepherd" - це пастух який пасе баранів і виключно їх, а не просто будь яку скотину. А якщо страву назвати котеджним пирогом, тоді немає значення з яким м'ясом готувати запіканку і переважно це яловичина. Назва пішла від того, що картопля, яка є важливою частиною страви, вважалась їжею найбідніших шарів населення, яке проживало в невеликих сільських будиночках, котеджах. Я надаю перевагу пирогу пастуха на основі баранини. Смак такої запіканки значно яскравіший. У страві використовується зелений горошок. Це продукт ніжний і сезонний. Більшу частину року він доступний у консервованому або мороженому вигляді. Для приготування пирога пастуха, краще використовувати або свіжий або заморожений. Заморожений не потрібно розморожувати перед приготуванням. Загального часу термічної обробки запіканки для горошку буде більш ніж достатньо щоб дійти до готовності. Викладаючи картопляне пюре зверху, слідкуйте, щоб воно покривалу всю поверхню м'ясного фаршу, без щілин. Якщо будуть щілини, соки будуть виходити на поверхню, википати й пиріг пастуха буде виглядати менш естетично, хоч на смак це ніяк не впливає.
ПРО ІРЛАНДСЬКИЙ СВЯТКОВИЙ ХЛІБ БАРМБРЕК ТА ТРАДИЦІЇБармбрек (ірл. Báirín Breac, що буквально ірландською мовою означає “крапчастий хліб”) вважають випічкою, що знаменує осінь. Тією однією з найбільш автентичних ірландських. Його запаморочливий аромат поєднує прянощі, віскі та сухофрукти, які огортають дім теплом у прохолодні дні. У кожному шматочку бармбреку – затишок та тепло. Адже ірландський бармбрек — це не просто солодкий дріжджовий хліб з сухофруктами. Це справжній символ ірландського Хелловіну, свята, що колись мало зовсім інший зміст, ніж сучасні костюми та гарбузи з ліхтариками. У давні часи, випікаючи бармбрек до Хелловіну, клали у нього дрібні символічні предмети: монетку, перстень, ґудзик, горох чи клаптик тканини. Кожен із них ніс своє передбачення на найближчий рік. Монета віщувала достаток, перстень - швидке весілля, а ґудзик – самотність, клаптик тканини – бідність, а горох те, що весілля у цьому році годі чекати. І хоч сьогодні ці традиції збереглися радше як кумедна забава, дух свята залишається тим самим: домашнім, затишним і трохи магічним. Я й сама сховала монетку у тісто, яку знайшов чоловік:-). А в Ірландії досі, перед Хелловіном, продають бармбрек зі схованим всередині штучним перснем. До Хелловіну чи просто так, цей м’який, пряний та солодкавий хліб, що дуже подібний до кексу, вартий Вашої уваги. Він незабутній та урочистий своїм смаком. Печіть й насолоджуйтесь! Він зігріє Вашу душу навіть у найхолодніший, найтемніший день. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ВИПІКАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО БАРМБРЕКУБармбрек,- це дріжджовий хліб, який за текстурою нагадує щось середнє між хлібом, паскою та кексом. Його м’якуш — помірно щільний, ароматний, вологий від щедрої кількості сухофруктів, які попередньо просочуються чаєм та віскі. Саме цей етап не варто пропускати, адже він визначає не лише смак, а й ніжність готової випічки.Для замішування тіста важливо, щоб усі інгредієнти були кімнатної температури, а дріжджі свіжими й активними. Тісто слід добре вимісити, щоб воно стало еластичним, дати йому підійти й лиш після цього додавати сухофрукти. Після того як тісто вибродило. Якщо Ви їх додасте одразу після замішування тіста, вони можуть порвати клейковинну структуру тіста при замісі. Тому спершу треба як слід вимісити саме тісто, дати йому підійти, а вже потім обережно вмішати набряклі сухофрукти.Випікається бармбрек у круглій або кексовій формі, доки верх стане глибоко золотистим, а при легкому постукуванні хліб звучатиме «порожньо». Дайте йому охолонути. Аромат прянощів розкривається повністю лише після вистигання й вистиглим він не кришитиметься. М’якуш хліба стабілізується. І, звісно, якщо Ви хочете дотриматися традиції, не забудьте про монетку чи інші атрибути. Те, що додаєте слід добре вимити, можна ще ошпарити окропом й сховати в тісто перед самим формуванням. Це дрібна деталь, але вона робить випікання бармбреку по-справжньому святковим і символічним, а ще веселим. Вашим рідним напевно сподобається це полювання на «скарби».ПРИГОТУВАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО БАРМБРЕКУ:
