Гарячий вікторіанський пунш (Smoking Bishop)

Про пунш "Єпископ, що палить" Пунші, гарячі та холодні – це давня традиція туманного Альбіону, а у вікторіанську еру (1837-1901 рр.), алкогольні пунші були особливо на піку популярності. Настільки, що навіть славетний Чарльз Діккенз згадує гарячий пунш під назвою, що дослівно переводиться як «Єпископ, що палить» (Smoking Bishop) у своїй «Різдвяній пісні» (Christmas carol). В історії про безсердечного скнару Ебенезера Скруджа, коли він вже подобрів:-) й згадується цей пунш, як щось невід’ємне у святкову зимову пору. Сам же ж Діккенз настільки любив цей напій, що рецепт пуншу знайдено навіть у його записах. Хоч перший офіційно опублікований рецепт пуншу належить авторству Елізи Актон в книзі «Сучасна кулінарія для приватних родин» 1845 року. А загалом, як у кожної класики, і в цього загадкового алкогольного напою є безліч рецептів та інтерпретацій, але у всіх є спільні риси, що відрізняють цей пунш від інших, це: печені цитрусові, спеції та портвейн у складі. До речі, якщо змінити портвейн на шампанське, то буде це «Кардинал, що палить» («Smoking Cardinal»), а якщо на бургундське вино, це вже буде пунш «Папа (той, що римський), що палить» (Smoking Pope). Саме слово «smoking» вказує, що пара з гарячого напою, підноситься немов дим доверху, а такі кпини з католицьких чиновників, у старій Англії, були таки поширеними, звідси й назва. І не дарма, адже розкішний спосіб життя вищого католицького духовенства, коштом богобоязних вірян, був сумно відомим на увесь світ й навіть на англіканському Альбіоні. А напій таки розкішний, достойний того вищого духовенства. Отож, на свята зробіть собі приємність, приготуйте цей чудовий вікторіанський напій й насолоджуйтесь ним в товаристві тих, хто Вам так близький… Нюанси приготування Отож, тепер по приготуванню. Загалом, якщо відійти від догматичних рекомендацій, для більш дешевшої версії можна використати будь-яке інше солодке червоне вино. Хоч зараз, у відомих інтернет-магазинах, можна за не таку вже й страшну ціну, знайти достойний портвейн. Сама власне так і зробила, з винарні біля яких сама ж прогулювалась (така особливість винарень міста Порто, що знаходяться вони в межах цього славетного міста). І пам’ятайте роблячи дешевші заміни, що Вам той напій пити. Краще менше, але якісно. Ніж зіпсувати решту інгредієнтів дешевим вином сумнівної якості. А хороше українське вино, не набагато дешевше західних аналогів. А те, що суттєво дешевше, то якість така, що шкода апельсинів… Про запікання цитрусових А загалом все дуже просто. Не бійтесь пекти цитрусові. Це дещо змінює їх смак, робить його м’якшим, іншим. І якщо вони більше почорніють, не біда. Є адепти запікання цитрусових до вугільної чорноти. Хоч я вважаю, що це трішки занадто. Про подачу І на останок, кілька слів про подачу. Традиційно, пунші подають не в глибоких келихах, а в спеціальних мисках чи «супницях» з підігрівом. До речі, ідеально для цієї ролі підійде фондюшниця, якщо у когось є цей раритет, для приготування колись такої модної страви. Й обов’язково подавати цей напій гарячим, щоб парував. Якщо можна поставити посуд з пуншем на підігрів, обов’язково ставте. Має підноситись пара, немов дим. Адже це «Єпископ, що палить»… Приготування гарячого вікторіанського пуншу