Про печеню по-ірландськиПеченя по-ірландськи — це той випадок, коли дуже смачно і зовсім без мороки. Коли просто готувати, печеня повільно собі готується поки Ви займаєтесь своїми справами, а коли все буде готово, аромат страви сам притягне всіх на кухню, ще й завчасно:-). Це комплексна страва, не потрібно окремо готувати гарнір, можна навіть не готувати салату до печені, а дістати домашню квашенину чи мариновані овочі (якщо не лінувались влітку:-)). Але щодо комплексності страви в класичному варіанті, то є певні спірні моменти. Деякі знавці стверджують, що сама аутентична печеня по-ірландськи — це лиш баранина та цибуля. Деякі, наполягають на тому, що там ще має бути картопля. Воно й не дивно, адже в історії Ірландії картопля відігравала більшу роль, ніж будь-коли в Україні, попри те, що зараз українська кухня немислима без картоплі. Тому я теж вважаю, що картопля в ірландській печені все-таки має місце. Ну і нарешті морква, хтось її додає, хтось ні. Я ж переконана, що з нею значно смачніше. А Вам, як завжди, залишається обирати, як готувати печеню по-ірландськи дома. Важливі нюанси приготування печеніЩоб будь-яка печеня повільного приготування була такою смачною, що й за вуха не відірвеш, пам'ятайте про такі нюанси повільного приготування м'яса: 1) Обирайте ті недорогі частини туші, які доволі таки попрацювали. В такому м'ясі більше аромату, а ще жилок, які є чудовим джерелом колагену, що при повільному, ніжному, але тривалому приготуванні перетворює шматки м'яса на соковиті шматочки насолоди. Саме завдяки колагену з хрящів у Вас з'являється відчуття, що соус м'ясний огортає все піднебіння. А візьмете дорогу баранячу вирізку і переведете м'ясо, оскільки при такому приготуванні вона буде сухою й не смачною, бо немає всіх тих властивостей простіших частин туші. 2) Починайте приготування будуючи смакову композицію. Не лінуйтесь підрум'янити шматки баранини перед тушкуванням, й робіть це партіями, а не викладаючи все одразу. Щоб був гарний рум'янець. Тушкуйте цибулю, поки почне золотавіти, тушкуйте моркву, доки вкриється тонкою плівкою ароматного жиру з обсмажування м'яса. Все це створить неймовірну смакову композицію. А викладете все одразу, ще й в якусь мультиварку, буде у Вас страва як з їдальні, нехай і з ірландським духом, але з їдальні. 3) Тушкуйте на найменшому вогні, ніжно та довго. Щоб печеня лиш побулькувала. Якщо буде надто сильний вогонь, баранина буде жорсткою. Зрозумійте те, що цей процес неможливо прискорити без вад результату. Щоб жорсткі шматки м'яса розпливались у Вас в роті всією ніжністю та смаком на які вони здатні, потрібно тушкувати їх ніжно та доволі довго. 4) Не забувайте про те, що м'ясній печені теж потрібен час відпочити. І час довший ніж просто смаженому чи печеному м'ясу, хвилин 30, оскільки в гарячому соусі, процес "відпочинку" та зм'якшення м'яса відбувається повільніше, ніж коли м'ясо не в соусі. Кілька слів про картоплюІ конкретно щодо цієї печені по-ірландськи. В кінці приготування, я ставлю печеню в духовку, щоб картопля гарно підрум'янилась зверху. Від цього картопля, яка увібрала в себе м'ясні соки ароматної печені, ще смачніша, а сама печеня ще красивіша. Але цього можна й не робити, якщо для Вас це не принципово. Можна просто закінчити все тушкуванням печені до повної готовності картоплі.Приготування печені по-ірландськи
Про історію солонини Така солонина - це одна з найдавніших страв відомих людству, адже, як тільки люди відкрили вплив солі на м'ясо, почали засолювати м'ясо для тривалого зберігання, а потім відварювати його у воді, щоб позбавити надміру солі. В польській мові є навіть етимологічна згадка про це. М'ясний бульйон на польській мові звучить, як "росул" (Rosół), що означає дослівно процес видалення надлишку солі з м'яса шляхом відварювання. Але тривале соління не тільки зберігало м'ясо на тривалий період, але й змінювало його смак та консистенцію. Саме тому, до цих пір, в добу холодильників та морозильних камер, існує така страва, як солонина. Тепер м'ясо солять виключно для смакового задоволення. В країнах англосаксонського впливу ця страва особливо популярна, там солонину з яловичини можна купити в магазинах під назвою "corned beef" чи "salt beef". Солонина є невід'ємною складовою легендарної нью-йоркської канапки Рубена. Саме бажання приготувати цю канапку змусило мене зробити свою солонину. Рецепт канапки з'явиться наступним. До речі, славетна американська пастрамі - це ніщо інше, як натерта спеціями, копчена солонина. Технічні нюанси соління м'яса Щоб отримати бажаний смак та консистенцію, потрібно солити м'ясо принаймні тиждень, а ще краще днів 10, аж до 2-х тижнів. Є два види солонини з яловичини: зі звичайною сіллю, та з нітрітною сіллю, або що гірше, з селітрою. З нітрітною сіллю чи селітрою м'ясо виходить виразно червоним, навіть бордовим, без них сірувато-коричневим і з трохи іншим смаком. Якщо селітру я категорично не використовую, то нітрітну сіль, більш м'яку версію консерванту, який часто зустрічається в природі, наприклад у селері, я час від часу використовую, хоч знаю міру. Цим разом, я додала лиш трішки нітратної солі, для "золотої середини", тому моє м'ясо не сіре, але і не червоне. Ви робіть так, як вважаєте за потрібне. Бажаєте отримати традиційну червону солонину з яловичини, замініть ще половину солі у розсолі нітрітною сіллю. Про маринування м'яса Щодо самого маринування, то перед тим, як поставити м'ясо маринуватись, варто, за допомогою спеціального шприца для введення маринадів у м'ясо, рівномірно повколювати маринад в середину м'яса. Таким чином маринад рівномірніше розподілиться і м'ясо краще просолиться. Звичайно цього можна не робити, але тоді м'ясо зовні буде смакувати інакше ніж те з середини. Про прянощі Прянощі у маринаді теж не обов'язкові, але з ними м'ясо набагато смачніше. Тому суміш спецій можете змінювати за смаком, або ж зробити солонину з яловичини такою, якою я її люблю. Та сама суміш спецій і в тій самій кількості, використовується, як для соління м'яса, так і для відварювання його. Так аромат прянощів краще передається м'ясу. Про нюанси маринування м'яса Якщо у процесі маринування у маринаді з'явився слиз, білий наліт чи неприємний запах, маринад потрібно одразу ж злити, м'ясо добре промити під холодною проточною водою і приготувати свіжу партію маринаду, остудити, залити ним яловичину і солити ще стільки днів, скільки залишилось до кінця. Наберіться терпіння, як солити, так і варити м'ясо потрібно довго. Але це "пасивне приготування", поки час та температура роблять своє, ви можете займатись іншими справами. Про подачу солонини Традиційно, після відварювання, солонину подають на стіл у якості головної страви з овочами, якими вона варилась. А потім, залишки використовують для приготування інших страв. Для канапок, запіканок, чи хашу (не вірменського, а американського, страви зі смаженої картоплі). Таке м'ясо і справді дуже універсальне, і не дарма витримало випробування часом, й гідно заслуговує на звання класики. Кілька рецептів використання солонини з яловичини з'являться на сайті після публікації цього рецепту. Приготування солонини з яловичини
Такий вологий, насичено-шоколадний, ситний, по справжньому зимовий. Рецепт адаптований з сайту Epicuriuos. Цей торт часто називають ірландським, від походження пива з яким його зазвичай роблять. Ірландське темне, густе і дуже ароматне пиво Guinness найкраще підходить для цього торта. Якщо в крем не будете додавати лікер, тоді торт можна давати і дітям, так як весь алкоголь який був у пиві випарується в процесі тривалої теплової обробки. УВАГА: корж дуже ніжний, потрібно бути особливо обережним переносячи його з основи форми на решітку, тарілку і т.д., він може просто напросто розломатись. Якщо не впевнені, краще залишити корж на основі форми для торта і з нею перекласти його на сервірувальну тарілку. Якщо корж розламається або трісне, вже будучи зверху на кремі, як це трапилось в цей разу у мене, не біда! Зачекайте ганаш застигне. Трошки розігрійте залишки ганаша (вони точно будуть) на водяній бані, і закладіть їм тріщину. Коржі дуже ніжні, з ними важко працювати при складанні, але зате як приємно їх їсти. Торт просто тане в роті. Особливих складнощів при приготуванні торта немає, потрібно лише слідувати рецепту, і під час самого випікання про готовність судити не суто за вказаним часом, а по зубочистці, яка встромлена в центрі коржа повинна виходити чистою, коли корж готовий. Так як вже не раз писала, духовки гріють по різному, навіть показуючи ту ж температуру на циферблаті.
ПРО ІРЛАНДСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ХЛІБІрландський молочний хліб - це ароматна, щедра на тепло випічка, у якій відчувається душа справжньої домашньої кухні. Загалом як будь-що в ірландській кухні, все ситне і просте та незмінно смачне. І це не просто хліб, а й символ затишку, турботи про рідних та часу, проведеного з користю. В Ірландії хліб печуть часто і не лише той славетний, на соді (Рецепт класичного хліба на соді знайдете в моїй кулінарній книзі «Класика з історією». Кожна господиня має свій улюблений варіант: хтось додає більше меду для м’якшої солодкості, хтось трохи більше пластівців для виразної текстури. Але незмінним залишається саме молоко. Та основа, яка робить м’якуш ніжним, шовковистим, а скоринку золотистою та ароматною. У моїй версії ірландського молочного хліба, рецепт якого я адаптувала з кулінарної книги «Ірландська пекарня» (The Irish Bakery by Cherie Denham), поєднується найкраще з обох світів: домашня закваска для приємної кислинки й користі та невелика кількість свіжих дріжджів, щоб тісто гарантовано виросло пухким і легким. А ще, щоб з випіканням такого хліба справився навіть новачок із посередньою закваскою. Це дуже ароматний хліб, що гарно рум’яниться, завдяки меду та відмінно смакує. Особливо першого дня! А наступного, з нього будуть запаморочливо смачні, рум’яні тости. Тож печіть обов’язково! Навіть якщо Ви лиш починаєте Вашу хлібну пригоду. ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ВИПІКАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО МОЛОЧНОГО ХЛІБА З МЕДОМ ТА ВІВСЯНИМИ ПЛАСТІВЦЯМИЦей хліб дещо складніший у приготуванні ніж звичайний дріжджовий, але простіший аніж хліби, що печуться 100% на заквасці, без додавання дріжджів. Тож це чудовий рецепт не лише тому, що хліб дуже смачний, а й тому, що він з тих простіших у випіканні. Та якість складових, які Ви використаєте, має велике значення. Для ідеального результату використовуйте жирне молоко. Саме воно забезпечить ту ніжну текстуру й злегка солодкий присмак. Цього усього не буде на знежиреному молоці. Що ж до вівсяних пластівців, то вони можуть бути будь-якими, як плющеними, що швидко розварюються, так і різаними, як у мене, що вимагають тривалішого часу приготування. Частина пластівців у тісті утримує вологу, завдяки чому хліб довше залишається свіжим. А ті, що посипаються зверху, створюють апетитну скоринку й приємну текстурну гру при кожному відкушуванніЗавдяки меду скоринка хліба набуває красивого бурштинового відтінку, а аромат стає більш теплим і домашнім. Якщо хочете виразнішої солодкості, тоді використайте акацієвий мед, а якщо аромату, - гречаний чи липовий. Та вважайте, через мед у тісті та на поверхні, хліб теж може швидко підгоряти. Тому контролюйте процес випікання і якщо почне верх надто сильно темніти, перемикайте духовку з верхнього, в режим нижнього підігріву. І хоч увесь процес доволі простий, приготування тіста вимагає ретельного планування. Особливо в робочі будні. Й не поспішайте з опарою на заквасці. Вона потребує часу, щоб розвинути аромат та силу. Якщо вона збільшилася в об’ємі вдвічі - це знак, що вона готова до роботи. Така повільна ферментація додає хлібу глибини смаку, яку не дають швидкі рецепти.І не бійтеся дріжджів у поєднанні з закваскою. Це не «підстрахування», а технологічний захід: кілька грамів свіжих дріжджів допомагають тісту піднятися рівномірно, особливо якщо Ваша закваска не на піку активності. У результаті Ви отримаєте більш стабільну структуру хліба. І можете просто видихнути, навіть в холодну пору року, коли все сповільнюється й ферментація закваски також. Як вдало випікати лише на заквасці, як зрозуміти процеси, що відбуваються і чому робити слід так чи інакше, читайте та дивіться у моєму найпопулярнішому кулінарному курсі «Випікання на заквасці без танців з бубном».Коли перший етап пішов успішно, після формування слід дати хлібу дозріти в холодильнику. Цей етап розвиває аромат і структуру м'якуша. Не скорочуйте час, і Ваш молочний хліб винагородить Вас ніжністю та пористістю й багатим, складним смаком, які складно досягти швидким способом. Перед самим випіканням, вистачить дістати хліб з холодильника за 30 хвилин до початку, аби він трішечки зігрівся, поки духовка розігрівається. Цього буде достатньо.Через мед у складі й ризик підгоряння поверхні хліба, він випікається при температурі нижчій ніж зазвичай потрібна для хліба. Але тут саме так і слід його пекти й після 30 хвилин випікання почати перевіряти його на готовність. Коли він готовий, при легкому постукуванні по дну Ви почуєте глухий порожній звук. Саме тоді і час діставати, не раніше. Краще трішечки перетримати, аніж дістати занадто рано. ВИПІКАННЯ ІРЛАНДСЬКОГО МОЛОЧНОГО ХЛІБА: